Рішення

від 03.03.2009 по справі 31/383

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

31/383

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  31/383

03.03.09

За позовом             Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарес-Проект», м. Київ

до          Відкрите акціонерне товариство «Укрзв'язокбуд», м. Київ

про          стягнення 861 921,85 грн.

Суддя    Качан Н.І.

Представники:  

Від позивача          Гайдаржийська М.М. - пред. по довір.

Від відповідача          Куценко О.О. –пред. по довір.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення 861 921.85 грн. заборгованості, пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат за Договором № 11/19-ПС від 04.09.2006р. на виготовлення проектної продукції, посилаючись на невиконання відповідачем, як замовником, умов щодо оплати виконаних робіт та не проведення остаточних розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2008р. порушено провадження у справі та призначено господарський спір до розгляду на 25.12.2008р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.12.2008р. розгляд справи було відкладено на 22.01.2009р., у зв'язку з неявкою представників відповідача.

23.12.2008р. до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про забезпечення позову в порядку ст.ст. 66, 67 ГПК України шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача та майно у розмірі заявлених вимог, мотивуючи необхідність застосування таких заходів, позивач посилався на ті обставини , що відповідач заявив  про   відмову проводити розрахунки, незважаючи на значний розмір наявної залишкової заборгованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2009р. клопотання позивача щодо вжиття заходів до забезпечення позову було задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2009р. скасовані заходи забезпечення позову.

В судовому засіданні 22.01.2009р. було оголошено перерву до 25.02.2009р., в порядку ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні 25.12.08р. представник позивача збільшив свої позовні вимоги у зв'яжу зі збільшенням терміну прострочення виконання зобов'язань відповідачем , одночасно  підтримав заявлені  вимоги та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у порядку ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечував та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову . У відзиві вказував  зокрема , на те, що строк оплати виконаних позивачем робіт за Договором № 11/19-ПС на виготовлення проектної продукції від 04.09.2006, що був укладений між сторонами по справі, ще не настав. Відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

В судовому засіданні 25.02.2009р. було оголошено перерву до 26.02.2009р., в порядку ст. 77 ГПК України. В судовому засіданні 26.02.09р. позивач зменшив розрахунок до  позову оскільки ним було допущено математичну помилку в розрахунках штрафних санкцій, з урахуванням уточненого розрахунку  сума позову склала 860 906,43 грн.

В судовому засіданні 26.02.2009р. було оголошено перерву до 03.03.2009р., в порядку ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі, враховуючи зменшення позовних вимог.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення  спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

          04.09.2006р. між відповідачем та позивачем був укладений Договір № 11/19-ПС на виготовлення проектної продукції, відповідно до умов якого, позивач, як виконавець, зобов'язався розробити робочий проект по об'єкту «Будівництво об'єкту на дільниці Харків-Луганськ»згідно з Технічним замовленням, а відповідач ,як замовник, взяв на себе обов'язок прийняти, і у встановлений термін оплатити виконані  роботи на умовах і в порядку визначених в договорі.

          Судом встановлено, що впродовж дії спірних правовідносин відповідач провів зміну своєї назви з Акціонерного товариства відкритого типу «СВЕМОН»на Відкрите акціонерне товариство «УКРЗВ'ЯЗОКБУД».

          Відповідно до договору № 11/19-ПС на виготовлення проектної продукції від 04.04.2006р. між сторонами було укладено додаткову угоду від 10.04.2008р., де сторони визначили, що загальна вартість робіт складає 1 250 000, 00 грн. і остаточний термін виконання робіт за договором - до 30 червня 2008р, інші положення договору сторони залишили без змін.

          Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 889 ЦК України замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, сплатити підряднику встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

          Судом встановлено, що відповідно до умов договору сторони визначили поетапний порядок розрахунків, проте фактично  було здійснено   дострокове виконання робіт .

          Відповідно до п. 2.2. договору перший етап розрахунків проводився у якості передоплати у розмірі 362 000 грн. Сторони не заперечували той факт, що відповідач на виконання п. 2.2. договору, провів належні розрахунки, про що також свідчать і долучені до матеріалів справи відповідні платіжні доручення.

          Згідно з положеннями п. 2.3. договору, другий етап розрахунків проводиться, у якості платежу у розмірі 70% від загальної вартості робіт за договором, який замовник сплачує виконавцю на протязі 15 робочих днів з дати підписання Акту прийому –передачі проектної документації у кількості –6 примірників.

          Відповідно до п. 2.5. договору остаточний платіж в розмірі 10% від загальної вартості робіт за договором, замовник здійснює виконавцю на протязі 15 робочих днів з дати підписання Акту державної приймальної комісії.

          Судом встановлено, що на виконання обов'язків, взятих на себе згідно договору позивач розробив робочий проект по об'єкту «Будівництво об'єкту на дільниці Харків-Луганськ»згідно з Технічним замовленням та передав результати виконання  робіт відповідачу.

          На висновок суду вказують  долучені до матеріалів справи письмові докази, а саме укладений сторонами Акт № 1 від 30.05.08р. здачі - приймання виконаних робіт по Договору № 11/19-ПС від 04.09.06р. та Додаткової угоди від 10.04.08р. на виконання проектно-вишукувальних робіт по об'єкту: «Будівництво об'єкту на дільниці Харків - Луганськ».

          У вищевказаному акті здачі - приймання виконаних робіт, сторони зафіксували, що умовам Договору, виконані Позивачем проектно-вишукувальні роботи, відповідають  і задовольняють, одночасно визначена  сума вартості робіт, яка належить до сплати у якості остаточного розрахунку по Договору,  яка  узгоджено визначена сторонами та  складає       888 000 грн.   

          Суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що термін проведення остаточних розрахунків за договором ще не настав, через те, що позивач не передав відповідачу проектну та виконавчу документацію у обсязі, передбаченому ТЗ, відповідно до умов Договору, а вказаний Акт  фіксує лише виконання робіт. Наведені заперечення спростовуються наступними обставинами та доказами  по  справі.

          Факт отримання відповідачем робочого проекту по об'єкту «Будівництво об'єкту на ділянці Харків - Луганськ»згідно з ТЗ підтверджується змістом вищевказаного Акту приймання –передачі робіт в якому сторони вказують, що умовам Договору, виконані Позивачем проектно-вишукувальні роботи, задовольняють. Вказане формулювання доводить, що відповідач отримав проектну документацію, ознайомився з її змістом, і встановив, що вона  відповідає вимогам ТЗ і договору, оскільки в іншому випадку відповідач не зміг би пересвідчитися, в тому що умовам договору виконані позивачем роботи задовольняють.

До того ж у подальшому відповідач не приймав будь-яких заходів про зміни чи уточнення обмів виконаних робіт ,а провів частково розрахунки .

          Так , до матеріалів справи долучено платіжне доручення від 02.06.08р. № 883, в призначенні платежу якого зазначається оплата виконання ПВР за договором. Таким чином вищенаведене свідчить про те, що на виконання своїх обов'язків по договору, одразу ж після підписання сторонами 30.05.08р. Акту здачі - приймання виконаних робіт, відповідач здійснив оплату 100 000 грн. за виконані належним чином роботи. Тобто своїми діями, щодо проведення часткової оплати за виконання позивачем проектно –вишукувальних робіт по договору, відповідач погодив та по суті підтвердив  зміст вищевказаного акту приймання –передачі та факт отримання проектної документації.

Відповідач також не заперечував проти того, що до і після настання  остаточного терміну виконання робіт за договором, 30 червня 2008р., він жодного разу не звертався до позивача з вимогою передати робочий проект по об'єкту «Будівництво об'єкту на ділянці Харків - Луганськ» згідно з ТЗ.

          Натомість до матеріалів справи долучено, затверджений 15.01.2009р. Акт Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту, відповідно до змісту якого вбачається, що було пред'явлено до прийняття в експлуатацію волоконно –оптичну лінію зв'язку «Харків - Луганськ», будівництво якої здійснювалося за індивідуальним проектом  на підставі проектно –кошторисної документації розробленої Позивачем (п.п.4, 6 Акту державної приймальної комісії).

          Таким чином суд погоджується з доводами позивача , про фактичне   виконання ним  в повному обсязі зобов'язання та  обов'язків за умовами укладеного  договору.

          Керуючись вищенаведеними обставинами справи та письмовими доказами, долученими до матеріалів справи, суд прийшов до висновку, про те, що з дня укладання  сторони Акту здачі –приймання виконаних робіт від 30 травня 2008р., відповідач повинен був провести розрахунок з позивачем шляхом перерахування грошових коштів на його рахунок на протязі 15 робочих днів з дати підписання Акту прийому –передачі проектної документації, в порядку виконання п. 2.3. Договору.

          Таким чином, строк виконання зобов'язань відповідача з проведення оплати             663 000,00 грн ( що становить 70% ) визначається  з 30 травня 2008р. до 20 червня 2008 року.

          Щодо проведення розрахунку відповідно до п. 2.4. Договору, то відповідач повинен був провести розрахунок з позивачем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Позивача на протязі 15 робочих днів з 15.01.09р.  тобто з дати підписання Акту державної приймальної комісії.

          Отже, строк виконання зобов'язань відповідача з проведення оплати 125 000, 00 грн. по договору становить з 15 січня 2009р. до 05 лютого 2009 року.

          Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

          Згідно з положеннями ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Відповідно до умов ст.526 ЦК України, 193 ГК України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов договору. Кожна сторона повинна вжити всіх необхідних заходів, для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони за забезпечення загальногосподарського інтересу.

          Згідно з умовами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст.612 ЦКУ, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).          

          Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

          Згідно з ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Відповідно до ст. 887 ЦКУ, за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

          Відповідач не надав суду доказів оплати робіт позивача по розробці робочого проекту по об'єкту «Будівництво об'єкту на дільниці Харків-Луганськ»згідно з Технічним замовленням.

          Той факт, що відповідач не здійснив належні розрахунки з позивачем, представник відповідача не заперечував.

          Таким чином, суд визнає доведеним , що вимоги позивача, про  стягнення з відповідача суми основаного боргу у розмірі 788 000,00 грн. є обґрунтованими  та такими, що підлягають задоволенню.

          Відповідно до ст. 199 ГК України, виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

          Згідно зі ст. 230, 232 ГК України, ст. 546 ЦК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено.

          Судом встановлено, що відповідно до  п.5.5 Договору  № 11/19-ПС від 04.09.2006 за порушення  термінів оплати виконаної  проектної продукції відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня за кожен день прострочення.

          Оскільки за матеріалами справи встановлено, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання перед позивачем, щодо оплати виконаних робіт відповідно до договору, суд вважає, що дані вимоги є обґрунтованими.

          Таким чином суд прийшов до висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу штрафні санкції у вигляді пені за кожен день прострочення, відповідно до п. 5.5. договору. Загальна сума штрафних санкцій у вигляді пені за кожен день прострочення розраховується позивачем та складає - 54 057, 68  грн.  

          Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Оскільки сторони не встановили інший розмір процентів, ніж той, що передбачений ст. 625 ЦК України, то загальна сума штрафних санкцій у вигляді трьох відсотків річних від прострочених Відповідачем сум складає - 13 514,01грн.,а  розрахунок  індексу інфляції за весь час прострочення суми боргу уточнювалась наведеними розрахунком позивача та  складає 5 334,74 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись, ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Договором сторін, ст.ст.546,887 ЦК України , Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства  «УКРЗВ'ЯЗОКБУД»(адреса для листування: 04074, м. Київ, пров. Попова, 5 А, юридична адреса: 02156, м. Київ, вул. Братиславська, 6 А, код за ЄДРПОУ 01190534, р/р 26006301302673 у філії Старокиївське відділення  Промінвестбанку України в м. Києві, МФО 322227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРЕС-ПРОЕКТ»(юридична адреса: 03110, м. Київ, вул. Озерна, 7 кв.23, код за ЄДРПОУ 33629022, р/р 26005021634241 в Залізничному відділенні КМФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012), або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення 788 000 (сімсот вісімдесят вісім тисяч) грн. –основна сума боргу та 13 514 (тринадцять тисяч п'ятсот чотирнадцять) грн. 01 коп. - штрафні санкцій у вигляді 3% річних, 54 057 (п'ятдесят чотири тисячі п'ятдесят сім) грн. 68 коп. –пені, 5 334 (п'ять тисяч триста тридцять чотири) грн. 74 коп. –збитки від інфляції,  8609 (вісім  тисяч шістсот дев'ять ) грн. –держаного мита, та 118 (сто вісімнадцять) грн. - витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                                                      Н. І. Качан