Постанова

від 26.05.2009 по справі 31/383

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

31/383

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 26.05.2009                                                                                           № 31/383

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Кошіля В.В.

 суддів:             

 при секретарі            

 за участю представників сторін:

 від позивача          Мординський І.В., Гайдаржинська М.М.,

 від відповідача          Провотар І.В.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Укрзв'язокбуд”

 на рішення Господарського суду м.Києва від 03.03.2009

 у справі № 31/383 (суддя  

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю „Фарес-Проект”

 до                                                   Відкритого акціонерного товариства „Укрзв'язокбуд”

 про                                                   стягнення 861921,85 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 861921,85 грн. заборгованості, з якої 788 000,00 грн. сума основного боргу, 39637,48 грн. пені, 9 909,37 грн. 3% річних, 22 064,00 грн. інфляційних нарахувань.

25.12.2008 представник позивача збільшив позовні вимоги у зв'язку із збільшенням терміну прострочення виконання зобов'язань відповідачем.

Однак, 26.02.2009 позивач зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 860 906,43 грн., з яких 788 000,00 грн. сума основної заборгованості, 54057,68 грн. – пені, 13 514,01 грн. 3 % річних, 5334,74 грн. інфляційних нарахувань.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.03.2009 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 788 000,00 грн. боргу, 13514,01 грн. 3 % річних, 54057,68 грн. пені, 5334,74 грн. збитків від інфляції, 8609,00 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Відповідач вважає, що рішення підлягає скасуванню з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи.

Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне:

04.09.2006 між Акціонерним товариством відкритого типу „СВЕМОН”, правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство „Укрзв'язокбуд”, як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю „Фарес-Проект” як виконавцем був укладений договір № 11/19-ПС на виготовлення проектної продукції.

Згідно з ч. 1 ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Відповідно до п. 1.1 та п. 1.5 договору ТОВ „Фарес-Проект” зобов'язалось розробити робочий проект по об'єкту „Будівництво об'єкту на дільниці Харків-Луганськ” згідно з Технічним завданням, а ВАТ „Укрзв'язокбуд” зобов'язалось прийняти, і у встановлений термін оплатити виконані роботи на умовах і в порядку, визначених в договорі.

Пунктом 2 договору визначено вартість робіт і порядок розрахунків. Так, згідно п. 2.1 договору за виконану проектну продукцію замовник перераховує виконавцю 1 452 000,00 грн.

Відповідно до п. 2.2 виконавець приступає до виконання робіт за договором з моменту одержання від замовника авансу в розмірі договірної ціни в сумі 290 400,00 грн. з ПДВ.

Пункт 2.3 договору передбачає, що наступний платіж у розмірі 70 %, що складає 1 016 400,00 грн. від загальної вартості робіт за договором замовник сплачує виконавцю протягом 15 робочих днів з дати підписання Акту прийому-передачі проектної документації у кількості - 6 примірників.

Відповідно до п. 2.5 договору остаточний платіж в розмірі 10 %, що складає 145 200,00 грн. від загальної вартості робіт за договором, замовник сплачує виконавцю протягом 15 робочих днів з дати підписання Акту державної приймальної комісії.

Проте, 10.04.2008 між сторонами укладено додаткову угоду про внесення змін до договору № 11/19-ПС на виготовлення проектної продукції від 04.04.2006, в якій сторони визначили, що загальна вартість робіт складає 1 250 000, 00 грн. і остаточний термін виконання робіт за договором встановлено до 30 червня 2008р., інші положення договору сторони залишили без змін.

При цьому, в додатковій угоді сторони не змінили положення п. 2.2, п. 2.3, п. 2.4, п. 2.5 договору, однак, зміна договірної ціни безпосередньо впливає розмір поетапних платежів.

Пунктом першим частини першої статті 889 ЦК України передбачено, що замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, сплатити підряднику встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Відповідач перерахував позивачу аванс у загальній сумі 362 000,00 грн., згідно платіжних доручень № 2040 від 26.09.2006 на суму 297 000,00 грн. № 535 від 16.10.2007 на суму 30 000,00 грн., № 513 від 02.04.2008 на суму 35 000,00 грн.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач розробив робочий проект по об'єкту „Будівництво об'єкту на дільниці Харків-Луганськ” згідно з Технічним завданням та передав результати виконання робіт відповідачу на підставі Акту № 1 від 30.05.2008 здачі - приймання виконаних робіт по Договору № 11/19-ПС від 04.09.2006 та Додаткової угоди від 10.04.2008 на виконання проектно-вишукувальних робіт по об'єкту: „Будівництво об'єкту на дільниці Харків – Луганськ”.

У зазначеному акті здачі-приймання виконаних робіт, сторони зафіксували, що умовам договору, виконані позивачем проектно-вишукувальні роботи, задовольняють. Крім того, сторонами визначена сума вартості робіт, яка належить до сплати у якості остаточного розрахунку по договору та складає 888 000 грн. (1 250 000 грн. – 362 000 грн.)

Платіжним дорученням № 883 від 02.06.2008 відповідач перерахував позивачу 100 000,00 грн. оплати вартості ПВР згідно договору № 11/19-ПС від 04.09.2006.

Таким чином, сума заборгованості склала 788 000,00 грн. (888 000,00 грн. – 100 000,00 грн.), яку відповідач повинен був сплатити наступним чином: 125 000,00 грн. (тобто 10 % від загальної суми договору) – протягом 15 робочих днів з дати підписання акту Державної приймальної комісії в експлуатацію, і 663 000,00 грн. протягом 15 робочих днів після підписання акту приймання-передачі проектної документації.

Як у відзиві на позовну заяву, так і в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що строк виконання зобов'язання щодо проведення остаточних розрахунків за договором ще не настав, внаслідок того, що проектна документація не була передана відповідачу у визначеній договором кількості, і акт приймання-передачі проектної документації сторонами не складався.

Проте, із такими доводами відповідача колегія суддів не може погодитися, виходячи з наступного.

Частиною четвертою статті 837 ЦК України встановлено, що до окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави (зокрема, параграф 4„Підряд на проектні та пошукові роботи”), положення цього параграфа „Підряд” застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Так, згідно з ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, факт отримання відповідачем робочого проекту по об'єкту „Будівництво об'єкту на ділянці Харків – Луганськ” згідно з Технічним завданням підтверджується змістом Акту приймання–передачі робіт № 1 від 30.05.2008, в якому сторони вказують про відповідність виконаних проектно-вишукувальних робіт умовам договору, що підтверджує отримання відповідачем проектної документації, обізнаність з її змістом, і відповідність вимогам ТЗ і договору, оскільки в іншому випадку відповідач не зміг би пересвідчитися, в тому що умовам договору виконані позивачем роботи задовольняють.

Крім того, відповідач не надав доказів звернення до позивача з вимогою передати робочий проект по об'єкту „Будівництво об'єкту на ділянці Харків – Луганськ” згідно з ТЗ, а, натомість, здійснив часткову оплату вартості виконаних проектно –вишукувальних робіт, одразу після підписання Акту виконаних робіт від 30.05.2008, про що зазначено вище.

Доводи відповідача про те, що частина проектної документації за накладними на відпуск товарно-матеріальних цінностей № 3 від 07.03.2007, № 4 від 22.03.2007, № 5 від 04.04.2007, № 6 від 17.04.2007, № 7 від 27.04.2007, № 8 від 28.04.2007, № 9 від 03.05.2007, № 10 від 27.06.2007, № 11 від 27.06.2007 передавалась третій особі (генеральному підряднику – ВАТ „СВЕМОН-ЦЕНТР”), а не відповідачу, не може бути підставою для висновку про неналежне виконання зобов'язань позивачем, оскільки на зазначених накладних містяться відмітки (штамп, підпис відповідальної особи) відповідача про отримання документів, хоча в примітках деяких накладних і зазначено про передачу певних примірників ВАТ „СВЕМОН-ЦЕНТР”.

Також в матеріалах справи міститься, Акт Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту, затверджений 15.01.2009, з якого слідує, що було пред'явлено до прийняття в експлуатацію волоконно–оптичну лінію зв'язку „Харків – Луганськ”, будівництво якої здійснювалося за індивідуальним проектом на підставі проектно–кошторисної документації розробленої позивачем (п.п.4, 6 Акту державної приймальної комісії).

До того ж, після прийняття Господарським судом міста Києва цього рішення, між сторонами було укладено угоду про розрахунки від 23.03.2009, згідно якої відповідач визнав основну заборгованість у розмірі 788 000,00 грн. та, навіть, платіжним дорученням № 572 від 25.03.2009 перерахував позивачу 100 000,00 грн. Проте, інші зобов'язання за цією угодою щодо сплати 200 000,00 грн. до 17.04.2009 та 488 000,00 грн. до 17.04.2009 відповідач не виконав.

На підставі викладеного, суд першої інстанції зробив вірний висновок, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором, а відповідач прийняв роботи, але не оплатив їх в повному обсязі.

Виходячи з умов договору, строк оплати 663 000,00 грн. визначається з 30 травня 2008 р. до 20 червня 2008 року, а щодо проведення оплати 125 000,00 грн. - з 15 січня 2009 р. до 5 лютого 2009 р.

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 788 000,00 грн. При цьому, не може бути підставою для зміни рішення сплата відповідачем згідно платіжного доручення № 572 від 25.03.2009 частини суми боргу у розмірі 100 000,00 грн., оскільки вона здійснена після винесення рішення у справі і має бути врахована під час його виконання.

Крім суми основного боргу, позивачем також заявлялись вимоги щодо стягнення з відповідача 54 057,68 грн. пені, 13 514,01 грн. 3 % річних, 5334,74 грн. інфляційних нарахувань.

Згідно зі ст. 230, 232 ГК України, ст. 546 ЦК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено.

Відповідно до п.5.5 договору № 11/19-ПС від 04.09.2006 за порушення термінів оплати виконаної проектної продукції відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня за кожен день прострочення.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання суд першої інстанції також правомірно задовольнив позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 54 057,68 грн. пені, 13 514,01 грн. 3 % річних, 5334,74 грн. інфляційних нарахувань.

Доводи відповідача про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, а саме ст. 49 ГПК України щодо пропорційного покладення на сторони судових витрат в залежності від розміру задоволених позовних вимог, є помилковими, оскільки сума задоволених позовних вимог становить 860 906,43 грн. і відповідно державне мито стягнуто з відповідача на користь позивача у розмірі 8609,00 грн., тобто згідно правильного розрахунку.

За таких обставин, апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства „Укрзв'язокбуд” не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2009 у справі № 31/383 не підлягає скасуванню.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Укрзв'язокбуд” залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2009 у справі № 31/383 - без змін.

2.          Матеріали справи № 31/383 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді