Рішення

від 03.02.2009 по справі 33/4

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

33/4

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  33/4

03.02.09

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом                відкритого акціонерного товариства «Придніпровський ремонтно-

                              механічний завод»

до                             товариства з обмеженою відповідальністю «Ливарна компанія «Юкаст»

про                            стягнення 19 000,00 грн.

За участю представників сторін:

від позивача:      Шульженко О.О. –представник за довіреністю № 13-01/6 від 14.01.2009 р.;                    

від відповідача:  не з'явився.

встановив :

Відкрите акціонерне товариство «Придніпровський ремонтно-механічний завод»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Ливарна компанія «Юкаст»про стягнення боргу в сумі 19 000,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ним та відповідачем 27.04.2005  року було укладено договір поставки науково-технічної продукції № 0527-ПР, відповідно до умов якого продавець (відповідач) приймає на себе зобов'язання поставити науково-технічну продукцію, в подальшому «продукція», а саме: «розробка, передача конструкторської документації на технологічне обладнання для організації виробництва відливок із залізовуглеводних і  кольорових сплавів по газифікованим моделям».

Пунктом 1.2 договору передбачено, що продавець надає технічну допомогу покупцю у вигляді авторського нагляду за виготовленням, монтажем, наладкою устаткування, навчання його спеціалістів для організації виробництва відливок по газифікованим моделям.

Відповідно до п. 5 вказаного договору покупець зобов'язався оплатити вказану продукцію у три етапи: оплата авансу у розмірі 50% від суми договору, що становить 45 000,00 грн.; оплата 24 500,00 грн.  перераховується покупцем після передачі продукції відповідно до п.1 (додатку №2 до цього договору; після підписання акту введення обладнання в експлуатацію покупець перераховує продавцю 20 500,00 грн.).

Згідно з додатком № 2 від 27.04.2005 р. до договору № 0527-ПР, яким є календарний план, відповідач передав позивачу конструкторську документацію за переліком 1.1-1.7, при цьому акти прийому-передачі не були оформлені.

Інші роботи, передбачені п.п. 2, 3 календарного плану відповідачем не виконані.

На виконання умов договору позивач перерахував на користь відповідача 60 000,00 грн., а відповідач виконав роботи на  суму 41 000, 00 грн., що підтверджується актом виконаних робіт від 30.09.2005 року до договору № 0527-ПР від 27.04.2005  р. Таким чином, сума переплати становить 19 000,00 грн.

10.04.2007 року позивач направив відповідачеві претензію № 242-02/10 з проханням сплатити 23 500,00 грн., яка складається з суми переплати та штрафних санкцій. У відповідь на претензію позивач отримав лист № 0517/0107 від 17.05.2007 року з повідомленням, що акти прийому-передачі були передані позивачу, але позивач їх не повернув. Також повідомлено, що без передоплати розпочато виготовлення матеріалів, визначених доповненням № 3.

На адресу відповідача направлялись листи № 433-01/8 від 06.07.2007 року та 516-01/10 від 09.08.2007 року з проханням погасити заборгованість або надати обладнання на суму боргу.

На момент подання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем становить 19 000,00 грн.

У судове засідання 20.01.2009 року представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача надав документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі № 33/4 від 05.12.2008 року.

Відповідно до ст. ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що неявка представника відповідача перешкоджає розгляду справи, суд відклав розгляд справи на 03.02.2009 р.

У судове засідання 03.02.2009 року представник відповідача не з'явився, витребуваних судом документів не подав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача надав пояснення по справі, підтримав свої позовні вимоги, просив позов задовольнити. Стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 19 000,00 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 190,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між позивачем та відповідачем 27.04.2005 року було укладено договір поставки науково-технічної продукції № 0527-ПР, відповідно до умов якого продавець (відповідач) приймає на себе зобов'язання поставити науково-технічну продукцію, в подальшому «продукція», а саме: «розробка, передача конструкторської документації на технологічне обладнання для організації виробництва відливок із залізовуглеводних і  кольорових сплавів по газифікованим моделям».

Як встановлено судом, вищезазначений договір за своїм видом є договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що продавець надає технічну допомогу покупцю у вигляді авторського нагляду за виготовленням, монтажем, наладкою устаткування, навчання його спеціалістів для організації виробництва відливок по газифікованим моделям.

Згідно зі статтею 892 Цивільного кодексу України за договором на виконання науково-дослідних  або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її.

Договір може охоплювати увесь цикл проведення наукових досліджень, розроблення та виготовлення зразків або його окремі етапи.

Відповідно пункту 1 до статті 894 Цивільного кодексу України виконавець зобов'язаний передати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені науково-дослідні або дослідно-конструкторські та технологічні роботи. Договором можуть бути передбачені прийняття та оплати окремих етапів робіт або інший спосіб оплати.

Відповідно до п. 5 вказаного договору покупець зобов'язався оплатити вказану продукцію у три етапи: оплата авансу у розмірі 50% від суми договору, що становить 45 000,00 грн.; оплата 24 500,00 грн.  перераховується покупцем після передачі продукції відповідно до п.1 (додатку №2 до цього договору); після підписання акту введення обладнання в експлуатацію покупець перераховує продавцю 20 500,00 грн.

На виконання умов договору позивач перерахував на користь відповідача 60 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, а відповідач виконав роботи на  суму 41 000, 00 грн., що підтверджується актом виконаних робіт від 30.09.2005 року до договору № 0527-ПР від 27.04.2005  р, який знаходиться в матеріалах справи.

Таким чином, сума переплати становить 19 000,00 грн.

Відповідно до пункту 3 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

10.04.2007 року позивач направив відповідачеві претензію № 242-02/10 з проханням повернути сплатити 23 500,00 грн., яка складається з суми переплати та штрафних санкцій. У відповідь на претензію позивач отримав лист № 0517/0107 від 17.05.2007 року з повідомленням, що акти прийому-передачі були передані позивачу, але позивач їх не повернув. Також повідомлено, що без передоплати розпочато виготовлення матеріалів, визначених доповненням № 3.

На адресу відповідача направлялись листи № 433-01/8 від 06.07.2007 року та 516-01/10 від 09.08.2007 року з проханням погасити заборгованість або надати обладнання на суму боргу.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України  та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене та те, що інші роботи передбачені п.п. 2, 3 календарного плану відповідачем не виконані, факт наявності переплати позивачем відповідачу перед позивачем в сумі 19 000,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з статтею 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ливарна компанія «Юкаст»(01103, м. Київ, Залізничне шосе, 17-а; р/р 2600400410069 в АКБ «Правекс-Банк»м. Києва, МФО 321983, код ЄДРПОУ 31240136) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь відкритого акціонерного товариства «Придніпровський ремонтно-механічний завод»(49127, м. Дніпропетровськ, вул. Гаванська, 8; р/р 26003050238037 в Новомосковському відділенні ЗАТ КБ «ПриватБанк»м. Дніпропетровськ, МФО 305299, код ЄДРПОУ 01528536) суму перплати 19 000 (дев'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 190 (сто дев'яносто) грн. 00 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

        3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

       Суддя                                                                                                                С.М.Мудрий