Постанова

від 06.03.2013 по справі б11/208-09/8

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2013 р. Справа№ Б11/208-09/8

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шипка В.В.

суддів: Доманської М.Л.

Мартюк А.І.

при секретарі Матвєєнко Т.Є.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2

на ухвалу господарського суду Київської області від 12.12.2012р.

у справі № Б11/208-09/8 (суддя Скутельник П.Ф.)

за спільною заявою працівників приватного підприємства «САНТЕ»

про банкрутство приватного підприємства «САНТЕ»

за участю представників:

від апелянта: не з»явились

від арбітражного керуючого: не з»явились

від ТОВ «Автомобільна компанія «Автотрейд-Сервіс» - Тищенко М.С. директор, наказ № 25/10/11-2 від 25.10.2011р.

від ПП «САНТЕ»: - не з»явились

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.12.2012р. у справі № Б11/208-09/8 відмовлено в задоволенні заяви Заявника 1 - ОСОБА_2 від 03.12.12 року (вх. № 19623 від 04.12.12 р.) про визнання кредитором.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить ухвалу господарського суду Київської області від 12.12.2012р. у справі № Б11/208-09/8 скасувати. Визнати ОСОБА_2 кредитором з грошовими вимогами по заробітній платі у розмірі 19915,83 грн. Визнати ОСОБА_2 кредитором з грошовими вимогами, як відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 35154,00 грн. Зобов»язати арбітражного керуючого Северина С.Л. включити до реєстру майнових вимог кредиторів вимоги в повному об»ємі на суму 55069,83 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2013р. апеляційну скаргу ОСОБА_2 було прийнято до провадження і розгляд справи призначено на 20.02.2013р.

Через відділ документального забезпечення 20.02.2013р. директором ТОВ «Автомобільна компанія «Автотрейд-Серві» було подано заперечення на апеляційну скаргу ОСОБА_2 в якому просить суд апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Київської області від 12.12.2012р. залишити без задоволення.

В судовому засіданні 20.02.2013р. представником апелянта було заявлено усне клопотання про продовження та відкладення розгляду справи, у зв»язку з необхідністю ознайомитись з матеріалами справи.

У межах строків, передбачених ст.102 ГПК України, на підставі п.1 ст.77 ГПК України господарський суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні, зокрема, у разі нез»явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

У зв'язку з тим, що строк розгляду спору по даній справі закінчується представником апелянта в судовому засіданні 20.02.2013р. подано клопотання про продовження строку розгляду справи на підставі ст.69 ГПК України.

Відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Відповідно до ст.77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2013р. продовжено строк вирішення спору у справі № Б11/208-09/8 на п'ятнадцять днів. Розгляд справи № Б11/208-09/8 відкладено на 06.03.2013р.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2013р. було внесено зміни до складу колегії суддів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2013р. апеляційну скаргу ОСОБА_2 було прийнято до провадження.

Встановлено, що в судове засідання 06.03.2013р. представник апелянт, арбітражного керуючого та ПП «СНТЕ» не з»явились, причин неявки суду не повідомили.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника апелянт, арбітражного керуючого та ПП «СНТЕ».

Представник ТОВ «Автомобільна компанія «Автотрейд-Сервіс» в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника ТОВ «Автомобільна компанія «Автотрейд-Сервіс», дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

04.12.2012р. через відділ діловодства господарського суду Київської області надійшла заява від ОСОБА_2 (надалі -"Заявник 1"), в якій просить визнати його кредитором Боржника та зобов'язати арбітражного керуючого Северина С.Л. включити до реєстру майнових вимог кредиторів вимоги заявника на загальну суму 55 069,83 грн., з яких 19 915,83 грн. -грошові вимоги по заробітній платі та 35 154,00 грн. -відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні.

Заява мотивована тим, що Боржник має суттєві заперечення щодо вимог Заявника 1; посилається на те, що керуючий санацією підробив колективну заяву від 29.02. про те, що Заявник 1 не має претензій до Боржника і заявником подану відповідну заяву про злочин; Заявник 1 вказує на те, що з матеріалів справи вбачається, що Заявник перебував з Боржником у трудових відносинах 18 повних місяців; також з матеріалів справи встановлюється що за 18 повних місяців боржник виплатив йому 496,17 грн. і з таким розрахунком Боржник не може погодитись. Посилаючись на п. 16 ППВСУ від 18 грудня 2009 року № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство", ч. 1 ст. 116 КЗпП України, вказує, що як встановлюється з матеріалів справи, між Заявником 1 та Боржником був укладений трудовий договір та як вбачається з матеріалів справи та не заперечується Боржником, його було звільнено 07.04.10 року наказом № 5-К, з часу звільнення прийшло повних 31 місяць. Заявник 1 вважає, згідно вимог Закону "Про оплату праці"та КзПП України Боржник винен йому заробітну платну у розмірі 19 915,83 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 35 154 грн. та посилаючись на норми ч.ч. 5, 6 ст. 14 Закону про банкрутство, ч. 1 ст.21, ч. 1 ст. 95 КЗпП України, Закон України "Про Державний бюджет України на 2012 р.", просить задовольнити його вимоги та вказує на те, що як свідчать фактичні обставини справи, Боржник до цього часу не розрахувався з Заявником 1. На підтвердження заявлених вимог Заявником 1 долучено поштову квитанцію про надіслання заяви арбітражному керуючому Северину С.Л., копію заяви про злочин, передбачений ст. 358, 365-2 КК України, копію поштової квитанції про направлення листа в прокуратуру м. Києва та додатково повідомляє інформацію про те, що докази виплати йому 496,17 грн. за 18 місяців знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, є справа зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав або є рішення цих органів з такого спору.

Питання виплати працівникам Боржника та ОСОБА_2 зокрема, як працівнику Боржника заробітної плати, її повноти, вже було предметом судового розгляду господарського суду Київської області, Київського апеляційного господарського суду, Вищого господарського суду України, та спір було вирішено по суті, а рішення у вказаному спорі набрало законної сили. Так, питання виплати заробітної плати Заявника 1 було предметом судового розгляду господарського суду Київської області (ухвала від 20.03.12 р.), Київського апеляційного господарського суду (постанова від 14.06.12 р.) та Вищого господарського суду України, що викладено у Постанові Вищого господарського суду України у справі № б11/208-09/8 від 14.11.12 р. (Т. 18), де до останнього з касаційною скаргою звертався безпосередньо Заявник 1 ОСОБА_2 (заявник 21, а.с. 76, Т. 18), та колегією суддів касаційної інстанції перевіривши матеріали справи було встановлено: "Припиняючи провадження у справі № Б11/208-09/8 в частині кредиторських вимог кредиторів 1-80 - працівників боржника щодо заборгованості з виплати заробітної плати, місцевий господарський суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що під час здійснення процедури розпорядження майном боржника заборгованість ПП "Санте" по заробітній платі перед працівниками була виплачена в повному обсязі, що підтверджується дослідженими судом доказами, зокрема бухгалтерською документацією ПП "Санте", аудиторським висновком тощо. … Таким чином, встановивши фактичне виконання зобов'язань боржника перед Кредиторами 1-80 -працівниками боржника щодо виплати заробітної плати, керуючись Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Господарським процесуальним кодексом України та постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", суд першої інстанції вмотивовано припинив провадження у справі № Б11/208-09/8 про банкрутство ПП "Санте" в частині кредиторських вимог Кредиторів 1-80 - працівників боржника щодо заборгованості з виплати заробітної плати на підставі п.п. 1-1 п. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з повною сплатою заборгованості боржника по заробітній платі. За встановлених судами попередніх інстанцій обставин суд касаційної інстанції не вбачає порушення вимог матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини. Доводи касаційних скарг працівників боржника та пояснення представника скаржників ОСОБА_5 щодо недоведеності повного погашення заборгованості з виплати заробітної плати не можуть слугувати підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень, враховуючи встановлені ст. 111-7 ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції."(а.с. 80, 81 Т. 18).

Заявник 1 посилається на вимоги по середньому заробітку за час затримки при звільненні у розмірі 35 154, що складаються з : 1 134 ( сер. Зар.) х 31 (місяці), проте, вказані вимоги, їх розрахунок не відповідають встановленим вимогам п. 21 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" № 13 від 24.12.1999 р., п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" № 100 від 08.02.1995 року, та необхідних доказів для визначення розрахунку Заявником 1 суду не надано, в тому числі довідки Боржника за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата, а вимоги Заявника 1 мають ознаки не доведених та безпідставних. Беручи до уваги вищевикладене вище, вимоги Заявника 1 не підлягають задоволенню, є не доведеними належними доказами, безпідставними.

Отже, питання заборгованості по заробітній платі Боржника перед Заявником 1 вже було предметом судового розгляду, спору між тими самим сторонами, що був вирішений судом по суті, законність та обґрунтованість рішення перевірено судами апеляційної та касаційної інстанції та саме рішення набрало законної сили, та на підставі ч. 5 ст. 124 Конституції України, ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, встановлені судом вказані факти щодо заборгованості Боржника перед Заявником 1 по заробітній платі є встановленими судом і обов'язковими до виконання, в зв'язку з чим та на підставі чого, суд відмовляє Заявнику 1 у задоволенні його вимог.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволені заяви Заявника 1 - ОСОБА_2 про визнання кредитором.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законну обґрунтовану ухвалу, яка відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з вище вказаного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, належних доказів на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із ухвалою господарського суду м. Києва від 12.12.2012р. у справі № Б11/208-09/8, отже підстав для її скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. 99 ст. ст. 101- 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, ухвалу господарського суду Київської області у справі № Б11/208-09/8 від 12.12.2012р. залишити без змін.

2. Матеріали справи № Б11/208-09/8 повернути до господарського суду Київської області.

3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови складено 07.03.2012р.

Головуючий суддя Шипко В.В.

Судді Доманська М.Л.

Мартюк А.І.