Рішення

від 10.03.2009 по справі 22/257

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

22/257

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  22/257

10.03.09

За позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю «Технотел»

до                   Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»

про                 стягнення заборгованості та штрафних санкцій  

                                                                                                                                   суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача       Гудзенко В.В. директор;

від відповідача   Красна Г.С. (довіреність № 10 від 11.02.2009р.);

10.03.2009р. у судовому засіданні, за згодою представників сторін у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Технотел»(надалі ТОВ «Технотел», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»(надалі ТОВ «Євро Лізинг», відповідач) заборгованості в сумі 60 618, 54 грн., неустойки (пені) за невиконання зобов'язання в сумі 13 281, 04 грн., 3% річних у сумі 408, 45 грн., втрат від інфляції в сумі 1 874, 90 грн..

В ході розгляду справи у зв'язку з поверненням суми сплачених коштів в розмірі 60 618, 54 грн. позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог (вих. 2629-1 від 26.02.2009р.) згідно з якою на розгляд суду передані вимоги про стягнення з відповідача неустойки (пені) за невиконання зобовязання, в сумі 10 552, 06 грн..

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем не виконані зобовязання за договором фінансового лізингу № 961 від 25..09.2008р. в частині передачі у користування підприємства автомобілів, у зв'язку з чим та з урахуванням положень Закону України «Про фінансовий лізинг» позивач відмовився від договору та просив відповідача повернути сплачені кошти. Неповернення вказаних коштів і стало причиною звернення позивача з позовом до суду, однак оскільки, під час розгляду справи судом спірна сума була повернута на рахунок позивача, до стягнення з відповідача заявлено лише суму пені, нарахування якої передбачено договором.  

Відповідачем позову не визнано, у відзиві на позов відповідач, посилаючись на наявність форс-мажорних обставин, зазначав про відсутність підстав для застосування п. 16.5 договору та нарахування неустойки.  

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі матеріали, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

25 вересня 2008р. між ТОВ «Технотел»та ТОВ «Євро Лізинг»укладено договір фінансового лізингу № 961 предмет якого визначений у розділі 2 договору та згідно з яким лізингодавець (відповідач у справі) передає лізингоодержувачу (позивач у справі), а останній отримує від лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу транспортний засіб у відповідності з замовленням на транспортний засіб.

Згідно замовлень на транспортний засіб № 961/001, № 961/002 від 25.09.2008р., які є додатком № 1 до договору від 25.09.2008р. сторонами визначено предмет лізингу –автомобілі Тransporter T5 Kasten 1.9TDI (3 400mm) в кількості 2 одиниць.

Невід'ємними частинами договору є плани лізингу № 961/001 від 25.09.2008р., № 961/002 від 25.09.2008р., якими встановлені строки сплати лізингових платежів за користування зазначеними транспортними засобами. План лізингу є додатком до договору в якому визначаються строк лізингу, розмір лізингових платежів, періодичність сплати лізингових платежів, річний пробіг, дата повернення, місце передачі та інше (п. 1 договору).

Відповідно до положень п. 5.3 Договору у термін встановлений в плані лізингу лізингоодержувач здійснює оплату першого лізингового платежу. Якщо лізингоодержувач не здійснив оплату у термін визначений відповідним планом лізингу та прострочив оплату, лізингодавець має право перенести термін передачі транспортного засобу, визначений в плані лізингу, на кількість днів пропорційно кількості днів прострочки оплати.

На підставі виставлених відповідачем рахунків С-00025733, № С-00025734 від 25.09.2008р. позивачем було здійснено перерахування першого лізингового платежу згідно договору за планами лізингу № 961/001, № 961/002 в сумах 16 353, 04 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1799, № 1800 від 25.09.2008р..

Всього, на користь відповідача за договором було перераховано платежів на суму 60 618, 54 грн. згідно з умовами договору, погодженими у планах лізингу. Сплата коштів у вказаній сумі підтверджується платіжними дорученнями залученими до матеріалів справи та відповідачем не заперечується.

Передача предмету лізингу, у відповідності до Планів лізингу № 961/001, № 961/002, повинна була відбутися до 10.10.2008р., та зважаючи, що вказані зобовязання у обумовлені строки відповідачем не виконані, позивач з посиланням на положення ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг»прийняв рішення про відмову в односторонньому порядку від договору про що зазначив у листі (вих. 25118-1 від 25.11.2008р.) який направлено відповідачу 01.12.2008р. (підтверджується описом-вкладенням до цінного листа з відміткою пошти, поштовим повідомленням про вручення рекомендованого відправлення).

Станом на дату прийняття такого рішення, автомобілі які визначені як предмет лізингу, відповідачем в користування позивача не передавались, що відповідачем не заперечується та підтверджується листами ТОВ «Євро лізинг»(вих. 3431 від 11.11.2008р.), ТОВ «Автохаус Київ»(17 від 19.12.2008р.).

Підставою для відмови від договору позивач зазначив порушення з боку відповідача умов договору, що спричинено отриманням від відповідача 24.11.2008р. листа датованого 03.11.2008р. за № 961 в якому було запропоновано підвищення лізингових платежів з 20 листопада, а у разі незгоди із таким підвищенням компанія наполягала на поверненні об'єкту лізингу в найкоротші терміни. Оскільки у п. 5.7 договору, на який зроблено посилання відповідачем, передбачено право на зміну розміру лізингового платежу пропорційно або на ту ж суму, що й підвищення цін, тарифів, платежів, податків, нормативів страхування, проведені внаслідок дій органів державної влади, а таких після підписання договору в Україні не відбулося, зважаючи на те, що автомобілі які за умовами договору повинні були бути передані компанії 10.10.2008р. позивачем так і не отримано, позивач просив у триденний строк повернути усі отримані платежі за договором (перший лізинговий платіж, лізингові платежі, оплата за послуги та ін.).

Кошти, отримані відповідачем по договору фінансового лізингу від 25.09.2008р. були повернуті позивачу 11.02.2009р., 12.02.2009р., що підтверджується платіжними дорученнями № 2946 (на суму 9 428, 78 грн.), № 2947 (на суму 51 189, 76 грн.), що позивачем не заперечується.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи, умови договору, своєчасне виконання своїх зобов'язань позивачем по оплаті першого лізингового платежу, чергових платежів, передача транспортних засобів, які є предметом лізингу за договором № 961 від 25.09.2008р. мала бути забезпечена відповідачем у строк до 10.10.2008р..

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно п. 16.5 Договору № 961 від 25.09.2008р. відповідальність перед лізингоодержувачем за своєчасність поставки транспортного засобу несе лізингодавець. У разі, якщо несвоєчасність поставки транспортного засобу (пізніше від терміну, який вказаний в плані лізингу) викликана причинами які знаходяться в межах контрою лізингодавця, лізингоодержувач має право на отримання неустойки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який нараховувалась неустойка від початкової вартості транспортного засобу, яка вказана в плані лізингу за кожен день тривалості порушення.

За визначенням, що міститься у Господарському кодексі України (ч. 1 ст. 230) штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Сума пені, що підлягає стягненню з відповідача розрахована позивачем виходячи з облікової ставки встановленої Постановою НБУ № 107 від 21.04.2008р. в розмірі 12% з урахуванням виникнення зобов'язання щодо поставки автомобілів та за період прострочення - з 11.10.2008р. по 08.12.2008р. (дата отримання відповідачем листа з вимогою про повернення коштів) і складає 10 552, 06 грн..

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Як свідчать матеріали справи відповідачем погоджений договором строк передачі в користування предмету лізингу порушено, зобов'язання у періоді за який здійснено нарахування пені не виконано.

Посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин, що викликано прийняттям Національним банком України Постанови № 319, відповідно до п. 2.1 якої з 13.10.2008р. банки зобов'язані обмежити здійснення активних операцій в обсягах, досягнутих кожним із них на цю дату; такі обмеження не розповсюджуються на операції з державними цінними паперами, депозитними сертифікатами Національного банку України та операції на міжбанківському ринку; надання кредитів в іноземній валюті контрагентам, які не мають валютної виручки, обмежити обсягами заборгованості за ними, що склалися на цю дату, судом не приймається через наступне.

Зазначена постанова є нормативним актом та поширюється на діяльність банків, до того ж з 13.10.2008р.. Яким чином прийняття НБУ вказаного нормативного акту унеможливило виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору фінансового лізингу, які мали бути ним виконані у строк до 10.10.2008р. відповідач суду не повідомив.

У ст. 617 ЦК України визначені підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, та згідно з положеннями вказаної статті особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

За визначенням наведеним у ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво –це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями)  з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, відповідно прийняття НБУ Постанови № 319 не є підставою вважати наявними обставини форс-мажору у відносинах сторін, що виникли з договору № 961 від 25.09.2008р..

Факту прострочення виконання зобов'язань щодо поставки автомобілів по договору № 961 від 25.09.2008р. відповідачем не спростовано, доказів передачі автомобілів у відповідності з положеннями та у строки встановлені договором суду не представлено, у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення неустойки в розмірі 10 552, 06 грн. підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита сплачені позивачем в розмірі 711, 71 грн. покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України, оскільки повернення коштів в сумі 60 618, 54 грн. здійснено відповідачем після подання позовної заяви до суду (позов подано 24.12.2008р.).

Згідно частини другої п. 5 Інформаційного листа 01-8/453 від 26.06.1995р. «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів»якщо відповідач сплатив борг після звернення кредитора з позовом, витрати, пов'язані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача на підставі статті 49 ГПК України.

В іншій частині здійснені позивачем витрати по сплаті державного мита не підлягають стягненню з відповідача, оскільки зменшення позовних вимог не пов'язане з діями відповідача, та є правом позивача.

Відповідно до ч. 2 п. 4.2 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу 6 Господарського процесуального кодексу України»якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення покладаються на відповідача в силу положень ч. 5 ст. 49 ГПК України.

Керуючись  ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»(03062, м. Київ, пр-т. Перемоги 67, р/р 26006102064001 у ЗАТ «Альфа-Банк»м. Київ, МФО 300346, 26007010002646 в ТОВ «УніКредитбанк»м. Київ, МФО 300744, 26505003115605 в АБ «ІНГ Банк Україна»м. Київ, МФО 300539, 2600716074 у ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Київ, МФО 300335, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 32774741) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Технотел»(04205, м. Київ, пр-т. Оболонський 23-Б, кв. 75, р/р 26002801316896 у банку ЗАТ «ОТП Банк» м. Київ, МФО 300528, ідент. код 32979916) 10 552, 06 грн. (десять тисяч п'ятсот п'ятдесят дві гривні 06 копійок) неустойки у зв'язку з невиконанням зобов'язань по договору № 961 від 25.09.2008р..

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»(03062, м. Київ, пр-т. Перемоги 67, р/р 26006102064001 у ЗАТ «Альфа-Банк»м. Київ, МФО 300346, 26007010002646 в ТОВ «УніКредитбанк»м. Київ, МФО 300744, 26505003115605 в АБ «ІНГ Банк Україна»м. Київ, МФО 300539, 2600716074 у ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Київ, МФО 300335, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 32774741) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Технотел»(04205, м. Київ, пр-т. Оболонський 23-Б, кв. 75, р/р 26002801316896 у банку ЗАТ «ОТП Банк» м. Київ, МФО 300528, ідент. код 32979916) 711, 71 грн. (сімсот одинадцять гривень 71 копійку) витрат по сплаті державного мита та 118 грн. (сто вісімнадцять гривень) сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Рішення набирає законної сили після  закінчення  десятиденного  строку з дня  його  підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                                            Р.І. Самсін

                                                                                             дата підписання рішення 12.03.2009