Рішення

від 27.02.2009 по справі 53/98

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

53/98

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  53/98

27.02.09

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез»   

до Закритого акціонерного товариства «Міжнародна агропромислова корпорація»

про стягнення 85 139,94 грн.

                                                                                          Суддя           Грєхова О. А.

Представники:

від позивача: Качанов М. М. –пред. за довіреністю № 09/09 від 05.01.2009р.

від відповідача:  не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

          Заявлено позов про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Міжнародна агропромислова корпорація»заборгованості за Договором поставки № 82/2008/К/92 від 17.06.2008р. в розмірі 85 139,94  грн., в тому числі: сума основного боргу –81 904,18 грн., 3% річних –942,45 грн., збитки від інфляції –2 293,31 грн.

 Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2009р. порушено провадження по справі № 53/98, розгляд справи призначено на 09.02.2009р.

           Представник позивача надав суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій зазначає, що сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 89 529,10 грн., в тому числі: сума основного боргу –81 904,18 грн., збитки від інфляції –2 293,31 грн., 3% річних –942,45 грн. та проценти за користування чужими грошовими коштами –4 389,16 грн.  

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Позивач надав суду докази направлення копії вказаної заяви відповідачу по справі (оригінал фіскального чеку № 7753 від 26.12.2008р. та опис вкладення у цінний лист) та докази оплати заяви державним митом (платіжне доручення № 899 від 26.12.2008р.).

Таким чином, суд приймає до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2009р. у зв'язку з нез'явленням в засідання суду повноважного представника відповідача, невиконанням останнім вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, а також неповним виконанням позивачем вимог суду, розгляд справи було відкладено на 27.02.2009р.

          Представник позивача в судовому засіданні 27.02.2009р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.  

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі відповідач в судове засідання не з'явився. Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені, на запит позивача, Витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 04.12.2008р. № 21-10/6923-3 наданим Головним міжрегіональним управлінням статистики у м. Києві.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для розгляду справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 27.02.2009р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

          Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

17.06.2008р. між сторонами у справі було укладено Договір поставки № 82/2008/К/92 (далі Договір), відповідно до умов якого Постачальник (позивач) зобов'язався передати у власність Покупця (відповідач) Товар (хімічні засоби захисту рослин), відомості про який вказані в п. 1.2 Договору, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити його на умовах передбачених в Договорі (п. 1.1 Договору).  

Відповідно до п. 1.4 Договору ціна Товару (вартість Договору) становить 81 904,18 грн.

На виконання вказаного Договору Відповідачу був поставлений Товар на загальну суму 81 904,18 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином завіреними копіями: видаткових накладних № РН-0327/К від 18.06.2008р., № РН-0337/К від 24.06.2008р. (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Поставлений Товар прийнятий Відповідачем у повному обсязі, що підтверджується вказаними накладними та довіреностями серія НБЖ № 421212 від 18.06.2008р., серія НБЖ № 421216 від 24.06.2008р., належним чином завірені копії яких знаходяться в матеріалах справи (оригінали в судовому засіданні).

Відповідно до п. 3.2.1 Договору покупець зобов'язався не пізніше 15.07.2008р. оплатити Товар постачальнику в українських гривнях в безготівковому порядку (шляхом перерахування грошових коштів платіжним доручення на його поточний рахунок) в розмірі 100 % від вартості Договору (п. 1.4 Договору). Підстава платежу –даний Договір.

Проте відповідач, за твердженнями позивача, свого обов'язку щодо оплати отриманого Товару   не виконав.

Заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар також підтверджується доданим до матеріалів справи підписаним сторонами без зауважень Актом звірки взаємних розрахунків.

На дату прийняття рішення заборгованість відповідача складає 84 904,18 грн., що підтверджується доданою до матеріалів справи довідкою № 46/09-юр. від 24.02.2009р. за підписами В.о. генерального директора та головного бухгалтера позивача.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 193 Господарського кодексу України).

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 ЦК України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 81 904,18 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 81 904,18 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 942,45 грн. та збитків від інфляції в сумі 2 293,31 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 4 389,16 грн. слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Як зазначено в ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язується сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Судом встановлено що в Договорі поставки № 82/2008/К/92 від 17.06.2008р. сторони не встановили розміру процентів за користування чужими грошовими коштами.

Крім того слід зазначити, що проценти, про які йдеться у ст.. 536 ЦК України є платою за користування чужими грошовими коштами, а не видом штрафних санкцій, що підлягають обов'язковій сплаті за прострочення виконання зобов'язання.  Та обставина, що проценти за ст.. 536 ЦК України є боргом, виражається, зокрема у відсутності зв'язку між можливістю їх стягнення та наявністю підстав юридичної відповідальності, а також в неприпустимості їх зменшення за вимогою боржника.

Також, позивач, обґрунтовуючи розмір вимоги щодо стягнення  з відповідача по справі процентів за використання чужими коштами посилається на ст.. ст. 1048, 1214 Цивільного кодексу України, в яких йдеться про проценти за договором позики та про відшкодування доходів від безпідставно набутого майна і витрат на його утримання.

Предметом даної позовної вимоги не є стягнення заборгованості по договору позики та про відшкодування доходів від безпідставно набутого майна і витрат на його утримання, а вимога про стягнення заборгованості за товар у зв'язку з невиконанням умов Договору.

Таким чином суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача по справі процентів за використання чужими коштами в розмірі 4 389,16 грн. задоволенню не підлягає.          

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

          2.Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Міжнародна агропромислова корпорація»(01023, м. Київ, вул. Мечникова, 16, ідентифікаційний код 31925477 з будь–якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросинтез»(69035, м. Запоріжжя, проспект Маяковського, 3, ідентифікаційний код 30345439) основний борг в сумі 81 904 (вісімдесят одна тисяча дев'ятсот чотири) грн. 18 коп., збитки від інфляції в сумі 2 293 (дві тисячі двісті дев'яності три) грн. 31 коп., 3 % річних в сумі 942 (дев'ятсот сорок три) грн. 45 коп., витрати на сплату державного мита в сумі 851 (вісімсот дев'яносто п'ять) грн. 39 коп. та 112 (сто дванадцять) грн. 21 коп. витрат на оплату інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          4. В решті позовних вимог відмовити.  

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                          Грєхова О.А.