Постанова

від 04.06.2009 по справі 53/98

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

53/98

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 04 червня 2009 р.                                                                                    № 53/98  

Вищий господарський  суд України у складі колегії суддів:

Кочерової Н.О., - головуючого,

Мамонтової О.М.,Черкащенка М.М.,

розглянувши матеріали касаційної скаргиТОВ "Газопостачальна компанія "ТИСК"

на постановутана рішення Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2009 рокугосподарського суду м. Києва від 19.01.2009 року

у справі господарського суду  м. Києва

за позовомВАТ "Індустріальна скляна компанія"

до проТОВ "Газопостачальна компанія "ТИСК"стягнення 536 627,16 грн.,

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Ткаченко О.І.,

- відповідача:не з"явився,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2008 року ВАТ "Індустріальна скляна компанія" звернулось до господарського суду з позовом до ТОВ "Газопостачальна компанія "ТИСК" про стягнення 525589,77 грн. основного боргу та 11037,39 грн. збитків від інфляції.

Рішенням господарського суду м. Києва від 19.01.2009 року позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 525589,77 грн. основного боргу, 11037,39 грн. збитків від інфляції та 5484,27 грн. судових витрат.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2009 року рішення місцевого господарського суду від 19.01.2009 року залишено без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ТОВ "Газопостачальна компанія "ТИСК" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2009 року та рішення господарського суду м. Києва від 19.01.2009 року скасувати і припинити провадження у справі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01.02.2008 року між ТОВ "Газопостачальна компанія "ТИСК" (постачальник) та ВАТ "Індустріальна скляна компанія" (споживач) було укладено договір № 68/08 на постачання газу, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати споживачу у власність природний газ, а споживач –прийняти  газ та оплатити його вартість в строки та на умовах зазначених в договорі.

Згідно з п. 6.1. договору, розрахунки споживача за договором проводяться шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника в розмірі 30% вартості за плановий обсяг природного газу до 25 числа перед місяцем споживання, 35% до 8 числа місяця споживання, 35% до 15 числа місяця споживання.

Відповідно до п.7.2.1 договору, споживач зобов'язаний прийняти та оплатити постачальнику вартість поставленого природного газу. Підставою для сплати є договір, рахунок на передоплату, рахунок-фактура.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем у лютому та березні 2008 року було поставлено газ позивачу на підставі договору №68/08 від 01.02.2008 року про що складено та підписано відповідні акти.

Крім того, відповідач виставив позивачу рахунки-фактури  № Т-00111190 від 26.02.2008р. –"100% планового обсягу на березень 2008." та № Т-00111198 від 20.03.2008р. –"100% планового обсягу на квітень 2008р".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач належним чином виконав умови договору та здійснив передплату у розмірі 525589,77 грн. за газ, в той час, як відповідач, починаючи з квітня 2008 року, припинив поставки газу позивачу, чим порушив умови договору.

Вартість недопоставленого позивачу газу становить 525589,77 грн.  

Згідно з ч.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Частиною 2 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов"язку не встановлений або визначений моментом пред"явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов"язок у семиденний строк від дня пред"явлення вимоги, якщо обов"язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач 22.04.2008 року направив на адресу відповідача претензію з вимогою виконати зобов"язання по договору. Дана претензія була залишена без відповіді.

Враховуючи вищевикладене, приписи ст. 525, 526, 530, 693 ЦК України  а також те, що відповідач належним чином не виконав свої зобов"язання по договору, судова колегія погоджується з висновками попередніх інстанцій про стягнення з відповідача 525589,77 грн. суми попередньої оплати.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, відповідач належним чином не виконав грошові зобов"язання та враховуючи приписи ст. 625 ЦК України, судова колегія погоджується з висновками попередніх інстанцій про стягнення з відповідача 11037,9 грн. збитків від інфляції.

На підставі вищевикладеного, оскаржувані судові рішення є повними законними та обгрунтованою, винесеними з дослідженням всіх обставин справи і при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а тому судова колегія не вбачає підстав для їх зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу залишити без задоволення

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2009 року та рішення господарського суду м. Києва від 19.01.2009 року у справі № 53/98 залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                                    Н.О.Кочерова

Судді                                                                                     О.М.Мамонтова

                                                                                              М.М.Черкащенко