Постанова

від 28.05.2013 по справі 810/1661/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2013 року 810/1661/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., за участю секретаря судового засідання Корецького І.О.,

представника позивача: Ківця С.В.,

представника відповідача: Мурги Р.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства «ШРБУ № 100» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» доДержавної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби провизнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «ШРБУ № 100» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - ДП «ШРБУ № 100» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» або позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Вишгородському районі або відповідач) про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.11.2012 №0001622300.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, оскільки договірні відносини щодо поставки товарів (будівельних матеріалів) між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛТПС Укрпромгруп» (далі - ТОВ «ЛТПС Укрпромгруп») мали реальний характер, що підтверджується відповідним договором, специфікацією до нього, рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, паспортом придбаних будівельних матеріалів, доказами транспортування товару (подорожніми листами вантажного автомобіля та товарно-транспортними накладними), звітами про витрати основних матеріалів у будівництві в співставленні з виробничими нормами, тощо.

Позивач також зазначив, що придбані у контрагента постачальника будівельні матеріали у подальшому були використанні ним у власній господарській діяльності, а саме під час здійснення капітального та поточного ремонту доріг, що підтверджується відповідними актами приймання виконаних будівельних робіт.

Крім цього, позивач зазначив, що висновок відповідача про нікчемність правочину, укладеного між ДП «ШРБУ № 100» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» та ТОВ «ЛТПС Укрпромгруп» ґрунтується виключно на висновках почеркознавчої експертизи, які спростовуються висновками іншої почеркознавчої експертизи.

Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Представник позивача у судовому засіданні 28.05.2013 позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржуване рішення прийняте з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представник відповідача у судовому засіданні 28.05.2013 позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ДП «ШРБУ № 100» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», ідентифікаційний код юридичної особи 05423018">05423018, місцезнаходження згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи: 07335, Київська область, Вишгородський район, с. Демидів, зареєстроване як юридична особа Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області 07.04.2002, про що внесено запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за №13341200000000081. Як платник податків узятий на податковий облік у податковому органі 11.03.1996 за №60 ДЕРЖ (том І а.с.40).

Позивач є платником податку на додану вартість, відповідно до свідоцтва №13695826 про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданого ДПІ у Вишгородському районі (том І а.с.38).

Основними видами діяльності ДП «ШРБУ № 100» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» є, зокрема, будівництво житлових і нежитлових будівель, діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, вантажний автомобільний транспорт, допоміжне обслуговування наземного транспорту, надання в оренду інших машин, устаткування та товарів.

У період з 17.10.2012 по 19.10.2012 на підставі наказу ДПІ у Вишгородському районі від 17.10.2012 №331 (том І а.с.62), повідомлення від 17.10.2012 №72/22-05 (а.с.63), посадовою особою ДПІ у Вишгородському районі проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ДП «ШРБУ № 100» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (код за ЄДРПОУ 5423018) з питань перевірки дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «ЛТПС Укрпромгруп» (код за ЄДРПОУ 33884548) за вересень 2011 року.

За результатами перевірки складений акт від 24.10.2012 №1779/22-00/5423018 (том І а.с.11-17) (надалі - Акт перевірки), який містить висновки про:

- порушення позивачем положень пункту 198.1, статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за вересень 2011 року на суму 157132,80 грн.;

- нікчемність договору поставки, укладеного між позивачем та ТОВ «ЛТПС Укрпромгруп».

Висновок податкового органу про заниження суми податкового зобов'язання, за його твердженням, пов'язується із порушенням позивачем встановленого порядку формування податкового кредиту за операціями з придбання товарів (будівельних матеріалів) у ТОВ «ЛТПС Укрпромгруп» та ґрунтується виключно на висновках почеркознавчого дослідження від 10.10.2012 № 540 (том І а.с.64-66).

У зв'язку з цим, посадові особи податкового органу дійшли висновку про фіктивність діяльності ТОВ «ЛТПС Укрпромгруп», про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «ЛТПС Укрпромгруп», та, як наслідок, безпідставного включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за господарськими операціями з ТОВ «ЛТПС Укрпромгруп».

Не погоджуючись з висновками Акта перевірки позивачем направлялись відповідачеві заперечення без дати та вихідного номера (том І а.с.94-98), які листом ДПІ у Вишгородському районі від 20.11.2012 №3816/10/2200/1555 залишені без розгляду (том І а.с.90,91).

На підставі Акта перевірки, відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, ДПІ у Вишгородському районі прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 05.11.2012 №0001622300, згідно з яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 196417,00 грн., у тому числі, за основним платежем - 157133,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 39284,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач скористався своїм правом оскаржити його у судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

У ході з'ясування обставин справи і перевірки їх доказами судом встановлено, що між покупцем - ДП «ШРБУ № 100» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» та постачальником - ТОВ «ЛТПС Укрпромгруп» укладений договір поставки від 15.10.2008 №1008/1 (том І а.с.26-27).

За вказаним договором поставки постачальник зобов'язується постачати покупцю продукцію, вказану у специфікації чи рахунку-фактурі, а покупець зобов'язується приймати продукцію та оплачувати її вартість на умовах даного договору. Найменування продукції, її номенклатура, кількість та ціна вказуються у специфікаціях до даного договору та у рахунках-фактурах або оформлених накладних. Специфікації спільно складаються та погоджуються сторонами і є невід'ємними частинами договору (пункт 1 договору).

Відповідно до пункту 4.2 договору, поставка продукції здійснюється на умовах FCA-м.Київ (Інкотермс 2000), або за інших умов при погодженні сторін.

Порядок оплати за поставлений товар передбачений підпунктом 6.2 договору, відповідно до якого покупець проводить оплату продукції прямим банківським переказом на рахунок постачальника. Після отримання продукції покупець зобов'язаний провести оплату не пізніше 15 (п'ятнадцяти) днів з моменту отримання товару.

Відповідно до пояснень представника позивача, перед укладенням договору з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісним суб'єктом господарювання він учинив низку дій щодо перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності та добросовісності ТОВ «ЛТПС Укрпромгруп», а саме, позивачем було запитано та отримано від контрагента документи про наявність державної реєстрації та стан юридичної особи контрагента в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; наявність державної реєстрації як платника податку на додану вартість.

Лише після отримання всіх документів позивачем із контрагентом був укладений договір поставки.

У зв'язку з чим, судом встановлено, що позивачем було вжито всіх необхідних від нього заходів стосовно перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності ТОВ «ЛТПС Укрпромгруп», наявності дефектів у правовому статусі його контрагента (відсутність реєстрації як платника податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо) в офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість, що ведеться Державною податковою службою України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у ТОВ «ЛТПС Укрпромгруп» придбано 6824,160 кг. металевої бар'єрної огорожі оцинкованої на загальну суму 115301,00 грн., у тому числі ПДВ 19216,83 грн., що підтверджується рахунком-фактурою від 29.09.2011 №СФ-0000647 на загальну суму 115301,00 грн., у тому числі ПДВ 19216,83 грн. та видатковою накладною від 30.09.2011 №РН-0000174 на загальну суму 115301,00 грн., у тому числі ПДВ 19216,83 грн. (том І а.с.20,218); БР 100-30-18 у кількості тридцять штук, БР 300-45-18 у кількості п'ятдесят чотири штуки на загальну суму 31821,98 грн., у тому числі ПДВ 5303,66 грн., що підтверджується рахунком-фактурою від 30.09.2011 №СФ-0000658 на загальну суму 31821,98 грн., у тому числі ПДВ 5303,66 грн. та видатковою накладною від 30.09.2011 №РН-0000176 на загальну суму 31821,98 грн., у тому числі ПДВ 5303,66 грн. (том І а.с.219,18) та ИПФ-33 у кількості тридцять вісім штук, ИСА-33 у кількості тридцять дві штуки на загальну суму 283673,86 грн., у тому числі ПДВ 47278,98 грн., що підтверджується видатковою накладною від 26.09.2011 №РН-0000168 на загальну суму 283673,86 грн., у тому числі ПДВ 47278,98 грн. (том І а.с.19).

Поряд із цим, ТОВ «ЛТПС Укрпромгруп» видані на користь ДП «ШРБУ № 100» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» податкові накладні від 26.09.2011 №15 на загальну суму 283673,86 грн., у тому числі ПДВ 47278,98 грн., від 30.09.2011 №20 на загальну суму 115301,00 грн., у тому числі ПДВ 19216,83 грн. та від 30.09.2011 №21 на загальну суму 31821,98 грн., у тому числі ПДВ 5303,66 грн. (том І а.с.23-25).

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, та наданих у судовому засіданні пояснень представника позивача, позивачем у ТОВ «ЛТПС Укрпромгруп» придбано 60,000 тон бітуму 60/90 на загальну суму 450000,00 грн., у тому числі ПДВ 750000,00 грн.

31 серпня 2011 року ТОВ «ЛТПС Укрпромгруп» виписано позивачеві рахунок-фактуру від 31.08.2011 №СФ-0000571 на загальну суму 6000000,00 грн., у тому числі ПДВ 1000000,00 грн. на оплату 800,000 тон бітуму 60/90 (том І а.с.220).

Позивачем у 02.09.2011 та 06.09.2011 було сплачено ТОВ «ЛТПС Укрпромгруп» за бітум грошові кошти у розмірі 512000,00 грн., у тому числі ПДВ 85333,33 грн., про що свідчить виписка по рахунку позивача (том І а.с.144,145) та виписані податкові накладні від 02.09.2011 №3 на загальну суму 212000,00 грн., у тому числі ПДВ 35333,33 грн. та від 06.09.2011 №5 на загальну суму 300000,00 грн., у тому числі ПДВ 50000,00 грн. (а.с.21,22).

30 вересня 2011 року ТОВ «ЛТПС Укрпромгруп» поставлено позивачеві 60,000 тон бітуму 60/90 на загальну суму 450000,00 грн., у тому числі ПДВ 750000,00 грн., про що свідчить наявна у матеріалах справи видаткова накладна від 30.09.2011 №РН-0000175 (том І а.с.244).

Вищевказані видаткові накладні, рахунки-фактури та податкові накладні підписані з однієї сторони директором ДП «ШРБУ № 100» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» Парахнюком В.Ю. та директором ТОВ «ЛТПС Укрпромгруп» ОСОБА_5 з іншої та скріплені печатками обох підприємств.

Розрахунки між позивачем та ТОВ «ЛТПС Укрпромгруп» за поставлені товари проводились у безготівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями банківських виписок (том І а.с.143-149).

Зазначені обставини відображені в Акті перевірки та не заперечувалась представником відповідача.

Крім того, судом встановлено, що перелічені вище первинні документи містять усі необхідні реквізити, для надання їм юридичної сили та доказовості. Усі вони виписані контрагентом позивача, скріплені печатками сторін.

Крім цього, позивачем у судовому засіданні надано документ, що підтверджує якість придбаного бітуму 60/90 та бітуму БНД 60/90 за ДСТУ 4044-2001, а саме паспорт в„–673 (том І а.с.221).

У ході розгляду справи представник позивача пояснив, що перевезення придбаних у ТОВ «ЛТПС Укрпромгруп» товарів здійснювалось частково ТОВ «ЛТПС Укрпромгруп», а частково ПП ОСОБА_6, ПП ОСОБА_8 та ПП ОСОБА_9, на підтвердження чого надав подорожні листи вантажного автомобіля від 26.09.2011 № 007079, від 30.09.2011 №007078, від 26.09.2011 №007074, від 26.09.2011 №007075 та товарно-транспортні накладні від 30.09.2011 №001651, від 30.09.2011 №001632, від 30.09.2011 №001633, від 30.09.2011 №001675 (том І а.с.222-230).

При дослідженні даних товарно-транспортних накладних судом встановлено, що на них відсутня печатка вантажовідправника, що є порушенням підпунктів 11.5 та 11.7 пункту 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568. У товарно-транспортній накладній від 30.09.2011 №001651 не заповнена графа «пункт розвантаження».

Проте, суд зазначає, що недоліки товарно-транспортних накладних є порушенням Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, а не податкового законодавства.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Таким чином, факт поставки товарів ТОВ «ЛТПС Укрпромгруп» на користь позивача та оплати їх вартості підтверджується документально, а результати господарської операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.

У ході розгляду справи представник відповідача не надав жодних належних доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам.

Крім цього, Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «ЛТПС Укрпромгруп» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договорів, так і на дату складання податкових накладних.

А відтак, на момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних, контрагент позивача був платником податку на додану вартість, який зареєстрований відповідно до положень статті 183 Податкового Кодексу України.

Статус позивача та його контрагента як платника ПДВ не заперечувався сторонами.

Відповідач не заперечував та не спростував той факт, що податкові накладні, виписані контрагентом позивача, відповідають вимогам статті 201 Податкового кодексу України та наказу ДПА України від 21.12.2010 № 969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за №1401/18696.

У силу положень пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

Судом встановлено, що на виконання умов договору купівлі - продажу позивачем від ТОВ «ЛТПС Укрпромгруп» після передачі товару отримані належним чином оформлені податкові накладні.

Згідно з даними Акта перевірки, зазначені податкові накладні включені позивачем до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, суми податку на додану вартість по даним податковим накладним включено до податкового кредиту відповідних періодів, відображено у додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість.

Із зазначеного випливає, що сума податкового кредиту позивачем сформовано правомірно.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що на неодноразову вимогу суду відповідач не надав жодних доказів направлення та отримання позивачем письмового запиту податкового органу щодо надання письмових пояснень та їх документального підтвердження, стосовно правильності нарахування та своєчасності сплати податків по взаємовідносинах із ТОВ «ЛТПС Укрпромгруп», який в силу положень статті 73 Податкового кодексу України є обов'язковим та за відсутності якого у податкового органу відсутнє право на проведення перевірки.

Такими діями відповідач позбавив позивача можливості надати посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби будь-які документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки.

А відтак суд констатує, що податковим органом не були вчинені жодні дії, направлені на витребування у позивача документів первинного бухгалтерського та податкового обліку, які передували проведенню позапланової невиїзної документальної перевірки.

Крім цього, відповідач у ході розгляду справи не зміг пояснити суду коли і за яких обставин ним були отримані документи, на підставі яких ним було проведено таку перевірку.

Разом з цим, відповідно до положень статті 83 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності).

З метою забезпечення єдиного порядку відображення результатів документальних перевірок наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984, який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за № 34/18772, затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (далі - Порядок).

Відповідно до приписів зазначеного Порядку, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

У силу положень пунктів 4, 5 та 6 розділу І Порядку, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Як вбачається із змісту Акта перевірки, який є носієм доказової інформації про виявлені порушення, єдиною підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань слугував висновок спеціаліста про те, що підписи на податкових та видаткових накладних виконані не директором ТОВ «ЛТПС Укрпромгруп».

У зв'язку з цим суд констатує, що інших підстав для нарахування позивачеві податкових зобов'язань відповідачем у ході проведення перевірки позивача не встановлено та інших податкових правопорушень в діях позивача відповідачем не виявлено.

Саме за наведених обставин позивачем при наданні заперечень були надані лише пояснення та документальні підтвердження щодо висновку спеціаліста та не були надані жодні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку по взаємовідносинам з ТОВ «ЛТПС Укрпромгруп».

Суд не бере до уваги посилання відповідача, як на єдиний доказ безтоварності господарської операції на наявність висновку спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області МВС України Майданіка А.В. від 10.10.12 № 540, відповідно до якого експерт на підставі умовно-вільних зразків документів зазначив, що підписи, які виконанні від імені директора ТОВ «ЛТПС Укрпромгруп» ОСОБА_5 на невідомого походження податкових накладних від 02.09.2011 №3, від 06.09.2011 №5, від 26.09.2011 №15, від 30.09.2011 №20, від 30.09.2011 №21 та видаткових накладних від 26.09.2011 №РН-0000168, від 30.09.2011 №РН-0000174, від 30.09.2011 №РН-0000175 та від 30.09.2011 №РН-0000176, ймовірно виконанні не громадянином ОСОБА_5, а іншою особою.

Тобто, експерт не визначився однозначно щодо неналежності даного підпису громадянину ОСОБА_5

Разом з цим, у матеріалах справи міститься висновок спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області МВС України ОСОБА_7 від 10.11.2012 № 254 (том І а.с.50-53), який зроблений на замовлення позивача.

Як убачається із зазначеного висновку підписи, які виконанні від імені ОСОБА_5 на наданих позивачем податкових накладних від 02.09.2011 №3, від 06.09.2011 №5, від 26.09.2011 №15, від 30.09.2011 №20, від 30.09.2011 №21 та видаткових накладних від 26.09.2011 №РН-0000168, від 30.09.2011 №РН-0000174, від 30.09.2011 №РН-0000175 та від 30.09.2011 №РН-0000176 виконані громадянином ОСОБА_5.

При цьому суд зазначає, що даному експерту були надані не умовно - вільні зразки почерку громадянина ОСОБА_5, а вільні та експериментальні зразки його почерку (виконані у зв'язку з призначенням даної експертизи на аркуші паперу формату А-4).

За змістом положень Податкового кодексу України, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та витрат.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання було визначено позивачеві у зв'язку з формуванням податкового кредиту за рахунок сум податку, сплачених контрагенту у складі вартості придбаних товарів. Оскільки, на думку податкового органу, товари фактично не поставлялись, а учасниками правочину переслідувалась мета мінімізації податкових зобов'язань, угода є нікчемною або безтоварною, а тому формування податкового кредиту вчинено позивачем незаконно.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарської операції, які покладено в основу висновків про нікчемність правочину та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Разом з цим, про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Вивчивши надані документальні підтвердження, судом не встановлено відсутності мети у позивача щодо реального настання правових наслідків та укладення правочину задля заниження об'єкту оподаткування і несплати податків при купівлі товару.

Реальність здійснення господарських операцій підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися та у позивача виникло право на віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «ЛТПС Укрпромгруп».

Факт поставки товару на користь позивача підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості товару, посвідчується належним чином оформленими податковими накладними.

Згідно з пунктом 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не встановлено порушень позивачем вимог вищевказаних норм законодавства.

Крім цього, відповідачем не надано жодного доказу неможливості здійснення позивачем та його контрагентом зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для постачання та переробки товарів; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Як вбачається із змісту Акта перевірки, податковими органами не перевірялось ТОВ «ЛТПС Укрпромгруп» на предмет наявності у нього господарсько-правових відносин з іншими суб'єктами господарювання у зв'язку з укладанням договорів оренди основних засобів виробництва, складських приміщень, транспортних засобів, наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб'єктами господарювання, щодо надання послуг або виконання робіт тощо.

Відповідачем не надано жодного доказу неможливості здійснення позивачем та його контрагентом зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів; відсутності у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Висновок про безтоварність господарської операції зроблений виключно на даних експерта на дослідження якому були представлені документи невідомого походження.

Суд вважає, що такий висновок є формальним і не об'єктивним, оскільки ґрунтується не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як то передбачено пунктом 73.5 Податкового кодексу України і "Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1232, а на інших обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Як зазначив у судовому засіданні позивач, придбання будівельних матеріалів у ТОВ «ЛТПС Укрпромгруп» здійснювалося з метою належного та своєчасного виконання позивачем своїх зобов'язань перед замовником Службою автомобільних доріг в Київській області та генпідрядником ДП «Київській облавтодор» «Філія «Обухівський райДУ» відповідно до укладених договорів на поточний та капітальний ремонт доріг.

На підтвердження зазначеного, позивачем приєднано до матеріалів справи копії актів приймання виконаних будівельних робіт (том І а.с.104-140).

Рух придбаних товарно-матеріальних цінностей відображено у картках субконто, звітах про витрати основних матеріалів у будівництві в співставленні з виробничими нормами позивача (том І а.с.184-217).

Крім цього, наявні в матеріалах справи документи первинного бухгалтерського та податкового обліку та договір містять усі дані стосовно змісту операцій. Вказані документи містять назву покупця та постачальника, підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, кількість та вартість товарів, що відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і фіксують факт здійснення господарських операцій.

Всі наявні податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури дають змогу визначити, які товари були продані, за якою ціною та між якими контрагентами.

Це означає, що твердження податкового органу про відсутність факту придбання товарів та, як наслідок, порушення позивачем вимог статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість з підстав визнання спірного правочину нікчемним чи /або безтоварним є безпідставними та необґрунтованими.

Разом з цим, надані позивачем докази є переконливими і достатніми для висновку суду щодо реальності господарських операцій.

Ураховуючи вищезазначені обставини та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладений між позивачем та ТОВ «ЛТПС Укрпромгруп» правочин відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, а операції між позивачем та його контрагентом враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Щодо тверджень податкового органу про нікчемність правочину суд зазначає таке.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України).

В силу положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідачем не надано суду жодних доказів визнання договору, укладеного між позивачем та ТОВ «ЛТПС Укрпромгруп» у судовому порядку недійсним, а також визнання недійними первинних бухгалтерських документів, що підтверджують його виконання.

Надаючи оцінку діям податкового органу, що полягали у визначенні в Акті перевірки нікчемним правочину, суд перевіряє обґрунтованість тверджень органу державної податкової служби про наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод нікчемними і настання відповідних юридичних наслідків.

Відповідно до положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору; належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі (частина перша статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд звертає увагу на те, що в даній адміністративній справі, відповідачем, який посилається на нікчемність укладеного між позивачем та його контрагентом договору, повинно бути надано належні докази на обґрунтування нікчемності укладеного правочину.

Крім того, для визнання правочину нікчемним на тій підставі, що його укладено з метою порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, суд досліджує в чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення правочину, якою із сторін і в якій мірі виконано правочин, а також вину сторін у формі умислу.

Під наявністю умислу у сторін правочину суд розуміє те, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали протиправність правочину, який укладався, і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, передбачали настання протиправних наслідків і бажали або свідомо допускали їх настання.

Проте, відповідачем на підтвердження позиції щодо нікчемності правочину не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, належних доказів, які б свідчили, що документи, виписані на виконання договору, були сфальсифікованими, як і не надано доказів притягнення до відповідальності (в тому числі кримінальної) відповідних посадових осіб у зв'язку з занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності.

Відповідачем не доведено того факту, що зазначений правочин був укладений не з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, а з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, що він спрямований на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності, спрямований на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею, її надрами, іншими природними ресурсами, укладені щодо відчуження викраденого майна або порушує правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

При цьому, суду не надано жодного доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагента позивача.

В силу частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Як установлено під час судового розгляду, на момент укладення правочину, який відповідач вважає нікчемним, та здійснення господарських операцій, всі сторони правочину були правоздатними і перебували в якості зареєстрованих юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Більш того, в Акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагента позивача від уплати податків та зборів, винесення вироків посадовим особам підприємства або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угоди з метою, що порушує публічний порядок.

Оскільки зобов'язання за договором, укладеним між позивачем та ТОВ «ЛТПС Укрпромгруп» мали реальний характер, відсутність взаємних претензій свідчить про те, що укладення правочину відповідало волі сторін договору.

Частинами третьою та п'ятою статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі, якщо від імені юридичної особи правочин вчинено фізичною особою без повноважень або з перевищенням повноважень, такий правочин є оспорюваним і може бути визнаний судом недійсним за певних умов.

Дії фізичних осіб - представників, які учиняли підписи на договорах та інших ділових паперах, у контексті правової оцінки правочинів, що вчинені між двома юридичними особами, слід оцінювати з точки зору наявності у цих фізичних осіб відповідних повноважень на укладення правочину від імені юридичної особи.

Так, в силу статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Відповідно до частини другої статті 1158 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана при першій нагоді повідомити її про свої дії. Якщо ці дії будуть схвалені іншою особою, надалі до відносин сторін застосовуються положення про відповідний договір.

Таким чином, сам лише факт того, що певна фізична особа вчинила правочин (певні дії, що мають юридичне значення) в інтересах юридичної особи без її доручення або з перевищенням повноважень, не має наслідком нікчемності такого правочину, адже такого наслідку законом не передбачено.

Разом з цим, жодного належного доказу того, що підписи на всіх первинних документах бухгалтерського та податкового обліку по взаємовідносинах позивача з ТОВ «ЛТПС Укрпромгруп» виконані не ОСОБА_5, а іншою особою, суду не надано.

За наведених обставин, твердження податкового органу про порушення позивачем вимог частини п'ятої статті 203, частини першої та другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України, що виявилось в недодержанні вимог зазначених норм в момент вчинення правочину, який не спрямований на реальне настання правових наслідків, є безпідставними.

Суд також звертає увагу, що відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено у залежність від добросовісності його контрагента, що суперечить приписам податкового законодавства.

Разом з цим, обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

Водночас, позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами факт придбання товарів та використання їх у подальшому у власній господарській діяльності. Надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарських операцій.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарських операції, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості; твердження про відсутність факту поставки товарів спростовується наявними матеріалами справи; суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено недобросовісності позивача, а укладений між позивачем та його контрагентом правочин має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим, факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби від 05.11.2012 №0001622300.

Повернути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «ШРБУ № 100» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» понесені судові витрати у формі судового збору у сумі 1964 (одна тисяча дев'ятсот шістдесят чотири) грн. 17 коп. згідно платіжного доручення від 22.03.2013 №56.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 01 червня 2013 р.