Ухвала

від 07.07.2015 по справі 810/1661/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" липня 2015 р. м. Київ К/800/55778/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Загороднього А.Ф.,

секретар Антипенко В.В.,

за участю представника Дочірнього підприємства «ШРБУ № 100» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» - Кібець С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства «ШРБУ № 100» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - Підприємство) на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року у справі № 810/1661/13-а за адміністративним позовом Підприємства до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби (далі -ДПІ),

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2013 року Підприємство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ № 0001622300 від 5.11.2012 року.

На обґрунтування позову зазначило, що висновки ДПІ щодо порушення Підприємством вимог чинного законодавства необґрунтовані, оскільки господарські операції з контрагентом мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, наявними у Підприємства.

Придбані у контрагента будівельні матеріали були використанні у власній господарській діяльності при здійсненні капітального та поточного ремонту доріг, що підтверджується відповідними актами приймання виконаних будівельних робіт.

28 травня 2013 року постановою Київського окружного адміністративного суду позов задоволено.

Податкове повідомлення-рішення ДПІ № 0001622300 від 5.11.2012 року визнане протиправним та скасоване.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що податковим органом не підтверджено належними та допустимими доказами твердження щодо нікчемності правочинів, укладених Підприємством із контрагентом.

Надані Підприємством первинні документи оформлені належним чином та у повному обсязі підтверджують виконання господарських операцій.

22 жовтня 2013 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду постанова Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2013 року скасована, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що наявні в матеріалах адміністративної справи товарно-транспортні накладні мають певні дефекти в оформленні (відсутні підписи отримувача, місця розвантаження, відміток, печаток), а тому відповідно до вимог ст., ст. 69 , 70 Кодексу адміністративного судочинства України їх не можна вважати належними доказами.

Підприємство звернулося із касаційною скаргою про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду та залишення в силі постанови Київського окружного адміністративного суду, посилаючись на порушення апеляційним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування апеляційним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, з 17.10.2012 року до 19.10.2012 року ДПІ була здійснена позапланова невиїзна перевірка Підприємства щодо дотримання ним вимог законодавства при здійсненні господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛТПС Укрпромгруп» за вересень 2011 року, за наслідками якої 24.10.2012 року був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Підприємством у порушення вимог п. 198.1 ст. 198 , п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України занижений податок на додану вартість, у розмірі 157 132,80 грн.

5 листопада 2012 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001622300 щодо збільшення Підприємству грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 196 417,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 15.10.2008 року між Підприємством та ТОВ «ЛТПС Укрпромгруп» був укладений договір поставки №1008/1, відповідно до якого постачальник зобов'язаний постачати покупцю продукцію, вказану у специфікації чи рахунку-фактурі, а покупець приймати продукцію та оплачувати її вартість на умовах даного договору. Найменування продукції, її номенклатура, кількість та ціна вказуються у специфікаціях до даного договору та у рахунках-фактурах або оформлених накладних. Специфікації спільно складаються та погоджуються сторонами і є невід'ємними частинами договору (пункт 1 договору).

Для підтвердження виконання зазначеного договору Підприємство надало видаткові накладні; рахунки-фактури; податкові накладні; банківські виписки; паспорт, який підтверджує якість товару; подорожні листи вантажних автомобілів; товарно-транспортні накладні.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що на наданих Підприємством товарно-транспортних накладних відсутня печатка вантажовідправника, що є порушенням підпунктів 11.5, 11.7 пункту 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568. У товарно-транспортній накладній № 001651 від 30.09.2011 року не заповнена графа «пункт розвантаження».

Подорожні листи заповнені з порушенням типової форми заповнення, зокрема, на них відсутні відмітки вантажовідправника та його штампу чи печатки.

Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, прийшов до необґрунтованого висновку з таких підстав.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, документи, долучені до матеріалів справи, зокрема, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, товарно транспортні накладні, звіти про витрати основних фондів, картки руху матеріалів та робіт у повному обсязі підтверджують факт поставки товарів ТОВ «ЛТПС Укрпромгруп» Підприємству, тобто результати господарських операцій належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку Підприємства.

ДПІ не надала доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів Підприємства або їх невідповідність нормативно-правовим актам, а також того, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «ЛТПС Укрпромгруп» були скасовані чи визнані недійсними судовим рішенням як на дату укладання, виконання господарських договорів, так і на дату складання податкових накладних.

Крім того, ДПІ необґрунтовано зазначила про те, що правочини, укладені між Підприємством та ТОВ «ЛТПС Укрпромгруп», є нікчемними, оскільки ДПІ належними доказами зазначені обставини не підтвердила.

Недоліки оформлення подорожніх листів (відсутність відмітки вантажовідправника та його штампу чи печатки), які були зазначені судом апеляційної інстанції не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, оскільки форма подорожнього листа вантажного автомобіля затверджена спеціальним наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України № 488/346 від 29.12.1995 року «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» (типова форма № 2-ТН) і не передбачає будь-яких відміток, печаток чи штампів крім особи, якій належить вантажний автомобіль.

Крім того, суд апеляційної інстанції помилково застосував п. 138. ст. 138 Податкового кодексу України, вказавши, що витрати, які враховуються для визначення об'єкту оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку таких витрат, оскільки ДПІ встановила заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість, справляння якого врегульовано іншим розділом Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 1 Закону України № 996-XIV від 16 липня 1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України ).

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

Суд першої інстанції, обґрунтовано зазначив, що Підприємством були надані належним чином оформлені первинні документи, які у повному обсязі підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентом.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Колегія суддів дійшла висновку, що оскільки постанова апеляційного адміністративного суду ухвалена з порушенням норм матеріального права, постанова Київського окружного адміністративного суду повинна бути залишена в силі, як така, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Керуючись ст., ст. 220, 221, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства «ШРБУ № 100» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року скасувати, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2013 року - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Загородній А.Ф.