Постанова

від 22.10.2013 по справі 810/1661/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/1661/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д.

Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І. О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.,

у відкритому судовому засіданні в м. Києві розглянув апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2013 року по справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "ШРБУ №100" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2013 року адміністративний позов Дочірнього підприємства "ШРБУ №100" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення - рішення задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби від 05.11.2012 №0001622300.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції, вважаючи, що при його прийнятті судом було порушено норми процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення питання та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Позивач надав суду заперечення на апеляційну скаргу, відповідно до яких, вважає рішення законним, а відтак, просить суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відповідача задовольнити, а постанову суду скасувати ухваливши при цьому нове рішення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Вишгородському районі Київської області ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань перевірки дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ "ЛТПС Укрпромгруп" за вересень 2011 року.

За результатом проведеної перевірки відповідачем було складено акт від 24.10.2012 №1779/22-00/5423018 (далі - АКТ перевірки) в якому зафіксовано порушення позивачем положень п. 198.1, ст.. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за вересень 2011 року на суму 157132,80 грн. Також, в Акті перевірки відповідач посилається на нікчемність договору поставки від 15.10.2008 р. №1008, укладеного між позивачем (покупець) та ТОВ "ЛТПС Укрпромгруп" (постачальник), згідно з яким постачальник зобов'язується постачати покупцю продукцію, вказану у специфікації чи рахунку-фактурі, а покупець зобов'язується приймати продукцію та оплачувати її вартість на умовах даного договору. Найменування продукції, її номенклатура, кількість та ціна вказуються у специфікаціях до даного договору та у рахунках-фактурах або оформлених накладних. Специфікації спільно складаються та погоджуються сторонами і є невід'ємними частинами договору. Як вбачається з матеріалів справи, перелічені договір та перелічені у договорі документи при подачі позивачем цього позову до суду подані не були, суд витребував їх за власною ініціативою наряду з іншими доказами, зокрема і первинними документами згідно з ухвалою від 8 квітня 2013 року про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до розгляду.

З наданих суду доказів видно, що позивач, не погоджувався з висновками Акта перевірки, надавав на них заперечення, які, в свою чергу, були залишені відповідачем без задоволення.

За результатом розгляду акту перевірки, відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 05.11.2012 №0001622300, згідно з яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 196417,00 грн., у тому числі, за основним платежем - 157133,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 39284,00 грн., а саме: - порушення позивачем положень пункту 198.1, статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за вересень 2011 року на суму 157132,80 грн.; нікчемність договору поставки, укладеного між позивачем та ТОВ «ЛТПС Укрпромгруп».

Висновок податкового органу про заниження суми податкового зобов'язання, за його твердженням, пов'язується із порушенням позивачем встановленого порядку формування податкового кредиту за операціями з придбання товарів (будівельних матеріалів) у ТОВ «ЛТПС Укрпромгруп» та ґрунтується виключно на висновках почеркознавчого дослідження від 10.10.2012 № 540 (том І а.с.64-66).

У зв'язку з цим, посадові особи податкового органу дійшли висновку про фіктивність діяльності ТОВ «ЛТПС Укрпромгруп», про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «ЛТПС Укрпромгруп», та, як наслідок, безпідставного включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за господарськими операціями з ТОВ «ЛТПС Укрпромгруп».

Суд, приймаючи рішення по суті, виходив з того, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарських операції, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості; факт поставки товару підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а відтак, позивачем було правомірно сформував податковий кредит .

Колегія суддів надаючи оцінку наявним в матеріалах справи доказам та перевіряючи фактичні обставини справи не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності прийнятого відповідачем податкового повідомлення - рішення від 05.11.2012 р. №0001622300 виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу ДШ у Вишгородському районі Київської області від 17.10.2012 року №331 "Про проведення позапланової документальної невинної перевірки" та відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, 78.4 ст. 78, п. 79.1, п.79.2 ст, 79 Податкового Кодексу України від 02.12.10 №2755-УІ із змінами і доповненнями та повідомлення від 17.10.12 №72/22-05, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу планування організації податкового контролю та аналітичної роботи ДШ у Вишгородському районі Київської області, Крет К,О., проведено позапланову документальну невиїзну перевірку дочірнього підприємства "ШРБУ №100" ВАТ "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ" (код за ЄДРПОУ 5423018) (скорочене найменування ДП "ШРБУ №100") з питань перевірки дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛТПС Укрпромгруп" (код за ЄДРПОУ 33884548) за вересень 2011 р.

Згідно з даним актом перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 5.11.2012 року №0001622300, згідно з яким позивачу збільшене податкове зобов»язання з податку на додану вартість на суму 196417,0 грн. у т. ч. за основним платежем - 157133,0 грн., за штрафними санкціями - 39284,0 грн.

Судом першої інстанції витребуваний та вивчений договір поставки від 15.10.2008 року №1008/1, укладений між покупцем, яким виступав позивач, та постачальником, Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛТПС Укпромгруп». Згідно з договором, постачальник забезпечує проданий товар специфікацією, рахунком-фактурою чи накладною, згідно з якими покупець оплачує отриманий товар. Як вказувалось позивачем, перед укладенням даного договору ним була перевірена правосуб»єктність контрагента і тільки тоді між ними був укладений договір.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було придбано у ТОВ «ЛТПС Укрпромгруп» 6824,160 кг. металевої бар'єрної огорожі оцинкованої на загальну суму 115301,00 грн., у тому числі ПДВ 19216,83 грн., що підтверджується рахунком-фактурою від 29.09.2011 №СФ-0000647 на загальну суму 115301,00 грн., у тому числі ПДВ 19216,83 грн. та видатковою накладною від 30.09.2011 №РН-0000174 на загальну суму 115301,00 грн., у тому числі ПДВ 19216,83 грн. (том І а.с.20,218); БР 100-30-18 у кількості тридцять штук, БР 300-45-18 у кількості п'ятдесят чотири штуки на загальну суму 31821,98 грн., у тому числі ПДВ 5303,66 грн., що підтверджується рахунком-фактурою від 30.09.2011 №СФ-0000658 на загальну суму 31821,98 грн., у тому числі ПДВ 5303,66 грн. та видатковою накладною від 30.09.2011 №РН-0000176 на загальну суму 31821,98 грн., у тому числі ПДВ 5303,66 грн. (том І а.с.219,18) та ИПФ-33 у кількості тридцять вісім штук, ИСА-33 у кількості тридцять дві штуки на загальну суму 283673,86 грн., у тому числі ПДВ 47278,98 грн., що підтверджується видатковою накладною від 26.09.2011 №РН-0000168 на загальну суму 283673,86 грн., у тому числі ПДВ 47278,98 грн., а також бітуму 60/90 на загальну суму 450000 грн.

31 серпня 2011 року ТОВ №ЛТПС Укрпром» виписаний позивачу рахунок - фактура №СФ-0000571 на суму 6000000,0 грн. на оплату бітуму, 2.09.2011 року та 6.09.2011 року позивачем були сплачені своєму контрагенту згідно вказаних документів грошові кошти в сумі 512000,0 грн. Це підтверджується відповідними виписками з рахунку позивача та податковими накладними №3 від 2.09.2011 року та №5 від 6.09.2011 року.

ТОВ «ЛТПС Укрпромгруп» видані ДП «ШРБУ № 100» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» податкові накладні від 26.09.2011 №15 на загальну суму 283673,86 грн., у тому числі ПДВ 47278,98 грн., від 30.09.2011 №20 на загальну суму 115301,00 грн., у тому числі ПДВ 19216,83 грн. та від 30.09.2011 №21 на загальну суму 31821,98 грн., у тому числі ПДВ 5303,66 грн.

Як вказується судом першої інстанції у постанові, 30 вересня 2011 року ТОВ «ЛТПС Укрпромгруп» поставлений позивачу бітум у кількості 60000 тон, про що свідчить видаткова накладна за вказаною датою №РН-0000175.

Суд першої ін6станції дійшов до висновку, що підтверджувалось і актом перевірки, що всі перелічені документи містили всі необхідні реквізити, виписані контрагентом та скріплені печатками сторін.

Як на доказ, суд посилався на представлений позивачем у суд сертифікат якості бітуму 60/90 та бітуму БНД 60/90 №673, наданий заводом виробником.

До справи були додані ряд товаро-транспортних накладних, а також представником позивача пояснювалося, що перевезення придбаних у ТОВ «ЛТПС Укрпромгруп» товарів здійснювалось частково ТОВ «ЛТПС Укрпромгруп», а частково ПП ОСОБА_4, ПП ОСОБА_6 та ПП ОСОБА_7, на підтвердження чого надав подорожні листи вантажного автомобіля від 26.09.2011 № 007079, від 30.09.2011 №007078, від 26.09.2011 №007074, від 26.09.2011 №007075 та товарно-транспортні накладні від 30.09.2011 №001651, від 30.09.2011 №001632, від 30.09.2011 №001633, від 30.09.2011 №001675, технічні паспорти на автомобілі.

При дослідженні даних товарно-транспортних накладних, зокрема, судом встановлено, що на них відсутня печатка вантажовідправника, що є порушенням підпунктів 11.5 та 11.7 пункту 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568. У товарно-транспортній накладній від 30.09.2011 №001651 та не заповнена графа «пункт розвантаження».

Крім того, колегія суддів зазначає, що і подорожні листи, виписані на зазначені вище автомобілі, заповнені з порушеннями типової форми заповнення, зокрема на них відсутні відмітки вантажовідправника та його штампи чи печатки

Судом першої інстанції зазначено, що недоліки товарно-транспортних накладних є порушенням Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, а не податкового законодавства. При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Колегія суддів не може погодиться з таким висновком з огляду на те, що перелічені вище докази можуть підтверджувати чи спростовувати реальність та відповідність виконання договору позивача з контрагентом, при цьому зазначає, що товарно-транспортні накладні, які представлені суду, не можна прийняти як належний доказ, зважаючи що докази повинні відповідати вимогам ст.ст. 69, 70 КАС України. Зокрема, перелічені у вказаних документах недоліки, відсутність у них відповідних реквізитів, а саме підписів отримувача, місця розвантаження, відміток, печаток, викликають сумнів у добросовісності платника податку та у реальності господарських операцій.

Сумніви у доказовій силі виникають у колегії суддів і з приводу представлених позивачем інших доказів, на які він посилається.

Зокрема, поданий позивачем вищезгаданий сертифікат якості бітуму не вказує, що він наданий саме на виконання даного договору поставки між позивачем та контрагентом, а той факт, що позивачем виконувались роботи з використанням бітуму, не викликає сумнівів у суду.

Це ж саме торкається доказів списання металевої бар»єрної огорожі, звітів про витрати основних матеріальних фондів у будівництві, карток руху матеріалів та робіт по об»єктах, які мають загальний характер і де вказуються матеріали, які були зазначені у договорі між позивачем та контрагентом. Ніщо у даних документах не свідчить, що вказані матеріали торкаються виконання саме даного договору.

Крім того, суд першої інстанції послався на суперечність характеру висновку спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області МВС України Майданіка А.В. від 10.10.12 № 540 та висновку спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області МВС України Онашко Н.В. від 10.11.2012 № 254.

Колегія суддів вважає, що дані дослідження не можуть братись судом до уваги, з огляду на суперечливість їх висновків, тому що не можуть ні спростовувати, ні підтверджувати товарність здійснюваних позивачем операцій.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. № 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010р. № 1112/11/13-10 (далі-Інформаційний лист), у разі якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних.

Разом з цим, в даному Інформаційному листі зазначено, що в постанові Верховного Суду України від 08 вересня 2009 року останній вказує на те, що відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік.

Крім цього, з врахуванням правової позиції Верховного Суду України, ВАСУ зазначає, що одним із етапів встановлення судом обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, є встановлення факту-здійснення господарської операції шляхом дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договорів, актів виконаних робіт, документів про перевезення, зберігання товарів тощо. Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій. Крім того, дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та або бюджетне відшкодування.

Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду Ук раїни (ВАСУ) від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11, де зазначено, зокрема, таке:

- «…для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції»;

- «…визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків»;

- «за відсутності факту прид бання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів».

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх викорис тання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

За вказаних обставин колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з»ясовані обставини справи та має місце недоведеність тих обставин, які мали значення для вирішення даної справи, які суд вважав встановленими, що у відповідності з ст. 202 КАС України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового.

При винесенні нового рішення, колегія суддів виходить з того, що відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У відповідності з частиною другою цієї статі, обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо той заперечує проти позов.

При цьому колегія суддів не цілком погоджується з обгрунтуванням апеляційної скарги відповідача, який обмежується у своїх доводах висновками експерта з почеркознавчих досліджень, якими встановлені невідповідність підписів на первинних документах позивача, та висновках відповідача про фіктивність договорів між позивачем та його контрагентом з та визначенням відповідача щодо їх нікчемності, з огляду на те, що висновок експерта є суперечливим, а рішень судів щодо фіктивності чи нікчемності договорів між позивачем та його контрагентом не було.

Проте, перевірені колегією суддів численні докази, представлені сторонами по даній справі не підтверджують фактичного виконання сторонами договору поставки товарів від ТОВ «ЛТПС Укрпромгруп» та ДП «ШРБУ №100» за вересень 2011 року, а тому колегія суддів приходить до висновку по недоведеність вимог позовної заяви, і як наслідок вважає, що постанову суду першої інстанції від 28.05.2013 року скасувати та винести нову про відмову позивачу у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 195,196, 198, 202, 205, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2013 року - скасувати та винести нову.

У позові Дочірнього підприємства "ШРБУ №100" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення постанови в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді І. О. Лічевецький

В.Е.Мацедонська

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.