Постанова

від 03.03.2009 по справі 8/165/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

8/165/16

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 03 березня 2009 р.                                                                                    № 8/165/16  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Муравйов О. В. –головуючийПолянський А. Г.Фролова Г. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційної скарги

Регіонального відділення фонду державного майна України по Чернігівській області

на рішення

та постановуГосподарського суду Чернігівської області від 02.06.2008 рокуКиївського апеляційного господарського суду від 03.09.2008 року

у справі№ 8/165/16 Господарського суду Чернігівської області

за позовомРегіонального відділення фонду державного майна України по Чернігівській області

до

за участютреті особи

про 1.          Всеукраїнського союзу сільськогосподарських підприємств 2.          Центрального комітету профспілки працівників Агропромислового комплексу України3.          Міжгосподарського санаторію "Десна"Заступника прокурора Чернігівської області1.          Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків "Десна –Сервіс"2.          Чернігівська обласна радавизнання за державою частки в майні

За участю представників сторін:прокурор:від позивача:від відповідача - 1:

від відповідача - 2:від відповідача - 3:від третьої особи - 1:від третьої особи - 2:

не з'явилисьСкрипка М. Д. –дов. від 03.04.08рМагаляс І. П. –дов. від 02.06.08р.Саган В. М. –дов. від 01.09.08р.Саган В. М. –дов. від 01.09.08р. Саган В. М. –дов. від 25.07.08р.не з'явилисьГулий А. О. –дов. від 15.09.06р.

В С Т А Н О В И В:

Регіональне відділення фонду державного майна України по Чернігівській області звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Всеукраїнського союзу сільськогосподарських підприємств, Центрального комітету профспілки працівників Агропромислового комплексу України та Міжгосподарського санаторію "Десна" про визнання за державою частки в майні.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 02.06.2008 року по справі № 8/165/16 (головуючий суддя Оленич Т. Г., судді Мурашко І. Г., Фетисова І. А.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2008 року по справі № 8/165/16 (головуючий суддя Мартюк А. І., судді Зубець Л. П., Лосєв А. М.), в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Регіональне відділення фонду державного майна України по Чернігівській області звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2008 року та рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.06.2008 року, в якій стверджує про порушення судами норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати оскаржені рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Представники третьої особи–1 та прокурор в судове засідання касаційної інстанції не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду скарги повідомлені заздалегідь належним чином.

Враховуючи особливості розгляду справи в касаційній інстанції, передбачені ст. ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами без участі представників третьої особи–1 та прокурора.

Відводів складу суду не заявлено.

За згодою представників відповідача, відповідачів та третьої особи-2 в судовому засіданні 03.03.2009 року оголошені вступна та резолютивна частина постанови Вищого господарського суду України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідачів та третьої особи-2, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Підставою для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Місцевим та апеляційним судами встановлено, що рішенням виконавчого комітету Чернігівської обласної Ради депутатів трудящих від 03.03.1975 року № 70 "Про затвердження положення і статутів міжколгоспних організацій" затверджено Статут міжколгоспного санаторію в селі Ладинка. Рішенням виконавчого комітету Чернігівської обласної Ради депутатів трудящих № 257 від 03.06.1975 року міжколгоспному санаторію в селі Ладинка Чернігівського району присвоєно назва "Десна".

Відповідно до п. 1 Статуту міжколгоспного санаторію в урочищі "Лисуха", с. Ладинка, Чернігівського району, схваленого Радою колгоспів області (постанова №5 від 25.12.1974 року) та зареєстрованого 03.03.1975 року, санаторій створено колгоспами шляхом добровільного об'єднання на дольовій участі їх грошово-матеріальних і трудових ресурсів, з метою організації відпочинку колгоспників та членів їх сімей. Згідно з п. 2 даного Статуту санаторій, створений на кошти господарств членів - пайовиків, є їх власністю.

11.01.1991 року виконкомом Чернігівської районної Ради народних депутатів зареєстровано Статут міжколгоспного санаторію "Десна" Чернігівського району, який затверджено зборами уповноважених представників санаторію (протокол № 1 від 02.01.1991 року) та погоджений головою Чернігівської районної Ради колгоспів 12.12.1990 року. Згідно із п. п. 1.1, 1.2 цього Статуту санаторій "Десна" створений колгоспами (господарствами) шляхом добровільного об'єднання частини своїх фінансових та матеріально-технічних ресурсів і за рахунок централізованого союзного фонду соціального страхування колгоспників з метою організації санаторно-курортного лікування колгоспників, працівників агропромислового комплексу та інших підприємств. Санаторій здійснює оперативне управління з правом володіння, використання та розпорядження закріпленим за ним майном та збутом продукції, які знаходяться на правах загальної власності колгоспів, інших підприємств згідно часток господарств-учасників.

Розпорядженням Чернігівської районної держадміністрації від 09.12.1997 року № 697 зареєстровано Статут санаторію "Десна", який затверджено Радою уповноважених представників колективних сільськогосподарських підприємств (протокол № 1 від 25.09.1997 року та погоджено зборами уповноважених представників господарств-пайовиків санаторію "Десна" (протокол №1 від 15.09.1997 року).

Відповідно до п. 1.1 даної редакції Статуту санаторій "Десна" створений господарствами шляхом добровільного об'єднання частини своїх матеріально-технічних ресурсів і за рахунок централізованого союзного фонду соціального страхування колгоспників.

Також місцевим та апеляційним судами встановлено, що на момент створення санаторію, а також на момент реєстрації останньої редакції Статуту, санаторій створений за участю недержавних суб'єктів господарювання. Переліку колективних сільськогосподарських підприємств, які були учасниками санаторію, відповідачами суду не надано.

Відповідач-1 (Всеукраїнський Союз сільськогосподарських підприємств) та відповідач-2 (Центральний комітет профспілки працівників агропромислового комплексу) є правонаступниками колективних сільськогосподарських підприємств - учасників санаторію "Десна" в частині коштів, які виділялися на будівництво та діяльність санаторію, виходячи з наступного:

Відповідно до п. 1.1 Статуту санаторію "Десна" в редакції, яка зареєстрована в 1997 році, санаторій створений, в тому числі і за рахунок Централізованого союзного фонду соціального страхування колгоспників.

Пунктом 2 Положення про Централізований фонд соціального страхування колгоспників Української РСР, затвердженого постановою Ради колгоспів УРСР від 27.03.1991 року, постановою Президії ЦК профспілки працівників агропромислового комплексу від 27.03.1991 року № 2/5, визначено, що Централізований фонд соціального страхування колгоспників Української РСР є джерелом для здійснення соціального страхування колгоспників і знаходиться в розпорядженні ЦК профспілки працівників агропромислового комплексу України, Ради колгоспів УРСР. Одним із головних завдань централізованого фонду соціального страхування колгоспників є, в тому числі, фінансування будівництва і реконструкції міжколгоспних оздоровчих і спортивних закладів.

Відповідно до Положення про Раду колгоспів Української РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 13.01.1972 року № 15 (в редакції постанови Ради Міністрів УРСР від 06.02.1985 року № 54) Рада колгоспів Української РСР є республіканським виборним громадським органом колгоспів, до компетенції якої було віднесено, зокрема, вирішення разом з Українським республіканським комітетом профспілки працівників сільського господарства питань, пов'язаних з використанням коштів, виділених з Централізованого союзного фонду соціального страхування колгоспників.

Відповідно до п. 1.1 Статуту Всеукраїнської ради колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого постановою Всеукраїнської конференції представників колективних сільськогосподарських підприємств від 16.12.1992 року № 2/2, зареєстрованого розпорядженням Старокиївської районної державної адміністрації від 24.03.1993 року № 94, ВРКСП є правонаступником Ради колгоспів України. В свою чергу, відповідно до п. 1.3 Статуту Всеукраїнського Союзу сільськогосподарських підприємств, затвердженого рішенням установчої конференції засновників від 23.02.2001 року, зареєстрованого в Єдиному державному реєстрі 25.04.2001 року, відповідач-1 створений шляхом реорганізації Всеукраїнської ради колективних сільськогосподарських підприємств із залученням третіх осіб та є правонаступником всіх її майнових та немайнових прав і обов'язків.

Відповідно до п. 3.3 Статуту ВССП відповідач-1 має право здійснювати управління корпоративними правами сільськогосподарських підприємств, які вони мають в корпораціях та інших структурах, утворених на кошти сільгосппідприємств.

Місцевий та апеляційний суди з урахуванням того, що засновниками Міжгосподарського санаторію "Десна" є колгоспи (сільськогосподарські підприємства), за своєю формою санаторій відноситься до міжгосподарського утворення, вищим представницьким органом сільськогосподарських підприємств на час виникнення спірних відносин є ВССП, дійшли висновку, що відповідач-1 є правонаступником учасників (пайовиків) санаторію "Десна".

Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що централізований фонд соціального страхування колгоспників УРСР, який утворений за рахунок частини коштів від внесків на державне соціальне страхування колгоспників, знаходився у розпорядженні Центрального комітету профспілки працівників агропромислового комплексу України, за участю якого здійснюється розпорядження коштами цього Фонду, відповідач-2 також є правонаступником сільськогосподарських підприємств, що були засновниками та учасниками санаторію "Десна".

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що на виконання Наказу Фонду державного майна України від 03.11.2005 року № 2921, позивачем розпочата процедура визначення державної частки в майні міжгосподарських підприємств, в тому числі в майні санаторію "Десна", для чого наказом Регіонального відділення ФДМ України по Чернігівській області від 21.11.2006 року № 455, створено відповідну комісію.

14.12.2006 року комісією з визначення державної частки в майні санаторію "Десна" прийнято рішення про визначення частки держави у майні санаторію "Десна" такою, що становить 73,57%, про що складено протокол №1 засідання цієї комісії.

13.01.2007 року в газеті "Деснянська правда" опубліковано оголошення адміністрації санаторію "Десна" про початок роботи з реформування форми власності санаторію та про скликання зборів засновників санаторію на 15.02.2007 року.

Судами встановлено, що докази проведення таких зборів в матеріалах справи відсутні.

В березні 2007 року позивачем надіслані відповідачу-1 та відповідачу-2 повідомлення про проведення 04.04.2007 року загальних зборів засновників санаторію "Десна".

04.04.2007 року складено протокол про проведення зборів співзасновників (учасників) міжгосподарського санаторію "Десна" Чернігівського району с. Ладинка, в якому зазначено, що на зборах присутні представник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області, а також запрошені посадові особи Чернігівської обласної державної адміністрації та обласного об'єднання "Чернігівсільгоспздравниця", головний лікар санаторію, та посадові особи позивача.

За результатами обговорення питань порядку денного, зокрема: про визначення часток засновників, внесення змін до установчих документів та про приватизацію державної частки, присутні на зборах "констатували факт відсутності недержавних засновників в майні санаторію "Десна". Протокол підписаний всіма присутніми на зборах, в тому числі запрошеними особами, що є порушенням загального порядку оформлення протоколів зборів засновників (учасників).

Визначення державної частки в майні санаторію "Десна" здійснювалося позивачем з метою проведення передприватизаційної підготовки санаторію, як підприємства, у статутному фонді якого є державна частка.

Згідно зі ст. 20 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженою Законом України від 18.05.2000 року "Про Державну програму приватизації на 2000-2002 роки", передприватизаційна підготовка підприємств, у статутних фондах яких є державна частка, в тому числі підприємств агропромислового комплексу, включає визначення в установчих документах таких підприємств наявності та розміру державних часток, а також складу засновників. З цією метою державні органи приватизації у порядку, встановленому законодавством та установчими документами підприємств, ініціюють визначення часток (паїв) засновників підприємств, у статутних фондах яких є державна частка; встановлюють наявність та розмір часток (паїв), що належать державі у статутних фондах таких підприємств; узгоджують з іншими засновниками (учасниками) відповідні зміни до установчих документів.

Відповідно до п. 1.2 Положення про порядок передприватизаційної підготовки підприємств, у статутних фондах яких є державна частка, затвердженого Наказом Фонду державного майна України від 14.08.2000 року № 1691, передприватизаційна підготова таких підприємств здійснюється державними органами приватизації до прийняття рішення про приватизацію відповідного об'єкта і включає роботи з визначення в установчих документах цих підприємств державної частки (паю), її розміру, складу інших засновників (учасників) цих підприємств.

Пунктом 1.3 Положення № 1691 до підприємств, у статутних фондах яких є державна частка (в тому числі міжгосподарських підприємств), віднесені такі підприємства, які були створені за участю недержавних суб'єктів господарювання та до статутного фонду яких здійснювалися державні інвестиції.

До державних інвестицій, відповідно до приписів даного Положення, належать такі інвестиції, що були здійснені центральними та місцевими органами виконавчої влади за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позичкових коштів у вигляді державних капітальних вкладень.

Згідно з п. 1.5 Положення визначення в установчих документах підприємства державної частки (паю) здійснюється органом приватизації в наступному порядку: ініціювання визначення часток (паїв) засновників підприємства; установлення наявності та розміру частки (паю), що належить державі у статутному фонді підприємства; узгодження з іншими засновниками (учасниками) відповідних змін до установчих документів підприємства. Отже, процедура встановлення наявності частки, що належить державі у статутному фонді підприємства, та визначення розміру такої частки є однією із проміжних процедур передприватизаційної підготовки підприємства.

Відповідно до п. 3 Порядку, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 30.08.2000 року № 1800, частка держави в статутному (пайовому) фонді підприємства визначається, виходячи з розміру державних внесків при створенні підприємства та подальшій його діяльності, що були здійснені, в тому числі центральними та місцевими органами виконавчої влади, за рахунок коштів державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, шляхом безоплатної передачі на баланс недержавних підприємств державного майна тощо.

В силу п. 10 Порядку № 1800 початковий розрахунок часток держави та недержавних засновників (учасників) здійснюється пропорційно до розміру їх первинних внесків до статутного (пайового) фонду підприємства при його створенні.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що визначаючи частку держави  статутному фонді відповідача-3, позивач мав в першу чергу визначитися із розміром статутного (пайового) фонду санаторію.

Пунктом 3.1 Статуту санаторію в редакції, яка зареєстрована 11.01.1991 року, встановлено, що кошти санаторію створюються з пайових внесків господарств, які входять до складу його учасників в будівництві, відрахувань з прибутку, одержаного від своєї діяльності, амортизаційних відрахувань та інших джерел. Згідно з п. 3.2 цієї ж редакції Статуту порядок розподілу розмірів внесків господарств-пайовиків та порядок їх внесення встановлюється рішенням зборів уповноважених представників цих господарств.

Відповідно до п. 3.3 даної редакції Статуту закріплені за санаторієм основні та оборотні кошти створюють його статутний фонд, розмір якого відображається в балансі санаторію.

Аналогічні положення щодо статутного фонду санаторію містяться в пунктах 3.1-3.3 Статуту санаторію, редакція якого зареєстрована 09.12.1997 року.

Апеляційним господарським судом встановлено, що в жодній із редакцій Статутів санаторію "Десна" не зафіксовано конкретного розміру статутного фонду (капіталу) санаторію, а також не визначені розміри часток (пайових внесків) господарств-засновників санаторію. Будь-які рішення зборів уповноважених представників господарств-учасників санаторію щодо визначення розміру внесків та порядку їх внесення відповідачами суду не надані.

Виходячи зі змісту ст. 66 Господарського кодексу України майном підприємства є виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Джерелами формування майна підприємства є грошові та матеріальні внески засновників, доходи одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності, доходи від цінних паперів, кредити банків та інших кредиторів, капітальні вкладення і дотації з бюджетів, майно, придбане у встановленому законодавством порядку, інші джерела, не заборонені законодавством.

Отже, статутний фонд підприємства, який створюється за рахунок внесків засновників (учасників) цього підприємства, є лише однією із складових частин майна підприємства та не є тотожним поняттю "майно підприємства".

Суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що оскільки відповідач-1 та відповідач-2 є правонаступниками сільськогосподарських підприємств, які були засновниками санаторію "Десна", а формування майна санаторію здійснювалося в тому числі і за рахунок недержавних коштів Централізованого фонду соціального страхування колгоспників, внески, здійснені за рахунок коштів цього фонду, можна вважати внесками до Статутного фонду санаторію.

Відповідно до пунктів 1.5 Статуту санаторію в редакціях від 11.01.1991 року, від 09.12.1997 року, нові господарства по пайовій участі в будівництві, укріпленню матеріально-технічної бази санаторію приймаються по їх проханню і з пропозиції головного лікаря санаторію зборами представників господарств-учасників або радою об'єднання міжколгоспних здравниць. З урахуванням вищенаведеного суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що питання проо прийняття нових учасників санаторію мало вирішуватися на зборах представників господарств-учасників за заявою осіб, що мали намір увійти до складу учасників. Сторонами по справі не надано доказів звернення в установленому порядку уповноважених від імені держави осіб про включення держави в особі органів приватизації до складу засновників (учасників) санаторію.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що державні капітальні вкладення у санаторій "Десна" в період з 1993 року по 2001 року відбувалися на виконання завдань по Чорнобильській програмі.

Посилання скаржника на необхідність визначення часток, що належать державі в статутних фондах підприємств відповідно до Порядку визначення часток, що належать державі в статутних фондах підприємств, створених за участю недержавних суб'єктів господарювання, колегією відхиляється з урахуванням наступного.

Так, судом другої інстанції встановлено, що з висновку судової економічної експертизи №-968Ц від 06.03.2008 року вбачається, що визначити обсяги внесків у майно санаторію "Десна", здійснених державою за період з 1991 року по 2002 рік включно та недержавними засновниками за цей період не є можливим в зв'язку з відсутністю первинних документів. З цієї ж причини не встановлений спосіб здійснення державою внесків у майно санаторію у вказаний період.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що оскільки позивачем не надано суду належних доказів, які підтверджують загальний обсяг державних капітальних вкладень за вказаний період, а також яким способом здійснювалося фінансування: шляхом передачі прийнятих в експлуатацію об'єктів, або шляхом перерахування грошових коштів, або іншими способами, і після проведення судової експертизи, а отже і не доведено суду факт здійснення державних капітальних вкладень у майно санаторію саме в тих розмірах, які застосовувалися при визначенні частки держави.

Відповідно до п. 9 Указу Президента України від 28.02.1997 року "Про заходи щодо забезпечення наповнення державного бюджету та посилення фінансово-бюджетної дисципліни", Постанови КМУ від 07.04.1998 року № 461 "Про затвердження порядку кредитування, будівництва об'єктів, що здійснюється підприємствами, установами і організаціями недержавної форми власності, за рахунок коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення", Наказу Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України, Фонду державного майна України, Державного комітету України з питань розвитку підприємництва від 02.04.1999 року № 49/104/596/12 "Про затвердження Тимчасового положення про порядок передачі в державну власність частки (паїв, акцій) статутного фонду суб'єктів недержавної форми власності в разі отримання ними відповідних обсягів бюджетних капітальних вкладень", починаючи з 1997 року заборонялося фінансування капітальних вкладень, передбачених в бюджетах всіх рівнів для підприємств, установ та організацій недержавної форми власності без оформлення відповідних кредитних договорів або домовленостей щодо передачі у державну чи комунальну власність еквівалентної одержаним коштам частки (паю, акцій) у статутному фонді отримувача коштів.

Саме з урахуванням приписів вказаних нормативно-правових актів в Програмі приватизації на 2000-2002 роки передбачено визначення часток (паїв), що належать державі у статутних фондах підприємств недержавної форми власності, яке має здійснюватися за наслідками укладених відповідних кредитних договорів або договорів щодо передачі у державну чи комунальну власність еквівалентної одержаним коштам частки (паю, акцій) у статутному фонді отримувача бюджетних коштів.

Судами встановлено, що позивачем не надано суду належних доказів оформлення відповідних кредитних договорів або договорів з відповідачем-3 про надання йому бюджетних капітальних вкладень в обмін на отримання відповідної частки (паїв, акцій) у статутному фонді.

З урахуванням вищенаведеного, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що позивачем фінансування санаторію "Десна" здійснювалося на безповоротних умовах, без наміру в майбутньому стати учасником цього суб'єкту недержавної форми власності.

Апеляційним господарським судом встановлено, що розрахунок часток засновників (учасників) в майні міжгосподарського санаторію "Десна" здійснений з порушенням Порядку № 1800, оскільки відповідно до п. 7 даного Порядку джерелами інформації про здійснені внески до статутного (пайового) фонду підприємства можуть бути: дані бухгалтерського обліку Підприємства; експертні висновки з доданням копій документів, що підтверджують ці висновки; інформація органів виконавчої влади про прийняті ними рішення щодо здійснення таких внесків; інформація представницького органу недержавних засновників про здійснені цими засновниками внески (додатки 1 і 3 до Порядку); статистична звітність; фінансова звітність; відомості бюро технічної інвентаризації; архівні дані; інші джерела інформації.

Судом також встановлено, що як вбачається з даного розрахунку, із акта комісії з визначення частки держави в майні санаторію "Десна" від 14.12.2006 року, а також вказується позивачем в позовній заяві, визначення частки держави у майні санаторію відбувалося на підставі розрахунку балансової вартості майна санаторію "Десна" Чернігівської області на момент здійснення внесків держави та недержавних засновників в майно підприємства з 1991-2002 роки та довідки про обсяги внесків держави та недержавних засновників у майно санаторію "Десна" станом на

Місцевий та апеляційний суди встановили, що досліджені судом розрахунок балансової вартості та довідка про обсяги внесків держави не є за своєю природою ані даними бухгалтерського обліку, ані фінансовою звітністю. До того ж дані документи не підписані головним бухгалтером санаторію "Десна".

Судами твердження позивача, що при визначенні частки держави в майні санаторію використовувалися в тому числі баланси санаторію спростовані, оскільки матеріалами справи, зокрема актом комісії з визначення частки держави в майні санаторію "Десна" від 14.12.2006 року, а також балансами за 1992-2007 роки, що надані відповідачем-3, співставлення даних яких з відомостями, вказаними в розрахунку балансової вартості майна свідчить про наявність відмінностей щодо визначення балансової вартості майна.

Факт неможливості встановити правильність розрахунку балансової вартості майна санаторію на момент здійснення внесків держави та недержавних засновників в майно санаторію з 1991 по 2002 роки підтверджений також висновком судової економічної експертизи від № 968Ц від 06.03.2008 року.

Посилання скаржника на порушення судом положень ч. 3 ст. 41 ГПК України, що полягає в дорученні проведення експертизи Чернігівському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз без згоди позивача, колегія відхиляє з урахуванням наступного.

Частиною 1 статті 41 ГПК України передбачено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Частина 3 цієї статті визначає, що проведення судової експертизи має бути доручено компетентним організаціям чи безпосередньо спеціалістам, які володіють необхідними для цього знаннями.

З вказаної норми вбачається, що саме суд наділений правом призначати експерта чи експертну установу. Особи, які беруть участь по справі мають право в формі клопотання пропонувати суду залучення як експертів визначених ними осіб, а також про проведення експертизи у визначеній ними експертній установі. Проте суд не зв'язаний цим клопотанням і може визначати і експерта і установу на свій розсуд.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, що оскільки позивачем визначення частки держави здійснено на підставі документів, які не передбачені як джерела інформації про здійснені внески, відомості, які містилися в розрахунку та довідці не були підтверджені іншими належними джерелами, отже визначення частки було здійснено з порушенням встановленого порядку.

Судами встановлено, що позивачем не надано відповідних доказів, які підтверджують врахування або неврахування при визначенні частки держави в майні санаторію вартості житлових будинків, які знаходяться на балансі санаторію і могли увійти у загальну балансову вартість майна санаторію "Десна", вказану в розрахунку.

Всупереч положенням ст. 33 ГПК України, стверджуючи, що державою було здійснено державні інвестиції у майно санаторію "Десна" на суму, яка дорівнює 73,57% частки у статутному фонді санаторію, позивач не надав жодного належного та допустимого доказу на підтвердження вказаного факту.

З урахуванням викладеного, місцевий та апеляційний суди правомірно визнали позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відносно твердження скаржника про порушення ч. 1 ст. 77 ГПК України шляхом проведення засідання апеляційної інстанції без участі представника позивача, колегія вважає за необхідне зазначити.

Питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

Апеляційним господарським судом встановлено, що наявні в справі матеріали є достатніми для розгляду справи по суті.

Всі інші доводи скаржника щодо можливості визначення частки держави в спірному майні зводяться до переоцінки встановлених місцевим та апеляційним судами обставин, що ст. 1117 ГПК України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

Заперечення третьої особи-2 проти висновків судів першої та апеляційної інстанції щодо визначення відповідачів 2 та 3 як правонаступників господарств, які заснували свого часу відповідача-3, судом касаційної інстанції відхиляються, оскільки відповідно до ст. ст. 1, 21, 22, 54 ГПК України право вибору відповідачів, тобто осіб, до яких пред'явлено позовні вимоги, належить позивачу. Отже, господарський суд розглядав спір саме між тими сторонами, які були зазначені позивачем в позовній заяві. Під час розгляду справи не було встановлено осіб, які б могли бути залучені до участі у справі в якості інших відповідачів. В коло доказування по цій справі не входило визначення часток інших засновників, ніж відповідач. Тому в разі виявлення інших осіб, які заявляють свої права на частку в майні відповідача-3, спір буде вирішуватися на підставі наданих сторонами доказів, і рішення судів по цій справі не буде перешкодою для вирішення такого спору відповідно до ст. 35 ГПК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки місцевого суду та суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду не вбачається.

Керуючись ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Регіонального відділення фонду державного майна України по Чернігівській області залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2008 року по справі № 8/165/16 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.06.2008 року по справі № 8/165/16 залишити без змін.

Головуючий   суддя                                                             О. В. Муравйов  

Судді                                                                                     А. Г. Полянський

                                                                                              Г. М. Фролова