Рішення

від 02.03.2009 по справі 37/34

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

37/34

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  37/34

02.03.09

За позовомПриватного підприємства «Стілвейс»

ДоПриватного підприємства «Віват-Плюс»

Простягнення 756305,22 грн.

Суддя Кондратова І.Д.

В судових засіданнях приймали участь представники сторін:

Від позивача : Сабельнікова Г.О.- представник за довіреністю № б/н від 26.12.2008 року;

Від відповідача  не з'явився

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного підприємства «Стілвейс»до Приватного підприємства «Віват-Плюс»про стягнення 756305,22 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2009 року порушено провадження у справі № 37/34, розгляд справи було призначено на 23.02.2009 року о 14-30.

Представник відповідача 23.02.2009 року в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 37/34 від 12.02.2009 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача вимоги ухвали Господарського суд міста Києва про порушення провадження у справі № 37/34 від 12.02.2009 року виконав частково.

Крім того, представник позивача в судовому засіданні 23.02.2009 року подав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 460610,96 грн. сума основного боргу, 46004,48 грн. –пені, 5766,31 грн. –3 % річних від простроченої суми. Судом встановлено, що подана заява про зменшення позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому була прийнята до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 37/34 від 23.02.2009 року розгляд справи на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України було відкладено до 02.03.2009 року на 11-45.

Представник позивача в судовому засіданні 02.03.2009 року зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд стягнути з відповідача 460610,96 грн.  –основного боргу, 46004,48 грн. –пені, 5766,31 грн. –3% річних.

Представник відповідача в судове засідання 02.03.2009 року не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 37/34 від 12.02.2009 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

 Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені довідкою, наданою позивачем, про включення Приватного підприємства «Віват-Плюс»до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Враховуючи те, що представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не подав, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 02.03.2009 року за згодою представника позивача було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30 липня 2008 року між Приватним підприємством «Стілвейс»(продавець) та Приватним підприємством «Віват-Плюс»(покупець) було укладено договір купівлі - продажу № 26/08 (надалі –договір), відповідно до умов якого (п.1.1 договору) продавець зобов'язувався продати та передати у власність покупцю товар, а покупець прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору.

На виконання умов договору продавцем за період з 20.08.2008 року по 12.11.2008 було здійснено поставку товару на суму 365311,99 грн., що підтверджується видатковими накладними № СТ.-0000336 від 20.08.2008 року, 3 СТ-0000343 від 28.08.2008 року, СТ.-0000348 від 02.09.2008 року, СТ.-0000455 від 12.11.2008 року, СТ.-0000456 від 12.11.2008 року та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, копії яких долучені до матеріалів справи.

Згідно п. 4.1 договору покупець зобов'язується оплатити вартість товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця не пізніше 30 календарних днів з моменту прийняття товару.

Відповідач в порушення умов договору за поставлений товар розрахувався частково, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 460610,96 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до  статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Приватним підприємством «Стілвейс»доказів вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі, покладені на нього договором. Відповідачем не подано будь-яких доказів на спростування обставин, які повідомлені позивачем.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання зобов'язання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару (п. 4.1 договору), проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору  за отриманий товар повністю не розрахувався.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то  за таких обставин, позов в частині стягнення боргу в розмірі 460610,96 грн. визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Позивач посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь   3 % річних в розмірі 5766,31 грн. за період прострочення з 22.09.2008 року по 23.02.2009 року.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу  України, підлягають стягненню 3 % річних в розмірі 5766,31 грн.,  розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню  в розмірі 46004,48 грн., яка нарахована позивачем відповідачу за прострочення виконання грошового зобов'язання за період прострочення з 22.09.2008 року по 23.02.2009 року. Суд відзначає, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті  611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п. 6.4 договору сторони погодили, що несвоєчасна оплата поставленого товару тягне за собою відповідальність у вигляді сплати пені за кожний день прострочення у розмірі 1 % від суми заборгованості.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд відзначає, що позивач правомірно припинив нарахування пені  через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а також вірно визначив розмір пені у відповідності до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», оскільки в договорі сторони передбачили розмірі пені більший, ніж це встановлено законом, а у відповідності до частини 1 статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Судом встановлено, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару, тобто дії відповідача є порушенням вимог договору, отже є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», тому вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов'язань в розмірі 46004,48 грн. визнаються судом обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України,  покладаються на відповідача.

Крім того суд зазначає, що відповідно до інформаціного листа ВГСУ «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року»від 20.10.2006 р. N 01-8/2351 у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми державного мита у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством. Як вбачається з матеріалів справи, позивач під час вирішення спору по даній справі зменшив суму позову та просив стягнути з відповідача 512381,75 грн. Дана заява була прийнята судом до розгляду, а отже в даному випдадку має місце нова ціна позову –512381,75 грн. Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів»із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, справляється мито у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У відповідності до ціни позову по даній справі, розмір державного мита, який підлягає стягненню з відповідача на користь становить 5123,82 грн., а зайво сплачене державне мито в розмірі 2439,23 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі статті 47 Господарського процесуального кодексу України.  

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 192, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 551, 626, 629, 655 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,  -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Віват-Плюс»(03680, м. Київ, пр. Перемоги, 53  код ЄДРПОУ 32303150) на користь Приватного підприємства «Стілвейс»(02139, м. Київ, вул. І. Микитенка, 21,  код ЄДРПОУ 32770972) 460610,96 основного боргу, 46004,48 грн. –пені,  5766,31 грн. –3% річних, 5123,82 грн.  витрат по сплаті державного мита та 118,00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          На підставі даного рішення повернути Приватному підприємству «Стілвейс»(02139, м. Київ, вул. І. Микитенка, 21,  код ЄДРПОУ 32770972)з Державного бюджету України державне мито в сумі 2439,23 грн., що перераховане платіжним дорученням № 335 від 10.12.2008 року (оригінал якого залишається в матеріалах справи), як зайво сплачене.

4.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяІ.Д. Кондратова

Дата підписання

рішення року 03.03.2009року