Постанова

від 03.03.2009 по справі 6/2

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

6/2

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем України

03.03.2009  року                                                            Справа № 6/2

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого                              Семендяєвої І.В.

суддів                                                  Баннової Т.М.

                                                  Парамонової Т.Ф.

за присутністю секретаря

судового засідання                              Антонової І.В.

та представників сторін:

від позивача                                        - Гонцул І.О., довіреність № 3-д від 09.01.09,

ведучий юрисконсульт юридичного відділу;

від відповідача                             - Лукіна Н.І., паспорт МЕ № 736688, виданий  

Печерським РУГУ МВС України в м. Києві від

03.08.06, директор,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні            

апеляційну скаргу                               Малого приватного підприємства „Фірма „А.М.Д.”,

м. Луганськ

на рішення          

господарського суду           Луганської області

від                                                   29.01.09 (підписано  30.01.09)

у справі                                        № 6/2 (суддя Василенко Т.А.)

за позовом                                        Луганського міського комунального підприємства „Теплокомуненерго”, м. Луганськ

до відповідача                              Малого приватного підприємства „Фірма „А.М.Д.”,

м. Луганськ

про                                                   стягнення 8399 грн. 16 коп.

В С Т А Н О В И В:

Луганське міське комунальне підприємство „Теплокомуненерго”, м. Луганськ (далі за текстом - ЛМКП „Теплокомуенерго”, позивач) звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Малого приватного підприємства „Фірма „А.М.Д.”,                м. Луганськ (далі за текстом - МПП „Фірма „А.М.Д.”, відповідач) про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію в сумі 8121 грн. 45 коп., інфляційних збитків в сумі 248 грн. 31 коп., 3% річних в сумі 29 грн. 40 коп. Всього: 8399 грн. 16 коп. Також позивач просив стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням господарського суду Луганської області від 29.01.09 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 8121 грн.           45 коп., 3% річних у сумі 29 грн. 40 коп. та інфляційні нарахування у сумі 248 грн. 31 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 102 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп. Дане судове рішення мотивовано ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України; рішенням виконкому Луганської міської ради від 24.06.08 № 188 про затвердження та узгодження тарифів; умовами договору на постачання теплової енергії №1364 від 24.01.01.

Не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, відповідач звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 06.02.09, якою просить скасувати рішення господарського суду Луганської області по справі № 6/2 від 29.01.09 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог заявник вказує на те, що рішення господарського суду від 29.01.09 було винесено з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи; невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Заявник апеляційної скарги посилається на те, що не мав можливості оскаржити позовні вимоги тому, що ухвала про порушення провадження у справі від 05.01.09 та ухвала про відкладення розгляду справи від 15.01.09 були отримані відповідачем одночасно з отриманням оскаржуваного рішення лише 02.02.09, а саму позовну заяву відповідачем було отримано лише 04.02.09. Також заявник посилається на те, що укладеним між позивачем та відповідачем договором обумовлений обов'язок відповідача сплачувати лише за отриману теплову енергію, а не за приєднане теплове навантаження.

Розпорядженням голови суду від 10.02.09 для розгляду вказаної вище апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду призначено судову колегію у складі: головуючий суддя - Семендяєва І.В., судді - Баннова Т.М., Парамонова Т.Ф.

Луганський апеляційний господарський суд па підставі ст. 98 Господарського процесуального кодексу України ухвалою від 10.02.09 прийняв до провадження апеляційну скаргу позивача.

Ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 21.01.09 справу було призначено на 10.02.09. Представником відповідача було надано заяву б/н від 09.02.09 про відкладення розгляду справи. Дану заяву суд задовольнив і відклав справу на 24.02.09.

Позивач надав суду заперечення на апеляційну скаргу від 02.03.09  № 15/42-4/491, яким вважає апеляційну скаргу відповідача безпідставною.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

За змістом ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд апеляційної інстанції не вбачає, що місцевий господарський суд при розгляді справи № 6/2 припустився порушень норм процесуального права. Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач був позбавлений можливості приймати участь в судових засіданнях по справі, оскільки ухвала господарського суду Луганської області про порушення провадження від 05.01.09 та ухвала від 15.01.09 про відкладення розгляду справи на 29.01.09 була отримана відповідачем поштою лише 02.02.09 разом із рішенням суду, суперечить фактичним обставинам справи.

Ухвала про порушення провадження у справі № 6/2 (а. с 1) відправлена учасникам судового процесу позивачу, відповідачу та до виконавчого комітету Луганської міської ради як реєстратора суб'єктів підприємницької діяльності з запитом стосовно реєстрації відповідача 06.01.09 вих. № 10; при цьому відповідачу вказана ухвала направлена за адресою: 91055, м. Луганськ,  вул. Тітова, 5 (така ж адреса відповідача зазначена у довідці з ЄДРЮО (а. с. 50-53) та у апеляційній скарзі відповідача). На зазначеній ухвалі мається штамп суду із зазначенням вихідного № 10 та дати „06.01.09”.

Правовий аналіз матеріалів справи свідчить, що під час розгляду справу було призначено ухвалою від 05.01.09 (вих. № 10 від 06.01.09), відкладено ухвалою господарського суду Луганської області від 15.01.09 (вих. № 60 від 16.01.09).

Крім того, колегія суддів Луганського апеляційного господарського суду враховує, що під час вивчення даного питання судом апеляційної інстанції встановлено, що факт відправки ухвал від 05.01.09, 15.01.09 Малому приватному підприємству „Фірма „А.М.Д.” підтверджено також виписками з реєстру відправлення  поштової  кореспонденції господарського суду Луганської області  за 06.01.09 та 16.01.09,  які завірені  печаткою підприємства поштового зв'язку  № 16 м. Луганська.

Колегія суддів Луганського апеляційного господарського суду звертає увагу, що відповідно до п. 2 ч. З ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення є, зокрема, розгляд господарським судом справи за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду. Проте судовий акт підлягає скасуванню лише за умови, якщо таке порушення призвело до прийняття неправильного судового рішення. Як правило, скасування судового рішення має бути наслідком істотного порушення процесуальних прав сторін спору або інших учасників судового процесу, що потягло за собою неповне з'ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення спору. Відповідне питання повинно вирішуватись у кожному конкретному випадку на підставі встановлення кола обставин, що входять до предмету доказування у справі та з урахуванням її матеріалів.

Відповідно до п. 3.5.1 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.02 № 75 (далі Інструкція) ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення. Факт неодержання ухвали адресатом засвідчується поштовим повідомленням встановленого зразка, яке разом з неотриманою ухвалою та конвертом оперативно передається службою діловодства судді для ознайомлення та залучення до справи.

Разом з тим, п.п. 3.5.10, 3.5.11 Інструкції передбачено, що судові документи, які підлягають відправленню, передаються до служби діловодства, реєструються і в той же день або наступного дня відправляються за призначенням. Відправка чи передача адресатові судових документів без їх реєстрації у службі діловодства забороняється. Не допускається залишення у справі судового документа без відмітки про його відправку. Перший (підписаний) примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі, на якому на звороті у лівому нижньому куті проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Луганський апеляційний господарський суд вважає, що вказані положення Інструкції мають застосовуватись в комплексі, а тому, з урахуванням наведених вимог матеріалами справи підтверджено належним чином факт відправлення МПП „Фірма „А.М.Д.” ухвал господарського суду Луганської області від 05.01.09, 15.01.09.

Щодо доведення скаржником факту неотримання такої ухвали, Луганський апеляційний господарський суд зазначає наступне.

За змістом ст. 18 Закону України „Про поштовий зв'язок” від 04.10.01                    № 2759-ІІІ у разі неможливості вручити адресатам поштові відправлення вони повертаються відправникам.

Разом з тим, відповідних поштових повідомлень та повернутих поштою ухвал суду матеріали справи не містять.

Відповідно до п. 142 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.02 № 1155, фізична або юридична особа, яка користується послугами поштового зв'язку має право, зокрема: на одержання достовірної та необхідної інформації про порядок і терміни надання послуг поштового зв'язку; подати заяву до будь-якого об'єкта поштового зв'язку про розшук відправленого на його адресу поштового відправлення; подати претензію, в тому числі з вимогою про відшкодування завданих йому збитків, у разі невиконання або неналежного виконання оператором поштового зв'язку обов'язків з надання послуг поштового зв'язку. Такі претензії можуть подаватися об'єктові поштового зв'язку протягом шести місяців з дня прийняття ним поштового відправлення для пересилання.

Доказів звернення до відділу поштового зв'язку з вимогою про надання інформації щодо направлення на його адресу кореспонденції за спірний період чи будь-яких інших доказів щодо неотримання ухвал суду від 05.01.09, 15.01.09 (журнал вхідної кореспонденції, ін. докази), МПП „Фірма „А.М.Д.” не надано.

Слід також зауважити, що одночасне отримання всіх вище вказаних процесуальних документів по даній справі з рішенням господарського суду  можливе у випадку, коли отримувач  поштової кореспонденції не з'являвся своєчасно за отриманням своєї кореспонденції, яка знаходилась у поштовому  відділенні і отримав всі ухвали суду разом з рішенням.  

За таких обставин, колегія суддів Луганського апеляційного господарського  суду  вважає, що доводи, викладені МПП „Фірма „А.М.Д.” в апеляційній скарзі, є   необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Як свідчать матеріали справи та встановлено місцевим господарським судом, 24.01.01 між позивачем та відповідачем був підписаний договір на відпуск  теплової енергії № 1364, за умовами якого позивач - Підприємство бере на себе зобов'язання подавати на об'єкти відповідача - Споживача теплоносій, а останній зобов'язується сплачувати отриману теплову енергію по встановленим тарифам (цінам) в термін, передбачений цим договором (а. с. 24-25).

У п. 1 договору сторони передбачили розмір теплового навантаження та те, що тарифи є регульованими.

Згідно п.п. „а” п. 15 договору оплата за поставлену теплову енергію здійснюється відповідачем на підставі рахунку в 10 денний строк з дня його отримання. За період серпень - листопад 2008 позивачем нарахована плата за  теплову енергію в сумі 8121 грн. 45 коп. та виставлені відповідачу відповідні рахунки. Окрім цього, згідно акту № 58800 від 06.11.08 на включення опалення, об'єкти відповідача були підключені до тепломереж позивача (а. с. 49).

Відповідач у апеляційній скарзі проти отримання рахунків не заперечує, але не погоджується з тим, що він повинен сплачувати ці рахунки, в яких зазначено:

- від 21.08.08 - за серпень 2008 року на суму 1625 грн. 42 коп, (абонплата);

- від 03.10.08 - за вересень 2008 року на суму 1625 грн. 42 коп, (абонплата);

- від 05.11.08 - за жовтень 2008 року на суму 2086 грн. 47 коп. (приєд. тепл. навантаження);

- від 04.12.08 - за листопад 2008 року на суму 2784 грн. 14 коп. (приєд. тепл. навантаження).

Апелянт зазначає, що   він не укладав з позивачем договір, у якому б брав на  себе    зобов'язання оплачувати річну вартість  обслуговування одиниці приєднаного теплового навантаження та абонплату.

Матеріалами справи доведено, що має місце зміна тарифу  та введення двоставкового тарифу.

Стосовно застосування нового (двоставкового) тарифу з 01.07.08 слід прийняти до уваги наступне.

Порядок встановлення, введення в дію тарифів на послуги теплопостачання та господарські взаємовідносини теплопостачальної організації із споживачами теплової енергії регулюються Законами України „Про житлово-комунальні послуги”, „Про теплопостачання”, „Про місцеве самоврядування”, а також Правилами розрахунку двоставкового тарифу на теплову енергію та гарячу воду, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 08.09.00 р. № 191.

Правилами встановлено, що їх дія поширюється на всі теплопостачальні організації комунальної енергетики незалежно від їх відомчої належності та форми власності, а також на споживачів. Рішення про перехід до розрахунків між споживачами та теплопостачальними організаціями за двоставковими тарифами приймається місцевими органами виконавчої влади та самоврядування. Двоставковий тариф - це тариф на послуги теплопостачання, який складається з річної вартості обслуговування одиниці приєднаного теплового навантаження та вартості одиниці спожитої теплової енергії. Приєднане теплове навантаження визначається технічними умовами на приєднання споживача та обумовлюється договором між теплопостачального організацією та споживачем про використання теплової енергії та гарячої води, а кількість спожитої теплової енергії обчислюється теплолічильником або при його відсутності - за розрахунком, згідно Правил користування тепловою енергією.

Як слідує з приписів Правил розрахунку двоставкового тарифу, його складовою є річна вартість обслуговування одиниці приєднаного теплового навантаження. Приєднане теплове навантаження визначається технічними умовами на приєднання споживача та обумовлюються договором між теплопостачальною організацією та споживачем про використання теплової енергії та гарячої води (п. 1.5 Правил).

Таким чином, сплата двоставкового тарифу передбачена законодавством, зокрема, рішення про перехід до розрахунків між споживачами та теплопостачальними організаціями за двоставковими тарифами приймається місцевими органами виконавчої влади та самоврядування.

Рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради № 188 від 24.06.08 „Про встановлення (затвердження) та погодження тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з центрального опалення і постачання гарячої води та пари” (а. с. 30-32) з 01.07.08 вирішено перейти до розрахунків за теплову енергію за двоставковими тарифами, які встановлені (затверджені) та погоджені згідно з п. 2 даного рішення.

Таким чином були затверджені нові базові тарифи та введено абонентську плату за одиницю приєднаного теплового навантаження.

Згідно додатку № 1 до вищезазначеного рішення, для другої групи споживачів бюджетних установ, до яких відноситься відповідач, встановлена плата за одиницю приєднаного теплового навантаження (сплачується щомісяця, протягом року) у розмірі            2 грн. 14 коп. за 100 Ккал/годин в місяць (абонентська плата) та плата за спожиту теплову енергію (сплачується в опалювальний період) у розмірі 236 грн. 25 коп. за 1 Гкал (а. с. 33-34). Обсяги постачання теплової енергії відповідачу визначені у п. 1 договору № 1364 і саме такий обсяг зазначений у рахунках, наданих відповідачу за спірний період (а. с. 39-42), направлення яких підтверджені реєстрами видачі рахунків (а. с. 43).

Також відповідачу був направлений лист № 15/42-7/736 від 08.08.08 про введення двоставкового тарифу, який за поясненням відповідача був отриманий 18.08.08 та лист        № 15/42-7/1099/94 від 30.10.08 проти отримання якого відповідач не заперечує.

Не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги про те, що позивач не мав права застосовувати нові тарифи без укладання додаткової угоди та визначення теплового навантаження, оскільки діючим договором № 1364 від 24.01.01 величину теплового   навантаження   передбачено,   а   щодо    тарифу   зазначено,   що   він   є регульованим і нові тарифи прийняті та запроваджені в дію обґрунтовано, про що зазначалось вище.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до   звичаїв  ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Разом з ним, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно викладеному, заборгованість в сумі 8121 грн. 45 коп., підлягає стягненню з відповідача.

Є також обґрунтованим висновок господарського суду про підставність позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 29 грн. 40 коп. та інфляційних нарахувань в сумі 248 грн. 31 коп. за період з вересня по грудень 2008 року, оскільки їх нарахування передбачено законом.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення місцевого господарського суду, що оскаржується у даному випадку ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин та відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Вимогами п.п. „г” п. 2 ст. З Декрету Кабінету Міністрів України № 7-93 від 21.01.93 „Про державне мито” за подання до суду апеляційної інстанції апеляційних скарг на рішення господарських судів, передбачено сплату державного мита у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (на даний час - 102 грн. 00 коп.) і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (на даний час 25500 грн. 00 коп.), розмір державного мита, яке необхідно було сплатити при поданні апеляційної скарги складає 51 грн. 00 коп., а тому, заявник апеляційної скарги має доплатити в доход Державного бюджету 9 грн. 01 коп.

Оскільки Господарським процесуальним кодексом не передбачено сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за подання апеляційної скарги, суд вважає необхідним повернути з Державного бюджету України помилково сплачені платіжним дорученням № 30 від 04.02.09 кошти у сумі 118 грн. 00 коп. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито за апеляційною скаргою покладається на заявника апеляційної скарги (відповідача у справі).

Керуючись ст. ст. 43, 49, 85, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Малого  приватного підприємства  „Фірма „А.М.Д.”,                 м. Луганськ б/н  від 06.02.09 на рішення господарського суду Луганської області від 29.01.09 по справі №  6/2 залишити без задоволення.

2. Рішення  господарського суду Луганської області від 29.01.09 у справі     № 6/2  залишити без змін.

3. Стягнути в доход Державного бюджету України з Малого  приватного підприємства „Фірма „А.М.Д.”, 91055, м. Луганськ, вул. Тітова, 5, ідентифікаційний код № 21786720  державне мито у сумі  9 грн. 01 коп. за апеляційною скаргою.

4. Повернути з Державного бюджету України на розрахунковий рахунок Малого  приватного підприємства  „Фірма „А.М.Д.”, 91055, м. Луганськ, вул. Тітова, 5, ідентифікаційний код № 21786720, помилково сплачені  платіжним дорученням № 30 від 04 лютого 2009 року кошти у сумі 118 грн. 00 коп. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Підставою для повернення є зазначена постанова, завірена гербовою печаткою та платіжне доручення  № 30 від 04 лютого 2009 року.

Доручити місцевому господарському суду видати наказ.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та надсилається сторонам у справі в п'ятиденний строк з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                            І.В. Семендяєва

Суддя                                                                                 Т.М. Баннова

Суддя                                                                                Т.Ф. Парамонова