Вирок

від 05.06.2013 по справі 757/1591/13- к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/1591/13- к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.06.2013 Печерський районний суд міста Києва

головуючої - судді Тарасюк К.Е.,

суддів Литвинової І.В., Матійчук Г.О.,

при секретарі Фурмановій В.М.,

за участю прокурорів Янішевської О.В., Франтовської Ю.О.,

захисника ОСОБА_5,

обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника потерпілої ОСОБА_4,

потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

ОСОБА_9, ОСОБА_10,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження за підозрою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Києва, громадянина України, освіта повна вища, не одруженого, маючого двох неповнолітніх дітей ІНФОРМАЦІЯ_4 та ІНФОРМАЦІЯ_5, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3, раніше не судимого, ідент.номер НОМЕР_1,

та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця м.Києва, громадянина України, освіта повна вища, не одруженого, маючого неповнолітнього сина ІНФОРМАЦІЯ_9, не працюючого, зареєстрованого і проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого, ідент.номер НОМЕР_2,

у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.190 ч.3, 190 ч.4 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в період часу з квітня 2010 року по 01.04.2011, вступивши між собою в злочинну змову, діючи за попередньою змовою групою осіб, заволоділи шляхом шахрайства чужим майном, що належить ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_9, при наступних обставинах.

Так, ОСОБА_2 і ОСОБА_3, будучи у 2010 році співзасновниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Факт», ОСОБА_5, з яким вони були знайомі з 2008р., з метою вчинення шахрайських дій відносно нього, повідомили завідомо неправдиву інформацію про позитивні перспективи свого бізнесу, пов'язаного з видавничою діяльністю, про державне замовлення на виготовлення книжок, що нібито надходили до TOB «Видавничий дім «Факт», які будуть оплачуватись з державного бюджету, викликали у нього довіру до себе і схилили до надання їм в позику, як оборотних коштів TOB «Видавничий дім «Факт» грошових коштів, з конкретним терміном їх повернення і виплатою відповідних боргових відсотків.

Приблизно в перших числах квітня 2010 року, приблизно о 14 год. 00 хв., під час зустрічі в АДРЕСА_4, ОСОБА_12 передав ОСОБА_2 і ОСОБА_3 свої грошові кошти в сумі 100 000 доларів США. Після чого, вказані особи, діючи за попередньою змовою шляхом обману, не маючи намірів повернути вказані грошові кошти, заволоділи чужим майном ОСОБА_5, а саме грошовими коштами в сумі 100 000 доларів США, що згідно курсу НБ України станом на 07.04.2010 становило 792500,00 гривень, і розпорядились ними на власний розсуд, на витрати, не пов'язані з видавничою діяльністю TOB «Видавничий дім «Факт».

Крім того, ОСОБА_3 і ОСОБА_2, являючись у 2010 році співзасновниками TOB «Видавничий дім «Факт», навесні 2010 року, з метою повторного вчинення шахрайських дій відносно ОСОБА_6, з якою вони були знайомі з 2009р., повідомили їй завідомо неправдиву інформацію про позитивні перспективи свого бізнесу, пов'язаного з видавничою діяльністю, про державне замовлення на виготовлення книжок, що нібито надходили до TOB «Видавничий дім «Факт», які будуть оплачуватись з державного бюджету, викликали у неї довіру до себе і схилили до надання їм в позику, як оборотних коштів TOB «Видавничий дім «Факт», грошових коштів з конкретним терміном їх повернення і виплатою відповідних боргових відсотків.

08.06.2010, приблизно о 16 год. 30 хв., під час зустрічі в м.Одеса по вул.Середньофантанській, ОСОБА_6 передала ОСОБА_2 і ОСОБА_3 свої грошові кошти в сумі 30 000 доларів США. Після чого, вказані особи, діючи за попередньою змовою шляхом обману, не маючи намірів повернути вказані грошові кошти, повторно, заволоділи чужим майном ОСОБА_6, а саме грошовими коштами в сумі 30 000 доларів США, що згідно курсу НБ України станом на 08.06.2010 становило 237600,00 гривень, і розпорядились ними на власний розсуд, на витрати, не пов'язані з видавничою діяльністю TOB «Видавничий дім «Факт». Продовжуючи свою злочинну діяльність, спрямовану на повторне заволодіння грошовими коштами ОСОБА_6, ОСОБА_2 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_3, в ході телефонної розмови з ОСОБА_6 запевнили її у необхідності додаткового надання їм в позику як оборотних коштів для видавничої діяльності TOB «Видавничий дім «Факт» грошових коштів в сумі 10000 доларів США.

18.06.2010, приблизно о 15 год. 00 хв., під час зустрічі в м. Києві по вул.Червоноармійській, 63, ОСОБА_6 передала ОСОБА_2 та ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 10 000 доларів США. При цьому, вказані особи, діючи шляхом обману, в якості нібито гарантії виконання своїх боргових зобов'язань, надали ОСОБА_6 як заставлене майно автомобіль НОМЕР_3, який не підлягав будь - якому відчуженню і не міг слугувати заставою, повторно заволодівши грошовими коштами ОСОБА_6 в сумі 10 000 доларів США що згідно курсу НБ України станом на 18.06.2010 становить 79 100, 00 гривень. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розпорядились ними на власний розсуд, на витрати, не пов'язані з видавничою діяльністю TOB «Видавничий дім «Факт».

А всього, ОСОБА_2, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_3, в період часу з 08.06.2010 по 18.06.2010, повторно заволоділи грошовими коштами ОСОБА_6 на загальну суму 40 000 доларів США, що згідно курсу НБ України становить 316 700 гривень, що більше як в 600 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян і є особливо великим розміром.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, спрямовану на повторне заволодіння грошовими коштами ОСОБА_5, ОСОБА_2, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_3, в ході телефонної розмови з ОСОБА_5 викликали у нього довіру до себе і запевнили його у необхідності додаткового надання їм в позику, як оборотних коштів для видавничої діяльності TOB «Видавничий дім «Факт», грошових коштів в сумі 154 240 доларів США з конкретним терміном їх повернення і виплатою відповідних боргових відсотків.

17.12.2010, приблизно о 16 год. 00 хв., під час зустрічі в м. Києві по вул.Хрещатик, 19-А, ОСОБА_5 передав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 154 240 доларів США. Після чого, вказані особи, діючи за попередньою змовою шляхом обману, не маючи намірів повернути вказані грошові кошти, повторно заволоділи чужим майном ОСОБА_5, а саме грошовими коштами в сумі 154 240 доларів США, що згідно курсу НБ України станом на 17.12.2010 становило 1 228 290,24 гривень, і розпорядились ними на власний розсуд, на витрати, не пов'язані з видавничою діяльністю TOB «Видавничий дім «Факт».

А всього, ОСОБА_2, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_3, в період часу з перших чисел квітня 2010 по 17.12.2010, повторно заволоділи грошовими коштами ОСОБА_5 на загальну суму 254 240 доларів США, що згідно курсу НБ України становить 2 020 790,24 гривень, що більше як в 600 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян і є особливо великим розміром.

Крім того, ОСОБА_3 і ОСОБА_2, представляючись у 2010 році співзасновниками TOB «Видавництво «Факт», навесні - влітку 2010 року познайомились з ОСОБА_7 і, з метою повторного вчинення шахрайських дій відносно неї, повідомили їй завідомо неправдиву інформацію про позитивні перспективи свого бізнесу, пов'язаного з видавничою діяльністю, про державне замовлення на виготовлення книжок, поліграфічної продукції, що нібито надходили до TOB «Видавництво «Факт», які будуть оплачуватись з державного бюджету, викликали у неї довіру до себе і схилили до надання їм в позику, як оборотних коштів TOB «Видавничий дім «Факт» грошових коштів, з конкретним терміном їх повернення і виплатою відповідних боргових відсотків.

Так, 10.08.2010, приблизно о 18 год. 00 хв., під час зустрічі в АДРЕСА_5, ОСОБА_7 передала ОСОБА_3 і ОСОБА_2 свої грошові кошти в сумі 100 000 гривень. Після чого, вказані особи, діючи за попередньою змовою, шляхом обману, не маючи намірів повернути вказані грошові кошти, повторно заволоділи чужим майном ОСОБА_11, а саме, грошовими коштами в сумі 100 000 гривень і розпорядились ними на власний розсуд, на витрати, не пов'язані з видавничою діяльністю TOB «Видавництво «Факт». Продовжуючи свою злочинну діяльність, спрямовану на повторне заволодіння грошовими коштами ОСОБА_11, ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_13 12.09.2010, в ході телефонної розмови з ОСОБА_7 запевнили її у необхідності додаткового надання їм в позику, як оборотних коштів для видавничої діяльності TOB «Видавництво «Факт» грошових коштів в сумі 15 000 доларів США.

13.09.2010, приблизно о 16 год. 00 хв., під час зустрічі в м. Києві по вул.Московській, 29, ОСОБА_7 передала ОСОБА_3 та ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 15 000 доларів США. При цьому, вказані особи, діючи шляхом обману, в якості нібито гарантії виконання своїх боргових зобов'язань, надали ОСОБА_7 як заставлене майно автомобіль «Toyota Land Cruiser Prado», д.н.з. НОМЕР_7, який не підлягав будь - якому відчуженню і не міг слугувати заставою, оформивши генеральне доручення від імені ОСОБА_14, повторно заволодівши грошовими коштами ОСОБА_7 в сумі 15 000 доларів США, що згідно курсу НБ України станом на 13.09.2010 становило 118 620, 00 гривень, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розпорядились ними на власний розсуд, на витрати, не пов'язані з видавничою діяльністю TOB «Видавництво «Факт».

А всього ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_13, в період часу з 10.08.2010 по 13.09.2010, повторно заволоділи грошовими коштами ОСОБА_7 на загальну суму 100 000 гривень і 15 000 доларів США, що згідно курсу НБ України становить 118 620 гривень, а всього на загальну суму 218 620 гривень, що більше як в 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян і є великим розміром.

Крім того, ОСОБА_3 і ОСОБА_2, представляючись у 2010 році співзасновниками TOB «Видавництво «Факт», влітку 2010 року познайомились з ОСОБА_8 і, з метою повторного вчинення шахрайських дій відносно нього, повідомили йому завідомо неправдиву інформацію про позитивні перспективи свого бізнесу, пов'язаного з видавничою діяльністю, про державне замовлення на виготовлення книжок, поліграфічної продукції, що нібито надходили до ТОВ «Видавництво «Факт», які будуть оплачуватись з державного бюджету, викликали у нього довіру до себе і схилили до надання їм в позику, як оборотних коштів TOB «Видавництво «Факт», грошових коштів з конкретним терміном їх повернення і виплатою відповідних боргових відсотків.

Так, 15.01.2011, в другій половині дня, під час зустрічі, в м. Києві по вул. Московській, 29, ОСОБА_7 передала ОСОБА_3 і ОСОБА_2 грошові кошти свого батька ОСОБА_8 в сумі 220 000 гривень. Після чого, вказані особи, діючи за попередньою змовою шляхом обману, не маючи змоги і намірів повернути вказані грошові кошти, повторно заволоділи чужим майном ОСОБА_8, а саме грошовими коштами в сумі 220 000 гривень і розпорядились ними на власний розсуд, на витрати, не пов'язані з видавничою діяльністю TOB «Видавництво «Факт». Продовжуючи свою злочинну діяльність, спрямовану на повторне заволодіння грошовими коштами ОСОБА_8, ОСОБА_2, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_3 в лютому 2011 року, в ході розмови з ОСОБА_8 запевнив його у вигідності придбання автомобіля «Toyota Land Cruiser Prado», д.н.з. НОМЕР_7 за ціною 30 000 доларів США.

11.02.2011, приблизно о 10 год. 00 хв., під час зустрічі в м. Києві по вул. Червоноармійській, 26, ОСОБА_8 передав за придбаний автомобіль через ОСОБА_14 для ОСОБА_2 та ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 30 000 доларів США, таким чином продавши заставлене майно автомобіль «Toyota Land Cruiser Prado», д.н.з. НОМЕР_7, який не підлягав будь - якому відчуженню, оформивши генеральне доручення від імені ОСОБА_14 Таким чином ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повторно заволоділи грошовими коштами ОСОБА_8 в сумі 30 000 доларів США, що згідно курсу НБ України станом на 11.02.2011 становило 238 200, 00 гривень, і розпорядились ними на власний розсуд.

А всього ОСОБА_2, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_3, в період часу з 15.01.2011 по 11.02.2011, повторно заволоділи грошовими коштами ОСОБА_8 на загальну суму 458 200 гривень, що більше як в 600 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян і є особливо великим розміром.

Крім того, ОСОБА_3 і ОСОБА_2, представляючись у 2010 році співзасновниками TOB «Видавництво «Факт», восени 2009 року - навесні 2010 року познайомились з ОСОБА_9 і, з метою повторного вчинення шахрайських дій відносно нього, повідомили йому завідомо неправдиву інформацію про позитивні перспективи свого бізнесу, пов'язаного з видавничою діяльністю, про державне замовлення на виготовлення книжок, поліграфічної продукції, що нібито надходили до TOB «Видавництво «Факт», які будуть оплачуватись з державного бюджету, викликали у нього довіру до себе і схилили до надання їм в позику, як оборотних коштів TOB «Видавництво «Факт», грошових коштів з конкретним терміном їх повернення і виплатою відповідних боргових відсотків.

15.12.2010, приблизно о 15 год. 00 хв., під час зустрічі в приміщенні «Дрім Таун», яке розташоване по пр.-ту Оболонський в м. Києві, ОСОБА_9 передав ОСОБА_3 і ОСОБА_2 свої грошові кошти в сумі 120 000 гривень, після чого, вказані особи, діючи за попередньою змовою шляхом обману, не маючи намірів повернути вказані грошові кошти, повторно заволоділи чужим майном ОСОБА_9, а саме грошовими коштами в сумі 120 000 гривень, і розпорядились ними на власний розсуд, на витрати, не пов'язані з видавничою діяльністю TOB «Видавництво «Факт». Продовжуючи свою злочинну діяльність, спрямовану на повторне заволодіння грошовими коштами ОСОБА_9, ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_13, запевнили його у необхідності додаткового надання їм в борг грошових коштів в сумі 5 000 гривень.

17.01.2011, приблизно о 16 год. 00 хв., по АДРЕСА_7, ОСОБА_9 передав ОСОБА_3 та ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 5 000 гривень, після чого, вказані особи, діючи за попередньою змовою шляхом обману, не маючи намірів повернути вказані грошові кошти, повторно заволоділи чужим майном ОСОБА_9, а саме грошовими коштами в сумі 5 000 гривень, і розпорядились ними на власний розсуд.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, спрямовану на повторне заволодіння грошовими коштами ОСОБА_9, ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_13, запевнили його у необхідності додаткового надання їм в позику грошових коштів в сумі 4 000 гривень. 27.01.2011, приблизно о 19 год. 00 хв., по АДРЕСА_7, ОСОБА_9 передав ОСОБА_3 та ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 4 000 гривень, після чого, вказані особи, діючи за попередньою змовою шляхом обману, не маючи намірів повернути вказані грошові кошти, повторно заволоділи чужим майном ОСОБА_9, а саме грошовими коштами в сумі 4 000 гривень і розпорядились ними на власний розсуд.

Продовжуючи свою злочинну діяльність спрямовану на повторне заволодіння грошовими коштами ОСОБА_9, ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_13, запевнили його у необхідності додаткового надання їм в позику грошових коштів в сумі 6700 гривень. 10.02.2011, приблизно о 19 год. 00 хв., по АДРЕСА_7, ОСОБА_9 передав ОСОБА_3 та ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 6700 гривень, після чого, вказані особи, діючи за попередньою змовою шляхом обману, не маючи намірів повернути вказані грошові кошти, повторно заволоділи чужим майном ОСОБА_9, а саме грошовими коштами в сумі 6700 гривень і розпорядились ними на власний розсуд.

Продовжуючи свою злочинну діяльність спрямовану на повторне заволодіння грошовими коштами ОСОБА_9, ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_13, запевнили його у необхідності додаткового надання їм в позику грошових коштів в сумі 11 000 гривень. 28.02.2011, приблизно о 21 год. 00 хв., по АДРЕСА_7, ОСОБА_9 передав ОСОБА_3 та ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 11000 гривень, після чого, вказані особи, діючи за попередньою змовою шляхом обману, не маючи намірів повернути вказані грошові кошти, повторно заволоділи чужим майном ОСОБА_9, а саме грошовими коштами в сумі 11 000 гривень і розпорядились ними на власний розсуд.

Крім того, ОСОБА_3 і ОСОБА_2, представляючись у 2010 році співзасновниками TOB «Видавництво «Факт», в березні 2011 року через ОСОБА_9 познайомились з ОСОБА_10 і, з метою повторного вчинення шахрайських дій відносно нього, в ході телефонної розмови повідомили йому завідомо неправдиву інформацію про позитивні перспективи свого бізнесу, пов'язаного з видавничою діяльністю, про державне замовлення на виготовлення книжок, поліграфічної продукції, що нібито надходили до TOB «Видавництво «Факт», які будуть оплачуватись з державного бюджету, викликали у нього довіру до себе і схилили до надання їм в позику, як оборотних коштів TOB «Видавництво «Факт», грошових коштів з конкретним терміном їх повернення і виплатою відповідних боргових відсотків.

21.03.2011, приблизно о 12 год. 00 хв., під час зустрічі в м. Києві по вул.Арсенальна, 1, ОСОБА_9 передав ОСОБА_3 і ОСОБА_2 грошові кошти ОСОБА_10 в сумі 400 000 гривень. Після чого, вказані особи, діючи за попередньою змовою шляхом обману, не маючи намірів повернути вказані грошові кошти, повторно заволоділи чужим майном ОСОБА_10, а саме грошовими коштами в сумі 400 000 гривень, що більше як в 600 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян і є особливо великим розміром, та розпорядились ними на власний розсуд, на витрати, не пов'язані з видавничою діяльністю TOB «Видавництво «Факт».

Крім того, 31.03.2011, в ході розмови з ОСОБА_9, ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_13, запевнили його у необхідності додаткового надання їм в борг для видавничої діяльності TOB «Видавництво «Факт» грошових коштів в сумі 53 300 гривень.

01.04.2011, приблизно о 14 год. 00 хв., під час зустрічі в АДРЕСА_7, ОСОБА_9 передав ОСОБА_3 і ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 53 300 гривень, після чого, вказані особи, діючи за попередньою змовою шляхом обману, не маючи намірів повернути вказані грошові кошти, повторно заволоділи чужим майном ОСОБА_9, а саме грошовими коштами в сумі 53 300 гривень, і розпорядились ними на власний розсуд на витрати, не пов'язані з видавничою діяльністю TOB «Видавництво «Факт».

А всього ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_13, в період часу з 15.12.2010 по 01.04.2011, повторно заволоділи грошовими коштами ОСОБА_9 на загальну суму 200 000 гривень, що більше як в 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян і є великим розміром.

Обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованих злочинів не визнав і показав, що з 1997р. він разом з ОСОБА_3 почали займатись видавничим бізнесом в ТОВ «Видавництво «Факт», суть якого полягала в тому, що вони знаходили автора, домовлялись з ним, вкладали кошти в редагування його тексту і доводили його до електронного макету книжки, потім вкладали кошти у виготовлення накладу, після чого, продаючи книжки в роздріб, протягом року-двох повертали кошти з великим прибутком. Така діяльність потребувала залучення зовнішніх джерел фінансування, тому вони залучали кредитні кошти, по яких платили відсотки. Наприкінці 2009 - початку 2010р. ОСОБА_27, який був серед співзасновників вказаного товариства, покинув цю діяльність, яку вів разом з ними, і з того моменту видавничими справами почали займатись він з ОСОБА_3. Станом на квітень 2010р. він був співзасновником, а не генеральним директором ТОВ «Видавництво «Факт», яким він був до 2008 р. Щодо інкримінованих злочинів пояснив, що в 2006-2007 р.р. вони познайомилися з ОСОБА_15, яка стала кредитувати їх видавничу діяльність на великі суми, отримуючи за це значні відсотки. Через ОСОБА_15, яка проживає в м.Одеса, та її дядька ОСОБА_16 вони познайомилися з потерпілими ОСОБА_5 і ОСОБА_6. При цьому, ОСОБА_5 кредитував їх підприємство з 2008 по 2010р., надаючи їм позики на видавництво книг на суми приблизно по 50-70 тис. доларів США, за що вони щомісячно платили відсотки. Станом на листопад 2009р. загальна сума по кредиту ОСОБА_5 становила приблизно 200 тис. доларів США, з якою вони сплачували йому 35% річних. У зв`язку із світовою фінансовою кризою, на початку 2010р. у них почалися перебої з виплатами вказаних відсотків ОСОБА_5, тому за домовленістю з останнім вони стали добавляти суму цих відсотків до тіла кредиту. 17.12.10р. вони з ОСОБА_3 зустрілися з ОСОБА_5 у м.Вишгороді для укладання договору, в якому зафіксували суму заборгованості у розмірі 254240 доларів США, яка включала тіло кредиту та нараховані відсотки, які вони підтверджували. Ніякі кошти при цьому з рук в руки не передавалися. Стверджував, що епізоду передачі в квітні 2010р. від ОСОБА_5 їм коштів в сумі 100 тис. доларів США не було. У 2010р. вони ніякі кошти у ОСОБА_5 на брали, а лише оформлювали існуючий стан заборгованості. Станом на кінець 2010р. у зв`язку з великим труднощами, вони стали пропонувати ОСОБА_5 вихід із ситуації, в тому числі через нове видавництво "Спадщина", але домовленості не було досягнуто. ОСОБА_5 відсотки вони з ОСОБА_3 сплачували. Інколи ці відсотки привозив ОСОБА_5 він особисто, інколи привозив в Одесу ОСОБА_3, а інколи їх водій ОСОБА_46 перераховував на валютний рахунок ОСОБА_5 у «Приватбанку». Розписок про це від ОСОБА_5 вони не брали. З «тіла кредиту» ОСОБА_5 кошти вони ніколи не сплачували. Не заперечував фінансові зобов`язання перед ОСОБА_5, але на суму приблизно 150 тис. доларів США. Щодо потерпілої ОСОБА_6, пояснив, що приблизно у 2009 році через ОСОБА_15 вони з ОСОБА_3 познайомилися з ОСОБА_6, з якою в подальшому мали річні відносини кредитування і сплачення відсотків. 08 червня 2010р., коли між ним, як генеральним директором ТОВ «Видавництво «Факт», яким на той момент він вже не був і діяв по довіреності, та ОСОБА_6 був укладений договір на суму 30 тис. доларів США. Однак, вказані кошти фактично в цей день не передавалися, оскільки був лише зафіксований стан існуючої заборгованості перед ОСОБА_6 на цей день, який він підтвердив. 18.06.10р. вони з ОСОБА_3 дійсно зустрічались з ОСОБА_6, яка передала їм 7600 доларів США, однак в договорі була зафіксована сума в 10 тис. доларів США, оскільки при цьому були враховані невиплачені відсотки по попередній сумі 30 тис. доларів США. При цьому, з ОСОБА_6 вони станом на 18.06.10р. зафіксували суму заборгованості в 40 тис. доларів США, хоча фактично гроші в цій сумі не отримували, оскільки частина цієї суми складалась з нарахованих відсотків за користування її грошима. З ОСОБА_6 вони також розраховувались, інколи гроші привозив він, інколи переводили на рахунок через банківські установи, інколи через ОСОБА_15. Влітку-восени 2010р. ОСОБА_6 прислала до ТОВ «Видавничий дім «Факт» офіційну претензію з вимогою повернути позику в повному обсязі. Оскільки вони не мали такої можливості, вони повідомили ОСОБА_6 по телефону про можливість вирішення цього питання в порядку господарського судочинства. Тоді ОСОБА_6 повідомила, що вона забрала свої кошти в ОСОБА_15, яка виступала гарантом у відносинах між ними, і не має до них претензій, а борг у них відтепер залишився перед ОСОБА_15. Остання приїжджала до них, і вони теж платили їй якісь кошти через банки шляхом переказів, і при особистих зустрічах. ОСОБА_3 також передавав ОСОБА_15 тех. паспорт від свого авто «КІА» та один комплект ключів, однак вказане авто було кредитне. В Києві з ОСОБА_6 він ніколи не зустрічалися, а всі його зустрічі з нею відбувалися в Одесі в офісі нотаріуса ОСОБА_15. Загалом ОСОБА_6 вони повернули через ОСОБА_15 близько 20 тис. доларів США по відсотках. Щодо епізодів з ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_10, пояснив, що влітку 2010р. через ОСОБА_3 він познайомився з ОСОБА_7 і ОСОБА_9. З ОСОБА_7 вони з ОСОБА_3 домовились про надання у їм короткочасного кредиту в сумі 80 тис.грн. під заставу автомобіля «Тойота Ленд-Крузер Прадо», яким був оформлений в кредит на його цивільну дружину ОСОБА_14, і яким він на той момент керував. Про те, що вказане авто є кредитним, було відомо ОСОБА_7 та ОСОБА_9. 23.07.10р. його дружина ОСОБА_14, на яку був оформлений у банку кредитний автомобіль «Тойота Ленд-Крузер Прадо», оформила у нотаріуса довіреність на двох ОСОБА_7 і ОСОБА_9, після чого в кафе поблизу м.Боярка, вони з ОСОБА_3 отримали позику в розмірі 80 тис. гривень, віддавши позичальникам ключі, довіреність і тех. паспорт від вказаного автомобіля. При цьому між ними була досягнута домовленість про сплату 10 % за кожні 10днів користування вказаними грошима. Через 10 днів вони знову зустрілися в тому ж кафе, де він з ОСОБА_3 повернули ОСОБА_9 і ОСОБА_7 88 тис. гривень, забрали автомобіль і розійшлись. Приблизно 05.08.10р. ОСОБА_9 зателефонував ОСОБА_3 і повідомив, що вони мають можливість прокредитувати їх ще раз, на що вони погодились. 10.08.10р. він разом з ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 зустрілися в тому ж кафе, де отримали у ОСОБА_7 100 тис. гривень, уклавши нову угоду, написали розписку і віддали машину в користування. Через 10 днів вони домовилися не віддавати ОСОБА_7 всю суму, а сплатити 10 % від неї, і продовжили термін угоди ще на 10 днів, і так декілька разів. 13.09.10р. кредитори виявили бажання збільшити кредит на 15 тис. доларів, які він з ОСОБА_3 того ж дня теж «взяли в роботу», але де саме це відбулось, не пам`ятав. Таким чином, загальна сума кредиту, взята ним з ОСОБА_3 у ОСОБА_7, склала в гривневому еквіваленті 220 тис. гривень. З цієї суми вони в подальшому, зустрічаючись з ОСОБА_7, щоразу сплачували по 10 %. Наприкінці 2010р. вони з ОСОБА_3 вже не змогли сплачувати відсотки і тому попрохали зафіксувати суму і зупинити нараховувати відсотки, на що ОСОБА_7 і ОСОБА_9 їм відмовили. Відтоді їх стосунки перетворилися на конфліктні. ОСОБА_9 та ОСОБА_7 почали на них тиснути, залякувати. Кожні 10 днів вони писали їм нові розписки. Через деякий час ОСОБА_7 попросила продублювати розписку про те, що вони винні їй 220 тис. гривень, які вони в неї брали влітку: 15 тис. доларів і 100 тис. гривень. Вони написали цю розписку, яка йому з ОСОБА_3 інкримінується як окремо взята сума у ОСОБА_8. Потім ОСОБА_7 та ОСОБА_9 почали вимагати поновити довіреність на авто. Під цим тиском він умовив ОСОБА_14, і вона у нотаріуса підписала генеральну довіреність на кредитний автомобіль «Тойота Ленд Крузер Прадо» на ім`я ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, яку вони передали ОСОБА_8. Ніякі кошти за вказане авто ОСОБА_7 їм додатково не передавали, заперечивши епізод отримання у ОСОБА_8 за це 30 тис. доларів США. Потерпілого ОСОБА_10 вони з ОСОБА_3 не бачили. Під тиском ОСОБА_9 вони написали розписку на ім'я ОСОБА_10, бо ОСОБА_9 казав, що саме він йому позичив кошти, які він, в свою чергу, передав їм. ОСОБА_9 при цьому нарахував також відсотки. 400 тис. гривень від ОСОБА_10 вони ніколи не брали. Таким чином, по епізодах ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, то вони взяли у них 220 тис. гривень, після чого сплатили їм в якості % близько 300 тис. гривень, що підтверджують розписки в м/с, передали автомобіль, а тому, заперечив будь-яку заборгованість перед ними. Пояснив, що всім потерпілим пояснювалась можливість виходу із ситуації шляхом їх співпраці з видавництвом «Спадщина Капітал» і наявність певного часу для цього, але потерпілі вирішили обрати шлях звернення до міліції. Стверджував, що умислу на вчинення злочину - шахрайства, вони з ОСОБА_3 не мали, невиплати грошових коштів були пов`язані лише з фінансовими труднощами їх видавничого бізнесу.

Обвинувачений ОСОБА_3 повністю підтвердив показання, надані ОСОБА_13, зауваживши, що з 2003р. по 2011р. у ТОВ «Видавництво «Факт» він працював на посаді директора. Особисто він займався типографією. З потерпілим ОСОБА_5 вони співпрацювали з 2008р., з ОСОБА_6 також мали давні фінансові відносини. У зв`язку зі світовою фінансовою кризою «показники» їх підприємства впали з 10 млн.грн. (2008р.) до 2 млн.грн. (2010р.). Підтвердив, що 17.12.10р. він разом з ОСОБА_13 був присутній на зустрічі з ОСОБА_5, де був зафіксований стан їх заборгованості перед ОСОБА_5 в розмірі близько 250 тис. доларів США, який дійсно існував, але близько 50 тис. доларів з вказаної суми складали відсотки за користування попередньо наданим ОСОБА_5 кредитом. При цьому, гроші фактично ОСОБА_5 не передавались. В подальшому, або ОСОБА_13, або він особисто повертав ОСОБА_5 суми приблизно по 4-5 тис. доларів США, що свідчить про відсутність у них будь-якого умислу на заволодіння грошима ОСОБА_5. З потерпілою ОСОБА_6 він ніколи не спілкувався, її не бачив, хоча знає про наявність угоди між нею та ОСОБА_13, а також те, що їй виплачувалися відсотки, оскільки він на прохання ОСОБА_13 також перераховував їй деякі суми. Підтвердив, що восени 2010р. він зустрічався з ОСОБА_15 в готелі «Прем`єр Палац» у м.Києві. Вона озвучила йому суму їх заборгованості ОСОБА_6 у розмірі 30 тис. доларів США, про що йому було відомо. Щоб заспокоїти ОСОБА_15 їх намірами виконати зобов`язання перед ОСОБА_6, він надав останній тех.паспорт від свого автомобіля «КІА Черато», яке перебувало в кредиті, а також другий комплект ключів на цю машину. Крім того стверджував, що у 2010р. він перераховував ОСОБА_6 через розрахунковий рахунок ОСОБА_15 грошові кошти на погашення заборгованості, а також декілька разів поповнював рахунок ОСОБА_15 в «Укрсоцбанку» на суми 10-12 тис.грн. У 2011р., коли почались проблеми із виплатою кредитів, зателефонувала ОСОБА_15 і повідомила, що ОСОБА_6 у неї забрала авто. Коли ОСОБА_6 зателефонував ОСОБА_13, щоб з`ясувати вказаний конфлікт, ОСОБА_6 повідомила, що претензій до них не має, оскільки з нею ОСОБА_15 розрахувалась. З огляду на це, вважав претензії ОСОБА_6 до ОСОБА_13 по даній справі безпідставними. По іншим епізодам, пояснив, що в автоклубі «Хамер» він познайомився з ОСОБА_9, який був там модератором, з яким став підтримувати товариські відносини. Приблизно восени 2009р. в тому ж автоклубі він познайомився також з ОСОБА_7, з якою також став підтримувати дружні відносини. Повідомив, що оскільки спочатку він позичав ОСОБА_9 гроші, які той йому повернув, то вважав за доцільне звернутись до останнього з проханням позичити кошти на кредитування їх бізнесу під заставу автомобіля «Тойота Ленд Крузер», яким користувався ОСОБА_13 який рахувався в кредиті, оформленого на дружину останнього ОСОБА_14. 10.08.10р. він дійсно брав у ОСОБА_7 гроші в сумі 100 тис. грн. в присутності ОСОБА_13 та ОСОБА_9 за умови виплати відсотків. Цей кредит ОСОБА_7 вони з ОСОБА_13 не повернули, але кожні 10 днів сплачували за його користування відсотки. 13.09.10р. вони отримали від ОСОБА_7 ще 15 тис. доларів США на тих же умовах під заставу автомобіля. При цьому, ОСОБА_9 казав, що вказані гроші ОСОБА_7 надав її батько ОСОБА_8 З серпня по грудень 2010р. вони сумлінно виплачували відсотки за користування кредитом ОСОБА_8 і ОСОБА_9, про що свідчать розписки у матеріалах справи. Їх відносини погіршились, коли вони з ОСОБА_13 звернулися з пропозицією до ОСОБА_8 і ОСОБА_9 зупинити сплату відсотків по кредиту, оскільки не могли їх сплачувати. На це їм було категорично відмовлено і ОСОБА_9, який був поставлений ОСОБА_7 контролювати виконання ними умов кредитування, почав на них психологічно тиснути, залякувати, погрожувати фізичною розправою тощо. Тоді вони з ОСОБА_13 стали писати розписки, які фігурують у справі, в тому числі про отримання у ОСОБА_8 220 тис. грн. та на інші суми, хоча насправді цих грошей їм ніколи не передавалось. Щодо ОСОБА_10, то про нього він знає лише зі слів ОСОБА_9, який казав, що позичив у нього гроші, які, в свою чергу, передав йому з ОСОБА_13. Під тиском ОСОБА_9 у квітні-травні 2011р. ними була написана розписка про отримання у ОСОБА_10 грошей в сумі 400 тис. грн., хоча фактично цього не було. При цьому зауважив, що був випадок, коли восени 2010р. ОСОБА_9 повідомив йому про наявність у нього знайомого на ім`я ОСОБА_9, який цікавиться купівлею літератури, надавши електронну адресу останнього, на яку він, в свою чергу, переслав всю потрібну інформацію. Наразі, провівши "паралель", він розуміє, що це був потерпілий по справі ОСОБА_10, але останнього ані він, ані ОСОБА_13 ніколи не бачили і грошей у нього не позичали. Стверджував, що шахрайського наміру на заволодіння коштами потерпілих вони з ОСОБА_13 не мали, проблеми по виплаті коштів були пов`язані лише з фінансовими труднощами їх видавничого бізнесу.

Потерпілий ОСОБА_5 повністю підтвердив свої показання під час досудового розслідування і надав показання, за змістом яких в сукупності, приблизно в березні 2010 році до нього за домашньою адресою (АДРЕСА_4) приїхав ОСОБА_16, з яким він підтримував дружні відносини, разом з ОСОБА_13, якого ОСОБА_16 відрекомендував як порядну людину, директора ТОВ «Видавничий дім Факт», в якого він друкує свої книги і повідомив, що у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є прибутковий книжковий бізнес. Під час їх спілкування ОСОБА_2 розповів, що товариство має велике державне замовлення щодо видавництва книжок та різноманітної передвиборної рекламної продукції. Для повного виконання замовлення він підшукує і залучає фізичних осіб з метою отримання від них для товариства обігових грошових коштів, які необхідні, оскільки бюджетні гроші будуть перераховані на рахунок TOB «Видавничий дім «Факт» лише після реалізації замовлення. Обігових грошових коштів у цього підприємства на той час не було, так як всі їхні грошові кошти були вкладені в попереднє замовлення, а його реалізація ще триває, і гроші повинні надійти в найближчий час. Вигідною його пропозиція є тим, що особа, яка вкладає свої грошові кошти, отримує від цього прибуток у вигляді відсотків на вкладену суму. ОСОБА_2 сповістив про те, що на даний час необхідно залучити грошові кошти в розмірі 100 тис. доларів США. ОСОБА_2 також показав свідоцтво про реєстрацію юридичної особи TOB «Видавничий дім «Факт» та свій паспорт громадянина України, а також передав йому ксерокопії вказаних документів. На вказану пропозицію ОСОБА_2 він погодився. За умовами, які були обумовлені з ОСОБА_13, грошові кошти він мав передати під 35% річних. Приблизно 5-7 квітня 2010 року, приблизно о 14.00 год. за місцем свого проживання в (АДРЕСА_4), куди за попередньою домовленістю приїхав ОСОБА_2 на автомобілі «Toyota Land Cruiser Prado», з останнім було укладено договір позики, та він передав ОСОБА_2 свої грошові кошти в сумі 100 000 доларів, які він перерахував. Після чого останній записав власноручно відповідну розписку. У договорі прописувалось, що позичальником виступає TOB «Видавничий дім «Факт», на його запитання, чи в курсі справи засновники товариства, ОСОБА_2 відповів, що так. Періодично він підтримував з ОСОБА_13 телефонний зв'язок, останній інформував його про те, що справи товариства йдуть добре і незабаром він поверне йому вкладені гроші разом з обумовленими відсотками. Приблизно на початку грудня 2010 року йому зателефонував ОСОБА_2 і повідомив, що виникла затримка виплати грошових коштів, оскільки магазини, як в м.Львові так і в м. Києві, яким вони постачали книжки, затримують їм виплату. Крім цього, держава не в повному обсязі розрахувалась з ними за попередньо виконані замовлення, у зв'язку з чим знову виникла необхідність в залученні обігових грошових коштів для товариства. При цьому, ОСОБА_2 почав пропонувати йому вкласти ще грошові кошти, пояснюючи це тим, що з новими вкладеннями вони, тобто їх товариство, зможуть виконати чергове, вигідне замовлення щодо видавництва книг і таким чином, за короткий термін, повернуть усі вкладені ним грошові кошти. Сума необхідного вкладу у їх товариство становила 154 000 доларів США. Він сказав, що подумає над його пропозицією. ОСОБА_2 запевнив у тому, що чим скоріше будуть ним вкладені гроші у TOB «Видавничий дім «Факт», тим швидше він зможе з ним розрахуватись у повному обсязі з урахуванням відсотків. Він, будучи людиною довірливою, на вказане погодився і повідомив, що по власних справах буде їхати до м.Києва та сам зможе привезти грошові кошти. Так, 17.12.2010, приблизно о 16.00 год., знаходячись по вул. Хрещатик в ресторані «МакДональдз», він зустрівся ОСОБА_13, який прийшов разом з раніше незнайомим ОСОБА_3, який представився йому співзасновником TOB «Видавничий дім «Факт». Знаходячись за столиком цього ресторану, ОСОБА_2 власноруч вніс у договори позики - дату, суму, яку прийняв у власність, яка вказувалась з урахуванням попереднього вкладу, строк, до якого зобов'язувався повернути. Ознайомившись із вказаним договором позики від 17.12.2010, складеного ОСОБА_13, він та ОСОБА_13 його підписали. Після чого останній поставив мокру печатку товариства. Відповідно до умов договору п. 11 на підтвердження факту передачі грошей позичальник видає позикодавцю розписку, що і було зроблено ОСОБА_13 Після чого він передав ОСОБА_2 власні грошові кошти в сумі 154 240 доларів США, які останній перерахував. За проханням ОСОБА_2 ним було передано попередній договір позики та розписки, які укладались за місцем його проживання, оскільки вони втрачали силу. ОСОБА_3 підтверджував і гарантував те, що сума, зазначена в договорі і розписці, буде повернута вчасно, тобто до 17.05.2011. Крім цього, кожний місяць їх товариство буде виплачувати йому відсотки згідно договору. Спілкуючись на останній зустрічі з ОСОБА_3 він зрозумів, що той в курсі усіх справ та в тому числі і тому, що він раніше вже передав гроші ОСОБА_2 для вкладення у діяльність виробництва книжок TOB «Видавничий дім «Факт». По спливу терміну ніхто з них йому жодного разу відсотки не сплатив, отримані від нього грошові кошти не повернув. Після чого вони з ОСОБА_13 та ОСОБА_3 за його ініціативою пару разів зустрічались в м.Вишгороді, де він був по робочих питаннях. На цих зустрічах останні просили його почекати, запевняючи, що найближчим часом будуть гроші, і вони з ним розрахуються. Жодних документів на підтвердження реалізації книг ОСОБА_13 та ОСОБА_3 йому не надавали. У березні-квітні 2011р. ОСОБА_2 на дзвінки перестав відповідати, після чого зовсім змінив свій номер. Злочином йому було завдано майнової шкоди на загальну суму 254 240 доларів США, які йому повернуті не були. Стверджував, що ніяких грошових коштів ані від обвинувачених, ані від співробітників їх видавництва, готівкою або на картковий рахунок в банку він ніколи не отримував.

Потерпіла ОСОБА_6 повністю підтвердила свої показання під час досудового розслідування і пояснила, що у 2009р. на презентації книги свого знайомого ОСОБА_16 в м.Одеса, через родичку останнього ОСОБА_15 вона познайомилась з ОСОБА_3 та ОСОБА_13 В ході їх спілкування останні представились засновниками компанії, в якій друкуються видатні письменники. Оскільки її знайомий ОСОБА_16 теж друкував книги у видавництві ОСОБА_13 ОСОБА_3, вони справили на неї враження добропорядних громадян. Вони обмінялись з ними контактними номерами телефонів. Через рік, приблизно в кінці травня 2010 року, їй зателефонував ОСОБА_2 та запропонував зустрітись. В ході їх спілкування з ОСОБА_13, яке мало місце в Одесі, останній повідомив, що у нього є велике замовлення від адміністрації та питання про видавництво підручників вже вирішено з посадовими особами. Йому були необхідні обігові кошти, оскільки гроші адміністрацією будуть перераховані на рахунок TOB «Видавничий дім «Факт» лише після випуску підручників. ОСОБА_2 наголосив, що кошти на виконання замовлення адміністрації йому потрібні негайно, і ця сума становить 50 тис. доларів США. Він їй пропонував вигідні умови для вкладення особистих грошових коштів, які полягали в тому, що гроші вона йому надає в позику під 10% на місяць. Вказана пропозиція її зацікавила, до того ж в неї з ОСОБА_13 до цього вже були фінансові відношення, зобов`язання по яким останнім були виконані, і гроші їй були повернуті у повному обсязі, питань не виникало. В подальшому, в телефонній розмові з ОСОБА_13 вони домовились про зустріч. При цьому, останній повідомив їй реєстраційні дані TOB «Видавничий дім «Факт» для того, щоб вона попередньо підготувала договір позики та розписку. Крім того, на її вимогу він повинен був показати їй для підтвердження та привезти мокру печатку товариства. Оскільки вона мала лише 30 тис. доларів США, а не 50 тис. доларів США, умови позики було змінено на 8% в місяць. 08.06.2010, приблизно о 16 год. 30 хв., відбулась їх зустріч з ОСОБА_13 в салоні автомобіля «Тойота прада», д.н.з. НОМЕР_4, який був припаркований по пл.Середньофонтанській у м.Одеса. На дану зустріч разом з нею пішла ОСОБА_15, ОСОБА_2 приїхав один. При цьому, ОСОБА_2 показав ксерокопію свідоцтва про реєстрацію TOB «Видавничий дім «Факт», довідку статистичного управління та наказ про призначення його директором, першу сторінку статуту товариства. Вона звірила із договором позики реєстраційні дані TOB «Видавничий дім «Факт». Після цього ОСОБА_2 також ознайомився із договором позики, який був складений нею, підписав його і поставив мокру печатку. У присутності ОСОБА_15 вона передала ОСОБА_2 гроші в сумі 30000 доларів США, які останній перерахував. Після чого він підписав розписку, яка була роздрукована нею заздалегідь, на якій також поставив печатку товариства. Зі слів ОСОБА_2 їй стало відомо, що співзасновники TOB «Видавничій дім Факт» обізнані про укладення даної угоди. В договорі прописувалось, що ОСОБА_2 повинен повернути їй гроші до 08.09.10 та кожного місця сплачувати відсотки. Вони домовились про те, що якщо в неї ще з`являться вільні кошти, то вона йому ще позичить. Через декілька днів ОСОБА_2 їй зателефонував і поцікавився про наявність в неї ще грошових коштів, які йому були потрібні для закінчення видавництва підручників, мотивуючи це скорішим поверненням їй позики з відповідними відсотками. ОСОБА_2 вона повідомила, що в неї є тільки 10 тис. доларів США, на що останній попросив в неї позичити вказані гроші. Оскільки вона по власним справам збиралась їхати до м. Києва, то їх зустріч була запланована саме там. 18.06.2010 року, приблизно о 15.00 год., знаходячись в приміщенні кафе «Кофе - хауз», яке розташоване по вул. Червоноармійській, 63 в м. Києві, вона зустрілась з ОСОБА_13 На цю зустріч разом з нею поїхала ОСОБА_15 В кафе ОСОБА_2 пред'явив їй дві копії протоколів зборів співзасновників TOB «Видавничій дім Факт» про те, що останні обізнані про укладення даної угоди. ОСОБА_2 власноруч вніс номера та дати цих протоколів у договори позики. Ознайомившись із договором позики, складеним нею на основі попереднього договору, ОСОБА_2 його підписав та поставив мокру печатку. Звернула увагу на те, що у змісті цього договору було помилково вказано м.Одеса, хоча його укладення мало місце в Києва, оскільки ця зустріч була спонтанною, тому вона поспіхом роздрукувала наявну в неї «козу» договору, не звернувши уваги на вказану обставину. У присутності ОСОБА_15 вона передала ОСОБА_2 гроші в сумі 10000 доларів США, які останній перерахував. Після чого він підписав розписку, яка була роздрукована нею заздалегідь, на якій також поставив печатку товариства. На даній зустрічі ОСОБА_2 запропонував їй залучати своїх знайомих для вкладення коштів в розвиток видавництва книжок і з цього також отримувати відсотки. Після спливу усіх термінів повернення коштів, які були зазначені у договорах позики, та усних обіцянок здійснити повернення основного боргу та сплати відсотків, протягом вересня, жовтня 2010 року вона почала просити ОСОБА_2 повернути грошові кошти. Приблизно на початку листопада 2010р., без попередньої домовленості, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 приїхали до м.Одеса. ОСОБА_2 зателефонував їй і повідомив, що гроші повернути зараз не має можливості, та запропонував надати під заставу транспортний засіб «Сіа Cerato». Він пропонував укласти договір застави, не маючи документів на вказаний автомобіль і розуміючи, що вартість цього транспортного засобу не покриває боргу. ОСОБА_2 також запропонував оформити генеральне доручення на транспортний засіб «Тойота прадо» на його повне розпорядження. Погоджуючись на цю пропозицію ОСОБА_2, вони домовились про те, що угода їх носить формальний характер та є «гарантією» повернення грошових коштів та відсотків, які зі слів ОСОБА_2 мали бути повернуті їй з дня на день. Потім ОСОБА_2 почав уникати спілкування, на телефонні дзвінки не відповідав. Зауважила, що ОСОБА_3 їй також інколи телефонував з предмету її вимог щодо повернення позичених нею коштів, тобто про ці факти йому було відомо. Через декілька днів, будучи по справам у м. Києві разом з ОСОБА_15, остання зателефонувала ОСОБА_2 з іншого номеру телефону, і той відповів на дзвінок. Вони домовились про зустріч з ним. Приблизно 5-7 листопада 2010 року, в першій половині дня, на домовлену зустріч, яка відбулась в районі Бессарабської площі в м. Києві, замість ОСОБА_2 прийшов ОСОБА_3 Вона безпосередньо на цій зустрічі присутньою не була, оскільки їздила по справах по місту. В ході цієї зустрічі ОСОБА_3 передав для неї через ОСОБА_15 свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу - автомобіля НОМЕР_5 та ключі від даного автомобіля, повідомивши, що вказаний автомобіль вказаний автомобіль є заставою по кредиту банку та заходиться на штраф майданчику в м.Бориспіль, Київської обл. Пояснила, що такі дії були для неї формальною гарантією повернення обвинуваченими позичених в неї грошових коштів, юридично передача вказаного автомобіля між ним не оформлювалась. Через мережу інтернет вона дізналась про те, що у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 також є й інші кредитори, які позичали їм кошти, що не були повернуті. Стверджувала, що жодних коштів від обвинувачених ані шляхом переказів, ані на карткові рахунки в банку, ані через ОСОБА_15 вона не отримувала. Шахрайськими діями обвинувачених їй було завдано матеріального збитку на суму 40 тис. доларів США.

Потерпіла ОСОБА_7 повністю підтвердила свої показання під час досудового розслідування, з яких вбачається, що приблизно взимку 2008 р. через Інтернет сайт автолюбителів «Хамер клубу» вона познайомилась із ОСОБА_9, з яким потоваришували. Останній запропонував їй їздити на зустрічі клуба, які відбувались в різних місцях м. Києва. Приблизно навесні 2010 р. під час однієї з таких зустрічей через ОСОБА_9 вона познайомлюсь з ОСОБА_3, який, в свою чергу, познайомив її з ОСОБА_13 Під час їх спілкування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розповідали, що являються співвласниками TOB «Видавництво Факт», яке займається видавничою та поліграфічною діяльністю, отримують замовлення як приватних осіб так і держави. Вони розповідали, що у них дуже прибутковий бізнес у сфері видавництва книг, підручників для учнів шкіл, журналів та вони мають знайомства серед депутатів BP України, в колах провідних відомих письменників. Тобто, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 склали в неї враження впливових бізнесменів. При цьому, ОСОБА_2 казав, що являється по сумісництву директором Держкомтелерадіо України. 23.07.2010р. їй зателефонував ОСОБА_9, який запропонував вкласти гроші під відсотки у видавничий бізнес ОСОБА_2 та ОСОБА_3, повідомивши, що при зустрічі останні оповістять про всі подробиці. Дана пропозиція її зацікавила. Зустріч відбулась того ж дня в кафе «Торба золота»в Києво-Святошинському районі, с.Петрівське, вул.Київська, 36, на якій були присутні вона, її батько ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_2 з дружиною ОСОБА_14, ОСОБА_3 з дружиною ОСОБА_2. В ході спілкування ОСОБА_3 повідомив, що у них ОСОБА_13 є велике замовлення Української спілки письменників про видавництво книги ОСОБА_44 та на шкільні підручники. Дані замовлення є державним за рахунок бюджетних коштів. Їх товариству необхідні оборотні грошові кошти, оскільки бюджетні гроші будуть перераховані на рахунок TOB Видавництво Факт» лише після випуску книг. Оборотних грошових коштів у ТОВ «Видавництво Факт» на той час не було, так як всі кошти були вкладені в попереднє замовлення, реалізація якого ще тривала, і гроші повинні надійти найближчим часом. Тому, вони шукають осіб, які могли би надати оборотні кошти. ОСОБА_2 з ОСОБА_3 наголосили, що гроші на виконання замовлень по видавництву книг та підручників їм потрібні негайно і просили на перший період вкласти 80 000 гривень на вигідних умовах сплати відсотків у розмірі 10% від суми позики за кожні 10 днів. На її питання, які гарантії того, що ОСОБА_2 з ОСОБА_3 повернуть їй вкладені гроші, ОСОБА_2 запропонував написати розписку на отриману суму та передати в заставу власний автомобіль «Toyota Land Cruiser Prado», д.н.з. НОМЕР_7, виписавши нотаріальну довіреність у знайомого нотаріуса. ОСОБА_2 пояснив, що даний автомобіль оформлений на його дружину ОСОБА_14, однак фактично належить йому. На цьому автомобілі вони з ОСОБА_3 возять книги, тобто дали зрозуміти, що вказаний автомобіль їм потрібен для заробляння коштів. Під час цієї зустрічі для оформлення довіреності ОСОБА_14 на вказаний автомобіль вона надала свої паспортні дані та дані її батька ОСОБА_8, щоб при необхідності він зміг скористатись даним автомобілем. ОСОБА_9 повідомив, що незабаром він планує також вкласти свої гроші в бізнес ОСОБА_2 і ОСОБА_3 і тому, запропонував внести його паспортні дані у вище вказану довіреність. При них ОСОБА_14 зателефонувала нотаріусу з проханням виписати дану довіреність. На даній зустрічі вона передала власні гроші в сумі 80 000 гривень ОСОБА_3 ОСОБА_2 написав відповідну розписку, під текстом якої ОСОБА_3 підтвердив факт передачі грошей та взяв на себе зобов'язання по даній розписці, що власноруч написав. Після чого ОСОБА_14 покинула приміщення кафе та приблизно через годину-півтори привезла і надала їй вищевказану довіреність та показала свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Коли вона побачила у технічному паспорті відмітку про те, що автомобіль знаходиться в кредиті, вона звернулась до ОСОБА_14 з проханням, щоб вона зафіксувала, що всі зобов'язання по виплаті кредиту залишаються на ній, і вони не мають до них ніякого відношення, що вона і зробила з іншої сторони вище вказаної розписки. 02.08.2010, в другій половині дня, у приміщенні вищевказаного кафе «Торба золота», під час зустрічі, на яку вона приїхала з ОСОБА_9, ОСОБА_2 повернув їй гроші в сумі 80 тис. грн. і обіцяні відсотки у розмірі 8000 грн. Вона, в свою чергу, повернула ОСОБА_2 розписку від 23.07.10р., яку він на її очах порвав. Про те, що в неї збереглась ксерокопія даної розписки, вона не казала. 10.08.2010, приблизно 18 год. 00 хв., в приміщенні вищезгаданого кафе «Торба золота», під час її зустрічі з ОСОБА_13 ОСОБА_3, на якій був присутній ОСОБА_9, про яку вони домовились напередодні, ОСОБА_3 повідомив, що у них є велике замовлення Української спілки письменників на видавництво книги ОСОБА_44 та шкільних підручників. ОСОБА_2 з ОСОБА_3 наголосили, що гроші в сумі 100 000 гривень необхідні на виконання цих замовлень негайно. Вони розповідали переконливо, доповнюючи один одного. Оскільки в перший раз вони підтвердили свою порядність і повернули їй гроші разом з відсотками, довіряючи їм вона погодилась ще раз вкласти свої гроші у їх товариство. Так вона передала власні гроші в сумі 100 тис. грн. ОСОБА_3, який їх перерахував, а в цей час ОСОБА_2 склав відповідну розписку. По спливу десяти днів вона зателефонувала ОСОБА_2 та запитала, коли відбудеться їх зустріч з приводу повернення їй грошей, на що той попросив зачекати ще 10 днів, оскільки, у зв'язку із затримкою видавництва підручників для шкіл, вони не мають можливості з нею розрахуватись. 12.09.2010р. у телефонній розмові з ОСОБА_13 останній повідомив, що в них виникли деякі проблеми щодо видавництва книжок і наголосив, що їй необхідно докласти ще 15 000 доларів США, щоб завершити державне замовлення по друкуванню підручників, оскільки в них зламалась апаратура, і пообіцяв, що в найкоротший термін, який буде становити не більше 5 днів, вони повернуть усі вкладені нею гроші. При цьому, ОСОБА_2 говорив з нею настільки переконливо, стверджуючи, що якщо через 5 днів не знайдуться кошти, то вона не побачить ані перших вкладень, ані других, нічого не заробить і не отримає, що вона йому повірила і погодилась надати власні гроші у названій сумі. Під час зустрічі, яка відбулась 13.09.2010р. приблизно о 16.00 год. в приміщенні суши бару «СушиЯ», який розташований по вул. Московській, 29 в м. Києві, на якій були присутні вона, ОСОБА_9, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, нею було передано ОСОБА_3 15 тис. доларів США під відсотки у розмірі 10% за кожні 10 днів, під заставу автомобіля «Toyota Land Cruiser Prado», д.н.з. НОМЕР_7 в знак гарантії повернення ними грошових коштів. Фактично автомобіль в її розпорядження не переходив. Поки ОСОБА_3 перераховував гроші, ОСОБА_2 написав розписку. В подальшому, вона періодично телефонувала ОСОБА_3 і ОСОБА_2 та домовлялась з ними про зустрічі для повернення коштів. Під час цих зустрічей, які відбувались в різних місцях м. Києва, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обіцяли повернути гроші, але весь час розповідали різні нові причини, через які вони цього не можуть зробити. При цьому, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на кожній зустрічі, по черзі, переписували розписки про отримані від неї гроші в сумі 100 000 гривень та 15 000 доларів США та лише змінювали накопичені відсотки. Вказані зустрічі відбувались 17.09, 30.09, 26.10, 27.11, 05.12.2010 та 15.01.2011. З кінця грудня 2010р. по середину січня 2011р. вона постійно телефонувала ОСОБА_2 та ОСОБА_3, але останні не брали слухавку, або їх телефони були вимкнені. В середині січня 2011 року, в другій половині дня, прогулюючись по торгівельному центру «Олімпійський», розташованого по вул. Червоноармійській м. Києві, вона випадково зустріла ОСОБА_2, який на її запитання з приводу повернення грошей, почав розповідати про те, що вони виграли тендер на суму 3 млн. грн., документи у них є, і Держкомтелерадіо з ними скоро розрахується. ОСОБА_2 почав переконливо казати про те, що зараз вони шукають суму 220 тис.грн., і якщо вона допоможе її дістати, то наприкінці січня 2011р. держава сплатить їм за друк книг по цьому тендеру, і вони з нею розрахуються. При цьому, ОСОБА_2 розмовляв в ультимативній формі, кажучи, що якщо вона не допоможе знайти ці кошти, то своїх грошей вона також не побачить. Вона звернулась до батька ОСОБА_8 з проханням вкласти гроші у бізнес ОСОБА_2 і ОСОБА_3, на що той погодився. 15.01.2011 о другій половині дня в суші барі «СушиЯ» по по вул.Московській, 29 у м.Києві, під час її зустрічі з ОСОБА_3 і ОСОБА_13, на якій був присутній також ОСОБА_9, вона передала гроші в сумі 220 тис. грн., що належали її батьку ОСОБА_8, ОСОБА_3 і ОСОБА_2, повідомивши останніх при цьому, що вказані гроші потрібні батькові у найкоротший строк. При цьому, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 підтверджували, що процес виробництва та розповсюдження підручників триває, найближчим часом вони зможуть повернути всі гроші. При цьому, на її прохання до ОСОБА_2 написати розписку на ім'я її батька, оскільки гроші належать йому, ОСОБА_2 відмовив, пояснюючи це тим, що гроші передала саме вона, склавши про це відповідну розписку. При подальших зустрічах з ОСОБА_13 ОСОБА_3, на яких був присутній і її батько, вони запевняли її у тому, що всі свої зобов'язання по договору щодо вищевказаного тендеру вони виконали в повному обсязі, але у зв'язку з початком нового бюджетного року в казначействі не має коштів на погашення заборгованості перед ТOB «Видавництво Факт» і потрібно зачекати приблизно до другої половини лютого 2011 року. В подальшому, вона майже щодня телефонувала ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з проханнями повернути кошти, проте останні цього не робили, а лише під час їх зустрічей складали чергові розписки щодо їх зобов`язань по поверненню коштів. Наприкінці січня 2011.р під час однієї з таких зустрічей ОСОБА_2 повідомив, що з ними ніхто не розрахувався і справи погані. Вона спитала його, чи є в нього щось, щоб продати і повернути їм кошти. Тоді ОСОБА_2 запропонував придбати у нього автомобіль «Toyota Land Cruiser Prado», д.н.з. НОМЕР_7 за ціною 30 тис. доларів США, мотивуючи тим, що вони зможуть за вказані гроші погасити кредит перед банком, а ОСОБА_7, в свою чергу, зможуть продати вказаний автомобіль за більшу ціну, ніж придбають у нього. При цьому, ОСОБА_3 радив ОСОБА_9, де продати на розборку вказану машину, оскільки вона кредитна і продати її не можливо. На її питання, чому вони самі не можуть цього зробити, ОСОБА_2 з ОСОБА_3 пояснили, що для цього в них не має ані грошей, ані часу. Розуміючи, що це вигідніше ніж не отримати нічого, обговоривши зазначене з батьком, вони погодились на дану пропозицію ОСОБА_2 Через декілька днів в телефонному режимі батько домовився про зустріч з ОСОБА_13 та ОСОБА_14, щоб оформити на нього вищевказаний автомобіль. При цьому, напередодні цієї зустрічі її батько позичив у свого рідного брата ОСОБА_22 30 тис. доларів США на купівлю цього авто. 11.02.2011 її батько ОСОБА_8, приїхавши до вказаної ОСОБА_14 нотаріальної контори, офіс якої розташований у м. Києві по вул.Червоноармійській, 26, отримав у ОСОБА_14 генеральну довіреність на автомобіль «Toyota Land Cruiser Prado», д.н.з. НОМЕР_7, і передав їй для ОСОБА_2 гроші в сумі 30 тис.доларів США. При цьому, ОСОБА_14 запевнила його, що з отриманих нею грошей, вона негайно виплатить останній платіж по кредиту та закриє його. На даній зустрічі ОСОБА_14 передала батькові вказаний автомобіль, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та ключі в кількості 2-х штук. Вона особисто на цій зустрічі присутня не було. 23.02.2011 їй зателефонував батько і розповів, що до нього приїздили невідомі люди, які пред'явили документи, в яких зазначалось, що вони являються працівниками банку. Останні повідомили батькові, що він нібито незаконно утримує автомобіль «Toyota Land Cruiser Prado», д.н.з. НОМЕР_7, який належить банку. На це батько показав надане ОСОБА_14 генеральне доручення від 11.02.2011, яке працівники банку сфотографували. При цьому, вони наполягали на негайному поверненні автомобіля. Вона відразу зателефонувала ОСОБА_2, на що останній обіцяв негайно виришіти це непорозуміння. 01.03.2011 вона зателефонувала ОСОБА_2, щоб дізнатися, чи вирішив він питання стосовно автомобіля, на що останній запропонував зустрітися. У другій половині того ж дня вони зустрілися в приміщенні кафе «Торба золота», розташованого в К-Святошинського р-ні, с. Петрівське, разом з ОСОБА_13 ОСОБА_14 Під час цієї зустрічі ОСОБА_2 написав батьку ОСОБА_8 розписку, в якій йшлося про те, що він з ОСОБА_14 відмовляються від усіх прав на автомобіль «Toyota Land Cruiser Prado», д.н.з. НОМЕР_7 та усі зобов'язання по виплаті кредиту беруть на себе в повному обсязі і виплатять його без затримки і до кінця. Під текстом цієї розписки також підписалась ОСОБА_14 Після даного випадку їх зустрічі з ОСОБА_13 ОСОБА_3 продовжувались відбуватись,зокрема 23.02, 05.03, 16.03, 25.03, 14.04.2011, які відбувались переважно в приміщенні суши бару «СушиЯ», розташованого по вул. Московській, 29 в м. Києві. Під час цих зустрічей ОСОБА_13 ОСОБА_3 продовжували складати розписки, в яких зобов`язувались повернути суми отриманих у них коштів та відсотків за їх користування. В 20-х числах червня 2011 року їй зателефонував батько, який повідомив, що знову до нього приїхали працівники з служби безпеки банку і вимагають віддати автомобіль «Toyota Land Cruiser Prado». Коли вона зателефонувала ОСОБА_2, останній сказав, щоб вони віддали працівникам банку автомобіль, а з ними він розрахується і поверне гроші в сумі 30 тис. доларів, які були сплачені за його придбання. Через декілька хвилин їй зателефонувала ОСОБА_14, яка також наполягала на тому, щоб батько терміново передав автомобіль працівникам служби безпеки банку. Після чого вона зателефонувала батьку і сказала, щоб він віддав автомобіль працівникам служби безпеки банку, що він і зробив. Разом з автомобілем він також передав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та комплект ключів від автомобіля. Коли вона повернулась додому, то дізналась про те, що працівники служби безпеки банку не залишили жодних документів, які б підтверджували факт отримання від них автомобіля. На її питання, чому батько не вимагав від них підтвердження, батько пояснив, що вони йому сказали, що це нічим не передбачено і подальшу долю автомобіля банк вирішить з ОСОБА_14 Приблизно в кінці 2011 року їй зателефонував ОСОБА_23, який представився адвокатом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та запропонував зустрітися. Наступного дня, під час зустрічі в приміщенні суші бару "СушиЯ" по вул. Московській, 29 в м. Києві, на якій разом з ОСОБА_13 був ОСОБА_23, останній повідомив про скрутне фінансове становище TOB «Видавництва Факт» та сказав, що якщо вони хочуть повернути вкладені нею та батьком грошові кошти, то повинні знайти і вкласти у бізнес ОСОБА_2 та ОСОБА_3 значну суму грошей. Сказане її обурило, і вона відповіла, що не має намірів більше вкладати грошові кошти та попросила повернути надані нею раніше гроші якомога скоріше, на що ОСОБА_23 в грубій формі сказав, щоб вона відчепилась від ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і більше не шукала з ними зустрічі з метою повернення своїх грошей. З того часу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вона не бачила, останні уникали з нею зустрічей, на телефонні дзвінки не відповідали. Вважала, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 її та батька обманули, оскільки, як потім їй стало відомо, TOB «Видавництво Факт» перестало займатись видавництвом книг ще до того, як вони пропонували їй та батьку позичити їм кошти на виробництво книг, не укладали ніяких угод з адміністраціями на випуск підручників, оскільки ніякої участі у тендері не приймали. ОСОБА_2 та ОСОБА_3, пропонуючи їй та батькові вкладати гроші у видавництво книг, вже завідомо знали, що не будуть виконувати свої зобов`язання по поверненню коштів і виплаті відсотків.

Аналогічні за змістом показання надав потерпілий ОСОБА_8 в судовому засіданні, який повністю підтримав свої показання під час досудового розслідування та загалом підтвердив факт зустрічі 23.07.10р. його доньки ОСОБА_7, разом з ним, ОСОБА_9 та ОСОБА_13 з ОСОБА_3, які були разом з дружинами, в ресторані «Торба золота» в с.Петрівське, під час якої обвинувачені склали у нього враження успішних бізнесменів, і саме тому він не заперечував, щоб донька вкладала власні кошти у їх видавничий бізнес. Під час цієї зустрічі його донька передала ОСОБА_2 і ОСОБА_3 гроші в сумі 80 тис.грн. під 10 відсотків на 10 днів. Вказані зобов`язання були обвинуваченими виконані, гроші ОСОБА_7 повернуті. Підтвердив зміст власних показань на досудовому розслідуванні про те, що наприкінці липня 2010р. йому необхідно було поїхати до Республіки Білорусь, його донька звернулась до ОСОБА_2 з проханням надати автомобіль «Toyota Land Cruiser Prado», д.н.з. НОМЕР_7, який виступав в якості застави по попереднім зобов`язанням і на який ОСОБА_14 була видана довіреність у тимчасове користування, на що ОСОБА_2 погодився. На вказаному автомобілі він двічі влітку 2010р. виїздив до Республіки Білорусь на декілька днів. По приїзду зазначений автомобіль, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та ключі від нього були повернуті ОСОБА_2 Підтвердив, що в січні 2011р. він надав доньці ОСОБА_7 власні гроші в сумі 220 тис. грн., щоб остання передала їх ОСОБА_2 і ОСОБА_3, вклавши у їх видавничий бізнес. 15.01.11р. ОСОБА_7 передала вказані гроші обвинуваченим. На цій зустрічі він присутнім не був, але того ж дня, після зустрічі донька показала йому розписку ОСОБА_2 на її ім`я про отримання у неї грошових коштів в сумі 220 тис.грн., які він надав останній. За користування ОСОБА_13 ОСОБА_3 вказаними грошима він жодних відсотків не отримував, вказана сума до цього часу йому повернута не була. В подальшому, від доньки від дізнався про пропозицію ОСОБА_2 придбати в нього автомобіль «Toyota Land Cruiser Prado», д.н.з. НОМЕР_7 за ціною 30 тис.доларів США та мотиви вигідності вказаної пропозиції, які навів їй ОСОБА_2 Підтримав свої показання під час досудового розслідування, за змістом яких 11.02.11р. приблизно о 10.00 год. він приїхав за місцем знаходження вказаної дружиною ОСОБА_2 ОСОБА_14 нотаріальної контори, по вул.Червоноармійській у м.Києві. Разом з ним приїхав його брат ОСОБА_22, який залишився чекати на нього в автомобілі. Коли ОСОБА_14 винесла йому генеральну довіреність, він передав їй пакунок з грошима, в якому знаходилось раніше обумовлені 30 тис. доларів США, що повинні були нею бути передані ОСОБА_2 Ці гроші повинні були погасити останній платіж за вказаний автомобіль перед банком. Після чого ОСОБА_14 передала йому даний автомобіль, що був припаркований навпроти будинку по вул.Червоноармійській, 26 у м.Києві, передала йому свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та два ключі від вказаного автомобіля. Показав, що в подальшому до нього двічі приїздили працівники служби безпеки банку, які просили повернути вказаний автомобіль банку, який там перебував в кредиті. Під час першого разу, у лютому 2011р., він показав їм довіреності, видані ОСОБА_14, які були ними сфотографовані. За змістом його письмових показань в ході досудового розслідування, підтриманих ним в суді, в 20-х числах червня 2011р. в денний час доби він перебував вдома (АДРЕСА_6), і знову приїхали працівники служби безпеки банку і почали вимагати віддати автомобіль «Toyota Land Cruiser Prado», д.н.з. НОМЕР_7. Один з них сказав, що вони все перевірили і встановили, що довіреність, видана ОСОБА_14, є недійною, і він не має права утримувати автомобіль. Пригрозив тим, що відносно нього порушать справу по незаконному заволодінню транспортного засобу. Він відразу зателефонував доньці і розповів, що сталось. Через 5-10 хв. вона йому передзвонила і сказала, щоб він віддав вказаний автомобіль працівникам банку, оскільки цього вимагають ОСОБА_2 та ОСОБА_14 Разом з автомобілем, на прохання працівників банку, він передав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та комплект ключів від автомобіля. Коли він попросив підтверджуючі документи про те, що вони забирають автомобіль, останні повідомили, що це нічим не передбачено і подальшу долю автомобіля банк вирішить з ОСОБА_14 Йому не відомо, чи дійсно то були працівники банку, чи ні, принаймні він їх так сприймав. До цього часу ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які заволоділи грошовими коштами його та доньки шляхом обману, гроші їм не повернули, відсотки не виплатили. Підтвердив, що злочином обвинувачених йому спричинена матеріальна шкода в сумі 220 тис. грн. та 30 тис.доларів США.

Потерпілий ОСОБА_9 пояснив, що в листопаді 2009р. він познайомився з ОСОБА_3 на зустрічах «Хаммер клубу», з яким в них виникли довірливі відносини, вони потоваришували. Останній показував, що в нього є гроші, розповідав про те, що займається видавництвом книг, має впливові зв`язки в правоохоронних органах. Навесні 2010р. ОСОБА_3 познайомив його з ОСОБА_13, якого відрекомендував як свого друга і партнера по бізнесу. На одній із зустрічей ОСОБА_3 розповів, що у них з ОСОБА_13 розпочалось видавництво книги ОСОБА_44 і для цього прибуткового видавничого бізнесу вони залучають осіб, які б мали вільні кошти, для вкладання їх у це видавництво, після якого вкладникам повертають гроші зі значними відсотками. ОСОБА_3 попросив його знайти людей, у кого є такі кошти. Вказану розмову він передав ОСОБА_7, яка також була членом цього автоклубу, і з якою він потоваришував. Остання вирішила вкласти кошти у видавничий бізнес ОСОБА_2 і ОСОБА_3 Щодо обставин зустрічей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з обвинуваченими, починаючи з 23.07.10р., на яких він був присутнім, передачі цими потерпілими грошових коштів ОСОБА_2 і ОСОБА_3, а також складання останніми розписок, тощо, надав показання, аналогічні потерпілим ОСОБА_8 в судовому засіданні. Підтримав свої показання в ході досудового розслідування щодо обставин передачі ним особисто грошових коштів обвинуваченим, за змістом яких повідомляв, умови щодо вкладення грошей у видавництво книг, запропоновані ОСОБА_13 та ОСОБА_3 його зацікавили також. Останнім він повідомив, що незабаром планує продати власний автомобіль і також вкласти свої гроші в їх бізнес. Тому, в ході зустрічі 23.07.10р. він також запропонував внести його паспортні дані у довіреність на автомобіль «Toyota Land Cruiser Prado», д.н.з. НОМЕР_7, який був оформлений на дружину ОСОБА_2 ОСОБА_14 і виступав заставним майном по взятим ОСОБА_13 ОСОБА_3 зобов`язанням по поверненню взятих ними грошових коштів. ОСОБА_14 зателефонувала нотаріусу з проханням виписати дану довіреність. Після чого вона покинула приміщення кафе і приблизно через півтори години привезла довіреність. По спливу десяти днів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повернули ОСОБА_7 отримані гроші з відсотками, і тоді він побачив, що вони порядні бізнесмени, і почав збирати також гроші для вкладення у їх видавничий бізнес. Періодично ОСОБА_3 та ОСОБА_25 пропонували йому долучитись до їх бізнесу, переконуючи в тому, що для нього це буде гарне вкладення грошових коштів, так як він отримає вигідні прибутки. Чуючи розмови, які відбувались між ними та ОСОБА_7, він погодився на вкладення власних грошових коштів у видавничий бізнес TOB «Видавництво Факт». За попередньою домовленістю, 15.12.2010, приблизно о 15 год. 00 хв., в приміщенні кафе, яке розташовано в ТЦ «Дрім Таун», що по пр-ту Оболонському в м. Києві, відбулась його зустріч з ОСОБА_13 та ОСОБА_3, на якій він передав ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 120 000 гривень, які вони разом з ОСОБА_13 перерахували. Після чого ОСОБА_3 власноручно написав розписку про те, що отримав від нього гроші. Умови вкладення ним грошових коштів у розвиток їхнього видавничого бізнесу були такі ж самі, як і у ОСОБА_7 По спливу 10 днів йому зателефонував ОСОБА_3 і повідомив, що повернути гроші та обіцяні відсотки на даний час він не може тому, що на рахунок товариства грошові кошти по реалізації книжок ще не надійшли. Періодично він телефонував ОСОБА_2 і ОСОБА_3, однак вони не відповідали на дзвінки, дуже часто їх телефони були вимкнені. Приблизно в середині січня 2011 року ОСОБА_7 йому повідомила, що випадково зустріла ОСОБА_2 та повинна в найближчий час зустрітися з ним та ОСОБА_3 Він також поїхав на дану зустріч разом з ОСОБА_7, на якій ОСОБА_3 і ОСОБА_2 повідомили, що їх товариство виграло тендер на виготовлення підручників та пред`явили у підтвердження своїх слів договір, із змісту якого виходило, що ТОВ «Видавництво Факт» має замовлення на суму 3 млн. грн. Вони наголосили на тому, що процес виробництва та розповсюдження підручників триває та заспокоїли тим, що у найближчий час, вони зможуть повернути всі гроші. Того ж дня ОСОБА_7 передала їм грошові кошти у розмірі 220 тис.грн., які зі слів останньої належали її батьку. Декілька разів він передавав за місцем свого проживання (АДРЕСА_7) різні суми грошових коштів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які були потрібні, зі слів останніх, на термінову сплату податків до Державної податкової служби. Так, ним було передано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 17.01.2011, приблизно о 16.00 год., грошові кошти в сумі 5000 гривень; 27.01.2011, приблизно о 19.00 год., грошові кошти в сумі 4 000 гривень; 10.02.2011, приблизно о 19.00 год. - 6700 гривень; 28.02.2011, приблизно 21.00 год., грошові кошти в сумі 11 000 гривень. Останні пояснювали, що на рахунок товариства від реалізації книжок повинна надійти велика сума грошових коштів, а несплата податків тягне значні санкції і великі втрати при виплаті штрафів. На його прохання, 28.02.2011 ОСОБА_3 написав загальну розписку на отримані від нього вказані грошові кошти, загальна сума яких становила 26700 гривень. В подальшому, всі розмови з ОСОБА_13 та ОСОБА_3 відбувались у телефонному режимі, під час яких вони лише обіцяли повернути йому гроші. Щодо потерпілого ОСОБА_10 пояснив, що приблизно в березні 2011 року він розповів своєму товаришу ОСОБА_10, що вклав свої грошові кошти у видавничій бізнес і очікує на гарні відсотки. ОСОБА_10 також виявив бажання вкласти гроші у видавництво книжок та через нього зв'язувався з ОСОБА_3, після спілкування з яким також вирішив вкласти гроші у цей бізнес. 20.03.11р. ОСОБА_10 приїхав до м. Києва, щоб зустрітись з ОСОБА_13 та ОСОБА_3 для обговорення всіх умов вкладення грошових коштів в сумі 400 000 гривень в їх книжковий бізнес. Однак, ОСОБА_3 зателефонував ОСОБА_10 о другій половині дня і повідомив, що зустрітись не зможе, оскільки багато роботи, і попрохав перенести зустріч на наступний день. У зв'язку з тим, що ОСОБА_10 залишатись в м. Києві не мав змоги, ними було обумовлено, що гроші ОСОБА_10 передасть він, а розписку вони напишуть на ім'я ОСОБА_10 Так, 21.03.2011, приблизно о 12.00 год., знаходячись в приміщенні кафе «Кофіум», яке розташовано на площі Арсенальна, 1 в м. Києві, він передав ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 400 000 гривень, які належать ОСОБА_10, і які останній вкладав у видавництво книг ТОВ «Видавництво Факт». Гроші були перераховані ОСОБА_13 В цей час ОСОБА_3 написав відповідну розписку, під якою також підписався ОСОБА_2 31.03.2011 року відбулась його зустріч з ОСОБА_3 та ОСОБА_13 в приміщенні кафе, яке розташоване по вул.Хрещатик в м. Києві, на якій ОСОБА_3 сповістив його, що їм з ОСОБА_13 необхідні ще грошові кошти в сумі близько 50-60 тис.грн., щоб запустити процес, пояснюючи тим, що їх партнер по бізнесу - головний редактор видавництва ОСОБА_27 їх «кинув», захворів, «повісивши» на них свої борги. Вона запропонували йому укласти договір, оскільки розписки вже «не то». Оскільки на той момент він вже передав ОСОБА_2 і ОСОБА_3 власні 146700 грн., вони домовились, що до рівного рахунку він надасть їм ще 53300 грн., і таким чином вони укладуть договір на загальну суму 200 тис. грн. 01.04.2011 року зранку, йому на електронну адресу було надіслано варіант договору, ознайомившись з яким, він дав згоду на його друк. Того ж дня, о 14.00 год. він зустрівся з ОСОБА_3, який приїхав за місцем його проживання (АДРЕСА_7), де він передав йому грошові кошти в розмірі 53300 гривень на роботу по видавництву книжок. При цьому, ними було підписано договір позики на суму 200 тис. грн. під 10% в місяць. Поручителем по цьому договору виступав ОСОБА_2, який на початку зустрічі не був, але під'їхав пізніше та підписав договір. Договір був складений в трьох примірниках. Протягом 14-20.04.11р. він неодноразово телефонував ОСОБА_2 і ОСОБА_3, але вони на зв`язок не виходили. Потім він додзвонився ОСОБА_3, з яким домовився про зустріч. Так, за проханням ОСОБА_10, 22.04.2011 року об 11.00 год. він зустрівся, неподалік Севастопольської площі в м. Києві, в автомобілі Таврія (державний номер не запам'ятав) з ОСОБА_3 та ОСОБА_13 Останніми було переписано розписку, щодо отриманих коштів від ОСОБА_10 із зазначенням тіла позики 400 000 грн. та відсотків 2 436 грн. Також в розписці зазначалось, що повернення коштів згідно графіку, обумовленому окремо. Оригінал даної розписки ним було передано ОСОБА_10 Згідно договору, укладеного 01.04.2011, перші виплати повинні були відбутись 05.05.2011 року, але ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зникли, на телефонні дзвінки не відповідали, грошові кошти не повертали. В кінці травня 2011 року йому зателефонувала раніше не відома особа, яка представилась ОСОБА_28, який будучи адвокатом представляє інтереси ОСОБА_3 і ОСОБА_2 перед кредиторами. Останній повідомив, що якщо він хоче повернути надані ОСОБА_3 та ОСОБА_2 грошові кошти, то йому необхідно ще позичити їм грошові кошти для розвитку бізнесу в сумі 100-200 тис. грн., або залучити нових вкладників в їх бізнес. При цьому, ОСОБА_28 запропонував укласти договір з ТОВ «Спадщина Капітал», де він являється Генеральним директором. На його пропозицію він обурився, відповів відмовою та попрохав передати ОСОБА_2 і ОСОБА_3, щоб останні повернули гроші. В розмовах з ОСОБА_3 в соціальних мережах, останній казав про те, що ОСОБА_28 тепер є їх «покровителем», вирішує всі питання, і він же мав можливість вступити до цього підприємства, але відмовився. Пояснив, що вкладаючи грошові кошти у видавничий бізнес ОСОБА_3 та ОСОБА_2, він довіряв останнім і дійсно вважав, що гроші йому будуть поверненні, але цього до сьогоднішнього дня не сталося. Своїми злочинними діями ОСОБА_3 та ОСОБА_2 завдали йому майнового збитку на загальну суму 200 000 гривень. Стверджував, що від ОСОБА_2 і ОСОБА_3 він жодного разу не отримував грошові кошти на повернення ними відсотків за користування кредитами потерпілих. Заперечив факти тиску з його боку на обвинувачених та членів їх родини з метою примусити їх повернути грошові кошти, а також факт керуванням ним автомобілем «Toyota Land Cruiser Prado», д.н.з. НОМЕР_7, який був переданий ОСОБА_7.

Потерпілий ОСОБА_10 письмовою заявою від 19.04.13р. (т. 8 а.с.227) повністю підтримав свої показання в ході досудового розслідування та надав показання, з яких в сукупності пояснив, що у 1993 році він познайомився із ОСОБА_9, з яким потоваришував і до сьогоднішнього часу підтримує дружні відносини. Приїжджаючи до ОСОБА_9 в м.Київ, останній приблизно в грудні 2010р. йому розповідав про те, що є гарні хлопці, які займаються видавничим бізнесом, яким він також колись займався. Взимку 2010р. ОСОБА_3, навіть, висилав йому на електронну адресу прайси з метою залучення людей до кредитування цього бізнесу. На початку березня 2011 року ОСОБА_9 розповів йому, що вклав гроші у видавничий бізнес цих хлопів. Вигідність вкладення грошей ОСОБА_9 пояснював тим, що за короткий термін можна заробити 5%-10% від внесеної суми з поверненням вкладеної суми. Дана інформація його зацікавила, і він попросив зв'язати його з людиною, у чий бізнес необхідно вкласти гроші. ОСОБА_9 надав йому номер телефону ОСОБА_3. Приблизно 03.03.11 у телефонній розмові ОСОБА_3 представився йому директором TOB «Видавництво Факт» і сказав, що дійсно є можливість заробити гроші, вкладаючи їх під відсотки у видавництво поліграфічної продукції. ОСОБА_3 йому розповів, що їх товариство виконує замовлення щодо видавництва книг, як приватних осіб так і держави, їх бізнес у видавництві книжок прибутковий, вони залучають осіб, які б мали «вільні» гроші для вкладання у видавництво, а після реалізації продукції вкладникам повертають гроші з великими відсотками. Принцип полягав в тому, що чим більшу суму грошових коштів вкладеш, тим більше отримаєш відсотків. Він повідомив ОСОБА_3, що також може вкласти суму грошових коштів у його видавничий бізнес, і вони домовились про вклад з його боку в розмірі 400 000 гривень. 20.03.2011 він приїхав до м. Києва, щоб зустрітись з ОСОБА_3 для обговорення всіх умов вкладення грошових коштів у видавничий бізнес. Однак, ОСОБА_3 з'явитись на зустріч не зміг і в телефонному режимі попросив його перенести зустріч на наступний день. У зв'язку з тим, що йому терміново необхідно було повертатись до м. Кривий Ріг, він домовився з ОСОБА_9, що той передасть його гроші ОСОБА_3 під розписку, яку останній напише на його ім'я. 21.03.2011 ОСОБА_9 зустрівся з ОСОБА_3, якому передав його гроші в сумі 400 тис.грн., купюрами по 200 грн. За попередньою його домовленістю з ОСОБА_3, через 10 днів йому повинні були сплатити 10% відсотків за користування кредитом та надати графік погашення вищевказаної суми. У подальшому, ОСОБА_9 надав йому оригінал розписки ОСОБА_3, в якій вказувалось про те, що поручителем по даному кредиту виступав гр. ОСОБА_2 На його запитання, хто такий ОСОБА_2, ОСОБА_9 повідомив, що це співвласник товариства, в яке ними вносились гроші. 31.03.2011 жодних відсотків за користування його грошима він не отримав. Зателефонувавши ОСОБА_9, він дізнався про те, що хлопці попросили почекати до 14 квітня 2011, але і після цієї дати йому ніхто нічого не сплатив, пояснюючи труднощами і висловлюючи прохання «розбити» погашення отриманої в нього суми на рік. Оскільки йому потрібні були гроші, він став вимагати термінового їх повернення. 22.04.11р. ОСОБА_3 і ОСОБА_13 була написана на його ім`я розписка із зазначенням переданої суми його грошових коштів. Цю розписку йому передав при зустрічі ОСОБА_9 Разом з тим, гроші йому так повернуті не були. Він пробував зв`язатись з ОСОБА_3 по телефону, але не зміг. Лише наприкінці квітня 2011 від ОСОБА_9 він дізнався про те, що у нього та інших осіб є проблеми по боргах ОСОБА_3 Зауважив, що він безпосередньо з ОСОБА_13 та ОСОБА_3 не зустрічався, з останнім спілкувався лише по телефону. До цього часу по зазначеній розписці він своїх грошових коштів не отримав, у зв`язку з чим підтвердив, що злочином йому завдано майнової шкоди в сумі 400 тис.грн.

Свідок ОСОБА_29 показала, що з 1993 року вона працює у ВАТ «Комерційний банк «Експобанк», а з 2009 року обіймає посаду начальника відділення №7 ПАТ «КБ «ЕКСПОБАНК», яке розташовано в м. Києві по вул.Верховинна, 34. В 2008 році між банком та цивільною дружиною ОСОБА_2 ОСОБА_14 було укладено договір кредиту на придбання автомобіля «Toyota Land Cruiser Prado», д.н.з. НОМЕР_7 під заставу цього автомобіля. Одночасно, банком було укладеного договір поруки з ОСОБА_13, який зобов'язався відповідати перед банком за виконання ОСОБА_14 вказаного договору кредиту. Під час укладання цих документів були присутні ОСОБА_2 та ОСОБА_14 Після укладення зазначених документів позичальником взяті зобов'язання по виплаті кредиту виконувались відповідно домовленостей. В період кризи, приблизно на початку 2009 року, зобов'язання ОСОБА_14 почали виконуватись із затримкою, а потім повністю перестали виплачуватись. Тоді банк уклав додатково договір поруки 19.11.2009 з TOВ «Видавництво «Факт» в особі директора ОСОБА_3 щодо виплати кредиту за автомобіль, придбаний ОСОБА_14 За період з листопада 2009 року до липня 2011 року товариство продовжувало здійснювати платежі по цьому кредиту. Після чого платежі по кредиту стали мати не систематичний характер, у зв`язку з чим банк вимушений був звернутись до суду. Відповідно до рішення Подільського районного суду м.Києва від 21.07.2011 було задоволено позов банку і відкрите виконавче провадження про стягнення боргу. Зауважила, що банком з лютого 2011р. вказаний автомобіль ОСОБА_13 на огляд не надавався, не зважаючи на необхідність щоквартального огляду банком цього майна. Приблизно в липні 2011 року ОСОБА_13 ОСОБА_3 була надана до банку ксерокопія розписки про передачу автомобіля третій особі - ОСОБА_8, хоча згідно умов договору вони не мали на це право. Про вказане було негайно повідомлено службі безпеки банку. В цей же час до банку звернувся громадянин ОСОБА_28, якого ОСОБА_3 і ОСОБА_13 представили як представника ТОВ «Спадщина », який буде представляти їх інтереси, і сказали, що тепер всі питання буде вирішувати він. При цьому, ОСОБА_28 надав в банк лише свій паспорт. Жодних документів на підтвердження того, що він є представником ОСОБА_3 та ОСОБА_13, він не надавав. ОСОБА_28 два-три рази з'являвся до банку, були проведенні зустрічі як і у відділенні банку №7, так і в головному приміщенні банку, з представниками СБ і голови служби правління банку. ОСОБА_28 пропонувався графік погашення цього кредиту, який був оформлений у виді листа, який їй надійшов на електронну адресу чи від ОСОБА_3, чи від ОСОБА_13, не пам`ятала. На останній зустрічі з ОСОБА_28 банк дав згоду відносно укладення додаткової угоди по погашенню кредиту ТОВ «Факт» по графіку, який запропонував ОСОБА_28, але потім на телефонні дзвінки банку ніхто не відповідав, тому ніяких договірних відносин з ОСОБА_28 у банку не виникло. На даний час вказаний автомобіль перебуває у розшуку, оскільки служба безпеки банку його не встановила. Таким чином, станом на момент допиту заборгованість по кредиту з ОСОБА_14 разом з відсотками перед банком складає 583936 грн., з яких кредит складає 425635 грн. Крім того пояснила, що приблизно в 2009 році TOB «Видавництво «Факт» в особі ОСОБА_3 отримало кредит під заставу квартири, яка на праві власності належить ОСОБА_30 в сумі 394 000 гривень. З серпня 2011 року взяті зобов'язання вказане товариство не виконувало. Оскільки забезпеченням зобов'язання була квартира ОСОБА_30, то при зверненні банку за відкритим виконавчим провадженням нею добровільно було погашено борг по кредиту товариства в сумі 384 000 гривень. При цьому ОСОБА_30 пояснила, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовились виплачувати цей кредит. Станом на сьогоднішній день заборгованість по вказаному кредиту складає близько 33178 гривень. Зауважила, що по вказаному кредиту у банку було забезпечення у виді товарів в обороті (книг) ТОВ «Видавництво «Факт», які знаходились по вул.Волинській у м.Києві. Проте, перевіркою банку було встановлено, що за вказаною адресою книги відсутні. Банком по даному кредиту також подано позов до суду, яке задоволено рішенням суду. Щодо ТОВ «Видавництво Факт», в якому працювали ОСОБА_2 і ОСОБА_3, повідомила, що з цим підприємством «Експобанк» співпрацює з 2000р., кредитуючи його діяльність. До кризи 2008р. у цього підприємства не було жодних проблем з погашенням кредитів. Проте, з 2008р. реалізація продукції ТОВ «Видавництво Факт» зменшилось, підприємство потерпало від фінансових труднощів.

Свідок ОСОБА_16 показав, що навесні 2007р. він, будучи письменником, познайомився з ОСОБА_27, який очолював і був головним редактором відомого на той час ТОВ «Видавництво Факт», в якому друкувалась велика кількість відомих авторів і яке мало одну з кращих мереж збуту. З ОСОБА_27 була досягнута домовленість на видавництво його книг, яка останнім була виконана. Приблизно в цей же час він познайомився з ОСОБА_30 та ОСОБА_3, які також працювали у вказаному видавництві. У тому ж 2007р. під час одного з приїздів до м.Києва, він зустрівся разом зі племінницею дружини ОСОБА_15, з якою домовились разом їхати до м.Одеси, та познайомив її з ОСОБА_27, однак при їх фінансовій розмові присутнім не був. В подальшому, ОСОБА_27 сильно захворів і у 2009р. відійшов від справ. В цей же час у ТОВ «Видавництво Факт» почались проблеми. Влітку 2009р. він спілкувався вже з ОСОБА_13, якому розповів про свою домовленість з ОСОБА_27 про друк його другої книги. ОСОБА_2 взявся друкувати його другу книгу, проте, коли він привіз йому книгу в надрукованому вигляді, він помітив, що в цій книзі не має тиражу. 31.08.2009р., коли його книга була підписана до другу, йому зателефонував ОСОБА_2 і повідомив, що в нього є гарний проект, на який потрібні кошти. Останній постійно пропонував йому вкласти гроші в проект видавництва «Факт». При цьому, ОСОБА_2 розповідав йому, що працює в Держкомтелерадіо, має великі державні замовлення і потребує значних обігових коштів. Він відповів ОСОБА_2, що не має грошей, на що останній попросив познайомити його з кимось, з ким можливо повирішувати ці питання. Коли ОСОБА_2 наприкінці 2009р. приїхав до м.Одеси, він познайомив його з ОСОБА_5 Про що між ними була домовленість, йому не відомо. Приблизно у 2011р. від ОСОБА_5 він дізнався про те, що він займав ОСОБА_2 гроші для видавничого бізнесу, який грошей йому не повертає, відсотків не сплачує. Заперечив посилання обвинувачених на те, що ОСОБА_27 залишив після своєї хвороби ОСОБА_2 і ОСОБА_3 збитковий бізнес у ТОВ «Видавництво Факт», оскільки вказане підприємство співпрацювало з відомими авторами, було «розкрученим».

Свідок ОСОБА_15 повністю підтвердила свої показання під час досудового розслідування і пояснила, що у 2007р. через свого дядька ОСОБА_31, який є членом спілки письменників України, видає свої творчі видання - книги, вона познайомилась з ОСОБА_27, який на той час керував ТОВ «Видавництво Факт», а також з ОСОБА_13 та ОСОБА_3, які представились їй компаньйонами та співзасновниками цього підприємства. Зі слів дядька ОСОБА_16 їй було відомо, що вказане підприємство друкувало та видавало його твори. У тому ж 2007р. нею надавались грошові кошти ОСОБА_27 на поповнення обігових коштів цього видавництва. При цьому, останнім зобов`язання перед нею були виконані у повному обсязі, гроші їй були повернуті. В подальшому, приблизно у 2009р. до неї звернулись ОСОБА_2 з ОСОБА_3 з питанням, чи є в неї особи, які готові на їх умовах позичити грошові кошти для їх видавничого бізнесу, на що вона відповіла, що спитає у знайомих, та в результаті приблизно у 2009р. познайомила їх з ОСОБА_6, яка є її подругою. При цьому, остання неодноразово була присутня разом з нею на презентаціях книжок її дядька, де бачила ОСОБА_2 і ОСОБА_3 і знала, що вони працюють в ТОВ «Видавництво Факт». Крім того, ОСОБА_6 знала про те, що ОСОБА_27 повністю виконав перед свідком свої зобов`язання по позиченим йому грошовим коштам, вкладеним у цей видавничий бізнес. Вона надала номер телефону ОСОБА_6 ОСОБА_2, і в подальшому вони підтримували зв`язок самостійно без її участі. Їй відомо, що у ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 були фінансові взаємовідносини. При наданні в червні 2010р. ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ОСОБА_6 кредиту в сумі 30 тис. доларів США, остання вимагала укладення договору, посвідченого нотаріально. Разом з тим, враховуючи той факт, що у ОСОБА_2 не було на той час документів на підтвердження повноважень директора, вона, будучи нотаріусом, відмовила посвідчувати вказаний договір. Зміст цього договору був розроблений юристами ОСОБА_6.. При цьому, вона була присутня при безпосередній передачі ОСОБА_6 ОСОБА_2 30 тис. доларів США, підписанні останнім договору і складанні розписки, що мало місце в м.Одесі. Крім того вони була присутня при передачі 18.06.10р. ОСОБА_6 ОСОБА_2 грошей в сумі 10 тис. доларів США та укладанні при цьому договору, що мало місце у м.Києві. Їй відомо, що вказані позичені кошти ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не повернули ОСОБА_6 з невідомих причин. В розмовах з нею ОСОБА_2 і ОСОБА_3 казали, що у них скрутне становище, оскільки вони «набралися» кредитів у фізичних осіб, а гроші їм повертати важко. ОСОБА_6 особисто зверталась до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з проханням повернути позичені кошти, проте останні надавали тільки обіцянки, після чого почали переховуватись, не брати слухавку. Крім того, ОСОБА_3 приблизно в листопаді 2010р. через неї передав ОСОБА_6 тех.паспорт та одну пару ключів на автомобіль «КІА Черато», як попередньо домовлену між ОСОБА_6 та ОСОБА_13 запропоновану ОСОБА_3 гарантію виконання взятих ними зобов`язань по поверненню позичених у ОСОБА_6 коштів. Для цього вона зустрічалась з ОСОБА_3 в районі готелю «Прем`єр Палац» у м.Києві. Роздивившись передані останнім документи, вона побачила, що вказаний автомобіль, який був оформлений на ОСОБА_3, перебував в заставі у банку та під забороною на відчуження. Зазначила, що ОСОБА_6 їй скаржилась на те, що їй було незрозумілим те, що в свій час ОСОБА_27 позичені кошти свідку повернув, а ОСОБА_13 з ОСОБА_3 їй не повертають. Заперечила факт розрахунків між нею та ОСОБА_6 по зобов`язаннях, взятих на себе ОСОБА_13 та ОСОБА_3 по поверненню вищевказаних грошових коштів, а також те, що ОСОБА_6 про це телефонувала ОСОБА_2 і казала, що не має до них претензій. Під час однієї з телефонних розмов між нею та ОСОБА_13 щодо повернення ОСОБА_6 коштів, ОСОБА_2 їй повідомив, що вказані питання буде вирішувати ОСОБА_28 Останній їй телефонував, погрожував, пропонував ОСОБА_6 вступити у список кредиторів і ставити всі питання до нього. Заперечила наведені обвинуваченими обставини отримання нею банківських переказів з грошовими коштами, які призначались для ОСОБА_6

Свідок ОСОБА_33 показав, що приблизно у березні у 2010р. до нього (на той момент ОСОБА_28.), як до генерального директора юридичної компанії, звернулись кредитори ТОВ «Факт» з проханням розібратись з невиплатою заборгованостей по наданим цьому підприємству кредитам, знайшовши для цього ОСОБА_27, який очолював вказане підприємство і залучав їх кошти. Останнього він не знайшов, однак в липні 2011р. познайомився з ОСОБА_13 ОСОБА_3. Від них він дізнався про те, що на момент, коли ОСОБА_27 залишив свою діяльність в ТОВ «Видавництво Факт», вказане підприємство, яке в свій час займало 3-4 місце на ринку України по виробництву книг, перейшло до них майже банкрутом із значною заборгованістю, загальна сума якої складала близько 600 тис. доларів США. Від ОСОБА_13 ОСОБА_3 він дізнався про те, що вони, з метою виходу з цієї ситуації, стали залучати нових клієнтів, щоб тримати ТОВ «Факт» «на плаву». Після того, як він доповів вказану ситуацію своїм клієнтам - кредиторам ТОВ «Факт», останніми було прийнято рішення про створення ТОВ «Спадщина Інтеграл», на якому б розпочалась видавнича робота з метою допомогти ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в даній ситуації, що і було зроблено. Останні розміщувались в офісному приміщенні ТОВ «Спадщина Інтеграл», хоча не були ані засновниками, ані працівниками цього підприємства. Він також представляв інтереси ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з їх дозволу в «Еспобанку», де був оформлений кредит на купівлю автомобіля, який в подальшому був відібраний у них ОСОБА_8 Підтвердив, що мав телефонну розмову з потерпілим ОСОБА_9, ОСОБА_7 та свідком ОСОБА_15, яким намагався, в інтересах ОСОБА_2 і ОСОБА_3, пояснити ситуацію можливого виходу у виді роботи останніх у видавничому бізнесі нового створеного підприємства ТОВ «Спадщина Інтеграл», що не було ними сприйнято.

Свідок ОСОБА_34 показав, що будучи директором ПАТ «Віпол», яке займалось виготовленням поліграфічної продукції, з 2003р. почав працювати з ОСОБА_13 та ОСОБА_3, які були його замовниками, як керівники ТОВ «Видавництво Факт». З останніми ним укладались договори на друг книжок в кількості приблизно 2-5 тис. примірників, робились кошториси на суми приблизно 20-50 тис. грн. Приблизно у 2008р. у ТОВ «Видавництво Факт» з`явилась заборгованість перед його підприємством на суму близько 800 тис. грн., яка до цього часу не погашена. З того ж часу замовлення цього підприємстві на тиражі книжок значно зменшились. ОСОБА_13 ОСОБА_3 обіцяли йому, що реалізують товар (книжки) і повернуть йому борг, але цього не зробили. Як він зрозумів, у них були якійсь державні борги та борги приватним особам. Підтримав свої показання під час досудового розслідування, за змістом яких наприкінці 2009р. ОСОБА_27, який також представляв інтереси ТОВ «Видавництво Факт», захворів і відійшов від справ. Книги, які були видані по замовленню ТОВ «Видавництво Факт» до 2010р. зберігались на складі фірми «Віпол». З 2010р. взаємовідносин між його підприємством та ТОВ «Видавництво Факт» не було, а були взаємовідносини з ТОВ «Видавничий дім «Факт», але незначні. Пояснив, що навесні 2011р. він через ОСОБА_13 ОСОБА_3 познайомився з ОСОБА_28, який представляв юридичну особу «Спадщина Капітал». Останній пояснив, що у ОСОБА_13 ОСОБА_3 дуже розтягнуті строки реалізації їх продукції, і він готовий взятись за нормалізацію відносин з ними. Після чого ним був укладений з ОСОБА_28 договір про відшкодування боргу ТОВ «Видавництво Факт», який складав 800 тис. грн., за винагороду, яку він мав сплатити ОСОБА_28 від суми, яка надійде на розрахунковий рахунок «Віпол». На підставі цього договору він передав книжки, які зберігались на складі фірми «Віпол», компанії «Спадщина Капітал» в особі ОСОБА_28, які зі складу вивезло ТОВ «Видавництво Факт». Визнав, що юридичної підстави для цього не було, оскільки компанія «Спадщина Капітал» не була правонаступником ТОВ «Видавництво Факт», все робилось «на чесне слово». Після чого компанія «Спадщина Капітал» почала сплачувати гроші на рахунок фірми «Віпол», відкриваючі нові замовлення.

Свідок ОСОБА_35 показала, що в вересні 2008р. вона познайомилась з ОСОБА_3, з яким стала підтримувати товариські відносини. Останній познайомив її з ОСОБА_13 Їй було відомо про те, що останні займаються видавництвом книг. В ході їх спілкування з ОСОБА_3, вони домовились про те, що вона позичить кошти для їх видавничого бізнесу. 19.09.08р. в ході зустрічі з ОСОБА_3 вона передала останньому власні кошти в сумі 82500 грн. та 6600 доларів США, про що ним була написана розписка. Вказані гроші передавались на 6 місяців, тобто до 19.03.09р. на умовах сплати 3,5% щомісяця. Разом з тим, за спливом 6-місячного строку позичені нею кошти не були повернуті. Як пояснював їй ОСОБА_3, грошей у них не має і можливості віддати їх також. Лише влітку 2009р. ОСОБА_3, за попередньою телефонною домовленістю між ними привозив потрібний їй розмір коштів по 100, 200, 500 та 1000 грн., в частину сплати відсотків, але вся сума коштів їй ОСОБА_3 так і не була повернута. За таких обставин, в грудні 2010р. вона звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 на суму 135 тис.грн., який був задоволений, але гроші до цього часу не повернуті.

Свідок ОСОБА_36 показала, що в ТОВ «Видавництво Факт» вона стала працювати з 2003р., а 01.04. 2010р. її було призначено генеральним директором ТОВ «Видавничий дім «Факт», директором якого спочатку був ОСОБА_2, а ОСОБА_3 був його комерційним директором. ТОВ «Видавництво Факт» та ТОВ «Видавничий дім «Факт» здійснювали однакову діяльність, співпрацювали, видавали книжки, брали участь у виставках, тощо. Крім ОСОБА_2 і ОСОБА_3, співвласником вказаних підприємств був ОСОБА_27, який за період її роботи працював головним редактором ТОВ «Видавництво Факт». Всією фінансовою діяльністю вказаних підприємств займалися ОСОБА_2 і ОСОБА_3. Вона займалась видавничою діяльністю. Станом на 2010р. ОСОБА_3 був директором «Видавництва Факт», а ОСОБА_2 був його співвласником. ТОВ «Видавництво Факт» та ТОВ «Видавничий дім «Факт» безперебійно працювало до кризи, після якої книжки стали менше продаватись, а видавництва і друкарні зачинялись. Станом на 2010р. на цих підприємства вже були проблеми і труднощі. Влітку 2010р. до них почали приходити люди, які просили повернути їх кошти. Тоді вона познайомилась з ОСОБА_9, у якого ОСОБА_2 з ОСОБА_3 позичали гроші під відсотки і зобов`язувались повернути. ОСОБА_9 приходив до них в офіс, де спілкувався з ОСОБА_13 та ОСОБА_3 щодо повернення коштів та відсотків. Яким чином обліковувались залучені ОСОБА_13 та ОСОБА_3 кошти на підприємствах, їй було не відомо.

Свідок ОСОБА_23 показав, що станом на 2011р. він, будучи адвокатом, співпрацював з ОСОБА_28 та його фірмою «Спадщина», куди до них звернулись двоє чоловіків, які повідомили, що не можуть повернути гроші, які вони позичили ОСОБА_2 і ОСОБА_3. Приблизно через 2 тижні вони знайшли останніх. При цьому, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 повідомили, що з людьми вони розрахуватись не можуть, пояснивши цю ситуацію складанням ними розписок кредиторам, в яких вказувалося про зобов`язання сплатити значні суми відсотків за користування наданими їм позиками, що не могло бути ними виконано. Особисто він вказані обставини по документах не перевіряв. Потім між ОСОБА_13, ОСОБА_3 і фірмою «Спадщина» в особі ОСОБА_28 був підписаний договір про співпрацю та юридичну допомогу, і вони почали співпрацювати. При цьому, підприємство «Спадщина Капітал» не брало на себе зобов`язань по ТОВ «Факт». Він разом з ОСОБА_28 вирішили допомогти ОСОБА_2 і ОСОБА_3 законним шляхом навести лад на їх підприємствах, надаючи їм юридичне супроводження. Особисто ним була досягнута усна домовленість з ОСОБА_13 ОСОБА_3 про те, що останні, після розрахунків з усіма кредиторами сплатять йому певну суму грошей за надання юридичних консультацій. Головним завданням для нього з ОСОБА_28 стало розпочати реалізацію книг ТОВ «Факт», які зберігались на складах типографії «Віпол». З цією метою, під час спільних нарад в офісі типографії «Віпол» разом з її директором ОСОБА_34 та ОСОБА_13, ОСОБА_3, які заборгували типографії значну суму грошових коштів, була досягнута домовленість про продаж певної готової продукції, яка була замовлена підприємством «Факт» і зберігалась в цій типографії по вул.Волинській у м.Києві. До травня 2011р. такої реалізації вказаних книг не було. При цьому зазначав, що на цих нарадах в типографії «Віпол» жоден з потерпілих по даній справі присутній не був. Зауважив, що наприкінці квітня - початку травня 2011р. він разом з ОСОБА_13 був присутній на зустрічі з потерпілою ОСОБА_7, яка прибула з хлопцем, який представився працівником суду, в кафе «Сушия» по вул.Московській у м.Києві. В ході розмови він повідомив ОСОБА_7 про те, що більше ніхто їй розписок писати не буде, і запропонував зменшити суму відсотків, які мали сплачувати ОСОБА_13 ОСОБА_3 з позичених коштів, за рахунок користування авто, яке було оформлено в кредит на дружину ОСОБА_2, і перебувало у ОСОБА_7 як застава. Крім того, він пояснював ОСОБА_7, що допомогти ОСОБА_2 і ОСОБА_3 вийти з ситуації, що склалась, можуть і нові вкладення грошей, на що ОСОБА_7 відмовилась. Зауважив, що йому нічого не було відомо про тиск на ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з боку ОСОБА_9 25.05.11р. він перестав співпрацювати зі «Спадщиною Капітал».

Свідок ОСОБА_14, яка є цивільною дружиною обвинуваченого ОСОБА_2, показала, що з 2000 по 2006р.р. вона працювала у ТОВ «Видавництво Факт» редактором, після чого пішла в декретну відпустку. До фінансових аспектів вказаного підприємства вона відношення не мала, звідки брались гроші вона не знала, чи брались для цього кредити у фізичних осіб, їй було не відомо. ОСОБА_3 у ТОВ «Видавництво Факт» займався типографіями, а ОСОБА_2 був директором, проте їх офіційні посади їй не відомі. Пояснила, що у 2008р. на неї був оформлений кредит в банку на автомобіль «Тойота Ленд Крузер», який був придбаний і яким користувався ОСОБА_2 Всі документи на оформлення цього автомобіля в банку підписувались нею особисто в присутності ОСОБА_2, яким також надавались довідки про її доходи. Їй відомо, що останнім виплачувались кошти в банк по кредиту за вказаний автомобіль, який був виплачений лише частково, оскільки розпочалась криза і фінансові труднощі на підприємстві. Щодо потерпілих, то їй відомі лише ОСОБА_8, ОСОБА_7 і ОСОБА_9, оскільки вона разом з ОСОБА_13, ОСОБА_3 і дружиною останнього була присутня на зустрічі в м.Боярка, де йшли мова про передачу авто під заставу отриманих коштів. 11.02.11р. на вказаний автомобіль за проханням ОСОБА_2 нею була видана генеральна довіреність на ім`я ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_9. В приміщенні у нотаріуса була присутня вона, ОСОБА_2 і нотаріус. Після чого вказану довіреність вона віддала ОСОБА_2 Як пояснив їй останній, йому потрібні були кошти для видавництва, а для цього вони повинні були передати в заставу вказаний автомобіль. Потім їй стало відомо, що за ці позичені кошти ОСОБА_2 і ОСОБА_3 необхідно було сплачувати великі відсотки, які вони сплачували ОСОБА_9, а куди ці кошти передавались далі, їй не було відомо. Після підписання довіреності цей автомобіль був переданий ОСОБА_7 та ОСОБА_9, проте розписок про це вони не писали. Останній раз вказаний автомобіль вона бачила у ОСОБА_9, який приїжджав на ньому в район «Бессарабки» у м.Києві, щоб оформити страховку. На цій зустрічі також був присутнім ОСОБА_2 Потім разом з працівниками банку вона виїжджала до ОСОБА_7, щоб забрати вказане кредитне авто, проте ОСОБА_8 повідомив, що даного автомобіля у них не має.

Крім того, винність обвинувачених у вчиненні інкримінованих їм злочинів повністю підтверджується наступними доказами кримінального провадження, дослідженими в судовому засіданні, а саме:

- даними протоколу допиту свідка ОСОБА_27 від 16.12.12р. під час досудового розслідування, причина неявки якого до суду для допиту була визнана судом поважною з огляду на наявні медичні документи відносно стану здоров`я вказаного свідка у матеріалах провадження (інвалід 1 групи, потребує сторонньої допомоги) (т.8 а.с. 123-143), за змістом якого в 1997р. ним було створене ТОВ «Видавництво Факт», співзасновниками якого були також ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Першочергово підприємство займалось випуском книг, які друкувались в різних друкарнях Києва та Київської області. Фактично на цьому підприємстві він виконував функцію головного редактора, видавав статті, надавав інтерв`ю, відвідував виставки та презентації, де представляв ТОВ «Видавництво Факт». Всіма справами на підприємстві займались ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які з часу їх появи на підприємстві керували всіма фінансовими питаннями. Наприкінці 2008р. на підприємстві виникли проблеми, і необхідно було залучення інвестицій для видавництва книг, яке здійснювалось за допомогою фізичних осіб. При цьому кошти особам, від яких ним безпосередньо залучались до видавництва, були ним майже повернуті, оскільки для цього він продав квартиру по АДРЕСА_8 за 220 тис. доларів США, які пішли на погашення цих боргів. Додав, що борги мали бути ОСОБА_13 погашені, оскільки з продажу даної квартири вони отримали 100 тис. доларів США та 15 тис. доларів США. Його робота продовжувалась до листопада 2009р., після чого він повністю відійшов від справ на підприємстві, оскільки на протязі 2009р. переніс інфаркт міокарда, відвідував санаторії, де проходив курс лікування. В цей період підприємство переїхало на Поділ, куди саме йому не відомо. З цього часу їх спілкування з ОСОБА_13 та ОСОБА_3 не підтримувалось. Наприкінці 2009р. ОСОБА_13 та ОСОБА_3 було створене ТОВ «Видавничий дім Факт», про діяльність якого йому нічого не відомо. З приводу отримання коштів від потерпілих йому також нічого не відомо. (т.5 а.с. 160-164);

- даними протоколу допиту свідка ОСОБА_22 від 12.10.12р. під час досудового розслідування, причина неявки якого до суду для допиту була визнана судом поважною з огляду на перебування його за межами України та наявність письмової заяви свідка від 20.03.13р. на підтвердження своїх вказаних показань (т. 8 а.с. 51), за змістом якого 11.02.11р. він разом з ОСОБА_8 поїхав на зустріч для оформлення необхідних документів на купівлю автомобіля. Зустріч відбулась в першій половині дня по вул.Червоноармійській у м.Києві. Сидячи в автомобілі, він бачив, як ОСОБА_8 передав пакунок з грошима жінці, яку може впізнати. В подальшому, зі слів ОСОБА_8 йому стало відомо, що шахраї заволоділи коштами його та доньки ОСОБА_7 На даний час ОСОБА_8 частково повернув йому позичені кошти і продовжує повертати. Загальна сума позичених ОСОБА_8 коштів складає 30 тис.доларів США. (т.4 а.с. 164);

- даними протоколів одночасного допиту від 24.12.12р. між ОСОБА_13 та потерпілою ОСОБА_7, в ході якого остання повністю підтримала свої показання по обставинах справи (т.5 а.с.197-205);

- даними протоколів одночасних допитів від 04.01.13р. між ОСОБА_3, ОСОБА_13 потерпілим ОСОБА_9, в ході яких останній підтвердив свої показання по обставинах справи (т.5 а.с.206-221);

- копією розписки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 23.07.10р., наданої потерпілою ОСОБА_7 під час допиту в ході досудового розслідування, щодо передачі ОСОБА_2 грошей в сумі 80 тис.грн. із зобов`язанням повернути до 03.08.10р. в розмірі 88 тис.грн., а також щодо зобов`язань ОСОБА_14 виплачувати кредит за автомобіль «Тойота Ленд Крузер Прадо» НОМЕР_4 під час дії вказаної розписки (т.4 а.с.95);

- листом ДПІ у Подільському районі м.Києва від 31.01.12р., з якого вбачається, зокрема що ТОВ «Видавничий дім «Факт» (код 33347769), ТОВ «Видавництво Факт» (код 32347616) за юридичними адресами відсутні, про що внесено відповідний запис до єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, згідно податкової звітності основних фондів підприємств не встановлено, до державних податкових інспекцій за місцем податкового обліку в період 2010-2012р.р. вказані підприємства не звітували (т.2 а.с. 90);

- даними протоколу відібрання зразків почерку та підпису у ОСОБА_2 від 08.11.12р. (т.6 а.с.38-68);

- даними протоколу відібрання зразків почерку та підпису у ОСОБА_3 від 08.11.12р. (т.6 а.с.164-194);

- висновком судово-почеркознавчої експертизи №473 від 17.12.12р., згідно якого досліджувані підписи в графі «позичальник» та рукописні написи в графі «позичальник» в договорі позики від 08.06.10р. та в договорі позики від 18.06.10р., а також досліджувані підписи в графі «ОСОБА_2» в розписках про отримання позики від 08.06.10р. та від 18.06.10р., - виконані ОСОБА_13 (т.4 а.с. 65-74);

- висновком судово-почеркознавчої експертизи №478 від 17.12.12р., згідно якого рукописний текст в розписках від 10.08.10, 13.09.10, 30.09.10, 26.10.10, 04.02.11, 14.02.11, 25.03.11 виконані ОСОБА_13 Підписи у вказаних розписках виконані ймовірно ОСОБА_13 Рукописний текст в розписках про повернення боргу до 25.01.2011, 04.02.2011 виконаний ОСОБА_13, а підписи у вказаних розписках про повернення боргу виконані ймовірно ОСОБА_13 Рукописний текст в розписках від 05.12.2010, 27.11.2010, 17.09.2010, 26.10.2010, 25.03.2011, та підписи в них виконані ОСОБА_3 Рукописний текст до слів «(підпис) ОСОБА_2.» в розписці про повернення боргу до 14.04.2011 та рукописний текст до слів «(підпис) Я, ОСОБА_3» в розписці про повернення боргу в зазначений термін, виконано ОСОБА_13 Підписи в розписці про повернення боргу до 14.04.2011 перед словами «ОСОБА_2», та в розписці про повернення боргу в зазначений термін після слів: «в указанные сроки», ймовірно виконаний ОСОБА_13 Рукописний текст в розписці про повернення боргу до 14.04.2011 після слів «(підпис) ОСОБА_2.» та в розписці про повернення боргу в зазначений термін після слів «указаные сроки (підпис)», виконано ОСОБА_3 Підпис в розписці про повернення боргу до 14.04.2011 після слів «ОСОБА_45» та в розписці про повернення боргу в зазначений термін після слів «14 апреля 2012 г.», виконано ОСОБА_3 (т.4 а.с. 114-129);

- висновком судово-почеркознавчої експертизи №477 від 18.12.12р., згідно якого рукописний текст та підпис в розписках від 01.03.11р. та від 05.03.11р. виконані ОСОБА_13 Рукописний текст та підписи в розписках від 16.03.11р., 05.03.11р. виконані ОСОБА_3 (т.4 а.с. 178-190);

- висновком судово-почеркознавчої експертизи №479 від 27.12.12р., згідно якого рукописний текст та підписи в розписках від 15.12.10р., 28.02.11р. виконані ОСОБА_3 Підпис в графі «позичальник» в договорі від 01.04.11р. виконаний ОСОБА_3 Підпис в графі «поручитель» в договорі від 01.04.11р. ймовірно виконаний ОСОБА_13 Рукописний текст та підпис в розписці від 01.04.11р. виконаний ОСОБА_3 Рукописний текст «Поручитель «ОСОБА_2.» та підпис навпроти напису «ОСОБА_2.» в розписці від 01.04.11р. виконані ОСОБА_13 (т.5 а.с.11-26);

- висновком судово-почеркознавчої експертизи №492 від 08.01.13р., згідно якого рукописний текст та підпис в гарантійному зобов`язанні (розписка) від 17.12.10р. виконаний ОСОБА_13 Підпис в графі позичальник в договорі позики від 17.12.10р. та рукописний напис в графах до тексту даного договору виконані ОСОБА_13 (т.5 а.с. 51-57);

- листом АТ КБ «Експобанк» №03/4316 від 13.11.12р. та документами на підтвердження наведеної у ньому інформації, за змістом якого автомобіль «Тойота Ленд Крузер Прадо», д.н.з.НОМЕР_4, був придбаний ОСОБА_14 згідно договору кредиту №ФА-01/08 від 12.06.08р. та договору застави від 12.06.08р., посвідченого нотаріально. Відповідно до п.2.1.9 договору застави змінювати право власності на автомобіль заборонено. В ході виконання провадження по стягненню заборгованості за кредитним договором №ФА-01/08 від 12.06.08р. на даний автомобіль був накладений арешт, а подальшому він оголошений в розшук. Посадовими особами банку автомобіль не вилучався. Додатково повідомлено, що ОСОБА_3 не повертає кредитні кошти банку з липня 2011р., а ОСОБА_2 з квітня 2011р., від зустрічі з працівниками банку ухиляються, на телефонні дзвінки не відповідають, за місцем роботи та реєстрації не знаходяться. (т.4 а.с. 199 -221);

- Речовими доказами по справі, серед яких:

1. отримані в ході виїмки в ДПІ Подільського району м.Києва оригінали документів податкової звітності ТОВ «Видавничий дім «Факт» (код 33347769) та ТОВ «Видавництво Факт» (код 32347616) за період 2008-2011р.р., оригінали документів юридичної справи вказаних підприємств та два компакт диски «TDK» CD-R, які містять інформацію щодо податкової звітності цих підприємств у зазначений період (т.3 а.с. 56-250, т.4 а.с.1-17);

2. договір позики від 08.06.10р., між ОСОБА_6 та ТОВ «Видавничий дім «ФАКТ» в особі генерального директора ОСОБА_2 про передачу останньому в борг 30000 доларів США під 8% щомісячно на строк до 08.09.2010р., та розписка ОСОБА_2 від 08.06.10р. на підтвердження отримання вказаної суми коштів від ОСОБА_6 за вказаним договором позики (т.4.а.с.76-77);

3. договір позики від 18.06.10р., між ОСОБА_6 та ТОВ «Видавничий дім «ФАКТ» в особі генерального директора ОСОБА_2 про передачу останньому в борг 10000 доларів США під 8% щомісячно на строк до 18.07.2010р., та розписка ОСОБА_2 від 18.06.10р. на підтвердження отримання вказаної суми коштів від ОСОБА_6 за вказаним договором позики (т.4.а.с.78-79);

4. розписка від 10.08.2010р. про отримання ОСОБА_13 в борг від ОСОБА_7 грошей в сумі 100000 грн. на строк до 20.08.2010р. з зобов»язанням повернути борг в розмірі 110000 грн. (т.4 а.с. 131);

5. розписка від 13.09.2010р. про отримання ОСОБА_13 від ОСОБА_7 під заставу автомобіля «Тойота Ленд Крузер Прадо» НОМЕР_7 грошей в сумі 100000 грн. та 15000 доларів США на строк до 17.09.2010р. з зобов»язанням повернути борг та сплатити грошові кошти в розмірі 25000 грн. та 3000 доларів США за користування коштами (т.4 а.с.132);

6. розписка від 17.09.2010р. про отримання ОСОБА_3 від ОСОБА_7 кредиту в сумі 100000 грн. та 15000 доларів США на строк до 27.09.2010р. з зобов»язанням повернути борг та 10%. (т.4 а.с. 133);

7. розписка від 30.09.2010р. про отримання ОСОБА_13 в борг від ОСОБА_7 грошей в сумі 100000 грн. та 15000 доларів США на строк до 08.10.2010р. із зобов»язанням повернути борг та сплатити грошові кошти в розмірі 10000 грн. та 15000 доларів США за користування кредитом (т.4 а.с.134);

8. розписка від 26.10.2010р. про отримання ОСОБА_3 від ОСОБА_7 грошей в сумі 100000 грн. та 15000 доларів США строком на 10 днів. В якості застави наданий автомобіль «Тойота Ленд Крузер Прадо» НОМЕР_7 (т.4 а.с. 135);

9. розписка від 26.10.10р. про отримання ОСОБА_13 в борг у ОСОБА_7 100000 грн. та 15000 доларів США на строк до 05.11.2010р. із зобов»язанням повернути 110000 грн. та 16500 доларів США (т.4 а.с.136);

10. розписка від 05.12.10р. про отримання ОСОБА_3 від ОСОБА_7 15000 доларів США та 100000 грн. на строк до 15.12.2010р. та 25.12.2010р. В якості застави наданий автомобіль «Тойота Ленд Крузер Прадо» НОМЕР_7, зареєстрований на ОСОБА_14 (т.4 а.с.137);

11. розписка від 27.11.10р. про отримання ОСОБА_13 від ОСОБА_7 грошей в сумі 15000 доларів США та 100000 грн. на строк до 05.12.2010р. та 25.12.2010р. В якості застави наданий автомобіль «Тойота Ленд Крузер Прадо» НОМЕР_7, зареєстрований на ОСОБА_14 (т.4 а.с.138);

12. розписка без дати про отримання ОСОБА_13 від ОСОБА_7 грошей в сумі 220000 грн. на строк до 25.01.2011р. із зобов`язанням повернути з відсотками (т.4 а.с.139);

13. розписка без дати про отримання ОСОБА_13 від ОСОБА_7 в борг 220000 грн. на строк до 04.02.2011р. із зобов`язанням повернути з відсотками (т.4 а.с.140);

14. розписка від 04.02.2011р. про отримання ОСОБА_13 від ОСОБА_7 в борг 220000 грн., на строк до 14.02.2011р. В якості застави наданий автомобіль «Тойота Ленд Крузер Прадо» НОМЕР_7. Сума відсотків складає 22000 грн. (т.4 а.с.141)

15. розписка від 14.02.2011р. про отримання ОСОБА_13 від ОСОБА_7 220000 грн. на строк до 24.02.2011р. із зобов`язанням повернути з відсотками в розмірі 22000 грн. (т.4 а.с.142);

16. розписка від 05.03.2011р. про отримання ОСОБА_3 від ОСОБА_7 в борг 220000 грн. на строк до 15.03.11р. із зобов`язанням повернути з відсотками (т.4 а.с.143);

17. розписка від 25.03.2011р. про отримання ОСОБА_3 від ОСОБА_7 грошей в сумі 220000 грн. на строк до 04.04.2011р. із зобов`язанням повернути із нарахованими відсотками в сумі 222769 грн. Поручителем по вказаним сумам є ОСОБА_2 (т.4 а.с.144);

18. розписка від 25.03.2011р. про отримання ОСОБА_13 від ОСОБА_7 220000 грн.. Зафіксований розмір заборгованості за відсотками, нарахованими на тіло кредиту, станом на 25.03.2011р. в розмірі 222769 (т.4 а.с.145);

19. розписка без дати про отримання ОСОБА_13 від ОСОБА_7 220000 грн., із зазначенням розміру заборгованості за відсотками в розмірі 268075 грн. на строк до 14.04.2011р. ОСОБА_3 виступив поручителем ОСОБА_2 за вказаним боргом (т.4 а.с.146);

20. розписка від 14.04.11р. про отримання ОСОБА_13 від ОСОБА_7 в борг 220000 грн., із зазначенням розміру заборгованості за відсотками станом на 24.04.2011р. в розмірі 318120 грн. ОСОБА_3 виступив поручителем ОСОБА_2 за вказаною розпискою із зазначенням, що всі раніше надані розписки втрачають силу (т.4 а.с.147);

21. розписка від 01.03.11р. ОСОБА_2 про передачу автомобіля «Тойота Ленд Крузер Прадо» НОМЕР_7 ОСОБА_8 в якості заставного майна за отриману в борг у ОСОБА_8 суму в розмірі 220000 грн. Від прав на автомобіль ОСОБА_2 відмовився із наданням дозволу ОСОБА_8 розпоряджатись ним на власний розсуд. ОСОБА_2 зобов`язувався особисто сплатити кредит за вказаний автомобіль, без затримки і повністю (т.4 а.с. 192);

22. розписка без дати про отримання ОСОБА_13 в борг у ОСОБА_8 220000 грн. на строк до 05.03.2011р. з обов»язком сплатити відсотки в розмірі 22000 грн. (т.4 а.с. 194);

23. розписка від 16.03.2011р. про отримання ОСОБА_3 від ОСОБА_8 220000 грн. на строк до 25.03.2011р. Вказано, що сума нарахованих відсотків станом на 16.03.11р. складає 183575 грн. (т.4 а.с. 193);

24. вилучена у потерпілого ОСОБА_8 нотаріальна довіреність від 23.07.10р., якою ОСОБА_14 вповноважувала ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 продати за ціну та на умовах їх розсуду належний їй на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_11 автомобіль «Тойота Ленд Крузер Прадо», 2008 р.випуску, д.н.з.НОМЕР_4 (т.4 а.с.196);

25. вилучена у потерпілого ОСОБА_8 нотаріальна довіреність від 11.02.11р., якою ОСОБА_14 вповноважувала ОСОБА_8 строком на 3 роки продати за ціну та на умовах за його розсудом належний їй на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_11 автомобіль «Тойота Ленд Крузер Прадо», 2008 р.випуску, д.н.з.НОМЕР_4 (т.4 а.с.195);

26. розписка від 15.12.2010р. про отримання ОСОБА_3 від ОСОБА_9 грошей в сумі 120000 грн. строком на 10 днів із зобов`язанням сплати відсотків у розмірі 10% (т.5 а.с.28);

27. розписка від 28.02.2011р. про отримання ОСОБА_3 від ОСОБА_9 грошей в сумі 26700 грн. строком до 28.02.11р. (т.5 а.с.29);

28. договір позики від 01.04.2011р., укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_3 на суму 200000 грн. під 10% щомісячно - 20000 грн. до 31 грудні 2011р. Поручителем зазначений ОСОБА_2 (т. 5 а.с. 30-31)

29. розписка від 01.04.11р. про отримання ОСОБА_3 від ОСОБА_9 200000 грн. за договором від 01.04.11р. (т.5 а.с.32);

30. розписка від 21.03.2011р. про отримання ОСОБА_3 400000 грн. від ОСОБА_10 строком до 31.03.11р. Поручителем по даному кредиту вказаний ОСОБА_2 (а.с.33 т.5)

31. розпискою від 22.04.11р. про отримання ОСОБА_3 від ОСОБА_10 402436 грн. з поверненням згідно графіку, обумовленому окремо. Поручителем зазначений ОСОБА_2 (т.5 а.с.34);

32. договір позики між ОСОБА_5 та ТОВ «Видавничий дім «ФАКТ» в особі генерального директора ОСОБА_2 від 17.12.2010р. про передачу в борг останньому 254240 доларів США (еквів. 2033920 грн.) під 35% річних на строк до 17.05.2011р. (т.5 а.с.60-61);

33. гарантійне зобов`язання (розписка) від 17.12.10р. про отримання ОСОБА_13 від ОСОБА_5 грошей в сумі 254240 доларів США (т.5 а.с.62);

34. копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_12 на автомобіль «КІА CERATO», чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_6, який належить ОСОБА_3, ключі від вказаного автомобіля з брелоком передавача авто сигналізації, - що були вилучені у потерпілої ОСОБА_6 і передані на зберігання до камери схову речових доказів Печерського РУ ГУМВС України в м.Києві (квитанція №ФП103042);

Показання свідка ОСОБА_35 судом приймають до уваги в контексті підтвердження інформації про те, що станом на березень 2009р. ОСОБА_3 підтверджував факт неможливості повернення коштів свідку, які брались для вкладання у видавничий бізнес його та ОСОБА_2, що свідчить про те, що станом момент отримання обвинуваченими грошових коштів у потерпілих по даному кримінальному провадженню (2010-2011р.р.) діяльність ТОВ «Видавництво Факт» була в занепаді, дійсної можливість повернення грошових коштів потерпілим обвинувачені не мали, а тому, заволодівали грошима потерпілих, посилаючись на успішну діяльність свого видавничого бізнесу, що не відповідало дійсності, тобто обманним шляхом, що також вказує і на наявність у обвинувачених умислу, ще в момент заволодіння грошима потерпілих, не виконувати взяті на себе зобов`язання, тобто на ознаки шахрайства в їх діях.

Твердження обвинувачений ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про те, що більшість розписок у матеріалах справи писалась ними під тиском з боку потерпілого ОСОБА_38, який погрожував їм фізичною розправою, погрожував їх родинам, прогрожував «кримінальним минулим» ОСОБА_10, тощо, - судом розцінюються як неправдиві і такі, що спрямовані на уникнення обвинуваченими кримінальної відповідальності за свої злочинні дії, оскільки вказане не підтверджено жодним доказом, який би суд міг би прийняти до уваги, як достовірний, належний і допустимий. В цьому контексті суд враховує той факт, що обвинувачені стверджували, що за вказаними фактами тиску на них з боку ОСОБА_9 та ОСОБА_10 до правоохоронних органів вони не звертались. Крім того, оцінюючи надану потерпілим ОСОБА_9 роздруківкою розмов, які мали місце між ним та обвинуваченим ОСОБА_3 на соціальних сайтах всесвітньої мережі Інтернет (т.8 а.с. 108-122), що останній, в свою чергу, підтвердив в судовому засіданні, пояснивши, що такі розмови між ним та ОСОБА_9 дійсно мали місце, хоча і зафіксовані не в повному обсязі, суд зважує на те, що характер цих розмов між ОСОБА_3 та ОСОБА_9 свідчить про правдивість показань потерпілого ОСОБА_9 та відсутність будь-якого тиску, погроз розправою з його боку на обвинувачених, а навпаки про зневажливу позицію ОСОБА_3 щодо відповідальності по взятих на себе зобов`язаннях повернення грошей потерпілим, переконливість його в своїх безкарності за вчинені з ОСОБА_13 дії, посилання на неможливість повернення грошей потерпілим у строк, щонайменше 2 роки, переадресація вирішення питань по обов`язку обвинувачених по поверненню коштів на сторонню особу - ОСОБА_28, тиск з боку ОСОБА_3 на необхідність укладення договору ОСОБА_28 і вступ до засновників «нового бізнесу» останнього, тощо.

Посилання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на те, що під тиском ОСОБА_8 та ОСОБА_9 була виписана генеральна довіреність ОСОБА_14 на автомобіль «Тойота Ленд Крузер Прадо», який перебував як кредитний в «Еспобанку», спростовується показаннями свідка ОСОБА_29, яка повідомила, що ОСОБА_2, надавши в липні 2011р. до банку розписку про передачу цього авто ОСОБА_8 стверджував, що вказана передача відбулась добровільно і просив банк звернути стягнення по кредиту на це майно, яке було передано третій особі.

Показання свідка ОСОБА_33 про те, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 під тиском ОСОБА_8 і ОСОБА_9 віддали їм автомобіль «Тойота Ленд Крузер Прадо», який перебував як кредитний в «Еспобанку», кожні 10 днів сплачували відсотки за користування їх кредитами, внаслідок чого не могли погашати заборгованість перед іншими кредиторами, а також отримавши від вказаних потерпілих 27 тис. доларів США, повернули їм суму в шість разів більшу, ці потерпілі ведуть з обвинуваченими «війну за джип», - судом розцінюються критично, оскільки свідок пояснював, що така інформація йому відома «зі слів», крім того, вказаний свідок співпрацював з обвинуваченими, представляв їх інтереси перед кредиторами, будучи уповноваженим на це ОСОБА_13 та ОСОБА_3 відповідними довіреностями та на підставі укладених договорів про надання юридичних послуг від 28.04.11р. (т.2 а.с 198-207), що додатково, в сукупності з оцінкою інших здобутих по справі доказів, свідчить про наявність у свідка ОСОБА_33 зацікавленості у наданні суду інформації, спрямованої на уникнення ОСОБА_13 ОСОБА_3 кримінальної відповідальності за свої злочинні дії.

З аналогічних підстав судом не приймаються до уваги як такі, що виправдовують обвинувачених, показання свідка ОСОБА_23, який пояснював, що в ході зустрічі з потерпілою ОСОБА_7 в кафе «Сушия» по вул.Московській у м.Києві наприкінці квітня - початку травня 2011р. остання неодноразово підтверджувала факт отримання грошових коштів, як сплата відсотків ОСОБА_13 ОСОБА_3 за користування сумами позичених у неї грошових коштів, які інкримінуються обвинуваченим, а також не заперечувала факт користування ОСОБА_7 на момент проведення цієї розмови автомобілем «Тойота Ленд Крузер Прадо», оформленого в кредит на дружину ОСОБА_2, і переданого їм в заставу, - оскільки свідок ОСОБА_23 є особою, яка співпрацювала з ОСОБА_13 ОСОБА_3 за домовлену в усному порядку грошову винагороду, був вповноважений останніми довіреностями від 28.04.11р. представляти їх інтереси перед кредиторами (т.2 а.с. 198, 204), зацікавлений в наданні свідчень на їх користь, оскільки розрахунок зі свідком з його слів мав бути проведений після розрахунку ОСОБА_13 ОСОБА_3 з усіма кредиторами, чого не було зроблено, оскільки останніх було взято під варту.

Показання свідка ОСОБА_36, яка стверджувала про те, що вона особисто була присутня при поверненні ОСОБА_13 ОСОБА_3 ОСОБА_9 частини суми позичених у нього грошових коштів: один раз - на пр.-ті Перемоги поблизу Цирку, другий раз - в офісі «Факту» по вул.Межигірській у м.Києві, - судом не можуть бути прийняті до уваги, як такі, що випрадовують обвинувачених, оскільки вказаний свідок не вказала дати вказаних подій, що позбавляє можливості дійти висновки, що такі обставини мали місце в період подій, який інкримінується обвинуваченим, свідок не міг назвати суми, які передавались. Крім того, вказаний свідок тривалий час (2003-2011р.р.) працювала з ОСОБА_13 ОСОБА_3, була їх підлеглою, мала з ними дружні відносини, що додатково впливає на доказову силу оцінки судом вказаних свідчень.

З цих же підстав судом не приймаються до уваги показання свідка ОСОБА_14 про те, що вона була присутня при поверненні ОСОБА_13 ОСОБА_3 відсотків за користування позиками ОСОБА_9, про тиск і погрози з боку останнього та ОСОБА_7, що вплинуло на оформлення на них нею довіреності, передачу їм кредитного авто «Тойота Ленд Крузер» та складання обвинуваченими додаткових розписок, тощо - оскільки вказаний свідок є цивільною дружиною обвинуваченого ОСОБА_2, виховує з ним двох спільних дітей, а тому є особою, зацікавленою в наданні свідчень на користь ОСОБА_2 і ОСОБА_3, з яким перебуває у давніх дружніх стосунках, з метою уникнення ними кримінальної відповідальності за свої злочинні дії.

Посилання обвинувачених на той факт, що ними потерпілим сплачувались відсотки за користування позиченими в них коштами, судом розцінюються як неправдиві, оскільки такі факти не підтверджені достовірними доказами і заперечувались потерпілими в судовому засіданні.

Твердження ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про те, що вони мали намір відшкодувати збитки перед потерпілими завдяки розпочатої роботи нового створеного підприємства «Спадщина» на чолі з ОСОБА_28, як спростування ними шахрайського наміру на заволодіння грошима потерпілими, - судом розцінюються як неправдиві і такі, що спрямовані на уникнення ними кримінальної відповідальності за свої злочинні дії, оскільки зі змісту наявних у матеріалах провадження договорів між ОСОБА_13, ОСОБА_3 та ТОВ «Спадщина Капітал» в особі генерального директора ОСОБА_28 від 28.04.11р. (т.2 а.с. 199-203, 205-208) вбачається лише надання вказаною компанією комплексного юридичного обслуговування щодо правового захисту ОСОБА_13 ОСОБА_3 у справах, пов`язаних із стягненням з них боргів, і не вбачається жодних обов`язків, взятих на себе вказаною компанією по відшкодуванню грошових коштів, отриманих ОСОБА_13 ОСОБА_3 від кредиторів (потерпілих), а також по розпочатку «нового видавничого бізнесу», як про це стверджували обвинувачені, який би компенсував понесені потерпілими збитки. Крім того, свідок ОСОБА_33 та ОСОБА_23 в судовому засіданні пояснювали, що таких зобов`язань ТОВ «Спадщина» по взаємовідносинах ОСОБА_13 ОСОБА_3 з потерпілими на себе не брало, а лише надавало юридичні консультації по виходу із заборгованостей перед кредиторами, що додатково свідчить про неправдивість слів обвинувачених і надуманість їх зазначеної позиції.

Позиція захисту та обвинувачених стосовно того, що станом на момент отримання ними грошових коштів у потерпілих їх підприємства ТОВ «Видавництво «Факт» та ТОВ «Видавничий дім «Факт» вели успішну господарську діяльність, мали оборудки, які б дозволяли ОСОБА_2 і ОСОБА_3 виконувати взяті на себе зобов`язання по позиченим грошовим коштам, як наслідок, про відсутність у обвинувачених умислу на шахрайське заволодіння грошовими коштами потерпілих, у зв`язку з чим захист посилався на надані звірки розрахунків з рядом підприємств, з якими станом на 2010р. мало господарські взаємовідносини ТОВ «Видавництво «Факт» та ТОВ «Видавничий дім «Факт» (т.7 а.с. 63-74), та лист з додатками генерального директора ПАТ «Віпол» ОСОБА_34 №01/02-43 від 22.04.13р., - судом перевірялась і визнана такою, що спрямована на уникнення ОСОБА_13 та ОСОБА_3 кримінальної відповідальності за свої злочинні дії. Так, вказані «звірки взаєморозрахунків» між підприємствами, надані в ході досудового розслідування, не можуть бути належними і допустимими доказами, оскільки джерело походження цих документів, не відомо, вони не підписані обома сторонами - юридичними особами - контрагентами по ним, крім того, жодним фінансовим документом не підтверджений факт внесення грошових коштів в періоди, що були отримані ОСОБА_13 ОСОБА_3 у потерпілих, в ті оборудки, які використовувались у взаєморозрахунках між підприємствами у цих «звірках», наданих захистом. В цьому контексті, судом також приймається до уваги те, що згідно листа ДПІ у Подільському районі м.Києва від 31.01.12р., ТОВ «Видавничий дім «Факт» та ТОВ «Видавництво Факт» за юридичними адресами відсутні, про що внесено відповідний запис до єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, згідно податкової звітності основних фондів підприємств не встановлено, до державних податкових інспекцій за місцем податкового обліку в період 2010-2012р.р. вказані підприємства не звітували (т.2 а.с. 90).

З огляду на викладене, приймаючи до уваги також той факт, що обвинувачений ОСОБА_2 підтверджував, фраза про "державне замовлення", що надійшло до їх з ОСОБА_3 підприємства, дійсно лунала в розмовах з потерпілими, проте станом на 2010р. вони лише "сподівались на це, але отримали символічну плату", при цьому в цей період укладали договори і складали з ОСОБА_3 розписки, отримуючи кошти потерпілих, - суд розцінює посилання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на відсутність в їх діях обману, спрямованого на заволодіння коштами потерпілих, як неправдиві.

Твердження обвинувачених про те, що фінансові взаємовідносини з ОСОБА_5 у них були з 2008р., на підтвердження чому наявний у матеріалах справи договори позики від 12.12.2008р., 17.09.2009р. та розписка (т.7 а.с. 83-87), а з потерпілою ОСОБА_6 - з 2009р., на підтвердження чому наявний у матеріалах справи договори позики від 04.12.2009р., 08.02.10р., 17.02.2010р. та розписки (т.7 а.с. 76-81), - судом приймались до уваги, однак, як пояснили потерпілі, по вказаних зобов`язаннях з ОСОБА_13 та ОСОБА_3 розрахунки були проведені останніми у повному обсязі, претензій не мали, а тому, вказані обставини розцінюють судом як етап у формуванні обвинуваченими перед потерпілими іміджу благонадійних бізнесменів, входження в довірливі відносини з ними з метою більш легкого заволодіння їх грошима обманним шляхом, під виглядом вкладання в їх прибутковий видавничий бізнес.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №10 від 06.11.09р. «Про судову практику у справах про злочини проти власності» отримання майна з умовою виконання якого-небудь зобов`язання може бути кваліфіковано як шахрайство лише в тому разі, коли винна особа ще в момент заволодіння цим майном мала на меті його привласнити, не виконуючи зобов`язання.

На думку суду, обставини усвідомлення ОСОБА_13 та ОСОБА_3 своїх незаконних дій, а також їх бажання привласнити отримані шляхом обману у потерпілих гроші в момент заволодіння ними, знайшли своє підтвердження всіма здобутими і вище викладеними доказами по справі. При цьому, дії обвинувачених по повному виконанню зобов`язань перед потерпілими ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 при перших контактах, а також пропозиції щодо надання в заставу за взяті на себе грошові зобов`язання автомобілем «Тойота Ленд Крузер Прадо», який був отриманий в кредит в банку і перебував у заставі, а також сама передача ОСОБА_7 цього авто, реалізувати яке б потерпілі законним шляхом би не змогли, - не може свідчити про відсутність у них злочинного умислу на заволодіння грошима потерпілих в момент їх отримання, з посиланням на буцімто фінансові труднощі їх видавничого бізнесу, оскільки всі ці дії робились ОСОБА_13 ОСОБА_3 не для того, щоб виконати перед потерпілими зобов`язання, а для того, щоб продовжувати таким чином вводити їх в оману, шляхом створення видимості виконання певних дій, з метою того, щоб знов і знов шахрайським шляхом заволодівати їх грошима.

При чому, значна кількість потерпілих, які були ошукані ОСОБА_13 та ОСОБА_3, показання яких щодо характеру вчинення останніми злочинних дій відносно них є майже однаковими, не доведеність ані обвинуваченими, ані захистом мотивів обмовляти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 потерпілими, деякі з яких між собою не знайомі, на думку суду переконливо свідчить про правдивість показань потерпілих, їх намагання захистити свої права, а у сукупності з іншими здобутими по справі доказами, також про надуманість позиції ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та їх захисника про необхідність виправдання обвинувачених від повідомленої їм підозри.

Оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що винність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих їм злочинів доведена повністю, а їх умисні дії правильно кваліфіковані органами досудового розслідування:

· за ст. 190 ч.3 КК України як шахрайство - заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене повторно, у великих розмірах (відносно потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_9.);

· за ст. 190 ч.4 КК України як шахрайство - заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене повторно, в особливо великих розмірах (відносно решти потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_10.).

Обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання обвинуваченим, судом не встановлено.

Враховуючи обставини справи, ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_13 та ОСОБА_3 злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких, кількість злочинних епізодів, те, що матеріальні збитки потерпілим до цього часу не відшкодовані, ОСОБА_13 13.10.2011р. притягувався судом до кримінальної відповідальності за злочин, вчинений у 2010р., за ст.ст.191 ч.1, 364 ч.1 КК України, але був звільнений на підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію в 2011році» від 08.07.11р., що свідчить про його схильність вчиняти дії, спрямовані на заволодіння чужим майном, хоча і приймаючи до уваги те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 раніше не судимі, на обліку у лікаря нарколога і психіатра не перебувають, задовільно характеризуються за місцем реєстрації, мають визначене місце проживання, ОСОБА_2 має в незареєстрованому шлюбі двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_39, ІНФОРМАЦІЯ_4, доньку ОСОБА_40, ІНФОРМАЦІЯ_5; обвинувачений ОСОБА_3, будучи розлученим, має неповнолітнього сина ОСОБА_41, ІНФОРМАЦІЯ_9, - суд вважає необхідним визначити ОСОБА_2 і ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна.

Цивільні позови потерпілих на суму спричинених їм матеріальних збитків від злочинів, що були вчинені ОСОБА_40 і ОСОБА_3, а саме:

1. ОСОБА_6 на суму 316700 грн. (т.1 а.с. 17);

2. ОСОБА_7 на суму 218620 грн. (т.1 а.с. 15);

3. ОСОБА_9 на суму 200000 грн. (т.1 а.с. 18);

4. ОСОБА_10 на суму 400000 грн. (т.1 а.с. 19);

5. а також потерпілого ОСОБА_5 до обвинуваченого ОСОБА_2 на суму 2011790 грн. (т.1 а.с. 20), -

суд вважає такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки вони були частково визнані обвинуваченим ОСОБА_13 та знайшли своє підтвердження вище наведеними доказами, дослідженими в ході судового розгляду кримінального провадження.

Щодо цивільного позову потерпілого ОСОБА_8 на суму матеріальних збитків 458200 грн., що складають позичені обвинуваченим і не повернуті потерпілому кошти (т.1 а.с. 16), то суд вважає його таким, що підлягає задоволенню частково. При цьому, судом враховувався той факт, що з пояснень потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_7 вбачається, що автомобіль «Тойота Ленд Крузер Прадо», д.н.з.НОМЕР_4, фактично був переданий у користування потерпілого ОСОБА_8 по зобов`язанням ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перед ним. Вказане також підтверджується наданою ОСОБА_8 під час досудового розслідування розпискою ОСОБА_2 від 01.03.11р. про передачу вказаного автомобіля. Разом з тим, показання потерпілих ОСОБА_8 щодо передачі вказаного автомобіля в 20-х числах червня 2011р. в денний час доби за адресою місця проживання потерпілого ОСОБА_8 (АДРЕСА_6), останнім працівники служби безпеки банку разом із свідоцтвом про реєстрацію цього транспортного засобу та комплектом ключів від автомобіля, не підтверджується жодним об`єктивним доказом по справі. До того ж, за змістом листів АТ КБ «Експобанк» №26/856 від 14.03.12р. (наданий захистом в копії), №03/4316 від 13.11.12р. автомобіль «Тойота Ленд Крузер Прадо», д.н.з.НОМЕР_4, який був придбаний ОСОБА_14 згідно договору кредиту №ФА-01/08 від 12.06.08р., після того, як було відкрито провадження по стягненню заборгованості за цим кредитним договором, на даний автомобіль був накладений арешт та його оголошено в розшук, посадовими особами банку не вилучався (т.4 а.с.199). При цьому, в ході досудового розслідування слідчим надавалось доручення співробітникам ВКР Печерського РУ ГУМВС України, спрямоване на проведення комплексу ОРЗ на встановлення місця знаходження даного автомобіля, виконати яке не надалось можливим. (т.4 а.с.224,225). З огляду на викладене, суд вважає необхідним зменшити суму цивільного позову потерпілого ОСОБА_8, що підлягає задоволенню, на вартість даного автомобіля «Тойота Ленд Крузер Прадо», д.н.з.НОМЕР_4, вказаного у п.1.3. договору застави від 12.06.08р. з ОСОБА_14, а саме на 318269 грн., і задовольнити позов ОСОБА_8 на суму матеріальних збитків в розмірі 139931 грн., а врешті позову відмовити.

Майно обвинуваченого ОСОБА_2, на яке постановою слідчого СВ Печерського РУ ГУМВС України в м.Києві Шульги Н.В. від 19.11.12р. накладено арешт, а саме: мобільний телефон «Нокіа 6300», ІМЕІ НОМЕР_9, мобільний телефон «Нокіа», ІМЕІ НОМЕР_10 з сім-картками оператора мобільного зв`язку «Лайф» та «МТС», - яке передано на зберігання до камери схову речових доказів Печерського РУ ГУМВС України в м.Києві (квитанція №ФП103040 від 05.12.12р.), з метою забезпечення цивільного позову потерпілих та конфіскації майна суд вважає необхідним залишити під арештом.

Майно обвинуваченого ОСОБА_3, на яке постановою слідчого СВ Печерського РУ ГУМВС України в м.Києві Шульги Н.В. від 19.11.12р. накладено арешт, а саме:

· гроші в сумі 200 грн. та 2 долари США, - які передані на зберігання до фінансової частини Печерського РУ ГУМВС України в м.Києві (квитанція №00262 від 07.12.12р.);

· мобільний телефон «Iphon», ІМЕІ НОМЕР_8 з сім-карткою оператора мобільного зв`язку «Київстар», банківська картка «Приватбанк» на ім`я «ОСОБА_3», чорний шкіряний гаманець, зарядний пристрій до мобільного телефону «Iphon», механічний наручний годинник «Omega», які передані на зберігання до камери схову речових доказів Печерського РУ ГУМВС України в м.Києві (квитанція №ФП103041 від 05.12.12р.), -

з метою забезпечення цивільного позову потерпілих та конфіскації майна суд вважає необхідним залишити під арештом.

Питання щодо речових доказів слід вирішити в порядку ч.9 ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати за проведення експертиз відповідно до ст.124 КПК України стягнути з обвинувачених на користь держави.

Керуючись ст.ст.373,374,475 КПК України, суд -

З А С У Д И В :

ОСОБА_2 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за вчинення злочинів, передбачених ст.ст.190 ч.3, 190 ч.4 КК України, і призначити йому покарання:

- за ст.190 ч.3 КК України у виді 3 /трьох/ років позбавлення волі;

- за ст.190 ч.4 КК України у виді 5 /п`яти/ років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, визначити ОСОБА_2 остаточне покарання у виді 6 /шести/ років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 обраховувати з 07 листопада 2012 року.

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за вчинення злочинів, передбачених ст.ст.190 ч.3, 190 ч.4 КК України, і призначити йому покарання:

- за ст.190 ч.3 КК України у виді 3 /трьох/ років позбавлення волі;

- за ст.190 ч.4 КК України у виді 5 /п`яти/ років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді 6 /шести/ років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 обраховувати з 07 листопада 2012 року.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_5 задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь:

1. ОСОБА_6 316700 /триста шістнадцять тисяч сімсот/ грн.;

2. ОСОБА_7 218620 /двісті вісімнадцять тисяч шістсот двадцять/ грн.;

3. ОСОБА_9 200000 /двісті тисяч/ грн.;

4. ОСОБА_10 400000 /чотириста тисяч/ грн., -

на відшкодування матеріальних збитків від злочинів.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 2011790 грн. /два мільйони одинадцять тисяч сімсот дев`яносто/ грн. на відшкодування матеріальних збитків від злочинів.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь ОСОБА_8 139 931 /сто тридцять дев`ять тисяч дев`ятсот тридцять одну/ грн. на відшкодування матеріальних збитків від злочинів.

В решті позову відмовити.

Речові докази по справі, а саме:

o отримані в ході виїмки в ДПІ Подільського району м.Києва оригінали документів податкової звітності ТОВ «Видавничий дім «Факт» (код 33347769) та ТОВ «Видавництво Факт» (код 32347616) за період 2008-2011р.р., оригінали документів юридичної справи вказаних підприємств та два компакт диски «TDK» CD-R, які містять інформацію щодо податкової звітності цих підприємств у зазначений період (т.3 а.с. 56-250, т.4 а.с.1-17);

o договір позики від 08.06.10р., між ОСОБА_6 та ТОВ «Видавничий дім «ФАКТ» в особі генерального директора ОСОБА_2 про передачу останньому в борг 30000 доларів США під 8% щомісячно на строк до 08.09.2010р., та розписка ОСОБА_2 від 08.06.10р. на підтвердження отримання вказаної суми коштів від ОСОБА_6 за вказаним договором позики (т.4.а.с.76-77);

o договір позики від 18.06.10р., між ОСОБА_6 та ТОВ «Видавничий дім «ФАКТ» в особі генерального директора ОСОБА_2 про передачу останньому в борг 10000 доларів США під 8% щомісячно на строк до 18.07.2010р., та розписка ОСОБА_2 від 18.06.10р. на підтвердження отримання вказаної суми коштів від ОСОБА_6 за вказаним договором позики (т.4.а.с.78-79);

o розписка від 10.08.2010р. про отримання ОСОБА_13 в борг від ОСОБА_7 грошей в сумі 100000 грн. на строк до 20.08.2010р. з зобов»язанням повернути борг в розмірі 110000 грн. (т.4 а.с. 131);

o розписка від 13.09.2010р. про отримання ОСОБА_13 від ОСОБА_7 під заставу автомобіля «Тойота Ленд Крузер Прадо» НОМЕР_7 грошей в сумі 100000 грн. та 15000 доларів США на строк до 17.09.2010р. з зобов»язанням повернути борг та сплатити грошові кошти в розмірі 25000 грн. та 3000 доларів США за користування коштами (т.4 а.с.132);

o розписка від 17.09.2010р. про отримання ОСОБА_3 від ОСОБА_7 кредиту в сумі 100000 грн. та 15000 доларів США на строк до 27.09.2010р. з зобов»язанням повернути борг та 10%. (т.4 а.с. 133);

o розписка від 30.09.2010р. про отримання ОСОБА_13 в борг від ОСОБА_7 грошей в сумі 100000 грн. та 15000 доларів США на строк до 08.10.2010р. із зобов»язанням повернути борг та сплатити грошові кошти в розмірі 100000 грн. та 1500 доларів США за користування кредитом (т.4 а.с.134);

o розписка від 26.10.2010р. про отримання ОСОБА_3 від ОСОБА_7 грошей в сумі 100000 грн. та 15000 доларів США строком на 10 днів. В якості застави наданий автомобіль «Тойота Ленд Крузер Прадо» НОМЕР_7 (т.4 а.с. 135);

o розписка від 26.10.10р. про отримання ОСОБА_13 в борг у ОСОБА_7 100000 грн. та 15000 доларів США на строк до 05.11.2010р. із зобов»язанням повернути 110000 грн. та 16500 доларів США (т.4 а.с.136);

o розписка від 05.12.10р. про отримання ОСОБА_3 від ОСОБА_7 15000 доларів США та 100000 грн. на строк до 15.12.2010р. та 25.12.2010р. В якості застави наданий автомобіль «Тойота Ленд Крузер Прадо» НОМЕР_7, зареєстрований на ОСОБА_14 (т.4 а.с.137);

o розписка від 27.11.10р. про отримання ОСОБА_13 від ОСОБА_7 грошей в сумі 15000 доларів США та 100000 грн. на строк до 05.12.2010р. та 25.12.2010р. В якості застави наданий автомобіль «Тойота Ленд Крузер Прадо» НОМЕР_7, зареєстрований на ОСОБА_14 (т.4 а.с.138);

o розписка без дати про отримання ОСОБА_13 від ОСОБА_7 грошей в сумі 220000 грн. на строк до 25.01.2011р. із зобов`язанням повернути з відсотками (т.4 а.с.139);

o розписка без дати про отримання ОСОБА_13 від ОСОБА_7 в борг 220000 грн. на строк до 04.02.2011р. із зобов`язанням повернути з відсотками (т.4 а.с.140);

o розписка від 04.02.2011р. про отримання ОСОБА_13 від ОСОБА_7 в борг 220000 грн., на строк до 14.02.2011р. В якості застави наданий автомобіль «Тойота Ленд Крузер Прадо» НОМЕР_7. Сума відсотків складає 22000 грн. (т.4 а.с.141)

o розписка від 14.02.2011р. про отримання ОСОБА_13 від ОСОБА_7 220000 грн. на строк до 24.02.2011р. із зобов`язанням повернути з відсотками в розмірі 22000 грн. (т.4 а.с.142);

o розписка від 05.03.2011р. про отримання ОСОБА_3 від ОСОБА_7 в борг 220000 грн. на строк до 15.03.11р. із зобов`язанням повернути з відсотками (т.4 а.с.143);

o розписка від 25.03.2011р. про отримання ОСОБА_3 від ОСОБА_7 грошей в сумі 220000 грн. на строк до 04.04.2011р. із зобов`язанням повернути із нарахованими відсотками в сумі 222769 грн. Поручителем по вказаним сумам є ОСОБА_2 (т.4 а.с.144);

o розписка від 25.03.2011р. про отримання ОСОБА_13 від ОСОБА_7 220000 грн.. Зафіксований розмір заборгованості за відсотками, нарахованими на тіло кредиту, станом на 25.03.2011р. в розмірі 222769 (т.4 а.с.145);

o розписка без дати про отримання ОСОБА_13 від ОСОБА_7 220000 грн., із зазначенням розміру заборгованості за відсотками в розмірі 268075 грн. на строк до 14.04.2011р. ОСОБА_3 виступив поручителем ОСОБА_2 за вказаним боргом (т.4 а.с.146);

o розписка від 14.04.11р. про отримання ОСОБА_13 від ОСОБА_7 в борг 220000 грн., із зазначенням розміру заборгованості за відсотками станом на 24.04.2011р. в розмірі 318120 грн. (т.4 а.с.147);

o розписка від 01.03.11р. ОСОБА_2 про передачу автомобіля «Тойота Ленд Крузер Прадо» НОМЕР_7 ОСОБА_8 в якості заставного майна за отриману в борг у ОСОБА_8 суму в розмірі 220000 грн. (т.4 а.с. 192);

o розписка без дати про отримання ОСОБА_13 в борг у ОСОБА_8 220000 грн. на строк до 05.03.2011р. з обов»язком сплатити відсотки в розмірі 22000 грн. (т.4 а.с. 194);

o розписка від 16.03.2011р. про отримання ОСОБА_3 від ОСОБА_8 220000 грн. на строк до 25.03.2011р. (т.4 а.с. 193);

o вилучена у потерпілого ОСОБА_8 нотаріальна довіреність від 23.07.10р., якою ОСОБА_14 вповноважувала ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 продати за ціну та на умовах їх розсуду належний їй на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_11 автомобіль «Тойота Ленд Крузер Прадо», 2008 р.випуску, д.н.з.НОМЕР_4 (т.4 а.с.196);

o вилучена у потерпілого ОСОБА_8 нотаріальна довіреність від 11.02.11р., якою ОСОБА_14 вповноважувала ОСОБА_8 строком на 3 роки продати за ціну та на умовах за його розсудом належний їй на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_11 автомобіль «Тойота Ленд Крузер Прадо», 2008 р.випуску, д.н.з.НОМЕР_4 (т.4 а.с.195);

o розписка від 15.12.2010р. про отримання ОСОБА_3 від ОСОБА_9 грошей в сумі 120000 грн. строком на 10 днів із зобов`язанням сплати відсотків у розмірі 10% (т.5 а.с.28);

o розписка від 28.02.2011р. про отримання ОСОБА_3 від ОСОБА_9 грошей в сумі 26700 грн. строком до 28.02.11р. (т.5 а.с.29);

o договір позики від 01.04.2011р., укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_3 на суму 200000 грн. під 10% щомісячно - 20000 грн. до 31 грудні 2011р. (т. 5 а.с. 30-31)

o розписка від 01.04.11р. про отримання ОСОБА_3 від ОСОБА_9 200000 грн. за договором від 01.04.11р. (т.5 а.с.32);

o розписка від 21.03.2011р. про отримання ОСОБА_3 400000 грн. від ОСОБА_10 строком до 31.03.11р. Поручителем по даному кредиту вказаний ОСОБА_2 (а.с.33 т.5)

o розпискою від 22.04.11р. про отримання ОСОБА_3 від ОСОБА_10 402436 грн. з поверненням згідно графіку, обумовленому окремо. Поручителем зазначений ОСОБА_2 (т.5 а.с.34);

o договір позики між ОСОБА_5 та ТОВ «Видавничий дім «ФАКТ» в особі генерального директора ОСОБА_2 від 17.12.2010р. про передачу в борг останньому 254240 доларів США (еквів. 2033920 грн.) під 35% річних на строк до 17.05.2011р. (т.5 а.с.60-61);

o гарантійне зобов`язання (розписка) від 17.12.10р. про отримання ОСОБА_13 від ОСОБА_5 грошей в сумі 254240 доларів США (т.5 а.с.62), -

які містяться у матеріалах провадження, залишити у матеріалах кримінального провадження.

o копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_12 на автомобіль «КІА CERATO», чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_6, який належить ОСОБА_3, ключі від вказаного автомобіля з брелоком передавача авто сигналізації, що були вилучені у потерпілої ОСОБА_6, - які передані на зберігання до камери схову речових доказів Печерського РУ ГУМВС України в м.Києві (квитанція №ФП103042), знищити.

Стягнути з ОСОБА_13 та ОСОБА_3 солідарно на користь держави процесуальні витрати за проведення судово-почеркознавчих експертиз №473 від 17.12.12р., №478 від 17.12.12р., №477 від 18.12.12р., №479 від 27.12.12р., №492 від 08.01.13р. у розмірі 3744 грн. 80 коп.

Майно обвинуваченого ОСОБА_2, а саме: мобільний телефон «Нокіа 6300», ІМЕІ НОМЕР_9, мобільний телефон «Нокіа», ІМЕІ НОМЕР_10 з сім-картками оператора мобільного зв`язку «Лайф» та «МТС»,- яке передано на зберігання до камери схову речових доказів Печерського РУ ГУМВС України в м.Києві (квитанція №ФП103040 від 05.12.12р.), на яке постановою слідчого СВ Печерського РУ ГУМВС України в м.Києві Шульги Н.В. від 19.11.12р. накладено арешт, з метою забезпечення цивільного позову потерпілих та конфіскації майна обвинуваченого залишити під арештом.

Майно обвинуваченого ОСОБА_3, на яке постановою слідчого СВ Печерського РУ ГУМВС України в м.Києві Шульги Н.В. від 19.11.12р. накладено арешт, а саме:

· гроші в сумі 200 грн. та 2 долари США, - які передані на зберігання до фінансової частини Печерського РУ ГУМВС України в м.Києві (квитанція №00262 від 07.12.12р.);

· мобільний телефон «Iphon», ІМЕІ НОМЕР_8 з сім-карткою оператора мобільного зв`язку «Київстар», банківська картка «Приватбанк» на ім`я «ОСОБА_3», чорний шкіряний гаманець, зарядний пристрій до мобільного телефону «Iphon», механічний наручний годинник «Omega», які передані на зберігання до камери схову речових доказів Печерського РУ ГУМВС України в м.Києві (квитанція №ФП103041 від 05.12.12р.), -

з метою забезпечення цивільного позову потерпілих та конфіскації майна обвинуваченого залишити під арештом.

Запобіжний захід ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишити без зміни у вигляді тримання їх під вартою.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення їй копії вироку.

Копію вироку негайно вручити прокурору і обвинуваченим.

Головуюча - суддя К.Е. Тарасюк

Судді: І.В. Литвинова

Г.О. Матійчук