Постанова

від 04.06.2013 по справі 29н/5014/682/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2013 року Справа № 29н/5014/682/2012

Вищий господарський суд України у складі: суддя Бенедисюк І.М.- головуючий (доповідач), судді Львов Б.Ю. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Луганськ (далі - відділення АМК),

на рішення господарського суду Луганської області від 21.01.2013 та

постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.03.2013

зі справи № 29н/5014/682/2012

за позовом дочірнього підприємства "Фокстрот" товариства з обмеженою відповідальністю "Фокстрот", м. Луганськ (далі - ДП "Фокстрот" у м. Луганську),

дочірнього підприємства "САВ-ІР", м. Ірпінь Київської області (далі - ДП "САВ-ІР" ТОВ "Фокстрот"),

товариства з обмеженою відповідальністю "Фокстрот-Донецьк", м. Донецьк (далі - ТОВ "Фокстрот-Донецьк") ,

товариства з обмеженою відповідальністю "Фокстрот", м. Львів (далі - ТОВ "Фокстрот"),

дочірнього підприємства "ГКФ - Біла Церква", м. Біла Церква Київської області (далі - ДП "ГКФ - Біла Церква"),

дочірнього підприємства "Фокстрот-Ужгород" товариства з обмеженою відповідальністю "Фокстрот", м. Ужгород (ДП - ДП "Фокстрот-Ужгород"),

дочірнього підприємства "Фокстрот" товариства з обмеженою відповідальністю "Фокстрот", м. Вінниця (далі - ДП ТОВ "Фокстрот" у м. Вінниці),

до відділення АМК

про скасування рішення.

Судове засідання проведено за участю представників сторін :

ДП "Фокстрот" у м. Луганську- Дворського М.В., Ляшка М.О.,

ДП "САВ-ІР" ТОВ "Фокстрот" - Дворського М.В., Ляшка М.О.,

ТОВ "Фокстрот-Донецьк" - Дворського М.В., Ляшка М.О.,

ТОВ "Фокстрот" - Дворського М.В., Ляшка М.О.,

ДП "ГКФ - Біла Церква" - Дворського М.В., Ляшка М.О.,

ДП "Фокстрот-Ужгород" - Дворського М.В., Ляшка М.О.,

ДП ТОВ "Фокстрот" у м. Вінниці - Дворського М.В., Ляшка М.О.,

відділення АМК - Гладкої В.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ДП "Фокстрот" у м. Луганську, ДП "САВ-ІР" ТОВ "Фокстрот", ТОВ "Фокстрот-Донецьк", ТОВ "Фокстрот", ДП "Фокстрот-Ужгород", ДП ТОВ "Фокстрот" у м. Вінниці звернулися до господарського суду Луганської області з позовом про визнання недійсним рішення адміністративної колегії відділення АМК від 17.01.2012 № 01-29/02 у справі № 691/743/744/745/746/747/748 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (далі - рішення № 01-29/02).

Рішенням господарського суду Луганської області від 21.01.2013 (суддя Якушенко Р.Є.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.03.2013 (колегія суддів у складі: суддя Азарова З.П. - головуючий, судді Геза Т.Д., Мартюхіна Н.О.), позов задоволено з мотивів недоведеності в рішенні № 01-29/02 вчинення позивачами у справі акта недобросовісної конкуренції у вигляді поширення інформації, що вводить в оману.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, відділення АМК звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ці судові акти скасувати, посилаючись на порушення місцевим та апеляційним господарськими судами норм процесуального права в частині оцінки наявних у справі доказів та у зв'язку з цим невірне застосування норм конкурентного законодавства.

У спільному відзиві на касаційну скаргу позивачі у справі просили оскаржувані судові рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення з мотивів, викладених у даному відзиві.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Господарськими судами у справі встановлено, що:

- згідно з рішенням № 01-29/02 дії ДП "Фокстрот" у м. Луганську, ДП "САВ-ІР" ТОВ "Фокстрот", ТОВ "Фокстрот-Донецьк", ТОВ "Фокстрот", ДП "Фокстрот-Ужгород", ДП ТОВ "Фокстрот" у м. Вінниці, що полягали у повідомленні невизначеному колу осіб інформації, яка вводить в оману стосовно умов реалізації електроніки та побутової техніки шляхом розміщенні реклами: "Кредит на всі групи товарів 0 % без комісій, страхування та інших прихованих умов", - визнано порушенням конкурентного законодавства, передбаченим статтею 15 1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції";

- у мотивувальній частині рішення № 01-29/02 зазначено, що:

названі суб'єкти господарювання є юридичними особами, що використовують у своїй діяльності торговельну марку "Фокстрот техніка для дому" на підставі відповідних ліцензійних договорів;

відділенням АМК з квітня 2011 року зафіксовано поширення зазначеної інформації на сайті мережі магазинів "Фокстрот" та у зовнішній і внутрішній рекламі магазинів, що належать зазначеним у рішенні № 01-29/02 суб'єктам господарювання;

публічні акціонерні товариства "Дельта Банк", "Банк Русский стандарт", "УкрСиббанк" та "Приватбанк" визнано переможцями конкурсу з укладання з покупцями мережі магазинів "Фокстрот" договорів споживчого кредиту протягом періоду 01.04.2011-31.03.2012; умови кредитування визначалися банками;

поширена недостовірна інформація про умови придбання товарів за безвітсотковим кредитом стимулювала попит споживачів та надавала незаконну перевагу названим суб'єктам господарювання перед конкурентами;

- у справі встановлено, що протягом досліджуваного періоду на певні товари, що реалізувалися позивачами у справі, було встановлено наступні умови кредитування: 0 % першого внеску; 0 % комісії; 0, 01 % річних; відсутність інших зобов'язань щодо погашення кредиту .

Відповідно до статті 3 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" відносини, пов'язані захистом від недобросовісної конкуренції, регулюються цим Законом, Законом України "Про захист економічної конкуренції", Законом України "Про Антимонопольний комітет України", Паризькою конвенцією про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, іншими актами законодавства, виданими на підставі законів чи постанов Верховної Ради України.

У частині першій статті 15 1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" зазначено, що поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб'єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб'єкта господарювання.

За змістом частини другої цієї статті інформацією, що вводить в оману, є, зокрема, відомості, які містять неповні, неточні або неправдиві дані про спосіб придбання, особливості реалізації товарів, робіт, послуг, ціну і знижки на них.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

У прийнятті оскаржуваних судових рішень попередні судові інстанції виходили з того, що на порушення наведеного припису статті 59 Закону України в рішенні № 01-29/02:

не доведено належними доказами обставини, які визнано встановленими; зокрема, адмінстративною колегією на власний розсуд без спеціальних знань здійснено аналіз, у тому числі семантичний, змісту досліджуваної в рішенні № 01-29/02 реклами;

неповно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи про порушення конкурентного законодавства; так, залишено поза увагою обставини щодо можливості отримання кредиту на певні товару за умовами " 0 % першого внеску; 0 % комісії; 0, 01 % річних; відсутність інших зобов'язань щодо погашення кредиту".

Дослідивши зібрані у справі докази, зокрема, висновок призначеної у справі лінгвістичної експертизи, складений державним підприємством "Українське бюро лінгвістичних експертиз НАН України", місцевий та апеляційний господарські суди зазначили про помилковість покладеного в основу рішення № 01-29/02 висновку, згідно з яким текст реклами: "Кредит на всі групи товарів 0 % без комісій, страхування та інших прихованих умов" може тлумачитися споживачами як інформація про реалізацію всіх без виключення товарів позивачів шляхом оформлення кредиту за вказаною процентною ставкою. Судами встановлено, що адміністративна колегія безпідставно ототожнила значення слів "кредит на всі групи товарів", які за висновком експертизи означають, що в кожній товарній групі є товар, на який можна отримати відповідний кредит, зі значенням слів "кредит на всі товари", тобто що не має жодного товару, який би не продавався шляхом надання кредиту на цих умовах.

Цивільний кодекс України розрізняє кредит (§2 глава 71 Цивільного кодексу України) та продаж товару з розстроченням платежу (частина друга статті 692 цього Кодексу).

Попередні судові інстанції також зазначили, що в рішенні № 01-29/02 відсутні обставини, які свідчили б про сприйняття споживачами змісту досліджуваної реклами таким чином, що товар продається в розстрочку рівними частинами без переплат.

Разом з тим, господарські суди погодилися з доводами позивачів у справі про те, що фактичні дані щодо оформлення кредиту на певні товару за умовами "0 % першого внеску; 0 % комісії; 0, 01 % річних; відсутність інших зобов'язань щодо погашення кредиту", тобто найнижчі можливі (з урахуванням положення статті 49 Закону України "Про банки та банківську діяльність") умови кредитування й знайшли відображення в досліджуваній рекламі.

Відповідно до частини другої статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Водночас касаційна скарга не містить переконливих доводів, які заперечували б наявність обставин для визнання недійсним рішення № 01-29/02 за приписами статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Отже, підстави для скасування оскаржуваних судових актів відсутні.

Керуючись статтями 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Луганської області від 21.01.2013 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.03.2013 зі справи № 29н/5014/682/2012 залишити без змін, а касаційну скаргу Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України - без задоволення.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Б. Львов

Суддя В. Харченко