Рішення

від 29.05.2013 по справі 5023/3404/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2013 р.Справа № 5023/3404/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суярко Т.Д.

при секретарі судового засідання Шевчук Ю.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "АКБ "Базис" м. Харків до Дочірнього підприємства "Дослідний центр медіатехнологій", м. Харків про стягнення коштів за участю :

Представника позивача - Медведева О.В., дов. №01/924 від 30.04.2013р.

Представника відповідача - Болоховцев Є.О., дов. б/н від 02.08.2012р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Базис", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача - Дочірнього підприємства "Дослідний центр медіатехнологій" 571853,94грн. боргу по орендній платі, а також про розірвання договору оренди, посвідченого 07.03.2012р. приватним нотаріусом ХМНО Гібадуловою Л.А. та зареєстрованим в реєстрі за №1313 з 01.08.2012 року без підписання актів приймання-передачі щодо повернення позивачеві нежитлових приміщень в літ. "А-3"; А'-4", розташованих за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 88 (2-й поверх: площею 431,8м.кв.; 3-й повірх: площею 427,6м.кв.; 4-й поверх: площею 23,6м.кв.). Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача зобов'язань за вказаним договором оренди.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.08.13р. провадження у даній справі було зупинено до вирішення справи № 5023/3481/12 за позовом Публічного акціонерного товариства "Інвестор" до 1) Публічного акціонерного товариства "АКБ Базис" та до Дочірнього підприємства "Дослідний центр медіатехнологій" про визнання правочинів недійсними, в тому числі і договору оренди, посвідченого 07.03.2012р. приватним нотаріусом ХМНО Гібадуловою Л.А. та зареєстрованого в реєстрі за №1313.

Через перебування Рильової В.В. у відпустці у зв"язку з вагітністю та пологами, 29.10.12р. автоматизованою системою документообігу господарського суду Харківської області справу призначено для розгляду судді Суярко Т.Д.

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.10.12р. по справі №5023/3481/12 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.11.12р. рішення господарського суду Харківської області від 01 жовтня 2012 року у справі № 5023/3481/12 скасовано; прийнято нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства "Інвестор" задоволено. Визнано недійсними: договір від 06.03.2012 року про розірвання договору оренди від 01.06.2011 року (реєстровий номер 1313), укладений між Публічним акціонерним товариством "Інвестор" та Публічним акціонерним товариством "АКБ "Базис"; договір оренди від 07.03.2012 року, укладений між Публічним акціонерним товариством "АКБ "Базис" та Дочірнім підприємством "Дослідний центр медіатехнологій" та договір суборенди №1-СО від 07.03.2012 року, укладений між Дочірнім підприємством "Дослідний центр медіатехнологій" та Публічним акціонерним товариством "Інвестор".

У зв"язку з усуненням обставин, які зумовили зупинення провадження у справі № 5023/3481/12, ухвалою господарського суду Харківської області від 03.04.2013р. провадження у справі було поновлено та призначено її розгляд на 23.04.2013р. о 12:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.04.2013р. розгляд справи було відкладено на 29.05.2013р. о 12:00 год.

Представник позивача у судовому засіданні 29.05.2013р. підтримував позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 29.05.2013р. та відзиві на позовну заяву проти позову заперечував, мотивуючи свої заперечення тим, що постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.11.12р. по справі № 5023/3481/12 визнано недійсним договір оренди від 07.03.2012р., який просить розірвати позивач та на підставі якого відповідачеві нараховано орендну плату та експлуатаційні витрати. При цьому представник відповідача посилається на положення ч.1 ст.216 та ч.1 ст.236 ЦК України та зазначає, що спірний договір є недійсним з моменту його вчинення та не створює юридичних наслідків, крім тих, шо пов'язані з його недійсністю.

Крім того, представник відповідача у судовому засіданні 29.05.2013р. відмовився від раніше поданого ним клопотання про залучення до участі у справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ПАТ «Інвестор», Харківську обласну громадську організацію «Фонд громадських ініціатив Арсена Авакова» та ТОВ «Експерт Фінанс», про що ним зроблено відповідну відмітку на клопотанні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступне.

07.03.2012р. між позивачем - ПАТ «АКБ «Базис» - Орендодавець та відповідачем - Дочірнім підприємством "Дослідний центр медіатехнологій" - Орендар було укладено Договір оренди нерухомого майна, який було зареєстровано в реєстрі правочинів за №1313 від 07.03.12 р.

Згідно п.1.1. Договору, Орендодавець зобов'язався передати, а Орендар прийняти в тимчасове платне користування (оренду) нежитлові приміщення в літ "А-3; А-4", розташовані за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 88, а саме: 2 поверх площею 415,3 кв.м., 3-й поверх площею 428,3 кв.м., 4-й поверх площею 21,6 кв.м., всього загальною площею 883,0 кв.м.

В подальшому сторони уточнили площу об'єкта оренди, уклавши 12.03.2012р. Додатковий договір до договору оренди від 07.03.2012р.

Передача об'єкту оренди у користування Орендареві, а також його повернення Орендодавцеві здійснюється за актами приймання-передачі, які підписуються сторонами цього договору або їх уповноваженими представниками. Фактична передача об'єкта оренди у користування Орендареві має бути здійснена за актом приймання-передачі не пізніше одного дня з моменту набуття Орендарем права на об'єкт оренди (п.2.1-2.2 Договору).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач передав відповідачу вищезазначені приміщення, що підтверджується актом прийому - передачі від 07.03.2012р.(арк.с.15), виконавши тим самим відповідне зобов'язання за Договором.

Згідно п.4.3.4 Договору, Орендар зобов'язаний своєчасно сплачувати орендну плату відповідно до умов цього договору.

Орендна плата за користування об'єктом оренди нараховується Орендарю з дня підписання акту приймання-передачі об'єкту оренди та становить 128581,20 грн. в т.ч. ПДВ. Орендна плата підлягає сплаті Орендарем щомісячно, не пізніше 20 числа місяця, що настає за звітним, шляхом перерахування (або внесення до каси банка) коштів на рахунок Орендодавця (п.3.1. Договору).

Однак, як вказує позивач, відповідач неналежним чином виконував свої зобов`язання по сплаті орендної плати, з урахуванням чого станом на 25.07.2012р. виникла заборгованість по орендній платі у сумі 489438,11 грн., з яких: 103694,51 грн. за березень 2012 р., 128581,20 грн. за квітень 2012 р.; 128581,20 грн. за травень 2012 р. та 128581,20 грн за червень 2012 р.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.5 ст.762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Станом на момент прийняття рішення у даній справі, в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем зобов'язання зі сплати орендної плати за договором оренди від 07.03.2012р. за період березень - червень 2012 року у розмірі 489438,12 грн.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження виконання зобов'язання перед позивачем, доказів відсутності такого зобов'язання та будь-яким іншим чином не спростував наявність у нього боргу у розмірі 489438,12 грн., суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог позивача в частині стягнення заборгованості по орендній платі.

Суд вважає такими, що базуються на довільному тлумаченні норм чинного законодавства посилання відповідача, як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог, на визнання недійсним постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.11.12р. по справі №5023/3481/12 договору оренди від 07.03.2012р., за яким позивач просить стягнути з відповідача борг по орендній платі.

Так, відповідач зазначає, що недійсний правочин є недійсним з моменту його вчинення та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а тому, на його думку, відсутні підставі для стягнення орендної плати за недійсним договором.

Дійсно, згідно ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

За змістом ч. 2 ст. 9 ЦК України, законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Так, ч. 3 ст. 207 ГК України встановлено, що виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Згідно п.п.3.2. п.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р. № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" із змінами та доповненнями, за загальним правилом угода, визнана недійсною, вважається такою з моменту її укладення. Виняток з цього правила становлять угоди, зі змісту яких випливає, що вони можуть бути припинені лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним, наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму, зберігання за договором схову тощо. У такому випадку одночасно з визнанням угоди недійсною господарський суд повинен зазначити у рішенні, що вона припиняється лише на майбутнє. Якщо угода визнається недійсною лише на майбутнє господарським судам слід виходити з того, що у відповідних випадках порушені (оспорювані) права і охоронювані законом інтереси сторони за угодою, які виникли до визнання її недійсною, підлягають судовому захистові на загальних підставах.

Наведене свідчить, що зобов'язання припиняється на майбутнє не на підставі відповідної вказівки в рішенні суду, а в силу закону, тому при визнанні недійсним договору оренди зобов'язання орендаря зі сплати орендних платежів припиняються на майбутнє, а саме з моменту набрання чинності рішення суду про визнання цього договору недійсним, тобто в даному випадку - з дня винесення Харківським апеляційним господарським судом постанови від 27.11.2012р. про визнання недійсним договору оренди від 07.03.2012р. (ч. ст.105 ГПК України). (Аналогічної позиції дотримується й Вищий господарський суд України в постанові від 19.02.2013р. по справі № 9/5025/766/12).

Таким чином, зобов'язання відповідача по оплаті орендної плати за період березень-червень 2012 року не припинилося з винесенням 27.11.2012р. постанови Харківського апеляційного господарського суду про визнання недійсним договору оренди від 07.03.2012р. та має бути виконане.

Враховуючи визнання постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.11.12р. по справі №5023/3481/12 недійсним договору оренди від 07.03.2012р., та приймаючи до уваги положення ч.1 ст.216 ЦК України, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про розірвання цього договору.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу по відшкодуванню експлуатаційних витрат за період березень-червень 2012 року у розмірі 82415,80 грн., з яких 31608,06 грн. за березень 2012 року; 11655,60 грн. за квітень 2012 року; 31629,06 грн. за травень 2012 року; 7523,16 грн. за червень 2012 року, суд вважає за можливе задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 43264,66 грн., з яких 31608,06 грн. за березень 2012 року; 11655,60 грн. за квітень 2012 року, а в іншій частині стягнення експлуатаційних витрат відмовити, з огляду на наступне.

Згідно п.3.2 Договору, експлуатаційні витрати не входять в орендну плату, а сплачуються Орендарем щомісяця або в іншій погоджений сторонами строк на підставі виставленого рахунку. Відшкодування плати за земельну ділянку, на якій знаходиться об'єкт оренди, проводиться відповідно (пропорційно) до розміру орендованих приміщень.

Розмір експлуатаційних витрат за березень 2012 року у розмірі 31608,06 грн. та за квітень 2012 року у розмірі 11655,60 грн. підтверджується наданими позивачем актами виконаних робіт по договору оренди від 07.03.2012р. (арк.с.70-71), підписаними представниками обох сторін та скріпленими печатками їх підприємств. У даних актах сторони погодили розмір відповідних витрат, заперечень щодо обсягу наданих експлуатаційних послуг на суму, зазначену у актах та заперечень щодо їх якості у відповідача не було.

У зв"язку з чим, суд вважає обгрунтованим та таким, що підтверджується матеріалами справи розмір експлуатаційних витрат за період березень-квітень 2012 року.

Щодо експлуатаційних витрат за травень та червень 2012 року, то відповідні акти виконаних робіт по договору оренди від 07.03.2012р. (арк.с.72-73) з боку відповідача не підписані, тобто розмір цих витрат сторонами не погоджено, а позивачем, всупереч положень ст.ст.4-3, 32, 33 ГПК України, їх розмір не доведено.

Так, як свідчать надані позивачем розрахунки експлуатаційних витрат, вони складаються з: електроенергії, води, водовідведення, господарських витрат (вивіз мукора, зміна килимків) та опалення. При цьому, за розрахунками позивача, загальна вартість перелічених послуг складає 36,99 грн. за 1. кв.м., крім того ПДВ - 7,40 грн., а всього 44,39 грн. за 1 кв.м. За твердженнями позивача сума експлуатаційних витрат щомісячно корегується з урахуванням фактично спожитих послуг на підставі рахунків, що виставлені контрагентами.

На підтвердження факту споживання відповідних послуг та їх обсягу позивачем надано рахунок на оплату за виставлену електроенергію №6878 за червень 2012 року, рахунок-фактуру №3330 від 04.07.2012р., акт здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) від 30.06.2012р., рахунок КП "Харківводоканал" №908681 від 07.07.2012р., акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0023 від 31.07.2012р., акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0021 від 27.06.2012р., а також розрахунки та рахунки, здійснені позивачем (арк.с.94-110).

Однак, вказані документи не підтверджують заявленого позивачем розміру експлуатаційних витрат, як не підтверджують й факту понесення позивачем витрат у зазначеному розмірі, як передумови для їх відшкодування відповідачем. До того ж, надані позивачем документи взагалі не охоплюють травень 2012 року, за який позивач також просить стягнути з відповідача експлуатаційні витрати.

Підсумовуючи викладене, суд констатує, що позивачем, всупереч положень ст.ст.4-3, 32, 33 ГПК України, не обгрунтовано належними та допустимими доказами позовні вимоги в частині стягнення з відповідача експлуатаційних витрат за період травень-червень 2012 року, а тому суд відмовляє в їх задоволенні.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, відповідно до ст..ст. 9, 216, 236, 509, 526, 530 759, 762 ЦК України, 3 ст. 207 ГК України, та керуючись ст.ст. 1, 4-3, 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Дослідний центр медіа технологій» (61002, м.Харків, вул..Сумська, 88, код ЄДРПОУ 32239231) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Базис» (61002, м.Харків, вул.Сумська, 88, код ЄДРПОУ 19358916) 489438,12 грн. боргу по орендній платі, 43264,66 грн. боргу по експлуатаційним витратам та 10654,05 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову - відмовити.

Повне рішення складено 30.05.2013 р.

Суддя Суярко Т.Д.