Постанова

від 27.05.2013 по справі 5011-23/10429-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2013 р. Справа№ 5011-23/10429-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Агрикової О.В.

Скрипки І.М.

при секретарі судового засідання: Комок І.А.

розглядаючи апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Будкомплексінвест"

на рішення господарського суду міста Києва

від 11.04.2013 року

у справі №5011-23/10429-2012 (суддя - Сівакова В.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Стелс-1", м.Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю „Будкомплексінвест", м. Київ,

про стягнення 55 896,69 грн.,

за участю представників:

від позивача: Спасько В.І. - представник (дов. №23/03/03 від 23.03.2013 р.);

від відповідача: Ляпін Д.В. - представник (дов. б/н від 30.01.2013 р.)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Стелс-1" (надалі - ТОВ „Стелс-1") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „Будкомплексінвест" (надалі - ТОВ „Будкомплексінвест") 50 697,92 грн. основного боргу, 10 254,57 грн. пені, 107,05 грн. інфляційних втрат та 3 142,31 грн. - 3% річних, мотивуючи вимоги наявністю заборгованості за надані охоронні послуги по договору №03/06-10 від 03.06.2010р.

Заявою про зменшення розміру позовних вимог від 03.09.2012 року позивач просив стягнути з відповідача 45 354,24 грн. основного боргу, 1 829,70 грн. пені, 46,22 грн. інфляційних втрат та 969,20 грн. 3% річних (т.1 а.с.80).

10.09.2012 року позивач подав до Господарського суду м. Києва заяву про збільшення позовних вимог, якою просив стягнути з ТОВ „Будкомплексінвест" на свою користь 45 354,24 грн. основного боргу, 9 477,03 грн. пені, 46,22 грн. інфляційних втрат та 969,20 грн. 3% річних (т.1 а.с.96).

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.04.2013 року у справі №5011-23/10429-2012 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 45 354,24 грн. основного боргу, 9 477,03 грн. пені та 950,58 грн. 3% річних. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

З даним рішенням товариство з обмеженою відповідальністю „Будкомплексінвест" не погодилось та, звернувшись до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить його скасувати і постановити у справі №5011-23/10429-2012 нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник послався на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, а також неврахування вказівок суду касаційної інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2013 року апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О, суддів Скрипки І.М., Жук Г.А. та призначено в судове засідання на 27.05.2013 року.

У зв'язку з перебуванням судді Жук Г.А. на лікарняному, розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2013 року розгляд апеляційної скарги визначено у наступному складі колегії: головуючий суддя Мальченко А.О., судді Агрикова О.В., Скрипка І.М.

Позивач скористався своїм правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, надав відзив на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити повністю, а рішення суду від 11.04.2013 року скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає рішення законним та обґрунтованим, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

27.05.2013 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі матеріали, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 03.06.2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Стелс-1" (в тексті договору - виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю „Будкомплексінвест" (в тексті договору - замовник) було укладено договір про надання охоронних послуг (надалі - договір), за умовами якого виконавець зобов'язався надати замовнику послуги по охороні будівельного майданчику розташованому за адресою: 1 черга будівництва житлового мікрорайону (групи житлових будинків з дитячим дошкільним навчальним закладом та центром дитячої творчості) за адресою: Київська область, м. Вишгород, проспект Шевченка (між вул. Космонавта Поповича та вул. Шевченка) (будинок складається з 3-ох секцій: 1.1., 1.2., 1.3. та напіввідкритої стоянки), а замовник зобов'язався прийняти надані послуги та оплачувати їх у відповідності до умов даного договору (т.1 а.с.16-20).

Відповідно до п. 4.1 договору сторони домовились, що місячна вартість послуг виконавця розраховуватиметься з урахуванням тарифу 15,24грн. з ПДВ за одну годину відпрацьовану 1 охоронником виконавця та розраховується за формулою: S=Т*15,24 грн., в якій S - місячна вартість послуг виконавця, Т - кількість годин, яку відпрацьовують за місяць усі охоронники виконавця.

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє протягом 1 (одного) року, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання. Якщо жодна із сторін не вимагає розірвання договору не менше ніж за 20 календарних днів до кінцевого терміну дії, то дія цього договору подовжується на кожний наступний рік на тих самих умовах, при цьому, кількість пролонгацій даного договору не обмежена (п.8.1, 8.2 договору).

Водночас, сторони пунктом 3.2.6 договору передбачили право замовника на розірвання договору в односторонньому порядку, який у такому разі має письмово попередити про це виконавця не менше ніж за 30 календарних днів до запланованої дати розірвання.

В ході виконання даного договору позивачем та відповідачем були укладені додаткові угоди №1 від 01.01.2011р., №2 від 24.03.2011р., №3 від 24.03.2011р., в яких сторони узгоджували кількість цілодобових постів охорони об'єкту (т.1 а.с.21-23).

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору про надання послуг, за яким у відповідності до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до статей 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо усіх умов договору та є обов'язковим до виконання.

Умовами договору передбачено, що по закінченні звітного місяця виконавець подає на погодження замовнику Акт про виконані роботи до 01 числа наступного за звітним місяцем. Послуги вважаються прийнятими, якщо: замовник підписав Акт приймання наданих послуг; не повідомив виконавця про неприйняття послуг протягом 3 робочих днів з моменту отримання Акту виконаних робіт (пункт 4.3. договору).

При цьому, замовник оплачує послуги виконавця, які надаються в поточному місяці протягом 2 банківських днів після підписання акту приймання наданих послуг. Розрахунки проводяться у гривні шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця.

Факт надання відповідачеві послуг з охорони у період з червня 2010 року по червень 2011 року на загальну суму 525 962,88 грн. підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000097 від 30.06.2010р. на суму 35 844,48 грн., №ОУ-0000114 від 31.07.2010р. на суму 39 684,96 грн., №ОУ-0000130 від 31.08.2010р. на суму 39 684,96 грн., №ОУ-0000157 від 30.09.2010р. на суму 38 404,80 грн., №ОУ-0000173 від 31.10.2010р. на суму 39 684,96 грн., №ОУ-0000197 від 30.11.2010р. на суму 38 404,80 грн., №ОУ-0000219 від 31.12.2010р. на суму 39 684,96 грн., №ОУ-0000025 від 31.01.2011р. на суму 49 926,24 грн., № ОУ-0000045 від 28.02.2011р. на суму 35 844,48 грн., № ОУ-0000083 від 31.03.2011р. на суму 41 148,00 грн., № ОУ-0000112 від 30.04.2011р. на суму 43 891,20 грн., № ОУ-0000137 від 31.05.2011р. на суму 45 354,24 грн., №ОУ-0000163 від 30.06.2011р. на суму 38 404,80 грн., які підписані та скріплені печатками сторін (т.1 а.с.24-36).

Надані послуги охорони за період з червня 2010 року по червень 2011 року відповідачем оплачені, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача (т.1 а.с.39-52).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, крім цього, позивачем були надані, а відповідачем отримані обумовлені договором послуги у липні та серпні 2011 року, у зв'язку з чим ТОВ «Стелс-1» були направлені ТОВ «Будкомплексінвест» для підписання акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000189 від 31.07.2011р. на суму 22 677,12 грн. та №ОУ-0000216 від 31.08.2011р. на суму 22 677,12 грн., що підтверджується описом вкладення у цінний лист № 0315106978159 від 09.12.2011р., поштовою квитанцією №1205 від 09.12.2011р., а також листом Південного поштамту Київської міської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" № 38-03/1-Ю-1059 від 16.07.2012 р. про вручення листа адресату (т.1 а.с.37-38, 53-54).

Вказані акти відповідач не підписав, але, як вірно зазначено місцевим судом, в порушення договору останній не повідомив виконавця про неприйняття послуг протягом 3 робочих днів з моменту отримання даних актів.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно п. 4.4 договору замовник оплачує послуги виконавця, які надаються в поточному місяці протягом 2 банківських днів після підписання Акту приймання наданих послуг. Розрахунки проводяться у гривні шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням умов п. 4.3 договору послуги за актами №ОУ-0000189 від 31.07.2011р., №ОУ-0000216 від 31.08.2011р. вважаються наданими та прийнятими відповідачем без зауважень, при цьому, за відсутності доказів на підтвердження належно проведеного розрахунку з виконавцем послуг, судова колегія погоджується з позицією місцевого суду про наявність у відповідача заборгованості перед позивачем в сумі 45 354,24 грн.

Заперечуючи факт надання послуг у спірний період, скаржник в апеляційній скарзі наголосив на тому, що договір про надання охоронних послуг №03/06-10 припинив свою дію з 01.07.2011 року у зв'язку з направленням на адресу позивача листа за вих. №114 від 30.03.2011 року про розірвання договору. Дану обставину засвідчує акт, складений сторонами 30.06.2011 року про зняття постів охорони з будмайданчика та відсутність взаємних претензій щодо наданих охоронних послуг.

На переконання судової колегії дані доводи не спростовують висновків суду першої інстанції про те, що спірний договір у липні, серпні 2011 року не припиняв своєї дії, а відповідачем у зазначений період були отримані послуги з охорони без будь-яких заперечень, зважаючи на те, що останній належними доказами не довів факту направлення позивачеві пропозиції про розірвання договору з 01.07.2011 року.

Місцевий суд обґрунтовано вказав, що повідомлення про вручення позивачеві 04.04.2011 року поштового відправлення ніяким чином не підтверджує змісту такого відправлення, зокрема, надіслання відповідачем листа №114 від 30.03.2011 року.

Так, у відповідності до п.61 Правил надання послуг поштового зв'язку єдиним документом, що підтверджує відправлення поштової кореспонденції є відповідний розрахунковий документ поштового відділення, а саме - чек, а доказом того, що саме було поштовим відправленням, слугує опис вкладення в цінний лист, в якому чітко зазначається найменування предмета, його кількість та ціна, а відповідність вкладення опису належним чином перевіряється працівником пошти, який засвідчує даний факт своїм підписом та ставить відбиток календарного штемпеля.

Скаржник зазначених документів суду не представив.

Водночас, судом першої інстанції встановлено, що пропозиція щодо розірвання договору з 01.07.2011 року була висловлена відповідачем у листі № 195 від 20.06.2011 року за вих. №195, отримання якого 22.06.2011 року за вх. № 91 позивачем не заперечується (т.1 а.с.98).

Оскільки пунктом 3.2.6 договору №03/06-10 від 03.06.2010 року замовнику надано право розірвати договір в односторонньому порядку, повідомивши про це виконавця не менше ніж за 30 календарних днів до запланованої дати розірвання, місцевий суд обґрунтовано вказав на недотримання відповідачем такого строку.

В апеляційній скарзі відповідач наголошує на помилковості такого висновку, оскільки п.8.2 договору надає право його стороні повідомити контрагента про свій намір розірвати договір не менше ніж за 20 календарних днів, відтак, скаржник стверджує про припинення дії договору саме з 01.07.2011 року.

Дані доводи судова колегія находить безпідставними з огляду на те, що пунктом 8.2 договору узгоджено право сторони вимагати розірвання договору у разі спливу терміну його дії, за умови повідомлення іншої сторони про намір його розірвання за 20 календарних днів до кінцевого терміну його дії.

Враховуючи положення п.8.1 договору, кінцевим терміном його дії є дата 03.06.2011 року, однак відповідач не надав належних доказів у розумінні статей 32-34 ГПК України на підтвердження факту вжиття ним заходів щодо належного та своєчасного (за 20 календарних днів до 03.06.2011 року) сповіщення позивача про розірвання договору.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу на ту обставину, що листом №198 від 30.06.2011р. на виконання договору №03/06-10 від 03.06.2010р. відповідач просив позивача організувати надання охоронних послуг з 01.07.2011р. (т.1 а.с.99).

Стосовно акту від 30.06.2011 року, підписаного з боку позивача старшим інспектором охорони Антал В.А., який на думку скаржника свідчить про зняття з зазначеного вище часу постів охорони з об'єкту, слід зазначити, що такий не був скріплений печаткою ТОВ «Стелс-1». При цьому, зі змісту наявної в матеріалах справи пояснювальної записки Антал В.А. від 06.09.2012 року вбачається, що останній даний акт не підписував.

Апеляційні доводи про недоведеність позивачем факту направлення та отримання відповідачем актів здачі-прийняття робіт за спірний період судова колегія відхиляє, оскільки такі не відповідають дійсним обставинам та наявним у справі доказам.

Як вбачається з опису вкладення в цінний лист № 0315006978159 від 09.12.2011 року та поштової квитанції №1205 від 09.12.2011 року, акт № ОУ-0000189 від 31.07.2010 року та №ОУ-0000216 від 31.08.2010 року у двох примірниках направлялись на адресу відповідача, зазначену на його фірмовому бланку (м. Київ, вул. Єреванська,8). При цьому листом Південного поштамту Київської міської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" № 38-03/1-Ю-1059 від 16.07.2012 р. підтверджується отримання цінного листа № 0315006978159 відповідачем 16.12.2011 року, за довіреністю Назаровою Є.В.) (т.1 а.с.53-54).

Отже, місцевий суд надав правильну оцінку вищезазначеним доказам та обґрунтовано їх відхилив, дійшовши висновку про те, що отримання послуг відповідачем на виконання договору в розумінні статей 33, 34 ГПК України є належним доказом виконання позивачем обов'язку надання послуг, а отже породжує обов'язок відповідача оплатити їх вартість.

Оскільки ТОВ „Будкомплексінвест" не надало доказів на підтвердження оплати охоронних послуг за період з липня по серпень 2011 року, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість вимоги та стягнення заборгованості в сумі 45 354,24 грн.

Крім стягнення заборгованості за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 9 477,03 грн., інфляційні втрати 46,22 грн. та 3% річних в сумі 969,20 грн.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Судом вірно встановлено, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання, оскільки у визначені договором строки оплату за надані послуги не провів.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що у випадку затримки платежів, передбачених розділом 4 цього договору, замовник виплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми затриманого платежу за кожен день прострочки.

Водночас, частиною 2 статті 343 ГК України унормовано, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу положень статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону обчислюється від суми простроченного платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пункт 6 статті 232 ГК України визначає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як зазначалось вище, умовами договору сторони узгодили нарахування пені за кожен день прострочення.

Оскільки пунктом 5.2 договору сторони передбачили внесення замовником платежів за надані послуги щомісяця, господарським судом зроблено вірний висновок щодо встановлення моменту прострочення виконання зобов'язання окремо щодо кожного місяця та нараховуючи відповідно пеню за кожний місяць наданих послуг окремо.

Враховуючи вимоги статей 530, 611, 612, 614 ЦК України, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що несплата заборгованості по договору є порушенням зобов'язання, а тому наявні підстави для застосування встановленої статтею 625 Цивільного кодексу України відповідальності у вигляді стягнення з ТОВ „Будкомплексінвест" на користь ТОВ „Стелс-1", відповідно до розрахунку місцевого господарського суду, 9 477,03 грн. пені та 950,58 грн. 3% річних.

Оскільки 3% річних від простроченої суми позивачем були нараховані за період з 19.12.2011 року по 03.09.2012 року, без урахування того, що початком строку обчислення прострочення є дата 24.12.2011 року, колегія погоджується з позицією місцевого суду про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних у сумі 18,62 грн.

Згідно листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що сукупний індекс інфляції за визначений позивачем період становив 0,996, що виключає інфляційне збільшення суми боргу за цей час.

Зважаючи на встановлене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість заявлених вимог ТОВ „Стелс-1" до ТОВ „Будкомплексінвест" про стягнення 45 354,24 грн. основного боргу за охоронні послуги, 9 477,03 грн. пені та 950,58 грн. 3% річних.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 11.04.2013 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 11.04.2013 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Будкомплексінвест" - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Будкомплексінвест" на рішення господарського суду міста Києва від 11.04.2013 року у справі №5011-23/10429-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 11.04.2013 року у справі №5011-23/10429-2012 залишити без змін.

3. Матеріали справи №5011-23/10429-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Мальченко А.О.

Судді Агрикова О.В.

Скрипка І.М.