Постанова

від 05.06.2013 по справі 7/63/2012/5003

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2013 року Справа № 7/63/2012/5003

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Кравчука Г.А.,

суддів: Мачульського Г.М., Полянського А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Теос" на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 11.03.2013 р. у справі господарського суду№ 7/63/2012/5003 Вінницької області за позовомКооперативно-державного проектно-вишукувального інституту "Вінницяагропроект" доТовариства з обмеженою відповідальністю фірми "Теос" простягнення 49 944,91 грн. в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача:не з'явились; відповідача: Бойко Д.Д., дов. № 24 від 24.05.2013 р.;

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2012 р. Кооперативно-державний проектно-вишукувальний інститут "Вінницяагропроект" (далі - Інститут) звернувся до господарського суду Вінницької області з позовною заявою, у якій просив стягнути на його користь з Товариства з обмеженою відповідальністю "Теос" (далі - Товариство) заборгованість у розмірі 49 944,91 грн. за договором підряду на виконання проектно-вишукувальних робіт № 25307 від 13.07.2007 р. (далі - Договір), з яких: залишкову суму боргу у розмірі 27 199,00 грн., штраф у розмірі 22 500,00 грн., пеню у розмірі 245,91 грн.

Позовні вимоги Інститут, посилаючись на норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України обґрунтовував тим, що ним були проведені проектно-вишукувальні роботи по житловому комплексу в межах населеного пункту Лука Мелешківська Вінницького району за Договором, укладеним з Товариством, проте останнє вказані роботи оплатило частково, у зв'язку з чим має заборгованість, яка підлягає стягненню з урахуванням штрафу та пені.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 14.01.2013 р. (суддя Банасько О.О.) позовні вимоги Інституту задоволено частково: стягнуто з Товариства на користь Інституту 27 199,00 грн. основного боргу; прийнято відмову Інституту від позовних вимог в частині стягнення 22 500,00 грн. - штрафу, 245,91 грн. - пені, провадження у справі в цій частині припинено на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.03.2013 р. (колегія суддів: Мельник О.В., Грязнов В.В., Савченко Г.І.) рішення господарського суду Вінницької області від 14.01.2013 р. залишено без змін.

В частині задоволення позовних вимог вказані рішення та постанова прийняті з мотивів, викладених Інститутом у позовній заяві.

В частині припинення провадження у справі зазначені судові акти прийняті з посиланням на п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України та мотивовано тим, що Інститут відмовився від позову в частині вимог про стягнення з Товариства 22 500,00 грн. штрафу та 245,91 грн. пені, оскільки відмова позивача від позовних вимог не суперечить чинному законодавству.

Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.03.2013 р. і рішення господарського суду Вінницької області від 14.01.2013 р. скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Інституту відмовити в повному обсязі. Викладені у касаційній скарзі вимоги Товариство обґрунтовує посиланням на ст. ст. 844, 892, 893, 894, 900 Цивільного кодексу України, зазначаючи, що судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки доказам, що містяться в матеріалах справи.

Інститут не скористався правом, наданим ст. 111 2 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на касаційну скаргу Товариства до Вищого господарського суду України не надіслав, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- між Інститутом (виконавець) та Товариством (замовник) 13.07.2007 р. укладено Договір відповідно до умов якого Інститут взяв на себе зобов'язання виконати проектно-вишукувальні роботи по житловому комплексу в межах населеного пункту Лука Мелешківська Вінницького району;

- п. 2.1 Договору передбачалось, що замовник надає виконавцю комплект вихідних даних, необхідну характеристику та іншу інформацію щодо підлягаючого проектуванню об'єкту на момент укладення договору;

- згідно з п. 3.1 Договору встановлювалось, що за виконані проектно-вишукувальні роботи, згідно договору замовник сплачує виконавцю у відповідності до кошторису який є невід'ємною частиною договору 450 000 грн.;

- п. п. 3.2 і 3.3 Договору передбачалось, що замовник в десятиденний термін з моменту укладення договору зобов'язується перерахувати виконавцю аванс у розмірі 50 % договірної ціни, що становить 225 000 грн.; всі інші розрахунки замовник зобов'язується здійснювати поетапно у відповідності із графіком виконання термінів здачі-прийому проектно-вишукувальних робіт, але не пізніше ніж за 10 днів з дня підписання акту здачі-прийму проектно-вишукувальної роботи;

- відповідно до п. п. 4.1.1, 4.1.2 Договору замовник зобов'язуєся на момент його підписання передати виконавцю комплект вихідних даних, характеристику й іншу інформацію щодо підлягаючого проектуванню об'єкту; в обумовлений договором строк провести остаточну оплату виконаних робіт і здійснити приймання проектної документації;

- згідно з п. 4.3.4 Договору передбачалось, що замовник протягом 5 днів від дня одержання проектно-кошторисної документації, зобов'язувався передати виконавцеві підписаний акт здачі-приймання продукції або мотивовану відмову від приймання робіт. Якщо протягом 30 днів з дня відправки акту прийому-передачі виконаних робіт виконавець не одержить від замовника підписаний акт, то проектно-вишукувальні роботи вважаються прийнятими з виконанням всіх умов договору;

- п. п. 5.2 і 5.3 Договору встановлювалось, що замовник отримавши акт здачі-прийому проектно-вишукувальних робіт (в т.ч. за кожен етап окремо), зобов'язувався протягом 15 днів підписати і направити його виконавцю, або скласти мотивовану відмову від прийому робіт; при отриманні від замовника мотивованої відмови від прийому робіт одночасно з відмовою замовник направляє виконавцю проект двостороннього акту з переліком необхідних доробок, виконавець зобов'язувався своїми силами та засобами усунути всі вказані недоліки. Строки усунення недоліків обумовлюються з замовником окремим актом;

- факт виконання Інститутом робіт відповідно до умов Договору, підтверджується складеними актом здачі-прийому робіт № 124 від 01.08.2012 р., проектно-кошторисною документацією житлового комплексу в межах населеного пункту с. Лука Мелешківська Вінницького району на загальну суму 450 000 грн., проте Товариство листом № 81 від 23.08.2012 р. повідомило Інститут про відмову від підписання даного акта з підстав невиконання підрядником робіт на суму 27 199,00 грн.;

- Інститут звернувсь до Товариства претезією № б/н, б/д з вимогою погасити борг за виконані роботи, проте у листі-відповіді № 18 від 14.05.2013 р. останнє зазначило, що оплата за проведені роботи здійснена в повному обсязі; Інститут повторно звернусь до Товариства претезією № 175/01-1 від 14.09.2012 р. з тією самою вимогою, однак Товариство залишило її без відповіді;

- Товариство оплатило виконані Інститутом на підставі Договору роботи частково, а саме - у розмірі 422 801,00 грн., у зв'язку з чим має заборгованість у розмірі 27 199,00 грн.

Згідно з частиною першою ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частина перша ст. 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ст. ст. 525 та 526 ЦК України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 887 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Пунктом 1 частини першої ст. 889 Цивільного кодексу України встановлено, що замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи судова колегія вважає, що доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що спростовуються встановленими під час розгляду справи обставинами справи, втім, суд касаційної інстанції зазначає, що у разі належного виконання умов Договору, виготовлення та належного оформлення проектної документації за актом здачі-приймання робіт на виконання умов Договору, позивач вправі вимагати від відповідача належного виконання своїх зобов'язань за Договором в частині оплати виконаних робіт.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що господарські суди попередніх інстанцій обґрунтовано задовольнили позовні вимоги Інституту в частині стягнення на його користь з Товариства заборгованості за проектно-вишукувальні роботи по житловому комплексу в межах населеного пункту Лука Мелешківська Вінницького району у розмірі 27 199,00 грн.

Посилання Товариства у касаційній скарзі на те, що господарськими судами першої та другої інстанцій було дано невірну оцінку доказам по справі, не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів Вищого господарського суду України, оскільки, виходячи із наданих господарському суду касаційної інстанцій ст. ст. 111 5 та 111 7 Господарського процесуального кодексу України повноважень, він не може давати оцінку доказам, а повинен на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевірити застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 11.03.2013 р. та рішення господарського суду Вінницької області від 14.01.2013 р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Товариства не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, у зв'язку з чим підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 та 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Теос" залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.03.2013 р. у справі № 7/63/2012/5003 господарського суду Вінницької області - без змін.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Суддя Г.М. Мачульський

Суддя А.Г. Полянський