Рішення

від 06.06.2013 по справі 41/64

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.06.13р. Справа № 41/64

За позовом Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Фермер", с. Жданівка, Магдалинівський район, Дніпропетровська область

про стягнення 66774,52 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Фермер", с. Жданівка Магдалинівського району Дніпропетровської області

до Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз", м. Київ

про визнання правочинну недійсним

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: Сніжко Р.В. - представник ( дов. від 22.01.2012 р.)

від відповідача: Скиба В.В. - представник ( дов. від 09.01.2013 р.)

СУТЬ СПОРУ:

В лютому 2006 року позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача про стягнення на свою користь заборгованості в розмірі 35 547,57 грн., відсотки за користування товарним кредитом в розмірі 2296,47 грн., штраф в розмірі 115,09 грн., 48% річних в розмірі 28 815,39 грн., згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № К 9871002 від 26.04.2004 року (надалі "Договір").

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару.

Відповідач в своєму відзиві на позовну заяву від 20.03.2006 року заперечує проти задоволення позовних вимог позивача, зазначаючи наступне:

- договір підписаний менеджером Одинцовим А.В., повноваження якого на підписання договорів не підтверджено;

- позивачем не зазначено про отримання відповідачем товару "Гран стар" - 5,0 л, "Базагран М" - 260,00 л, "Ф'юрі" - 10,00 л, "Бі-58" - 40 л, "Базіс" - 1,0 л, "Тренд" - 10,00 л, відповідно до накладної №24-0534 від 07.05.2004 року;

- позивач посилається про повернення йому 5,0 л товару, який не зазначений в накладних;

- позивачем в позовній заяві не зазначено про часткову сплату заборгованості: 28.12.2004 року в сумі 35 000,00 грн., 16.12.2004 року в сумі 5 000,00 грн., 09.12.2004 року в сумі 30 000,00 грн.;

- позивачем не вірно здійснено нарахування суми боргу та розміру відсотків, оскільки відповідно до п.2.2. Договору, розмір боргу визначається з врахуванням курсу долара США, який встановлено НБУ на день фактичної оплати.

06.04.2006 року від відповідача (Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Фермер") до суду надійшла зустрічна позовна заява, в якій просить визнати недійсним правочин - договір поставки на умовах товарного кредиту № К 9871002 від 26.04.2004 року. Свою зустрічну позовну заяву відповідач обґрунтовує наступним:

- договір підписано менеджером Одинцовим А.В., повноваження якого на підписання договорів не вказано;

- позивач (постачальник) подав до суду накладні на отримання товару без підпису відповідача (покупця), тобто товар не отримувався і договір не виконувався;

- позивачем перевищено розмір ставки за користування товарним кредитом, чим порушено вимоги ст. 9 Постанови КМУ №997 від 01.07.1998 року "Про затвердження правил торгівлі у розстрочку ";

- на момент підписання Договору (квітень 2004 року) ставка НБУ становила 7%, а отже позивачем в Договорі перевищено встановлену законом пеню на 34,3 %.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2006 року, зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Фермер" прийнято судом до розгляду.

18.05.2006 року від позивача до суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому він заперечує проти зустрічної позовної заяви, зазначаючи на наступному:

- з огляду оригіналу спірного Договору вбачається, що він був виготовлений у вигляді ксерокопії де і стоїть у вигляді ксерокопії спірний підпис представника постачальника (позивача) в особі менеджера А.В. Одинцова. Поряд стоїть підпис представника покупця в особі В.П. Запорожец, хоча в Договорі вказано, що інтереси покупця представляє директор Т.Г. Мисочка, яка на день укладення сторонами Договору - 26.04.2004 року, виконувала обов'язки директора і тому, тільки вона мала право на підпис цього Договору. В зв'язку з чим, пізніше на цьому спірному Договорі повноважними представниками сторін від постачальника - О.П. Перепелиця, а від покупця - Т.Г. Мисочка, були поставлені їх підписи та печатки їх підприємств;

- посилання відповідача на порушення ст. 9 Постанови КМУ №997 від 01.07.1998 року "Про затвердження правил торгівлі у розстрочку " є безпідставним, оскільки суб'єктами спірного договору є не фізичні особи, а юридичні, а отже при укладенні Договору не повинні були враховуватись вимоги цих правил;

- твердження відповідача про те, що встановлення в Договорі річних в розмірі 48% є порушенням Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" також є безпідставним, оскільки в ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено право сторін встановлювати в договорі розмір річних;

- посилання відповідача на те, що позивач при складанні Договору перевищив встановлену Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеню з 14 % до 34,3% також є безпідставними. Так, із ст.1.3. даного Закону вбачається, що платники грошових коштів за прострочку платежу розмір пені встановлюють за згодою сторін, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. В даному разі пеня стягується з покупця за період з 01.08.2005 року по 31.01.2006 року, в який подвійна облікова ставка НБУ складала 19% (9,5 х 2). В п.7.3. спірного Договору, розмір пені був встановлений лише в розмірі 0,3 %, що не перевищує подвійну облікову ставку НБУ.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2006 року провадження у справі було зупинено та матеріали справи направлено до прокуратури Дніпропетровської області для з'ясування обставин, а саме: чи був поставлений позивачем за накладними № 24-0534 від 07.05.04 року, № 24-0645 від 27.05.04 року, № 24-0861 від 22.07.04 року відповідачу товар; чи оприбуткована відповідачем вказана продукція та прийняття відповідних заходів.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Дніпропетровської області №1461 від 21.08.12р. розгляд справи покладено на суддю Суховарова А.В. у зв'язку з обранням судді Орєшкіної Е.В. безстроково на посаду судді Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2012 року суддею Суховаровим А.В. прийнято справу № 41/64 до свого провадження та поновлено провадження у справі.

10.01.2013 року від позивача до суду надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь: борг по оплаті вартості товару в розмірі 188 472,94 грн., борг по сплаті процентів за користування товарним кредитом в розмірі 15 470,53 грн.

21.01.2013 року від відповідача до суду надійшли доповнення до зустрічного позову, в яких зазначає наступне:

- спірний договір підписаний особою без наявності на те повноважень. Як випливає з п.9.1. роз'яснень Вищого арбітражного суду від 12.03.1999 року №02-5/111, угода укладена представником юридичної особи або керівником її відособленого підрозділу без належних повноважень на його укладення, або з перевищенням цих повноважень, має бути визнана недійсною, як така, що не відповідає вимогам закону. Оскільки сторона, з якою укладена угода, знала або повинна була знати про відсутність у представника другої сторони відповідних повноважень, то її ґрунтовані на цій угоді вимоги до іншої сторони (від імені якого укладений договір) задоволенню не підлягають. Позивачем до матеріалів справи не надана довіреність на Одинцова А.В. По відношенню до не уповноваженої особи ініціювалось порушення кримінальної справи за фактом підробки;

- умови договору передбачають відповідальність за порушення умов договору, у вигляді сплати неустойки: пені та штрафу. Подвійна неустойка протирічить ст. 61 Конституції України, згідно якої ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності за одне і те правопорушення;

- позивачем безпідставно скориговано суму основного боргу та збільшено її , у зв'язку зі зміною НБУ курсу гривні до долара США, на час подання позовної заяви. Пункт .2.2. Договору передбачає коригування суми оплати отриманого товару з прив'язкою до зміни офіційного курсу НБУ долару США до гривні, але зазначена курсова різниця підлягає обрахуванню враховуючи офіційний курс НБУ долару США до гривні, на дату підписання договору та на дату фактичної оплати.

21.01.2013 року від відповідача до суду надійшов відзив на уточнену позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає наступне:

- позивачем у розрахунку основного боргу, вказано прибуткові накладні №24-01178 від 22.03.2004 року на суму 6 668,64 грн. та №24-0364 від 16.04.2004 року на суму 94 289,83 грн. Зазначені накладні не мають відношення до справи, оскільки Договір укладено 26.04.2004 року;

- позивач не вказує, що відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості на суму 5 000,00 грн. від 16.12.2004 року по видатковій накладній №24-0645;

- позивач заявив вимогу про сплату відсотків за користування товарним кредитом в розмірі 15 470,53 грн., але не надав до суду жодного доказу виконання цього зобов'язання (надання відповідних рахунків відповідачу, підписання відповідних актів виконаних робіт, надання претензій, вимог тощо);

- позивач не надав доказів про те, що товар поставлявся відповідачу саме по Договору, а в накладних, довіреностях, банківських виписках відсутні посилання на цей договір.

22.01.2013 року від позивача до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь: заборгованість по оплаті вартості товару в розмірі 178 940,81 грн., заборгованість по сплаті процентів за користування товарним кредитом в розмірі 15 470,53 грн., збитки в розмірі 9 532,13 грн. Основна заборгованість виникла у зв'язку з неповною сплату товару за наступними видатковими накладними: накладна №24-0178 від 22.03.2004 року; накладна № 24-0364 від 16.04.2004 року; накладна №24-0534 від 07.05.2004 року; накладна №24-0645 від 27.05.2004 року; накладна №24-0736 від 14.06.2004 року; накладна №24-0845 від 16.07.2004 року; накладна № 24-0861 від 22.07.2004 року.

04.02.2013 року від відповідача до суду надійшла заява про застосування строків позовної давності, з посиланням на ст. 257 Цивільного кодексу України.

04.02.2013 року від відповідача до суду надійшов відзив на уточнену позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що позивач раніше не заявляв позовну вимогу про стягнення збитків, то уточнена позовна заява не є заявою про збільшення розміру позовних вимог. Окрім того, ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не передбачає право позивача доповнювати позов новими вимогами, і в даному разі, позивач має право подати тільки окремий позов про стягнення збитків.

18.02.2013 року від відповідача до суду надійшли доповнення до відзиву на позовну заяву, в яких він зазначає:

- позивачем у розрахунку основного боргу в таблиці, вказано прибуткові накладні №24-01178 від 22.03.2004 року на суму 6 668,64 грн. та №24-0364 від 16.04.2004 року на суму 94 289,83 грн. Зазначені накладні не мають відношення до справи, оскільки Договір укладено 26.04.2004 року. Причетність даних накладних до спірного Договору позивач намагався довести шляхом зміни дати укладення Договору з 26.04.2004 року на 22.03.2004 року, надавши відповідачу відповідну письмову пропозицію. З цього приводу відповідач надіслав позивачу заперечення.

20.02.2013 року від відповідача до суду надійшли доповнення до відзиву на уточнену позовну заяву, в яких відповідач зазначає, що вказані в акті звірки проплати: 29.01.2004 року на суму 30 000,00 грн.; 17.02.2004 року на суму 1 800,00 грн.; 11.03.2004 року на суму 25 000,00 грн.; 16.03.2004 року на суму 13 696,31 грн.; 17.04.2004 року на суму 23 793,123 грн. - здійснені відповідачем до підписання спірного договору та підтверджують відсутність боргу по поставці насіння кукурудзи та соняшнику по накладній №24-0364 від 16.04.2004 року.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2013 року провадження у справі було зупинено до закінчення перевірки правоохоронними органами суттєвих обставин справи, а саме: чи був поставлений позивачем товар, а також ким було отримано товар, зазначений в накладних: № 24-0178 від 22.03.2004р.; № 24-0364 від 16.04.2004р.; № 24-0534 від 07.05.2004р.; № 24-0645 від 27.05.2004р.; № 24-0736 від 14.06.2004р.; № 24-0845 від 16.07.2004р.; № 24-0861 від 22.07.2004р.

25.02.2013 року до господарського суду Дніпропетровської області від Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" надійшла апеляційна скарга на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2013 року.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.03.2013 року ухвалу господарського суду Дніпропетровської області про зупинення провадження у справі від 21.02.2013 року по справі №41/64 було скасовано.

На підставі Розпорядження № 137 від 25.03.2013 року у зв'язку з перебуванням судді Суховарова А.В. на лікарняному автоматизованою системою діловодства здійснено перерозподіл, справу № 41/64 передано на розгляд судді Золотарьовій Я.С.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2013 року справу № 41/64 прийнято до свого провадження, поновлено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні.

06.06.2013 року від позивача до суду надійшли заперечення на відзив відповідача від 18.01.2013 року, в яких зазначає, що товар, зазначений в накладних №24-01178 від 22.03.2004 року на суму 6 668,64 грн. та №24-0364 від 16.04.2013 року на суму 94 289,83 грн. був поставлений (переданий у власність відповідача) на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту № К9871002, оскільки термін його поставки було встановлено сторонами в специфікації (додаток №1 та №1а) до Договору.

По справі оголошувалась перерва з 19.04.2013 року по 14.05.2013 року, з 14.05.2013 року по 21.05.2013 року, з 21.05.213 року по 06.06.02013 року.

В судовому засіданні 06.06.2013 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

26.04.2004 року між Публічним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Фермер" (покупець) укладено договір поставки на умовах товарного кредиту № К 9871002.

Відповідно до п.1.1. Договору в терміни, визначені Договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість, сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору.

Згідно п.1.2. Договору, найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю, гривнева вартість товару та її доларовий еквівалент, порядок та термін оплати вартості товару та нарахованих відсотків, інші умови, погоджені сторонами - визначені в специфікації (додатки №1 та №1а), які є невід'ємною частиною договору.

Сторони підписали Додатки №1,1а,3 до Договору, в яких визначили найменування товару, вартість товару та її доларовий еквівалент, а також було нараховано відсотки за користування товарним кредитом, загальна сума яких складає еквівалент 1935,51доларів США.

Позивачем було поставлено товар, відповідно до накладних:

- накладна №24-0178 від 22.03.2004 року (а.с. 71, том №2) на суму 6 668,64 грн. , що еквівалентно 1 251,15 доларів США;

- накладна № 24-0364 від 16.04.2004 року (а.с.105, том №1) на суму 94 289,83 грн., що еквівалентно 17 690,40 доларів США;

- накладна №24-0534 від 07.05.2004 року (а.с. 11, том№1) на суму 57 700,87 грн., що еквівалентно 10 825,68 доларів США;

- накладна №24-0645 від 27.05.2004 року (а.с.13, том №1) на суму 24 560,64 грн., що еквівалентно 4 608,00 доларів США;

- накладна №24-0736 від 14.06.2004 року (а.с. 114, том №1) на суму 16 671,18 грн., що еквівалентно 3 127,80 доларів США;

- накладна №24-0845 від 16.07.2004 року (а.с. 117, том №1) на суму 11 557,57 грн., що еквівалентно 2 168,40 доларів США;

- накладна № 24-0861 від 22.07.2004 року (а.с. 15, том №1) на суму 13 335,66 грн., що еквівалентно 2 502,00 доларів США.

В п.2.2. Договору зазначено, що сторони встановлюють, що протягом строку дії договору, грошові зобов'язання покупця існують і підлягають сплаті у гривні. Сума гривні, що підлягає сплаті покупцем на виконання ним зобов'язань по договору, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору або її частини в доларах США, вказаного в додатках до договору, на офіційний курс гривні до долару США, який буде встановлений НБУ на день фактичної оплати покупцем ціни договору або її частини.

Відповідно до ст. 524 Цивільного кодексу України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно ч.2 ст. 533 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до п.1 Угоди №1 від 25.10.2004 року про внесення змін до Договору, сторони дійшли згоди змінити термін оплати вартості товару, встановлені Договором, і встановити наступну дату повної оплати відстрочених платежів по оплаті вартості товару, нарахування та оплати процентів за користування товарним кредитом, а саме 29.11.2004 року.

Згідно п.2 Угоди термін, за який нараховуються проценти (термін користування товарним кредитом) відповідно, визначається, починаючи з дати отримання товару покупцем (якщо інша дата початку нарахування процентів не встановлена в додатку №1а до договору) та закінчуючи датою повної оплати відстрочених платежів по оплаті вартості товару та процентів за користування товарним кредитом, що визначена цією угодою.

У ч.1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору.

В ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що поставки по накладній №24-0178 від 22.03.2004 року на суму 6 668,64 грн., та по накладній № 24-0364 від 16.04.2004 року на суму 94 289,83 грн., були здійснені позивачем до укладення договору поставки на умовах товарного кредиту № К 9871002 від 26.04.2004 року.

Таким чином, позовні вимоги позивача щодо стягнення заборгованості по накладній №24-0178 від 22.03.2004 року на суму 6 668,64 грн. та по накладній № 24-0364 від 16.04.2004 року на суму 94 289,83 грн., на загальну суму 100 958,47 грн., задоволенню не підлягають, оскільки свої позовні вимоги позивач ґрунтує виключно на договорі поставки на умовах товарного кредиту № К 9871002 від 26.04.2004 року.

Отже, позивачем згідно Договору було поставлено товару на загальну суму 123 825,92 грн., що на дату поставки еквівалентно 23 231,88 доларів США.

Відповідач частково оплатив поставлений товар в сумі 103 724, 01 грн., що на час оплати еквівалентно 19 909,32 доларів США, та підтверджується банківськими виписками (а.с.74-77,121, том№1) та видатковою накладною (повернення) №ВП-0000001 від 11.05.2004 року (а.с.112).

Заборгованість відповідача складає еквівалент 3322,56 доларів США, що по офіційному курсу НБУ на час винесення рішення, дорівнює 26 547,26 грн. При вирахуванні суми заборгованості судом враховано наступне: ціна за одиницю виміру в еквіваленті доларів США множиться на кількість товару, які вказані в Додатку №1,1а,3. Потім отримана сума множиться на офіційний курс НБУ гривні до долару США, що діяв на момент поставки товару, та до отриманої суми додається ПДВ.

В судовому засіданні, позивач та відповідач підтвердили, що вартість поставленого товару розраховується відповідно до п.п.2.1, 2.2. Договору, згідно вищенаведеної методики (формули).

Отже, факт не виконання відповідачем зобов'язань щодо повної оплати поставленого товару, матеріалами справи встановлено .

Відповідно до Додатків №1, 1а, 3 до Договору, відсотки за користування товарним кредитом дорівнюють еквіваленту 1935,51 доларів США, що на день прийняття судового рішення становить 15 464,73 грн., за офіційним курсом НБУ 7,99, встановленим на день прийняття судового рішення.

Аналогічна практика викладена у постанові Вищого господарського кодексу України № 11/70-09 від 14.01.2010 року, в абзаці 17 якої зазначено: "щодо визначення гривневого еквіваленту, то в цій частині висновки суду апеляційної інстанції є правомірними. Дійсно, відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України, згідно з якою, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Датою платежу вважається дата прийняття судового рішення, тому апеляційний суд правомірно перерахував суму боргу за офіційним курсом доларів США, який встановлений Національним банком України на момент прийняття оскаржуваного рішення суду першої інстанції (04.06.2009), а саме: 7,61 грн. В результаті перерахування 165.000,00 доларів США за курсом 7,61 складає 1.255.650,00 грн. Тому постанова в цій частині підлягає залишенню без змін".

Суд не приймає до уваги твердження відповідача про невідповідність процентної ставки вимогам Постанови КМУ №997 від 01.07.1998 року "Про затвердження правил торгівлі у розстрочку", оскільки відповідно до п.1 Правил, ці Правила встановлюють порядок продажу резидентами або нерезидентами непродовольчих товарів фізичним особам, у тому числі громадянам-суб'єктам підприємницької діяльності без створення юридичної особи, у розстрочку, тобто на умовах розстрочення кінцевого розрахунку, на визначений строк та під відсоток.

Оскільки і позивач, і відповідач є юридичними особами, до їх правовідносин вищезазначені Правила не застосовуються.

Позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача збитків в розмірі 9 532,13 грн. задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Позивач в своїй заяві про уточнення позовних вимог просить стягнути з відповідача на свою користь збитки в розмірі 9 532,13 грн., тоді як в обґрунтованому розрахунку, який доданий до заяви, сума збитків складає 111 725,33 грн.

Підставою для стягнення збитків позивач зазначає п.7.4. Договору, відповідно до якого покупець відшкодовує збитки, завдані постачальнику невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань по цьому договору. Сторони встановлюють розмір збитків постачальника в твердій сумі: 50 процентів вартості товару. Збитки відшкодовуються в повній сумі понад нейстойку (штраф).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

В ч.1 ст. 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно ч. 5 ст. 225 Господарського кодексу України, сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами. Не допускається погодження між сторонами зобов'язання щодо обмеження їх відповідальності, якщо розмір відповідальності для певного виду зобов'язань визначений законом.

Позивач на підтвердження наявності збитків жодного доказу не надав. Але, з вищенаведених норм вбачається, що позивач повинен довести, що сума, яку він вимагає стягнути як збитки - це є сума реальних витрат, які він зробив, або на цю суму було втрачено або пошкоджено майно, яке йому належить, або це є сумою неодержаного доходу, який сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язань.

Таким чином, якщо вимога про відшкодування збитків не відповідає ст.ст.224,225 Господарського кодексу України, це свідчить про те, що особа (позивач) не понесла збитки і не має право на їх відшкодування, навіть за умови зазначення сторонами у договорі фіксованої суми збитків.

Щодо зустрічних позовних вимог відповідача про визнання недійсним договору поставки на умовах товарного кредиту № К 9871002 від 26.04.2004 року, суд не вбачає підстав для їх задоволення, оскільки Договір виконується сторонами, а саме позивачем було здійснено поставку, відповідно до його умов, а відповідачем проведено часткові оплати за поставлений позивачем товар.

В п.3.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зазначено, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину. Якщо керівник відособленого підрозділу юридичної особи мав відповідні повноваження, але у правочині помилково відсутні вказівки на те, що її укладено від імені юридичної особи, то ця обставина також не може бути підставою для визнання правочину недійсним. У таких випадках правочин слід вважати вчиненим від імені юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 44, 49, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Первісні позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Фермер" (51142, Дніпропетровська область, Магдалинівський район, с. Жданівка, вул. Радянська, 1, код ЄДРПОУ 30912210) на користь Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" (03143, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 152, код ЄДРПОУ 30213384) заборгованість в розмірі 26 547,26 грн., відсотки за користування товарним кредитом в розмірі 15 464,73 грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 137,56 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн., про що видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

В задоволенні зустрічних позовних вимог - відмовити повністю.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.06.2013 року

Суддя Я.С. Золотарьова