Постанова

від 13.06.2013 по справі 913/654/13-г

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

11.06.2013 р. справа №913/654/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І. суддівБойченка К.І., Стойка О.В. при секретарі Ложка Н.Л. від позивача:Загнітко Я.А. - за дов. № 28-12/50-Д від 28.12.12 р. від відповідача:не з»явився Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДержавного підприємства "Донбасантрацит", м. Красний Луч Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 03.04.2013 р. у справі№ 913/654/13-г (суддя Ворожцов А.Г.) за позовомДержавного підприємства "Вугілля України", м. Київ до відповідача Державного підприємства "Донбасантрацит", м. Красний Луч Луганської області простягнення збитків в сумі 231002 грн. 67 коп. ВСТАНОВИВ:

У 2013 році Державне підприємство "Вугілля України", м. Київ звернулося до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Державного підприємства "Донбасантрацит", м. Красний Луч Луганської області про стягнення збитків в сумі 231002 грн. 67 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 03.04.13 р. позов було задоволено. Стягнуто з відповідача, Державного підприємства "Донбасантрацит", Красний Луч Луганської області на користь позивача, Державного підприємства "Вугілля України", м. Київ суму збитків в сумі 231002 грн. 67 коп.

Відповідач, Державне підприємство "Донбасантрацит", м. Красний Луч Луганської області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Луганської області від 03.04.13 р. скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив суд апеляційної інстанції рішення господарського суду Луганської області залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Про причину неявки суд не повідомив, своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, явка сторін ухвалою суду від 22.04.13р. не була визнана обов'язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам по справі в установленому порядку.

В судовому засіданні представник позивача підтримав свої заперечення щодо апеляційної скарги.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 913/654/13-г та наданих представником позивача пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду не відповідає вимогам чинного законодавства України і підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.07 року між ДП "Вугілля України" (покупець), та відповідачем, ДП "Донбасантрацит" (постачальник) було укладено договір поставки вугільної продукції № 13-07/2-ЕН, за умовами якого відповідач зобов'язався поставляти вугілля в асортименті по реквізитах та за якісними характеристиками, обумовленими договором. Пунктом 2.1 договору сторони передбачили обов'язок відповідача поставити покупцю вугільну продукцію (вугілля) за реквізитами, вказаними в Додатках до договору. Приймання вугілля по кількості і якості здійснюється у відповідності з вимогами Інструкцій Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 р. № П-6 та від 25.04.66 р. № П-7 з подальшими змінами і доповненнями, ДЕСТ 1137 - 64 "Угли бурые, каменные, антрацит, горючие сланцы и брикети. Правила приемки по качеству", ДСТУ 4083-2002 "Вугілля кам'яне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях. Технічні умови", ДСТУ 4096-2002 "Вугілля буре, кам'яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб для лабораторних випробування", ГТР 34.09.110-2003 "Вхідний контроль палива на ТЕС та організація претензійної роботи" та/або іншими нормативними документами України; прийнятими на заміну або доповнення вищевказаних в частині, що не суперечить даному договору. Перевірка якості вугілля у партіях здійснюється шляхом проведення її аналізу атестованою хімічною лабораторією вантажоотримувача (п. 4.4 договору). Фактичні значення показників якості вугілля в партії для розрахунків за поставками визначаються на підставі посвідчення про якість вугілля в партії і результатів приймання вугілля за якістю у покупця таким чином: якщо різниця між показниками Ad, Wtr в межах допустимої похибки випробування - за посвідченням про якість; якщо різниця між показниками Ad, Wtr більша за допустиму похибку випробування в обидві сторони, згідно з ДСТУ 4096-2002 -за результатами сумісного випробування вугілля за якістю у покупця (п. 4.5 договору). Якщо показники якості вугілля, визначені в лабораторії Вантажоотримувача, відрізняються від посвідчень якості на величину, більше допустимої похибки випробовування, Покупець або Вантажоотримувач протягом 24 годин з моменту отримання результатів зобов'язаний викликати Постачальника для проведення спільного опробування вугілля. У разі неприбуття представника Постачальника протягом 24 годин з моменту отримання повідомлення, до розрахунку приймаються показники якості, визначені лабораторією Вантажоотримувача (п. 4.9 договору). Вартість перевезення вугілля залізницею оплачує Покупець (п. 5.5 договору).

15.02.07 року між позивачем та ВАТ "Центренерго" було укладено договір № 15-02/1-П, на підставі якого ДП «Донбасантрацитвантажтранс», юридична адреса: 94517, Луганська область, м. Красний Луч, вул. Димитрова, 20, ЗКПО 131331, у березні 2007 року відвантажило відповідно до залізничних накладних вугільну продукцію на адресу Трипільської ТЕС ВАТ "Центренерго".

Трипільською ТЕС на адресу ДП «Донбасантрацитвантажтранс» були направлені факсограми від 9-го, 12-го та 14-го березня 2007 року з повідомленням про поставку продукції.

ДП «Донбасантрацитвантажтранс» 19.03.07 року погодилось на переадресацію вантажу, тому ВАТ "Центренерго" повернуло спірні вагони у зворотному напрямку, що підтверджено квитанцією про приймання вантажу № 32777405, та здійснило оплату залізничного тарифу від ст. Трипілля Дніпропетровське до ст. Красний Луч, що підтверджено зазначеною квитанцією та розрахунками, наданими залізницею, і складає суму у розмірі 37514 грн. 40 коп.

Так, з рахунку ВАТ "Центренерго" залізницею були стягнуті наступні платежі: відповідні збори, пов'язані з переадресацією вантажу в розмірі 580,84 грн., що підтверджено накопичувальною карткою № 20.03.220, а також довідкою перелік № 2103 від 21.03.07 р.; послуги, пов'язані з подачею, збиранням та користуванням вагонами відповідно до відомостей № 3/07-10 в загальному розмірі 53304 грн. 10 коп., що підтверджено актом здачі-приймання робіт ЗТ-0000092 за березень 2007 року, тобто загалом сума збитків ВАТ "Центренерго" становила 91339 грн. 34 коп.

До того ж, ДП «Донбасантрацитвантажтранс» за відповідними залізничними накладними поставив вугілля, яке за своїми якісними характеристиками не відповідає умовам договору, а саме, п. 3.1.

За відібраними Трипільською ТЕС пробами вугілля були проведені відповідні аналізи та встановлена невідповідність якості продукції, що підтверджено актами відбору проб № 1073 від 21.03.07 р. та протоколом № 7 результатів випробування вугілля.

ДП «Донбасантрацитвантажтранс» листом надало згоду на переадресацію вагонів з неякісним вугіллям та оплату витрат, пов'язаних з цим. Так, витрати ВАТ "Центренерго" склали суму у розмірі 64552 грн. 53 коп.

У відповідності до рішення господарського суду м. Києва від 08.02.10 р. по справі № 7/766 з ДП "Вугілля України" на користь ВАТ "Центренерго" були стягнуті збитки у розмірі 162394 грн. 20 коп. (у т.ч. 160552 грн. 67 коп. - прямі збитки, 1605 грн. 53 коп. - витрати з держмита та 236 грн. 00 коп. - інформаційно-технічні витрати, пов'язані з розглядом судової справи), які були погашені, що підтверджено актом зарахування однорідних зустрічних вимог від 29.09.10 р.

Як стверджує позивач, у зв»язку з поставкою неякісного вугілля нібито саме відповідачем, ДП «Вугілля України» зазнало збитків у вигляді додатково понесених витрат на загальну суму у розмірі 231002 грн. 67 коп. з ПДВ. (155891 грн. 87 коп. з ПДВ - відповідно до рішення суду по справі № 7/766 від 08.02.10 р., вартість перевезення вугільної продукції (37596 грн. 40 коп. + 37514 грн. 40 коп.) - 75110 грн. 80 коп.).

Враховуючи наведене, позивач звернувся до господарського суду Луганської області із позовом про стягнення з відповідача збитків у сумі 231002 грн. 67 коп. з ПДВ.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Спірні відносини, що склалися між сторонами, регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту права.

Статтею 225 Господарського кодексу України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Особа, яка вимагає відшкодування збитків зобов'язана довести факт порушення господарського зобов'язання контрагентом, наявність та розмір понесених збитків, причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням та збитками.

Як вбачається з матеріалі справи, позивач не довів належними та допустими засобами доказування факт того, що вантажовідправником за спірними поставками був саме відповідач, оскільки в матеріалах справи взагалі відсутні додатки до договору, в яких повинні були бути узгоджені дані поставки даних партій вугілля саме за договором, що визначений позивачем в якості підстави позову. Посилання позивача та суду першої інстанції на рішення господарського суду м. Києва у справі № 7/766 від 08.02.10р., яким Державне підприємство „Донбасантрацит" було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, судовою колегією не приймається до уваги, оскільки даним рішенням не було встановлено будь-яких фактів неналежного виконання третьою особою договірних зобов»язань, тому що за договором поставки № 15-02/1-П від 15.02.07 р., що був предметом дослідження по вищезазначеній справі, ДП „Донбасантрацит" не є стороною, і суд у вказаному рішенні не встановив зв»язку між спричиненням збитків і діями третьої особи, у зв»язку з чим у судової колегії відсутні підстави для стягнення з відповідача по даній справі збитків в порядку регресу.

У відповідності до п. 3.3 договору, якість вугілля постачальник засвідчує сертифікатами якості та технологічних властивостей і Технічними умовами вуглевидобувних підприємств.

Як вбачається, в матеріалах справи відсутній сертифікат якості вугілля. Неналежна якість спірного вугілля не підтверджена позивачем належними та допустимими доказами по справі, передбаченими сторонами в договорі, зокрема, відсутній акт прийняття продукції відповідно до вимог Інструкції П-7. Акти про приймання вугілля, надані позивачем, не є належними та допустимими доказами по справі, оскільки не відповідають умовам укладеного сторонами договору поставки, зокрема тим нормативним документам, застосування яких сторони передбачили в договорі. Так, позивачем не доведено виконання ним належним чином умов договору про прийняття продукції за якістю у відповідності з вимогами Інструкції П-7 та розділу 4 Договору, що укладений сторонами в добровільному порядку, без заперечень та зауважень.

Статтями 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства, повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки відповідач, Державне підприємство "Донбасантрацит", м. Красний Луч Луганської області, у даній справі, не є, ані вантажовідправником, ані вантажоодержувачем за спірними відправками, станція Красний Луч Донецької залізниці (станція відправлення) прийняла вагони з вантажем до перевезення без зауважень про його якість і за відсутності посвідчення про якість вугілля в партії та враховуючи, що спірні вагони до станції Трипілля-Дніпровське Південно-західної залізниці прослідували без наявності сертифікату якості вугілля, в матеріалах справи відсутній акт прийняття продукції за якістю за нормами Інструкції П-7, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про доведення позивачем складової збитків та неправомірно стягнув з відповідача суму збитків у розмірі 231002 грн. 67 коп., які спричинені позивачу саме з вини відповідача. Стягнення з відповідача збитків за іншим рішенням суду не може вважатися тим фактом, що не потребує доказуванню за загальними правилами цивільного та господарського законодавства, оскільки судом розглядався спір за умовами іншого договору поставки.

Судова колегія встановила, що судом першої інстанції прийнято рішення без перевірки такого факту, як наявність між сторонами підписаного та належним чином оформленого акту прийняття-передачі вугілля, складання якого передбачено умовами укладеного сторонами договору та в якому повинна відображатися фактична кількість та якість вугілля, що надійшла від постачальника (п.2.9.1 договору); акту звіряння вугілля, складання якого передбачено умовами укладеного сторонами договору та в якому повинна відображатися фактична кількість та якість вугілля, що надійшла від постачальника (п. 2.9.1 договору). До того ж, пунктом 4.15 договору сторони в добровільному порядку, без заперечень та зауважень, зазначили, що у випадку порушення позивачем умов договору з обумовленого порядку приймання продукції за якістю, його претензії щодо якості та кількості вугілля не приймаються.

Згідно п. 5.3.1 договору, сторони домовились, що постачальник на повідомлення та за вимогою покупця або вантажоотримувача зобов»язаний телеграмою з залізничної станції відвантаження на залізничну станцію вантажоотримувача підтвердити згоду та готовність на отримання неприйнятого покупцем вугілля.

Як вбачається, в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази підтвердження відповідачем згоди та готовності на отримання неприйнятого покупцем вугілля.

Пунктом 5.5 договору сторони домовились, що вартість перевезення вугілля Залізницею оплачує покупець, тобто умовами договору сторони не передбачили обов»язку відповідача по даній справі відшкодовувати позивачу транспортні витраті, про стягнення яких останній звернувся до суду із позовом.

Також судова колегія вважає, що задоволення судом першої інстанції позовних вимог позивача про стягнення збитків, які визначені ним в позовній заяві, в тому числі, як сплата сум відповідно до рішення по справі № 7/766, є невірним ще й тому, що умовами договору не передбачено повернення саме таких витрат відповідачем позивачу, а наявність інших підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді стягнення збитків позивач суду не довів.

Таким чином, позивачем не доведено судовій колегії всі складові факту понесення ним збитків, тоді як відповідач довів суду відсутність своєї вини у спричиненні збитків позивачу, і підстави для задоволення регресних вимог позивача і застосування норм ст. 228 Цивільного кодексу України відсутні. Судом першої інстанції помилково зазначено в рішенні про доведеність позивачем його вимог з посиланням на рішення Європейського суду, оскільки в даному випадку рішення суду дійсно ніхто не може поставити під сумнів і відсутні факти, що мають преюдиційний характер за нормами ст.35 Господарського процесуального кодексу України відносно саме відповідача, але не доведено саме позивачем по даній справі ті доводи, на які він посилається в позові, оскільки ніяким чином не доведено, що саме відповідач є вантажовідправником за залізничними накладними, а транспортні витрати при поверненні продукції були понесені Трипільською ТЕС з вини вантажовідправника - «Донбасантрацитвантажтранс», що не є відповідачем у справі, а має окремі реквізити іншої особи без дослідження факту його будь-якого відношення до відповідача, в матеріалах справи взагалі відсутні додатки, ні які посилається як позивач, так і суд першої інстанції, і відсутні певні засоби доказування, обумовлені сторонами в договорі щодо порядку приймання продукції у випадку поставки неякісного вугілля.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, тому судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Луганської області від 03.04.2013 року у справі № 913/654/13-г підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі в зв»язку з недоведеністю.

Оскільки позивачем не доведені позовні вимоги, тому судова колегія не розглядає питання щодо пропуску строку позовної давності.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 49, 99, 101, 103, 104, 105, 117 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Донбасантрацит", м. Красний Луч Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 03.04.2013 року у справі № 913/654/13-г - задовольнити.

Рішення господарського суду Луганської області від 03.04.2013 року у справі № 913/654/13-г - скасувати.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Вугілля України", м. Київ до Державного підприємства "Донбасантрацит", м. Красний Луч Луганської області про стягнення збитків в сумі 231002 грн. 67 коп.

Стягнути з Державного підприємства "Вугілля України", 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 4, ЗКПО 32709929 на користь Державного підприємства "Донбасантрацит", 94506, Луганська обл., м. Красний Луч, вул. Косіора, 10, ЗКПО 32446546 витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2310 грн. 03 коп.

Доручити господарському суду Луганської області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, надсилається сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І.Діброва

Судді К.І. Бойченко

О.В. Стойка

Надр. 5 прим:

1 - у справу;

2 - позивачу;

3 - відповідачу;

4 - ДАГС;

5 - ГС Луг. обл.;

Ложка Н.Л.