Ухвала

від 19.08.2013 по справі 913/654/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

---

УХВАЛА                      19 серпня 2013 року                                                   Справа № 913/654/13-г                                                                                 Провадження № 29/913/2115/13      За позовом Державного підприємства «Вугілля України», м. Київ до відповідача Державного підприємства «Донбасантрацит», м. Красний Луч Луганської області про стягнення збитків у сумі 231 002 грн. 67 коп. Суддя Якушенко Р.Є. Секретар судового засідання Колпакова Г.О. з участю представників сторін: від позивача - повноважний представник у судове засідання не прибув; від відповідача - повноважний представник у судове засідання не прибув. В С Т А Н О В И В : Державне підприємство «Вугілля України» (далі –  ДП «Вугілля України», позивач у справі) звернулося до господарського суду Луганської області з позовом від 18.02.2013                 № 0336/10 до Державного підприємства «Донбасантрацит» (далі – ДП «Донбасантрацит», відповідача у справі) з вимогою стягнути з останнього збитки в сумі 231 002 грн. 67 коп., спричинених неналежним виконанням зобов'язань за договором поставки вугільної продукції № 13-07/2-ЕН від 01.03.2007 (а.с.2-10). Рішенням господарського суду Луганської області від 03.04.2013 у справі                              № 913/654/13-г позов задоволено повністю, стягнуто з ДП «Донбасантрацит» на користь ДП «Вугілля України» суму збитків у розмірі 231   002 грн. 67 коп., а також судові витрати в сумі 4   620 грн. 06 коп. (а.с.126-128). Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.06.2013 рішення господарського суду Луганської області від 03.04.2013 у справі № 913/654/13-г скасовано та прийнято нове рішення про відмову в позові з підстав недоведеності завдання позивачу збитків з вини відповідача (а.с.150-153). Постановою Вищого господарського суду України від 23.07.2013 у справі                          № 913/654/13-г постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.06.2013 та рішення господарського суду Луганської області від 03.04.2013 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Луганської області (а.с.167-171). При скасуванні судових рішень касаційна інстанція зазначила наступне. Проте, позивач не довів належними та допустимими засобами доказування того, що вантажовідправником за спірними поставками був саме відповідач, оскільки в матеріалах справи взагалі відсутні додатки до договору, в яких повинні були бути узгоджені поставки даних партій вугілля саме за договором, що визначений позивачем в якості підстави позову. Посилання позивача та суду першої інстанції на рішення господарського суду м.Києва від 08.02.2010 у справі  №7/766, у якій Державне підприємство „Донбасантрацит” було залучено до участі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, апеляційна інстанція не прийняла до уваги, оскільки даним рішенням не було встановлено будь-яких фактів неналежного виконання третьою особою договірних зобов'язань, тому що за договором поставки №15-02/1-П від 15.02.2007, що був предметом дослідження по вищезазначеній справі,  ДП „Донбасантрацит” не є стороною, і суд у вказаному рішенні не встановив зв'язку між спричиненням збитків і діями третьої особи, у зв'язку з чим відсутні підстави для стягнення з відповідача збитків в порядку регресу. У відповідності до п.3.3 договору, якість вугілля постачальник засвідчує сертифікатами якості та технологічних властивостей і Технічними умовами вуглевидобувних підприємств. В матеріалах справи відсутній сертифікат якості вугілля. Неналежна якість спірного вугілля не підтверджена позивачем належними та допустимими доказами по справі, передбаченими сторонами в договорі, зокрема, відсутній акт прийняття продукції відповідно до вимог Інструкції П-7. Акти про приймання вугілля, надані позивачем, не є належними та допустимими доказами по справі, оскільки не відповідають умовам укладеного між сторонами договору поставки, зокрема, тим нормативним документам, застосування яких сторони передбачили в договорі. Позивачем не доведено виконання ним належним чином умов договору в частині прийняття продукції за якістю у відповідності з вимогами Інструкції П-7 та розділу 4 договору. Оскільки відповідач (Державне підприємство “Донбасантрацит”) у даній справі, не є, ані вантажовідправником, ані вантажоодержувачем за спірними відправками, станція Красний Луч Донецької залізниці (станція відправлення) прийняла вагони з вантажем до перевезення без зауважень про його якість і за відсутності посвідчення про якість вугілля в партії та враховуючи, що спірні вагони до станції Трипілля-Дніпровське Південно-західної залізниці прослідували без наявності сертифікату якості вугілля, в матеріалах справи відсутній акт прийняття продукції за якістю за нормами Інструкції П-7, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про доведення позивачем складової збитків та неправомірно стягнув з відповідача суму збитків у розмірі 231002 грн. 67 коп., які спричинені позивачу саме з вини відповідача. Стягнення з відповідача збитків за іншим рішенням суду не може вважатися тим фактом, що не потребує доказуванню за загальними правилами цивільного та господарського законодавства, оскільки судом розглядався спір за умовами іншого договору поставки. Апеляційний суд встановив, що судом першої інстанції прийнято рішення без перевірки такого факту, як наявність між сторонами підписаного та належним чином оформленого акту прийняття-передачі вугілля, складання якого передбачено умовами укладеного між сторонами договору, та в якому повинна відображатися фактична кількість та якість вугілля, що надійшла від постачальника (п.2.9.1 договору); акту звіряння вугілля, складання якого передбачено умовами укладеного між сторонами договору, та в якому повинна відображатися фактична кількість та якість вугілля, що надійшла від постачальника (п.2.9.1 договору). До того ж, в п.4.15 договору сторони зазначили, що у випадку порушення позивачем умов договору з обумовленого порядку приймання продукції за якістю, його претензії щодо якості та кількості вугілля не приймаються. Згідно п.5.3.1 договору постачальник на повідомлення та за вимогою покупця або вантажоотримувача зобов'язаний телеграмою з залізничної станції відвантаження на залізничну станцію вантажоотримувача підтвердити згоду та готовність на отримання неприйнятого покупцем вугілля. Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази підтвердження відповідачем згоди та готовності на отримання неприйнятого покупцем вугілля. В п.5.5 договору сторони домовились, що вартість перевезення вугілля Залізницею оплачує покупець, тобто умовами договору сторони не передбачили обов'язку відповідача по даній справі відшкодовувати позивачу транспортні витрати, про стягнення яких останній звернувся до суду із позовом. Також задоволення судом першої інстанції позовних вимог про стягнення збитків, в тому числі, в якості сплати сум на виконання рішення по справі №7/766, є невірним ще й тому, що умовами договору не передбачено повернення таких витрат відповідачем позивачу, а наявність інших підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді стягнення збитків позивач суду не довів. Таким чином, позивачем не доведено всі складові понесення ним збитків, тоді як відповідач довів суду відсутність своєї вини у спричиненні збитків позивачу і підстави для задоволення регресних вимог позивача та застосування норм ст.228 ГК України відсутні.  Судом першої інстанції помилково зазначено в рішенні про доведеність позивачем його вимог з посиланням на рішення Європейського суду, оскільки, дійсно, в даному випадку рішення суду ніхто не може поставити під сумнів і відсутні факти, що мають преюдиціальний характер за нормами ст.35 ГПК України стосовно саме відповідача, але не доведено позивачем по даній справі ті доводи, на які він посилається в позові, зокрема, що саме відповідач є вантажовідправником за залізничними накладними, оскільки транспортні витрати при поверненні продукції були понесені Трипільською ТЕС з вини вантажовідправника  -  “Донбасантрацитвантажтранс”, що не є відповідачем у справі, а має окремі реквізити іншої особи без дослідження факту його будь-якого відношення до відповідача. В матеріалах справи взагалі відсутні додатки, на які посилається як позивач, так і суд першої інстанції, і відсутні певні засоби доказування, обумовлені сторонами в договорі щодо порядку приймання продукції у випадку поставки неякісного вугілля. Колегія погоджується з твердженням апеляційного суду про те, що само по собі рішення господарського суду м.Києва від 08.02.2010 у справі №7/766 не є в розумінні ч.2 ст.35 ГПК України носієм фактів, що мають преюдиціальне значення при вирішенні спору у справі №913/654/13-г, оскільки суб'єктний склад сторін у даних справах є різним. Слід також погодитися з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача збитків в порядку регресу та безпідставність посилання суду першої інстанції на ст.228 ГК України, оскільки у даному випадку між сторонами виникли правовідносини, пов'язані з відшкодуванням збитків у вигляді витрат, понесених позивачем у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором від 01.03.2007 №13-07/2-ЕН, а не правовідносини з відшкодування позадоговірної шкоди в порядку регресу. Проте, касаційна інстанція не може погодитися з передчасними висновками апеляційного суду про наявність підстав для відмови в позові повністю, з огляду на наступне. Згідно зі ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. У відповідності до ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. Предметом позову у даній справі є вимога про відшкодування збитків в розмірі 231002,67 грн., завданих поставкою ДП "Донбасантрацит" неякісного вугілля, які складаються з витрат у сумі 155891,87 грн., погашених позивачем на виконання рішення господарського суду м.Києва від 08.02.2010 у справі №7/766, та витрат з оплати вартості перевезення вугілля від вантажовідправника до вантажоотримувача на суму 75110,80 грн. Таким чином, спір у даній справі має похідний характер від спору по справі №7/766, причому, при розгляді останньої ДП "Донбасантрацит" приймав участь в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, а відповідачем було ДП "Вугілля України". Судом першої інстанції при розгляді даної справи рішення господарського суду м.Києва від 08.02.2010 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2010 у справі №7/766 оцінювалися не як носії фактів, що мають преюдиціальне значення, а в якості певних доказів в сукупності з іншими наявними по справі доказами, що не суперечить вимогам ст.43 ГПК України. Зокрема, вказаним судовим рішенням встановлено факти поставки саме третьою особою (ДП "Донбасантрацит") від імені ДП "Вугілля України" (за довіреністю) на користь ВАТ "ДЕК "Центренерго" вугільної продукції неналежної якості в березні 2007 року згідно залізничних накладних №№49361041, 49361042, 49361043, 49361054, 49361055, 49361056, 49361057, 49361058, 49361090, 49361091, 49361092, 49361093 (а.с.20-31); 49361428, 49361429, 49361430, 49361381, 49361378, 49361379, 49361374, 49361376, 49361375, 49361377, 49361393, 49361371 (а.с.42-54) та подальшого повернення зазначеної продукції вантажоодержувачем (Трипільська ТЕС). Вказані залізничні накладні надано позивачем в обґрунтування доведеності позовних вимог по справі №913/654/13-г. Водночас, в оскаржуваній постанові апеляційним судом зазначено про відхилення наданих позивачем актів про приймання вугілля як неналежних доказів по справі, проте, ці акти у справі відсутні, що свідчить про порушення судом вимог ст.105 ГПК України. Крім того, апеляційним судом залишено поза увагою положення ст.ст.528,618 ЦК України, згідно яких виконання обов'язку може бути покладено боржником на  іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. У разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам. Боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (ст.528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця. Зокрема, встановивши недоведеність поставки позивачу в березні 2007 року неякісного вугілля відповідачем з тих лише мотивів, що у залізничних накладних вантажовідправником зазначено іншу особу - ДП “Донбасантрацитвантажтранс”, апеляційний суд не з'ясував, чи відповідач у встановленому порядку покладав на вказану особу (виконавця) зобов'язання по відправці вантажу на користь Трипільської ТЕС.     Адже, з врахуванням приписів ст.618 ЦК України відповідач, будучи постачальником згідно наявних у справі залізничних накладних та переклавши виконання зобов'язання по завантаженню вугілля на третю особу - вантажовідправника (ДП "Донбасантрацитвантажтранс"), залишається відповідальним за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання третьою особою. Також суд апеляційної інстанції, пославшись виключно на п.5.5 договору від 01.03.2007 №13-07/2-ЕН в обґрунтування висновку про відсутність у відповідача обов'язку відшкодувати позивачу транспортні витрати, безпідставно не врахував умови п.6.4 цього ж договору, якими передбачено обов'язок ДП "Донбасантрацит" (постачальника) компенсувати всі витрати вантажоотримувача (Трипільської ТЕС) та покупця (ДП "Вугілля України"), пов'язані з поставкою неякісного вугілля, в тому числі з його поверненням. Разом з тим, первісне рішення про задоволення позову також не може бути залишено без змін, з огляду на наступне. Судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної правової оцінки умовам договору від 01.03.2007 №13-07/2-ЕН, укладеного між ДП "Вугілля України" та ДП "Донбасантрацит", та умовам договору від 15.02.2007 №15-02/1-П, укладеного між ДП "Вугілля України" та ВАТ "ДЕК "Центренерго", та не досліджено, чи є вказані договори взаємопов'язаними, чи стосувалися вони одних і тих же самих поставок партій вугілля згідно залізничних накладних №№49361041, 49361042, 49361043, 49361054, 49361055, 49361056, 49361057, 49361058, 49361090, 49361091, 49361092, 49361093 (а.с.20-31); 49361428, 49361429, 49361430, 49361381, 49361378, 49361379, 49361374, 49361376, 49361375, 49361377, 49361393, 49361371 (а.с.42-54). Крім того, судами попередніх інстанцій достеменно не встановлено, чи складалися за участю представників вантажоотримувача та вантажовідправника акти про прийняття продукції за якістю та кількістю, як того вимагають умови договору від 01.03.2007 №13-07/2-ЕН. При цьому, якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд в силу приписів ст.65 ГПК України може за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали, не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів. За таких обставин, в разі сумнівів щодо достатності доказів, місцевий господарський суд не був позбавлений можливості з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору витребувати в порядку статті 65 ГПК України належні докази в підтвердження поставки вугілля та пов'язаних з нею витрат, а саме: квитанції про приймання вантажу, накопичувальні картки, відомості плати за користування вагонами, акти приймання-передачі продукції за кількістю та якістю, сертифікати якості вугілля тощо. Судом першої інстанції в порушенням вимог ст.ст.43,84 ГПК України не відхилено та не спростовано наведені у запереченні на позовну заяву (а.с.97-98) посилання відповідача на недоведеність завдання збитків у сумі 91339,34 грн., пов'язаних з поверненням вантажу, що надійшов згідно залізничних накладних №№49361041, 49361042, 49361043, 49361054, 49361055, 49361056, 49361057, 49361058, 49361090, 49361091, 49361092, 49361093 (а.с.20-31), у яких постачальником визначено ДП "Шахтарськантрацит", що не має ніякого відношення до відповідача - ДП "Донбасантрацит". Апеляційний суд помилково на вказане також уваги не звернув.   Проте, достовірне встановлення даних обставин безперечно свідчитиме про необхідність розмежування заявлених до стягнення сум збитків залежно від реальних постачальників вугілля неналежної якості, що, в свою чергу, не виключає наявність підстав для часткового задоволення позову. Колегія враховує, що наведеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України при здійсненні касаційного перегляду рішень господарських судів у справах зі спорів, пов'язаних з відшкодуванням збитків від поставки неякісної продукції (постанови ВГСУ від 02.07.2013 та від 11.03.2013 у справі №7/390, від 28.05.2012 у справі №7/389). Крім того, неправильно застосувавши норми ст.228 ГК України та ч.6 ст.261 ЦК України до спірних правовідносин, які не є регресними, місцевий господарський суд помилково не застосував позовну давність в частині позовних вимог про стягнення 75110,80 грн. витрат по перевезенню неякісного вугілля вантажоодержувачу, відхиливши відповідну заяву ДП "Донбасантрацит" (а.с.105). Отже, наведене вище вимагає від суду встановлювати фактичні обставини справи, зокрема, щодо визначення дійсного заподіювача шкоди, розмежування розміру збитків залежно від конкретних постачальників, наявності чи відсутності підстав для застосування позовної давності. Позивач та відповідач не скористалися правом участі у судовому засіданні, не забезпечили участь повноважного представника у судове засідання, хоча про час та місце судового розгляду справи повідомлялися належним чином: ухвала суду від 08.08.2013 направлена завчасно рекомендованими листами з повідомленнями 09.08.2013 за належними адресами місцезнаходження юридичних осіб. Отримання ухвали позивачем та відповідачем 13.08.2013 підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення. Сторони у даній справі витребувані судом докази не подали, що перешкоджає вирішенню спору по суті у даному судовому засіданні. Така поведінка сторін розцінюється судом як неповага до суду. Відповідно до статті 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися  належними їм процесуальними правами, виявляти  взаємну  повагу  до  прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів  до всебічного, повного та об'єктивного  дослідження  всіх  обставин справи. Суд вважає за необхідне попередити сторін, що за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на них цією ухвалою, на підставі пункту 5  статті 83 Господарського процесуального кодексу України, суд має право з них стягнути штраф в доход Державного бюджету України у розмірі до 1700 грн. Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 185-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, неповага до суду, що виразилась у злісному ухиленні від явки в суд свідка, потерпілого, позивача, відповідача або в непідкоренні  зазначених  осіб  та  інших  громадян  розпорядженню головуючого  чи  в порушенні порядку під час судового засідання, а так  само  вчинення будь-ким дій, які свідчать про явну зневагу до суду або встановлених у суді правил, тягнуть за собою  накладення штрафу від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до ч. 1 ст. 382 Кримінального кодексу України, умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню - карається штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років. Враховуючи не прибуття сторін у судове засідання та ненадання ними всіх витребуваних судом документів, з метою створення сторонам необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, забезпечення рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, розгляд справи слід відкласти. Враховуючи викладене вище, керуючись статтями 65, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, - У Х В А Л И В: 1. Розгляд справи № 913/654/13-г відкласти на 19.09.2013 о 10 год. 00 хв. 2. Засідання відбудеться у приміщенні господарського суду Луганської області за адресою: м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а, в каб. 325. 3. Зобов'язати позивача надати: письмові пояснення щодо предмету спору з урахуванням обставин викладених у постанові Вищого господарського суду України від 23.07.2013 у даній справі (докази підтвердження відповідачем згоди та готовності на отримання неприйнятого покупцем, акти про прийняття продукції за якістю та кількістю, квитанції про приймання вантажу, накопичувальні картки, відомості плати за користування вагонами, акти приймання - передачі продукції за кількістю та якістю, сертифікати якості вугілля тощо), документальне підтвердження та нормативне обґрунтування викладених у ньому доводів по суті спору – належним чином засвідчені копії доказів до матеріалів справи, оригінали - для огляду в судовому засіданні; оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи № 913/654/13-г, для огляду у судовому засіданні; письмові пояснення на відзив відповідача, документальне підтвердження і нормативне обґрунтування викладених доводів по суті спору; забезпечити участь повноважного представника у судове засідання. 4. Зобов'язати відповідача надати: письмовий відзив на позовну заяву, з урахуванням обставин викладених у постанові Вищого господарського суду України від 23.07.2013 у даній справі, докази його надсилання позивачу, документальне підтвердження та нормативне обґрунтування викладених у ньому доводів по суті спору - належним чином засвідчені копії доказів до матеріалів справи, оригінали - для огляду в судовому засіданні; оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи № 913/654/13-г, для огляду у судовому засіданні; забезпечити участь повноважного представника у судове засідання. Звертаємо увагу сторін, що всі копії документів, що додаються до матеріалів справи та довіреності представників сторін повинні бути належним чином засвідчені відповідно до вимог    п. 2 ст. 36 ГПК України. Крім того, п. 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (ДСТУ 4163-2003)    передбачено, що відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів "Згідно з оригіналом", назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії; засвідчуватись повинна кожна сторінка документу з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи. Суддя                                                                                Р.Є. Якушенко