Постанова

від 13.06.2013 по справі 5011-65/4637-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2013 р. Справа№ 5011-65/4637-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Новікова М.М.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

за участю представників

від позивача: Семенюта - дов. №54 від 03.07.2012

від відповідача: Гудзера Т.С. - дов. №12 від 01.04.2013

від ВДВС: Рубель І.В. - дов. №2.7-4.4/4.4/1933 від 21.12.2012

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Спеціальне

конструкторське бюро Сухіна"

на ухвалу господарського суду міста Києва

від 11.03.2013

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „Спеціальне

конструкторське бюро Сухіна"

на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо опису та накладення арешту на нежилі приміщення

та

на ухвалу господарського суду міста Києва

від 15.03.2013

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „Спеціальне

конструкторське бюро Сухіна"

на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо звернення стягнення на нежилі приміщення та зобов'язання вчинити певні дії

у справі №5011-65/4637-2012 (суддя Головіна К.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства „Укргазпромбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Спеціальне

конструкторське бюро Сухіна"

про стягнення заборгованості

за участю Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Спеціальне конструкторське бюро Сухіна" (надалі - ТОВ „СКБ Сухіна", скаржник, боржник) звернулось до господарського суду міста Києва зі скаргою на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо опису та накладення арешту на нежилі приміщення, які належать ТОВ „СКБ Сухіна", за наказом №5011-65/4637-2012, виданим господарським судом міста Києва 17.05.2012.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.03.2013 у справі №5011-65/4637-2012 Товариству з обмеженою відповідальністю „Спеціальне конструкторське бюро Сухіна" відмовлено у задоволенні скарги на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо опису та накладення арешту на нежилі приміщення, які належать ТОВ „СКБ Сухіна".

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, скаржник звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 11.03.2013 у справі №5011-65/4637-2012 та прийняти нову ухвалу, якою визнати неправомірними дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо опису та накладення арешту на нежитлові приміщення загальною площею 489,8 кв.м., що складають 284/1000 частини домоволодіння (літ. А, Б), площею 1791,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 6/11, з метою їх подальшої реалізації при примусовому виконанні наказу № 5011-65/4637-2012 від 17.05.2012 року.

Вимоги та доводи апеляційної скарги відповідача мотивовані тим, що ухвала прийнята із порушенням норм процесуального та матеріального права. Зокрема апелянт вважає, що звернення стягнення на приміщення боржника, які є предметом іпотеки, з метою примусового виконання наказу про стягнення з боржника грошових коштів суперечить Закону України „Про іпотеку", який є спеціальним законом, що регулює звернення стягнення на предмет іпотеки.

Крім того, 13.03.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю „Спеціальне конструкторське бюро Сухіна" звернулось до господарського суду міста Києва зі скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо порушення черговості звернення стягнення на нежилі приміщення та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.03.2013 у справі №5011-65/4637-2012 Товариству з обмеженою відповідальністю „Спеціальне конструкторське бюро Сухіна" повернуто скаргу та додані до неї документи без розгляду.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, скаржник звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 15.03.2013 у справі №5011-65/4637-2012, а справу передати для розгляду до господарського суду міста Києва.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю „Спеціальне конструкторське бюро Сухіна" не пропущено десятиденний строк оскарження дій державного виконавця, оскільки про ігнорування Відділом примусового виконання рішень ДВС України заяви боржника, поданої 27.02.2013, щодо звернення стягнення на запропоноване рухоме майно та про продовження звернення стягнення на не житлові приміщення ТОВ „СКБ Сухіна" стало відомо 04.03.2013, коли була отримана постанова про призначення експерта, з якої вбачається, що державний виконавець не звертає стягнення на рухоме майно, а продовжує звертати стягнення на приміщення, чим порушує черговість звернення стягнення.

Представники позивача та Державної виконавчої служби України проти задоволення апеляційної скарги заперечують, вважають ухвали суду законними та обґрунтованими і просять залишити їх без змін.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

09.04.2012 Публічне акціонерне товариство „Укргазпромбанк" звернулось до господарського суду міста Києва із заявою про видачу судового наказу на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у справі №1066/11.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.05.2012 заяву Публічного акціонерного товариства „Укргазпромбанк" про видачу судового наказу на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у справі №1066/11 задоволено.

17.05.2012 видано наказ на виконання вказаного рішення третейського суду про стягнення заборгованості із Товариства з обмеженою відповідальністю „Спеціальне конструкторське бюро Сухіна" на користь Публічного акціонерного товариства „Укргазпромбанк" (надалі - стягувач) в розмірі 10545323,17 грн. та 25500,00 грн. витрат, пов'язаних із розглядом третейського спору.

Відповідач не погоджуючись із рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у справі №1066/11, оскаржив його до господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.08.2012 у справі №5011-65/7018-2012, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2012, відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю „Спеціальне конструкторське бюро Сухіна" про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 28.02.2012 у справі №1066/11.

10.07.2012 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України за заявою стягувача відкрито виконавче провадження №33353639 по виконанню наказу господарського суду м. Києва №5011-65/4637-2012 від 17.05.2012 про стягнення з ТОВ „Спеціальне конструкторське бюро Сухіна" на користь ПАТ „Укргазпромбанк" заборгованості в розмірі 10545323,17 грн. та 25550,00 грн. витрат, пов'язаних із розглядом третейського спору.

Копія постанови згідно супровідного листа №12-0-35-2204/5-630/5 була надіслана рекомендованою кореспонденцію з повідомленням про вручення сторонам виконавчого провадження для відома та виконання.

Відповідно до ст. 25 Закону України „Про виконавче провадження", у постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим законом.

Оскільки боржник рішення суду самостійно у визначений законом строк не виконав, державним виконавцем відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України „Про виконавче провадження" було розпочате примусове виконання рішення суду.

З матеріалів виконавчого провадження, копії яких долучені до матеріалів справи вбачається, що при проведенні примусового виконання наказу господарського суду державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України були надіслані запити до органів ДАІ, БТІ, комітету земельних ресурсів для встановлення майнового стану боржника.

01.08.2012 виконавче провадження було зупинене у зв'язку із подачею боржником заяви про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.11.2012 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю „Спеціальне конструкторське бюро Сухіна" про визнання наказу від 17.05.2012 таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку із чим 10.01.2013 поновлено стягнення за вказаним наказом.

Відповідно до ст. 52 Закону України „Про виконавче провадження" стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Як встановлено місцевим господарським судом, 21.01.2013 державним виконавцем відповідно до ст. 57 Закону України „Про виконавче провадження" винесено постанову про арешт коштів боржника, яку надіслано до банківських установ для виконання та сторонам до відома.

Із отриманих від банківських установ відповідей вбачається, що постанова про арешт коштів боржника була прийнята до виконання, але кошти для повного виконання рішення суду у боржника відсутні.

У письмових поясненнях, поданих до суду першої інстанції, державний виконавець зазначив, що в подальшому він направив до банківських установ платіжні доручення на списання коштів з рахунків боржника з метою часткового погашення заборгованості.

Державний виконавець також вказав, що згідно відповідей отриманих на запити державного виконавця було встановлено, що за боржником зареєстровані транспортні засоби, на які постановою державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 21.01.2013 накладено арешт для забезпечення реального виконання рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.02.2013 державним виконавцем було проведено опис та арешт нерухомого майна, а саме - нежилих приміщень за адресою: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 6/11, які належать на праві власності боржнику ТОВ „Спеціальне конструкторське бюро Сухіна".

Відповідно до пункту 4.2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 після виявлення майна боржника державний виконавець проводить опис та арешт цього майна, про що складає акт. В акті опису та арешту майна боржника повинні бути вказані: назва кожного внесеного в акт предмета і його відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо; прізвище, ім'я та по батькові особи, якій передано майно на зберігання, а якщо майно передано на зберігання не боржнику, а іншій особі, - паспортні дані, її місце проживання; відмітка про роз'яснення зберігачеві майна обов'язків із збереження майна, попередження про кримінальну та іншу відповідальність, встановлену законодавством, за його розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт; якщо державний виконавець установив зберігачеві обмеження права користуватися майном, зазначаються вид, обсяги і строки обмеження; зауваження або заяви стягувача, боржника, осіб, що були присутні при описі. Акт опису та арешту майна підписується державним виконавцем, понятими, зберігачем майна, боржником та стягувачем, їх представниками, а також може бути підписаний іншими особами, які були присутні при проведенні опису майна. У разі відмови від підпису сторін чи інших осіб, що були присутні при виконанні, про це робиться відмітка в акті.

Як встановлено місцевим господарським судом, опис майна боржника здійснювався уповноваженою особою ДВС - державним виконавцем Рагімовою А.Н. в присутності представника боржника - Таран Л.М., представника стягувача - Грищенка О.М. Також під час здійснення виконавчих дій були присутні поняті - Бєльський М.В., Глущенко С.В.

Вказаний акт опису й арешту майна підписаний державним виконавцем, зберігачем майна, боржником, представником стягувача.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що вимоги закону щодо порядку складення акту опису й арешту майна були дотримані державним виконавцем.

25.02.2013 державним виконавцем відповідно до ст. 58 Закону України „Про виконавче провадження" винесено постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

Колегією суддів відхиляються доводи апеляційної скарги про те, що звернення стягнення на приміщення боржника, які є предметом іпотеки, з метою примусового виконання наказу про стягнення з боржника грошових коштів суперечить Закону України „Про іпотеку", який є спеціальним законом, що регулює звернення стягнення на предмет іпотеки.

Так, відповідно до ст. 57 Закону України „Про виконавче провадження", арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Тобто арешт майна є загальною процедурою, яка застосовується державним виконавцем з метою забезпечення виконання рішення, зокрема за заявою стягувача.

Саме з метою забезпечення реального виконання рішення, враховуючи відсутність доказів наявності у боржника у достатній кількості грошових коштів та іншого майна, на яке можна звернути стягнення та за рахунок якого можна виконати рішення, державний виконавець здійснив опис та арешт нерухомого майна, а саме - нежилих приміщень за адресою: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 6/11, які належать на праві власності боржнику ТОВ „Спеціальне конструкторське бюро Сухіна".

Вищевказане майно не віднесене до переліку майна, на яке не може бути звернуто стягнення за виконавчими документами, згідно Закону України „Про виконавче провадження".

При цьому, місцевим господарським судом правильно встановлено, що норми Закону України „Про іпотеку", на який посилався апелянт у даному випадку, Державною виконавчою службою не застосовувались, оскільки вказаний закон регулює інші відносини, ніж ті, що виникли в межах виконавчого провадження.

Відповідно до частини 1 статті 54 Закону України „Про виконавче провадження", звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у даному випадку стягувач та іпотекодержатель є однією особою, а майно, опис та арешт якого здійснено державним виконавцем за актом від 14.02.2013, є майном, яке передане в іпотеку з метою забезпечення вимог стягувача до боржника за договором банківського кредиту (кредитна лінія) №1229-КЛ/08 від 06.08.2008 року. Саме за вказаним договором з відповідача за рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 28.02.2012 у справі №1066/11 була стягнена заборгованість. На виконання зазначено рішення було видано наказ від 17.05.2012 року, на підставі якого було відкрите виконавче провадження.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України дотримано вимоги Закону України „Про виконавче провадження", який є спеціальним законом у спірних правовідносинах, а тому підстави для визнання дій державного виконавця незаконними у суду відсутні.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Спеціальне конструкторське бюро Сухіна" на ухвалу господарського суду міста Києва від 11.03.2013 у справі №5011-65/4637-2012 задоволенню не підлягає, а вказана ухвала місцевого господарського суду має бути залишена без змін.

Стосовно апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Спеціальне конструкторське бюро Сухіна" на ухвалу господарського суду міста Києва від 15.03.2013 у справі №5011-65/4637-2012 колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.03.2013 до господарського суду міста Києва надійшла скарга від Товариства з обмеженою відповідальністю „Спеціальне конструкторське бюро Сухіна" на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо порушення черговості звернення стягнення на нежилі приміщення та зобов'язання вчинити певні дії.

Боржник вважає, що державний виконавець порушує порядок звернення стягнення на його майно, оскільки за твердженням скаржника 27.02.2013 ним було подано до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України заяву, якою він повідомив про наявність у нього майна, що не використовується у виробництві та просив у першу чергу звернути стягнення на вказане рухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Скаржник вказує, що постанову державного виконавця від 25.02.2013 про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні він отримав 04.03.2013 та вважає, що з цього моменту почався перебіг строку на оскарження вказаної постанови.

Повертаючи скаргу боржника без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що про проведення оскаржуваних виконавчих дій з примусового стягнення майна Товариству з обмеженою відповідальністю „Спеціальне конструкторське бюро Сухіна" стало відомо безпосередньо під час їх вчинення ще 14.02.2013 року, а із скаргою боржник звернувся до суду лише 13.03.2013, що підтверджується відміткою вхідної кореспонденції відділу діловодства господарського суду міста Києва, тобто із порушенням 10-денного строку на звернення до суду із даною скаргою.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, оскільки у своїй скарзі боржник просить визнати неправомірними дії державного виконавця щодо звернення стягнення на нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 6/11. При цьому, про проведення виконавчих дій з примусового звернення стягнення на вищевказане майно боржнику стало відомо у момент проведення опису та арешту цього майна 14.02.2013, що підтверджується підписом представника ТОВ „Спеціальне конструкторське бюро Сухіна" у акті опису й арешту майна від 14.02.2013 року.

Так, частиною 1 ст. 52 Закону України „Про виконавче провадження" встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації, що здійснюється у порядку та на підставі, визначених цим законом.

Таким чином, представник боржника будучи присутнім при описі та арешті майна не міг не знати про здійснення державним виконавцем дій, спрямованих на звернення стягнення на нерухоме майно, оскільки арешт майна є однією із процедур, які здійснюються у процесі звернення стягнення на майно боржника. Державний виконавець у акті опису й арешту майна вказував про необхідність складання експертного висновку щодо описаного майна, що також було відомо представникові боржника.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що опис та арешт майна, а також призначення державним виконавцем експерта, суб'єкта оціночної діяльності, з метою визначення вартості нерухомого майна боржника, хоча і свідчать про вчинення державним виконавцем дій спрямованих на здійснення виконання рішення суду за рахунок цього майна, однак не дає підстав вважати, що примусове виконання наказу буде здійснюватись виключно за рахунок цього майна, шляхом звернення на нього стягнення, а не у інший спосіб.

Доводи апелянта про те, що державний виконавець проігнорував заяву ТОВ „Спеціальне конструкторське бюро Сухіна" від 27.02.2013 та не розпочав звернення стягнення на рухоме майно боржника, а продовжив звертати стягнення на приміщення, колегією суддів відхиляються, оскільки дії державного виконавця, які оскаржує боржник, полягають у зверненні стягнення на нерухоме майно, а саме в описі та арешті майна 14.02.2013 та призначенні постановою від 25.02.2013 експерта, суб'єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні, однак ці дії відбулися до 27.02.2013, тобто до моменту коли боржник, за його твердженням, звернувся із заявою про звернення стягнення на майно, що не використовується у виробництві.

За таких обтавин, не може йти мова про ігнорування державним виконавцем при вчиненні виконавчих дій заяви боржника, яка надійшла після вчинення цих дій.

Крім того, колегія суддів звертає увага на те, що скаржником до матеріалів справи надано засвідчену копію заяви боржника №35 від 26.02.2013 з вимогою звернути стягнення на рухоме майно, що не використовується у виробництві, яку за його твердженням було подано до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України 27.02.2013 року. Однак матеріали справи не містять доказів направлення вказаної заяви Відділу примусового виконання рішень ДВС України. На поданому примірнику заяви відсутній штамп вхідної кореспонденції про отримання вказаної заяви канцелярією Відділу примусового виконання рішень ДВС України, а також не має доказів надсилання заяви поштовим зв'язком. Подані державним виконавцем копії матеріалів виконавчого провадження також не містять вказаної заяви боржника.

Представник боржника у судовому засіданні зазначив про відсутність у нього доказів направлення заяви з вимогою звернути стягнення на рухоме майно, що не використовується у виробництві до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України.

Таким чином, ТОВ „Спеціальне конструкторське бюро Сухіна" пропустило 10-денний строк на звернення до суду із скаргою на дії державного виконавця та при цьому не подало клопотання про відновлення пропущеного строку на звернення до суду із даною скаргою.

Поважних причин пропуску строку місцевим господарським судом не встановлено, а скаржником не наведено.

Відповідно до п. 9.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", встановлений у частині першій статті 121-2 ГПК України десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 ГПК може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання. Скарга, пропущений строк подання якої не відновлений, залишається без розгляду, про що з посиланням на статті 53 і 121-2 ГПК України судом без виклику сторін виноситься ухвала. Якщо ж скаргу було подано з пропуском згаданого строку без заяви про його відновлення, суд без виклику сторін виносить ухвалу про залишення скарги без розгляду, що не перешкоджає повторному поданню скарги із заявою про відновлення строку такого подання.

Таким чином, враховуючи ту обставину, що скаржником пропущений строк на звернення до суду на дії органів Державної виконавчої служби, суд першої інстанції правомірно повернув скаргу і додані до неї документи без розгляду.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Спеціальне конструкторське бюро Сухіна" не підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду міста Києва від 15.03.2013 у справі №5011-65/4637-2012 має бути залишене без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційних скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Спеціальне конструкторське бюро Сухіна" на ухвалу господарського суду міста Києва від 11.03.2013 у справі №5011-65/4637-2012 залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 11.03.2013 у справі №5011-65/4637-2012 залишити без змін.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Спеціальне конструкторське бюро Сухіна" на ухвалу господарського суду міста Києва від 15.03.2013 у справі №5011-65/4637-2012 залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 15.03.2013 у справі №5011-65/4637-2012 залишити без змін.

Матеріали справи №5011-65/4637-2012 повернути до господарського суду міста Києва

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя Новіков М.М.

Судді Зубець Л.П.

Мартюк А.І.