Рішення

від 12.06.2013 по справі 907/473/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.06.2013 Справа № 907/473/13

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Еталон", м. Ужгород

ДО фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Київ

ДО фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Ужгород

ПРО зобов'язання повернути за актом приймання-передачі в належному стані орендовані за договором суборенди №02-12/11 від 01.01.2012р. приміщення площею 994кв.м., що розташовані в АДРЕСА_1 та стягнення суми 133345,15грн., в тому числі 35167,54грн. боргу по орендній платі, 4099,09грн. заборгованості по оплаті за комунальні послуги, 69489,70грн. неустойки, 24588,82грн. штрафу

(позовні вимоги викладено у відповідності до заяви позивача, поданої в порядку вимог ст. 22 ГПК України про збільшення суми позову)

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача - Котляров Р.Ю. - представник за довіреністю №7/05 від 21.05.2013р.

Роля І.І. - представник за довіреністю №8/05 від 21.05.2013р.

Гудзан Є.А. - представник за довіреністю №9/05 від 21.05.2013р.

від відповідача 1 - не з'явились

від відповідача 2 - ОСОБА_6 - адвокат, представник за договором про надання адвокатських послуг від 03.06.2013р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Еталон", м. Ужгород звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Київ та до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Ужгород про зобов'язання повернути за актом приймання-передачі в належному стані орендовані за договором суборенди №02-12/11 від 01.01.2012р. приміщення площею 994кв.м., що розташовані в АДРЕСА_1 та стягнення суми 103974,57грн., в тому числі 35167,54грн. боргу по орендній платі, 4099,09грн. заборгованості по оплаті за комунальні послуги, 40119,12грн. неустойки, 24588,82грн. штрафу.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 14.05.2013р. порушено провадження у справі №907/473/13 та призначено справу до розгляду на 23.05.2013р.

У зв'язку з неявкою представників відповідачів ухвалою суду від 23.05.2013р. розгляд справи було відкладено на 03.06.2013р., а також судом прийнято заяву позивача в порядку вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України про збільшення суми заявлених позовних вимог.

Ухвалою суду від 03.06.2013р. у зв'язку з повторною неявкою представника відповідача 1 розгляд справи було відкладено на 12.06.2013р.

Представники позивачів просять заявлені позовні вимоги з урахуванням їх збільшення задовольнити в повному обсязі з мотивів, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. В обгрунтування своїх доводів вказують на те, що відповідач-1 всупереч умов договору не сплачує у встановленому порядку та розмірі орендну плату та вартість спожитих комунальних послуг. З метою досудового врегулювання спору позивачем направлено Відповідачу-1 ряд претензій з вимогою оплатити суму боргу по оплаті орендної плати та комунальних платежів, однак борг до теперішнього часу не погашено.

Крім того, в порушення п.2.4.6 Договору суборендар (відповідач -1) без отримання необхідних погоджень орендаря провів певні перепланування орендованих приміщень шляхом встановлення додаткових стінових перегородок, бетонування фундаментів і влаштування в підлозі каналів для стоку відпрацьованої води та шламу. Під час проведення поточного огляду орендованих приміщень комісією в складі представників сторін виявлено і складено відповідний акт про те, що у приміщеннях №2, №3, №4 рівень підлоги місцями піднято на висоту до 15см, в підлозі прорізані та улаштовані канали глибиною до 15см для відводу води та шламу від каменерізального обладнання, у приміщенні №2 влаштовано колодязь для відстою шламу глибиною 1,6м і загальним об'ємом до 5м.куб.

Зазначені односторонні дії зі сторони Відповідача-1 позивач вважає грубим порушенням умов договору та вимог чинного законодавства щодо перепланування приміщень.

Незважаючи на неодноразові письмові вимоги Позивача щодо необхідності відновити попередній стан приміщення, Відповідач-1 тривалий час ухиляється від здійснення демонтажних та ремонтно-будівельних робіт для приведення орендованого приміщення до попереднього стану. Разом з тим, згідно наявного кошторису, вартість ремонтно-відновлювальних робіт по приведенню орендованих приміщень до попереднього стану коштуватиме орендарю 18000грн.

Оскільки відповідач-1 систематично порушував взяті на себе зобов'язання та взагалі тривалий час не сплачує орендну плату, позивач 02.02.2013р., в порядку передбаченому п.4.4 договору, направив листа про розірвання договору з 28.02.2013р. Відтак, майно, що орендується підлягало поверненню до 10.03.2013р.

З огляду на таке просить також стягнути з відповідача крім суми основного боргу, що утворився за період з 10.01.2013 по 10.03.2013 неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення з 10.03.2013р. по 01.06.2013р. у сумі 69489,70грн.

Відповідач-1 вимог ухвали суду від 14.05.2013р., 23.06.2013р. та від 03.06.2013р. не виконав, витребуваних судом матеріалів не подав, свого уповноваженого представника в судове засідання не направив.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, з огляду на наступне

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду від від 14.05.2013р., 23.06.2013р. та від 03.06.2013р. було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул. Кіквідзе, 18а/48, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 03.06.2013 є місцезнаходженням відповідача 1.

Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Поштові повідомлення про вручення відправлення на адресу суду не повернулись так само як і не повернулись конверти, в яких були надіслані ухвали, в зв'язку з відсутністю адресата.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідач -2 заперечує з приводу заявлених позовних вимог з підстав, викладених у поданому суду письмовому поясненні та просить суд взяти до уваги те, що у відповідності до договору поруки, а саме п. 5.4.1. - у разі невиконання Боржником (відповідач 1) своїх зобов'язань за Основним Договором (договором

суборенди № 0-12/11 від 01.01.2012 рю) Кредитор (позивач) має право у 30 (тридцяти) денний строк звернутися до Поручителя (відповідач 2) з вимогою про виконання таких зобов'язань. Зматеріалів справи слідує, що кінцева дата такої вимоги становила 10.02.2013р.

Як вбачається із письмових доказів, а саме письмової вимоги позивача до відповідача 2 , то така отримана відповідачем за межами строку передбаченого п. 5.4.1. договору поруки, а саме 18.02.2013 р., про що свідчить власноручна відмітка відповідача 2 про отримання вимоги нарочно із зазначенням дати отримання.

За таких обставин вважає, що позовні вимоги до відповідача 2 не ґрунтуються на законі, а заявлений позов безпідставним, у зв'язку із чим просить в задоволенні позовних вимог до відповідача 2 відмовити повністю.

Учасників судового процесу було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст.ст. 20, 21, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 12.06.2013р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами, а саме товариством з обмеженою відповідальністю «ЕТАЛОН» (далі - позивач, орендар) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - відповідач 1, суборендар) 01.01.2012р. було укладено договір суборенди нежитлового приміщення №02-12/11, за умовами якого орендар передав, а суборендар прийняв в тимчасове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 994кв.м.

У відповідності до пункту 1.2 договору приміщення знаходиться у володінні та користуванні орендаря у відповідності до умов договору оренди №01-12/11 від 31.12.2011р., укладеного між орендарем та орендодавцем - ТОВ «Альфа», п.2.4.5 якого орендареві надано право передавати приміщення в суборенду та зі змістом якого суборендар на момент укладення та підписання даного договору ознайомлений.

01.01.2012 року згідно акту прийому-передачі Орендар передав, а суборендар прийняв для використання за договором оренди визначене приміщення з описом технічного стану.

Згідно із ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунтом 1.5 договору строк його ді було встановлено до 31.05.2014р.

Згідно п.3.1 договору визначено порядок оплати оренди - авансовими платежами до 10 числа поточного місяця, в якому здійснюється користування об'єктом оренди, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок орендаря.

Пунктом 3.4 Договору визначено порядок оплати комунальних послуг, згідно якого сторонами узгоджено сплату комунальних послуг не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим.

У відпоідності до вимог пункту 3.1 договору вартість суборенди одного квадратного метра орендованої площі становить 1,296євро. Суборендар щомісячно сплачує на користь орендаря орендну плату у гривнях у сумі, що еквівалентна 1288євро по офіційному курсу НБУ на дату виставлення рахунку. Орендна плата, встановлена згідно даного договору, не включає в себе плату за електроенергію, фодопостачання, опалення, телефонний зв'язок та інші комунальні платежі, які оплачуються окремо згідно показів лічильників та діючих тарифів.

Пунктом 4.4 договору передбачено умови його дострокового розірвання за вимогою орендаря у зв'язку із порушенням з боку суборендаря термінів та розмірів оплати передбачених п. 3.1 п.3.4 договору понад 1 місяць. Цим же пунктом передбачено, що договір вважається розірваним зі спливом 10-ти денного терміну після відправлення орендарем суборендарю відповідного листа про розірвання договору.

Позивач зазначає, що оскільки відповідач-1 систематично порушував взяті на себе зобов'язання та взагалі тривалий час не сплачує орендну плату, ним 02.02.2013р., в порядку передбаченому п.4.4 договору, було направлено листа на адресу відповідача-1 про розірвання договору суборенди з 28.02.2013р. Відтак, позивач вважає, що датою повернення суборендарем орендованого майна є 10.03.2013р.

У зв'язку з тим, що предмет договору, орендарю не повернено у визначений строк, 27.03.2013р. позивач повторно направив відповідачу-1 листа аналогічного змісту з вимогою повернути орендоване майно.

Однак, станом на день подання даного позову, відповідач-1 не звільнив приміщення та не повернув позивачу предмет договору в належному стані, по акту здачі-приймання, як це передбачено п. 4.6 договору.

Також позивач вказує на те, що 01.01.2012р. між ТОВ «Еталон», як кредитором та фізичною особою - підпрємцем ОСОБА_2, як поручителем (далі - відповідач-2) було укладено договір поруки, згідно умов якого Відповідач-2 виступив поручителем по зобов'язаннях відповідача - 1 перед позивачем за Договором суборенди

Згідно п. 3.1, п.3.2 договору поруки поручитель (відповідач-2) зобов'язався нести солідарну з боржником (відповідачем-1) відповідальність перед кредитором (позивачем) за належне виконання боржником забезпеченого зобов'язання. Поручитель у повному обсязі забезпечує виконання договірних зобов'язань боржника щодо своєчасної та повної оплати спожитих комунальних послуг (п. 3.4. договору).

Пунктом 4.1 договору поруки передбачено відповідальність поручителя перед кредитором за виконання зобов'язання боржником, згідно договору у сумі, що не перевищує 12 000 грн., враховуючи можливі відшкодування кредитору штрафу та неустойки.

Відтак, позивач просить зобов'язати відповідача-1 повернути за актом приймання-передачі в належному стані орендовані за договором суборенди №02-12/11 від 01.01.2012р. приміщення площею 994кв.м., що розташовані в АДРЕСА_1 та стягнути з відповідачів у солідарному порядку суму 133345,15грн., в тому числі 35167,54грн. боргу по орендній платі, 4099,09грн. заборгованості по оплаті за комунальні послуги, 69489,70грн. неустойки, 24588,82грн. штрафу, а також 4000грн. витрат на правову допомогу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Договір суборенди №02-12/11 від 01.01.2012 укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «ЕТАЛОН» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 є договором суборенди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України.

Статтею 774 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору піднайму (суборенди) застосовуються положення про договір найму (оренди).

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 216, ч. 2 ст. 217 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно п.3.1 договору визначено порядок оплати орендних платежів - авансовими платежами до 10 числа поточного місяця, в якому здійснюється користування об'єктом оренди, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок орендаря.

Пунктом 3.4 Договору визначено порядок оплати комунальних послуг, згідно якого сторонами узгоджено сплату комунальних послуг не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим.

У відповідності до вимог пункту 3.1 договору вартість суборенди одного квадратного метра орендованої площі становить 1,296євро. Суборендар щомісячно сплачує на користь орендаря орендну плату у гривнях у сумі, що еквівалентна 1288євро по офіційному курсу НБУ на дату виставлення рахунку. Орендна плата, встановлена згідно даного договору, не включає в себе плату за електроенергію, фодопостачання, опалення, телефонний зв'язок та інші комунальні платежі, які оплачуються окремо згідно показів лічильників та діючих тарифів.

Позивачем подано суду докази про те, що протягом грудня 2012р.-лютого 2013р. Відповідач-1 порушив взяті на себе зобов'язання та заборгував позивачу суму 35167,54грн. боргу по орендній платі, а також суму 4099,09грн. комунальних послуг.

Положеннями ч.З ст.285, ст.286 ГК України визначено, що орендар, зокрема зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до вимог ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент подання до суду позову та розгляду у судовому засіданні відповідач-1 зобов'язання по сплаті орендних за користування приміщення згідно з умов Договору не виконав, суму заборгованості у розмірі 35167,54грн. боргу по орендній платі, а також суму 4099,09грн. комунальних послуг не сплатив.

За таких обставин суд вважає правомірними та обґрунтованими позовні вимоги позивача щодо стягнення 35167,54грн. боргу по орендній платі, а також суму 4099,09грн. комунальних послуг

Пунктом 4.4 договору передбачено умови його дострокового розірвання за вимогою орендаря у зв'язку із порушенням з боку суборендаря термінів та розмірів оплати передбачених п. 3.1 п.3.4 договору понад 1 місяць. Цим же пунктом передбачено, що договір вважається розірваним зі спливом 10-ти денного терміну після відправлення орендарем суборендарю відповідного листа про розірвання договору.

Позивач зазначає, що оскільки відповідач-1 систематично порушував взяті на себе зобов'язання та взагалі тривалий час не сплачує орендну плату, ним 02.02.2013р., в порядку передбаченому п.4.4 договору, було направлено листа на адресу відповідача-1 про розірвання договору суборенди з 28.02.2013р. Відтак, позивач вважає, що датою повернення суборендарем орендованого майна є 10.03.2013р.

У зв'язку з тим, що предмет договору, орендарю не повернено у визначений строк, 27.03.2013р. позивач повторно направив відповідачу-1 листа аналогічного змісту з вимогою повернути орендоване майно.

Однак, станом на день подання даного позову, відповідач-1 не звільнив приміщення та не повернув позивачу предмет договору в належному стані, по акту здачі-приймання, як це передбачено п. 4.6 договору.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Розмір такої неустойки встановлюється у сумі подвійної плати за користування річчю за період прострочення. Тобто при розрахунку неустойки наймодавцеві необхідно підрахувати вартість одного дня користування річчю, помножити цю суму на два та на кількість днів прострочення повернення речі.

Таким чином, за умовою вказаної вище правової норми позивач має право стягнути з відповідача неустойку за весь час безпідставного користування приміщенням без обмеження будь - якими строками, оскільки нормами ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за весь час прострочення зобов'язання.

За таких обставин, з наведеного вище вбачається, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов'язку, своє зобов'язання щодо повернення орендованого приміщення не виконав, в зв'язку з чим суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення неустойки за період з 10.03.2013р. по 01.06.2013р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 69489,70грн.

Пунктом 2.3.5 та пунктом 4.5 договору оренди нежилого приміщення сторони передбачили, що у випадку розірвання договору, закінченні його строку, Орендар зобов'язаний повернути Орендодавцю приміщення в стані не гіршому, ніж воно було отримано в оренду і з урахуванням нормативного зносу.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача про звільнення відповідачем приміщення 10.03.2013р.

Відповідно до частини першої статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Зазначене положення корелює із обов'язком наймача користуватися річчю за її призначенням та не допускати погіршення стану речі. Оскільки об'єктом договору найму можуть бути тільки неспоживні речі, погіршення стану речі, яка перебувала в наймі, може бути викликано лише її нормальним зносом, тобто тим рівнем зносу, який мав би місце незалежно від того, хто здійснює користування річчю. Будь-який інший стан речі, яка повертається із користування, який не відповідає розумінню нормального зносу, повинен бути окремо обумовлений в договорі найму.

Частиною другою цієї статті передбачено, що у разі невиконання наймачем обов'язку щодо повернення речі наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, а тому застосування до неї спеціальної позовної давності є неправильним (див. постанову Верховного Суду України від 20 березня 2012 року у справі N 40/117).

Таким чином, ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня).

Також позивач просить стягнути з відповідача-1 суму 24588,82грн. штрафу в порядку вимог п.6.1 договору.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 6.1. Договору відповідач-1 зобов'язаний за невиконання або неналежне виконання умов договору сплатити позивачу штраф у розмірі 0,5% від суми невиконаних зобов'язань за кожен день прострочки їх виконання.

Отже, з урахуванням викладених норм та вказаного пункту Договору, сторонами передбачено сплату відповідачем неустойки у вигляді пені за несвоєчасну оплату орендних платежів та комунальних послуг за кожен день прострочки.

Оскільки, пунктом 6.1. Договору сторонами передбачена сплата неустойки у вигляді за кожен день прострочення виконання зобов'язання, то у відповідності до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язання» повинна враховуватись та обставина, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язання» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Отже, передбачений сторонами в п. 6.1 Договору відсоток нейстойки в розмірі 0,5% перевищує розмір подвійної облікової ставки Національного банку України, оскільки складає більшу позначку.

З урахуванням викладеного, наведений позивачем в позовних матеріалах розрахунок пені є необґрунтованим оскільки здійснений не у відповідності до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язання».

Тому, сума пені, яка підлягає до стягненню з відповідача за невиконання останнім умов оплати орендних платежів та комунальних послуг за Договором у відповідності до проведеного судом перерахунку складає за період з 10.01.2013р. по 25.04.2013р. суму 1540,30грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачеві у тимчасове платне користування орендоване майно на певний строк та за відповідну плату згідно умов Договору, а відповідач в порушення умов Договору після його припинення не звільнив орендоване майно.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування фактів та обставин, викладених позивачем в позовній заяві, як і не надано доказів повернення спірного орендованого приміщення.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню.

Щодо вимог, які стосуються відповідача 2, суд зазначає наступне.

01.01.2012р. між ТОВ «Еталон», як кредитором та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, як поручителем (далі - відповідач-2) було укладено договір поруки, згідно умов якого Відповідач-2 виступив поручителем по зобов'язаннях відповідача - 1 перед позивачем за Договором суборенди

Згідно п. 3.1, п.3.2 договору поруки поручитель (відповідач-2) зобов'язався нести солідарну з боржником (відповідачем-1) відповідальність перед кредитором (позивачем) за належне виконання боржником забезпеченого зобов'язання. Поручитель у повному обсязі забезпечує виконання договірних зобов'язань боржника щодо своєчасної та повної оплати спожитих комунальних послуг (п. 3.4. договору).

Пунктом 4.1 договору поруки передбачено відповідальність поручителя перед кредитором за виконання зобов'язання боржником, згідно договору у сумі, що не перевищує 12 000 грн., враховуючи можливі відшкодування кредитору штрафу та неустойки.

У відповідності до вищевказаного договору поруки, а саме п. 5.4.1 - у разі

невиконання Боржником (відповідач-1) своїх зобов'язань за Основним Договором (договором суборенди № 0-12/11 від 01.01.2012 р.) Кредитор (позивач) має право у 30 (тридцяти) денний строк звернутися до Поручителя (відповідач 2) з вимогою про виконання таких зобов'язань.

З матеріалів справи слідує, що кінцева дата такої вимоги становила 10.02.2013 р. Як вбачається із письмових доказів, а саме письмової вимоги позивача до відповідача 2 , то така отримана відповідачем за межами строку передбаченого п. 5.4.1 договору поруки, а саме 18.02.2013р., про що свідчить власноручна відмітка відповідача 2 про отримання вимоги із зазначенням дати отримання.

Відповідно до ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Позивач звернувся до відповідача 2 з вимогою тільки 18.02.2013р., тобто після встановленого у договорі поруки строку звернення.

Позивач не надав суду доказів того, що він звертався до відповідача 2 з відповідними вимогами протягом строку встановленого у договорі, а тому, доводи відповідача 2 про те, що позивач звернувся після спливу строку, визначеного п. 5.4.1 договору поруки, та у зв'язку з чим зобов'язання поручителя, які випливали з укладення та виконання таких договорів, вважаються припиненими, є обґрунтованими та позивачем не спростованими.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат позивача на правову допомогу у розмірі 4000грн., то суд зазначає наступне.

31.03.2013 року між ТОВ «ЕТАЛОН» (замовник) та адвокатом ОСОБА_3 (виконавець) було укладено договір про надання правової допомоги №11/03, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець за винагороду приймає на себе зобов'язання з надання правової допомоги замовникові на умовах, встановлених цим контрактом, а вартість послуг виконавця визначається в розмірі 4000грн.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 04.03.1998 року № 02-5/78 витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Відповідно до пункту 5 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" від 14.07.2004 року № 01-8/1270 судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Позивач, на виконання умов договору №11/03 від 31.03.2013 року, за видатковим касовим ордером №9 від 19.04.2013р. видав адвокату ОСОБА_3 суму 4000грн. за надання правової допомоги (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

Враховуючи те, що позивачем обґрунтовано суму адвокатських витрат у розмірі 4000грн., враховуючи ціну позову, вартість оплати відповідних адвокатських послуг в регіоні, а також те, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, суд приходить до висновку, що витрати на правову допомогу у розмірі 4000грн. підлягають стягненню з відповідача-1 на користь позивача.

Витрати з судового збору покладаються на відповідача-1 відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні, яке відбулося 12.06.2013 року згідно ч. 2 ст. 85 ГПК України, після виходу суду з нарадчої кімнати, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) звільнити на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Еталон" (88000, м. Ужгород, вул. Залізнична, 44/36, код ЄДРПОУ 20438388) нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 994кв.м. передавши його за відповідним актом приймання-передачі у тому ж стані, в якому воно було передано в суборенду з урахуванням нормального фізичного зносу.

3. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Еталон" (88000, м. Ужгород, вул. Залізнична, 44/36, код ЄДРПОУ 20438388) суму 110296,63грн.., в тому числі 35167,54грн. боргу по орендній платі, 4099,09грн. заборгованості по оплаті за комунальні послуги, 69489,70грн. неустойки, 1540,30грн. пені, а також суму 4000грн. витрат на правову допомогу та суму 5534,40грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

4. В задоволенні позовних вимог до відповідача-2 відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено 18.06.2013р.

Суддя О.Ф. Ремецькі