Постанова

від 22.10.2013 по справі 907/473/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2013 р. Справа № 907/473/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Краєвської М.В.,

суддів Галушко Н.А.,

Орищин Г.В.

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, б/н від 19.07.2013р.

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 12.06.2013р.

у справі № 907/473/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Еталон", м. Ужгород

до відповідача-1 Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Київ

до відповідача-2 Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Ужгород

про зобов'язання повернути за актом приймання-передачі в належному стані орендовані за договором суборенди №02-12/11 від 01.01.2012р. приміщення площею 994кв.м., що розташовані в АДРЕСА_1 та стягнення суми 133345,15грн., в тому числі 35167,54грн. боргу по орендній платі, 4099,09грн. заборгованості по оплаті за комунальні послуги, 69489,70грн. неустойки, 24588,82грн. штрафу (з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, Т.1, а.с.66-67);

за участю представників сторін:

від позивача - Козакова М.В. (представник, довіреність №2/08 від 01.08.2013р.); Роля І.І. (представник, довіреність №8/05 від 21.05.2013р.);

від відповідач-1 - ОСОБА_3; ОСОБА_7 (представник, довіреність б/н від 31.01.2013р.);

від відповідач-2 - не з'явився.

Відповідачу-1, представникам позивача та відповідача-1 роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст.ст.22, 28 ГПК України.

Заяв про відвід суддів не поступало.

За письмовим клопотанням відповідача-1, представників позивача та відповідача-1 в судовому засіданні не забезпечується повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 12.06.2013р. у справі №907/473/13 (суддя Ремецькі О.Ф.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Еталон" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 задоволено повністю. Зобов'язано відповідача-1 звільнити на користь позивача нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 994 кв.м. передавши його за відповідним актом приймання-передачі у тому ж стані, в якому воно було передано в суборенду з урахуванням нормального фізичного зносу. Стягнуто з відповідача-1 на користь позивача суму 110296,63 грн., в тому числі 35167,54 грн. боргу по орендній платі, 4099,09 грн. заборгованості по оплаті за комунальні послуги, 69489, 70 грн. неустойки, 1540, 30 грн. пені, а також суму 4000грн. витрат на правову допомогу та суму 5534,40 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Еталон" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 відмовлено повністю за безпідставністю (а.с.100-111).

Не погоджуючись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 12.06.2013р. у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Еталон" відмовити у повному обсязі з підстав неправильного застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Вимоги апеляційної скарги ґрунтуються на тому, зокрема, що місцевим господарським судом порушено принципи змагальності та рівності всіх учасників процесу, оскільки відповідач-1 не отримував ні позовної заяви, ні жодної ухвали місцевого господарського суду; з відповідачем-2 Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 скаржник не знайомий та про наявність договору поруки йому не було нічого відомо; зі змісту оскаржуваного рішення не вбачається, що представництво прав позивача здійснювалось саме адвокатом, тому стягнення судом компенсації витрат на правову допомогу в розмірі 4000 грн. є необґрунтованою. Окрім того, на думку скаржника, суборенда приміщення фактично припинена скаржником ще наприкінці листопада 2012 року у зв'язку з чиненням позивачем перешкод у їх використанні, а відтак стягнення будь-яких коштів з моменту фактичного звільнення орендованих приміщень (кінець листопада 2012 року) є незаконним.

У запереченні на апеляційну скаргу від 11.08.2013р., яке надійшло на адресу суду 13.08.2013р., позивач заперечив проти доводів апеляційної скарги, зазначивши, що скаржником досі фактично не звільнено та не передано за актом приймання-передачі спірні орендовані приміщення. Відтак, просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 12.06.2013р. у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 без задоволення з підстав законності та обґрунтованості оспорюваного судового акту.

Відповідач-2 у відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов на адресу суду 11.09.2013р., просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 12.06.2013р. у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 без задоволення з підстав законності та обґрунтованості оспорюваного судового акту.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 26.07.2013р. (колегією суддів у складі головуючого судді Краєвської М.В., суддів Галушко Н.А. та Орищин Г.В.) апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 20.08.2013р.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 20.08.2013р. у склад колегії суддів для розгляду справи №907/473/13 замість суддів Галушко Н.А. та Орищин Г.В. введено суддів Дубник О.П. та Кордюк Г.Т. з підстав, зазначених у розпорядженні.

Відповідно до п. 9-1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", у разі зміни складу суду апеляційної інстанції розгляд ним справи починається заново, а отже, спочатку починається й перебіг строку розгляду апеляційної скарги, що визначений статтею 102 ГПК України.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 20.08.2013р. розгляд апеляційної скарги відкладено до 17.09.2013р. з підстав, зазначених у вказаній ухвалі.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 17.09.2013р. у склад колегії суддів для розгляду справи №907/473/13 замість суддів Дубник О.П. та Кордюк Г.Т. введено суддів Галушко Н.А. та Орищин Г.В. з підстав, зазначених у розпорядженні.

Заяв про відвід суддів не поступало.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17.09.2013р. на клопотання скаржника розгляд апеляційної скарги відкладено до 01.10.2013р.

1 жовтня 2013 року до суду апеляційної інстанції поступили доповнення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до апеляційної скарги, в яких скаржник в обґрунтування своїх вимог додатково зазначив про те, що з 26.11.2012р . окремі орендовані приміщення ним звільнено і ніякої діяльності в них не ведеться, проте позивач ухиляється від підписання акту їх приймання-передачі. Окрім того, на думку апелянта, ним в односторонньому порядку розірвано договір суборенди нежитлового приміщення №02-12/11 від 01.01.2012р. з 28.12.2012р., про що повідомлено позивача телеграмою від 25.12.2012р. З огляду на наведене, скаржник просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 12.06.2013р. у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Еталон" відмовити у повному обсязі.

Позивач у своїх запереченнях на апеляційну скаргу від 16.10.2013р., які поступили на адресу суду 18.10.2013р., не погодився з доводами апелянта про розірвання договору суборенди нежитлового приміщення №02-12/11 від 01.01.2012р. з 28.12.2012р., вважаючи такі не підтвердженими документально. Відтак, просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 12.06.2013р. у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 без задоволення.

В судовому засіданні 01.10.2013р. за згодою представників сторін оголошено перерву до 22.10.2013р.

В судовому засіданні 22.10.2013р. відповідач-1, представники позивача та відповідача-1 підтримали свої доводи та заперечення, викладені, відповідно, в апеляційній скарзі та доповненнях на апеляційну скаргу, у відзиві на апеляційну скаргу та відзиві на доповнення до апеляційної скарги, висловили свої міркування з питань, що виникли в ході розгляду справи.

Відповідач-2 в судове засідання 22.10.2013р. не з'явився та не забезпечив участі свого уповноваженого представника, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, причин неявки суду не повідомив.

Зважаючи на те, що явку уповноважених представників сторін в судовому засіданні визначено на власний розсуд, відповідача-2 належним чином було повідомлено про час та місце розгляду апеляційної скарги, клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги до суду не поступало, а в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи по суті та прийняття законного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності відповідача-2 та його представника.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вирішила, що апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 слід задоволити частково.

При цьому колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду виходила з наступних підстав.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 01.01.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Еталон" (далі - орендар та позивач у справі) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (далі - суборендар та відповідач-1 у справі) було укладено договір суборенди нежитлового приміщення №02-12/11 (далі - договір) (Т.1, а.с.14-17).

Відповідно до п.1.1. договору орендар зобов'язався передати суборендарю в тимчасове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 994кв.м. (далі - приміщення), а суборендар зобов'язався сплачувати орендну плату та здійснювати необхідні платежі.

Згідно з п. 1.2 договору приміщення знаходиться у володінні та користуванні орендаря у відповідності до умов договору оренди №01-12/11 від 31.12.2011р., укладеного між орендарем та орендодавцем - ТОВ "Альфа", п.2.4.5 якого орендареві надано право передавати приміщення в суборенду та зі змістом якого суборендар на момент укладення та підписання даного договору ознайомлений.

Пунктом 1.5 договору строк його дії було встановлено до 31.05.2014р.

Відповідно до п. 3.1 договору вартість суборенди одного квадратного метра орендованої площі становить 1,296євро. Суборендар щомісячно сплачує на користь орендаря орендну плату у гривнях у сумі, що еквівалентна 1288євро по офіційному курсу НБУ на дату виставлення рахунку орендарем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок орендаря авансовими платежами не пізніше 10 числа поточного місяця. Орендна плата, встановлена згідно даного договору, не включає в себе плату за електроенергію, водопостачання, опалення, телефонний зв'язок та інші комунальні платежі, які оплачуються окремо згідно показів лічильників та діючих тарифів.

Відповідно до п.3.4. договору оплата за спожиту електроенергію, водопостачання, опалення, послуги телефонного зв'язку, інші комунальні платежі згідно показів лічильників та діючих тарифів здійснюється не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим.

1 січня 2012 року орендар передав, а суборендар прийняв приміщення з описом технічного стану згідно переліку, наведеного у додатку №1 до договору, що підтверджується актом приймання-передачі нежитлових приміщень від 01.01.2012р. (Т. 1, а.с. 19) , підписаним уповноваженим представником позивача та відповідачем-1, а також скріпленим відтисками їх печаток.

У зв'язку з неналежним виконанням суборендарем своїх договірних зобов'язань, а саме неоплатою орендної плати та комунальних послуг з грудня 2012 року, позивачем було направлено на адресу відповідача-1 листа від 02.02.2013р. з вимогами погасити заборгованість, розірвати договір суборенди з 28.02.2013р. та привести орендовані приміщення до належного стану для підписання акту їх приймання-передачі (Т.1, а.с. 44-45).

27 березня 2013р., у зв'язку з невиконанням Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 вимог зазначеного вище листа, позивач повторно направив відповідачу-1 листа з вимогою повернути орендоване майно (Т.1, а.с. 47).

Проте, вказані вимоги позивача були залишені відповідачем-1 без належного виконання, що і слугувало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю „Еталон" до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою.

Окрім того, 01.01.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Еталон" (кредитор та позивач у справі) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (далі - поручитель та відповідач-2 у справі) було укладено договір поруки №4 (Т.1, а.с. 51-52) .

Згідно з п.1.1. договору поруки поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов'язань СПД ФО ОСОБА_3, що виникли з договору суборенди нежитлових приміщень №02-12/11 від 01.01.2012р.

З огляду на наведене, Товариство з обмеженою відповідальністю "Еталон" у своїй позовній заяві (з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог (Т.1, а.с.66-67) ) просило зобов'язати відповідача-1 повернути за актом приймання-передачі в належному стані орендовані за договором суборенди №02-12/11 від 01.01.2012р. приміщення площею 994кв.м., що розташовані в АДРЕСА_1 та стягнути з відповідачів у солідарному порядку суму 133345,15грн., в тому числі 35167,54грн. боргу по орендній платі, 4099,09грн. заборгованості по оплаті за комунальні послуги, 69489,70грн. неустойки, 24588,82грн. штрафу, а також 4000грн. витрат на правову допомогу.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи місцевий господарський суд дійшов до висновку про підставність та обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та зобов'язав відповідача-1 звільнити на користь позивача нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 994 кв.м. передавши його за відповідним актом приймання-передачі у тому ж стані, в якому воно було передано в суборенду з урахуванням нормального фізичного зносу; стягнув з відповідача-1 на користь позивача суму 110296,63 грн., в тому числі 35167,54 грн. боргу по орендній платі, 4099,09 грн. заборгованості по оплаті за комунальні послуги, 69489, 70 грн. неустойки, 1540, 30 грн. пені, а також суму 4000грн. витрат на правову допомогу та суму 5534,40 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Еталон" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 Господарським судом Закарпатської області відмовлено за безпідставністю.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду не погоджується з рішенням Господарського суду Закарпатської області від 12.06.2013р. у даній справі в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Еталон" про стягнення з відповідача-1 на користь позивача 35167,54 грн. боргу по орендній платі, 4099,09 грн. заборгованості по оплаті за комунальні послуги, 1540, 30 грн. пені, а також суми 4000грн. витрат на правову допомогу та суми 5534,40 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору, з огляду на наступне.

В силу вимог ст. 11, 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як зазначалось вище, 01.01.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Еталон" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 було укладено договір суборенди нежитлового приміщення №02-12/11.

Статтею 774 ЦК України передбачено, що до договору піднайму (суборенди) застосовуються положення про договір найму (оренди).

Згідно із ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 193 ГК України, що кореспондується із ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом та у відповідності до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ч.3 ст.285, ст.286 ГК України визначено, що орендар, зокрема зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до п.1.1. договору суборендар зобов'язався сплачувати орендну плату та здійснювати необхідні платежі.

Відповідно до п. 3.1 договору вартість суборенди одного квадратного метра орендованої площі становить 1,296євро. Суборендар щомісячно сплачує на користь орендаря орендну плату у гривнях у сумі, що еквівалентна 1288євро по офіційному курсу НБУ на дату виставлення рахунку орендарем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок орендаря авансовими платежами не пізніше 10 числа поточного місяця. Орендна плата, встановлена згідно даного договору, не включає в себе плату за електроенергію, водопостачання, опалення, телефонний зв'язок та інші комунальні платежі, які оплачуються окремо згідно показів лічильників та діючих тарифів.

Відповідно до п.3.4. договору оплата за спожиту електроенергію, водопостачання, опалення, послуги телефонного зв'язку, інші комунальні платежі згідно показів лічильників та діючих тарифів здійснюється не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з довідки ПАТ "Кредобанк" №23.06-19058/13 від 14.08.2013р. (Т.1, а.с. 208), та не заперечується сторонами, останній платіж на виконання умов договору було здійснено Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 на рахунок позивача 21.12.2012р. в розмірі 5000 грн. з призначенням платежу оплата за оренду приміщення за договором №02-12/11 від 01.01.2012р.

Відтак, з грудня 2012р. відповідач-1 припинив сплачувати орендну плату та комунальні послуги відповідно до вимог договору суборенди нежитлових приміщень №02-12/11 від 01.01.2012р.

Вказане слугувало підставою для направлення позивачем на адресу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 листа від 02.02.2013р. з вимогами погасити заборгованість, розірвати договір суборенди з 28.02.2013р. та привести орендовані приміщення до належного стану для підписання акту їх приймання-передачі.

Оскільки орендоване майно не було повернуте Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3, позивач вважає, що з відповідача-1 слід стягнути заборгованість по орендній платі в розмірі 35167, 54 грн. та вартість неоплачених комунальних послуг на загальну суму 4099, 09 грн., що утворилась за період дії договору по 10.03.2013р.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи місцевий господарський суд дійшов до висновку про підставність та обґрунтованість вказаних позовних вимог та задоволив їх у повному обсязі.

Проте, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

У ст. 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, а саме визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 4.4 договору передбачено умови його дострокового розірвання за вимогою орендаря у зв'язку із порушенням з боку суборендаря термінів та розмірів оплати передбачених п. 3.1 п.3.4 договору понад 1 місяць. Цим же пунктом передбачено, що договір вважається розірваним зі спливом 10-ти денного терміну після відправлення орендарем суборендарю відповідного листа про розірвання договору .

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з опису вкладення до листа та квитанції відділення поштового зв'язку (Т.1, а.с.45), лист позивача про розірвання договору від 02.02.2013р. направлений на адресу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 03.02.2013р.

Відтак, з врахуванням вимог п. 4.4. договору, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що договір суборенди нежитлових приміщень №02-12/11 від 01.01.2012р. є розірваним з 14.02.2013р.

Твердження ж скаржника про те, що апелянт в односторонньому порядку розірвав зазначений договір з 28.12.2012р. розцінюється колегією суддів як безпідставне та необґрунтоване, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках встановлених договором або законом.

Пунктом 4.2. договору визначено підстави його дострокового розірвання.

Пунктом 4.3. договору визначено, що такий може бути розірваний за згодою сторін достроково, попередивши про це іншу сторону за 2 (два) місяці до розірвання.

Відтак, зважаючи на те, що умовами договору суборенди нежитлових приміщень №02-12/11 від 01.01.2012р. не передбачено права на його розірвання суборендарем в односторонньому порядку, доказів розірвання такого за взаємною згодою сторін або прийняття судового рішення про його розірвання на вимогу суборендаря з 28.12.2012р. сторонами не подано, та з врахуванням викладених вище обставин справи, колегія суддів вважає, що договір суборенди нежитлових приміщень №02-12/11 від 01.01.2012р. є розірваним з 14.02.2013р.

Відповідно до п. 2.3.7. договору суборендар зобов'язаний передати приміщення протягом десяти днів по закінченню строку суборенди або розірвання договору.

Відповідно до п.3.3. договору датою припинення нарахування орендної плати вважається дата підписання обома сторонами акту здачі-приймання приміщення про повернення приміщення (його частини) від суборендаря до орендаря.

Акту приймання-передачі спірних нежитлових приміщень - предмета договору суборенди нежитлових приміщень №02-12/11 від 01.01.2012р. сторонами не надано ні під час розгляду справи місцевим господарським судом, ні під час перегляду рішення в апеляційному порядку.

Твердження ж скаржника про те, що з 26.11.2012р. окремі орендовані приміщення ним звільнено і ніякої діяльності в них не ведеться розцінюються колегією суддів як безпідставні та необґрунтовані, оскільки такі не підтверджені жодними належними та допустимими доказами в розумінні ст. 34 ГПК України. Не підтверджено скаржником і факту чинення позивачем Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 перешкод у використанні орендованих приміщень.

Відтак, колегія суддів вважає, що суборендар зобов'язаний був сплачувати орендну плату та комунальні послуги за договором суборенди нежитлових приміщень №02-12/11 від 01.01.2012р. до 23 лютого 2013 року включно .

З огляду на наведене, провівши перерахунок суми заборгованості відповідача-1 по сплаті орендної плати відповідно до умов договору та на підставі виставлених позивачем рахунків по 23.02.2013р. колегія суддів вирішила, що така становить 32935, 66 грн., з яких 8448, 82 грн. - заборгованість згідно рахунку №49 за грудень 2012 року, 13488, 58 грн. - заборгованість згідно рахунку №53 за січень 2013 року та 10998, 26 грн. - заборгованість згідно рахунку №57 за лютий 2013 року (Т.1, а.с.38-40).

З приводу позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон" про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 вартості неоплачених комунальних послуг на загальну суму 4099,09 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виставляв суборендарю рахунки за електроенергію та водопостачання на підставі відповідних рахунків орендодавця - ТОВ "Альфа" та організацій-постачальників - КП "Водоканал м. Ужгорода" та ПАТ "Закарпаттяобленерго" включаючи при цьому до рахунків графу " транзитні витрати".

Проте, відповідно до п.3.4. договору, оплата за спожиту електроенергію, водопостачання, опалення, послуги телефонного зв'язку, інші комунальні платежі здійснюєтьсязгідно показів лічильників та діючих тарифів .

З огляду на наведене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що оплата суборендарем транзитних витрат не передбачена умовами договору і відповідач-1 зобов'язаний був сплачувати рахунки за комунальні послуги, виставлені позивачем на підставі рахунків відповідних організацій-постачальників таких послуг, тобто лише в частині вартості спожитих електроенергії та водопостачання без врахування транзитних витрат.

Відтак, провівши перерахунок суми заборгованості відповідача-1 по сплаті комунальних послуг по 23.02.2013р. згідно рахунків, виставлених орендарем (Т.1, а.с.21-25), орендодавцем (Т.1, а.с. 210-213) та постачальними організаціями (Т.1, а.с. 214-218), колегія суддів встановила, що така становить 3602,22 грн.(без врахування зазначених у рахунках позивача транзитних витрат).

З приводу ж позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон" про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 24588,82грн. штрафу, в порядку вимог п.6.1 договору, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст.230 ГК України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції ( неустойку, пеню, штраф).

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 6.1. договору відповідач-1 зобов'язаний за невиконання або неналежне виконання умов договору сплатити позивачу штраф у розмірі 0,5% від суми невиконаних зобов'язань за кожен день прострочки їх виконання.

З врахуванням викладеного вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що сторонами передбачено сплату відповідачем неустойки у вигляді пені за несвоєчасну оплату орендних платежів та комунальних послуг за кожен день прострочки.

Оскільки, пунктом 6.1. договору сторонами передбачена сплата неустойки за кожен день прострочення виконання зобов'язання, то у відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язання" повинна враховуватись та обставина, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, передбачений сторонами в п. 6.1 договору відсоток неустойки в розмірі 0,5% перевищує розмір подвійної облікової ставки Національного банку України, оскільки складає більшу позначку.

З урахуванням викладеного вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що наведений позивачем розрахунок пені є необґрунтованим, оскільки здійснений не у відповідності до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язання".

Разом з тим, перевіривши проведений місцевим господарським судом перерахунок суми пені, яка підлягає стягненню з відповідача-1 на користь позивача, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду зазначає, що такий проведено невірно та без врахування порушень суборендарем строків оплати комунальних послуг.

Таким чином, провівши перерахунок суми пені, що підлягає стягненню з відповідача-1 на користь позивача за несвоєчасну оплату Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 орендних платежів та комунальних послуг, з врахуванням умов договору, вимог чинного законодавства та виставлених позивачем рахунків, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду встановила, що така становить 1549,39 грн.

Окрім того, відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Як вбачається з позовної заяви (з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог), позивачем, на підставі ст.785 ЦК України, за період з 10 березня 2013р. по 1 червня 2013р. нараховано відповідачу-1 69489,70грн. неустойки. Однак, як вже зазначалось вище, з врахуванням умов договору та фактичних обставин справи, суборендар зобов'язаний був передати орендовані приміщення протягом десяти днів по розірванню договору, тобто до 23.02.2013р. Відтак, у позивача виникло право на нарахування неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю з 24.02.2013р.

Проте, враховуючи принцип диспозитивності судового процесу та зважаючи на те, що сторони не звертались до суду із клопотанням про вихід за межі позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд прийшов до законного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача-1 на користь позивача 69489,70грн. неустойки, тобто у заявленому позивачем розмірі.

Окрім того, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду про підставність та обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон" про зобов'язання відповідача-1 звільнити на користь позивача нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 994 кв.м. передавши його за відповідним актом приймання-передачі у тому ж стані, в якому воно було передано в суборенду з урахуванням нормального фізичного зносу, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 785 ГПК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до п. 2.3.7. договору суборендар зобов'язаний передати приміщення протягом десяти днів по закінченню строку суборенди або розірвання договору.

Як вже зазначалось вище, договір суборенди нежитлових приміщень №02-12/11 від 01.01.2012р. є розірваним з 14.02.2013р.

Відповідно до п.4.6. договору приміщення вважається повернутим орендарю з моменту підписання акту здачі-приймання обома сторонами.

Проте, акту приймання-передачі спірних нежитлових приміщень - предмета договору суборенди нежитлових приміщень №02-12/11 від 01.01.2012р. сторонами не надано ні під час розгляду справи місцевим господарським судом, ні під час перегляду рішення в апеляційному порядку.

Відтак, вимога позивача про зобов'язання відповідача-1 звільнити орендоване нежитлове приміщення, передавши його за відповідним актом приймання-передачі у тому ж стані, в якому воно було передано в суборенду з урахуванням нормального фізичного зносу, є обґрунтована та підставно задоволена місцевим господарським судом.

Разом з тим, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується і з висновками місцевого господарського суд про безпідставність позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Як вже зазначалось вище, 01.01.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Еталон" (кредитор та позивач у справі) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (далі - поручитель та відповідач-2 у справі) було укладено договір поруки №4 (Т.1, а.с. 51-52) .

Згідно з п.1.1. договору поруки поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов'язань СПД ФО ОСОБА_3, що виникли з договору суборенди нежитлових приміщень №02-12/11 від 01.01.2012р.

Відповідно до п. 3.1, п.3.2 договору поруки поручитель (відповідач-2) зобов'язався нести солідарну з боржником (відповідачем-1) відповідальність перед кредитором (позивачем) за належне виконання боржником забезпеченого зобов'язання. Поручитель у повному обсязі забезпечує виконання договірних зобов'язань боржника щодо своєчасної та повної оплати спожитих комунальних послуг (п. 3.4. договору).

Пунктом 4.1 договору поруки передбачено відповідальність поручителя перед кредитором за виконання зобов'язання боржником, згідно договору у сумі, що не перевищує 12 000 грн., враховуючи можливі відшкодування кредитору штрафу та неустойки.

У відповідності до вищевказаного договору поруки, а саме п. 5.4.1 - у разі

невиконання боржником (відповідачем-1 у справі) своїх зобов'язань за основним договором (договором суборенди № 0-12/11 від 01.01.2012 р.) кредитор (позивач у справі) має право у 30 (тридцяти) денний строк звернутися до поручителя ( відповідача-2 у справі) з вимогою про виконання таких зобов'язань.

З матеріалів справи слідує, що кінцева дата такої вимоги становила 10.02.2013 р.

Проте, як вбачається письмової вимоги позивача до відповідача-2 №07/2 від 08.02.2013р. (Т.1, а.с.93), така отримана Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 за межами строку передбаченого п. 5.4.1 договору поруки, а саме 18.02.2013р., що підтверджує власноручна відмітка відповідача-2 на зазначеному листі, тобто після встановленого у договорі поруки строку звернення.

Доказів звернення до відповідача-2 з відповідними вимогами протягом строку встановленого у договорі позивачем не надано, а тому, зобов'язання поручителя вважаються припиненими.

Відтак, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 .

З огляду на все викладене вище в сукупності, судова колегія вирішила рішення Господарського суду Закарпатської області від 12.06.2013 року у даній справі скасувати в частині стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Еталон" 35167, 54 грн. боргу по орендній платі, 4099, 09 грн. заборгованості по оплаті за комунальні послуги, 1540, 30 грн. пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Еталон" 32935,66 грн. боргу по орендній платі, 3602,22 грн. заборгованості по оплаті за комунальні послуги та 1549,39 грн. пені. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Еталон" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 2231,88 грн. боргу по орендній платі, 496,87 грн. заборгованості по оплаті за комунальні послуги та 23039,43 грн. пені - відмовити.

Окрім того, рішенням Господарського суду Закарпатської області від 12.06.2013р. у даній справі стягнуто з відповідача-1 на користь позивача витрати позивача на правову допомогу у розмірі 4000грн.

Проте, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду Львівської області не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються в тому числі з витрат з оплати послуг адвоката.

Згідно ч.3 ст.48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Відповідно до статті 2 Закону України "Про адвокатуру" адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Таким чином, стаття 44 ГПК передбачає відшкодування як судових витрат сум, що були сплачені стороною за отримання лише послуг адвокатів, а не інших представників. Судові витрати - це витрати які поніс позивач в процесі розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.03.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Еталон" та адвокатом ОСОБА_10 було укладено договір про надання правової допомоги №11/03, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець за винагороду приймає на себе зобов'язання з надання правової допомоги замовникові на умовах, встановлених цим контрактом, а вартість послуг виконавця визначається в розмірі 4000грн. (Т.1, а.с.73).

Згідно свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_2 від 06.08.2004р., ОСОБА_10 є адвокатом та має право на зайняття адвокатською діяльністю (Т.1, а.с.59).

В матеріалах справи наявне доручення на право здійснення адвокатом ОСОБА_10 представництва інтересів позивача (Т.1, а.с.57).

Відповідно до пункту 5 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" від 14.07.2004 року № 01-8/1270 судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено адвокату ОСОБА_10 лише 2500 грн. за послуги по договору №11/03 від 31.03.2013р., що підтверджується видатковим касовим ордером №9 від 19.04.2013р. (Т.1, а.с.56). Доказів оплати вартості послуг адвоката в більшому розмірі позивачем не надано ні під час розгляду справи місцевим господарським судом, ні під час перегляду рішення в апеляційному порядку.

Окрім того, відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що вимоги щодо стягнення з відповідача-1 на користь позивача витрат з оплати послуг адвоката підлягають до задоволення пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 2017,00 грн.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Відповідно до ст. 33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Отже, враховуючи все викладене вище в сукупності, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 12.06.2013 року у даній справі в частині стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Еталон" 35167, 54 грн. боргу по орендній платі, 4099, 09 грн. заборгованості по оплаті за комунальні послуги, 1540, 30 грн. пені , а також 4000 грн. витрат на правову допомогу та 5534, 40 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору слід скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Еталон" 32935,66грн. заборгованості по орендній платі, 3602,22 грн. заборгованості по оплаті за комунальні послуги, 1549,39 пені, 2017,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката та 4465,15грн. в повернення витрат по сплаті судового збору за розгляд справи в місцевому господарському суді. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Еталон" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення 2231,88 грн. боргу по орендній платі, 496,87 грн. заборгованості по оплаті за комунальні послуги та 23039,43 грн. пені - відмовити.

В решті рішення Господарського суду Закарпатської області від 12.06.2013 року у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою, згідно ст. 104 ГПК України, для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

У зв'язку із частковим скасуванням рішення судом апеляційної інстанції здійснено новий розподіл витрат по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та перегляд рішення в апеляційному порядку в порядку, передбаченому ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, - Львівський апеляційний господарський суд ,

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на рішення Господарського суду Закарпатської області від 12.06.2013р. у справі №907/473/13 задоволити частково.

2. Пункт 1 резолютивної частини рішення Господарського суду Закарпатської області від 12.06.2013р. у справі №907/473/13 змінити, виклавши його в наступній редакції:

"Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Еталон" задоволити частково".

3. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 12.06.2013р. у справі №907/473/13 в частині стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Еталон" 35167, 54 грн. боргу по орендній платі, 4099, 09 грн. заборгованості по оплаті за комунальні послуги, 1540, 30 грн. пені , а також 4000 грн. витрат на правову допомогу та 5534, 40 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким:

"Стягнути Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Еталон" (88000, м. Ужгород, вул. Залізнична, 44/36, код ЄДРПОУ 20438388) 32935,66грн. заборгованості по орендній платі, 3602,22 грн. заборгованості по оплаті за комунальні послуги, 1549,39 пені, 2017,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката та 4465,15грн. в повернення витрат по сплаті судового збору за розгляд справи в місцевому господарському суді.

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Еталон" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення 2231,88 грн. боргу по орендній платі, 496,87 грн. заборгованості по оплаті за комунальні послуги та 23039,43 грн. пені - відмовити."

4. В решті рішення Господарського суду Закарпатської області від 12.06.2013р. у справі №907/473/13 залишити без змін.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Еталон" (88000, м. Ужгород, вул. Залізнична, 44/36, код ЄДРПОУ 20438388) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 27,24 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку.

6. На виконання постанови місцевому господарському суду видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повна постанова складена 24 жовтня 2013 року.

Головуючий суддя Краєвська М.В.

Суддя Галушко Н.А.

Суддя Орищин Г.В.