Рішення

від 19.04.2013 по справі 331/329/13- ц

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

19.04.2013

Номер провадження № 2/331/384/13

ЄУН 331/329/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2013 р. м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Світлицької В.М.

при секретарі Доброчинській А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до договорів позики , які було укладено між ним та відповідачем 01.06.2005 р., 15.06.2005 р., 20.07.2005 р., 29.07.2005 р., 01.08.2005 р., 03.11.2005 р., 01.03.2007 р., 01.07.2007 р., ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 позику у розмірі 837 187, 00 грн. Відповідач ОСОБА_2 умови договорів позики порушив і борг своєчасно не повернув. В добровільному порядку відповідач ОСОБА_2 відмовляється повернути гроші, тому позивач вимушений звернутися з даним позовом до суду. Посилаючись на зазначені обставини, позивач ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь суму боргу за договором позики у розмірі 837 187, 00 грн. , 3% річних від простроченої суми боргу у розмірі 98 453, 05 грн., інфляційні втрати у розмірі 8 708, 61 грн., та судові витрати по справі.

У судовому засіданні представник позивача , посилаючись на обставини, викладені у позові, просить суд поновити пропущений із поважних причин процесуальний строк позовної давності звернення до суду із позовними вимогами про стягнення заборгованості, уточнив позовні вимоги , просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 757 167, 00 грн. , 3% річних від простроченої суми боргу у розмірі 98 453, 05 грн., інфляційні втрати в розмірі 8 708, 61 грн. , та судові витрати по справі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив, у попередніх судових засіданнях представник відповідача проти задоволення позову заперечував, просив застосувати строк позовної давності та в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона ( позикодавець) передає у власність другій стороні ( позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до з ч.2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, якщо інше не встановлено договором чи законом; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 207 ЦК України передбачено, що укладений між сторонами договір як різновид правочину вважається таким, що вчинений у письмовій формі, оскільки його зміст зафіксовано в розписці.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, за яким відповідач взяв на себе обов'язок сплатити позивачу суми, передбачені договорами позики.

Виходячи зі змісту ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Судом встановлено, що 01.06.2005 р. між сторонами ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було укладено договір позики , згідно з яким позивач передав відповідачу 20 000, 00 доларів США. Строк повернення грошей у договорі визначено до 01.10.2006 р.

15.06.2005 р. між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було укладено договір позики , згідно з яким позивач передав відповідачу 11 000,00 доларів США. Строк повернення грошей у договорі визначено до 01.10.2006 р.

20.07.2005 р. між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було укладено договір позики , згідно з яким позивач передав відповідачу 5 000,00 доларів США. Строк повернення грошей у договорі визначено до 01.10.2006 р.

29.07.2005 р. між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було укладено договір позики , згідно з яким позивач передав відповідачу 25 000,00 грн. Строк повернення грошей у договорі визначено до 01.10.2006 р.

01.08.2005 р. між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було укладено договір позики , згідно з яким позивач передав відповідачу 3 000,00 доларів США. Строк повернення грошей у договорі визначено до 01.10.2006 р.

03.11.2005 р. між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було укладено договір позики , згідно з яким позивач передав відповідачу 190 000,00 грн. , а відповідач зобов'язався повернути позичені грошові кошти до першої вимоги позивача.

01.03.2007 р. між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було укладено договір позики , згідно з яким позивач передав відповідачу 280 000,00 грн., а відповідач зобов'язався повернути позичені грошові кошти .

01.07.2007 р. між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було укладено договір позики , згідно з яким позивач передав відповідачу 2 000,00 євро. Строк повернення грошей у договорі визначено до 12.07.2007 р.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.02.2008 р. відповідач на виконання договору позики від 01.03.2007 р. повернув позивачу суму боргу у розмірі 80 000 грн., та 15.02.2008 р. повернув позивачу суму боргу у розмірі 20 000 грн. , що підтверджується розписками від 08.02.2008 р. та від 15.02.2008 р.

Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах встановлених законом.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договорами позики становить суму у розмірі 757 167, 00 грн. , яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.

Оригінали договорів позики оглянуті судом у судовому засіданні та долучені до матеріалів справи.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що між сторонами склались правовідносини, які регулюються ст. ст. 1046, 1047 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, позивач виконав свої зобов'язання за договорами позики, передав грошові кошти відповідачеві, однак відповідач в обумовлені сторонами строки зобов'язання щодо повернення позичених сум не виконав, на момент подачі позову до суду всі борги відповідача перед позивачем залишаються неповернутими. Відповідачем ОСОБА_2 не надано суду належних та допустимих доказів про повернення боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України передбачено, що якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом 30 днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, укладений між сторонами договір є обов'язковим для виконання.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 та ч. 2 ст. 509 ЦК України, зазначений договір є підставою виникнення зобов'язань та передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, виходячи із доведеності факту отримання ОСОБА_2 суми коштів у борг від ОСОБА_1 , а також із того, що сума боргу не була повернута позичальником, приходить до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог у частині стягнення 3 % річних від простроченої суми боргу у розмірі 98 453, 05 грн., інфляційних втрат в розмірі 8 708, 61 грн. на підставі ст. 625 ЦК України.

Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то, відповідно до ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до норм процесуального права передбачається, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Розмір заборгованості за договорами позики підтверджуються наданим у позові розрахунком.

Іншого розрахунку названих сум відповідачем суду не надано та не спростовано розрахунок, наданий позивачем.

Відповідно до ст. 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України ).

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі зробленої до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач звернувся до суду з письмовою заявою про застосування строків позовної давності.

Відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Представник відповідача просив суд застосувати строк позовної давності до позовних вимог щодо стягнення заборгованості, але представник позивача звернувся до суду із заявою про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, надавши суду доказі поважності пропуску строку позовної давності .

Так, відповідно до ст. 73 ЦПК України суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно

законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин. Питання про поновлення чи продовження пропущеного строку вирішує суд, у якому належало вчинити процесуальну дію або до якого потрібно було подати документ чи доказ. Одночасно з клопотанням про поновлення чи продовження строку належить вчинити ту дію або подати той документ чи доказ, стосовно якого заявлено клопотання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 зазначає, що він був позбавлений можливості звернутися до суду з даним позовом в строки, передбачені чинним законодавством , оскільки боргові розписки, котрі підтверджували би позовні вимоги за цим позовом та існування заборгованості відповідача ОСОБА_2 перебували у володінні іншої особи , з тих підстав, що були передані в якості забезпечення виконання зобов'язання по іншому договору, при цьому зазначені обставини підтверджується рішенням Шевченківського суду м. Запоріжжя від 23.04.2012 р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії, яке долучено судом до матеріалів справи.

Суд, вважає причину пропуску позивачем строку позовної давності поважними, оскільки обставини зазначені позивачем унеможливлювали можливість вчинення ним процесуальних дій у визначений законом строк, та ці обставини , які виникли об'єктивно, незалежно від волі позивача , який пропустив строк, і ця причина пропуску строку виникла протягом строку , який пропущено , що підтверджено позивачем належними і допустимими засобами доказування, тому клопотання позивача про поновлення строку позовної давності для звернення до суду підлягає задоволенню.

Крім того, відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягають задоволенню і позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним судових витрат пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 10, 11, 59,60, 88, 208, 209, 212, 214-215, 292, 294 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Поновити ОСОБА_1 пропущений строк позовної давності.

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 864 328, 66 грн. , що складається з : сума основного боргу за договорами позики у розмірі 757 167, 00 грн. , 3% річних від простроченої суми боргу у розмірі 98 453, 05 грн., інфляційні втрати в розмірі 8 708, 61 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовій збір у розмірі 3 219 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: В. М. Світлицька