Ухвала

від 25.04.2017 по справі 331/329/13- ц

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

25.04.2017

Провадження № 4с/331/35/2017

ЄУН 331/329/13-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2017 р. м. Запоріжжя

Жовтневий районний м. Запоріжжя області у складі:

головуючого - судді Світлицької В.М.

за участю секретаря Богач А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя скаргу ОСОБА_1 на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця Олександрівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області , заінтересована особа ОСОБА_2, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця Олександрівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області , заінтересована особа ОСОБА_2 . В обґрунтування скарги зазначено, що в провадженні Олександрівського ВДВС м. Запоріжжя перебували виконавчі провадження №50032422 із примусового виконання виконавчого листа №331/329/13-ц виданого 13.11.2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу у сумі 844348,66 грн. та №50032393 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми судового збору у вказаній справі. У зв'язку із повним виконанням своїх зобов'язань перед стягувачем, ОСОБА_3 подано до виконавчої служби заяву про закриття виконавчого провадження та скасування усіх обмежень, накладених в його межах. Постановами відповідача від 23.02.2017 №50032422 та від 23.02.2017 №50032393 відповідні виконавчі провадження закриті на підставі пункту 9 ч. 1 статті 39 Закону України Про виконавче провадження , у зв'язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Однак, державний виконавець Олександрівського ВДВС м. Запоріжжя не здійснив виконавчих дій, а натомість відкрив 28.02.2017 року нові виконавчі провадження №53489384 та № 53489348 про стягнення з позивача на користь відповідача сум виконавчого збору, і не скасував усі обмеження, накладені в межах попередніх виконавчих проваджень. У зв'язку із викладеними обставинами ОСОБА_4 звернувся до державного виконавця із заявою про зняття обмежень, накладених в межах виконавчого провадження, зокрема, заборони у виїзду за межі країни. Однак, державним виконавцем відмовлено у задоволенні цієї заяви. Заявник вважає, що дії державного виконавця є незаконними та необґрунтованими, порушують права заявника, прийняті безпідставно, з порушенням норм матеріального права. Посилаючись на зазначені обставини, просить суд визнати дії державного виконавця незаконними, зняти обмеження відносно ОСОБА_1 у виїзді за межі України.

В судове засідання заявник ОСОБА_1 не з'явився, заявою просить суд розглянути скаргу без його участі, вимоги скарги підтримує в повному обсязі, просить суд задовольнити.

Заінтересована особа ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи сповіщений належним чином, подав заяву, в якій скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 в. підтримав, просив задовольнити, а справу слухати за його відсутності.

Представник Олександрівського ВДВС м. Запоріжжя в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду скарги повідомлений належний чином. Його неявка не перешкоджає розгляду скарги по суті.

Враховуючи розумність строків розгляду скарги та з урахуванням того, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника Олександрівського ВДВС м. Запоріжжя та ухвалити по справі рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказах.

Суд, розглянувши матеріали справи, приходить до висновку , що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 40 Закону України Про виконавче провадження визначено наслідки закриття виконавчого провадження, зокрема, одночасно з винесенням постанови про закриття виконавчого провадження арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону України Про виконавчий збір встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яка виконується в порядку встановленому цим Законом. В той же час статтею 27 Закону України Про виконавчий збір встановлено випадки у яких виконавчий збір не стягується. Так, пунктом 6 частини п'ятої вказаної статті визначено, що виконавчий збір не стягується згідно з постановами державних виконавців,винесеними до набрання чинності цим Законом. Вказане положення Закону набрало чинності 30.11.2016 року (офіційне оприлюднення у газеті Голос України від 29.11.2016 № 227).

Підставою для відкриття виконавчого провадження №53489348 про стягнення виконавчого збору у розмірі 321,90грн. є постанова №42275814 від 11.03.2014,а для відкриття виконавчого провадження №53489384 - постанова №40823419 від 28.11.2013. Тому, обидві постанови про стягнення виконавчого збору, які стали підставою для відкриття нових виконавчих проваджень винесені до набрання чинності пунктом 6 частини п'ятої статті 27 Закону України Про виконавчий збір , а відтак не підлягають стягненню.Вказані положення законодавства не були враховані державним виконавцем при закритті виконавчого провадження.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власного. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Практика Верховного Суду України виходить з того, що тимчасове обмеження громадянина України у праві виїзду за межі України законом покладено на суд, а припинення обмеження виїзду, покладено на державного виконавця..

Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом.

Судом встановлено, що в межах виконавчого провадження, ухвалою Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 09.03.2016 року у справі №331/329/13-ц задоволено подання державного виконавця щодо тимчасового обмеження ОСОБА_4 у виїзді за межі країни, яке подано у травні 2014 року. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 01.08.2014 р. тимчасово обмежено ОСОБА_1 в праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу до виконання ним своїх обов'язків, передбачених у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа № 2/331/384/13, виданого Жовтневим районним судом м. Запоріжжя.

Відповідно до п. 5 ч. 1, ч. 2 ст. 6 Закону України Про порядок виїзду за кордон і в'їзду в Україну громадян України , громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, в разі якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених и на нього судовим рішенням - до виконання зобов'язань.

Постановою державного виконавця Олександрівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 23.02.2017 №50032422 та від 23.02.2017 №50032393 виконавчі провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2/331/384/13, виданого Жовтневим районним судом м. Запоріжжя, закриті на підставі пункту 9 ч. 1 статті 39 Закону України Про виконавче провадження , у зв'язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до п. п. 2, 6 ч. 1 ст. 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України підставою для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон є, зокрема, ухилення громадянина від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, які діють до виконання зобов'язань.

Статтею 8 вказаного Закону передбачено право громадянина України на звернення до суду у разі відмови у виїзді за кордон з підстав, передбачених пунктами 1, 2 і 6-8 частини першої статті 6 цього Закону.

Зважаючи на приписи частини першої статті 3 ЦПК України, якою встановлено право особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, та з метою дотримання права на доступ до правосуддя, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає скаргу ОСОБА_1 такою, що підлягає судовому розгляду в порядку, визначеному ЦПК України, розділу VI Цивільного процесуального кодексу України щодо питань, пов'язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах.

За таких обставин, оскільки на теперішній час закрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2/331/384/13, виданого Жовтневим районним судом м. Запоріжжя , згідно зазначеного рішення суду, заявник ОСОБА_1 має намір виїхати за межі України, тому дана заява про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України підлягає задоволенню .

Керуючись ст. ст. 208-210, 383, 384, 386, 387 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати обмеження у тимчасовій забороні виїзду за межі України громадянина України ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою : 69050, м. Запоріжжя, вулиця Космічна, 126- а , паспорт серія СА 288550, виданий Ленінським РВ УМВС України в Запорізькій області 02.11.1996 року.)

Надіслати Державній прикордонній службі України ( 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 26) ухвалу суду для виконання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня оголошення ухвали апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Суддя В.М. Світлицька