Постанова

від 14.06.2013 по справі 823/680/13-а

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2013 року Справа № 823/680/13-а

15 год. 40 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Бабич А.М.,

при секретарі - Гришанові Д.Є.,

за участю сторін:

представників позивача: Нора А.Г. (за довіреністю), Сидоріної Ю.А. (за довіреністю);

представників відповідача: Недосєки І.В. (за довіреністю), Лисенка М.О. (за довіреністю), Аполонова О.В. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" (далі-позивач) звернулось у Черкаський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби (далі-відповідач), в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення (далі - ППР): від 28.02.2013 №160/0000052200; від 28.02.2013 №161/0000062200; від 28.02.2013 №162/0011001501; від 29.12.2012 №001252/1600; від 28.10.2012 №1155/0000822301; від 12.02.2013 №100/0000812301; від 12.02.2013 №101/0000012100; від 28.10.2012 №1158/0000022100; від 28.10.2012 №1159/0000013200; від 10.12.2012 №001207/1600.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податковий орган прийняв оскаржувані рішення необґрунтовано, оскільки неправомірно визнав безтоварними господарські операції позивача з ТОВ «Біоблок», ТОВ «Аркада-Т», ТОВ «САТУР-СЮ», "Костаріка-10", ТОВ "Компанія "Трейд Оіл", ТОВ "ДСВ-АГРО", ТОВ "Лібертекс", ТОВ "ТПК "Дніпроінвест", - реальність виконання яких та використання в господарській діяльності позивача придбаних товарів та послуг підтверджується наявними первинними та іншими бухгалтерськими документами і документами податкової звітності; необґрунтовано донарахував акцизний податок з виноробної продукції, так як була допущена помилка в податковій звітності, що не вплинула на загальну суму податкового зобов'язання з акцизного податку; всупереч вимогам діючого законодавства донарахував податкові зобов'язання за несвоєчасне зменшення податкових зобов'язань з акцизу із-за несвоєчасного отримання вантажно-митних декларацій; безпідставно зобов'язав сплатити відрахування на соціальну рекламу, що не є обов'язком для платників податків.

Відповідач проти позову заперечував на тих підставах, що безтоварними визнано господарські операції із контрагентами позивача із-за даних актів про неможливість зустрічних звірок та перевірок, в яких вказано про відсутність необхідних ресурсів у цих юридичних осіб для здійснення господарської діяльності, із-за відсутності повної сплати позивачем для контрагентів отриманих за договорами послуг (кредиторська заборгованість у значних сумах). Донарахування сум акцизного податку та податку на прибуток підприємств відповідач обґрунтовував помилками в заповненні, нарахуванні штрафних санкцій за самостійно виявленими помилками у податковій звітності та їх несвоєчасній сплаті; необґрунтованим погашенням податкових векселів. Донарахування сум на відрахування на соціальну рекламу обґрунтовував наявністю нормативно закріпленого обов'язку юридичних осіб, які оплачували послуги реклами алкогольних напоїв, перераховувати кошти на виробництво соціальної реклами про шкоду алкоголю та тютюнопаління.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, дослідивши докази в матеріалах справи з точки зору їх логічного взаємозв'язку і повноти, достатності та достовірності, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Суд встановив, що позивач зареєстрований як юридична особа (код ЄДРПОУ 31082518), є платником ПДВ відповідно до свідоцтва від 31.05.2001 №32306209.

Предметом спору у цій справі є податкові повідомлення-рішення відповідача, прийняті за наслідками позапланових невиїзних, планової виїзної та камеральної перевірок.

Суд вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, ППР від 28.02.2013 №162/0011001501, прийняте за результатами позапланової невиїзної перевірки позивача відповідно до акту від 05.11.2012 №1416/1600/31082518, у зв'язку з наступним.

Актом позапланової перевірки встановлено порушення позивачем ст.ст.198, 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у квітні та червні 2011 року за правовідносинами з ТОВ «Біоблок», в результаті яких позивач занизив ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету у вказаному періоді, на загальну суму 2647002,00 грн. Прийняте за наслідками податкової перевірки ППР було оскаржене в адміністративному порядку до ДПС у Черкаській області, в результаті чого відповідач зменшив штрафну санкцію до 1 грн. та прийняв нове оспорюване - від 28.02.2013 №162/0011001501, яким збільшив суму грошового зобов'язання позивача з ПДВ в сумі 2647003,00 грн. Порушення пов'язані зі встановленням безтоварності здійснених операцій із вказаним контрагентом.

Для вирішення спору суд виходив з наступних положень.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з підп.14.1.181. п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника. (п.198.4. ст.198 ПК України).

Згідно з п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна відповідно до п.201.6. ст.201 ПК України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість.

Для висновків про безтоварність операцій з ТОВ "Біоблок" відповідач використав дані акту ДПІ У Святошинському районі м.Києва ДПС від 04.04.2012 №438/22-20/37227058 «Про неможливість проведення зустрічної звірки», в якому інспектор податкової служби ІІІ рангу Зурушов Усман Сулієвич визначив наявність ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Біоблок». Суд звернув увагу, що у судовому порядку дії податкового органу щодо проведення та складання акту звірки визнано неправомірними судовим рішенням, що набрало законної сили. Письмові пояснення директора цього контрагента про те, що він не підписував жодних документів від ТОВ «Біоблок» і що йому про наявність такої юридичної особи нічого не відомо, відібрані оперуповноваженим відділу податкової міліції ДПІ у Святошинському районі, суд не взяв до уваги як неналежний доказ. Крім того, за фактом створення фіктивного суб'єкта господарської діяльності кримінальних справ не порушено, винних осіб до відповідальності не притягнено.

ТОВ «Біоблок» та позивач уклали договір поставки автошин для вантажних автомобілів, будівельних матеріалів, металевих труб, фруктових соків концентрованих, ароматизаторів та барвників в асортименті; послуги з відповідального зберігання та транспортування вантажів (пляшок, тари). Факт придбання товару підтверджено у судових засіданнях належно оформленими видатковими накладними, переміщення - товарно-транспортними накладними, скріпленими підписами керівників та печатками. Необхідність придбання та використання у своїй господарській діяльності товару підтверджується: даними актів інвентаризації та обліку складу позивача за період, що підлягав перевірці, які складені за участю уповноваженого представника від Золотоніської ОДПІ; даними накладних позивача на внутрішнє переміщення товару; довідкою про наявність автомобілів на балансі позивача. Розмір взятого податкового кредиту за цими правочинами підтверджується належно оформленими податковими накладними.

Суд звернув увагу, згідно з даними ЄДРПОУ ТОВ «Біоблок» мав право вчиняти вищевказані правочини. За період, що підлягав перевірці, позивач здійснив повну оплату товару та отриманих послуг.

Водночас, згідно з даними акту перевірки аналізом даних «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» встановлено розбіжності у декларуванні сум податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за квітень 2011 року та червень 2011 року, що виникла у зв'язку з тим, що ТОВ «Біоблок» не подавав податкових декларацій. Суд зауважує, що невиконання платником податкових зобов'язань не може покладатися у вину покупця (позивача у цій справі) у випадку реального виконання господарських правочинів.

Відповідно до даних акту перевірки відповідач здійснив аналіз виробничих потужностей ТОВ "Біоблок", необхідних для реального виконання укладених договорів з позивачем, внаслідок чого встановив відсутність вказаної інформації, у т.ч. щодо наявності транспортних засобів, складських документів, і з'ясував неможливість доведення нездійснення операцій в часі з урахуванням дійсного часу, віддаленості, розташування контрагентів один від одного, місцезнаходження майна (ст.12 Акту перевірки). Водночас суд зауважує, що не отримання вказаної інформації не підтверджує відсутність основних засобів для реального виконання правочинів. Оскільки ці обставини відповідач під час проведення податкової перевірки не проаналізував, тому суд не взяв до уваги вищевказані обставини як достовірний доказ.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відсутні підтверджені вироком, що набрав законної сили, незаконні дії посадових осіб ТОВ "Біоблок", у т.ч. за фіктивне підприємництво чи підроблення документів, відповідач не мав підстав для визнання безтоварними вказаних господарських операцій, а висновки про завищення розміру податкового кредиту у зв'язку з цим не є обґрунтованими, не відповідають вимогам законодавства.

Враховуючи вищеназвані положення діючого законодавства, суд дійшов висновку, що відповідач не мав підстав не брати до уваги перелічені документи, якими повністю підтверджується реальність виконання правочинів. Тому таке ППР підлягає скасуванню як протиправне.

Суд вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, ППР від 28.02.2013 №160/0000052200, прийняте на підставі акта документальної позапланової невиїзної перевірки позивача від 05.11.2012 №141/1600/31082518, у зв'язку з наступним.

Відповідач склав акт перевірки позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ «САТУР-СЮ» за період 01.05.2011-31.05.2011, яким встановив порушення позивачем ст.ст. 198, 201 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ за травень 2011 року. Прийняте на його підставі ППР, було скасовано в частині застосованого розміру штрафу, в результаті чого відповідач прийняв нове оскаржуване ППР від 28.02.2013 №160/0000052200, яким збільшив суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 973400,00 грн. та штраф на 1 грн.

Безтоварними податковий орган визнав господарські операції позивача з цим контрагентом, вчинені відповідно до договорів купівлі-продажу будівельних матеріалів, пляшок, отримання послуг з монтажу та демонтажу, послуг перевезення; послуг, пов'язаних з технічним обслуговуванням іншого виробничого та невиробничого обладнання.

Розмір взятого позивачем податкового кредиту підтверджується даними реєстру податкових накладних і податкової звітності з ПДВ, належно оформленими податковими накладними, складеними на підставі актів виконаних робіт (послуг) до договору із ТОВ «САТУР-СЮ» від 21.04.2011 №ТОО-210411 про надання послуг з технічного обслуговування іншого виробничого та невиробничого обладнання. Ці правочини відображені в бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується даними картки рахунку 631 за травень 2011 року, та повністю відображені сторонами договору у податковій звітності.

Позивач має всі необхідні первинно-бухгалтерські документи, договори, докази оплати та використання, переміщення товару, докази пропуску на територію позивача визначених робітників від цього контрагента, - які відповідачем не взяті до уваги у зв'язку з тим, що згідно з даними акту перевірки контрагента від 30.08.2011 ДПІ у Московському районі м.Харкова встановлено відсутність у нього господарських можливостей на виконання господарських операцій, відсутність інформації про наявні транспортні засоби. Суд звернув увагу, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2012, що набрала законної сили на підставі ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2012, такі дії податкового органу визнані незаконними. Отже посилання відповідача на ці обставини не можуть вважатися правомірними.

Договори зі специфікаціями, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, дані ЄДРПОУ про види діяльності контрагента на час вчинення оспорюваних правочинів, накладні на внутрішнє переміщення товару, дані звітів про виконання робіт на виробничих та невиробничих лініях і дані актів інвентаризації підтверджують зміну майнового стану позивача і реальність здійснення правочинів. Тому з урахуванням правильно оформлених податкових накладних суд дійшов висновку про протиправність прийнятого за вказаним актом ППР та необхідність його скасування.

Суд вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, ППР від 28.02.2013 №161/0000062200, прийняте на підставі акта позапланової невиїзної перевірки №1415/1600/31082518, що обґрунтовується наступним.

05.11.2012 відповідач склав акт перевірки, в якому вказав про безпідставність віднесення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту в травні 2011 року внаслідок виявленої безтоварності господарських операцій з ТОВ "Костаріка-10" за договором про надання послуг з інформаційно-технічного забезпечення виробничого процесу №405012, що призвело до заниження грошового зобов'язання з ПДВ. Прийняте за актом перевірки ППР позивачем оскаржено в адміністративному порядку, в результаті чого відповідач прийняв нове - від 28.02.2013 №161/0000062200, яким збільшив грошове зобов'язання з ПДВ позивачу на 760001,00 грн. (у т.ч. штрафна санкція - 1 грн.)

Згідно з даними вказаного акту позивач має всі документи бухгалтерського обліку (акти здачі-приймання робіт, договір) щодо цих правовідносин, однак вони не взяті до уваги під час податкової перевірки, оскільки за даними акту перевірки контрагента Основ'янською МДПІ м.Харкова Харківської області ДПС встановлено, що він відсутній за місцезнаходженням відповідно до акту обстеження податкової адреси, не має трудових ресурсів, транспортних засобів, основних фондів при значному обсягу реалізації. Суд звернув увагу, що дії податкового органу щодо проведення та складання такого акту визнано протиправними рішенням суду, що набрало законної сили.

Враховуючи наявність доказів про необхідність замовлення та використання у господарській діяльності замовлених робіт, висновки про завищення податкового кредиту за безтоварними операціями із-за даних актів звірок контрагента позивача, які визнані у судовому порядку незаконними, є протиправними і ППР, прийняте на їх підставі, підлягає скасуванню.

Суд вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, ППР від 29.12.2012 №001252/1600, прийняте на підставі акта позапланової невиїзної перевірки №1675/1600/31082518, у зв'язку з наступним.

17.12.2012 актом податкової перевірки позивача встановлено безтоварність господарських операцій із ТОВ "Компанія "ТрейдОіл" у січні 2012 року (за договорами з придбання матеріалів, послуг з інформаційно-технічного забезпечення виробничого процесу, послуг із технічного обслуговування іншого виробничого та невиробничого обладнання), що призвело до заниження грошових зобов'язань позивача з ПДВ на суму 473078,00 грн. За наслідками прийнято ППР від 29.12.2012 №001252/1600, яким позивачу донараховано грошове зобов'язання з ПДВ в розмірі 709617,00 грн. (у т.ч. 236539,00 грн. - штрафна санкція).

Безтоварність господарських операцій стосувалася договорів про надання послуг від 09.01.12 №18-к, відповідно до якого складено акти виконаних послуг з обслуговування комп'ютерних систем, від 10.01.2012 №5 - акти виконання експедиційних послуг, від 28.12.2011 №38 - акти виконаних інформаційно-консультаційних послуг.

Реальність виконання замовлених послуг підтверджується наявними в матеріалах справи договорами, актами виконаних робіт та послуг, актами прийнятого обладнання, доказами оплати товару, а результати - актами виконаних послуг і затвердженими звітами про надані послуги. Відповідач дійшов висновку про безтоварність операцій, оскільки під час проведення зустрічної звірки ТОВ "Компанія "ТрейдОіл" не надало документів на придбання товарів від його постачальників, встановлено відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей здійснювати господарську діяльність, він відсутній за своїм місцезнаходженням, відсутня інформація про наявність офісних (складських) приміщень у контрагента. Оскільки позивач сформував податковий кредит із цим контрагентом на суму 473078,00 грн., тому на відповідну суму відповідач донарахував йому зобов'язання з ПДВ. Однак постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2013, залишеною без змін ухвалою суду апеляційної інстанції 10.04.2013, дії ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС щодо проведення зустрічної звірки визнані незаконними.

Тому суд дійшов висновку про необхідність скасування донарахувань сум ПДВ за цими правовідносинами.

Щодо позовних вимог скасувати ППР, прийняті на підставі акту документальної планової виїзної перевірки від 19.11.2012 №1526/2200/31082518 (далі - акт планової перевірки) суд зазначає наступне.

Відповідно до акту планової перевірки позивачу з урахуванням адміністративного оскарження донараховано наступні грошові зобов'язання:

з податку на прибуток згідно з ППР від 28.11.2012 №1155/000822301 на суму 54706,25 грн. (у т.ч. 2929,25 грн. - штрафна санкція);

з ПДВ згідно з ППР від 12.02.2013 №100/0000812301 на суму 17431227,00 грн. (у т.ч. 5811439,00 грн. штрафна санкція);

з акцизного податку згідно з ППР від 12.02.2013 №101/000012100 на суму 169598,54 грн. (у т.ч. 39881,16 грн. штрафна санкція);

за платежем відрахування від суми коштів, витрачених на рекламу алкогольних напоїв, згідно з ППР від 28.11.2012 №1159/0000013200 на суму 50837,85 грн.

ППР №11155/0000822301 суд вважає правомірним, а позовна вимога щодо його скасування не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Заниження податку на прибуток згідно з донарахуваннями за цим ППР на підставі акту планової перевірки пов'язане з отриманням позивачем доходу від пов'язаної особи у зв'язку реалізацією товару на експорт за ціною, що менша за звичайну.

Згідно з даними акту планової перевірки, що не заперечується позивачем, позивач у періоді 01.07.2011-30.09.2011 здійснив продаж на експорт яєць (не типовий для позивача вид діяльності) за укладеними зовнішньо-економічними контрактами покупцям-нерезидентам: іракській фірмі «Authentic Beverage International Co.Ltd» та приватному підприємцю Керімову Сакіту (Азербайджан, м.Баку) (том 1 а.с.73-79). Яйця попередньо були придбані у ТОВ «Інвестиційна компанія «Агросоюз-РП» відповідно до договору №18/03 у вказаний період в кількості 6111360 шт. на загальну суму 2873567,00 грн. (ПДВ - 478928,00 грн.). Водночас реалізація яєць відбулася за ціною 0,35 коп. за 1 шт. в кількості 1026000 шт.- для «Authentic Beverage International Co.Ltd» та за 0,33 коп. в кількості 342000 шт. - для ПП Керімова Сакіта.

Суд звернув увагу, що одним із засновників позивача є ТОВ «Петрус-Інвестбуд», який володіє 92,92% його корпоративних прав, а засновниками останнього - Русаліна Л.В. та Петренко Л.І. Ці фізичні особи одночасно є засновниками ТОВ «ІК Агросоюз-РП» (постачальника яєць за вказаними правовідносинами). Отже позивач та цей постачальник є пов'язаними особами на підставі підп.14.1.159 п.14.1 ст.14 ПК України.

Відповідно до підп.153.2.1.-153.2.2 п.153.2 ст.153 ПК України дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи, визначаються виходячи з договірних цін, але не вищих за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання, у разі якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Методи визначення та порядок застосування звичайних цін у період до 01.01.2013 регулювалися згідно з вимогами п.2 розділу ХІХ «Прикінцеві положення» ПК України положеннями п.1.20 ст.1 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств». Тож звичайна ціна для цих відносин визначається, якщо не встановлено інше, виходячи з ціни товарів, що визначена сторонами у договорі. Відповідно до підп.1.20.2 п.1.20 ст.1 цього Закону для визначення звичайної ціни використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (робіт, послуг) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови, як кількість (обсяг), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних цін для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів вважаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод з пов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни.

Як вбачається з акту планової перевірки, відповідач для обрахунку звичайної ціни яєць взяв до уваги ідентичні договори постачальника (пов'язаної з позивачем особи) із цими ж покупцями-нерезидентами. Вказані обставини обґрунтовуються вищезазначеними нормами законів.

Відповідно до підп.1.20.8 п.1.20 ст.1 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» обов'язок доведення того, що ціна не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, передбачених цим законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Згідно з п.123.1. ст.123 ПК України у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, таке порушення тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання.

Враховуючи, що позивач здійснив продаж яєць за ціною нижчою, ніж 20% за звичайні ціни, тому донарахування за оскаржуваним ППР сум податку на прибуток (том 14 а.с.80) у зв'язку із заниженням доходу, що враховувався для визначення цього податку, застосування штрафу у розмірі 25% за заниження податкового зобов'язання, суд вважає правомірними. На цих підставах суд дійшов висновку про необхідність у задоволенні позовної вимоги в цій частині відмовити.

ППР №100/0000812301 про збільшення сум грошових зобов'язань позивача з ПДВ суд вважає протиправним в частині донарахування 10302345,00 грн. - за основним зобов'язанням та 5151175,00 грн. - за штрафною (фінансовою) санкцією у зв'язку з наступним.

У донараховані зобов'язання з ПДВ за ППР №100/0000812301 ввійшли суми (том 11 а.с.143) за виявленими безтоварними операціями позивача, невключенням в доходи отриманих від повіреного грошових сум, неправомірним завищенням податкового кредиту за безпідставно поданими уточнюючим розрахунками з ПДВ та безпідставним подвійним включенням до податкового кредиту грошових сум за попередньо включеними ПН, а також взяттям податкового кредиту за господарськими операціями, що не підлягають оподаткуванню ПДВ. Це ППР підлягає частковому скасуванню, виходячи з наступного.

Щодо включення в це ППР сум за безпідставним взяттям податкового кредиту за безтоварними господарськими операціями суд зазначає наступне.

Безтоварними податковий орган визнав правовідносини позивача з ТОВ "Костаріка-2010" згідно з договором на ремонт виробничих ліній та послуги з технічного обслуговування виробничих ліній на підставі даних акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Костаріка-2010" ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова від 21.11.2011 із-за вилучення документів слідчими СО Вовчанського РО ГУ УМВС України в Харківській області. Однак постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2012, залишеної без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2012, дії податкового органу щодо складання такого акта звірки визнані незаконними.

Позивач за вказаними правовідносинами провів лише часткову оплату послуг, водночас кредиторська заборгованість контрагента повністю відображена в бухгалтерському обліку позивача. У липні 2011 року завищення податкового кредиту з цим контрагентом внаслідок таких відносин склало 1621500,00 грн. Суд встановив, що реальність цих господарських відносин підтверджується первинно-бухгалтерськими документами, доказами пропуску на територію позивача конкретно визначених робітників від цього контрагента.

Згідно з актами здачі-прийняття робіт контрагент виконав послуги, пов'язані з технічним обслуговуванням іншого виробничого та невиробничого обладнання на загальну суму 5840400,00 грн.(у т.ч. ПДВ 20%). В цих актах відсутні дані про те, яке саме обладнання перевірено чи відремонтовано, в який спосіб, що унеможливлює встановити чи пов'язані ці послуги з господарською діяльністю позивача. Водночас звітом про виконання послуг та службовими записками підтверджується необхідність замовлення та деталізований обсяг виконаних контрагентом робіт. Крім того, додатками до договору, скріпленими підписами та печатками уповноважених осіб, визначено конкретний вид замовлюваних робіт, їх вартість за видами та місце розташування обладнання (місце виконуваних робіт). Наказом позивача передбачався тимчасовий пропуск на його територію конкретно визначених робітників від цього контрагента, що мали право перебувати у позивача для виконання робіт.

Враховуючи наявність доказів про необхідність замовлення та використання у господарській діяльності замовлених робіт, висновки про завищення податкового кредиту за безтоварними операціями із-за даних актів звірок контрагента позивача, які визнані у судовому порядку незаконними, є протиправними і донарахування ПДВ до оскаржуваного ППР, прийняте на їх підставі, в цій частині підлягає скасуванню.

Одночасно актом планової перевірки встановлено безтоварність правовідносин позивача із ПП "Баварія-Ф" згідно з договором на послуги з технічного обслуговування іншого виробничого та невиробничого обладнання, внаслідок чого завищення податкового кредиту за ними у липні 2011 року становить 552600,00 грн. Відповідач не взяв до уваги надані на підтвердження реальності акти виконаних робіт, податкові накладні, докази оплати, докази пропуску на територію позивача визначених робітників від цього контрагента - керуючись даними акту Індустріальної МДПІ м.Харків про неможливість проведення зустрічної звірки вказаного контрагента від 13.03.2012, у висновках якого вказано на наявність ознак відсутності реального здійснення господарської діяльності ПП "Баварія-Ф", відсутність у нього необхідного персоналу, факт направлення повідомлення про відсутність за місцезнаходженням підприємства та часткові розрахунки за актами прийнятих робіт. Однак постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2012 такі дії податкового органу визнані незаконними.

Суд звернув увагу, що кредиторська заборгованість позивача відображена у повному обсязі в його бухгалтерському обліку і є поточною. Тому зважаючи на визнану судовим рішенням незаконність дій податкового органу під час проведення зустрічних звірок, враховуючи на наявність підтверджуючих реальність здійснення правочинів позивачем документів, посилання на дані акту звірок контрагента суд не взяв до уваги і дійшов висновку про безпідставність донарахування податкових зобов'язань з ПДВ за цими правовідносинами.

Щодо висновків відповідача про завищення сум податкового кредиту у липні 2011 року за безтоварними операціями з ТОВ "Валета" згідно з договором транспортування при перевезеннях вантажів в автомобільному сполученні на суму 340867,00 грн. суд зазначає наступне.

Підставою для таких висновків відповідача стали дані акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача із-за наявної процедури його припинення, відсутності в контрагента належного персоналу, матеріальних засобів, основних фондів для здійснення господарської діяльності, а також у зв'язку з частковою оплатою послуг. Суд звернув увагу, що кредиторська заборгованість повністю відображена в бухгалтерському обліку позивача. Крім того, на виконання цих правочинів складено належним чином оформлені всі документи первинно-бухгалтерського обліку, у т.ч. товарно-транспортні накладні; податкові накладні належним чином оформлені. Тому суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно донарахував податкові зобов'язання з ПДВ за цими правовідносинами.

Згідно з даними акту планової перевірки позивач завищив податковий кредит у липні 2011 року за правовідносинами з ПП "Українська міжрегіональна компанія "Агроцентр" відповідно до умов договору про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту виробничих ліній в розмірі 1056200,00 грн. До таких висновків відповідач дійшов з огляду на часткові розрахунки за цим договором. Суд зауважує, що часткова оплата робіт чи послуг не може бути єдиним доказом безтоварності господарських операцій, а відображення її в бухгалтерському обліку за наявності всіх підтверджуючих її розмір первинних бухгалтерських документів відповідає діючим нормативно-правовим актам. Посилання відповідача на дані акту про неможливість проведення зустрічної звірки Основ'янської МДПІ м.Харкова від 09.08.12 та дані про направлення повідомлення про відсутність за місцезнаходженням контрагента суд вважає необґрунтованими, так як з них вбачається, що перевірка та аналіз документів бухгалтерського обліку ПП «УМК «Агроцентр» не здійснювалися. Крім того, позивачем підтверджено пропуск конкретно визначених робітників від контрагента на свою територію за відповідним наказом. Тому донарахування сум ПДВ за цими правовідносинами суд вважає протиправним.

Щодо визнання безтоварними господарських операцій позивача з ТОВ "Аркада-Т" відповідно до договору про надання послуг з відповідального зберігання лікеро-горілчаних виробів та завищення в липні 2011 року податкового кредиту в сумі 393233,00грн. суд зазначає наступне.

Суд звернув увагу, що до цього договору у позивача наявні всі первинно-бухгалтерські документи (акти здачі-прийняття робіт (надання послуг); передача товару на склад та вибуття зі складу підтверджується актами приймання-передачі товару на відповідальне зберігання та актами зняття товару з відповідального зберігання; розмір податкового кредиту підтверджується даними податкових накладних, належним чином оформленими; наявні докази пропуску на територію позивача визначених робітників від цього контрагента. Доводи відповідача про те, що цей платник не має ліцензійного складу, а тому не міг надавати такі послуги суд не взяв до уваги, оскільки надані складські приміщення за адресою: м.Золотоноша, вул.Обухова, 66 а (літ»В-1» і «Г-1»), - ТОВ "Аркада-Т" має право використовувати у своїй господарській діяльності на підставі договору від 01.04.2011, укладеним з ТОВ «Петрус-Алко» (власник приміщень), який згідно з довідкою про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру ці приміщення зареєстрував як місця зберігання оптових партій алкогольних напоїв (том11.а.с.36).

Посилання відповідача на дані актів зустрічних звірок цього контрагента суд вважає не обґрунтованими, оскільки постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2012, залишеною без змін ухвалою апеляційної інстанції від 21.03.2013, дії службових осіб Західної міжрайонної державної податкової інспекції м.Харкова Харківської області ДПС, за наслідками яких складено акти зустрічних звірок від 21.10.2011, від 06.06.2011, від 11.11.2011, - про неможливість проведення зустрічних звірок, про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій з контрагентами - визнано протиправними.

Тому суд дійшов висновку про необхідність скасування ППР в частині донарахування ПДВ за цими правовідносинами.

Відповідно до даних акту планової перевірки встановлено завищення позивачем у період 01.07.2011-30.06.2012 податкового кредиту на загальну суму 12135261,00 грн. (липень і серпень 2011 року, жовтень та грудень 2011 року, січень і березень 2012 року, травень і червень 2012 року). Ці порушення пов'язані з наступним.

Безтоварними відповідач визнав правочини, вчинені у серпні 2011 року з ТОВ "Позитив-ВМ" згідно з договором на виконання демонтажних робіт, монтажу обладнання, та зроблено висновок про безпідставне завищення податкового кредиту на суму 1448333,00 грн., керуючись при цьому даними акту про неможливість проведення зустрічної звірки від 09.08.2012 Основ'янської МДПІ м.Харкова. Однак суд звернув увагу, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2013 дії податкового органу щодо складання акту звірки визнані незаконними. Враховуючи вищевикладене, зважаючи, що відповідач під час проведення перевірки не досліджував дані податкової та фінансової звітності цього контрагента позивача, суд дійшов висновку про безпідставність не врахування відповідачем підтверджуючих реальність виконання правочинів документів бухгалтерської звітності та протиправність донарахування сум ПДВ за такими фактами.

Договори на монтаж та демонтаж обладнання містять деталізовані дані про місце виконання замовлених робіт, їх виконання підтверджується актами і протоколами виконаних робіт, актами приймання-передачі обладнання для здійснення робіт на них.

Тому посилання на дані акту про неможливість проведення зустрічної звірки, дії щодо складання якого визнані судовим рішенням незаконними, не врахування всіх підтверджуючих реальність виконання правочинів та використання у господарській діяльності позивача отриманих послуг суд вважає безпідставним, а донарахування податкових зобов'язань - незаконним.

З аналогічних підстав суд вважає протиправним зняття податкового кредиту у цьому періоді за правочинами з ТОВ «Біоблок».

Суд звернув увагу, що на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Біоблок» позивач надав належно оформлені податкові накладні, договори про надання послуг, договори про відповідальне зберігання, договори купівлі-продажу з додатками і специфікаціями та договори зберігання, акти здачі-прийняття робіт (послуг) за відповідні місяці, копії видаткових накладних до договору купівлі-продажу, акти виконаних робіт, акти приймання-передачі товару на зберігання, товарно-транспортні накладні в кількості 189 шт.

Реальність здійснення господарських операцій за відповідальним зберіганням підтверджується належним чином оформленими актами приймання товарів на відповідальне зберігання, актами зняття товарів з відповідального зберігання, товарно-транспортними накладними, актами приймання-здачі виконаних послуг.

Посилання відповідача на висновки акту звірки цього контрагента, які скасовані судовим рішенням, що набрало законної сили, суд вважає не обґрунтованими, а тому донарахування в цій частині у ППР - підлягають скасуванню.

Щодо визнання відповідачем безтоварними господарських операцій позивача з ТОВ ПП "Лібертекс" та донарахування за грудень 2011 року сум ПДВ із-за завищення податкового кредиту згідно з договором відповідального зберігання матеріальних цінностей в розмірі 1184117,00 грн. суд зазначає наступне.

Висновки про безтоварність господарських операцій відповідачем зроблено на підставі даних акту ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська про неможливість провести зустрічну звірку від 02.03.2012, в якому вказано про відсутність у платника податків інформації про транспортні засоби та необхідний персонал для здійснення господарської діяльності. Суд звернув увагу, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2013, залишеною без змін ухвалою суду апеляційної інстанції 07.02.2013, дії податкового органу визнано протиправними.

Доводи відповідача про ознаки безтоварності операцій у зв'язку із частковими розрахунками суд не взяв до уваги, оскільки кредиторська заборгованість повністю відображена в бухгалтерському обліку на підставі первинних документів та є поточною, що не забороняється діючим законодавством.

Виконання вказаних правочинів підтверджується договором про надання послуг з ремонту та профілактичного обслуговування обладнання №65, в якому конкретизовано місце виконання робіт, письмовим переліком робіт (додаток №1 до договору), письмовими заявками на їх проведення, актами приймання-передачі обладнання для виконання робіт; актами приймання-передачі робіт; протоколом-погодженням про виконані роботи; договором про надання транспортних послуг при перевезеннях вантажів автомобільним сполученням і про відповідальне зберігання, актами здачі-приймання робіт, здачі-приймання та зняття товарів з виконання замовлюваних послуг до них. Переміщення товару до складу підтверджується належно оформленими до вказаного договору товарно-транспортними накладними в матеріалах справи. Розмір взятого кредиту підтверджений даними належно оформлених податкових накладних. Отже відповідач не мав підстав визнавати такі правочини безтоварними і збільшувати податкові зобов'язання з ПДВ, шляхом зняття податкового кредиту.

Згідно з даними акту планової перевірки у січні 2012 року позивач безпідставно завищив суму податкового кредиту за правовідносинами з ПП "Раіком" відповідно до договору купівлі-продажу пляшок та будівельних матеріалів на суму 371488,30 грн. Суд звернув увагу, що згідно з даними ЄДРПОУ вказаний вид входить до основних видів діяльності цього контрагента (том 11 а.с.45). Підставою для висновків відповідача про безтоварність цих правочинів є дані акту ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова від 04.09.2012 про неможливість проведення зустрічної звірки із-за відсутності його за місцезнаходженням, в якому вказано про відсутність у цього контрагента достатніх трудових ресурсів і основних засобів. Суд вважає не обґрунтованими такі посилання відповідача, оскільки з акту про неможливість проведення зустрічних звірок вбачається, що аналіз даних податкової звітності та документів бухгалтерського обліку податковими органами не здійснювався, відповідачем у справі ці дані не перевірялися, а отже посилання на його дані суд вважає безпідставним.

Суд звернув увагу, що на виконання правочинів позивач уклав із ПП «Раіком» письмовий договір з додатками про основні характеристики товару, які за ним придбаваються; придбання підтверджується належно оформленими видатковими накладними, виписаними до цього договору; договорами на надання послуг з демонтажу обладнання з письмовим переліком робіт (додаток №1 до договору), актами приймання-передачі обладнання для демонтажу, письмовими заявками на проведення демонтажних робіт, актами виконаних робіт, протоколом-погодженням про виконання робіт. Переміщення придбаного товару підтверджується належно оформленими до вказаного договору товарно-транспортними накладними в матеріалах справи. Розмір податкового кредиту за цими правочинами підтверджується належно оформленими податковими накладними, включеними до єдиного реєстру податкових накладних. У зв'язку з цим суд дійшов висновку про безпідставність висновків акту планової перевірки та необхідність скасувати в цій частині оскаржуване ППР.

Щодо визнання безтоварними правочинів позивача з ТОВ «ТПК «Дніпроінвест» за травень 2012 року суд зазначає наступне.

До сум податкового кредиту із вказаним контрагентом позивач включив податкові накладні за березень 2012 року на загальну суму ПДВ 677614,00 грн. до договору про надання послуг з монтажу обладнання (виробничої лінії). Суд звернув увагу, що до цього договору контрагенти підписали деталізований перелік робіт, які передбачаються замовленням, акти приймання-передачі комплектуючих до обладнання; письмові заявки на проведення монтажних робіт; акти виконаних робіт; протоколи-погодження виконаних робіт. Для формування сум податкового кредиту у позивача є всі належно оформлені податкові накладні. Однак відповідач не взяв до уваги ці докази та донарахував податкові зобов'язання з ПДВ в сумі взятого податкового кредиту у зв'язку з тим, що позивач має власний технічний персонал на виконання замовлених робіт, а отже укладання такої угоди не має на меті отримання прибутку, а також оскільки Лівобережна МДПІ Дніпропетровської області не змогла провести повноцінну звірку з ТОВ «ТПК «Дніпроінвест», а цей контрагент не має власних ресурсів для здійснення господарської діяльності, не підтвердив придбання товарів і послуг зі своїми постачальниками. Водночас суд зауважує, що фіктивність підприємницької діяльності, як і підроблення документів повинна бути підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили, водночас такі рішення в межах кримінальних проваджень відсутні. Суд звертає увагу, що визначення потреби в замовленні та проведенні певних видів робіт є виключно повноваженням суб'єкта господарювання, тож висновки податкового органу про їх доцільність не відповідають вимогам діючого законодавства. За даними податкових органів цей контрагент позивача має стан « 0» - платник податків за основним місцем обліку. Отже відповідач протиправно не взяв до уваги наявність всіх первинних бухгалтерських документів та донарахував податкове зобов'язання. Тому в цій частині ППР підлягає скасуванню.

Суд звернув увагу, що відповідач визнав безтоварними господарські операції позивача з ТОВ «ДСВ-АГРО» за ПН на загальну суму ПДВ 307118,00 грн. за травень 2012 року до договорів купівлі-продажу товару, надання послуг виготовлення сувенірної упаковки, надання послуг відповідального зберігання. Виконання цих договорів підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними, актами виконаних робіт, звітами про надані послуги; переміщення придбаного товару - товарно-транспортними накладними; розмір взятого податкового кредиту - податковими накладними. Однак відповідач не взяв їх до уваги як доказ реального виконання господарських зобов'язань, у зв'язку даними акту про неможливість проведення зустрічної звірки цього контрагента. Такі обґрунтування відповідача суд вважає безпідставними, оскільки з акту звірки вбачається, що не здійснювався аналіз даних бухгалтерського обліку із-за не отримання таких документів. Враховуючи, що ТОВ "ДСВ-АГРО" сплатив в ціні товару (послуг) ПДВ за правовідносинами з позивачем, тому донарахування сплати ПДВ позивачу є за своєю суттю подвійним оподаткуванням, що не передбачено діючим законодавством України.

На момент здійснення господарських операцій контрагенти позивача, правочини з якими відповідач визнав такими, що реально не відбувалися, були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі, мали свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ.

Суд зазначає, що податкові накладні оформлені належним чином, крім того з актів перевірок вбачається, що порушень при їх оформленні перевіряючими під час проведення перевірки не встановлено.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Посилання відповідача щодо відсутності контрагентів позивача за місцезнаходженням, суд не взяв до уваги, оскільки ПК України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок зі сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з п. 6.1 ст. 16 ПК України платник податків, крім іншого, зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи тощо.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та валові витрати.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені органи Конституцією та законами України.

Докази зміни майнового стану позивача за вищевказаними правочинами підтверджуються також даними інвентаризації складу і тари позивача, актами матеріального складу - що складені за участю посадової особи податкового органу (відповідача) у спірний період; накладними на внутрішнє переміщення товару.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати ПДВ та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

У зв'язку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту за всіма вищеназваними господарськими операціями, що були визнані відповідачем як безтоварні, застосування до нього штрафних санкцій є неправомірним. Висновки відповідача з цього приводу, що викладені в актах перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

Тому суд дійшов висновку, що оскаржуване ППР в частині донарахувань зобов'язань з ПДВ (у т.ч. штрафів) за реально виконаними правочинами - підлягає скасуванню.

Відповідно до акту планової перевірки на порушення вимог ст.ст.187-189 ПК України позивач не включив до бази оподаткування ПДВ отримані кошти, що надійшли від ТОВ "Інвестиційна компанія "Петрус-Алко", який виступав повіреним за компенсацію вартості лікеро-горілчаних виробів, поставка яких відбулася в межах договору доручення №1 від 01.01.2010, в сумі 2596000,00 грн. за серпень 2011 року, жовтень 2011 року та листопад 2011 року.

Згідно з п.189.4 ст.189 ПК України базою оподаткування для товарів /послуг, що передаються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку, встановленому ст.188 цього кодексу. Дата збільшення податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах вищевказаних видів та інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими ст.ст.187, 198 цього кодексу.

Внаслідок цих порушень позивач занизив зобов'язання з ПДВ у розмірі 432666,00 грн. за серпень, жовтень та листопад 2011 року. Суд встановив, що даними картки особового рахунку платника, бухгалтерських рахунків та даними призначень платежу в банківських виписках підтверджується отримання доходу саме за договором доручення, тому посилання позивача про правовідносини за іншими договорами не підтверджується встановленими обставинами справи. Отже донарахування сум ПДВ за цим порушенням відповідає вимогам законодавства, а позовна вимога скасувати ППР в цій частині донарахувань задоволенню не підлягає.

Згідно з даними планової перевірки у липні 2011 року позивач неправомірно сформував податковий кредит за правовідносинами з ТОВ "Укренергохолдінг" у розмірі 2086,00 грн., оскільки двічі включив одні і ті ж податкові накладні (від 05.05.2011 №38, від 10.05.2011 №83, від 20.05.2011 №13) на всю суму повторно в різні податкові періоди (одночасно у травні та в липні 2011 року не знімаючи за правочинами з одними і тими ж контрагентами, що підтверджується даними податкової звітності позивача за період, що підлягав перевірці) (том 1 а.с.99).

У серпні 2011 року позивач завищив суму податкового кредиту в розмірі 6134,00 грн. у зв'язку із повторним включенням до податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними ТОВ "Інтер Технолоджи Компані" від 01.08.2011 №4 у серпні та у грудні 2011 року; від 05.08.2011 №10, від 26.08.2011 №48 та від 29.08.2011 - у грудні 2011 року та повторно у червні 2012 року), - за договором про поставку лабораторного обладнання (том 1 а.с.114). Аналогічне порушення виявлено і щодо ПН від фірми «ДонауЛаб» у серпні 2011 року на суму 1214,00 грн.

У січні 2012 року позивач неправомірно завищив податковий кредит за правовідносинами з ВАТ "Черкасигаз" на суму 33729,00 грн., оскільки із-за коригування до декларації з ПДВ фактично включив двічі суму податкового кредиту за одними документами у грудні 2011 року та повторно у січні 2012 року (том 1 а.с.134).

Суд звернув увагу, що позивач до початку планової перевірки не відкоригував вищевказані дані податкової звітності. Тому суд дійшов висновку, що відповідач правомірно донарахував грошові зобов'язання позивачу з ПДВ за безпідставність подвійного включення сум податкового кредиту за одними і тими ж ПН, отже в частині скасування цих донарахувань суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Суд звернув увагу, що в суму донарахувань за ППР №100/0000812301 ввійшли суми безпідставно взятого податкового кредиту за правочинами з доставки поштових відправлень, які не підлягають оподаткуванню ПДВ, - з ТОВ «Експрес Транс» та ТОВ «Праксет-Харків» у червні 2012 року на суму 1600,00 грн. та 25833,00 грн. відповідно. Правомірність донарахувань податковим органом обґрунтовується тим, що відповідно до ст.197 ПК України такі послуги звільнені від оподаткування ПДВ.

Тому в частині донарахування цих сум в основне зобов'язання з ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 27433,00 грн. та застосуванні штрафних санкцій на загальну суму 13717,00 грн. відповідач діяв правомірно.

Крім вказаних, у донарахування за зазначеним ППР ввійшли порушення за неправомірне завищення податкового кредиту за безпідставно поданими уточнюючими розрахунками від 30.12.2011 №9013029130 та №9013032155, якими збільшувався розмір взятого податкового кредиту, без розшифровок (додатку №5) та підтверджуючих документів бухгалтерського обліку і фінансової звітності. Позивач такі обставини не спростував жодним належним доказом, отже донарахування сум ПДВ та застосування штрафних санкцій у цій частині відповідачем було правомірним, тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Отже ППР №100/0000812301 підлягає скасуванню на 10302345,00 грн. в частині донарахування за основною сумою грошових зобов'язань з ПДВ та на 5151175,00 грн. - в частині застосування штрафу.

ППР від 12.02.2013 №101/000012100, яким позивачу донараховано акцизний податок за лікеро-горілчану продукцію ( 129717,38 грн. - основна сума, 39881,16 грн. - штрафна санкція) суд вважає правомірним, а позовна вимога щодо його скасування є безпідставною і не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з даними акту планової перевірки (том 1 а.с.160-173), що не оспорювалося позивачем і підтверджується даними податкової звітності, позивач відповідно до вантажно-митних декларацій від 22.08.2011 №007862 (перетин кордону 30.08.2011), від 31.08.2011 №008311 (перетин кордону 03.09.2011), від 31.08.2011 №008312 (перетин кордону 03.09.2011), від 30.08.2011 №008184 (перетин кордону 31.08.2011), від 30.08.2011 №008187 (перетин кордону 31.08.2011) відвантажив алкогольні напої в загальній кількості 16023,875 л а/а, що відповідає 674925,62 грн., а податкове зобов'язання з акцизного податку в серпні 2011 року на таке відвантаження не зменшив, а зменшив лише за вересень 2011 року. Як наслідок, позивач у серпні 2011 року занизив свої зобов'язання з цього податку у серпні 2011 року на 8650,18 грн. Суд встановив, що з Польщі відповідно до вантажно-митної декларації від 03.08.2011 №006679 повернені алкогольні напої позивачу на загальну вартість 189182,08 грн. в кількості 2899,60 л а/а, що відповідає 122131,15 грн. акцизного податку. Спирт в цій кількості позивач передав на виробництво для промислової переробки як сировину, придатну для подальшого використання у виробництві, протягом серпня 2011 року-березня 2012 року.

Відповідно до п.217.5. ст.217 ПК України у разі повного або часткового повернення покупцем підакцизних товарів (продукції), вироблених (виготовлених) на митній території України, продавцю для усунення недоліків товару (продукції) або його знищення (переробки) у зв'язку з неможливістю усунення таких недоліків, платник податку - продавець проводить коригування податкових зобов'язань зі сплати акцизного податку у звітному періоді, у якому відбулося таке повернення.

Сума коригування зазначається в декларації з акцизного податку за звітний період, у якому відбулось таке повернення. У разі подальшої реалізації цих товарів (продукції) зобов'язання з акцизного податку обчислюються у загальному порядку.

Згідно з вимогами ст.223 ПК України базовий податковий період для сплати акцизного податку відповідає календарному місяцю. Платник податку з підакцизних товарів (продукції), вироблених на митній території України, та імпортер алкогольних напоїв та тютюнових виробів подає щомісяця не пізніше 20 числа наступного періоду органу державної податкової служби за місцем реєстрації декларацію акцизного податку за формою, затвердженою у порядку, встановленому статтею 46 цього Кодексу.

Відповідно до підп.213.1.2 п.213.1 ст.213 ПК України об'єктом оподаткування акцизним податком є операції з промислової переробки підакцизних товарів.

Відповідно до накладних на внутрішнє переміщення готової продукції зі складу на виробництво у серпні 2011 року позивач передав на промислову переробку повернену продукцію в кількості 205,37 л а/а, сума акцизного податку нарахована на підакцизну продукцію становить 8650,18 грн.

У вересні 2011 року позивач згідно з даними вантажно-митних декларацій від 20.09.2011 №009481 (перетин кордону 21.09.2011), від 22.09.2011 №00972 (перетин кордону 24.09.2011) відвантажив алкогольні напої в загальній кількості 8634,0 л а/а, що відповідає 363680,93 грн. акцизного податку, однак податкові зобов'язання з цього податку зменшив в іншому періоді - у жовтні 2011 року. Таким чином позивач занизив свої зобов'язання за вересень 2011 року на загальну суму 13271,59 грн. У цьому місяці позивач передав на промислову переробку повернену продукцію в кількості 1606 пляшок (611- 0,5л 38%, 995- 0,5л 40%) відповідно до накладних на внутрішнє переміщення готової продукції зі складу, сума акцизного податку з якої становить 13271,59 грн.

Аналогічні порушення відбувалися у наступні періоди з жовтня 2011 року до березня 2012 року включно, у зв'язку з чим загальна сума акцизного податку на використаний в промисловій переробці повернений товар сукупно за період з серпня 2011 року до березня 2012 року становить 129717,38 грн., що відповідає сумі донарахованого основного платежу з акцизного за оскаржуваним ППР.

Суд встановив, що в штрафну санкцію за цим податком ввійшли: 25% штрафу в розмірі 32429,34грн. - за заниження сплати акцизного податку з лікеро-горілчаних виробів відповідно до декларацій за серпень 2011 року - березень 2012 року та пеня в розмірі 723,80 грн. - за заниження податкових зобов'язань з цього податку за грудень 2011 року.

Розмір застосованого штрафу обґрунтовується положеннями п.123.1. ст.123 ПК України, згідно з яким у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, настає відповідальність платника податків у формі штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до підп.129.1.1. п.129.1. ПК України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом; б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

Згідно з даними розрахунку (том 11 а.с.153, том 1 а.с.172) та акту планової перевірки позивач не сплатив своєчасно самостійно визначене грошове зобов'язання за деклараціями з акцизного податку від 19.01.2012 №9013990550, від 16.02.2012 №9005739264, від 19.03.2012 №9012903341 - в розмірі 6728,02 грн.

Відповідно до п.129.4.ст.129 ПК України пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Суд встановив, що в додатку 6 до уточненої декларації з акцизного податку від 16.02.2012 №9005741469 за грудень 2011 року позивач збільшив податкове з акцизного податку з лікеро-горілчаних напоїв на 47345,11 грн., однак не нарахував собі пеню. Згідно з даними облікової картки позивача з цього податку вказана сума нарахована 30.03.2012, у зв'язку з чим сума пені становить 2489,81 грн. (том 1 а.с.172)

Тому суд дійшов висновку про правомірність вищевказаних нарахованих штрафних санкцій та відмову у задоволенні позовної вимоги скасувати це ППР.

Позовну вимогу щодо визнання протиправним та скасування ППР від 28.11.2012 №1158/0000022100 суд вважає безпідставною, виходячи з наступного.

Суд звернув увагу, що цим ППР позивачу донараховано основну суму грошового зобов'язання з акцизного податку з виноробної продукції в розмірі 384893,52 грн. та штраф - 31153,44 грн. Ці донарахування обґрунтовуються встановленим під час податкової перевірки фактом завищення позивачем грошових зобов'язань з акцизного податку з лікеро-горілчаної продукції та заниження - з акцизного податку на виноробну продукцію (том 1 а.с.167-170).

Позивач визнав таку невідповідність за самостійно задекларованими зобов'язаннями з акцизного податку, однак його посилання на те, що ці порушення не вплинули на загальну суму його податкових зобов'язань за декларацією і що відповідно не було підстав для донарахування йому грошових зобов'язань за оскаржуваним ППР, суд не взяв до уваги у зв'язку з наступним.

Порядок заповнення та подання декларації акцизного податку затверджений наказом ДПА України від 24.12.2010 №1030 (зареєстрований в Мін'юсті 20.01.2011 №86/18824). Ним передбачено декларування сум акцизного податку з алкогольних напоїв за специфічними ставками. Отже неправильні дані податкових зобов'язань за конкретними видами лікеро-горілчаної продукції мають наслідком завищення грошового зобов'язання з одного підвиду та заниженням з іншого.

Відповідно до даних планової перевірки, що не заперечується позивачем і підтверджується даними податкової звітності (додаток 3 до декларації з акцизного податку) позивач в березні 2012 року у графі 3 опис товару зазначив напої медові, в графі 11 в рядку по медових напоях зазначив суму податкового зобов'язання, що підлягає зменшенню на втрати в межах норм в розмірі 30854,47 грн., але на порушення вимог підп.3.9 п.3 розділу IV вищезгаданого Порядку не відобразив у графі А15.3, водночас відобразив у графі А15.2 (лікеро-горілчана продукція), що підтверджується і в картках особових рахунків підприємства за кодами бюджетної класифікації відповідно 14020201 та 14020301. Аналогічні порушення позивач допустив у квітні 2012 року (завищив акциз з лікеро-горілчаної продукції на 744324,71 грн.), у травні 2012 року (занизив акциз з лікеро-горілчаної продукції на 1163283,93 грн.), у червні 2012 року завищив акциз з лікеро-горілчаної продукції та одночасно занизив їх у липні 2012 року на 431930,27 грн., занизив з лікеро-горілчаної продукції і завищив по виноробній продукції одночасно на 5094,78 грн. Під час податкової перевірки встановлено, що позивач у червні 2012 року здійснював виробництво напоїв медових в кількості 994,0 дал, втрати на виробництві напоїв медових склали 11,107 дал а/а, що в перерахунку на акцизний податок становить 5094,78 грн., однак в декларації за цей період зобов'язання з акцизного податку на виноробну продукцію позивач не задекларував.

Таким чином, податковий орган правомірно донарахував основну суму грошового зобов'язання позивача з акцизного податку на виноробну продукцію із-за її заниження в податковій звітності та зарахував суму завищення акцизного податку з лікеро-горілчаних виробів в рахунок переплати, що підтверджується даними зворотного боку облікової картки позивача.

Суд звернув увагу, що в розмір застосованих штрафних санкцій 31153,44 грн. зазначеного ППР ввійшли наступні порушення: не нараховані за уточнюючою декларацією, якою позивач збільшив грошове зобов'язання на 841464,94 грн. із-за самостійно виявленої допущеної помилки, штраф у розмірі 3% - 25243,95 грн. та пеня - 2489,81 грн.; а також 3419,73 грн. - 20% штрафу за помилки періоду погашення податкових векселів.

Щодо нарахування пені суд встановив, що позивач 12.06.2012 відкоригував своє податкове зобов'язання за квітень 2012 року (уточнююча декларація №5870) у зв'язку з самостійно виявленою помилкою, допущеною в податковій звітності 11.06.2012 (декларація №9032611918), шляхом збільшення податкового зобов'язання з акцизного податку з виноробної продукції по напоях медових на суму 841464,94 грн., однак не нарахував собі та не сплатив штрафну санкцію в розмірі 3% (25243,95 грн.) і пеню за заниження податкових зобов'язань з цього податку в розмірі 2489,81 грн.

Підп. «а» абзацу 3 п.50.0 ст.50 ПК України встановлено обов'язок платника податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, у випадках надання уточнюючого розрахунку сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.

Нарахування штрафу 20% (том 1 а.с.175-176) суд вважає обґрунтованим виходячи з наступного.

Суд встановив, що позивач, не маючи фактичних втрат по медових напоях на суму акцизного податку 17098,64 грн., неправомірно погасив 30.05.2012 податковий вексель від 12.03.2012 №2340953, виданий для отримання спирту на напої медові на суму втрат при виробництві в розмірі 17098,64 грн. У квітні 2012 року позивач не виробляв медових напоїв. Зобов'язання за цим векселем виникли у травні 2012 року (відповідна декларація від 19.06.2012 №9034840947 і додаток 7 до неї), отже граничний строк сплати - 30.06.2012. Однак у цей строк позивач не сплатив узгоджену суму таких зобов'язань в розмірі 17098,64 грн., а отже вексель вважається непогашеним.

Відповідно до пп. 225.1.-225.3 ст.225 ПК України суб'єкт господарювання зобов'язаний сплатити податок або подати органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням до отримання з акцизного складу спирту етилового неденатурованого, призначеного для переробки на алкогольні напої (крім виноматеріалів та вермутів), податковий вексель, який є забезпеченням виконання зобов'язання такого платника у строк до 90 календарних днів, починаючи з дня видачі податкового векселя, сплатити суму податку, розраховану за ставками для цієї продукції.

Під час отримання спирту етилового неденатурованого підприємство-векселедавець за участю представника державної податкової служби на акцизному складі складає акт про фактично отриману кількість спирту та розрахунок акцизного податку виходячи з фактично отриманої кількості спирту. Цей акт є коригуванням вже сплаченої суми податку або наданого податкового векселя із зазначенням остаточної суми податку, яка підлягає сплаті.

Скоригована сума податку в податковому векселі сплачується частково у разі придбання марок акцизного податку в період дії такого векселя.

Враховуючи порушення позивачем цих норм відповідач правомірно застосував штрафну санкцію у розмірі 20% від неоплаченої суми - 3419,71 грн. Тому таке ППР скасуванню не підлягає.

Позовну вимогу щодо визнання протиправним та скасування ППР від 28.11.2012 №1159/0000013200 про збільшення грошового зобов'язання позивача з відрахування від суми коштів, витрачених на рекламу алкогольних напоїв, на суму 50837,85 грн. суд вважає такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до даних акту планової перевірки (том 1 а.с.195-200) встановлено, що з метою виробництва та розміщення реклами позивач у період 01.07.2011-30.06.2012 мав правові угоди з виробниками та розміщувачами реклами.

Так, ТОВ «Петрус-Медіа» (повірений) відповідно до укладених договорів доручення від 12.01.2009, 12.01.2012 виконував від імені і за рахунок довірителя (позивача) юридичні дії з розміщення рекламних матеріалів довірителя у друкованих засобах масової інформації, на телебаченні, радіо та мережі Інтернет, права та обов'язки за яким набуває довіритель. За результатами позивач перерахував на рахунки цього контрагента у вказаний період 972200,00грн. згідно з призначенням платежу - за рекламу та розміщення реклами.

10.01.2011 позивач уклав договір з ТОВ «Рекламна група «Фламінго» щодо виконання робіт з рекламно-інформаційного оформлення фасадів будівель, виготовлення поліграфічної продукції та сувенірної продукції, продукції широкоформатного друку, з розробки ескізів вищезгаданих виробів. На рахунки цього контрагента позивач перерахував у відповідному періоді 7580,00 грн., з яких 6800,00 грн. - за пакети з логотипом реклами позивача та 780,00 грн. - за рекламу горілчаних напоїв (відображено позивачем у кореспондентському бухгалтерському рахунку 631). Тому відповідач зробив висновки про рекламу алкогольних напоїв позивачем на суму 780,00 грн.

У періоді 01.01.2012-30.06.2012 позивач перерахував ТОВ КМЦ «Барви» кошти в сумі 6504,00 грн. з призначенням платежу - за рекламу.

01.01.2010 позивач уклав договір з ТОВ «Метр Кеш Енд Кері Україна» про надання рекламних, інформаційних, маркетингових та інших послуг. Даними акту приймання наданих послуг, підписаних у періоді, що підлягав плановій перевірці, та оборотно-сальдових відомостей по рахунку 631 у другому півріччі 2011 року вказаний контрагент надав позивачу послуги усіх видів на загальну суму 367262,06 грн., а у першому - 217338,52 грн. Водночас у періоді, що підлягав плановій перевірці, за послуги позивач кошти не перераховував. На підставі даних бухгалтерського обліку (бухг. рахунки 93 та 631) позивач за період 01.07.2011-3.06.2012 відніс 37273,08 грн. на витрати з реклами.

Позивач не сплатив кошти в сумі 50837,85 грн. на виробництво соціальної реклами про шкоду вживання алкоголю - 5% витрачених за вищевказаними договорами на послуги реклами із суми 1016757,08 грн.

Відповідно до підп.140.1.5. п.140.1.ст.140 ПК України витрати платника податку на проведення реклами є витратами подвійного призначення, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Соціальна реклама - інформація будь-якого виду, розповсюджена в будь-якій формі, яка спрямована на досягнення суспільно корисних цілей, популяризацію загальнолюдських цінностей і розповсюдження якої не має на меті отримання прибутку (ст.1 Закону «Про рекламу» від 3 липня 1996 року №270/96-ВР (далі - ЗУ №270/96-ВР).

Суд звернув увагу, що відрахування на соціальну рекламу передбачене підзаконним нормативно-правовим актом, що не відповідає вимогам ст.67 Конституції України, відповідно до якої кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пунктів 2-3 Порядку відрахування на виробництво соціальної рекламної інформації про шкоду тютюнопаління та вживання алкогольних напоїв, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 1997 року № 997, (далі - Порядок №997) рекламодавці тютюнових виробів та/або алкогольних напоїв зобов'язані спрямовувати на виробництво соціальної рекламної інформації про шкоду тютюнопаління та вживання алкоголю не менш як 5 відсотків коштів, витрачених на розповсюдження в межах України реклами тютюнових виробів та алкогольних напоїв. Зазначені відрахування перераховуються до спеціального фонду державного бюджету. Перерахування рекламодавцями коштів до спеціального фонду державного бюджету здійснюється одночасно з переказом коштів виробникам та/або розповсюджувачам реклами.

Водночас, згідно з підп.1.1. ст.1 ПК України визначено, що саме ПК України є нормативним актом, що регулює відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, а також визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування.

Згідно з п.6.3. ст.6 ПК України сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України.

Вичерпний перелік видів податків та зборів встановлений ст.ст.8-10 ПК України і не містить відрахування на соціальну рекламу як обов'язковий платіж.

Тому суд дійшов висновку, що сплата таких відрахувань є не є обов'язковою.

Посилання відповідача щодо покладеного на податкові органи обов'язку здійснювати контроль за відрахуванням таких сум не спростовує відсутності обов'язку такої сплати, як не передбаченої законом.

Згідно з пп. 4 1- 5 Порядку №997 витрати рекламодавця, пов'язані з проведенням відрахувань на виробництво соціальної рекламної інформації, відносяться на витрати обігу (собівартість продукції). У платіжному дорученні на перерахування коштів до спеціального фонду державного бюджету крім обов'язкових реквізитів робиться примітка такою змісту: "на соціальну рекламну інформацію", а також зазначається повне найменування виробника та/або розповсюджувача реклами тютюнових виробів та алкогольних напоїв, дата укладення угоди.

Зважаючи на призначення платежів, перерахованих позивачем на рахунки контрагентів за вищевказаними договорами, суд дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів здійснення витрат позивачем на оплату послуг реклами саме своєї продукції (алкоголю) та включення цих сум у собівартість виготовленої продукції.

Оскільки відрахування на соціальну рекламу за своєю правовою природою та відповідно до норм діючого законодавства не входить до системи оподаткування України у зв'язку з не включенням як виду податку чи збору за нормами законів України, отже відповідач неправомірно зобов'язав позивача сплатити таку суму, а позовна вимога скасувати таке ППР підлягає задоволенню.

Позовну вимогу скасувати ППР від 19.02.2013 №000066/1600 про збільшення грошового зобов'язання позивача з ПДВ в розмірі 136170,00 грн., прийняте за наслідками складеного акту камеральної перевірки від 27.11.2012 №01554/1600/31082518, суд вважає необґрунтованою та безпідставною у зв'язку з наступним.

Актом камеральної перевірки встановлено порушення позивачем, що виражені у віднесенні до складу податкового кредиту за лютий і червень 2011 року сум ПДВ за податковими накладними, термін виписки яких перевищує 365 дні, що призвело до безпідставного завищення податкового кредиту на загальну суму 119802,16 грн. Податковий орган встановив, що позивач в порушення п.198.6 ст.198 ПК України в рядку 10.1 декларацій з ПДВ відобразив суми податкового кредиту 119802,16 грн. за податковими накладними, термін яких від дати виписки перевищує 365 днів, зокрема виправленням самостійно виявлених помилок в ідентифікаційних кодах постачальників у серпні 2012 року, а саме:

- згідно з розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів від 22.08.2012 №9051099155 від 22.08.2012 позивач зменшив податковий кредит за лютий 2011 року по постачальнику «невизначений контрагент» на суму 29322,00 грн. та збільшив його по постачальнику ТОВ «Укренергохолдінг» на суму 29322,00 грн. (уточнюючий розрахунок від 22.08.2012 №9051098985);

- згідно з розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів від 23.08.2012 №9051431036 позивач зменшив податковий кредит за липень 2011 року по постачальнику ТОВ «Петрус-Алко» на суму 30646,83 грн. та збільшив податковий кредит по постачальнику ТОВ «Аква-Плюс» на суму 30646,83 грн. (уточнюючий розрахунок від 23.08.2012 №9051431064);

- згідно з розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів від 23.08.2012 №9051431059 позивач зменшив податковий кредит за вересень 2011 року по постачальнику ТОВ «Аква-Плюс» на суму 59833,33 грн. та збільшив податковий кредит по постачальнику ТОВ «Аква-Плюс» на суму 59833,33 грн. (уточнюючий розрахунок від 23.08.2012 №9051431065).

У зв'язку з виявленими порушеннями відповідач прийняв ППР №001207/1600, яким збільшив суму грошового зобов'язання з ПДВ позивача в розмірі 179703,00 грн. (119802,00 грн. - основна сума заборгованості).

За наслідками адміністративного оскарження ДПС у Черкаській області (том 1 а.с.231-232) шляхом виключення з сум донарахування по ТОВ «Укренергохолдінг» із-за прийняття до уваги виправлення позивачем помилок в звітності, Золотоніська ОДПІ прийняла нове - оскаржуване ППР від 19.02.2013 №00066/1600, яким донарахувала суму грошового зобов'язання позивача з ПДВ в розмірі 136170,00 грн. (90780,00 грн. - основна сума заборгованості, 45390,00 грн. - штрафна санкція 50%).

Згідно з абз.3 п.198.6 ст.198 ПК України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Суд звернув увагу, що в реєстрі виданих та отриманих ПН у складі декларації з ПДВ за вересень 2011 року наявний запис від 01.09.2011 №82 про ПН ТОВ «Аква-Плюс», виписану 30.06.2011 на суму ПДВ 59833,33 грн., та не відкоригований в подальшому. Із загальної суми податкового кредиту скаржника за червень 2011 року, яка рахується за цим постачальником ця ж сума включена до податкового кредиту лише 23.08.2012 шляхом подання вищезгаданого уточнюючого розрахунку, хоча згідно з вимогами ст.198 ПК України могла бути включена лише до червня 2012 року (1 рік після складання). Позивач також пропустив річний строк для включення сум податкового кредиту за ПН від ТОВ «Аква-Плюс» за липень 2011 року, включивши її лише 23.08.2012.

Тому в цій частині позовних вимог суд дійшов висновку про відмову в задоволенні.

Враховуючи пропорційність задоволених вимог, суд дійшов висновку про необхідність стягнення на користь позивача суми сплаченого за подання адміністративного позову грошових коштів у розмірі 2030,09 грн.

Керуючись ст.ст.2-10, 105-108, 165, 254-256 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати наступні податкові повідомлення-рішення:

від 28.11.2012 №1159/0000013200; від 28.12.2012 №160/0000052200; від 29.12.2012 №001252/1600; від 28.02.2013 №162/0011001501 та №161/0000062200.

Визнати протиправним та скасувати частково податкове повідомлення-рішення від 12.02.2013 №100/0000812301 на суму 15453520,00 грн., з яких основну суму грошового зобов'язання - на 10302345,00 грн. та штрафну (фінансову) санкцію - на 5151175,00 грн.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

2.Стягнути з державного бюджету на користь ТОВ "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" (код ЄДРПОУ 31082518) сплачений за подання позовної заяви в адміністративній справі судовий збір в розмірі 2030,09 грн. (дві тисячі тридцять гривень 09 коп.).

3. Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з моменту отримання копії повного тексту постанови в порядку, передбаченому ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Копію постанови направити сторонам.

Суддя А.М. Бабич

Повний текст постанови виготовлений 19.06.2013