Постанова

від 11.02.2014 по справі 823/680/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" лютого 2014 р. м. Київ К/800/52668/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Костенко М. І. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. Нор А. Г. Аполов О. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову та постановуЧеркаського окружного адміністративного суду від 14.06.2013 року Київського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2013 року у справі№ 823/680/13-а за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного упраління Міндоходів у Черкаській області проВизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 14.06.2013 року у справі № 823/680/13-а позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано наступні податкові повідомлення рішення: від 28.11.2012 № 1159/0000013200; від 28.12.2012 № 160/0000052200; від 29.12.2012 № 001252/1600; від 28.02.2013 № 162/0011001501 та № 161/0000062200. Визнано протиправним та скасовано частково податкове повідомлення-рішення від 12.02.2013 № 100/0000812301 на суму 15453520,00 грн., з яких основну суму грошового зобов'язання - на 10302345,00 грн. та штрафну (фінансову) санкцію - на 5151175,00 грн. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Стягнуто з державного бюджету на користь позивача судовий збір в розмірі 2030,09 грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2013 року задоволена апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор», апеляційна скарга Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області залишено без задоволення. Постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 14.06.2013 року скасована, адміністративний позов задоволений повністю Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 28.02.2013 року № 160/0000052200; від 28.02.2013 року № 161/0000062200; від 28.02.2013 року № 162/0011001501; від 29.12.2012 року № 001252/1600; від 28.11.2012 року № 1155/0000822301; від 12.02.2013 року № 100/0000812301; від 12.02.2013 року № 101/0000012100; від 28.11.2012 року № 1158/0000022100; від 28.11.2012 року № 1159/0000013200; від 19.02.2013 року № 000066/1600.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні позовних вимог. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України; ст. ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; ч. 8 ст. 22 Закону України «Про рекламу»; пп. 11.1 п. 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом України, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.97р № 363; ст. 7, 9-11 69-72 86, 159, 161, 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами заявника не погоджується і просить залишити в силі постанову апеляційної інстанції.

Суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено ряд документальних позапланових невиїзних перевірок позивача, за результатами яких складені акти, в яких зазначено про порушення позивачем п.198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.7 ст. 207 Податкового кодексу України, на підставі яких прийняті податкові повідомлення-рішення.

Так, на підставі висновків акта від 05.11.2011 року № 1416/1600/31082518 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ «Біоблок», прийняте податкове повідомлення-рішення № 1090/0011001501, яке частково скасоване за наслідками адміністративного оскарження, що стало підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 28.02.2013 року № 162/0011001501, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2647003,00 грн., з яких 2647002,00 грн. - основний платіж та 1,00 грн. - штрафні санкції.

На підставі висновків акта від 05.11.2011 року № 1414/1600/31082518 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ «Сатур-Сю», прийняте податкове повідомлення-рішення від 19.11.2012 року № 1091/0000052200, яке частково скасоване за наслідками адміністративного оскарження, що стало підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 28.02.2013 року № 160/0000052200, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 973401,00 грн., з яких 973400,00 грн. - основний платіж та 1,00 грн. - штрафні санкції.

На підставі висновків акта перевірки від 05.11.2012 року № 1415/1600/31082518 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ «Костаріка-10», прийняте податкове повідомлення-рішення від 19.11.2012 року № 1092/0000062200, яке частково скасоване за наслідками адміністративного оскарження, що стало підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 28.02.2013 року № 161/0000062200 яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 760001,00 грн., з яких 760000,00 грн. - основний платіж та 1,00 грн. - штрафні санкції.

На підставі висновків акта перевірки від 17.12.2012 року № 1675/1600/31082518 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ «Компанія «Трейд Оіл», відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 29.12.2012 року № 001252/1600, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 709617,00 грн., з яких 473078,00 грн. - основний платіж та 1,00 грн. - штрафні санкції.

Підставою для висновків про порушення позивачем зазначених вище норм податкового законодавства були висновки відповідача про безтоварність господарських операцій позивача із зазначеними в актах контрагентами, оскільки в результаті проведення перевірок таких контрагентів були складені акти з висновками про неможливість здійснення такими контрагентами зазначених в первинних документах операцій.

Суд апеляційної інстанції на підставі наданих сторонами доказів дійшов висновку, що укладені позивачем зі своїми контрагентами господарські договори пов'язані з господарською діяльністю позивача (придбання товарів, отримання робіт(послуг)), факт виконання операцій підтверджений первинними бухгалтерськими документами (товарними накладними, актами виконаних робіт (наданих послуг), платіжними документами), факт перевезення товарів підтверджений товарно-транспортними накладними, до податкового кредиту суми податку на додану вартість включені на підставі отриманих позивачем податкових накладних, доказом бухгалтерського обліку є документи на внутрішнє переміщення товару. Зазначене стало підставою для відхилення заперечень відповідача щодо реального виконання зазначених в актах господарських операцій позивачем.

Відтак, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, п. 201.7 ст. 207 Податкового кодексу України позивач мав право включати сплачені у складі вартості придбаних товарів, виконаних робіт (отриманих послуг) суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Суд касаційної інстанції відхиляє доводи відповідача щодо безтоварності зазначених вище господарських операцій як підстави для зменшення податкового кредиту та донарахування у зв'язку із цим податку на додану вартість, оскільки такі доводи зводяться до переоцінки наявних в справі доказів та встановлення обставин, які не були встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, що в силу положень статті 220 Кодексу адміністративного судочинства не належить до компетенції касаційної інстанції.

Крім того, суд зазначає, що відповідачем при використанні відомостей про перевірки контрагентів позивача зроблені посилання на акти перевірок без зазначення про прийняті на підставі таких актів податкових повідомлень-рішень. В силу положень п. 58.1 ст. 58, п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України в разі виявлення під час перевірки порушень податкового законодавства орган податкової служби складає акт, за результатами розгляду якого керівником органу державної податкової служби приймається податкове повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного адміністративного суду про недоведеність відповідачем в порушення статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України фактів скоєння позивачем податкових правопорушень, вказаних в зазначених вище актах перевірок.

За таких обставин підстав для скасування постанови апеляційної інстанції в цій частині немає.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем проведена документальна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року, висновки якої оформлені актом перевірки від 19.11.2012 року № 1526/2200/31082518.

На підставі цих висновків відповідачем прийнято декілька податкових повідомлень-рішень.

Так, податковим повідомленням-рішення від 28.11.2012 року № 1156/0000812301 позивачу збільшено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 17621637,00 грн., в т. ч. 11746728,00 грн. основного платежу та 5874909,00 грн. штрафних санкцій. В результаті адміністративного оскарження це податкове повідомлення-рішення частково скасоване, у зв'язку з чим прийняте нове від 12.02.2013 року № 100/0000812301, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 17431227,00 грн., в т. ч. 11619788,00 грн. основного платежу та 5811439,00 грн. штрафних санкцій.

Підставою для донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість стали висновки відповідача про безтоварність операцій позивача з наступними контрагентами: ПП «Баварія-Ф», ТОВ «Костаріка-2010», ТОВ «Валета», ПП «Українська міжрегіональна компанія «Агроцентр», ТОВ «Аркада-Т», ТОВ «Позитив-ВМ», ТОВ «Біоблок», ПП «Лібертекс», ПП «Раіком», ТОВ «ТПК «Дніпроінвест», ТОВ «ДСВ-Агро».

Суди першої та апеляційної інстанцій з такими висновками не погодилися, оскільки на підставі наявних в справі доказів дійшли висновку про реальне виконання господарських операцій позивача з цими контрагентами. Заперечення відповідача з посиланням на результати зустрічних звірок обгрунтовано відхилені судами, оскільки внаслідок таких звірок складені акти про неможливість їх проведення, а надані позивачем копії договорів, первинних документів, документів бухгалтерського обліку в сукупності оцінені судами як допустимі докази на підтвердження фактів реального виконання господарських операцій.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, щодо часткової оплати позивачем придбаних товарів та отриманих послуг були предметом розгляду судом апеляційної інстанції і обгрунтовано відхилені, оскільки часткова оплата за умови її належного відображення в бухгалтерському обліку не може сама по собі свідчити про безтоварність операцій.

Враховуючи викладенеё суд касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного адміністративного суду про недоведеність відповідачем правомірності визначення податкового зобов'язання з посиланням на п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.6 ст. 206 Податкового кодексу України.

Також вірно суд апеляційної інстанції не погодився з доводами відповідача про невключення позивачем в серпні, жовтні та листопаді 2011 року до податкових зобов'язань вартості отриманих від ТОВ «Інвестиційна компанія «Петрус-Алко» грошових коштів як компенсації вартості лікеро-горілчаних виробів. Так, на підставі наданих доказів апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що зазначена компанія здійснювала погашення боргу на підставі договору про переведення боргу від 01.08.2011 року за поставлену ТОВ «Петрус-Алко» продукцію, при цьому податкові зобов'язання були збільшені позивачем по факту вівантаження продукції відповідно до діючого на момент відвантаження законодавства (п. 4.7 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Доводи відповідача щодо редакції платежу в платіжних дорученнях були предметом дослідження суду апеляційної інстанції, який дійшов висновку про помилку в редакції платежу, яка була виправлена платником ТОВ «ІК «Петрус-Алко» ще до початку перевірки листом від 14.11.2011 року, що узгоджується з роз'ясненнями Національного банку України, викладеними в листі № 25-111/1438-7141 від 09.06.2011 року.

Отже, доводи відповідача в цій частині зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України не належить до компетенції касаційної інстанції, а тому відхиляються.

Також підлягають відхиленню доводи відповідача щодо неправомірного включення позивачем до податкового кредиту в порушення пп. 197.1.7 п. 197.1 ст. 197 Податкового кодексу України в червні 2012 року суми податку на додану вартість на підставі податкової накладної, виданої ТОВ «Праксет-Харків», оскільки судом апеляційної інстанції на підставі наданих доказів встановлено, що ТОВ «Праксет-Харків» не здійснював операції з доставки поштових відправлень, а надавав послуги з відповідального зберігання, а тому позивач правомірно формував податковий кредит по такій операції на підставі п. 198.2 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Доводи про відсутність реального виконання таких послуг відхилені судом апеляційної інстанції з посиланням на наявні в справі документи, що підтверджують виконання господарської операції.

Не заперечуються відповідачем в касаційній скарзі висновки суду апеляційної інстанції щодо правомірного формування податкових зобов'язань та податкового кредиту позивачем у зв'язку з поданими уточнюючими розрахунками відповідно до п. 48.7 ст. 48, п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України.

Проте, судом апеляційної інстанції не спростовані ані доводи акта перевірки, ані висновки суду першої інстанції про правомірність донарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Енергохолдінг», ТОВ «Інетр Технолоджин Компані», Фірма «Донау Лаб», ВАТ «Черкасигаз», ТОВ «Експрес-Транс» в загальній сумі 67145 грн., в т. ч. 44763 грн. основного платежу та 22382 грн. штрафних санкцій. Не наведено заперечень проти цих доводів відповідача позивачем ані в позовній заяві, ані в апеляційній скарзі на постанову суду першої інстанції.

За таких умов в цій частині спірне податкове повідомлення-рішення повинно бути залишено без змін, а в позовних вимогах в цій частині відмовлено.

На підлягають задоволенню вимоги заявника касаційної скарги про скасування постанови апеляційної інстанції в частині визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 28.11.2012 року № 1155/0000822301, прийнятого на підставі цього ж акта перевірки, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 54706,25 грн., в т. ч. 51777 грн. основного платежу та 2929,25 грн. штрафних санкцій.

Суд апеляційної інстанції при розгляді спору в цій частині дійшов висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України доводів про ідентичність умов продажу позивачем на експорт товару, придбаного у пов'язаної особи, за ціною нижчою ніж звичайні (п.п. 153.2.1 п. 153.2 ст. 153, п.п. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, п.п. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Також на підставі акта перевірки від 19.11.2012 року № 1526/2200/31082518 відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 28.11.2012 року № 1158/000002210 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з акцизного податку з виноробної продукції в сумі 414046,96 грн., в т. ч. 384893,52 грн. основного платежу та 31153,44 грн. штрафних санкцій.

Підставою для донарахування був висновок про помилкове заниження суми акцизного податку в одному рядку декларації та його одночасного завищення в іншому. При цьому, в цілому дані декларації відображали загальне значення вірно.

Суд апеляційної інстанції не погодився з доводами відповідача і скасував спірне податкове повідомлення-рішення, оскільки вважав, що відповідно до статті 9 Податкового кодексу України не передбачено розрізняти акцизний податок по кожному з видів продукції.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком апеляційної інстанції. Крім того, в якості підстави порушення податкового законодавства в спірному податковому повідомленні-рішенні зазначено лише про порушення пп. 3.9 п. 3 розділу ІV Порядку заповнення та подання Декларації акцизного податку, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 року № 1030, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.01.11 року за № 86/18824, а законодавчого акта. Отже, в якості підстави порушення відповідачем визначив не заниження податкового зобов'язання, а порушення порядку заповнення податкової декларації.

Разом з тим, суд касаційної інстанції не погоджується з висновком апеляційного адміністративного суду про скасування постанови суду першої інстанції та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.02.2013 року № 101/000012100 про збільшення грошового зобов'язання з акцизного податку в сумі 169598,54 грн., в т.ч. 129717,38 грн. основного платежу та 39881,16 грн. штрафних санкцій.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в цій частині суд першої інстанції докладно зазначив операції по переміщенню підакцизних товарів, відображення таких операцій в податкових деклараціях позивачем і дійшов висновку про заниження позивачем податкових зобов'язань.

Скасовуючи постанову місцевого адміністративного суду та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції зазначив лише про недоведеність відповідачем висновків акта перевірки, оскільки не доведено здійснення позивачем переробки саме тих товарів, які були повернуті з Польщі від підприємства «Polska Spolka Spirytusowa z.o.o.».

Проте, в порушення ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України висновки суду першої інстанції не спростовані, а тому оскаржена відповідачем постанова апеляційної інстанції в цій частині підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Також на підставі акта перевірки від 19.11.2012 року № 1526/2200/31082518 відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 28.11.2012 року № 1159/0000013200 про збільшення позивачу відрахування від суми коштів, витрачених на рекламу алкогольних напоїв у межах 5% в сумі 50837,85 грн.

Підставою для донарахування став висновок відповідача про порушення позивачем п. 8 ст. 22 Закону України «Про рекламу» та п. 2 Порядку відрахування на виробництво соціальної реклами інформації про шкоду тютюнопаління та вживання алкогольних напоїв, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.1997 року № 997.

Суд апеляційної інстанції вірно з посиланням на ст.ст. 8-10, п. 1.1 ст. 1, п. 6.3 ст. 6 Податкового кодексу України дійшов висновку про відсутність у позивача обов'язку сплачувати до бюджету платіж, не включений в перелік податків і зборів. Доводи касаційної скарги наведеного не спростовують, а тому підлягають відхиленню.

За результатами камеральної перевірки відповідачем складено акт № 01554/1600/31082518 від 27.11.2012 року, на підставі висновків якого відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 19.02.2013 року № 000066/1600, яким позивачу збільшене грошове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 136170,00 грн., з яких 90780,00 грн. основного платежу та 45390,00 грн. штрафних санкцій.

Підставою донарахування став висновок відповідача про порушення позивачем п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, оскільки позивач включив до податкового кредиту суми податку на підставі податкових накладних після спливу 365 днів з моменту їх видачі.

Суд апеляційної інстанції не погодився з доводами відповідача і встановив, що зазначені суми були включені до складу податкового кредиту вчасно, проте позивач виправив помилки в назві контрагентів, якими були видані такі податкові накладні.

Оскільки доводи касаційної скарги цього не спростовують, підстави для її задоволення в цій частині відсутні.

Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2013 року у справі № 823/680/13-а скасувати в частині визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 12.02.2013 року № 100/0000812301 в частині збільшення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 67145 грн., в тому числі 44763 грн. за основним платежем та 22382 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В цій частині прийняти нове рішення.

Відмовити в позові Товариству з обмеженою відповідальністю «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 12.02.2013 року № 100/0000812301 в частині збільшення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 67145 грн., в тому числі 44763 грн. за основним платежем та 22382 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2013 року у справі № 823/680/13-а в частині визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 12.02.2013 року № 101/000012100 і передати в цій частині справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2013 року у справі № 823/680/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді М. І. Костенко

Н. Є. Маринчак