Постанова

від 01.10.2013 по справі 823/680/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/680/13-а ( у 14-ти томах) Головуючий у 1-й інстанції: Григорович О.П.

Суддя-доповідач: Романчук О.М

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Романчук О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Шелест С.Б.,

при секретарі Воронець Н.В.

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві апеляційні скарги Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14 червня 2013 року у справі за адміністратвиним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» звернулось у Черкаський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби, в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: від 28.02.2013 року №160/0000052200; від 28.02.2013 року №161/0000062200; від 28.02.2013 року №162/0011001501; від 29.12.2012 року №001252/1600; від 28.11.2012 року №1155/0000822301; від 12.02.2013 року №100/0000812301; від 12.02.2013 року №101/0000012100; від 28.11.2012 року №1158/0000022100; від 28.11.2012 року №1159/0000013200; від 19.02.2013 року №000066/1600.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 14 червня 2013 року адміністративний позов задоволено частково:

«Визнано протиправними та скасовано наступні податкові повідомлення-рішення:

від 28.11.2012 року №1159/0000013200; від 28.12.2012 року №160/0000052200; від 29.12.2012 року №001252/1600; від 28.02.2013 року №162/0011001501 та №161/0000062200.

Визнано протиправним та скасовано частково податкове повідомлення-рішення від 12.02.2013 року №100/0000812301 на суму 15453520,00 грн., з яких основну суму грошового зобов'язання - на 10302345,00 грн. та штрафну (фінансову) санкцію - на 5151175,00 грн.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено».

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивач та відповідач подали апеляційні скарги в яких просять її скасувати, та прийняти нову постанову, якою відповідно позивач просить задовольнити позовні вимоги повністю, а відповідач відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області - залишити без задоволення, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» - задовольнити, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Золотоніською об'єднаною державною податковою інспекцією Черкаської області ДІІС проведені наступні перевірки TOB «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор»:

1. Документальна позапланова невиїзна перевірка позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з TOB «Біоблок», код ЄДРПОУ 37227058, за період квітень 2011 року та червень 2011 року, висновки якої оформлені актом перевірки від 05.11.2012 року №1416/1600/31082518.

За результатами проведеної перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.198.2 ст. 198, п. 198.3 сг.198, п.198.6 ст. 198, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, які виразилися в безпідставному, на думку відповідача, віднесенні сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту в квітні, червні 2011 року по господарських операціях з TOB «Біоблок», що призвело до заниження грошового зобов'язання з податку на додану вартість у вищевказаних періодах на загальну суму 2 647 002 гривень.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 19.11.2012 року №1090/0011001501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 3 970 503,00 гривень, з яких 2 647 002,00 гривень - основний платіж, 1 323 501,00 грн. - штрафні санкції.

За наслідками адміністративного оскарження Рішенням в.о Голови ДПС у Черкаській області від 18.01.2013 року №1108/10-210 податкове повідомлення-рішення від 19.11.2012 року №1090/0011001501 скасовано в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 1 323 500,00 гривень, а в іншій частині - залишено без змін, у зв'язку з чим відповідачем замість вищезазначеного прийняте нове податкове повідомлення-рішення від 28.02.2013 року №162/0011001501 , яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку па додану вартість в сумі 2 647 003,00 гривень, з яких 2 647 002,00 гривень - основний платіж, 1,00 гривень - штрафні санкції.

2. Документальна позапланова невиїзна перевірка позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з TOB «Сатур-Сю», код ЄДРПОУ 37364400, за період з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року, висновки якої оформлені актом перевірки від 05.11.2012 року №1414/1600/31082518.

За результатами проведеної перевірки встановлено порушення позивачем вимог п. 198.2 ст.198, п. 198.3 ст.198, п.198.6 ст. 98, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, які виразилися в безпідставному, на думку відповідача, віднесенні сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту в травні 2011 року по господарських операціях з TOB «Сатур-Сю», що призвело до заниження грошового зобов'язання з податку на додану вартість в зазначеному періоді в сумі 973 400,00 гривень.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 19.11.2012 року №1091/0000052200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 460 100,00 гривень, з яких 973 400,00 гривень - основний платіж, 486 700,00 гривень - штрафні санкції.

За наслідками адміністративного оскарження Рішенням в.о Голови ДПС у Черкаській області від 18.01.2013 року №1108/10-210 податкове повідомлення-рішення від 19.11.2012 року №1091/0000052200 скасовано в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 486 699,00 гривень, а в іншій частині - залишено без змін, у зв'язку з чим відповідачем замість вищезазначеного прийняте нове податкове повідомлення-рішення від 28.02.2013 року №160/0000052200 , яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 973 401,00 гривень, з яких 973 400,00 гривень - основний платіж, 1,00 гривень штрафні санкції.

3. Документальна позапланова невиїзна перевірка позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з TOB «Костаріка-10», код ЄДРПОУ 37365226, за період з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року, висновки якої оформлені актом перевірки від 05.11.2012 року №1415/1600/31082518.

За результатами проведеної перевірки встановлено порушення позивачем вимог п. 198.2 ст.198. 11.198.3 ст.198, п. 198.6 ст. 98, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, які виразилися в безпідставному, на думку відповідача, віднесенні сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту в травні 2011 року по господарських операціях з TOB «Костаріка-10», що призвело до заниження грошового зобов'язання з податку на додану вартість в зазначеному періоді в сумі 760 000,00 гривень.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 19.11.2012 року №1092/0000062200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на дану вартість в розмірі 1 140 000,00 гривень, з яких 760 000,00 гривень - основний платіж, 380 000,00 гривень - штрафні санкції.

За наслідками адміністративного оскарження Рішенням в.о. Голови ДПС у Черкаській області від 18.01.2013 року №1108/10-210 податкове повідомлення-рішення від 19.11.2012 року №1092/0000062200 скасовано в частині скасування нарахованих штрафних санкцій в сумі 379 999,00 гривень, а в іншій частині залишено без змін, у зв'язку з чим відповідачем замість вищезазначеного прийняте нове податкове повідомлення-рішення від 28.02.2013 року №161/0000062200 , яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі що складає 760 001,00 гривень, з яких 760 000,00 гривень - основний платіж, 1,00 гривень - штрафні санкції.

4. Документальна позапланова невиїзна перевірка позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з TOB «Компанія «Трейд Oіл», код ЄДРПОУ 32685497. за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року, висновки якої оформлені актом перевірки від 17.12.2012 року №1675/1600/31082518.

За результатами проведеної перевірки встановлено порушення позивачем вимог ті. 198.2 ст.198, п. 198.3 ст.198, п.198.6 ст.198, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, які виразилися в безпідставному, на думку відповідача, віднесенні сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту в січні 2012 року по господарських операціях з TOB «Компанія «Трейд Оіл», що призвело до заниження грошового зобов'язання з податку на додану вартість в зазначеному періоді в сумі 473 078,00 гривень.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 29.12.2012 року №001252/1600, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 709 617,00 гривень, з яких 473 078,00 гривень - основний платіж, 236 539,00 гривень штрафні санкції.

5. Документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.06.12 року, висновки якої оформлені актом перевірки від 19.11.2012 року №1526/2200/31082518.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- згідно податкового повідомлення-рішення від 28.11.2012 року №1155/0000822301 позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 54 706,25 гривень, в тому числі 51 777,00 гривень - основний платіж, 2 929,25 гривень - штрафні санкції;

- згідно податкового повідомлення-рішення від 28.11.2012 року №1156/0000812301 позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 17 621 637,00 гривень, в тому числі 11 746 728,00 гривень - основний платіж, 5 874 909,00 гривень - штрафні санкції;

- згідно податкового повідомлення-рішення від 28.11.2012 року №1157/0000012100 позивачу збільшено грошове зобов'язання з акцизного податку з лікеро-горілчаної продукції в сумі 202 027,89 гривень, в тому числі 129 717,38 гривень - основний платіж, 72 310,51 гривень - штрафні санкції;

- згідно податкового повідомлення-рішення від 28.11.2012 року №1158/000002210 позивачу збільшено грошове зобов'язання з акцизного податку з виноробної продукції в сумі 416 046,96 гривень, в тому числі 384 893,52 гривень - основний платіж, 31 153,44 гривень - штрафні санкції;

- згідно податкового повідомлення-рішення від 28.11.2012 року №1159/0000013200 позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем відрахування від суми коштів, витрачених на рекламу алкогольних напоїв, в сумі 50 837,85 гривень.

За наслідками адміністративного оскарження Рішенням в.о Голови ДПС у Черкаській області від 05.02.2013 року №2408/10-210 первинна скарга TOB «Золотоніський ЛГЗ «Златогор» задоволена частково:

- скасовано податкове повідомлення-рішення від 28.11.2012 року №1156/0000812301 в частині помилково нарахованого податкового зобов'язання з ПДВ на суму 126 940,00 гривень та нарахованих штрафних санкцій в сумі 63 470,00 гривень, у зв'язку з чим відповідачем прийняте нове податкове повідомлення-рішення від 12.02.2013 року №100/0000812301 , яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 17 431 227,00 гривень, в тому числі 11 619 788,00 гривень - основний платіж, 5 811 439,00 гривень - штрафні санкції.

- скасовано податкове повідомлення-рішення від 28.11.2012 року №1157/0000012100 в частині помилково нарахованих штрафних санкцій в сумі 32 429,35 гривень, у зв'язку з чим відповідачем прийняте нове податкове повідомлення-рішення від 12.02.2013 року №101/000012100 , яким Позивачу збільшено грошове зобов'язання з акцизного податку в сумі 169 598,54 гривень, в тому числі 129 717,38 гривень - основний платіж, 39 881,16 гривень - штрафні санкції.

Податкові повідомлення-рішення від 28.11.2012 року №1155/0000822301, №1158/000002210, №1159/0000013200 - залишені без змін.

6. Камеральна перевірка податкової звітності з податку на додану вартість , висновки якої оформлені актом перевірки від 27.11.2012 року №1554/1600/31082518.

За результатами проведеної перевірки встановлені порушення ТОВ «Золотоніський ЛГЗ «Златогор» вимог п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, які виразилися у віднесенні до складу податкового кредиту за лютий, червень 2011 року сум податку на додану вартість по податкових накладних, термін від дати виписки яких перевищує 365 днів, що призвело до безпідставного завищення податкового кредиту на загальну суму 119 802,16 гривень.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 10.12.2012 року №001207/1600, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 179 703,00 гривень, з яких 119 802,00 гривень - основний платіж, 59 901,00 гривень штрафні санкції.

За наслідками адміністративного оскарження Рішенням в.о. Голови ДПС у Черкаській області від 15.02.2013 року №3234/10-210 податкове повідомлення-рішення від 10.12.2012 року №001207/1600 скасовано в частині нарахованих податкових зобов'язань по податку на додану вартість на загальну суму 43 533,00 гривень, в тому числі 29 022,00 гривень - основний платіж, 14 511,00 гривень - штрафні санкції, внаслідок чого загальна сума нарахованого позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість згідно з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням складає 136 170,00 гривень, з яких 90 780,00 гривень - основний платіж, 45 390,00 гривень - штрафні санкції

Позивач не погоджується з правомірністю збільшення грошових зобов'язань та нарахуванням штрафних санкцій, визначених у вищезазначених податкових повідомленнях-рішеннях, та вважає їх незаконними, оскільки вони прийняті з перевищенням службових повноважень та у порушення приписів діючого законодавства України, і такими, що грубо порушують його права та охоронювані законом інтереси звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції було задоволено клопотання представника відповідача про заміну сторони, замінено відповідача з Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби на її правонаступника Золотоніську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Черкаській області.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 28.02.2013 року №162/0011001501, прийняте за результатами позапланової невиїзної перевірки позивача відповідно до акту від 05.11.2012 року №1416/1600/31082518.

Так, актом позапланової перевірки встановлено порушення позивачем ст.ст.198, 201 Податкового кодексу України у квітні та червні 2011 року за правовідносинами з ТОВ «Біоблок», в результаті яких позивач занизив ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету у вказаному періоді, на загальну суму 2 647 002,00 грн. Прийняте за наслідками податкової перевірки ПОДАТКОВЕ ПОВІДОМЛЕННЯ-РІШЕННЯ було оскаржене в адміністративному порядку до ДПС у Черкаській області, в результаті чого відповідач зменшив штрафну санкцію до 1 грн. та прийняв нове оспорюване - від 28.02.2013 року №162/0011001501, яким збільшив суму грошового зобов'язання позивача з ПДВ в сумі 2 647 003,00 грн. Порушення пов'язані зі встановленням безтоварності здійснених операцій із вказаним контрагентом.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996 від 16.07.1999 року визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з підп.14.1.181. п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника. (п.198.4. ст.198 ПК України).

Згідно з п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна відповідно до п.201.6. ст.201 ПК України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З наведеного вбачається, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість.

Щодо безтоварності операцій з ТОВ «Біоблок», то податковий орган послався на дані викладені в акті ДПІ У Святошинському районі м.Києва ДПС від 04.04.2012 року №438/22-20/37227058 «Про неможливість проведення зустрічної звірки», в якому інспектор податкової служби ІІІ рангу Зурушов Усман Сулієвич визначив наявність ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Біоблок».

Разом з цим, у судовому порядку дії податкового органу щодо проведення та складання акту звірки визнано неправомірними судовим рішенням, що набрало законної сили. Письмові пояснення директора цього контрагента про те, що він не підписував жодних документів від ТОВ «Біоблок» і що йому про наявність такої юридичної особи нічого не відомо, відібрані оперуповноваженим відділу податкової міліції ДПІ у Святошинському районі, суд не взяв до уваги як неналежний доказ. Крім того, за фактом створення фіктивного суб'єкта господарської діяльності кримінальних справ не порушено, винних осіб до відповідальності не притягнено.

ТОВ «Біоблок» та позивач уклали договір поставки автошин для вантажних автомобілів, будівельних матеріалів, металевих труб, фруктових соків концентрованих, ароматизаторів та барвників в асортименті; послуги з відповідального зберігання та транспортування вантажів (пляшок, тари). Факт придбання товару підтверджено у судових засіданнях належно оформленими видатковими накладними, переміщення - товарно-транспортними накладними, скріпленими підписами керівників та печатками. Необхідність придбання та використання у своїй господарській діяльності товару підтверджується: даними актів інвентаризації та обліку складу позивача за період, що підлягав перевірці, які складені за участю уповноваженого представника від Золотоніської ОДПІ; даними накладних позивача на внутрішнє переміщення товару; довідкою про наявність автомобілів на балансі позивача. Розмір взятого податкового кредиту за цими правочинами підтверджується належно оформленими податковими накладними.

Згідно з даними ЄДРПОУ ТОВ «Біоблок» мав право вчиняти вищевказані правочини. За період, що підлягав перевірці, позивач здійснив повну оплату товару та отриманих послуг.

Водночас, згідно з даними акту перевірки аналізом даних «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» встановлено розбіжності у декларуванні сум податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за квітень 2011 року та червень 2011 року, що виникла у зв'язку з тим, що ТОВ «Біоблок» не подавав податкових декларацій. Суд зауважує, що невиконання платником податкових зобов'язань не може покладатися у вину покупця (позивача у цій справі) у випадку реального виконання господарських правочинів.

Відповідно до даних акту перевірки відповідач здійснив аналіз виробничих потужностей ТОВ «Біоблок», необхідних для реального виконання укладених договорів з позивачем, внаслідок чого встановив відсутність вказаної інформації, у т.ч. щодо наявності транспортних засобів, складських документів, і з'ясував неможливість доведення нездійснення операцій в часі з урахуванням дійсного часу, віддаленості, розташування контрагентів один від одного, місцезнаходження майна. Водночас суд зауважує, що не отримання вказаної інформації не підтверджує відсутність основних засобів для реального виконання правочинів. Оскільки ці обставини відповідач під час проведення податкової перевірки не проаналізував, тому суд не взяв до уваги вищевказані обставини як достовірний доказ.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відсутні підтверджені вироком, що набрав законної сили, незаконні дії посадових осіб ТОВ «Біоблок», у т.ч. за фіктивне підприємництво чи підроблення документів, відповідач не мав підстав для визнання безтоварними вказаних господарських операцій, а висновки про завищення розміру податкового кредиту у зв'язку з цим не є обґрунтованими, не відповідають вимогам законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не мав підстав не брати до уваги перелічені документи, якими повністю підтверджується реальність виконання правочинів, а тому податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 28.02.2013 року №160/0000052200, прийняте на підставі акта документальної позапланової невиїзної перевірки позивача від 05.11.2012 року №141/1600/31082518.

Податковим органом складено акт перевірки позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ «САТУР-СЮ» за період 01.05.2011 року по 31.05.2011 року, яким встановлено порушення позивачем ст.ст. 198, 201 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ за травень 2011 року.

Прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення, було скасовано в частині застосованого розміру штрафу, в результаті чого відповідач прийняв нове оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 28.02.2013 року №160/0000052200, яким збільшив суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 973 400,00 грн. та штраф на 1 грн.

Безтоварними податковий орган визнав господарські операції позивача з цим контрагентом, вчинені відповідно до договорів купівлі-продажу будівельних матеріалів, пляшок, отримання послуг з монтажу та демонтажу, послуг перевезення; послуг, пов'язаних з технічним обслуговуванням іншого виробничого та невиробничого обладнання.

Розмір взятого позивачем податкового кредиту підтверджується даними реєстру податкових накладних і податкової звітності з ПДВ, належно оформленими податковими накладними, складеними на підставі актів виконаних робіт (послуг) до договору із ТОВ «САТУР-СЮ» від 21.04.2011 року №ТОО-210411 про надання послуг з технічного обслуговування іншого виробничого та невиробничого обладнання. Ці правочини відображені в бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується даними картки рахунку 631 за травень 2011 року, та повністю відображені сторонами договору у податковій звітності.

Позивач має всі необхідні первинно-бухгалтерські документи, договори, докази оплати та використання, переміщення товару, докази пропуску на територію позивача визначених робітників від цього контрагента, - які відповідачем не взяті до уваги у зв'язку з тим, що згідно з даними акту перевірки контрагента від 30.08.2011 року ДПІ у Московському районі м.Харкова встановлено відсутність у нього господарських можливостей на виконання господарських операцій, відсутність інформації про наявні транспортні засоби.

Разом з цим, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2012 року, що набрала законної сили на підставі ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2012 року, такі дії податкового органу визнані незаконними, а тому посилання відповідача на ці обставини не можуть вважатися правомірними.

Договори зі специфікаціями, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, дані ЄДРПОУ про види діяльності контрагента на час вчинення оспорюваних правочинів, накладні на внутрішнє переміщення товару, дані звітів про виконання робіт на виробничих та невиробничих лініях і дані актів інвентаризації підтверджують зміну майнового стану позивача і реальність здійснення правочинів. Тому з урахуванням правильно оформлених податкових накладних колегія суддів вражає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність прийнятого за вказаним актом податкове повідомлення-рішення та необхідність його скасування.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 28.02.2013 року №161/0000062200, прийняте на підставі акта позапланової невиїзної перевірки №1415/1600/31082518.

05.11.2012 року відповідач склав акт перевірки, в якому вказав про безпідставність віднесення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту в травні 2011 року внаслідок виявленої безтоварності господарських операцій з ТОВ «Костаріка-10» за договором про надання послуг з інформаційно-технічного забезпечення виробничого процесу №405012, що призвело до заниження грошового зобов'язання з ПДВ.

Прийняте податкове повідомлення-рішення позивачем оскаржено в адміністративному порядку, в результаті чого відповідач прийняв нове податкове повідомлення-рішення від 28.02.2013 року №161/0000062200, яким збільшив грошове зобов'язання з ПДВ позивачу на 760 001,00 грн., у т.ч. штрафна санкція - 1 грн.

Відповідно до даних вказаного акту позивач має всі документи бухгалтерського обліку (акти здачі-приймання робіт, договір) щодо цих правовідносин, однак вони не взяті до уваги під час податкової перевірки, оскільки за даними акту перевірки контрагента Основ'янською МДПІ м.Харкова Харківської області ДПС встановлено, що він відсутній за місцезнаходженням відповідно до акту обстеження податкової адреси, не має трудових ресурсів, транспортних засобів, основних фондів при значному обсягу реалізації.

Разом з цим, дії податкового органу щодо проведення та складання такого акту визнано протиправними рішенням суду, що набрало законної сили.

Враховуючи наявність доказів про необхідність замовлення та використання у господарській діяльності замовлених робіт, висновки про завищення податкового кредиту за безтоварними операціями із-за даних актів звірок контрагента позивача, які визнані у судовому порядку незаконними, є протиправними, а податкове повідомлення-рішення, відповідно, підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 29.12.2012 року №001252/1600, прийняте на підставі акта позапланової невиїзної перевірки №1675/1600/31082518.

17.12.2012 року актом податкової перевірки позивача встановлено безтоварність господарських операцій із ТОВ «Компанія «ТрейдОіл» у січні 2012 року (за договорами з придбання матеріалів, послуг з інформаційно-технічного забезпечення виробничого процесу, послуг із технічного обслуговування іншого виробничого та невиробничого обладнання), що призвело до заниження грошових зобов'язань позивача з ПДВ на суму 473078,00 грн.

За наслідками перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.12.2012 року №001252/1600, яким позивачу донараховано грошове зобов'язання з ПДВ в розмірі 709617,00 грн. у т.ч. 236539,00 грн. - штрафна санкція.

Безтоварність господарських операцій стосувалася договорів про надання послуг від 09.01.2012 року №18-к, відповідно до якого складено акти виконаних послуг з обслуговування комп'ютерних систем, від 10.01.2012 року №5 - акти виконання експедиційних послуг, від 28.12.2011 року №38 - акти виконаних інформаційно-консультаційних послуг.

Реальність виконання замовлених послуг підтверджується наявними в матеріалах справи договорами, актами виконаних робіт та послуг, актами прийнятого обладнання, доказами оплати товару, а результати - актами виконаних послуг і затвердженими звітами про надані послуги.

Відповідач дійшов висновку про безтоварність операцій, оскільки під час проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «ТрейдОіл» не надало документів на придбання товарів від його постачальників, встановлено відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей здійснювати господарську діяльність, він відсутній за своїм місцезнаходженням, відсутня інформація про наявність офісних (складських) приміщень у контрагента.

Враховуючи, що позивач сформував податковий кредит із цим контрагентом на суму 473 078,00 грн., тому на відповідну суму відповідач донарахував йому зобов'язання з ПДВ.

Проте, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2013 року, залишеною без змін ухвалою суду апеляційної інстанції 10.04.2013 року, дії ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС щодо проведення зустрічної звірки визнані незаконними, а тому відповідно судом першої інстанції правомірно скасоване донарахування сум ПДВ за цими правовідносинами.

Щодо скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі акту документальної планової виїзної перевірки від 19.11.2012 року №1526/2200/31082518, а саме податкового повідомлення-рішення від 28.11.2012 року №1159/0000013200 про збільшення грошового зобов'язання позивача з відрахування від суми коштів, витрачених на рекламу алкогольних напоїв, на суму 50837,85 грн.

З акту планової перевірки встановлено, що з метою виробництва та розміщення реклами позивач у період 01.07.2011 року по 30.06.2012 року мав правові угоди з виробниками та розміщувачами реклами (том 1 а.с.195-200).

Так, ТОВ «Петрус-Медіа» (повірений) відповідно до укладених договорів доручення від 12.01.2009 року, 12.01.2012 року виконував від імені і за рахунок довірителя (позивача) юридичні дії з розміщення рекламних матеріалів довірителя у друкованих засобах масової інформації, на телебаченні, радіо та мережі Інтернет, права та обов'язки за яким набуває довіритель. За результатами, позивач перерахував на рахунки цього контрагента у вказаний період 972200,00грн. згідно з призначенням платежу - за рекламу та розміщення реклами.

10.01.2011 року позивач уклав договір з ТОВ «Рекламна група «Фламінго» щодо виконання робіт з рекламно-інформаційного оформлення фасадів будівель, виготовлення поліграфічної продукції та сувенірної продукції, продукції широкоформатного друку, з розробки ескізів вищезгаданих виробів. На рахунки цього контрагента позивач перерахував у відповідному періоді 7580,00 грн., з яких 6800,00 грн. - за пакети з логотипом реклами позивача та 780,00 грн. - за рекламу горілчаних напоїв (відображено позивачем у кореспондентському бухгалтерському рахунку 631).

В періоді 01.01.2012 року по 30.06.2012 року позивач перерахував ТОВ КМЦ «Барви» кошти в сумі 6504,00 грн. з призначенням платежу - за рекламу.

01.01.2010 року позивач уклав договір з ТОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна» про надання рекламних, інформаційних, маркетингових та інших послуг. Даними акту приймання наданих послуг, підписаних у періоді, що підлягав плановій перевірці, та оборотно-сальдових відомостей по рахунку 631 у другому півріччі 2011 року вказаний контрагент надав позивачу послуги усіх видів на загальну суму 367 262,06 грн., а у першому - 217 338,52 грн.

Разом з цим, у періоді, що підлягав плановій перевірці, за послуги позивач кошти не перераховував. На підставі даних бухгалтерського обліку (бухг. рахунки 93 та 631) позивач за період 01.07.2011 року по 03.06.2012 року відніс 37 273,08 грн. на витрати з реклами.

Позивач не сплатив кошти в сумі 50 837,85 грн. на виробництво соціальної реклами про шкоду вживання алкоголю - 5% витрачених за вищевказаними договорами на послуги реклами із суми 1 016 757,08 грн.

Відповідно до підп.140.1.5. п.140.1.ст.140 ПК України витрати платника податку на проведення реклами є витратами подвійного призначення, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Соціальна реклама - інформація будь-якого виду, розповсюджена в будь-якій формі, яка спрямована на досягнення суспільно корисних цілей, популяризацію загальнолюдських цінностей і розповсюдження якої не має на меті отримання прибутку (ст.1 Закону «Про рекламу» від 3 липня 1996 року №270/96-ВР (далі - ЗУ №270/96-ВР).

Разом з цим, відрахування на соціальну рекламу передбачене підзаконним нормативно-правовим актом, що не відповідає вимогам ст.67 Конституції України, відповідно до якої кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пунктів 2-3 Порядку відрахування на виробництво соціальної рекламної інформації про шкоду тютюнопаління та вживання алкогольних напоїв, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 1997 року № 997, рекламодавці тютюнових виробів та/або алкогольних напоїв зобов'язані спрямовувати на виробництво соціальної рекламної інформації про шкоду тютюнопаління та вживання алкоголю не менш як 5 відсотків коштів, витрачених на розповсюдження в межах України реклами тютюнових виробів та алкогольних напоїв. Зазначені відрахування перераховуються до спеціального фонду державного бюджету. Перерахування рекламодавцями коштів до спеціального фонду державного бюджету здійснюється одночасно з переказом коштів виробникам та/або розповсюджувачам реклами.

Згідно з підп.1.1. ст.1 ПК України визначено, що саме ПК України є нормативним актом, що регулює відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, а також визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування.

Згідно з п.6.3. ст.6 ПК України сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України.

Вичерпний перелік видів податків та зборів встановлений ст.ст.8-10 ПК України і не містить відрахування на соціальну рекламу як обов'язковий платіж.

Таким чином, судом першої інстанції вірно зроблено висновок про те, що сплата таких відрахувань є не є обов'язковою.

Посилання податкового органу щодо покладеного на податкові органи обов'язку здійснювати контроль за відрахуванням таких сум не спростовує відсутності обов'язку такої сплати, як не передбаченої законом.

Згідно з пп. 41-5 Порядку №997 витрати рекламодавця, пов'язані з проведенням відрахувань на виробництво соціальної рекламної інформації, відносяться на витрати обігу (собівартість продукції). У платіжному дорученні на перерахування коштів до спеціального фонду державного бюджету крім обов'язкових реквізитів робиться примітка такою змісту: «на соціальну рекламну інформацію», а також зазначається повне найменування виробника та/або розповсюджувача реклами тютюнових виробів та алкогольних напоїв, дата укладення угоди.

Зважаючи на призначення платежів, перерахованих позивачем на рахунки контрагентів за вищевказаними договорами, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів здійснення витрат позивачем на оплату послуг реклами саме своєї продукції (алкоголю) та включення цих сум у собівартість виготовленої продукції.

Оскільки відрахування на соціальну рекламу за своєю правовою природою та відповідно до норм діючого законодавства не входить до системи оподаткування України у зв'язку з не включенням як виду податку чи збору за нормами законів України, отже відповідач неправомірно зобов'язав позивача сплатити таку суму, а позовна вимога скасувати таке податкове повідомлення-рішення підлягає задоволенню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 12.02.2013 року №100/0000812301 про збільшення сум грошових зобов'язань позивача з ПДВ.

Так, судом першої інстанції визнано протиправним податкове повідомлення-рішення від 12.02.2013 року №100/0000812301 в частині донарахування 10 302 345,00 грн. - за основним зобов'язанням та 5 151 175,00 грн. - за штрафною (фінансовою) санкцією у зв'язку з наступним.

У донараховані зобов'язання з ПДВ за податковим повідомленням-рішенням №100/0000812301 ввійшли суми за виявленими безтоварними операціями позивача, невключенням в доходи отриманих від повіреного грошових сум, неправомірним завищенням податкового кредиту за безпідставно поданими уточнюючим розрахунками з ПДВ та безпідставним подвійним включенням до податкового кредиту грошових сум за попередньо включеними ПН, а також взяттям податкового кредиту за господарськими операціями, що не підлягають оподаткуванню ПДВ (том 11 а.с.143).

Безтоварними податковий орган визнав правовідносини позивача з ТОВ «Костаріка-2010» згідно з договором на ремонт виробничих ліній та послуги з технічного обслуговування виробничих ліній на підставі даних акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Костаріка-2010» ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова від 21.11.2011 року із-за вилучення документів слідчими СО Вовчанського РО ГУ УМВС України в Харківській області.

Проте, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2012 року, залишеної без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2012 року, дії податкового органу щодо складання такого акта звірки визнані незаконними.

Позивач за вказаними правовідносинами провів лише часткову оплату послуг, водночас кредиторська заборгованість контрагента повністю відображена в бухгалтерському обліку позивача. У липні 2011 року завищення податкового кредиту з цим контрагентом внаслідок таких відносин склало 1621500,00 грн. Судом першої інстанції було встановлено, що реальність цих господарських відносин підтверджується первинно-бухгалтерськими документами, доказами пропуску на територію позивача конкретно визначених робітників від цього контрагента.

Згідно з актами здачі-прийняття робіт контрагент виконав послуги, пов'язані з технічним обслуговуванням іншого виробничого та невиробничого обладнання на загальну суму 5 840 400,00 грн.(у т.ч. ПДВ 20%).

В цих актах відсутні дані про те, яке саме обладнання перевірено чи відремонтовано, в який спосіб, що унеможливлює встановити чи пов'язані ці послуги з господарською діяльністю позивача. Водночас звітом про виконання послуг та службовими записками підтверджується необхідність замовлення та деталізований обсяг виконаних контрагентом робіт. Крім того, додатками до договору, скріпленими підписами та печатками уповноважених осіб, визначено конкретний вид замовлених робіт, їх вартість за видами та місце розташування обладнання (місце виконуваних робіт). Наказом позивача передбачався тимчасовий пропуск на його територію конкретно визначених робітників від цього контрагента, що мали право перебувати у позивача для виконання робіт.

Враховуючи наявність доказів про необхідність замовлення та використання у господарській діяльності замовлених робіт, висновки про завищення податкового кредиту за безтоварними операціями із-за даних актів звірок контрагента позивача, які визнані у судовому порядку незаконними, є протиправними і донарахування ПДВ до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, прийняте на їх підставі, в цій частині підлягає скасуванню. З чим і погоджується колегія суддів.

Разом з цим, актом планової перевірки встановлено безтоварність правовідносин позивача із ПП «Баварія-Ф» згідно з договором на послуги з технічного обслуговування іншого виробничого та невиробничого обладнання, внаслідок чого завищення податкового кредиту за ними у липні 2011 року становить 552 600,00 грн.

Так, податковий орган не взяв до уваги надані на підтвердження реальності акти виконаних робіт, податкові накладні, докази оплати, докази пропуску на територію позивача визначених робітників від цього контрагента - керуючись даними акту Індустріальної МДПІ м.Харків про неможливість проведення зустрічної звірки вказаного контрагента від 13.03.2012 року, у висновках якого вказано на наявність ознак відсутності реального здійснення господарської діяльності ПП «Баварія-Ф», відсутність у нього необхідного персоналу, факт направлення повідомлення про відсутність за місцезнаходженням підприємства та часткові розрахунки за актами прийнятих робіт.

Проте, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2012 року такі дії податкового органу визнані незаконними.

Судом першої інстанції вірно зауважено, що кредиторська заборгованість позивача відображена у повному обсязі в його бухгалтерському обліку і є поточною, а тому зважаючи на визнану судовим рішенням незаконність дій податкового органу під час проведення зустрічних звірок, враховуючи на наявність підтверджуючих реальність здійснення правочинів позивачем документів, посилання на дані акту звірок контрагента судом першої інстанції вірно не взято до уваги.

Щодо висновків відповідача про завищення сум податкового кредиту у липні 2011 року за безтоварними операціями з ТОВ «Валета» згідно з договором транспортування при перевезеннях вантажів в автомобільному сполученні на суму 340 867,00 грн., то підставою для таких висновків відповідача стали дані акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача із-за наявної процедури його припинення, відсутності в контрагента належного персоналу, матеріальних засобів, основних фондів для здійснення господарської діяльності, а також у зв'язку з частковою оплатою послуг.

Разом з цим, кредиторська заборгованість повністю відображена в бухгалтерському обліку позивача. На виконання цих правочинів складено належним чином оформлені всі документи первинно-бухгалтерського обліку, у т.ч. товарно-транспортні накладні; податкові накладні належним чином оформлені, а тому відповідач безпідставно донарахував податкові зобов'язання з ПДВ за цими правовідносинами.

Згідно з даними акту планової перевірки позивач завищив податковий кредит у липні 2011 року за правовідносинами з ПП «Українська міжрегіональна компанія «Агроцентр» відповідно до умов договору про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту виробничих ліній в розмірі 1 056 200,00 грн. До таких висновків відповідач дійшов з огляду на часткові розрахунки за цим договором. Однак, часткова оплата робіт чи послуг не може бути єдиним доказом безтоварності господарських операцій, а відображення її в бухгалтерському обліку за наявності всіх підтверджуючих її розмір первинних бухгалтерських документів відповідає діючим нормативно-правовим актам.

Посилання відповідача на дані акту про неможливість проведення зустрічної звірки Основ'янської МДПІ м.Харкова від 09.08.2012 року та дані про направлення повідомлення про відсутність за місцезнаходженням контрагента суд вважає необґрунтованими, так як з них вбачається, що перевірка та аналіз документів бухгалтерського обліку ПП «УМК «Агроцентр» не здійснювалися. Крім того, позивачем підтверджено пропуск конкретно визначених робітників від контрагента на свою територію за відповідним наказом, а тому донарахування сум ПДВ за цими правовідносинами колегія суддів, також, вважає протиправним.

Щодо визнання безтоварними господарських операцій позивача з ТОВ «Аркада-Т» відповідно до договору про надання послуг з відповідального зберігання лікеро-горілчаних виробів та завищення в липні 2011 року податкового кредиту в сумі 393233,00грн., то до цього договору у позивача наявні всі первинно-бухгалтерські документи (акти здачі-прийняття робіт (надання послуг); передача товару на склад та вибуття зі складу підтверджується актами приймання-передачі товару на відповідальне зберігання та актами зняття товару з відповідального зберігання; розмір податкового кредиту підтверджується даними податкових накладних, належним чином оформленими; наявні докази пропуску на територію позивача визначених робітників від цього контрагента. Доводи відповідача про те, що цей платник не має ліцензійного складу, а тому не міг надавати такі послуги не беруться до уваги, оскільки надані складські приміщення за адресою: м.Золотоноша, вул.Обухова, 66 а (літ. «В-1» і «Г-1»), - ТОВ «Аркада-Т» має право використовувати у своїй господарській діяльності на підставі договору від 01.04.2011 року, укладеним з ТОВ «Петрус-Алко» (власник приміщень), який згідно з довідкою про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру ці приміщення зареєстрував як місця зберігання оптових партій алкогольних напоїв (том11.а.с.36).

Посилання податкового органу на дані актів зустрічних звірок цього контрагента колегія суддів також вважає обґрунтованими, оскільки постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2012 року, залишеною без змін ухвалою апеляційної інстанції від 21.03.2013 року, дії службових осіб Західної міжрайонної державної податкової інспекції м.Харкова Харківської області ДПС, за наслідками яких складено акти зустрічних звірок від 21.10.2011 року, від 06.06.2011 року, від 11.11.2011 року, - про неможливість проведення зустрічних звірок, про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій з контрагентами - визнано протиправними.

Таким чином, колегія суддів повністю погоджується з вищенаведеним та висновком суду першої інстанції про необхідність скасування податкового повідомлення-рішення від 12.02.2013 року №100/0000812301 в частині донарахування ПДВ за цими правовідносинами, однак, не погоджується, з тим що в іншій частині вказаного податкового повідомлення-рішення слід відмовити. Також, колегія суддів вважає, що постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 14 червня 2013 року в частині відмови в задоволенні адміністративного позову, а саме, щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.11.2012 року №1155/0000822301, №1158/000002210, від 12.02.2013 року №101/000012100, від 19.02.2013 року №000066/1600, прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а викладенні в ній висновки є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи з огляду на наступне.

Щодо відмови в частині визнання протиправним та скасуванні податкового повідомлення-рішення від 12.02.2013 року №100/0000812301 на суму 1 977 707,00 гривень, з яких 1 317 443,00 гривень - основний платіж, 660 264,00 гривень - штрафні санкції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.02.2013 року №100/0000812301 на суму 1 977 707,00 гривень, з яких 1 317 443,00 гривень - основний платіж, 660 264,00 гривень - штрафні санкції, на підставі наданого податковим органом розрахунку, суд першої інстанції прийшов до висновку та встановив, що вищезазначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість та штрафні санкції складаються із сум нарахованих податкових зобов'язань за наслідками господарських операцій позивача, а саме:

- невключення позивачем в серпні, жовтні, листопаді 2011 року до бази оподаткування податком на додану вартість отриманих від TOB «Інвестиційна компанія «Петрус-Алко» грошових коштів у вигляді компенсації вартості лікеро-горілчаних виробів на суму 432 666,00 гривень. Загальна сума нарахованих податкових зобов'язань у складі вищевказаного повідомлення-рішення за таким правочином становить 648 999,00 гривень, в тому числі 432 666,00 гривень - основний платіж, 216 333,00 гривень - штрафні санкції;

- безпідставне подвійне включення до складу податкового кредиту грошових сум, зазначених в податкових накладних, складених контрагентами TOB «Укренергохолдінг» (2086 гри.), TOB «Інтер Технолоджн Компані» (6 134 грн.), Фірмою «Донау Лаб» (1214 грн.), ВАТ «Черкасигаз» (33 729 грн.), які вже були попередньо включені Позивачем до складу податкового кредиту інших податкових періодів. Загальна сума нарахованих податкових зобов'язань у складі вищевказаного повідомлення-рішення за такими правочинами становить 64 745,00 гривень, в тому числі 43 163,00 гривень - основний платіж, 21 582,00 гривень - штрафні санкції;

- включення до складу податкового кредиту грошових сум за наслідками господарських операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість, по взаємовідносинах з TOB «Експресс-Транс» (1600 грн.) та TOB «Праксет-Харків» (25 833 грн.).» Загальна сума нарахованих податкових зобов'язань у складі вищевказаного повідомлення-рішення за такими правочинами становить 41 150,00 гривень, в тому числі 27 433,00 гривень - основний платіж, 13 717,00 гривень;

- неправомірне завищення податкового кредиту за безпідставно поданими позивачем уточнюючими розрахунками до декларацій з податку на додану вартість відповідних періодів. Загальна сума нарахованих податкових зобов'язань у складі вищевказаного повідомлення-рішення за такими правочинами становить 1 221 272,00 гривень, в тому числі 814 181,00 гривень - основний платіж, 407 091,00 гривень - штрафні санкції (том 11 а.с.143).

Однак, вищевказані висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи внаслідок неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Так, матеріалами справи №823/680/13-а підтверджується, що 01.01.2010 року позивач (Довіритель) уклав з TOB «Інвестиційна компанія «Петрус-Алко», (Повірений) код ЄДРПОУ 35057160, договір-доручення №1, відповідно до умов якого останнє за винагороду від імені і за рахунок Довірителя здійснювало організацію продажу алкогольної продукції.

В подальшому позивачем, в якості Довірителя, був укладений з TOB «Петрус-Алко» (Повірений), код ЄДРПОУ 36942172, договір-доручення №10 від 01.03.2011 року, відповідно до умов якого останнє за винагороду від імені і за рахунок Довірителя здійснювало організацію продажу алкогольної продукції.

Особливості визначення податкових зобов'язань під час здійснення діяльності з поставки товарів, отриманих у межах договорів доручення, до 01.01.2011 року визначалися приписами п.4.7 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Зазначено нормою Закону було імперативно визначено, що у випадках коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари, датою збільшення податкових зобов'язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера.

В зв'язку з набуттям чинності з 01.01.2011 року Податковим кодексом України зазначені правила оподаткування були змінені та відповідно із приписами п.189.4 ст.189 Кодексу визначено, що дата збільшення податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 і 198 цього Кодексу, тобто за правилом «першої події».

У зв'язку з врегулюванням взаємних заборгованостей між позивачем та TOB «ІК «Петрус-Алко» і TOB «Петрус-Алко», які виникли на підставі вищезазначених договорів-доручень, 01.08.2011 року був укладений договір про переведення боргу, відповідно до умов ст.1 якого TOB «Петрус-Алко», як первісний боржник, перевело на TOB «ІК «Петрус-Алко», як нового боржника, свої зобов'язання перед позивачем, як кредитором, по оплаті грошових коштів в сумі 2 596 000,00 гривень за отриману Первісним боржником на підставі Договору-доручення №10 від 01.03.2011 року алкогольну продукцію, податкові зобов'язання з ПДВ за наслідками поставок якої вже були збільшені позивачем на дату відвантаження відповідних алкогольних напоїв в межах вказаного договору доручення згідно з приписами п.189.4 ст.189 Податкового кодексу України.

На виконання умов вищевказаного Договору про переведення боргу від 01.08.2011 року TOB «ІК «Петрус-Алко» перерахувало на користь позивача грошові кошти в сумі 2 596 000,00 гривень, в тому числі в серпні 2011 року - 960 000,00 гривень, в жовтні 2011 року - 206 000,00 гривень, в листопаді 2011 року - 1 430 000,00 гривень.

Однак, у платіжних дорученнях, на підставі яких TOB «ІК «Петрус-Алко» здійснював перерахування вищевказаних грошових коштів на виконання умов Договору про переведення боргу від 01.08.2011 року, в реквізиті «Призначення платежу» була допущена технічна помилка в реквізитах договору-доручення, яка, як пояснив ліквідатор TOB «ІК «Петрус-Алко», сталася внаслідок автоматичного копіювання відповідних реквізитів зазначених платіжних доручень в системі «Кліент-банк» за рахунок інших платіжних доручень, на підставі яких раніше здійснювалося перерахування грошових коштів на користь позивача.

Слід зауважити, що вищевказана технічна помилка була виправлена TOB «ІК «Петрус-Алко» ще до початку проведення планової виїзної документальної перевірки, висновки якої оформлені актом від 19.11.2012 року №1526/2200/31082518, шляхом направлення на адресу позивача листа від 14.11.2011 року №172 про зміну реквізитів «Призначення платежу» в платіжних дорученнях №1279 від 30.08.2011 року, №1337 від 18.10.2011 року, №1350 від 08.11.2011 року, №1353 від 10.11.2011 року, №1355 від 11.11.2011 року, який міститься в матеріалах даної справи.

Можливість уточнення інформації, зазначеної в реквізиті «Призначення платежу», шляхом направлення вищевказаного листа без участі банківської установи підтверджується роз'ясненнями Національного банку України, наведеними в листі №25-111/1438-7141 від 09.06.2011 року.

Враховуючи вищевикладене, грошові кошти в загальній сумі 2 596 000,00 гривень, в тому числі ПДВ - 432 666,67 гривень, які були перераховані TOB «Інвестиційна компаній «Петрус-Алко» на користь позивача згідно з умовами Договору про переведення боргу від 01.08.2011 року, не повинні були включатися позивачем до бази оподаткування податком на додану вартість у відповідних періодах, оскільки податкові зобов'язання з ПДВ за наслідками поставок, здійснених в межах Договору-доручення №10 від 01.03.2011 року, вже були збільшені позивачем на дату відвантаження відповідних алкогольних напоїв в межах вказаного договору-доручення згідно з приписами п.189.4 сг.189 Податкового кодексу України.

Таким чином, нарахування податковим органом за наслідками вищевказаних правочинів податкових зобов'язань по податку на додану вартість на загальну суму 648 999,00 гривень, в тому числі 432 666,00 гривень - основний платіж, 216 333,00 гривень - штрафні санкції, є неправомірним, а податкове повідомлення-рішення від 12.02.2013 року №100/0000812301 в цій частині підлягає визнанню неправомірним і скасуванню.

Щодо посилання податкового органу на неправомірне включення позивачем до складу податкового кредиту в червні 2012 року грошових сум за наслідками господарських операцій по взаємовідносинах з TOB «Праксет-Харків», то останнє не відповідає вимогам законодавства, оскільки операції з доставки поштових відправлень звільнені від оподаткування податком на додану вартість.

Матеріалами справи підтверджується, що TOB «Праксет-Харків» не здійснював на користь позивача операції з доставки експрес-пошти, які на підставі п.гі.197.1.7. п. 197.1. ст. 197 Податкового кодексу України звільнені від оподаткування податком на додану вартість, проте, правочини з TOB «Праксет-Харків», за наслідками яких позивачем сформований податковий кредит в червні 2012 року, підтверджуються Договором про надання послуг з відповідального зберігання №04/02-01-2012 від 04.06.2012 року, актом приймання-передачі на відповідальне зберігання від 05.06.2012 року, актом зняття товару з відповідального зберігання від 27.06.2012 року, актом приймання-передачі виконаних робіт від 27.06.2012 року №27/6-22, податковою накладною від 27.06.2012 року №275, які містяться в матеріалах справи.

Вищевказані первинні документи, досліджувалися податковим органом під час проведення планової документальної перевірки, колегією суддів встановлено, що будь-які зауваження з боку податкового органу відносно вказаних документів - відсутні.

Відповідно до вимог п. 198.2. ст.198 Податкового Кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Тобто, право платника податків на податковий кредит виникає з наявністю податкової накладної, що оформлена у відповідності до приписів ст. 201 Податкового кодексу України.

Таким чином, наявна у позивача податкова накладна від 27.06.2012 року №275, складена TOB «Праксет-Харків» за наслідками вищезазначеного правочину, оформлена у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Разом з цим, Податковий кодекс України не покладає на платника податку обов'язок (також не надано йому право) та контрольні функції щодо перевірки обставин здійснення господарської діяльності іншими платниками податків, перевірки показників їх податкової звітності. В зв'язку з вищевикладеним, Позивач не мав права і не був зобов'язаний перевіряти дотримання норм податкового та іншого законодавства з боку вищевказаного свого контрагента, що в повній мірі кореспондується з приписами ст. 19 Конституції України, згідно яких правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Як вбачається із змісту акта документальної планової перевірки від 19.11.2012 року №1526/2200/31082518, а саме, стор.84-87, єдиною та виключною підставою для висновків відповідача щодо відсутності реальності здійснення господарських відносин позивача з вищевказаним контрагентом стали матеріали перевірки Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС, оформлені актом від 09.08.2012 року №572/222/30137712 «Про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Праксет-Харків» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за 2011-2012 роки», який містить висновки про нереальність здійснення господарської діяльності TOB «Праксет-Харків» з контрагентами-резидентами у вищезазначених періодах.

Так, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2012 року у справі №2-а-11181/12/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2013 року, визнані протиправними дії Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Харкові Харківської області ДПС по проведенню зустрічних звірок TOB «Праксет-Харків» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за 2011 року по 2012 року, за наслідками яких складені акти про неможливість проведення зустрічної звірки №572/222/30137712 від 09.08.2012 року та №802/222/3013 7712 від 21.09.2012 року.

Таким чином, акт Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від 09.08.2012 року №572/222/30137712 не може бути належним та допустимим доказом підтвердження відсутності реальних наслідків господарських операцій позивача з TOB «Праксет-Харків» за вищевказаними правочинами.

Щодо висновку податкового органу, про неправомірне завищення позивачем податкового кредиту на підставі безпідставно поданих уточнюючих розрахунків до декларацій з податку на додану вартість відповідних періодів з огляду на відсутність розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту (додаток №5) до таких уточнюючих розрахунків.

Згідно п.50.1. ст.50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку.

Як Порядок внесення змін до податкової звітності, зокрема на час подання позивачем уточнюючих розрахунків, встановлений наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року №1492 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 року за №1490/20228, пунктом 3 розділу IV якого передбачено, що у разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку чи декларації, до якої включені уточнені показники, повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.

Невід'ємною складовою податкової декларації, в тому числі уточнюючого розрахунку, є її (його) додатки (ст.46 Податкового кодексу України). Тому, податкова звітність з відсутніми додатками чи з порушеннями у заповненні обов'язкових реквізитів таких додатків згідно з вимогами п. 48.7 ст. 48 Податкового кодексу не вважається податковою декларацією.

Таким чином, уточнюючі розрахунки позивача від 30.12.2011 року №9013029130, №9013032155, від 16.03.2012 року №9012166844, від 11.01.2012 року №9000099091 та від 22.06.2012 року №9035727175, з огляду на відсутність розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту (додаток №5) до них, не є податковою звітністю (декларацією), а тому їх показники не повинні були братися податковим органом при визначенні податкових зобов'язань відповідних періодів.

Факт невизнання податковим органом уточнюючого розрахунку від 11.01.2012 року №9000099091 податковою звітністю, яким збільшено суму податкового кредиту на 257 989,00 гривень, що призвело до виникнення від'ємного значення у розмірі 245 203,00 гривень та, відповідно, до безпідставного заниження суми податку на додану вартість за листопад 2011 року, яка підлягає нарахуванню та сплаті у розмірі 245203,00 гривень, підтверджується самим змістом акту планової документальної перевірки від 19.11.2012 року №1526/2200/31082518, а тому його показники також не повинні були братися Відповідачем при визначенні податкових зобов'язань відповідних періодів.

Щодо висновків податкового органу про не підтвердження показників уточнюючих розрахунків, зокрема, уточнюючого розрахунку до декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року (реєстраційний Золотоніської ОДПІ від 16.03.2012 року №9012166844), яким збільшено суму податкового кредиту на 166 667,00 гривень, з огляду на ту обставину, що за змістом акту планової документальної перевірки підтверджується, що вказане збільшення податкового кредиту проведено на підставі податкових накладних від TOB «Компанія Делфі» (37212827, м. Дніпропетровськ), №819 від 28.09.2011 року на суму 500 000,00 гривень, в т. ч.: ПДВ - 83 333,33 гривень та №855 від 29.09.2011 року на суму 500 000 гривень, в т. ч.: ПДВ - 83 333,33 гривень, які знайшли своє відображення у реєстрі отриманих податкових накладних за вересень 2011 року записами за №581 та №605 відповідно.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, незважаючи на наявність поданих позивачем вищезазначених уточнюючих розрахунків, останнім в подальшому, до початку проведення планової виїзної перевірки, були додатково подані уточнюючі розрахунки від 23.08.2012 року №9051431064 (уточнення Декларації за липень 2011 року), від 23.08.2012 року №9051431065 (уточнення Декларації за вересень 2011 року), від 22.06.2012 року №9035727175 (уточнення Декларації за лютий 2012 року), показники яких податковим органом не були враховані під час визначення спірних податкових зобов'язань з податку на додану вартість, проте якими були скасовані показники попередніх вищезазначених уточнюючих розрахунків і відновлені показники первинних декларацій.

Слід також, зауважити, що зі змісту наданого податковим органом розрахунку податкових зобов'язань та штрафних санкцій згідно податкового повідомлення-рішення від 12.02.2013 року №100/0000812301 розмір грошового зобов'язання становить 11 619 788,00 гривень, а штрафних санкцій - 5 809 894,00 гривень, однак зі змісту податкового повідомлення-рішення від 12.02.2013 року №100/0000812301, розмір нарахованих податковим органом штрафних санкцій становить 5 811 439,00 гривень, що на 1545,00 гривень більше, ніж у вищезазначеному розрахунку (том 11 а.с.143).

Щодо податкового повідомлення-рішення від 28.11.2012 року М1155/0000822301 згідно якого позивачу нараховано податкові зобов'язання на суму 54 706,25 гривень, в тому числі 51 777,00 гривень - основний платіж, 2 929,25 гривень - штрафні санкції.

Так, суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасуванні податкового повідомлення-рішення від 28.11.2012 року №1155/0000822301 прийшов до висновку, що позивач здійснив продаж на експорт яєць на користь нерезидентів, за ціною, яка нижче 20% за звичайні ціни, у зв'язку з чим занизив свій дохід, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування.

Правила оподаткування операцій з пов'язаними особами визначені п.п. 153.2.1 п. 153.2 ст.153 Податкового кодексу України, згідно вимог якого дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари(роботи, послуги).

Підпунктом 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Згідно п.1 розділу XIX Прикінцевих положень Податкового кодексу України стаття 39 цього Кодексу, яка встановлює методи визначення та порядок застосування звичайних цін, набула чинності лише з 01.01.2013 року, а тому на момент проведення планової документальної перевірки визначення звичайної ціни здійснювалося відповідно до правил п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до імперативних приписів п.п. 1.20.2. п.1.20 ст.1 вищевказаного Закону для визначення звичайної ціни товару використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними (однорідними) товарами у співставних умовах.

Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. 1 Іри цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари, втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Разом з тим, за змістом приписів п.п.1.20.8. п.1.20 ст.1 вищевказаного Закону обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Однак, судом першої інстанції не була надана правова оцінка тому, що а ні під час проведення планової документальної перевірки, результати якої оформлені актом від 19.11.2012 року №1526/2200/31082518, а ні під час судового розгляду, податковим органом в порушення приписів ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, не доведено та не обґрунтовано належними і допустимими доказами, які саме ідентичні договори (контракти) із зазначенням їх реквізитів і таких умов, як товарна номенклатура, кількість (обсяг) товарної партії, строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інших об'єктивних умов, які можуть вплинути на ціну та врахування яких вимагається вищезазначеними нормами Закону, стали підставою для його твердження щодо здійснення позивачем вищевказаних експортних операцій за цінами, які відрізняються від звичайної ціни на такі товари більше, ніж на 20 відсотків, наслідком чого стало прийняття неправомірного судового рішення в цій частині.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 19.02.2013 року №000066/1600 на суму 136 170,00 гривень, з яких 90 780,00 гривень - основний платіж, 45 390,00 гривень - штрафні санкції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасуванні податкового повідомлення-рішення від 19.02.2013 року №000066/1600 суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач неправомірно відніс до складу податкового кредиту червня-липня 2011 року суми податку на додану вартість по податковим накладним, термін від дати виписки яких перевищує 365 днів.

Так, актом камеральної перевірки встановлено порушення позивачем, що виражені у віднесенні до складу податкового кредиту за лютий і червень 2011 року сум ПДВ за податковими накладними, термін виписки яких перевищує 365 дні, що призвело до безпідставного завищення податкового кредиту на загальну суму 119802,16 грн. Податковий орган встановив, що позивач в порушення п.198.6 ст.198 ПК України в рядку 10.1 декларацій з ПДВ відобразив суми податкового кредиту 119802,16 грн. за податковими накладними, термін яких від дати виписки перевищує 365 днів, зокрема виправленням самостійно виявлених помилок в ідентифікаційних кодах постачальників у серпні 2012 року, а саме:

- згідно з розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів від 22.08.2012 №9051099155 від 22.08.2012 позивач зменшив податковий кредит за лютий 2011 року по постачальнику «невизначений контрагент» на суму 29322,00 грн. та збільшив його по постачальнику ТОВ «Укренергохолдінг» на суму 29322,00 грн. (уточнюючий розрахунок від 22.08.2012 №9051098985);

- згідно з розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів від 23.08.2012 №9051431036 позивач зменшив податковий кредит за липень 2011 року по постачальнику ТОВ «Петрус-Алко» на суму 30646,83 грн. та збільшив податковий кредит по постачальнику ТОВ «Аква-Плюс» на суму 30646,83 грн. (уточнюючий розрахунок від 23.08.2012 №9051431064);

- згідно з розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів від 23.08.2012 №9051431059 позивач зменшив податковий кредит за вересень 2011 року по постачальнику ТОВ «Аква-Плюс» на суму 59833,33 грн. та збільшив податковий кредит по постачальнику ТОВ «Аква-Плюс» на суму 59833,33 грн. (уточнюючий розрахунок від 23.08.2012 №9051431065).

У зв'язку з виявленими порушеннями відповідач 10.12.2012 року прийняв податкове повідомлення-рішення №001207/1600, яким збільшив суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість позивача в розмірі 179703,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження ДПС у Черкаській області шляхом виключення з сум донарахування по ТОВ «Укренергохолдінг» із-за прийняття до уваги виправлення позивачем помилок в звітності, Золотоніська ОДПІ прийняла нове - оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 19.02.2013 року №00066/1600, яким донарахувала суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість в розмірі 136170,00 грн. (90780,00 грн. - основна сума заборгованості, 45390,00 грн. - штрафна санкція 50%) (том 1 а.с.231-232).

Однак, судом першої інстанції при відмові у задоволенні адміністративного позову в цій частині, не було враховано, що суми податку на додану вартість в розмірі 30 646,83 гривень та 59 833,33 гривень, підтверджені належним чином оформленими податковими накладними №63 та №40 від 30.06.2011 року, складеними ТОВ «Аква-Плюс», фактично вже були включені до складу податкового кредиту за липень 2011 року та вересень 2011 року відповідно, що підтверджується відповідними записами в реєстрах виданих і отриманих податкових накладних до Декларацій з податку на додану вартість за вищевказані періоди (записи №419 від 18.07.2011 року та №82 від 01.09.2011 року відповідно).

Однак, в першому випадку суми податку на додану вартість в розмірі 30 646,83 гривень помилково були віднесені позивачем не на TOB «Аква-Плюс», а на іншого контрагента - TOB «Петрус-Алко» (ІПН 369421726570), а в другому випадку суми податку на додану вартість в розмірі 59 833,33 гривень були включені позивачем до складу податкового кредиту за вересень 2011 року, внаслідок чого виникли розбіжності у декларуванні податкових зобов'язань та податкового кредиту між останнім та ТОВ «Аква-Плюс», яким вказані суми податку на додану вартість фактично були включені до складу податкових зобов'язань за червень 2011 року, тобто, за датою складання вищевказаної податкової накладної.

Разом з тим, імперативними приписами п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України встановлений обов'язок платника податків надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку, якщо в майбутніх податкових періодах, але не пізніше 1095 днів з дня подання відповідної податкової декларації, платник податків самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації.

Таким чином, виправлення позивачем вищезазначених самостійно виявлених помилок шляхом подання уточнюючих розрахунків №9051431064 та №9051431065 від 23.08.2012 року не є включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, з дати складання яких минуло 365 календарних днів, оскільки такі суми попередньо вже були включені до складу податкового кредиту відповідних періодів, а тому висновки суду першої інстанції в цій частині є неправомірними.

Імперативними приписами п.200.10. ст.200 Податкового кодексу України право податкового органу провести камеральну перевірку заявлених в податковій декларації по ПДВ даних обмежено 30-денним терміном, який обчислюється з граничної дати отримання такої податкової декларації, в тому числі уточнюючого розрахунку до такої декларації, а тому, враховуючи, що вказаний 30-ти денний термін, з урахуванням уточнюючих розрахунків №9051431064 та №9051431065 від 23.08.2012 року) сплив ще 23.09.2012 року, проведення такої перевірки після спливу законодавчо визначених строків є протиправним, а податковий орган провівши таку перевірку діяв не у спосіб, визначений законом.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, податкове повідомлення-рішення від 19.02.2013 року №000066/1600, було отримане позивачем лише 10.04.2013 року, тобто через 36 робочих днів з моменту отримання податковим органом Рішення в.о Голови ДПС у Черкаській області від 15.02.2013 року №3234/10-210, що підтверджується відповідним підписом представника позивача на його корінці, тобто з грубим порушенням «Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 року №1236 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.12.2012 року за №2135//22447.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 28.11.2012 року №1158/0000022100 на суму 416 046,96 гривень, в тому числі 384 893,52 гривень - основний платіж, 31153,44 гривень - штрафні санкції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасуванні податкового повідомлення-рішення від 28.11.2012 року №1158/0000022100 суд першої інстанції прийшов до висновку про правомірність прийняття податковим органом спірного рішення з огляду на ту обставину, що чинним законодавством передбачено декларування сум акцизного податку з алкогольних напоїв за специфічними ставками, а тому неправильне визначення платником податків зобов'язань за конкретними видами лікеро-горілчаної продукції має наслідком завищення грошового зобов'язання з одного підвиду та заниженням з іншого.

Згідно в п.п.14.1.157. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено па контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Як вбачається з податкового повідомлення-рішення від 28.11.2012 року №1158/0000022100 позивачу було збільшено основне податкове зобов'язання за платежем: акцизний податок з виноробної продукції в сумі 384 893,52 гривень та запропоновано її сплатити на відповідний бюджетний рахунок протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення.

Статтею 9 Податкового кодексу України, яка визначає перелік загальнодержавних податків і зборів, не передбачено такого виду податку як акцизний податок з виноробної продукції.

Згідно п.3.9. п.3 розділу IV «Порядку заповнення та подання Декларації акцизного податку», затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 року №1030 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.01.2011 року за №86/18824, у рядку A 15 Декларації акцизного податку зазначається усього податкових зобов'язань, що визначається як сума рядків A1 - А10, за вирахуванням рядка A11. У рядках А15.1 - А15.4 у тому числі зазначаються суми податкового зобов'язання відповідно до кодів бюджетної класифікації окремо з спирту етилового, лікеро-горілчаної продукції, виноробної продукції, інших спиртових дистилятів та пива, виходячи з розрахунків за формою додатків І та З за тими операціями, які здійснює платник.

Отже, завищення суми акцизного податку в показнику рядка A15.3 (виноробна продукція, інші спиртові дистиляти) з одночасним заниженням такої ж суми акцизного податку в показнику рядка А 15.2 (лікеро-горілчана продукція) і навпаки, не впливає на розрахунок загальної суми податкових зобов'язань з акцизного податку, які зазначаються платником в рядку A15 Декларації акцизного податку, та відповідно, вказане порушення не призводить до несплати до Державного бюджету відповідних сум такого податку.

Таким чином, враховуючи, що допущене позивачем у відповідних податкових періодах порушення порядку заповнення Декларації акцизного податку фактично не призвело до заниження загальної суми податкових зобов'язань із вказаного податку, які у встановленому порядку позивачем були сплачені у відповідних періодах, а чинним податковим законодавством не передбачений такий вид податку як акцизний податок з виноробної продукції, збільшення відповідачем грошових зобов'язань згідно з податковим повідомленням-рішенням від 28.11.2012 року №1158/0000022100 здійснено неправомірно, а тому останнє є протиправним і підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 12.02.2013 року №101/000012100 на суму 169 598,54 гривень, в тому числі 129 717,38 гривень - основний платіж, 39 881,16 гривень - штрафні санкції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасуванні податкового повідомлення-рішення від 12.02.2013 року №101/000012100 суд першої інстанції прийшов до висновку про правомірність прийняття податковим органом спірного рішення з огляду на ту обставину, що операції з промислової переробки підакцизних товарів відповідно до вимог п.п.213.1.2. п.213.1. ст.213 Податкового кодексу України є об'єктом оподаткування акцизним податком.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що податковим органом в порушення приписів ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, не доведено та не обґрунтовано належними і допустимими доказами те, що позивач здійснив саме промислову переробку та саме тих алкогольних напоїв, які були повернуті з Польщі від підприємства «Polska Spolka Spirytusowa z.o.o.», а тому і висновки суду першої інстанції в цій частині є неправомірними, що як наслідок, тягне за собою скасування вищезазначеного податкового повідомлення-рішення.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ТОВ «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» - задовольнити, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14 червня 2013 року - скасувати та прийняти нове рішення про задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» - задовольнити.

Апеляційну скаргу Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14 червня 2013 року - скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 28.02.2013 року №160/0000052200; від 28.02.2013 року №161/0000062200; від 28.02.2013 року №162/0011001501; від 29.12.2012 року №001252/1600; від 28.11.2012 року №1155/0000822301; від 12.02.2013 року №100/0000812301; від 12.02.2013 року №101/0000012100; від 28.11.2012 року №1158/0000022100; від 28.11.2012 року №1159/0000013200; від 19.02.2013 року №000066/1600.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 04 жовтня 2013 року.

Головуючий суддя: О.М. Романчук

Судді: Я.Б. Глущенко

С.Б.Шелест

Головуючий суддя Романчук О.М

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.