Постанова

від 17.06.2013 по справі 02/5026/1536/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2013 року Справа № 02/5026/1536/2012

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Капацин Н.В. - головуючого, Бернацької Ж.О. - доповідача, Кривди Д.С., розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2013 у справі№ 02/5026/1536/2012 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Салве Файненс Україна" доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 простягнення 200000,00 грн. заборгованості

за участю представників сторін: від позивача: Сівов Ю.Ю. (довіреність б/н від 14.01.2013) від відповідача: ОСОБА_6 (довіреність б/н від 20.03.2013)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Салве Файненс Україна" у жовтні 2012 року звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 200000,00 грн. штрафних санкцій, нарахованих на підставі пункту 5.4 договору ексклюзивної співпраці № 325226 від 30.09.2010, у зв'язку з порушенням відповідачем пункту 3.3.1. договору.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 25.12.2012 у справі № 02/5026/1536/2012 (суддя Пащенко А.Д.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2013 (колегія суддів у складі: головуючого - Іоннікової І.А., суддів Зубець Л.П., Мартюк А.І.), задоволено повністю позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Салве Файненс Україна". Стягнуто з відповідача на користь позивача 200000,00 грн. штрафних санкцій та 4000 грн. судового збору.

Рішення та постанова мотивовані тим, що з витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачаються види діяльності товариства "Арт Фінанс Груп" -діяльність страхових агентів і брокерів, інша допоміжна діяність у сфері страхування та пенсійного забезпечення; керівником товариства зазначено Тарасевич Т.В.

Відповідачем в період дії договору ексклюзивної співпраці укладено договір з товариством, яке здійснює аналогічний бізнес, чим порушено пункт 3.3.1. договору.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 25.12.2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2013 у справі № 02/5026/1536/2012 скасувати, і прийняте нове рішення про відмову в позові.

Касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням і порушенням норм матеріального та процесуального права судами попередніх інстанцій.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача Бернацьку Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування норм матеріального права та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судами обох інстанцій встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Салве Файненс Україна" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (консультант) 30.09.2010 укладено договір ексклюзивної співпраці, за умовами якого відповідач зобов'язалась здійснювати посередницьку страхову діяльність та діяльність з консультаційного обслуговування клієнтів за погоджену винагороду, від імені, за дорученням та в інтересах "Салве Файненс" та/або партнерів "Салве Файненс" в Україні.

Відповідно до пункту 3.3.1. договору, консультант під час співпраці з "Салве Файненс" і протягом одного року після закінчення цієї співпраці не може бути співробітником або мати цивільно-правові відносини з іншими компаніями, які здійснюють аналогічний бізнес, не може створювати власну компанію в сфері фінансового бізнесу, не може бути консультантом юридичних або фізичних осіб, що працюють на фінансовому та страховому ринку.

Пунктом 5.4. договору передбачено, що за порушення пункту 3.3.1. цього договору консультант сплачує на користь "Салве Файненс" суму в розмірі 1000 прожиткових мінімумів доходів громадян, протягом десяти днів з моменту пред'явлення "Салве Файненс" такої вимоги.

У зв'язку зі встановленням позивачем факту співпраці відповідача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Арт Фінанс Груп", що здійснює аналогічну діяльність у сфері страхування, тобто порушення відповідачем обов'язку, передбаченого пунктом 3.3.1. договору, позивач звернувся з претензією до відповідача про стягнення 1017000,00 грн., нарахованих відповідно до пункту 5.4. договору.

Не отримавши відповіді на претензію позивача б/н від 24.07.2012, позивач звернувся з позовом про стягнення 200000,00 грн.

Суди попередніх інстанцій дійшли до передчасних висновків про задоволення позову про стягнення 200000 грн. штрафних санкцій, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень.

Згідно з частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судами обох інстанцій не досліджено та не надано належну оцінку листу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт Фінанс Груп" № 05/13 від 29.03.2013, в якому останній зазначає: угоди між Товариством з обмеженою відповідальністю "Арт Фінанс Груп" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 чи ОСОБА_4 щодо фінансової чи страхової діяльності або здійснення консультацій з таких питань, не укладались.

За приписами частини першої статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

У частині першій статті 215 Цивільного кодексу України зазначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, третьою, п'ятою статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 217 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до статті 83 Господарського процесуального кодексу України, судами обох інстанцій не перевірено: чи відповідає пункт 3.3.1 договору вимогам чинного законодавства, зокрема, статті 42, частинам першій, третій статті 43, пункту 8 частини першої статті 92 Конституції України, статтям 2, 2 1 , 5 1 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до частини 2 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, додатково перевіряти докази.

Колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що судами обох інстанцій неправильно застосовані та порушені норми матеріального та процесуального права.

Таким чином, рішення Господарського суду Черкаської області від 25.12.2012 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2013 у справі № 02/5026/1536/2012 підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

На підставі викладеного та керуючись статтями 111 5 - 111 7 , 111 9 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 частково задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2013 та рішення Господарського суду Черкаської області від 25.12.2012 у справі № 02/5026/1536/2012 скасувати.

Справу № 02/5026/1536/2012 передати на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області.

Головуючий-суддя Капацин Н.В.

Судді Бернацька Ж.О.

Кривда Д.С.