Постанова

від 21.07.2014 по справі 02/5026/1536/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2014 року Справа № 02/5026/1536/2012 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Чернова Є.В., розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2014 у справі№ 02/5026/1536/2012 Господарського суду Черкаської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Салве Файненс Україна" доФізичної особи - підприємця ОСОБА_4 простягнення 200000,00 грн.,

за участю представників сторін від позивача:Сівов Ю.Ю. (довіренісь № б/н від 08.01.2014), від відповідача:не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Салве Файненс Україна" у жовтні 2012 звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 200000,00 грн. штрафних санкцій, нарахованих на підставі пункту 5.4 договору ексклюзивної співпраці № 325226 від 30.09.2010, у зв'язку з порушенням відповідачем пункту 3.3.1. договору.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 25.12.2012 у справі № 02/5026/1536/2012 (суддя Пащенко А.Д.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2013 (колегія суддів у складі: Іоннікової І.А. - головуючий, суддів Зубець Л.П., Мартюк А.І.), задоволено повністю позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Салве Файненс Україна". Стягнуто з відповідача на користь позивача 200000,00 грн. штрафних санкцій та 4000,00 грн. судового збору.

Рішення та постанова мотивовані тим, що з витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачаються види діяльності товариства "Арт Фінанс Груп" - діяльність страхових агентів і брокерів, інша допоміжна діяльність у сфері страхування та пенсійного забезпечення.

Відповідач в період дії договору ексклюзивної співпраці уклав договір з товариством "Арт Фінанс Груп", яке здійснює аналогічний бізнес, чим порушено пункт 3.3.1. договору.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.06.2013 зазначені рішення та постанову скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Черкаської області, виходячи з наступного.

Суди не дослідили та не надали належної оцінки листу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт Фінанс Груп" № 05/13 від 29.03.2013, в якому останній зазначає, що угоди між Товариством з обмеженою відповідальністю "Арт Фінанс Груп" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 чи ОСОБА_4 щодо фінансової чи страхової діяльності або здійснення консультацій з таких питань, не укладались. Крім цього, у постанові зазначено, що суди не перевірили: чи відповідає пункт 3.3.1 договору вимогам чинного законодавства, зокрема, статті 42, частинам 1, 3 статті 43, пункту 8 частини 1 статті 92 Конституції України, статтям 2, 2 1 , 5 1 Кодексу законів про працю України.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 20.01.2014 (суддя Скиба Г.М.) відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Салве Файненс Україна" про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 200000,00 грн. штрафу Стягнуто з позивача на користь відповідача 2000,00грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2014 рішення Господарського суду Черкаської області від 20.01.2014 у справі № 02/5026/1536/2012 скасовано і прийнято нове рішення. Позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Салве Файненс Україна" 200000 (двісті тисяч) грн. 00коп. штрафу та витрати з оплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. Стягнуто з Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Салве Файненс Україна" 2000 (дві тисячі) грн. 00коп. витрат за подачу апеляційної скарги.

Постанова мотивована тим, що договір є дійсним та укладеним, оскільки підпис представника позивача на договорі скріплений печаткою товариства, докази співпраці відповідача з ТОВ "Арт Фінанс Груп": лист ТОВ "Арт Фінанс Груп" від 05.12.2012 та витяг з сторінки "Face book". Відповідач порушив пункт 3.3.1 договору.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, заявник касаційної скарги посилається на порушення та неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.07.2014 касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 в складі колегії суддів: Капацин Н.В. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Кривди Д.С. прийнято та призначено до розгляду на 21.07.2014. Вказану колегію суддів сформовано, відповідно до рішення зборів суддів Вищого господарського суду України № 1 від 13.05.2014, згідно з частиною п'ятої статті 116 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частини третьої статті 2 1 Господарського процесуального кодексу України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010, та враховуючи пропозиції робочої групи Вищого господарського суду України з упорядкування спеціалізації суддів та/або судових палат, створеної рішенням зборів суддів Вищого господарського суду України № 3 від 22.04.2014.

Розпорядженням секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України Бенедисюка І.М. № 05-05/981 від 18.07.2014 у справі № 910/960/14 сформовано колегію суддів у складі: Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Чернова Є.В., відповідно до частини четвертої статті 31 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і рішення зборів суддів Вищого господарського суду України від 22.04.2014 № 1 та на виконання розпорядження Голови Вищого господарського суду України від 04.07.2014 № 25-р.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України , зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.

Згідно з частиною 1 статті 174 Господарського кодексу України , господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України .

За своїм змістом наданий договір від 30.09.2010 № 325226 (Т. 1 а.с. 8-9) є змішаним договором доручення та надання послуг і відповідає вимогам статті 1000 Цивільного кодексу України (Глава 68 Цивільного кодексу України як загальна норма), та є договором агентської діяльності (Глава 31 Господарського кодексу України як спеціальна норма), відповідно до якої за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії, в тому числі посередництва на користь третіх осіб.

Позивач надав перелік договорів страхування життя, що укладені Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 за період з 16.12.2010 по 11.11.2011 (Т. 2 а.с. 54).

При цьому, позивач не надав доказів оформлення ліцензії позивачем на страхову діяльність, надання такої ліцензії уповноваженій особі Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 від імені страховиків та оформлення передоручення на ім'я Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру серія АВ № 473947, основним видом діяльності позивача визначено діяльність страхових агентів і брокерів з кодом 66.22, а також "інші види страхування, крім страхування життя" з кодом 65.12, та "консультування з питань комерційної діяльності й керування" з кодом 70.22 (Т. 2 а.с. 57).

Спору щодо обсягів, вартості та якості виконаних робіт Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 на користь третіх осіб чи позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Салве Файненс Україна" - немає.

Відповідач надав суду докази розірвання угод з Товариством з обмеженою відповідальністю "Салве Файненс Україна" письмові заяви з описом вкладення та квитанцією поштового відділення (Т. 2 а.с. 43-46) на пункти 6.2, 6.5 договору ексклюзивної співпраці № 325226 від 30.09.2010. Письмові докази відповідача не спростовані позивачем в належний спосіб у розумінні положень статей 33 - 34 Господарського процесуального кодексу України .

Відповідно положень статті 42 Конституції України , кожний має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Відповідно положень статті 43 Конституції України , кожний має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Використання примусової праці забороняється.

Відповідно пункту 8 статті 92 Конституції України , виключно законами України визначаються правові засади і гарантії підприємництва.

Стаття 2 Кодексу законів про працю України встановлює основні права громадян України на працю, в тому числі на вільний вибір професії, роду занять і роботи. Ці права не є вичерпними.

Згідно зі статтею 5-1 Кодексу законів про працю України , держава гарантує громадянам України вільний вибір виду діяльності.

Суд першої інстанції встановив, що відповідач є суб'єктом підприємницької діяльності та має право здійснювати будь-яку діяльність з метою отримання прибутку, що не заборонено законом (статті 42 - 43 Господарського кодексу України ).

Предметом договору № 325226 від 30.09.2010 є господарські відносини доручення та виконання певної послуги посередництва в інтересах третіх осіб чи позивача на його замовлення. Цей договір не є трудовим договором відповідно до статей 2 , 5-1 Кодексу законів про працю України , оскільки сторонами за договором є суб'єкти господарювання на ринку послуг України.

Суд першої інстанції в судовому засіданні оглянув оригінал договору №325226 від 30.09.2010 ексклюзивної співпраці (копія в справі Т. 1 а.с. 9 зворот внизу), в якому підпис за директора позивача виконано способом факсиміле. Застереження про застосування факсимільного відтиску підпису в договорах з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 і доказів укладення окремого договору про використання факсиміле підпису керівника позивача позивач не надав

Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що договір належним чином не підписаний позивачем як стороною угоди та не є таким, що вчинений у письмовій формі з дотриманням всіх вимог статей 179 , 181 Господарського кодексу України , тому є неукладеним. Договір від 30.09.2010 не відповідає положенням статті 207 Цивільного кодексу України , оскільки не скріплений особистим підписом керівника позивача, не набрав чинності та не породив обов'язків для Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

Відповідно до пункту 7 статті 179 Господарського кодексу України , господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України , з урахуванням особливостей Господарського кодексу України .

Суд першої інстанції встановив, що проведення позивачем оплати відповідачу за виконану роботу на користь третіх осіб (Т. 2 а.с. 54) не є безумовним підтвердженням дійсності договору від 30.09.2010 № 325226, оскільки в листі відсутні посилання на договірні відносини Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 з позивачем.

Крім цього, позивач не надав належних, достовірних та допустимих доказів співпраці ОСОБА_4 та ТОВ "Арт Фінанс Груп" у сфері страхування осіб на підставі договору чи іншої угоди (правочину).

Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що посилання позивача на фотографію з відкритого Інтернет - ресурсу, де серед кола осіб знаходиться ОСОБА_4 - як на доказ її співпраці з ТОВ "Арт Фінанс Груп" у сфері страхування осіб - є некоректним та не відповідає принципам відносності та допустимості доказів в господарському процесі. Певні обставини можуть бути доведені тільки певними доказами. ТОВ "Арт Фінанс Груп" листом повідомило, що станом на 14.11.2012 не має діючих договорів про співробітництво з громадянкою ОСОБА_4 чи Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (Т. 1 а.с. 27).

Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що посилання позивача на лист від 05.12.2012 (Т.1 а.с. 40) під час прийняття рішення безпідставне, оскільки листи не є правовстановлюючими документами. Крім цього, ТОВ "Арт Фінанс Груп" листом від 29.03.2013 (Т. 1 а.с. 117) відкликало свій лист від 05.12.2012 (Т. 1 а.с. 40).

Суд першої інстанції встановив, що надання відповідачем послуг та допомоги ТОВ "Арт Фінанси Груп" в сфері бухгалтерського обліку (лист - Т.1 а.с. 40) не суперечить умовам договору від 30.09.2010 № 325226 про співпрацю з позивачем. Відповідачем зареєстровано вид діяльності за КВЕД: код 66.22 діяльність страхових агентів і брокерів, код 69.20 діяльність у сфері бухгалтерського обліку та аудиту; консультування з питань оподаткування (Т. 2 а.с. 37 зворот).

Спірні відносини відповідача з ТОВ "Арт Фінанси Груп" не містять ознак господарських відносин.

Відповідно до положень статті 43 Конституції України , кожний має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Статтею 2 Кодексу законів про працю України передбачено, що право громадянина на працю, включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи - забезпечується державою.

Відповідно до статті 5-1 Кодексу Законів про працю України , держава гарантує громадянам вільний вибір діяльності.

Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що обмеження позивачем права Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на вибір занять не відповідає вимогам Конституції України та Кодексу Законів про працю України , тому пункт 3.3.1. неукладеного договору №325226 (Т. 1 а.с. 8 зворот) не може бути застосований до спірних правовідносин, оскільки законодавець у статті 13 Цивільного кодексу України встановив недопустимість зловживання правом.

Позивач не довів порушення Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 своїх прав та настання негативних наслідків для себе.

Відповідно до частини 1 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до пункту 6 статті 111 9 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Згідно з частиною 1 статті 111 10 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

Таким чином, постанова Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2014 підлягає скасуванню, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2014 - залишенню в силі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, з Товариства з обмеженою відповідальністю "Салве Файненс Україна" підлягає стягненню на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 2000,00 грн. витрат з оплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2014 у справі № 02/5026/1536/2012 скасувати.

Рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2014 у справі № 02/5026/1536/2012 залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Салве Файненс Україна" (18005, м. Київ, вул. Кіровоградська, 35/58, оф. 10, код ЄДРПОУ 33777942) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків НОМЕР_1) 2000,00 грн. витрат з оплати судового збору за подання касаційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду Черкаської області.

Головуючий - суддяОвечкін В.Е. СуддіКорнілова Ж.О. Чернов Є.В.