Постанова

від 10.03.2009 по справі 50/195

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

50/195

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 10.03.2009                                                                                           № 50/195

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Андрієнка  В.В.

 суддів:             

 представникі сторін:

 від позивача за первісним позовом: Глоба К.В., довіреність б/н від 02.06.2008 р.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства “Агропромгруп”

 на рішення Господарського суду м.Києва від 29.12.2008

 у справі № 50/195 (суддя  

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоегас. Ком"

 до                                                   Приватного підприємства “Агропромгруп”

 про                                                   стягнення 296271,23 грн.

зазустрічнимпозовом Приватного підприємства “Агропромгруп”

до                                                           Товариства з обмеженою відповідальністю “Автоегас. Ком”   

про                                                         стягнення пені та завданих збитків

ВСТАНОВИВ:

 Товариство з обмеженою відповідальністю “Автоегас. Ком” звернулось доГосподарського суду м. Києва з позовом до Приватного підприємства “Агропромгруп” про стягнення 296 271,23 грн.

До прийняття рішення по суті Приватне підприємство “Агропромгруп” через канцелярію суду була подана зустрічна позовна заява до позивача про стягнення пені та завданих збитків в розмірі 80 700,00 грн. та судових витрат.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 29.12.2008 року у зустрічному позові - відмовлено повністю. Первісний позов задоволено частково.

Стягнуто з приватного підприємства "Агропромгруп" (вул. Басейна, 19, к. 62-м. Київ, 01004, код ЄДРПОУ 31778389, р/р 26004004333 в КРД ВАТ «Райфайзен Банк АВАЛЬ», МФО 322904) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Автоегас. Ком” (вул. Об'їзна, 32, м. Сімферополь, АР Крим, 59000, код ЄДРПОУ Ў979676, р/р 26001054907233 в КРУ КБ «Приватбанк» м. Сімферополь, МФО 1436) основний борг в сумі 200 000 (двісті тисяч) грн. 00 коп.; пеню в розмірі 24 766 (двадцять чотири тисячі сімсот шістдесят шість) грн. 00 коп., інфляційні збитки в і 8 800 (вісім тисяч вісімсот) грн. 00 коп., три відсотки річних в розмірі 3 402 (три тисяч чотириста дві) грн. 74 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 2 369(дві тисячі триста шістдесят дев'ять) грн. 69 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. В іншій частині позову - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, приватне підприємство “Агропромгруп” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 29.12.2008 р. по справі № 50/195 за позовом TOB „Автоегас. Ком" до ПП „Агропромгруп" про стягнення суми боргу та прийняти постанову згідно якої направити справу № 50/195 на новий розгляд до суду першої інстанції.

Свої вимоги відповідач за первісним позовом обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував та порушив норми процесуального та матеріального права.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Зокрема заявник посилається на те, що судом першої інстанції неправомірно застосовано норми статті 208 ЦК України, оскільки в матеріалах справи є наявні докази про те, що між сторонами було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору.

Позивач за первісним позовом просив суд рішення залишити без змін з огляду на його законність та обґрунтованість.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2009 р. справу було призначено до розгляду на 12.02.2009 р.

В судове засідання 12.02.2009 р. відповідач за первісним позовом не з'явився, але подав через відділ документального забезпечення КАГС письмове клопотання, де просив відкласти  розгляд справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2009 року, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 12 год. 00 хв. 10.03.2009 року.

10.03.2009 року в судове засідання в апеляційній інстанції з'явився представник позивача . Представник відповідача за первісним позовом в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Крім того, відповідно до ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце слухання справи по розгляду апеляційної скарги, та оскільки, ст. 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено двохмісячний строк вирішення спору, а представник відповідача в судове засідання не являється, судова колегія вважає за можливе також застосувати положення Конвенції та здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі; апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

24.04.2008 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Автоегас .Ком" (далі позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом, - покупець за договором) та приватним підприємством "Агропромгруп"(далі відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом, - постачальник за договором) укладено договір поставки № 24/04/08(далі - договір).

У відповідності до п. 1.1. договору постачальник зобов'язався передати (поставити) у зумовлені строки у власність покупця зерно пшениці 3 кл.(далі товар) згідно із додатком(далі специфікація), що є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язався прийняти вказану продукцію і оплатити її на умовах договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.04.2008 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Автоегас. Ком” направило Приватному підприємству “Агропромгруп” текст Договору, підписаний на кожному на кожному аркуші і скріплений печаткою.

Відповідач за первісним позовом у відповідь, направив позивачу за первісним позовом, рахунок-фактуру №СФ-0000003 від 24.04.2008 р. на загальну суму 5400000,00 грн.

25.04.2008 р.  Товариство з обмеженою відповідальністю “Автоегас. Ком” керуючись п. 5.1 та пп. 4 п. 2.3. Договору здійснило часткову попередню оплату у сумі 200 000,00 (двісті тисяч) грн. на рахунок відповідача за первісним позовом, у відповідності платіжного доручення №35 від 25.04.2008 р.

Відповідач за первісним позовом, направив позивачу за первісним позовом, змінений варіант Договору та специфікації №1. Зміни в цьому договорі стосувалися: порядку оплати(розділ 5 договору) та вводився 25% штраф за розірвання договору з ініціативи покупця. Що стосується специфікації №1 до договору, то відповідачем за первісним позовом було виключено умову щодо попередньої оплати кожної партії товару. Тобто відповідно до зміненого варіанту специфікації, позивач за первісним позовом мав здійснити 100% попередню оплату всього товару.

Як було зазначено позивачем за первісним позовом, що дані умови були неприйнятними для нього, і було втрачено інтерес до даного Договору через неналежну ділову поведінку відповідача за первісним позовом, отже Товариством з обмеженою відповідальністю “Автоегас. Ком”  було направлено претензію Приватному підприємству “Агропромгруп” №456/К/2008 від 20.05.2008 р.

В свою чергу відповідач за первісним позовом, направив зустрічну претензію від 22.05.2008 р. №22/05/08. Де було зазначено, що Приватне підприємство “Агропромгруп” не заперечує проти розірвання Договору, та вимагав у позивача за первісним позом, сплати збитків у розмірі 296 775,00 грн.

У зустрічній позовній заяві позивач за зустрічним позовом зазначає, що у відповідача за первісним позовом існувало зобов'язання по сплаті 100% вартості товару, а саме 5 400 000,00 грн.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Згідно п. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 ГК України також встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно змісту ст.ст. 11, 14 та 509 ЦК України договір, зокрема, є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно змісту ст.ст. 525, 526 та 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, в статті 629 ЦК України також зазначається, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пункт 5.1 Договору визначає, що розрахунки за цим Договором здійснюються у національній валюті шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на умовах 100 % револьверної попередньої оплати, вказаної у цьому Договорі. Пунктом 3.4 часткове відвантаження не забороняється.

Як вбачається з матеріалів справи, розмір кожної партії товару, що мала бути відвантажена позивачу за первісним позовом сторонами не обумовлювався, позивач за первісним позовом перерахував відповідачу за первісним позовом 200 000,00 грн. Отже, позивач за первісним позовом свої зобов'язання щодо оплати партії товару виконав. Але, в порушення умов договору відповідач за первісним позовом не виконав взяті на себе зобов'язання, а саме не поставив позивачу за первісним позовом товар на загальну суму 200 000,00 грн.

Статтями 610 та 612 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд не може погодитись з твердженням скаржника в апеляційній скарзі, що Господарським судом першої інстанції не надано юридичної оцінки всім договорам та угодам, котрі були укладенні.

Оскільки, судом було встановлено, що станом на дату прийняття судом рішення відповідач спірні кошти позивачеві не повернув. Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 200 000,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 200 000,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Пунктами 1,2 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Пунктом 7.1. договору передбачено, що за не поставку, несвоєчасну поставку товару або за прострочення заміни товару неналежної якості відповідно до специфікації постачальник сплачує покупцеві за вимогою останнього пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення від вартості непоставленого товару.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до ч.1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом законодавства.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем за первісним позовом грошового зобов'язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 8 800,00 грн. інфляційних витрат та 3 402,74 грн. - три проценти річних від простроченої суми за увесь час прострочення платежу.

Щодо задоволення зустрічного позову в частині стягнення пені за прострочення залишкового платежу, то в задоволенні слід відмовити, оскільки відповідач за первісним позовом сам порушив умови договору в частині поставки партії товару позивачу за первісним позовом, у зв'язку з чим позивачем за первісним позовом, було втрачено інтерес до Договору.

Колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо незадоволення вимоги позивача за зустрічним позовом в частині стягнення з відповідача витрат по зберіганню 3600 тонн пшениці, оскільки позивачем за зустрічним позовом не було надано доказів що борг виник саме за зберігання пшениці, що мала бути передана позивачу за позовом.

Згідно з ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється  між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Проте, в даному випадку, заявник, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

З урахуванням викладеного судова колегія вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 29.12.2008 року у справі № 50/195 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору.

У зв`язку з цим підстав для скасування прийнятого рішення Київський апеляційний господарський суд не вбачає, а отже апеляційна скарга Приватного підприємства “Агропромгруп” підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд , -

ПОСТАНОВИВ:

 Рішення Господарського суду м. Києва від 29.12.2008 року у справі № 50/195 залишити без змін, а апеляційна скарга Приватного підприємства “Агропромгруп” - без задоволення.    

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 18.03.09 (відправлено)