cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 5011-18/16339-2012 17.06.13
За позовом Приватного підприємства «Фірма «Відродження»
До Фізичної особи - підприємця Константинова Олександра
Анатолійовича
про стягнення 114 000 грн.
Суддя Трофименко Т.Ю.
Представники:
Від позивача Дьомін Д.С. - по дов. №33 від 01.11.2012р.
Від відповідача не з»явився
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Приватне підприємство "Фірма "Відродження" звернулося в Господарський суд м. Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця Константинова Олександра Анатолійовича про стягнення в зв'язку з безпідставним користуванням майном Приватного підприємства "Фірма "Відродження" за адресою: м. Київ, вул. Турівська, 32, загальною площею 100 кв. м. неустойку у розмірі 114 000,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.12.2012 р. у справі № 5011-18/16339-2012 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Константинова Олександра Анатолійовича на користь Приватного підприємства "Фірма "Відродження" 114 000 (сто чотирнадцять тисяч) грн. 00 коп. неустойки, 2 280 (дві тисячі двісті вісімдесят) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2013 р. у справі 5011-18/16339-2012 апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Константинова Олександра Анатолійовича, залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2012 у справі № 5011-18/16339-2012 - без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 11.04.2013 р. у справі № 5011-18/16339-2012 касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Константинова Олександра Анатолійовича - задоволено частково. Рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2012, постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2013р. у справі № 5011-18/16339-2012 скасовано. Справу № 5011-18/16339-2012 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Автоматичною системою документообігу Господарського суду міста Києва справу № 5011-18/16339-2012 передано на новий розгляд судді Трофименко Т.Ю.
За вказаних обставин суд вважає за необхідне прийняти справу до свого провадження та призначив розгляд даної справи у судовому засіданні за участю представників сторін на 27.05.2013р.
В судовому засіданні 27.05.2013р. оголошувалась перерва до 05.06.2013р., відповідно до ст.. 77 Господарського процесуального кодексу України.
30.05.2013р. від представника позивача до суду надійшла заява про зміну предмету позову. Відповідно до даної заяви позивач просить стягнути з відповідача 48 000 грн. заборгованість по орендній платі
У судовому засіданні 05.06.2013р. оголошувалась перерва до 17.06.2013р., відповідно до ст. 77 Господарського процессуального кодексу України.
Після оголошеної перерви представник відповідача в судове засідання не з»явився.
Розглянувши заяву позивача про зміну предмету позову, суд вважає, що зазначена заява підлягає прийняттю до розгляду з огляду на наступне:
Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.
Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.
У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.
Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.
Представник позивача в судовому засіданні 17.06.2013р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Вимоги вмотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору не сплатив орендну плату за період з травня 2012 року жовтень 2012 року включно, у зв'язку з чим ви ник борг в сумі 40 000 грн.
Через відділ діловодство Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що свої зобов»язання по договору в частині оплати орендних платежів відповідач виконав належним чином, що підтверджується платіжними дорученнями, які були подані представником відповідача в апеляційній інстанції.
Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва -
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
01.12.2011р. між Приватним підприємством «Фірма «Відродження» (далі позивач) та Фізичною особою - підприємцем Константиновим Олександром Анатолійовичем (надалі відповідач) був укладений договір оренди нежилого приміщення №04/11.
Відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове володіння та користування, що належить на праві власності орендодавцю, об»єкт оренди - приміщення площею 100, 00 кв.м. по вул.. Турівська, 32 у м. Києві.
Об»єкт, що орендується використовується відповідачем для розміщення магазину та офісу для здійснення діяльності. (п. 2 договору).
Згідно акту прийняття - передачі нежитлового приміщення від 01.12.2011р. (додаток № 1 до Договору) орендодавець передав, а відповідач прийняв вищевказане нежиле приміщення площею 100,00 кв.м. на вул. Турівська, 32 в м. Києві.
Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Строк оренди сторони визначили 5 (п»ять) місяців з моменту підписання акту приймання - передачі об»єкту, що орендується ( п. 4.1 договору).
Положеннями статті 764 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо наймач продовжує користуватись майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Згідно з п. 8.1. договору, при передачі об'єкта, що орендується, складається акт приймання-передачі, який підписується сторонами за договором.
Пунктом 8.2. договору передбачено, що об'єкт, що орендується, повинен бути переданий орендодавцеві у тому ж стані, в якому він був переданий в оренду на момент підписання акту приймання-передачі об'єкту, що орендується.
Відповідно до п. 4.1. договору, строк оренди: 5 місяців з моменту підписання акту приймання-передачі об'єкту оренди, що орендується.
У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.
В п.1.1 договору сторони визначили вартість орендної плати за весь об»єкт, що орендується, за один місяць складає 11000 грн.
Орнедну плату відповідач повинен був сплачувати в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок позивача на підставі раухнку - фактури не пізніше 5 числа кожного місяця.
Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договорів не було у повному обсязі сплачено орендні платежі, тому у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 48 000 грн. за період з травня 2012 року по жовтень 2012 року.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
За правовою природою укладені між сторонами договори є договорами найму (оренди).
Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).
У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов'язань.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
При розгляді справи судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору не в повному обсязі сплатив орендну плату в період з 01.06.2012року по 30.10.2012року у зв'язку з чим виник борг в сумі 38 000, 00 грн.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки своїх зобов'язань за договором про оренду майна відповідач не виконав в повному обсязі, доказів сплати заборгованості в 38 000 грн. суду не надав, позов в цій частині визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
В іншій частині позовні вимоги є необгрунтованими, оскільки відповідачем надані докази сплати позивачу орендних платежів в сумі 10 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, що долучені до матеріалів справи.
Заперечення відповідача судом до уваги частково не приймаються, оскільки відповідно до квитанції від 03 травня 2012 року на суму 4 000 грн. та квитанції від 29 травня 2012 року на суму 2 000 грн. відповідачем сплачена ордена плата за квітень 2012 року.
Зважаючи на вищевказане, вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Судовий збір по справі, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Константинова Олександра Анатолійовича (03142, м. Київ, вул. Ушакова, 20-А, кВ. 29, ідентифікаційний номер 21986155) на користь Приватного підприємства «Фірма «Відродження» (04071, м. Київ, вул.. Турівська. 32, код ЄДРПОУ 16401416) 38 000 грн. основного боргу та 1362 грн. 12 коп. судового збору.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 20.06.2013р.
Суддя Трофименко Т.Ю.
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 17.06.2013 |
Оприлюднено | 20.06.2013 |
Номер документу | 31932738 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Трофименко Т.Ю.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні