Постанова

від 31.07.2013 по справі 5011-18/16339-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2013 р. Справа№ 5011-18/16339-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Авдеєва П.В.

суддів: Куксова В.В.

Суліма В.В.

За участю представників:

від позивача: Обухова Н.А. - директор, Дьомін Д.С. - представник за довіреністю,

від відповідача: ОСОБА_6 - представник за довіреністю,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2013р.

у справі №5011-18/16339-2012 (суддя Трофименко Т.Ю.)

за позовом Приватного підприємства «Фірма «Відродження»

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

про стягнення 114 000 грн.

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2012р. Приватне підприємство "Фірма "Відродження" (далі-позивач) звернулося в Господарський суд м. Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 (далі-відповідач) про стягнення неустойки у розмірі 114 000,00 грн. в зв'язку з безпідставним користуванням майном позивача за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 100 кв. м.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.12.2012 р. у справі № 5011-18/16339-2012 позовні вимоги задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 на користь Приватного підприємства "Фірма "Відродження" 114 000 грн. неустойки, 2 280 грн. витрат по сплаті судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2013 р. у справі 5011-18/16339-2012 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2012 у справі № 5011-18/16339-2012 - без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.04.2013 р. у справі №5011-18/16339-2012 касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2013р. у справі № 5011-18/16339-2012 скасовано. Справу № 5011-18/16339-2012 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Під час нового розгляду справи від представника позивача до суду першої інстанції надійшла заява про зміну предмету позову від 30.05.2013р., відповідно до якої просить стягнути з відповідача 48 000 грн. заборгованість по орендній платі (а.с.143-144 т.1).

Вимоги вмотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору оренди нежитлового приміщення №04/11 від 01.12.2011р. не сплатив орендну плату за період з травня 2012 року по жовтень 2012 року включно.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.06.2013 року позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на користь Приватного підприємства «Фірма «Відродження» 38 000 грн. основного боргу та 1 362,12 грн. судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішення суду першої інстанції від 17.06.2013р., відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування обставин господарським судом, що мають значення для справи та порушення останнім норм матеріального та процесуального права.

Позивач не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 2 ст. 96 ГПК не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи та заслухавши представників сторін, судова колегія встановила наступне:

01.12.2011р. між Приватним підприємством "Фірма "Відродження", як орендодавцем, та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5, як орендарем, був укладений договір оренди нежилого приміщення №04/11 (далі-Договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове володіння та користування, що належить на праві власності орендодавцю, об'єкт оренди - приміщення площею 100, 00 кв.м. по АДРЕСА_1.

Об'єкт, що орендується використовується відповідачем для розміщення магазину та офісу для здійснення діяльності. (п. 2 Договору).

Згідно акту прийняття - передачі нежитлового приміщення від 01.12.2011р. (додаток № 1 до Договору) орендодавець передав, а відповідач прийняв вищевказане нежиле приміщення площею 100,00 кв.м. на АДРЕСА_1 (а.с.14 т.1).

Частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 4.1 Договору сторони строк оренди визначили 5 (п"ять) місяців з моменту підписання акту приймання - передачі об'єкту, що орендується.

У відповідності до ст.764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватись майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до п.8.1 Договору при передачі об'єкта, що орендується, складається акт приймання-передачі, який підписується сторонами за договором.

Пунктом 8.2 Договору передбачено, що об'єкт, що орендується, повинен бути переданий орендодавцеві у тому ж стані, в якому він був переданий в оренду на момент підписання акту приймання-передачі об'єкту, що орендується.

Згідно із 4.1 Договору строк оренди: 5 місяців з моменту підписання акту приймання-передачі об'єкту оренди, що орендується.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Так, пунктом 1.1 Договору сторони визначили вартість орендної плати за весь об'єкт, що орендується, за один місяць складає 11 000 грн.

Орнедну плату відповідач повинен був сплачувати в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок позивача на підставі рахунку - фактури не пізніше 5 числа кожного місяця.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов Договору не було у повному обсязі сплачено орендні платежі, тому у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 48 000 грн. за період з травня 2012 року по жовтень 2012 року.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню з наступних підстав.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором найму (оренди).

Частиною 6 статті 283 Господарського кодексу України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

У відповідності до положень ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Дана норма кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем відповідно до вимог ст.ст.33,34 ГПК України не надано належних та допустимих доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов'язань.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як свідчать матеріали справи та неспростовно відповідачем, останній в порушення умов Договору не в повному обсязі сплатив орендну плату в період з 01.06.2012 року по 30.10.2012року у зв'язку з чим виник борг в сумі 38 000, 00 грн.

Оскільки своїх зобов'язань за договором про оренду майна відповідач не виконав в повному обсязі, доказів сплати заборгованості в 38000 грн. не надав, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов в цій частині є обґрунтований та такий, що підлягає задоволенню.

Також, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що в іншій частині позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки відповідачем надані докази сплати позивачу орендних платежів в сумі 10 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, що долучені до матеріалів справи.

Заперечення відповідача судовою до уваги частково не приймаються, оскільки відповідно до квитанції від 03 травня 2012 року на суму 4000 грн. (а.с.67 т.1) та квитанції від 29 травня 2012 року на суму 2000 грн. (а.с.68 т.1) відповідачем сплачена ордена плата за квітень 2012 року.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені обставини, сторонами не надано.

Доводи, наведені апелянтом в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції, яким частково задоволено позовні вимоги, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміні оскаржуваного рішення.

Судові витрати на підставі ст.49 ГПК України покладаються на апелянта.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2013р. у справі №5011-18/16339-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2013р. у справі №5011-18/16339-2012 залишити без змін.

3. Матеріали справи №5011-18/16339-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Дата підписання повного тексту постанови 01.08.2013р.

Головуючий суддя Авдеєв П.В.

Судді Куксов В.В.

Сулім В.В.