Постанова

від 13.06.2013 по справі 5015/2466/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2013 р. Справа № 5015/2466/12

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кордюк Г.Т.

суддів Гриців В.М.

Кравчук Н.М.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Універсальна" № 285 від 05.04.2013 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 27.03.2013 року

у справі № 5015/2466/12

за позовом: ТзОВ "Лізингова компанія "Універсальна", м. Львів

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетоль", м. Дніпропетровськ

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Бетоль", м. Львів

до відповідача-3: Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3, м. Львів

до відповідача-4: Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4, м. Моршин Львівської області

про стягнення заборгованості за прострочення по лізингових платежах, пені, інфляційних втрат та 3% річних.

за участю представників:

від позивача : Павлічко О.О. - представник

від відповідачів: не з'явились

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 05.06.2013 року змінено склад колегії, замість судді Давид Л.Л., в склад колегії введено суддю Кравчук Н.М..

Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.03.2013р. позов ТзОВ «Лізингова компанія Універсальна» задоволено частково, стягнуто солідарно з ТзОВ «Бетоль» та ТзОВ «Торговий дім «Бетоль» на користь ТзОВ «Лізингова компанія «Універсальна» 4 872 037 грн. 22 коп. - прострочених лізингових платежів (в т.ч. 2 838 554 грн. 16 коп. - відшкодування вартості предмету лізингу; 495 300 грн. 82 коп. - компенсація відсотків за кредитом; 1 402 022 грн. 32 коп. - винагорода лізингодавця; 43 719 грн. 94 коп. - інші витрати лізингодавця; 92 440 грн. 00 коп. - додаткові лізингові платежі); 358 299 грн. 62 коп. - пені; 98 000 грн. 96 коп. - інфляційних втрат; 202 978 грн. 02 коп. - 3 % річних та 46 218 грн. 64 коп. - судового збору. В задоволення позовних вимог в частині стягнення пені на суму 673 499,82 грн. грн. та стягненні солідарно з СПД - ФО ОСОБА_3 та СПД - ФО ОСОБА_4 заборгованості в сумі 1 500 000,00 грн. - відмовлено.

Приймаючи рішення у справі, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що факт виконання позивачем своїх зобов'язань щодо надання відповідачеві-1 предмету лізингу у повному обсязі підтверджено долученими до справи специфікаціями, актами приймання-передачі майна, графіками сплати лізингових платежів, які підписані відповідачем-1, без жодних застережень. В той же час, при невиконаних договірних зобов'язаннях, відповідач-1, передбачених договором фінансового лізингу №105/1007/28-Б від 29.10.2007р. та додатковими угодами і угодами про внесення змін і доповнень до цього договору і відповідач-2, як поручитель по повному договору поруки №150/01/11 від 20.01.2011р., що несе солідарну з боржником відповідальність, не сплатили позивачеві повної вартості лізингових платежів, а тому вимоги позивача обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Щодо вимоги позивача про стягнення солідарно з СПД - ФО ОСОБА_3 та СПД - ФО ОСОБА_4 боргу в сумі 1 500 000 грн., місцевий господарський суд у рішенні вказав, що така вимога позивача про солідарне стягнення з останніх суми заборгованості за договором фінансового лізингу, в силу ч. 3 ст. 554 ЦК України задоволенню не підлягає, оскільки відповідачі-3 і 4 не несуть солідарної відповідальності, через відсутність їх спільної поруки, так як факт укладення двох окремих договорів поруки підтверджений матеріалами справи.

Відмовляючи в частині стягнення пені, місцевий господарський суд виходячи з положень ст. 232 ГК України та 258 ЦК України, прийшов до висновку, що сторони у договорі фінансового лізингу не передбачили конкретного строку нарахування пені, а тому початок нарахування пені повинно обчислюватись з 15.12.2011 року по 15.06.2012 року та сума пені повинна становити 358 299,63 грн.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні позову, ТзОВ «Лізингова компанія «Універсальна» оскаржило його в апеляційному порядку. Скаржник зазначив, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Висновок суду про відсутність конкретного строку нарахування пені в Договорі фінансового лізину №105/10077/28-Б від 29.10.2007р. за твердженням Позивача не відповідає дійсності, оскільки згідно п. 8.3.2. Договору фінансового лізину №105/10077/28-Б від 29.10.2007р. Лізингоодержувач за прострочення терміну сплати лізингового платежу сплачує пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, незалежно від терміну тривання порушення. Таким чином, сторони Договору фінансового лізингу №105/10077/28-Б від 29.10.2007р. погодили, що нарахування пені здійснюється за кожен день прострочення, а строк нарахування пені нічим не обмежується. Тобто пеня може нараховуватись за весь період прострочення. Відтак, сторони договору скористались своїм правом обумовити в договорі інший порядок нарахування пені, ніж це передбачено ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Позивач також врахував обмеження щодо строку позовної давності передбачені ст. 223 Господарського кодексу України та ст. 258 Цивільного кодексу України. Скаржник просив суд достягнути додатково солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетоль» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Бетоль» пеню за прострочення сплати лізингових платежів на суму 651 130,25 грн.

Крім цього, позивач зазначає, що місцевим судом не враховано всі обставини справи, допущено порушення ч. 1 ст. 4-7 ГПК України тобто норм процесуального права та незаконно відмовлено у стягненні коштів з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 та Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 посилаючись на таке.

Позовні вимоги до Відповідача-3 та Відповідача-4 заявлені Позивачем на підставі укладених з ними договорів поруки, а саме: Договір поруки 01/10/07 від 29.10.2007р. з СПД-ФО ОСОБА_3 та Договір поруки 02/10/07 від 29.10.2007р. з СПД-ФО ОСОБА_4

Згідно вказаних договорів поруки Відповідач-3 та Відповідач-4 поручились перед Позивачем за виконання Відповідачем-1 зобов'язань, що витікають з Договору фінансового лізингу №105/10077/28-Б від 29.10.2007р. Згідно вказаних договорів поруки Відповідач-3 та Відповідач-4 несуть солідарну відповідальність перед Позивачем за зобов'язаннями Відповідача-1, що витікають з Договору лізингу в повному обсязі, проте відповідальність Відповідача-3 та Відповідача-4 обмежена розміром 1 500 000,00 грн. на кожного.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб. Таким чином, законодавством передбачена можливість укладення договорів поруки з різними поручителями в якості забезпечення одного і того ж зобов'язання. При цьому поручителі несуть солідарну відповідальність спільно з боржником. Отже Відповідач-3 та Відповідач-4 на підставі договорів поруки та в силу ст. 553 ЦК України несуть відповідальність перед Позивачем за зобов'язаннями Відповідача-1 кожен солідарно з Відповідачем-1 в сумі 1 500 000,00 грн. Позивач зазначає, що місцевим судом не встановлено підстав для непритягнення Відповідача-3 та Відповідача-4 до солідарної з Відповідачем-1 відповідальності за зобов'язаннями Відповідача-1, не враховано пояснення представника Позивача, а натомість аргументовано відмову в стягненні коштів з Відповідача-3 та Відповідача-4 відсутністю спільної поруки та ч.3. ст. 554 ЦК України.

У додаткових пояснення до апеляційної скарги № 440 від 31.05.2013 року апелянт просить скасувати рішення господарського суду в частині відмови в стягненні пені на суму 651 130,25 грн. та в частині відмови в стягненні заборгованості з СПД-ФО ОСОБА_3 та СПД- ФО ОСОБА_4 та в цій частині прийняти нове рішення, яким стягнути додатково солідарно з ТзОВ «Бетоль» та ТзОВ «Торговий дім «Бетоль» на користь ТзОВ «Лізингова компанія «Універсальна» пеню за прострочення сплати лізингових платежів на суму 651 130,25 грн. та стягнути солідарно з СПД-ФО ОСОБА_3 та ТзОВ «Бетоль» на користь ТзОВ «Лізингова компанія «Універсальна» прострочені лізингові платежі на суму 1 500 000,00 грн. та стягнути солідарно з СПД-ФО ОСОБА_4 та ТзОВ «Бетоль» на користь ТзОВ «Лізингова компанія «Універсальна» прострочені лізингові платежі на суму 1 500 000,00 грн.. В іншій частині - рішення господарського суду Львівської області від 27.03.2013р. - залишити без змін.

Відповідачі в судове засідання явку уповноважених представників не забезпечили. Відповідач-3 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення місцевого суду без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, відповідач-3 зазначає, що встановлення спірним договором порядку нарахування пені, шляхом використання формулювання «незалежно від терміну тривання порушення» , не відповідає нормам права ані щодо необхідності визначення періоду нарахування, ані в частині вжитої термінології, а тому господарський суд першої інстанції, за умови відсутності у договорі конкретного строку нарахування пені, цілком правомірно застосував норму ч. 6 ст. 232 ГК України.

Також, відповідач-3 зазначає, що позивач звертаючись з вимогою про стягнення солідарно з відповідача-3 та відповідача-4 прострочених лізингових платежів на суму 1 500 000,00 грн., не взяв до уваги той факт, що нормами ч. 3 ст. 554 ЦК України передбачено, що умовою солідарної відповідальності перед кредитором кількох різних осіб-поручителів є надана ними спільна порука, а відповідні договори поруки між скаржником (позивачем) та відповідачами-3 і -4 укладались окремо, про що вірно зазначив господарський суд в оскаржуваному рішенні та правомірно встановив відсутність підстав для виникнення солідарної відповідальності поручителів.

Аналогічні доводи та заперечення на апеляційну скаргу наводить у своєму відзиві відповідач-4, просить рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, з підстав викладених у відзиві.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, заслухавши доводи та заперечення представника позивача, апеляційний господарський суд вважає, що рішення місцевого господарського суду слід скасувати частково, апеляційну скаргу задоволити частково, виходячи з наступного:

29.10.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Універсальна» (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бетоль» (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №105/1007/28-Б (далі по тексту - Договір фінансового лізингу) (Договір припинив свою дію 16.06.2012р. в зв'язку із його розірванням).

Згідно п.1.1 Договору фінансового лізингу лізингодавець зобов'язувався придбати на замовлення лізингоодержувача майно: комплект обладнання технологічної лінії (цеху) для виготовлення виробів з ніздрювального бетону неавтоклавного тверднення (надалі предмет лізингу) вказане у лізинговій заявці та специфікації (додаток №1 до Договору фінансового лізингу) та передати його лізингоодержувачу, а останній зобов'язувався прийняти предмет лізингу у виключне платне користування терміном на 43 місяці з дати підписання обома сторонами акту приймання-передачі предмету лізингу в цілому (додаток №3 Договору фінансового лізингу). Вартість предмету лізингу на дату укладення договору складає 5 000 000 грн. 00 коп. (з ПДВ) (п.1.2. договору фінансового лізингу).

Пунктом 3.1. Договору фінансового лізингу встановлено, що предмет лізингу передається лізингодавцем і приймається в лізинг лізингоодержувачем на умовах сплати лізингоодержувачем лізингодавцеві лізингових платежів за користування предметом лізингу. Лізингові платежі включають суму, яка відшкодовує частину вартості предмету лізингу, компенсації відсотків за кредитом та комісійної винагороди лізингодавця, а також інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням цього договору. Лізингові платежі включають суму, яка відшкодовує частину вартості предмету лізингу, компенсації відсотків за кредитом та комісійної винагороди лізингодавця, а також інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням цього договору. Лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та щомісячних лізингових платежів, які лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати в розмірі і строки згідно графіку лізингових платежів (додаток №2 до Договору фінансового лізингу) (п.3.2, 3.3 Договору фінансового лізингу).

Згідно п.3.6.1 Договору фінансового лізингу у разі зміни розміру чи строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач має право погодитись із такими змінами, про що підписується додаткова угода до цього договору. Додатком № 1 (специфікація) до Договору фінансового лізингу визначено, що предметом лізингу є: 1) дозувально-змішувальний вузол продуктивністю 250 куб. м./год., який включає в себе: а) систему приймання, дозування та видачі шести сухих компонентів та чотирьох рідких компонентів; б) два турбулентні віброзмішувачі; в) металоконструкції; г) систему електро та пневможивлення; д) систему мікропроцесорного управління з виконавчими механізмами, в кількості однієї штуки в сумі 1 030 000 грн. 60 коп. (з ПДВ); 2) камера вібраційної та тепло-вологої обробки, яка включає в себе: а) два комплекси віброударного формування; б) штабелер-маніпулятор; в) металоконструкції; г) систему електро та пневможивлення; д) систему мікропроцесорного управління з виконавчими механізмами; є) два монтажно-ремонтні пристрої малої механізації; ж) два пристрої для переміщення форм з газобетоном в зону різання; з) механізм вивільнення форм, в кількості однієї штуки в сумі 1 190 000 грн. 00 коп. (з ПДВ); 3) форма для газобетону У=2,32 масив 4000x1000x600 в кількості двісті штук у сумі 1 800 000 грн. 00 коп. (з ПДВ); 4) універсальний різальний комплекс з автоматичною подачею масиву, маніпулятором для розвантаження готової продукції та системою аспірації, в кількості однієї штуки у сумі 980 000 грн. 00 коп. (з ПДВ). Загальна вартість предмета лізингу становить 5 000 000 грн. 00 коп.

Додатком №2 до Договору фінансового лізингу сторони погодили графік сплати лізингових платежів, терміном до 15.11.2011р., які складаються з авансового та щомісячних лізингових платежів на суму 7 505 560 грн. 00 коп.

Згідно з угодою про внесення змін та доповнень від 01.02.2008р. до договору фінансового лізингу Позивач та Відповідач-1 погодили внести зміни у специфікацію предмету лізингу, змінивши вартість предмету лізингу на суму 4 010 000 грн. 00 коп., а також змінивши графік сплати лізингових платежів на суму 6 089 570 грн. 00 коп.

На виконання умов Договору фінансового лізингу та специфікації від 01.02.2008р. Позивач передав, а Відповідач-1 прийняв у користування на умовах фінансового лізингу предмет лізингу, а саме: 1) камеру вібраційної та тепло-вологої обробки, яка включає в себе: а)два комплекси віброударного формування; б) штабелер-маніпулятор; в) металоконструкції; г) систему елеадцй та пневможивлення; д) систему мікропроцесорного управління з виконавчими механізмами; є) два монтажно-ремонтні пристрої малої механізації; ж) два пристрої для переміщення форм з газобетоном в зону різання; з) механізм вивільнення форм, в кількості однієї штуки в сумі 1 010 000 грн. 00 коп. (з ПДВ); 2) форма для газобетону У=2,32 масив 4000x1000x600 в кількості сто штук у сумі 990 000 грн. 00 коп. (з ПДВ), що підтверджується актом приймання-передачі предмету лізингу №1 від 05.05.2008р.

Угодою про внесення змін та доповнень від 11.06.2008р. до Договору фінансового лізингу Позивач та Відповідач-1 погодили викласти специфікацію до договору фінансового лізингу в новій редакції від 11.06.2008р., та виклали специфікацію предмету лізингу наступним чином: 1) дозувально-змішувальний вузол продуктивністю 250 куб. м./год., який включає в себе: а) систему приймання, дозування та видачі шести сухих компонентів та чотирьох рідких компонентів; б) два турбулентні віброзмішувачі; в) металоконструкції; г) систему електро та пневможивлення д) систему мікропроцесорного управління з виконавчими механізмами, в кількості однієї штуки в сумі 1 030 000 грн. 00 коп. (з ПДВ); 2) камера вібраційної та тепло-вологої обробки, яка включає в себе: а) два комплекси віброударного формування; б) штабелер-маніпулятор; в) металоконструкції; г) систему електро та пневможивлення; л,)--систему мікропроцесорного управління з виконавчими механізмами; є) два монтажно-ремонтні пристрої малої механізації; ж) два пристрої для переміщення форм з газобетоном в зону різання; з) механізм вивільнення форм, в кількості однієї штуки в сумі 1 190 000 грн. 00 коп. (з ПДВ); 3) форма для газобетону У=2,32 масив 4000x1000x600 в кількості сто штук у сумі 990 000 грн. 00 коп. (з ПДВ); 4) універсальний різальний комплекс з автоматичною подачею масиву, маніпулятором для розвантаження готової продукції та системою аспірації, в кількості однієї штуки у сумі 980 000 грн. 00 коп. (з ПДВ). Загальна вартість предмету лізингу становить 4 010 000 грн. 00 коп. На виконання умов Договору фінансового лізингу та специфікації від 11.06.2008р. Позивач передав, а Відповідач-1 прийняв у користування на умовах фінансового лізингу предмет лізингу в цілому, що підтверджується актом приймання-передачі предмету лізингу в від 17.06.2008р.

В угоді про внесення змін та доповнень від 14.07.2008р. до Договору фінансового лізингу сторони дійшли згоди щодо зміни графіку лізингових платежів на суму 6 170 762 грн. 00 коп. із кінцевою датою зі сплати цих платежів до 25.12.2011р.

У додатковій угоді від 25.07.2008р. до Договору фінансового лізингу сторони погодили порядок розстрочення сплати непогашеної заборгованості по сплаті щомісячних лізингових платежів №1 та №2 на загальну суму 263 756 грн. 00 коп. Також зазначили, що для покриття витрат лізингодавця пов'язаних з розстроченням сплати заборгованості по нарахованих щомісячних лізингових платежах №1 та №2, лізингоодержувач сплачує додаткові лізингові платежі в сумі 21 768 грн. 00 коп.

Додатковою угодою від 01.10.2008р. до Договору фінансового лізингу сторони погодили про припинення дії додаткової угоди від 14.07.2008р. до Договору фінансового лізингу, а також погодили порядок розстрочення сплати непогашеної заборгованості по сплаті щомісячних лізингових платежів №1 та №2 на загальну суму 197 817 грн. 00 коп. Також зазначили, що для покриття витрат лізингодавця пов'язаних з розстроченням сплати заборгованості по нарахованих щомісячних лізингових платежах №1 та №2, лізингоодержувач сплачує додаткові лізингові платежі в сумі 34 426 грн. 00 коп. У зв'язку із розстроченням сплати лізингових платежів, змінився графік лізингових платежів на суму 6 339 956 грн. 45 коп.

У додатковій угоді від 20.04.2009р. до Договору фінансового лізингу сторони погодили про припинення дії додаткової угоди від 01.10.2008р. до договору фінансового лізингу, а також погодили порядок розстрочення сплати непогашеної заборгованості по сплаті щомісячних лізингових платежів №1 та №2 на загальну суму 197 817 грн. 00 коп. Також зазначили, що для покриття витрат лізингодавця пов'язаних з розстроченням сплати заборгованості по нарахованих щомісячних лізингових платежах №1 та №2, лізингоодержувач сплачує додаткові лізингові платежі в сумі 52 491 грн. 00 коп. У зв'язку із розстроченням сплати лізингових платежів, змінився графік лізингових платежів на суму 6 661 845 грн. 44 коп.

Додатковою угодою від 20.03.2010р. до Договору фінансового лізингу сторони погодили про припинення дії додаткової угоди від 20.04.2009р. до договору фінансового лізингу, а також погодили порядок розстрочення сплати непогашеної заборгованості по сплаті щомісячних лізингових платежів №1 та №2 на загальну суму 197 817 грн. 00 коп. Також зазначили, що для покриття витрат лізингодавця пов'язаних з розстроченням сплати заборгованості по нарахованих щомісячних лізингових платежах №1 та №2, лізингоодержувач сплачує додаткові лізингові платежі в сумі 52 491 грн. 00 коп. В угоді про внесення змін та доповнень від 20.03.2010р. до договору фінансового лізингу сторони дійшли згоди щодо зміни графіку лізингових платежів на суму 6 772 555 грн. 44 коп.

Угодою про внесення змін та доповнень від 20.01.2011р. до договору фінансового лізингу, сторони збільшили термін лізингу до 25.12.2013р. та внесли зміни у графік лізингових платежів на суму 7 256 555 грн. 44 коп.

Таким чином, за весь плановий період дії Договору фінансового лізингу №105/1007/28-Б від 29.10.2007р. Відповідач-1 повинен був оплатити Позивачеві лізингові платежі в сумі 7 383 345 грн. 44 коп. (7 256 555 грн. 44 коп. - лізингові платежі, згідно графіку (в т.ч. 4 010 000 грн. 00 коп. - відшкодування частини вартості предмету лізингу, 673 650 грн. 43 коп. - компенсація відсотків за кредитом, 70 638 грн. 43 коп. - інші витрати, 2 502 266 грн. 58 коп. - комісійна винагорода); 126 790 грн. 00 коп. - додаткові лізингові платежі).

29.10.2007р. між Позивачем (кредитор) та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_3 (поручитель) укладено Договір поруки №01/10/07-Б, згідно п.1 якого поручитель поручився перед кредитором за виконання ТзОВ «Бетоль» (надалі боржник) зобов'язань, що витікають з договору фінансового лізингу, укладеного між кредитором та боржником. За цим договором поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, проте розмір відповідальності поручителя за цим договором обмежений і становить не більше 1 500 000 грн. 00 коп. (п.2 Договору поруки).

Пунктом 4 Договору поруки №01/10/07-Б встановлено, що кредитор має право пред'явити вимогу поручителю у випадку прострочення виконання боржником грошових зобов'язань по договору фінансового лізингу більше 60 днів дотримуючись порядку черговості: в першу чергу кредитор звертає стягнення на майнові права поручителя за Ліцензійним договором №01/02М про використання корисної моделі від 10.04.2006р., укладеного між поручителем та колективним підприємством «Хмельницький комбінат будівельних матеріалів», шляхом набрання чинності та застосування договору відступлення права вимоги 01/10/07-Б від 29.10.2007р. укладеного між кредитором та поручителем (п.4.1 договору). В другу чергу кредитор вилучає та продає предмет лізингу за договором фінансового лізингу, якщо за рахунок платежів по ліцензійному договору прострочена заборгованість боржника не буде погашена повністю, або ліцензійний договір втратить чинність, буде зупинено, тощо або за ліцензійним договором поручителю не будуть нараховані платежі (п.4.2 цих договорів). В третю чергу кредитор пред'являє поручителю вимоги в розмірі 1/3 - непогашеної суми простроченої заборгованості, якщо заборгованість боржника не буде погашена за рахунок продажу предмету лізингу.

29.10.2007р. між Позивачем (кредитор) та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_4 (поручитель) укладено Договір поруки №02/10/07-Б. Згідно п.1 Договору поруки №02/10/07-Б поручитель поручився перед кредитором за виконання ТзОВ «Бетоль» (надалі боржник) зобов'язань, що витікають з договору фінансового лізингу, укладеного між кредитором та боржником. За цим договором поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, проте розмір відповідальності поручителя за цим договором обмежений і становить не більше 1 500 000 грн. 00 коп. (п.2 Договору поруки).

Пунктом 4 Договору поруки №01/10/07-Б встановлено, що кредитор має право пред'явити вимогу поручителю у випадку прострочення виконання боржником грошових зобов'язань по договору фінансового лізингу більше 60 днів дотримуючись порядку черговості: в першу чергу кредитор звертає стягнення на майнові права поручителя за Ліцензійним договором №01/02М про використання корисної моделі від 10.04.2006р., укладеного між поручителем та колективним підприємством «Хмельницький комбінат будівельних матеріалів», шляхом набрання чинності та застосування договору відступлення права вимоги 02/10/07-Б від 29.10.2007р. укладеного між кредитором та поручителем (п.4.1 договору). В другу чергу кредитор вилучає та продає предмет лізингу за договором фінансового лізингу, якщо за рахунок платежів по ліцензійному договору прострочена заборгованість боржника не буде погашена повністю, або ліцензійний договір втратить чинність, буде зупинено, тощо або за ліцензійним договором поручителю не будуть нараховані платежі (п.4.2 цих договорів). В третю чергу кредитор пред'являє поручителю вимоги в розмірі 1/3 непогашеної суми простроченої заборгованості, якщо заборгованість боржника не буде погашена за рахунок продажу предмету лізингу.

20.01.2011р. між Позивачем (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Бетоль» (поручитель) укладено Договір поруки №150/01/11, пунктом 1.1 якого визначено, що поручитель Відповідач-2 поручився перед кредитором за виконання боржником ТзОВ «Бетоль» зобов'язань що витікають з договору фінансового лізингу №105/1007/28-Б від 29.10.2007р., укладеного між кредитором та боржником. Згідно п.2.1. Договору поруки №150/01/11 від 20.01.2011р. поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором. Поручитель відповідає за зобов'язаннями боржника в повному обсязі, тобто за сплату лізингових платежів, сплату пені, штрафів у випадку порушення умов договору, а також за відшкодування збитків, завданих кредитору невиконанням або неналежним виконанням боржником умов договору фінансового лізингу. Пунктом 2.4 цього договору поруки передбачено, що порушення договірних зобов'язань боржником є підставою для подання претензії поручителю, який зобов'язаний надати письмові відповіді на претензії кредитора.

Відповідно до п.2.3 договору поруки №150/01/11 від 20.01.2011р. кредитор зобов'язується інформувати поручителя про невиконання та неналежне виконання боржником умов договору фінансового лізингу на протязі всього терміну передбаченого законом та цим договором. Таким чином у відповідності до умов цього пункту договору поруки, Позивач двічі інформував Відповідача 2 про неналежне виконання Відповідачем-1 свого зобов'язання по сплаті лізингових платежів.

Розділом 3 Договору поруки №150/01/11 від 20.01.2011р. передбачено, що цей Договір чинний з дати підписання сторонами і діє до повного виконання визначених в ньому умов. Підставою настання зобов'язань за договором поруки є невиконання або неналежне виконання боржником умов договору фінансового лізингу.

Відповідно до п.3.9. Договору фінансового лізингу платежі по договору лізингу, що сплачуються лізингоодержувачем зараховуються у такій черговості: штрафи і пені, як відповідальність лізингоодержувача за цим договором; компенсація відсотків за кредитом; комісійна винагорода лізингодавця; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням цього договору; відшкодування частини вартості Предмету лізингу. У випадку розірвання цього договору з вини або з ініціативи лізингоодержувача, лізингові платежі сплачені на момент розірвання не повертаються (п.3.10 цього договору).

Згідно п.5.1 договору фінансового лізингу право власності на предмет лізингу зберігається за лізингодавцем протягом дії цього договору. Право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача після сплати усіх платежів згідно графіку лізингових платежів та всіх штрафів і пені нарахованих в зв'язку з порушенням лізингоодержувачем умов цього договору, про що сторони підписують акт переходу права власності.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачі 1, 3, 4 а також фізична особа ОСОБА_6 (поручитель за зобов'язаннями Відповідача-1 згідно Договору поруки №03/10/07-Б від 29.10.2007р.) за період з 28.11.2007р. по 17.08.2010р. частково сплатили лізингові платежі у сумі 1 190 758 грн. 22 коп. (в т.ч. 728 183 грн. 00 коп. - відшкодування частини вартості предмету лізингу; 178 349 грн. 61 коп. - компенсації відсотків за кредитом; 20 718 грн. 50 коп. - інші витрати; 211 157 грн. 11 коп. - винагорода лізингодавця; 34 350 грн. 00 коп. - додаткові лізингові платежі та 18 000 грн. 00 коп. - пені), що підтверджується поданими позивачем банківськими виписками.

28.03.2012р. Позивач, на адресу Відповідачів направив претензію-вимогу №237. В цій претензії-вимозі Позивач вимагав сплатити прострочену до сплати суму, яка станом на день її пред'явлення становила 5 350 202 грн. 01 коп., згідно договору фінансового лізингу №105/100/28-Б від 29.10.2007р. Проте, ця претензія-вимога Відповідачами залишена без відповіді та реагування.

25.05.2012р. Позивач вдруге направив Відповідачам-3, 4 претензії-вимоги №399 та №400, в яких вимагав погасити частину простроченої заборгованості, що допущена Відповідачем-1 на суму 1 500 000 грн. 00 коп. кожен.

29.05.2012р. Позивач, на адресу Відповідача-2 направив претензію-вимогу №408. В цій претензії Позивач зазначив, що станом на 29.05.2012р. прострочена заборгованість зі сплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу №105/1007/28-Б від 29.10.2007р. становить 4 872 037 грн. 22 коп. та вимагав негайного погашення простроченої заборгованості, допущеної Відповідачем 1.

Статтею 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлено, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом.

Пунктом 7.1.4 Договору фінансового лізингу передбачено, що лізингодавець має право розірвати цей договір в односторонньому порядку, якщо прострочення сплати лізингоодержувачем будь-якого лізингового платежу становить більше 60-ти днів.

В зв'язку з порушенням Відповідачем-1 графіку сплати лізингових платежів, Позивач 30.05.2012р. направив йому претензію-вимогу №419, зазначивши, що у випадку несплати ним простроченої суми заборгованості до 15.06.2012р., з 16.06.2012р, Позивач відмовляється від Договору фінансового лізингу та з 16.06.2012р. зазначений Договір вважатиметься припиненим, а предмет лізингу підлягатиме вилученню/поверненню. Оскільки Відповідачем- 1 в добровільному порядку не було повернуто предмета лізингу позивачеві, відтак останній звернувся до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Відповідача- 1 про зобов'язання повернути предмет лізингу у його власність.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2012р. у справі №27/5005/5626/2012 позовні вимоги задоволено повністю, в зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем-1 його зобов'язань зі сплати лізингових платежів, Відповідача 1 зобов'язано повернути Позивачу комплект обладнання технологічної лінії (цеху) для виготовлення виробів з ніздрюватого бетону неавтоклавного тверднення, а саме згідно специфікації до Договору фінансового лізингу №105/1007/28-Б від 29.10.2007р. дозувально - змішувальний вузол продуктивністю 250 м3/год, камеру вібраційної та тепло-вологої обробки, 100 (сто) форм для газобетону V=2,32 (Масив 4000х1000х600), універсальний різальний комплекс з автоматичною подачею масиву, маніпулятором для розвантаження готової продукції та системою аспірації загальною невідшкодованою вартістю 443 262,84 грн.

На підставі наказу №27/5005/5626/2012 від 14.08.2012р. господарського суду Дніпропетровської області, згідно постанови ВП №34197262 від 06.12.2012р. працівниками відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції, при примусовому виконанні, Позивачу був повернутий предмет лізингу.

Оскільки Договір фінансового лізингу №105/1007/28-Б від 29.10.2007р. припинив свою дію 16.06.2012р., то відповідно Позивач припинив нараховувати лізингові платежі по Договору фінансового лізингу №105/1007/28-Б від 29.10.2007р. Отже, загальна сума простроченої заборгованості Відповідача- 1 перед Позивачем зі сплати лізингових платежів, становить 4 872 037 грн. 22 коп. (в т.ч. 2 838 554 грн. 16 коп. - відшкодування вартості предмету лізингу; 495 300 грн. 82 коп. - компенсація відсотків за кредитом; 1 402 022 грн. 31 коп. - винагорода лізингодавця; 43 719 грн. 93 коп. - інші витрати лізингодавця; 92 440 грн. 00 коп. - додаткові лізингові платежі).

Судом першої інстанції правомірно не взято до уваги доводи Відповідачів про те, що Позивачем не дотримано порядку пред'явлення вимог до Відповідачів-3 та 4 і не підтверджено належними та допустимими доказами наявність у нього права на солідарне стягнення з Відповідачів-3 та 4 боргу в сумі 1 500 000 грн. 00 коп.

Так, у відповідності до умов договорів поруки №01/10/07-Б та №02/10/07-Б від 29.10.2007р. Позивач має право пред'явити вимогу Відповідачеві-3 та Відповідачеві-4 лише після звернення стягнення на майнові права обох поручителів, за договором №01/02М про використання корисної моделі від 10.04.2006р. та вилучення і продажу предмету лізингу по договору фінансового лізингу №105/1007/28-Б від 29.10.2007р. Позивач здійснив всі необхідні кроки для настання відповідальності Відповідача-3 та Відповідача-4, а саме: 25.05.2012р. Позивач направив на адресу КП «Хмельницький комбінат будівельних матеріалів» повідомлення-вимогу №397, в якому повідомив про набрання чинності договором відступлення права вимоги №01/10/07-Б від 29.10.2007р. і вимагав надати інформацію про обсяги виробництва та реалізації продукції на підставі ліцензійного договору №01/02М про використання корисної моделі від 10.04.2006р. та сплатити Позивачу нараховані і несплачені платежі по ліцензійному договору про використання корисної моделі в межах суми 4 801 587 грн. 00 коп. У відповідь на це повідомлення Позивач отримав від КП «Хмельницький комбінат будівельних матеріалів» листи №158 від 13.07.2012р. та №196 від 13.08.2012р., в яких директор цього підприємства зазначив, що письмової згоди на укладання договору про відступлення права вимог №01/10/07-Б згоди не надавав, а також те, що у статуті їхнього підприємства передбачено, що видатки на суму більше як 50 000 грн. 00 коп. на момент укладення договору відступлення права вимоги береться згода ради трудового колективу, а не директора. Так, зі змісту відповідей директора КП «Хмельницький комбінат будівельних матеріалів» випливають наслідки передбачені п.4.2. договорів поруки №01/10/07-Б та №02/10/07-Б. Також Позивач зазначив, що 06.12.2012р. він вилучив у Відповідача-1 предмет лізингу по договору фінансового лізингу №105/1007/28-Б від 29.10.2007р. та продав цей предмет ТзОВ «ВЕРТА-ІФ» за ціною 445 320 грн. 00 коп., що підтверджується договором купівлі-продажу №06/12/12 від 06.12.2012р., специфікацією та актом приймання передачі. Щодо визначення відповідальності Відповідача-3 та Відповідача-4 Позивач вказав, що згідно умов договорів поруки №01/10/07-Б та №02/10/07-Б від 29.10.2007р. обсяг відповідальності визначається в розмірі 1/3 непогашеної суми простроченої заборгованості Відповідача-1 і не може бути більшим 1 500 000 грн. 00 коп. Таким чином, місцевим судом було вірно встановлено дотримання Позивачем порядку пред'явлення вимоги до Відповідача-3 та Відповідача-4.

В той же час місцевим судом як підставу для відмови для задоволення позовних вимог до Відповідача-3 та Відповідача-4 визначено відсутність спільної поруки врегульованої ч. 3 ст. 554 ЦК України. Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна, з огляду на наступне.

Згідно ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб. Відтак, законодавством передбачена можливість укладення договорів поруки з різними поручителями в якості забезпечення одного і того ж зобов'язання. При цьому поручителі несуть солідарну відповідальність спільно з боржником. Отже Відповідач-3 та Відповідач-4 на підставі договорів поруки та в силу ст. 553 ЦК України несуть відповідальність перед Позивачем за зобов'язаннями Відповідача-1 кожен солідарно з Відповідачем-1 в сумі 1 500 000,00 грн. Оскільки наявні всі підстави для притягнення Відповідача-3 та Відповідача-4 до солідарної з Відповідачем-1 відповідальності, Позивач дотримався порядку пред'явлення вимог, вимоги заявлені в межах строків позовної давності, а, відтак, місцевий суд неправомірно відмовив в задоволенні таких вимог Позивача.

Місцевим судом правомірно задоволені позовні вимоги пред'явлені до Відповідача-2, оскільки Відповідач-2, як поручитель за договором поруки від 20.01.2011р. №150/01/11, не звільняється від солідарного, (разом із ТзОВ «Бетоль») погашення заборгованості перед Позивачем, оскільки ним укладено договір повної поруки (сплата пені, штраф, інфляційних втрат, тощо).

Судом першої інстанції правомірно не прийнято до уваги заперечення Відповідача-2 щодо порушення Позивачем строку позовної давності нарахування пені, а також, порушення Позивачем умов договору поруки та ст.559 ЦК України, в частині ненадіслання йому вимоги в шестимісячний строк та застосування судом позовної давності.

Як встановлено судом, Відповідач-1 вчиняв дії, що свідчать про визнання ним свого боргу, сплативши останній платіж 17.08.2010р. згідно Договору фінансового лізингу №105/1007/28-Б. Крім цього, Ввідповідач-1 неодноразово підписував акти звірки розрахунків по цьому договору, а саме: 31.12.2008р; 31.12.2009р.; 31.12.2010р.; 31.03.2011р.; 30.04.2011р. Також, згідно п.8.3.2. Договору фінансового лізину лізингоодержувач несе відповідальність за порушення своїх зобов'язань згідно даного договору, а саме за прострочення терміну сплати лізингового платежу сплачує пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, незалежно від терміну тривання порушення. Щодо припинення договору поруки №150/01/11 від 20.01.2011р., то п.3.1 цього договору передбачено, що договір поруки діє до повного виконання визначених в ньому умов. Умовами договору передбачена відповідальність поручителя перед кредитором за виконання боржником своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу № 105/1007/28-Б, тобто коли кредитор пред'явить вимогу поручителю останній зобов'язаний виконати вказану вимогу і саме до виконання поручителем вимоги кредитора діє договір поруки. Зобов'язання забезпечені порукою виникають з моменту прострочення Відповідачем-1 сплати кожного лізингового платежу. Позивач пред'являв вимогу Відповідачеві не тільки 28.03.2012р. а також і 11.08.2011р. Відтак, виставивши вимогу до Відповідача-2, позивач своєчасно звернувся з вимогою виконати зобов'язання, по сплаті лізингових платежів протягом шести місяців до моменту пред'явлення першої вимоги.

Судом першої інстанції правомірно відхилено твердження Відповідачів про те, що Позивач у випадку повернення Відповідачем-1 предмету лізингу, не вправі вимагати оплати ними частини вартості предмету лізингу, яка включена у розмір лізингових платежів, що стягуються, а частина вартості предмету лізингу, що вже сплачена Відповідачем-1 у складі лізингових платежів, підлягає поверненню Відповідачу-1, а також про те, що сума заборгованості Відповідача-1 перед Позивачем у відповідності до п.4 договорів поруки №01/10/07 та №02/10/07 від 29.10.2007р. фактично не погашена за рахунок продажу предмету лізингу у зв'язку з несплатою ТзОВ «Верта-ІФ» і тому у Відповідачів ще не виникло зобов'язання по оплаті суми боргу. Не заслуговують на увагу і доводи Відповідача-1 про те, що оскільки договір фінансового лізингу є змішаним у розумінні статті 628 ЦК України, то необхідно застосовувати до відносин сторін положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі. З огляду на це заявлені у спорі вимоги Позивача Відповідач-1 вважає такими, що мають, різну правову природу, а отже підставність і правомірність кожної з них має застосовуватися з врахуванням окремих норм. Також Відповідач-1 помилково вважає, що включення до складу позовних вимог тієї частки вартості предмета лізингу, яка залишалась несплаченою на момент припинення договору є безпідставним, крім того він був позбавлений можливості самостійно здійснити розрахунок заборгованості тоді як визначення реальної і належно обґрунтованої суми заборгованості є необхідним для правильного вирішення спору в зв'язку з чим просить суд, при прийнятті рішення по суті спору, виключити з розрахунку позовних вимог суму заборгованості, яка підлягає до стягнення в користь Позивача, оскільки вона становить частку відшкодування вартості предмета лізингу.

Як визначено пунктом 3.10. Договору фінансового лізингу №105/1007/28-Б від 29.10.2007р. у випадку розірвання договору лізингу з вини лізингоодержувача лізингові платежі, сплачені на момент розірвання, не повертаються. Таке положення договору лізингу відповідає природі лізингових відносин та обов'язку лізингоодержувача сплачувати лізингові платежі за користування предметом лізингу (п. 3.1. Договору фінансового лізингу, п.2.ст.1 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», 4.3-4 ст. 653 ЦК України). В той же час ні умовами Договору фінсового лізингу, ні положеннями Закону України «Про фінансовий лізинг», який є спеціальним у спірних правовідносинах та підлягає застосуванню, не передбачено зобов'язань лізингодавця повертати сплачені лізингові платежі лізингоодержувачу у випадку припинення договору лізингу у зв'язку з невиконанням лізингоодержувачем взятих на себе зобовязань. Згідно ч.4. ст.653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору. Стаття 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачає права лізингоодержувача на повернення платежів лише у разі відмови лізингоодержувача від договору лізингу у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів. Тобто спеціальний закон передбачає єдину та виключну підставу повернення сплачених лізингових платежів лізингоодержувачу. Також слід зазначити, що стаття 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» зобов'язує лізингоодержувача своєчасно сплачувати лізингові платежі, а частина 2 статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачає перелік включення лізингових платежів. Проте, жодна з норм спеціального закону не передбачає звільнення лізингоодержувача від сплати лізингових платежів в тому числі і у випадку дострокового припинення договору лізингу та повернення предмету лізингу. Тобто лізингові платежі нараховані до моменту припинення договору фінансового лізингу, якщо інше не передбачено договором, мають бути сплачені незалежно від того повертався предмет лізингу чи ні. Відповідно до п.5.5. договору фінансового лізингу право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача після сплати усіх платежів згідно графіку лізингових платежів та всіх штрафів і пені, нарахованих в зв'язку з порушенням лізингоодержувачем умов цього договору, про що сторони підписують акт переходу права власності. Тобто наслідки передбачені природою договору купівлі-продажу мають місце лише в випадку належного та повного виконання» лізингоодержувачем зобов'язань по договору лізингу.

Заперечення Відповідачів-1 і 2 проти стягнення частини лізингових платежів в межах дії договору, які є відшкодування вартості предмета лізингу є необґрунтованим і спростовуються наступним: положення Закону України «Про фінансовий лізинг» визначають поняття лізингу як різновиду договору, в результаті якого лізингоодержувач отримує від лізингодавця у платне користування на визначений строк майно. Лізинговий платіж включає в себе декілька складових, в тому числі і суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу. Лізинговий платіж є єдиним платежем, який сплачується згідно з умовами договору, його не можна розцінювати як декілька самостійних платежів. Тому вилучення з розрахунку заборгованості за лізинговим платежами сум відшкодування частини вартості майна, що є складовою частиною лізингових платежів не ґрунтується на положеннях законодавства, яке регулює лізингові правовідносини.

На виконання вимог ухвали Львівського апеляційного господарського суду, позивач подав розрахунок пені, згідно якого сума пені становить 671 056,87 грн. та розрахована за період з 16.06.2011 року по 16.06.2012 року, в межах строку позовної давності, встановленої п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України. Тому до задоволення підлягає пеня в розмірі 671 056,87 грн.

Апеляційний суд вважає висновок місцевого суду в частині відмови у стягненні пені на суму 312 757,25 грн. необґрунтованим, а вимоги Позивача в цій частині стягнення пені правомірними та такими, що підлягають до задоволення, виходячи з такого.

Згідно п. 8.3.2. Договору фінансового лізину №105/10077/28-Б від 29.10.2007р. Лізингоодержувач за прострочення терміну сплати лізингового платежу сплачує пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, незалежно від терміну тривання порушення.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В своїй Постанові від 27.04.2012р. по справі №13/110-11 Верховний Суд України аргументував правомірність нарахування пені в порядку визначеному господарським договором та підтвердив право сторін господарського договору обумовити в договорів інший порядок нарахування пені ніж це передбачено ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Отже місцевий господарський суд неправомірно відмовив у стягненні пені на загальну суму 312 757,25 грн. (671 056,87 - 358 299,62) .

Правомірними є висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині нарахування та стягнення на підставі ст. 625 ЦК України 98 000 грн. 96 коп. - інфляційних втрат за період з травня 2011 по листопад 2012 року та 202 978 грн. 02 коп. - 3% річних за період з 01.06.2011р. по 02.12.2012р.

Таким чином, на момент винесення рішення місцевим судом, заборгованість Відповідача-1 перед Позивачем за Договором фінансового лізингу, становить 6 182 446,07 грн., з яких: 4 872 037 грн. 22 коп. - прострочені лізингові платежі (в т.ч. 2 838 554 грн. 16 коп. - відшкодування вартості предмету лізингу; 495 300 грн. 82 коп. - компенсація відсотків за кредитом; 1 402 022 грн. 32 коп. - винагорода лізингодавця; 43 719 грн. 94 коп. - інші витрати лізингодавця; 92 440 коп. - додаткові лізингові платежі); 671 056,87 грн. - пеня; 98 000,96 грн. - інфляційні втрати та 202 978,02 грн. - 3% річних. Доказів погашення боргу та штрафних санкцій Відповідачі суду не надали.

При прийнятті рішення суд виходив з того, що відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст.292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована наІ інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за. дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 2 ст.1 Закону України «Про фінансовий лізинг» від 16.12.1997р. №723/97-ВР (із внесеними змінами і доповненнями) визначено, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч.1 ст.2 вказаного Закону відносини, що виникають у зв'язку з Договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Згідно ст.7 Закону України «Про фінансовий лізинг» від 16.12.1997р. №723/97-ВР (із внесеними змінами і доповненнями) лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку. Лізингоодержувач має право вимагати відшкодування збитків, у тому числі повернення платежів, що були сплачені лізингодавцю до такої відмови. Лізингодавєць має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або в повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів (п.2 ст.7 цього Закону).

Частиною 2 ст.11 Закону України «Про фінансовий лізинг» від 16.12.1997р. №723/97-ВР (із внесеними змінами і доповненнями) передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний: прийняти предмет лізингу та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору; відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов'язаний щодо утримання предмета лізингу, підтримувати його у справному стані; своєчасно сплачувати лізингові платежі; надавати лізингодавцеві доступ до предмета лізингу і забезпечувати можливість здійснення перевірки умов його використання та утримання; письмово повідомляти лізингодавця, а в гарантійний строк і продавця предмета, про всі випадки виявлення несправностей предмета лізингу, його поломок або збоїв у роботі; письмово повідомляти про порушення строків проведення або непроведення поточного чи сезонного технічного обслуговування та про будь-які інші обставини, що можуть негативно позначитися на стані предмета лізингу, - негайно, але у будь-якому разі не пізніше другого робочого дня після дня настання вищезазначених подій чи фактів, якщо інше не встановлено договором; у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» від 16.12.1997р. №723/97-ВР (із внесеними змінами і доповненнями) лізингодавець має право: інвестувати на придбання предмета лізингу як власні, так і залучені та позичкові кошти; здійснювати перевірки дотримання лізингоодержувачем умов користування предметом лізингу та його утримання; відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках; стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору; вимагати повернення предмета лізингу та виконання грошових зобов'язань за договором сублізингу безпосередньо йому в разі невиконання чи прострочення виконання грошових зобов'язань лізингоодержувачем за договором лізингу. Лізингодавець зобов'язаний: у передбачені договором строки надати лізингоодержувачу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору; попередити лізингоодержувача про відомі йому особливі властивості та недоліки предмета лізингу, що можуть становити небезпеку для життя, здоров'я, майна лізингоодержувача чи інших осіб або призводити до пошкодження самого предмета лізингу під час користування, ним; відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання предмета лізингу; відшкодовуваши лізингоодержувачу витрати на поліпшення предмета лізингу, на його утримання або усунення недоліків у порядку та випадках, передбачених законом та/або договором; прийняти предмет лізингу в разі дострокового розірвання договору лізингу або в разі закінчення строку користування предметом лізингу. Лізингодавець може мати інші права та обов'язки відповідно до умов договору лізингу, цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Згідно ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг» від 16.12.1997р. №723/97-ВР (із внесеними змінами і доповненнями) сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 ЦК України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено факт виконання Позивачем своїх зобов'язань щодо надання Відповідачеві-1 предмету лізингу у повному обсязі. Викладене підтверджено долученими до справи специфікаціями, актами приймання-передачі майна, графіками сплати лізингових платежів; які підписані відповідачем-1 та відповідачами 3 і 4, без жодних застережень. В той же час, при невиконаних договірних зобов'язаннях Відповідача-1, передбачених договором фінансового лізингу №105/1007/28-Б від 29.10.2007р. та додатковими угодами і угодами про внесення змін і доповнень до цього договору і Відповідач-2 як поручитель по повному договору поруки №150/01/11 від 20.01.2011р. та Відповідачі 3 і 4, як поручителі по договорах поруки з обмеженою відповідальністю, що несуть солідарну з боржником відповідальність, не сплатили позивачеві повної вартості лізингових платежів та штрафних санкцій.

Окрім цього, як вбачається з матеріалів справи, апелянт звертаючись з апеляційною скаргою з врахуванням додаткового пояснення до апеляційної скарги № 440 від 31.05.2013 року просить апеляційний господарський суд стягнути додатково солідарно з ТзОВ «Бетоль» та ТзОВ «Торговий дім «Бетоль» на користь ТзОВ «Лізингова компанія «Універсальна» пеню за прострочення сплати лізингових платежів на суму 651 130,25 грн. та стягнути солідарно з СПД-ФО ОСОБА_3 та ТзОВ «Бетоль» на користь ТзОВ «Лізингова компанія «Універсальна» прострочені лізингові платежі на суму 1 500 000,00 грн. та стягнути солідарно з СПД-ФО ОСОБА_4 та ТзОВ «Бетоль» на користь ТзОВ «Лізингова компанія «Універсальна» прострочені лізингові платежі на суму 1 500 000,00 грн.. При цьому, апелянтом сплачено судовий збір лише у розмірі 21 624,00 грн., відповідно до платіжного доручення № 232 від 08.04.2013 року.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне:

Згідно з підпунктом 4 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI (із змінами і доповненнями) , за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Пунктом 2.15 постанови Пленуму вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 року № 7, передбачено, що оспорюваною є та сума, із стягненням якої не погоджується особа, що подає скаргу; ця сума може співпадати з ціною позову (якщо рішення оскаржується в повному обсязі) або не співпадати (якщо рішення оскаржується в певній частині майнових вимог).

Отже, загальна сума, з якою не погодився позивач в апеляційній скарзі становить 3 651 130,25 грн.. Відповідно до пп. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», сума судового збору за розгляд апеляційної скарги в частині оспорюваної суми повинна бути сплачена - 34 410,00 грн. (не більше 30 розмірів мінімальних заробітних плат) . Однак, позивач сплатив 21 624,00 грн..

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що з апелянта - ТзОВ «Лізингова компанія «Універсальна», на користь Державного бюджету України слід достягнути 12 786,00 грн. (34 410,00 - 21 624,00) судового збору за подання апеляційної скарги.

Якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може: зобов'язати позивача (заявника, скаржника) доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк, та за необхідності відкласти розгляд справи або оголосити перерву в засіданні (стаття 77 ГПК України); у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої-четвертої статті 49 ГПК України або ж залишити позов (заяву, скаргу) без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 названого Кодексу (2.23 постанови Пленуму) .

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідачів, судовий збір, сплачений позивачем, підлягає стягненню з відповідачів, пропорційно розміру задоволених позовних, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Універсальна» задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 27.03.2013 року у справі № 5015/2466/12 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення солідарно з ТзОВ «Бетоль» та ТзОВ «Торговий дім «Бетоль» пені в сумі 312 757,25 грн. та в частині відмови в стягненні заборгованості з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 та Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 скасувати та прийняти в цій частині нове рішення.

3. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетоль» ( 49055, м. Дніпропетровськ, вул. Будівельників, 34, ЄДРПОУ 31685258) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Бетоль» (79020, м. Львів, вул. Варшавська, 69, ЄДРПОУ 20832375) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Універсальна» (79013, м. Львів, вул. Єфремова,32а, ЄДРПОУ 33951781) - 312 757,25 грн. пені за прострочення сплати лізингових платежів, 6 255,15 грн. судового збору за позовом та 3 127,58 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4. Стягнути солідарно з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетоль» (49055, м. Дніпропетровськ, вул. Будівельників, 34 ЄДРПОУ 31685258) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Універсальна» (79013, м. Львів, вул. Єфремова,32а, ЄДРПОУ 33951781) прострочені лізингові платежі на суму 1 500 000,00 грн., 3 831,78 грн. судового збору за позовом та 15 641,21 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Стягнути солідарно з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 (АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_2) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетоль» (49055, м. Дніпропетровськ, вул. Будівельників, 34 ЄДРПОУ 31685258) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Універсальна» (79013, м. Львів, вул. Єфремова,32а, ЄДРПОУ 33951781) прострочені лізингові платежі на суму 1 500 000,00 грн., 3 831,78 грн. судового збору за позовом та 15 641,21 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

6. Достягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Універсальна» (79013, м. Львів, вул. Єфремова,32а, ЄДРПОУ 33951781) на користь Державного бюджету України 12 786,00 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

7. Доручити місцевому господарському суду видати відповідні накази.

8. В іншій частині - рішення господарського суду Львівської області від 27.03.2013 року - залишити без змін.

9. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ст.ст. 109, 110 ГПК України.

Головуючий - суддя Кордюк Г.Т.

суддя Гриців В.М.

суддя Кравчук Н.М.