Постанова

від 19.06.2013 по справі 30/5005/10099/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2013 року Справа № 30/5005/10099/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Губенко Н.М., розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.09.2012 у справі№ 30/5005/10099/2011 Господарського суду Дніпропетровської області за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до відповідачаМіжгалузевого науково-виробничого об'єднання "Машиноведіння" про стягнення вартості частини майна у розмірі 1 620 000 грн. за участю представників сторін:

позивача-1: ОСОБА_7, дов.від 21.06.2011 № 3676

позивача-2: не з'явилися

позивача-3: не з'явилися

відповідача:Афанасьєв Р.Г., дов.від 03.01.2013, б/н

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Міжгалузевого науково-виробничого об'єднання "Машиноведіння" про стягнення вартості частини майна у розмірі 1 620 000 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2012 у справі №30/5005/10099/2011 (суддя Євстигнеєва Н.М.) позов задоволено частково; вирішено стягнути з міжгалузевого науково-виробничого об'єднання "Машиноведіння" на користь ОСОБА_4 вартість частини майна в розмірі 215 559 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 2 155,59 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 94,21 грн.; стягнути з міжгалузевого науково-виробничого об'єднання "Машиноведіння" на користь ОСОБА_5 вартість частини майна в розмірі 215 559 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 2 155,59 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 94,21 грн.; стягнути з міжгалузевого науково-виробничого об'єднання "Машиноведіння" на користь ОСОБА_6 вартість частини майна в розмірі 215 559 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 2155,59 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 94,21 грн.; в решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.09.2012 у справі №30/5005/10099/2011 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Чус О.В., судді Павловський П.П., Швець В.В.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2012 у справі № 30/5005/10099/2011 скасовано, провадження у справі припинено.

Не погоджуючись із постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просять скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.09.2012 у цій справі та залишити в силі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2012 у справі №30/5005/10099/2011.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржники посилаються на неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

До Вищого господарського суду України надійшли заперечення Міжгалузевого науково-виробничого об'єднання "Машиноведіння" на касаційну скаргу, в яких відповідач просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.09.2012 у цій справі залишити без змін, касаційну скаргу Міжгалузевого науково-виробничого об'єднання "Машиноведіння" залишити без задоволення.

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивачі -2, 3 не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до Статуту Міжгалузевого науково-виробничого об'єднання "Машиноведіння" (в редакції станом на 23.09.1998) ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 є засновниками Міжгалузевого науково-виробничого об'єднання "Машиноведіння" (далі - МНВО "Машиноведіння").

Засновники Об'єднання створюють Статутний фонд в розмірі 16524 грн., в тому числі ОСОБА_8 - 500 грн. - 3,03%, ОСОБА_9 - 4792 грн. - 29,00%, ОСОБА_10 - 3309 грн. - 20,03%, ОСОБА_12 - 149 грн. - 0,91%, ОСОБА_11 - 3310 грн. - 20,03%, ОСОБА_4 - 1488 грн. - 9,00% , ОСОБА_5 - 1488 грн. - 9,00%, ОСОБА_6 - 1488 грн. - 9,00% ( п. 1.13 Статуту МНВО "Машиноведіння" (в редакції станом на 23.09.1998).

14.09.2009 представник позивачів на підставі довіреності подав заяви про вихід позивачів зі складу учасників МНВО "Машиноведіння" з вимогою про виплату вкладу, пропорційного частці у статутному капіталі товариства кожного з учасників, повернення в натуральній формі, а також про виплату частки прибутку, одержаного Товариством в поточному році до моменту виходу позивачів. Вказані заяви отримані МНВО "Машиноведіння" 16.09.2009.

22.12.2009 відбулись загальні зборах засновників Міжгалузевого науково-виробничого об'єднання "Машиноведіння", на яких були прийняті рішення, зокрема, про відмову у задоволенні поданих позивачами заяв про вихід зі складу засновників МНВО Машиноведіння", а також у виплаті частини майна товариства, пропорційно їх часткам у статутному капіталі; про виведення (виключення) позивачів зі складу учасників МНВО "Машиноведіння" та виплату позивачам вартості частини майна МНВО "Машиноведіння", пропорційну їх часткам у статутному фонді, а також частини прибутку МНВО "Машиноведіння" за поточний 2009 рік у порядку й строки, встановлені законодавством України й установчими документами МНВО "Машиноведіння"; про затвердження нового складу засновників МНВО "Машиноведіння" та перерозподіл часток засновників МНВО "Машиноведіння" у статутному фонді; про затвердження нової редакції Статуту й Установчого договору МНВО "Машиноведіння".

Місцевий господарський суд, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги частково, виходив із того, що відповідачем не виконане зобов'язання, визначене ст. 54 Закону України "Про господарські товариства", ст. 148 Цивільного кодексу України, а тому з відповідача на користь позивачів підлягає стягненню сума заборгованості у розмірі 646 677 грн., яка є належною позивачам вартістю частки у майні МНВО "Машиноведіння" у розмірі 27 відсотків статутного капіталу.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції у цій справі, виходив з того, що матеріалами справи не доведено належність МНВО "Машиноведіння" до господарських товариств (товариства з обмеженою відповідальністю); судом першої інстанції було помилково визначено природу спору як такого, що випливає з корпоративних відносин; за своїм суб'єктним складом спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, а тому дійшов висновку про наявність підстав для припинення провадження у цій справі.

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки суду апеляційної інстанції помилковими та такими, що зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.

За приписами статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення.

Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства справи, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності інших суб'єктів господарювання, які не є господарськими товариствами (кооперативи, приватні, колективні підприємства тощо), якщо стороною у справі є фізична особа (пункт 3 Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів").

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Міжгалузеве науково-виробничого об'єднання "Машиноведіння" за організаційно-правовою формою відноситься до "інших об'єднань юридичних осіб" та не є господарським товариством.

Правові ознаки господарських товариств визначені Законом України "Про господарські товариства", главою 8 розділу ІІ Цивільного кодексу України та главою 9 розділу ІІ Господарського кодексу України.

Господарськими товариствами, згідно зі статтею 79 Господарського кодексу України, визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.

Так, як визначено частиною 1 статті 1 Закону України "Про господарські товариства" та статтею 113 Цивільного кодексу України господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Відповідно до положень статті 4 Закону України "Про господарські товариства", статей 87, 88 Цивільного кодексу України, статей 57, 82 Господарського кодексу України документом, який визначає правовий статус юридичної особи, є Статут.

Згідно із частиною 2 статті 4 Закону України "Про господарські товариства" до установчих документів включаються відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.

Суд апеляційної інстанції, обмежуючись лише вказівкою на те, що у Статуті МНВО "Машиноведіння" відсутні відомості, що відповідач створений у формі господарського товариства (товариства з обмеженою відповідальністю), не взяв до уваги те, що згідно Статуту МНВО "Машиноведіння" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) останнє засновано кількома особами, а його статутний фонд, розподілений на частки, встановлені Статутом.

Таким чином, Міжгалузеве науково-виробничого об'єднання "Машиноведіння" є господарським товариством відповідно до статті 79 Господарського кодексу України та статті 1 Закону України "Про господарські товариства".

Факт віднесення відповідача до господарських товариств підтверджується також постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2008 у справі №К39/232-08(В39/236), залишеною без змін ухвалою Верховного Суду України від 05.03.2009 у цій справі за позовом ОСОБА_4 до Міжгалузевого науково-виробничого об'єднання "Машиноведіння" про скасування рішення загальних зборів.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що Міжгалузеве науково-виробниче об'єднання "Машиноведіння" не належить до господарських товариств, у зв'язку з чим безпідставним є висновок апеляційного господарського суду про непідвідомчість цього спору господарському суду.

Касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (п. 3 ч. 1 ст. 111- 9 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд апеляційної інстанції порушив вимоги ст. 43 ГПК України, не дослідив та не дав відповідної правової оцінки положенням Статуту відповідача, що в свою чергу призвело до помилкових висновків суду та прийняття незаконного судового рішення.

З цих підстав прийнята постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду не може вважатися законною і обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню з передачею справи на розгляд до суду апеляційної інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 -111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.09.2012 у справі №30/5005/10099/2011 скасувати, а справу передати на розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Головуючий суддя: Л. Іванова

Судді: Л. Гольцова

Н. Губенко