Постанова

від 19.06.2013 по справі 15/5025/1431/12

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2013 р. Справа № 15/5025/1431/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Бригинець Л.М.

суддів Огороднік К.М.

суддів Тимошенко О.М.

секретар судового засідання Дика А.І.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Хмельницький завод експериментального виробництва", м. Хмельницький на рішення господарського суду Хмельницької області від "07" березня 2013 р. у справі № 15/5025/1431/12 (суддя Муха М.Є. )

за позовом Дочірнього підприємства "Будзв'язок" приватного підприємства "Кембуд" м. Київ

до Приватного акціонерного товариства "Хмельницький завод експериментального виробництва" , м. Хмельницький

про розірвання додаткової угоди № 7 до Договору № 57 від 19.08.2008р. та стягнення 175000,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача -Слободчикова Л.О. (довіреність від 23.11.12р.)

від відповідача (апелянта) - не з"явились

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від "07" березня 2013 р. у справі № 15/5025/1431/12 (суддя Муха М.Є.) позов Дочірнього підприємства "Будзв'язок" приватного підприємства "Кембуд" м. Київ до Приватного акціонерного товариства "Хмельницький завод експериментального виробництва" м. Хмельницький про розірвання додаткової угоди № 7 до Договору № 57 від 19.08.2008р. та стягнення 175000,00 грн. попередньої оплати, 2100грн. інфляційних нарахувань та 10320, 32грн. 3% річних задоволено частково. Розірвано додаткову угоду № 7 від 19.08.2008р. до договору поставки №57 від 19.08.2008р. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Хмельницький завод експериментального виробництва" м. Хмельницький вул. Вінницьке шосе, 6 (код ЄДРПОУ 23841529) на користь Дочірнього підприємства "Будзв'язок" приватного підприємства "Кембуд" м. Київ вул. Вербицького, 28-А, к.83 (код ЄДРПОУ 33738243) - 175000грн. (сто сімдесят п'ять тисяч гривень) попередньої оплати, 2068,58грн. (дві тисячі шістдесят вісім гривень 58 коп.) інфляційних нарахувань, 10183,56грн. (десять тисяч сто вісімдесят три гривні 56 коп.) 3% річних, 4 669,77грн. (чотири тисячі шістсот шістдесят дев'ять гривень 77 коп.) судового збору та 3 000грн. (три тисячі) витрат на послуги адвоката. У позові про стягнення 31,42грн. інфляційних нарахувань та 136,76грн. 3% річних відмовлено.

Не погодившись з даним рішенням суду, Приватне акціонерне товариство "Хмельницький завод експериментального виробництва", м. Хмельницький, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Хмельницької області від 07.03.2013 р. у справі № 15/5025/1431/12 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Дочірнього підприємства "Будзв'язок" приватного підприємства "Кембуд" щодо стягнення 97602,06грн. - заборгованості, 2068,58грн. - інфляційних нарахувань, 10183,56грн. - 3% річних, та 3000грн. витрат на послуги адвоката відмовити. Визнати заборгованість в сумі 77397,94грн., яка підлягає стягненню з Приватного акціонерного товариства "Хмельницький завод експериментального виробництва".

Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги скаржник зазначає, що оскаржуване судове рішення винесено з порушенням норм процесуального права, а також з неповним з"ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Зокрема скаржник звертає увагу суду на таке.

Договором поставки №57 та Додатковою угодою до нього встановлено строк виконання замовлення, проте не встановлено строку передачі Товару.

ПрАТ "Хмельницький завод експериментального виробництва" отримало від позивача вимогу про розірвання договору та повернення коштів у зв"язку із зняттям замовлення, однак не отримувало вимоги про передачу товару.

У відповідь на повторну претензію позивача від 22.12.2010р. відповідач письмово повідомив, що замовлення по виготовленню металоконструкцій до трьохгранної башти оцинкованої висотою Н-50 з метизами давно виконано в повному обсязі, позивачу необхідно доплатити 14314 грн. за виконати роботу та забрати товар на складі відповідача, оскільки відповідно до п. 3.4 Договору поставки №57 визначено, що постачальник забезпечує передання товару на умовах: - самовивіз. Проте, позивач товар зі складу не забрав.

Оскільки, Договором поставки №57 та Додатковою угодою не було передбачено строку передачі товару відповідач (скаржник) вважає, що ним не порушено термінів виготовлення металоконструкцій. Вважає, що позивачем безпідставно заявлено вимогу про стягнення заборгованості в сумі 175000грн., оскільки 97602,06грн. витрачено відповідачем на частину роботи, яку замовив позивач. Тобто, 97602,06 грн. - це сума, яка є не авансовим платежем, а є платою за виконану відповідачем частину роботи в розумінні ст. 849 ЦК України. На думку скаржника, поверненню позивачу підлягає сума 77397,94грн.

Відповідач вважає необгрунтованим стягнення 2068,58грн. - інфляційних нарахувань, 10183,56грн. - 3% річних, та 3000грн. витрат на послуги адвоката, оскільки Договором №57 та додатковою угодою не передбачено строку передачі товару. Крім того , позивач заявив про відмову від замовлення, а тому відповідач не був зобов"язаний надалі виконувати умови Договору щодо виробництва товару.

Скаржник також зазначає, що 28.02.2013р. на адресу відповідача надійшла заява про збільшення позовних вимог. Відповідач звернувся до суду з клопотанням про витребування уточненого розрахунку заборгованості, однак суд першої інстанції в порушення вимог ст. 38 ГПК України документів, про які зазначав відповідач, не витребував.

Згідно статті 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв"язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 09.08.2008р. Закритим акціонерним товариством "Завод експериментального виробництва", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Завод експериментального виробництва" (постачальник) та Дочірнім підприємством "Будзв'язок" ПП "Кембуд" (покупець) укладено договір поставки № 57, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується виготовити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору. Предметом поставки за даним договором є товар в асортименті, кількості та по цінам вказаним у видаткових накладних або додатках, які є невід'ємною частинною цього договору.

Відповідно до п. 3.1 постачальник зобов'язаний виготовити товар з моменту отримання 50% попередньої оплати у терміни які вказують у додатковій угоді до даного договору.

Згідно п.п. 4.1, 4.2, 4.3 Договору № 57 загальна сума даного договору складає загальну вартість поставленого товару, яка зазначена у рахунках - фактурах та/або видаткових накладних, які були виставлені постачальником для оплати покупцю по даному договору. Покупець проводить 50% попередню оплату за замовлену кількість товару на протязі трьох банківських днів з дня виставленого постачальником рахунку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Остаточний розрахунок між сторонами проводиться у день відвантаження товару покупцю.

19.08.2008р. до Договору поставки № 57 між сторонами укладено Додаткову угоду № 7, якою п.1.1 договору доповнено реченням: "Постачальник зобов'язується виготовити та передати у власність покупця металоконструкції, а саме башта Н-50 оцинкована з метизами, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов даного договору"; п.п.3.1 доповнено реченням: "Постачальник зобов'язаний виготовити товар у термін 21 робочий день з моменту отримання 50% попередньої оплати"; п.п.4.1 доповнено реченням "Вартість товару становить 189 314 грн. в т.ч. ПДВ 31 552,33грн."

Додаткова угода № 7 від 19.08.2008р. є невід'ємною частиною договору поставки № 57 від 19.08.08р. (п.4 угоди).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що укладений сторонами Договір поставки № 57 від 19.08.08р. своєю природою є комплексним, оскільки крім поставки товару передбачає його виготовлення, тобто містить елементи як договору поставки, так і підряду.

04.11.2008р. відповідачем було виставлено позивачу рахунок - фактуру № СФ-00709 на оплату комплекту секцій до кутникової башти Н-50 на суму 189 314грн.

ДП "Будзв'язок" ПП "Кембуд" платіжними дорученнями № 1189 від 29.12.08р., № 31 від 19.01.09р., № 140 від 10.02.09р., № 165 від 13.02.2009р. було перераховано 175 000грн. на оплату рахунку - фактури № СФ-00709 від 04.11.2008р.

У строк, передбачений п.п. 3.1 Додаткової угоди №7, відповідач - ПрАТ "Завод експериментального виробництва" товар позивачу - ДП "Будзв'язок" ПП "Кембуд" не поставив.

У зв"язку з невиконанням відповідачем умов Додаткової угоди 20.10.2009р. ДП "Будзв'язок" ПП "Кембуд" направило ПрАТ "Завод експериментального виробництва" лист, в якому відповідача попереджено про зняття замовлення по виготовленню металоконструкцій до трьохгранної башти оцинкованої висотою Н-10 з метизами та про розірвання договору № 57 від 19.08.2008р. Крім того, запропоновано повернути кошти в сумі 175 000грн., які були сплачені відповідачу в якості попередньої оплати на виконання умов Договору поставки № 57 від 19.08.2008р.

У відповіді на даний лист відповідач зазначив, що строк виконання постачальником обов'язку передати продукцію договором не обумовлено, а тому він повинен визначатись відповідно до ст. 530 ЦК України. Натомість зазначив, що станом на 26.10.2009р. відповідачем не отримано вимоги по передачі товару, а тому вимога про повернення коштів в сумі 175 000грн. є безпідставною (лист від 19.11.2009р.).

17.02.2011р. позивачем вдруге направлено відповідачу лист з вимогою про передачу башти Н-50 оцинкованої з метизами у строк передбачений ст.530 ЦК України, але не пізніше 15.03.2011р. та запропоновано у строк не пізніше 2 робочих днів до передачі башти письмово повідомити позивача по час та місце поставки товару, відомості про представника відповідача відповідального за передачу товару. Відповідачем вимога отримана, про що свідчить повідомлення по вручення поштового відправлення, однак залишена ним без відповіді.

Невиконання відповідачем вимог додаткової угоди № 7 від 19.08.2008р. до договору поставки № 57 від 19.08.2008р. щодо виготовлення та поставки товару стало підставою звернення позивача до господарського суду із позовом про розірвання додаткової угоди № 7 від 19.08.2008р. до договору поставки № 57 від 19.08.2008р. та про повернення попередньої оплати в сумі 175 000грн. Крім того, просив стягнути 2100грн. інфляційних нарахувань та 10 320,32 грн. 3% річних.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог та вважає необгрунтованими доводи відповідача (скаржника) про те, що Договором поставки №57 та додатковою угодою не було передбачено строку передачі товару, а тому ним не порушено термінів виготовлення металоконструкцій, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утрималися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 693 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

В той же час, ч. 2 ст. 693 ЦК України надає покупцю право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, у випадку якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк виконання зобов'язання не встановлений, боржник повинен виконати обов'язок по оплаті в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором.

За змістом ч. 1 ст. 664 ЦК України товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Зазначена норма покладає на продавця два обов'язки, а саме: підготувати товар для передачі у належному місці та проінформувати про це покупця.

Відповідно до умов додаткової угоди Постачальник зобов'язаний виготовити товар у термін 21 робочий день з моменту отримання 50% попередньої оплати.

ДП "Будзв'язок" ПП "Кембуд" платіжними дорученнями № 1189 від 29.12.2008р., № 31 від 19.01.2009р., № 140 від 10.02.2009р., № 165 від 13.02.2009р. було перераховано 175000грн., що становить понад 50% вартості товару.

З матеріалів справи не вбачається, що відповідач повідомляв позивача про готовність товару для передачі замовнику після спливу терміну, встановленого на виготовлення товару. Також відсутні докази повідомлення позивача про готовність товару для передачі замовнику після отримання відповідачем листа з вимогою про передачу башти Н-50 оцинкованої з метизами у строк передбачений ст.530 ЦК України.

Посилання скаржника на ч. 4 ст. 849 ЦК України, як на підставу для часткового задоволення позовних вимог та стягнення заборгованості з відповідача у сумі 77397,94грн. колегія суддів вважає необгрунтованими, враховуючи таке.

Так, згідно ч. 4 ст. 849 ЦК України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

В той же час частиною 2 цієї ж статті передбачено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Докази виконання відповідачем вимог Додаткової угоди № 7 від 19.08.2008р. до Договору поставки № 57 від 19.08.2008р. щодо виготовлення товару у встановлений додатковою угодою строк, в матеріалах справи відсутні. Відсутні також докази поставки відповідачем товару після отримання ним претензії позивача про передачу башти Н-50 оцинкованої з метизами у строк передбачений ст.530 ЦК України, але не пізніше 15.03.2011р.

Вказане свідчить про істотне порушення умов Додаткової угоди № 7 від 19.08.2008р., що відповідно до ст. 651 ЦК України є підставою для її розірвання в судовому порядку.

Враховуючи викладене, позовна вимога про розірвання додаткової угоди № 7 від 19.08.2008р. до договору поставки № 57 від 19.08.2008р. та повернення попередньої оплати в сумі 175000грн. судом першої інстанції задоволена правомірно .

Щодо заявлених до стягнення 2 100грн. інфляційних нарахувань за період з квітня 2011року по січень 2013 року та 3% річних сумі 10 320,32грн. за період з 16.03.11р. по 21.02.13р. колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки Індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007р. №265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Судом першої інстанції проведено перерахунок заявлених до стягнення 2 100грн. інфляційних нарахувань та 3% річних в сумі 10 320,32грн., відповідно до якого правомірно нараховані інфляційні втрати в сумі 2 068,58грн. та 10 183,56грн. 3% річних.

Щодо стягнення судом першої інстанції 3 000 грн. витрат на послуги адвоката, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Позивач до матеріалів справи долучив договір про надання юридичних послуг від 27.11.12р., укладений між ДП "Будзв'язок" ПП "Кембуд" та адвокатом Струсевичом Ф.Я. (а.с.43), акт про виконану роботу від 25.01.2013р. ( а.с. 57) та квитанцію до прибуткового касового ордеру від 27.11.12р. ( а.с.45), відповідно до якої позивачем здійснено сплату адвокату за надання юридичних послуг 5 000 грн.

Згідно ч.1 ст. 6 закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Позивачем надано суду Свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю № 353, видане на Струсевича Федора Якубовича, з яким було укладено договір про надання юридичних послуг від 27.11.12р.

Відповідно до листа Вищого господарського суду від 14.12.2007 р. №01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права" при вирішення питання про стягнення витрат за вказані послуги суд зобов'язаний прийняти до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат. ( Аналогічна правова позиція викладена в п. 6.5. Постанови Пленуму Вишого господарського суду від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Зважаючи на те, що розмір витрат на оплату послуг адвоката, що стягується з відповідача, має бути співрозмірним з розміром суми основної заборгованості та штрафних санкцій, і не повинен бути завищеним суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що обґрунтований і розумний розмір вартості послуг адвоката з врахуванням складності справи становить 3000, 00 грн.

Згідно ст.ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку та виніс рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачає.

Керуючись ст.ст. 34, 43, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Хмельницький завод експериментального виробництва" на рішення господарського суду Хмельницької області від 07.03.2013р. у справі № 15/5025/1431/12 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 07.03.2013р. у справі № 15/5025/1431/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Бригинець Л.М.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Тимошенко О.М.