Постанова

від 10.03.2009 по справі 3/408

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТ ИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинн а, 4/6

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

17 год. 51 хв.

10.03.2009 р. № 3/408

Окружний адміністра тивний суд міста Києва у скла ді: головуючої судді Блажівс ької Н. Є., суддів Винокурова К . С. та Кротюка О. В., при секрета рі судового засідання Микола єнко І. О. розглянув у відкрито му судовому засіданні адміні стративну справу

За позовом Громадянина Нігерії ОС ОБА_1

до Державного комітету Укра їни у справах національносте й та релігій

про скасування рішення та зоб ов' язання вчинити дії

У судовому засіданні 10 бе резня 2009 року відповідно до пу нкту 3 статті 160 Кодексу адміні стративного судочинства Укр аїни проголошено вступну та резолютивну частину Постано ви.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И

Громадянин Нігерії ОСОБА_1 (надалі - Позивач) з вернувся до Окружного адміні стративного суду міста Києва з позовними вимогами до Держ авного комітету України у сп равах національностей та рел ігій (надалі - Відповідач) пр о визнання неправомірним та скасування рішення № 255-08 від 5 т равня 2008 року; зобов' язання п рийняти рішення у відповідно сті з процедурою, передбачен ою чинним законодавством.

Позивач вважає рішення п ро відмову в наданні статусу біженця у зв' язку з відсутн істю обґрунтованих побоюван ь стати жертвою переслідуван ь - незаконним та таким, що під лягає скасуванню. Представни ком Позивача в судовому засі данні зазначено, що громадян ин Нігерії ОСОБА_1 не може повернутись на Батьківщину, оскільки станом на теперішн ій час в Нігерії відбуваютьс я переслідування осіб, що змі нили релігію з ісламу на хрис тиянську. Заявник відмовляєт ься повертатись додому, оскі льки має побоювання за своє ж иття.

Представник Відповідача п роти заявлених позовних вимо г заперечив та просив суд від мовити у їх задоволенні. Пред ставник Державного комітету України у справах національ ностей та релігій зазначив, щ о фактів інцидентів із засто суванням фізичного насильст ва, які були пов' язані з расо вою, національною, релігійно ю належністю чи політичними поглядами Позивача виявлено не було. Жодних обґрунтовани х фактів переслідувань або з агрози переслідувань на свою адресу заявник не навів. Захо ди адміністративного впливу до заявника не застосовувал ись.

Розглянувши подані док ументи і матеріали та заслух авши пояснення Позивача та й ого представника, всебічно і повно з' ясувавши всі факти чні обставини, на яких ґрунту ється позов, об' єктивно оці нивши докази, які мають юриди чне значення для розгляду сп рави і вирішення спору по сут і, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

В С Т А Н О В И В

Кодексом адмініст ративного судочинства Украї ни передбачено, що іноземці, о соби без громадянства та іно земні юридичні особи користу ються в Україні тим самим пра вом на судовий захист, що і гро мадяни та юридичні особи Укр аїни.

Громадянин Нігерії ОСО БА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 народж ення, за національністю ніге рієць, за віросповіданням хр истиянин.

В протоколі співбесіди від 20 вересня 2005 року заявник вказ ує, що перетнув державний кор дон України 1 серпня 2003 року. 18 гр удня 2007 року, на співбесіді, Поз ивач зазначає, що прибув в Укр аїну в липні 2002 року нелегальн о поїздом Київ-Москва.

17 липня 2003 року ОСОБА_1 зве рнувся до Управління міграці йної служби в місті Києві із з аявою про надання статусу бі женця. В заяві, зокрема, вказав , що за віросповіданням христ иянин, але одружився на мусул ьманці, що за словами заявник а, заборонено законодавством Нігерії з 2001 року. В заяві тако ж вказав, що до травня 2003 року з находився у в' язниці, доки й ого родичі не викупили його. З азначив також, що дружина нар одила йому дитину, але її місц езнаходження йому не відоме.

На співбесіді 20 вересня 2005 ро ку заявник повідомив, що прич иною виїзду з Нігерії є зміна віросповідання. Так, заявник зазначив, що його дівчина є му сульманкою та її батьки прот и їхніх відносин. На співбесі ді вказав, що його дівчину вби ли та в нього нема гарантій за своє життя.

Відтак, суд звертає увагу н а суперечливість тверджень П озивача, адже в заяві він стве рджував, що був одружений і ма в дитину, в той же час на співб есіді розповідав про дівчину мусульманку, яку вбили.

31 січня 2006 року Управлінням м іграційної служби у місті Ки єві було складено висновок п ро доцільність відмови в над анні статусу біженця громадя нин Нігерії ОСОБА_1 та 27 чер вня 2006 року Державним комітет ом України у справах націона льностей та міграцій було пр ийнято відповідне рішення № 618 про відмову у наданні стату су біженця Позивачу.

29 жовтня 2007 року Постановою Ш евченківського районного су ду міста Києва було визнано п ротиправним та скасовано ріш ення Державного комітету Укр аїни у справах національност ей та релігій № 618 від 27 червня 200 6 року та зобов' язано останн ього повторно розглянути зая ву ОСОБА_1 з дотриманням п роцедури, встановленої закон одавством.

На співбесіді 18 грудня 2007 ро ку громадянин Нігерії ОСОБ А_1 вказав, що країну своєї гр омадянської належності поки нув через переслідування на релігійному ґрунті, посилаюч ись на те, що його переслідува ли мусульмани-терористи чере з те, що він християнин. На спі вбесіді він зазначив, що в Ніг ерії, у штаті, де він проживав 90 % населення були мусульмани і лише 10 % християни.

Водночас в судовому засіда нні 10 березня 2009 року Позивач з азначив, що 40-50% населення, які п роживають у його штаті - христ ияни.

14 лютого 2008 року Управлінням міграційної служби в місті К иєві складено висновок про д оцільність відмови в наданні статусу біженця громадянину Нігерії ОСОБА_1 у зв' язк у з тим, що заявник до інцидент ів із застосуванням фізичног о насильства, які пов' язані із расовою, національною, рел ігійною приналежністю, політ ичними поглядами не причетни й.

5 травня 2008 року Державним ко мітетом України у справах на ціональностей та релігій при йнято рішення № 255-08 про відмову в наданні статусу біженця гр омадянину Нігерії ОСОБА_1 .

Підставою для відмови стал а відсутність обґрунтованих побоювань стати жертвою пер еслідувань за ознаками раси, віросповідання, національно сті, громадянства (підданств а), належності до певної соціа льної групи або політичних п ереконань.

Як вказано у висновку голов ного спеціаліста відділу у с правах біженців щодо відмови у наданні статусу біженця гр омадянину Нігерії ОСОБА_1 , заявник вказав, що його друж ина народила дитину, але її мі сцезнаходження йому невідом е. В судовому засіданні 10 бере зня 2009 року Позивач зазначив, що у нього є дитина, але, водно час, не надав жодних доказів н а підтвердження цього факту. Під час проходження співбес іди в Управлінні міграційної служби в місті Києві заявник повідомив, що його дівчина (а не дружина) мусульманка, стає християнкою, але її батьки пр оти, а згодом повідомляє, що ді вчину взагалі вбили. У заяві в ід 20 квітня 2004 року та на співбе сіді 6 травня 2004 року ОСОБА_1 взагалі не згадує про дівчин у, а говорить лише про релігій ні проблеми в Нігерії, але кон кретних фактів релігійних пе реслідувань не вказав.

Відповідно до абзацу 5 стат ті 10 Закону України «Про біжен ців»№ 2557-III від 21 червня 2001 року (на далі - ЗУ «Про біженців») ста тус біженця не надається осо бі яка вчинила злочин проти м иру, воєнний злочин або злочи н проти людства і людяності, я к їх визначено у міжнародном у праві; яка вчинила тяжкий зл очин неполітичного характер у за межами України до прибут тя в Україну з метою набуття с татусу біженця, якщо таке дія ння віднесено Кримінальним к одексом України до тяжких зл очинів; яка винна у вчиненні д ій, що суперечать меті та прин ципам Організації Об'єднаних Націй; стосовно якої встанов лено, що умови, передбачені аб зацом 2 статті 1 цього Закону, в ідсутні; яка до прибуття в Укр аїну була визнана біженцем а бо отримала притулок в іншій країні; яка до прибуття в Укра їну з наміром набути статусу біженця перебувала в третій безпечній країні. Дія цього а бзацу не поширюється на діте й, розлучених з сім'ями, а тако ж на осіб, які народилися чи по стійно проживали на територі ї України, а також їхніх нащад ків (дітей, онуків).

Під біженцем, відповідно до положень статті 1 Закону розу міється особа, яка не є громад янином України і внаслідок ц ілком обґрунтованих побоюва нь стати жертвою переслідува нь за ознаками раси, віроспов ідання, національності, гром адянства (підданства), належн ості до певної соціальної гр упи або політичних переконан ь, перебуває за межами країни своєї громадянської належно сті та не може користуватися захистом цієї країни або не б ажає користуватися цим захис том внаслідок таких побоюван ь, або, не маючи громадянства ( підданства) і перебуваючи за межами країни свого поперед нього постійного проживання , не може чи не бажає повернути ся до неї внаслідок зазначен их побоювань.

Зважаючи на Загальнодержа вну програму адаптації закон одавства України до законода вства Європейського Союзу, с уд вважає за необхідне зазна чити, що згідно з пунктом 5 ста тті 4 Директиви Ради Європейс ького Союзу «Щодо мінімальни х стандартів для кваліфікаці ї громадян третіх країн та ос іб без громадянства як біжен ців або як осіб, що потребують міжнародного захисту за інш ими причинами, а також суті за хисту, що надається»від 27 квіт ня 2004 року №8043/04 заяви є обґрунто ваними, якщо виконуються так і умови:

- заявник зробив реальну спр обу обґрунтувати свою заяву;

- усі важливі факти, що були в його розпорядженні, були над ані, і було задовільне поясне ння відносно будь-якої відсу тності інших важливих фактів ;

- твердження заявника є зроз умілими та правдоподібними і не протирічать конкретній т а загальній інформації за йо го справою;

- заявник подав свою заяву п ро міжнародний захист як мож ливо раніше, якщо заявник не з може довести відсутність пов ажної причини для подання та кої заяви;

- встановлено, що в цілому за явник заслуговує довіри.

В судовому засіданні Позив ачем та його представником н е надано аргументованих та о бґрунтованих пояснень з урах уванням вищевикладених крит ерії про причини, з яких Позив ач не може повернутися в краї ну своєї громадянської належ ності. Зважаючи на це, та врахо вуючи інформацію надану сами м Позивачем, не підтверджуєт ься наявність умов, передбач ених абзацом 2 статті 1 Закону.

Таким чином, суд приходить д о висновку, що наявність в Ніг ерії, на думку Позивача, певни х переслідувань громадян, не може бути ствердженням того , що такі переслідування мали місце відносно нього.

Посилання Позивача на те, щ о при його поверненні на Бать ківщину можуть мати місце об ґрунтовані побоювання зазна ти переслідування, суд не мож е прийняти до уваги, оскільки вони не підтверджуються нія кими достовірними доводами і носять характер припущення.

Суд також звертає увагу сто рін на те, що до правоохоронни х органів Позивач не звертав ся, жодних фактів переслідув ань або утисків на свою адрес у не надав. Він не перебувала н і в яких організаціях (політи чних, громадських, військови х). До інцидентів із застосува нням фізичного насильства, я кі були б пов' язані з її расо вою, національною, релігійно ю належністю, політичними по глядами, причетним не був. Зах оди адміністративного вплив у до ОСОБА_1 не застосовув ались і до кримінальної відп овідальності в Нігерії не пр итягувався.

Таким чином, Позивач не дов ів, що його подальше перебува ння у країні походження або п овернення до неї реально заг рожує його життю та свободі і така ситуація склалася внас лідок переслідування цієї ос оби за ознакою раси, віроспов ідання, національності, гром адянства, належності до певн ої соціальної групи або полі тичних переконань.

Суд враховує те, що ситуаці я виникнення цілком обґрунто ваних побоювань переслідува ння може скластися як під час знаходження людини у країні свого походження (у цьому вип адку особа залишає країну у п ошуках притулку), так і під час знаходження людини в інозем ній державі, через деякий час після від'їзду з країни поход ження (тобто ситуація в країн і походження змінилася після від'їзду, породжуючи серйозн у небезпеку для заявника), або може ґрунтуватися на діях са мого заявника після його від 'їзду, коли повернення до краї ни походження стає небезпечн им. Водночас, таке цілком обґр унтоване побоювання повинно існувати в теперішній час.

Оскільки Відповідач діяв в межах повноважень та у спосі б, що передбачені Конституці єю та законами України, в тому числі положеннями Закону Ук раїни «Про біженців», підста ви для визнання його дій непр авомірними відсутні.

Таким чином, Позивач не на дав суду належних доказів, як це передбачено частиною 1 ста тті 11 Кодексу адміністративн ого судочинства України, в як ій зазначено, що розгляд і вир ішення справ в адміністратив них судах здійснюється на за садах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду с воїх доказів і у доведенні пе ред судом їх переконливості, а також частиною 1 статті 71 Код ексу адміністративного судо чинства України, в якій зазна чено, що кожна сторона повинн а довести ті обставини, на яки х ґрунтуються її вимоги та за перечення.

За таких обставин суд при ходить до висновку, що обстав ини, якими обґрунтовуються в имоги Позивача, щодо скасува ння Рішення Державного коміт ету України у справах націон альностей та релігій № 255-08 від 5 травня 2008 року та зобов' язан ня Відповідача прийняти ріше ння про надання Позивачу ста тусу біженця - Позивачем не д оведено.

Виходячи з меж заявлених по зовних вимог, системного ана лізу положень чинного законо давства України та матеріалі в справи, суд дійшов висновку , що викладені в позовній заяв і доводи Позивача є необґрун тованими, а тому в задоволенн і позовних вимог слід відмов ити повністю.

На підставі викладеного, ке руючись статтями 2, 6, 7, 17, 94, 99, 100, 158-163, 167 , 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружн ий адміністративний суд міст а Києва,-

П О С Т А Н О В И В

У задоволенні адм іністративного позову - від мовити повністю.

Постанова, відповідн о до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинс тва України, набирає законно ї сили після закінчення стро ку подання заяви про апеляці йне оскарження, встановленог о цим Кодексом, якщо таку заяв у не було подано.

Постанова може бути о скаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти д нів з дня її проголошення за п равилами, встановленими стат тями 185-187 Кодексу адміністрат ивного судочинства України, шляхом подання через суд пер шої інстанції заяви про апел яційне оскарження з наступни м поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апе ляційна скарга може бути под ана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарж ення, якщо скарга подається у строк, встановлений для пода ння заяви про апеляційне оск арження.

Головуюча суддя Н. Є. Блажівська

Судді К. С. Винокуров

О. В. Кротюк