Постанова

від 20.06.2013 по справі 48/467

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2013 р. Справа№ 48/467

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Іоннікової І.А.

Кропивної Л.В.

за участю секретаря судового засідання Шалівського В.О.

за участю представників

від позивача: Цурка Н.О. - дов. від 06.02.2013 року № 91/2013/02/06-12

від відповідача: Губанова К.Г. - дов. від 19.06.2013 року № 73

Комарова Л.М. - дов. від 19.06.2013 року № 73

розглянувши апеляційну скаргу Житлово - будівельного кооперативу ,,Шовковик - 6" на рішення господарського суду м. Києва від 13.05.2013 року

у справі № 48/467 (суддя Бойко Р.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства ,,Київенерго"

до Житлово - будівельного кооперативу ,,Шовковик - 6"

про стягнення 85 154,23 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 13.05.2013 року позов було задоволено частково.

Стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу ,,Шовковик - 6" (02218, м. Київ, просп. Генерала Ватутіна, 8-А, ідентифікаційний код 22873616) на користь Публічного акціонерного товариства ,,Київенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) основний борг у розмірі 55 567 (п'ятдесят п'ять тисяч п'ятсот шістдесят сім) грн. 91 коп., пеню у розмірі 4 715 (чотири тисячі сімсот п'ятнадцять) грн. 80 коп., інфляційну складову боргу у розмірі 16 630 (шістнадцять тисяч шістсот тридцять) грн. 77 коп., 3% річних у розмірі 3 674 (три тисячі шістсот сімдесят чотири) грн. 39 коп., державне мито у розмірі 805 (вісімсот п'ять) грн. 90 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 223 (двісті двадцять три) грн. 35 коп. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду Житлово - будівельний кооператив ,,Шовковик - 6" звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 13.05.2013 року по справі № 48/467 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги апелянт мотивує тим, що рішення було прийнято на основі неповного дослідження матеріалів справи, неналежної оцінки доказів, а також судом невірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2013 р. порушено апеляційне провадження у справі № 48/467.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2013р., в зв'язку з перебуванням судді Майданевича А.Г. у відпустці, було змінено склад колегії та сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 48/467 наступний склад колегії: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді - Іоннікова І.А., Кропивна Л.В.

Під час апеляційного провадження представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги, представник позивача просила залишити рішення Господарського суду м. Києва без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Згідно з ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 01.01.2001 р. між АЕК ,,Київенерго" назву якої змінено на Публічне акціонерне товариство ,,Київенерго" (енергопостачальна організація) та ЖБК ,,Шовковик - 6" (абонент) було укладено договір № 1220008 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до пункту 2.2.1 якого енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості і обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору.

Абонент, відповідно до пунктів 2.3.1, 2.3.2 договору, зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення, своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії і виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору.

Зокрема, додатком №4 до договору сторони погодили, що абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду та платіжну вимогу - доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду (п.2 додатку). Сплату за вказаними в п. 2 Договору документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця (п.3 додатку).

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом про стягнення з відповідача суми основного боргу, яка виникла за договором в сумі 55 567,91 грн., інфляційної складової боргу в розмірі 19 633,15 грн., трьох відсотків річних в сумі 3 674,39 грн., пені в сумі 6 278,78 грн., мотивуючи позов порушенням відповідачем умов договору та невиконанням своїх зобов'язань щодо сплати коштів за використану теплову енергію, внаслідок чого виникла вищевказана заборгованість за період з 01.12.2006 р. по 01.12.2009 р., та яка підтверджується відомостями обліку спожитої теплової енергії, обліковими картками (табуляграмами) та довідкою про надходження коштів.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано частково задоволено позовні вимоги, виходячи з наступного.

Згідно статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також, дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. На перше місце серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків законодавець ставить договори, як складний юридичний факт побудований на основі волевиявлення сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частина 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначає, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно п.п. 2.3.2. договору відповідач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати, в обсягах та в термін, що передбачені в додатку 4 до договору.

Позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором, що підтверджується відомостями обліку спожитої теплової енергії, обліковими картками (табуляграмами). Згідно матеріалів справи, за період з 01.12.2006 р. по 01.12.2009 р., у відповідача виникла заборгованість по договору, розмір якої становить 55 567,91 грн.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Апеляційна скарга мотивована, зокрема, тим, що заявлена позивачем до стягнення сума основного боргу виникла внаслідок різниці в тарифах, а тому у відповідача відсутній обов'язок з її відшкодування.

Однак, зобов'язання відповідача з оплати за поставлену теплову енергію виникло саме на підставі договору № 1220008 від 01.01.2001 р. і обов'язок по його виконанню в силу положень договору та норм законодавства України в залежність від можливості в подальшому відшкодування третіми особами частини вартості спожитої теплової енергії не ставиться.

Спори щодо формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, а також відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із затвердженням цін/тарифів на ЖКП нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, вирішуються в судовому порядку, але не стосується предмета цього позову, а тому наведені доводи не містять підстав для звільнення відповідача від обов'язку сплачувати послуги.

Так, згідно з пунктом 2.1 договору при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені ним, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією.

Згідно п. 2 ч. ,,а" ст. 28 Закону України ,,Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчого органу сільської, селищної, міської ради (в даному випадку - Київської міської ради) віднесене встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання визначає Закон України ,,Про теплопостачання".

Відповідно до положень ст.1 Закону України ,,Про теплопостачання" тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Згідно ч.3 ст.20 Закону України ,,Про теплопостачання" тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно п.2 ч.1 ст.7 Закону України ,,Про житлово-комунальні послуги" до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Тобто до повноважень Київської міської державної адміністрації як виконавчого органу Київської міської ради, згідно п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України ,,Про житлово-комунальні послуги", ст. 20 Закону України ,,Про теплопостачання" та п. 2 ч. ,,а" ст. 28 Закону України ,,Про місцеве самоврядування в Україні", на момент існування спірних правовідносин були віднесені повноваження встановлювати ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги, тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, позивач просив суд стягнути на свою користь пеню в розмірі 6 278,78 грн., інфляційні збитки у розмірі 19 633,15 грн. та 3 674,39 грн. - три відсотки річних.

Судом першої інстанції було частково задоволені позовні вимоги в цій частині, та стягнуто з відповідача пеню у розмірі 4 715, 80 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 16 630, 77 грн., 3% річних у розмірі 3 674,39 грн., з чим погоджується судова колегія з наступних підстав.

Пунктом 3.5 додатку №4 до договору сторони визначили, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду, енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

З поданого позивачем розрахунку вбачається, що пеня у розмірі 6 278,78 грн., нараховану на суму заборгованості, що виникла в періоді з 01.12.2006 р. по 01.12.2009 р., без врахування положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до яких нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За перерахунком суду першої інстанції за прострочення виконання зобов'язання з оплати поставленої теплової енергії з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені у розмірі 4 715,80 грн. за період з 26.06.2009 р. по 25.12.2009 р.

Також, позивач просить стягнути інфляційну складову боргу у розмірі 19 633,15 грн. та 3% річних у розмірі 3 674,39 грн., нараховані за період прострочення з грудня 2006 р. по листопад 2009 р. включно.

Із поданого розрахунку вбачається, що позивачем неправомірно не враховані індекси інфляції за липень, серпень 2008 р., липень, серпень 2009 р., які мають від'ємне значення, а тому з урахуванням викладеного за перерахунком суду першої інстанції розмір інфляційної складової боргу становить 16 630,77 грн.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, перевіривши правильність перерахунку судом першої інстанції штрафних санкцій, дійшла висновку про те, що вказані суми були визначені вірно.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Житлово - будівельного кооперативу ,,Шовковик - 6" на рішення господарського суду м. Києва від 13.05.2013 року по справі № 48/467 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 13.05.2013 року по справі № 48/467 - залишити без змін.

3. Справу № 48/467 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набуває чинності з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 21.06.2013 р.

Головуючий суддя Гаврилюк О.М.

Судді Іоннікова І.А.

Кропивна Л.В.