Ухвала

від 06.06.2013 по справі 2а-12994/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-12994/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Мамчура Я.С. та Шостака О.О.,

при секретарі - Доник М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 04 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків та Міністерства доходів і зборів України про скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про результати розгляду скарги,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2011 року ТОВ «АТ Каргілл» звернулося до суду з позовом, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків ДПС (правонаступником якого є Міжрегіональне головне управління Міністерства доходів і зборів України - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків) від 13 квітня 2011 року № 000090700 та № 0000110700, а також рішення Державної податкової служби України (правонаступником якої є Міністерства податків і зборів України) від 30 серпня 2011 року № 15726/6/25-0115.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 04 квітня 2013 року в задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що правомірно сформував податковий кредит, а тому у відповідача були відсутні підстави для винесення оскаржуваних рішень.

Під час судового засідання представники позивача підтримали свою апеляційну скаргу та просили суд її задовольнити з підстав, викладених в ній.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та просив суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що судом першої інстанції було винесено законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування - відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ТОВ «АТ Каргілл» - залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 04 квітня 2013 року - без змін виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що Міжрегіональне головне управління Міністерства доходів і зборів України - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків провело позапланову невиїзну перевірку ТОВ «АТ Каргілл» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин за 2009-2010 роки, про що складено акт від 28 березня 2011 року № 106/42-20/7/20010397.

На підставі вказаного акту перевірки були винесені податкове повідомлення-рішення від 13 квітня 2011 року № 000090700, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 62104220 грн. 70 коп. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3178230 грн. 34 коп., а також податкове повідомлення-рішення від 13 квітня 2011 року № 0000110700, яким позивачу зменшено від'ємне значення податку на додану вартість на 9190967 грн. 74 коп.

У зв'язку з адміністративним оскарженням вказаних податкових повідомлень-рішень, було також винесене рішення про результати розгляду скарги від 30 серпня 2011 року № 15726/6/25-0115, яким скаргу позивача залишено без задоволення.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями податкових органів ТОВ «АТ Каргілл» звернулося до суду з позовом про їх скасування.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «АТ Каргілл» суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було проведено перевірку позивача з порушенням встановленого порядку, однак такі порушення не вплинули на результати перевірки.

Заперечень щодо вказаного висновку суду першої інстанції апеляційна скарга позивача не містить.

При розгляді та вирішенні даної справи суд першої інстанції також виходив з того, що факт призначення перевірки ТОВ «АТ Каргілл» на підставі постанови слідчого в даному випадку, відповідно до п. 86.9 ст. 86 ПК України, не створює перешкод у винесенні податкових повідомлень-рішень за результатами її проведення.

У відповідності до п. 86.9 ст. 86 ПК України (тут та надалі норми Податкового кодексу України зазначені у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

На думку позивача вказана норма права забороняє податковому органу приймати податкові повідомлення-рішення на підставі акту перевірки від 28 березня 2011 року № 106/42-20/7/20010397 до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду у кримінальній справі, під час розслідування якої було призначено перевірку.

З метою вірного розуміння та застосування вказаної норми права необхідно враховувати також інші положення Податкового кодексу України, що регулюють правовідносини між податковим органом та платниками податків у разі порушення кримінальної справи у зв'язку з вчиненням кримінального злочину.

Згідно п. 58.4 ст. 58 ПК України у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом. Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами. Абзац другий цього пункту не застосовується, коли податкове повідомлення-рішення надіслане (вручене) до порушення кримінальної справи.

Зазначена норма права вказує на те, що податковий орган складає податкове повідомлення-рішення про визначення податкових зобов'язань юридичній особі, щодо керівника якої було порушено кримінальну справу за ст. 212 КК України (ухилення від сплати податків), виключно після набрання законної сили обвинувальним вироком або постановою про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Обмежень щодо винесення податкового повідомлення-рішення відносно контрагентів юридичної особи, щодо керівника якої порушено кримінальну справу за ст. 212 КК України, навіть якщо про порушення вимог податкового законодавства таким контрагентом стало відомо під час розслідування відповідної кримінальної справи, положення п. 58.4 ст. 58 ПК України - не містять.

Так само у вказаній нормі права не міститься заборони приймати податкові повідомлення-рішення щодо контрагентів юридичної особи, за фактом створення чи відносно керівника якої порушено кримінальну справу за ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво).

Згідно п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до пп. 102.2.2. п. 102.2 ст. 102 ПК України грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у частині першій цієї статті, якщо посадову особу платника податків (фізичну особу - платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов'язання або у кримінальній справі винесено рішення про її закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили.

Згідно вказаних норм права податкове зобов'язання може бути визначене податковим органом без обмеження строком давності лише тому платнику податків, відносно керівника якого набрав законної сили вирок суду у кримінальній справі про визнання винним в ухиленні від сплати податків або постанова про закриття кримінальної справи з нереабілітуючих підстав.

Можливість нарахування податкових зобов'язань контрагентам платника податків, відносно керівника якого кримінальну справу про ухилення від сплати податків було завершено після спливу 1095 днів, положеннями ст. 102 ПК України - не передбачено.

Таким чином, позбавлення податкового органу права на винесення податкових повідомлень-рішень відносно ТОВ «АТ Каргілл» на підставі акту від 28 березня 2011 року № 106/42-20/7/20010397 до прийняття рішення у відповідній кримінальній справі може призвести до неможливості визначення позивачу податкових зобов'язань з підстав закінчення строку давності.

Проаналізувавши п. 86.9 ст. 86 ПК України в сукупності з п. 58.4 ст. 58 та п. 102.1, п. 102.2 ст. 102 ПК України колегія суддів дійшла висновку про те, що податкове повідомлення-рішення за результатами проведення перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду лише щодо того платника податку, стосовно посадової особи якого було порушено кримінальну справу за ст. 212 КК України.

Натомість по відношенню до контрагентів суб'єкта господарювання, відносно керівника якого розпочато оперативно-розшукову діяльність або досудове слідство, постанова про призначення перевірки є податковою інформацією у розумінні пп. 14.1.171 п. 14.1 ст. 14 ПК України, що була отримана у відповідності до пп. 72.1.5 ПК України, яка свідчить про можливе порушення вимог податкового законодавства та, згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, може бути підставою для призначення позапланової перевірки.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що акт перевірки від 28 березня 2011 року № 106/42-20/7/20010397 може бути одночасно використаний як доказ у кримінальній справі, так і в якості підстави для винесення податкових повідомлень-рішень від 13 квітня 2011 року № 000090700 та № 0000110700.

Правильність зазначених висновків колегії суддів підтверджується також змінами, що були в подальшому внесені до п. 86.9 ст. 86 ПК України.

Підставою для відмови в задоволенні вимог ТОВ «АТ Каргілл» було також те, що документи, надані позивачем на підтвердження фактичного здійснення господарської операцій, оформлені з порушенням ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Судом встановлено, що під час проведення перевірки ТОВ «АТ Каргілл» податковим органом було виявлено, що відносно контрагентів-продавців та контагенітв, що надавали послуги позивачу, а саме - ТОВ «Альянс-Співдружність», ТОВ «Інтер Інвест-Агро Сервіс», ТОВ «Агро Бум», ТОВ «Сібаріт», ПП «Меліта-Агро», ТОВ «Агро-Донбас», ТОВ «Промспецторг», ТОВ «КБ «Агро», ПП «Промтехресурс-АТ», ПП «Катерс-В»,ТОВ «Украгрорезерв», ТОВ «Агроанкорекспорт», ТОВ «Грінвест», ПМП «Каштан», ТОВ «ТК «Грейн Корн», ПП «Авант», ТОВ «МінЗерноТранс», ТОВ «Ніке Компанія», ТОВ «СК «Спарта», ТОВ «Агро-Статус», ТОВ «Агровест УК», ТОВ «Інфостар», ПП «Мартрейд», ТОВ «Рост-Інвест-Агро», ФОП ОСОБА_2, ТОВ «Стандарт», ТОВ «УКРФОРВАРД», ПП «Астра БП», податковими органами за місцем їх реєстрація були складені акти перевірки, зі змісту яких вбачається неможливість здійснення вказаними суб'єктами господарювання фінансово-господарських операцій.

Також під час проведення перевірки позивача було встановлено, що ПП «Інвестюгагротранс», ТОВ «СП «РАДОНІС», ТОВ «Агротрейд», СТОВ «ім. С.М. Кірова», ПП «СКИФ-ПА», ПП «ГРАУНД», ТОВ «ДОНЕЦКАГРО-МАРКЕТ», ФОП ОСОБА_3, ТОВ «РІВНЕНСЬКИЙ ХПП», ТОВ «ТЕХНОАГРОІНВЕСТ», ВП «ДОНЕЦЬКИЙ ТЕХНІКУМ ЛУГАНСЬКОГО НАУ», ЗАТ «СКАДОВСЬКЕ ХПП», ТОВ «УКРАЇНСЬКА ЗЕРНОВА ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ», ТОВ «ЧУГУЄВО», ТОВ «ФІРМА "АГРОХІМПРОДУКТ, ЛТД», ПП «КОМЕРЦІЙНА ФІРМА ПАНДОРА», ПП «РЕГІОНИ», ТОВ «АГРО-ВЄЛЄС», ПП «АГРО-КОЛОС», ПП «СЕРПЕНЬ - 2003», ТОВ «ЕКОТЄХ», ТОВ «ТЕХНОПОЛІС-Л», ТОВ «КРИМЗЕРНОТРАНС», ТОВ «ТЗК», ТОВ «ТД «СХІД-ОЙЛ ГРУП», ПП «НВП «НОРМА - ХІМ», ТОВ «БЛАГОВІЩЕНСЬКИЙ-ЗЕРНОПРОДУКТ», ТОВ «ЗЕРНОКОМПЛЕКС «СИВАШ», ТОВ «ІНТЕРСАНА», ПП «ТРАНСАГРОГРУПП», ПП «ЗОЛОДАР», ПВКФ «СТАЛКЕР-ДВА», ТОВ «ТОКМАК-ЗЕРНОПРОДУКТ», ПП «ГАРМАН ТРАНС», ТОВ «АРТЕМА-9», ТОВ «СТАРАГРО-М», ПП «АНІКА ГРУП», ПП «ЮГ ЗЕРНО-ТРЕЙД», ТОВ «ЖЕМАР», ТОВ «СТАНДАРТ», ТОВ «ЭКРАН», ТОВ «АГРО-ЛЕОН», ПП «ВТФ"АГРОСТАНДАРТ», ТОВ "КФ «АГРОСВІТ», ТОВ «ПІВНІЧНО-СХІДНА КОМПАНІЯ «СУМИ АГРО», ТОВ «ПРОМПРОДТЕХПОСТАВКА», ТОВ «ТРАНСКОМ-ЮГ», ПП «ТАВРІЯ-АГРО-Н», філія «ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР ДП З 100% ІНОЗЕМНОЮ ІНВЕСТИЦІЄЮ «СІМЕНС УКРАЇНА», ВАТ «КАХОВСЬКЕ САТП-2107», ТОВ «РОЗЕТКА. УА», ТОВ «СЕМТЕК ІНДУСТРІ», ПСП «КОМСОМОЛЕЦЬ», ПП «ЕЛЕКТРОПРОММАШ», ПП «ІНТЕГРАЦІЯ», ТОВ «ІНТЕРПЕЙНТ», ТОВ «СКІФ», ТОВ «ЕОЛ», ТОВ «ДОН-АГРОТРЕЙД», ТОВ «ТЕХМАШГРУПП», ТОВ «АГРОСКІФ», ТОВ «АВАЛОН-АГРО», ТОВ «ІНТЕРАГРО-СОЮЗ», ТОВ «АНТОЛ-АГРО», ТОВ «АГРАНАТ», ПП «ЩЕДРО-КОМ», ТОВ «АГРОМЕДІУМ», ТОВ «МОДУЛЬ-КОНЦЕПТ», ТОВ «ГЕОРГІОС», ФОП ОСОБА_5, ТОВ «ЗЕРНОВА КОМПАНІЯ «ТЕРРА» та ТОВ «РЄАЛДІ» не подали податкових декларацій з податку на додану вартість за період, в якому здійснювалися операції з ТОВ «АТ Каргілл» або подали таку декларацію, проте не відобразили податкових зобов'язань по операціях з позивачем. Щодо частини вказаних контрагентів було складено акти перевірок, за якими суму задекларованих зобов'язань по правовідносинах з ТОВ «АТ Каргілл» було зменшено.

З огляду на вказані обставини податковим органом було зроблено висновок про неправомірність формування позивачем податкового кредиту за операціями з перерахованими контрагентами.

У відповідності до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», норми якого були чинними на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Із вказаної норми права вбачається, що обов'язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг.

Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту підлягає перевірці фактичне придбання товару чи отримання послуги.

Отже, з метою спростування висновків податкового органу про неправомірне формування податкового кредиту позивачу необхідно було надати копії документів, які можуть підтвердити фактичне отримання товару чи послуг від своїх контрагентів.

ТОВ «АТ Каргілл» надало до суду першої інстанції копії договорів із зазначеними контрагентами, податкових накладних, актів надання послуг, видаткових накладних, накладних, рахунків, рахунків на оплату договорів складського зберігання сільськогосподарської продукції, договорів про надання транспортно-експедиторських послуг, складських квитанцій на зерно та вантажно-митних декларацій, які на думку позивача, підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Надаючи оцінку вказаним доказами суд першої інстанції вірно встановив, що в більшій частині наданих позивачем документів - рахунках-фактурах та рахунках на оплату в графі «Виписав(ла)», накладних в графах «Здав» та «Прийняв», «Відпустив» та «Одержав», видаткових накладних в графах «Відвантажи(ла)», «Отримав(ла)», рахунках в графі де має мітитися підпис відповідальної особи скріплений печаткою з зазначенням її даних, актах надання послуг в графах «Від Виконавця» та «Від замовника», містяться лише підписи та печатки підприємств без зазначення посад та відомостей про осіб, які їх підписали.

З огляду на відсутність таких відомостей колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було зроблено вірний висновок про те, що надані позивачем на підтвердження фактів здійснення поставки товару та отримання послуг первинні документи оформленні з порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Також судом першої інстанції було вірно встановлено, що в наданих позивачем товарно-транспортних накладних в графах, де мають міститися підпис та дані особи, яка прийняла товар не зазначено дані та посаду особи, яка прийняла товар, а також документ на підставі якого вона діяла, а частина з них взагалі не містить підпису та печатки підприємства, яке прийняло товар.

Під час апеляційного розгляду справи вказані висновки суду першої інстанції спростовані не були.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позивач не підтвердив належними доказами правомірність своїх дій щодо формування податкового кредиту за операціями із вище переліченими контрагентами.

Посилання представника позивача на те, що судовими рішеннями підтверджено факт подачі податкової звітності частиною контрагентів є необґрунтованими, адже вказана обставина не звільняє ТОВ «АТ Каргілл» від обов'язку підтвердити виконання сторонами своїх зобов'язань за відповідними договорами документами первинного бухгалтерського обліку, складеними з дотриманням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Таким чином, постанова суду від 04 квітня 2013 року щодо відмови в задоволенні вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 13 квітня 2011 року № 000090700 та № 0000110700 є законною та обґрунтованою.

Також судом першої інстанції було прийнято правильне рішення про відмову в задоволенні вимог про скасування рішення від 30 серпня 2011 року № 15726/6/25-0115.

Вказане рішення було винесене за результатами адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень від 13 квітня 2011 року № 000090700 та № 0000110700.

Таке рішення за своїм змістом не належать ні до нормативно-правових актів, а ні до правових актів індивідуальної дії. Вказаним рішеннями не вирішувалося питання про надання позивачу певних прав чи про створення для нього обов'язків, ними не зобов'язано позивача вчиняти дії чи утриматися від їх вчинення, а також не зобов'язано інших осіб вчиняти певні дії на користь позивача чи утримуватися від дій, які завдають шкоди його правам та інтересам.

Згідно п. 56.1 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Рішенням контролюючого органу, яке може бути оскаржене платником податків до суду, є рішення, прийняте за результатами перевірки правомірності дій такого платника податків щодо декларування та сплати податкових зобов'язань.

Натомість рішення про результати розгляду скарги спрямоване на перевірку правомірності дій податкового органу, який виніс рішення, що є предметом адміністративного оскарження.

Орган, що розглядає скаргу у таких правовідносинах не виступає контролюючим органом по відношенню до платника податків.

Відтак, рішення органів податкової служби про результати розгляду скарги не належить до рішень контролюючого органу, які, згідно п. 56.1 ст. 56 ПК України, можуть бути оскаржені платником податків в судовому порядку.

Отже, судом першої інстанції було зроблено вірний висновок про те, що рішення від 30 серпня 2011 року № 15726/6/25-0115 безпосередньо не впливає на права, інтереси та обов'язки позивача, що згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, є підставою для відмови в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги ТОВ «АТ Каргілл» не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 04 квітня 2013 року, та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне і обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ТОВ «АТ Каргілл» - залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 04 квітня 2013 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

В задоволенні апеляційної скарги Товариства обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» - відмовити.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 04 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді Я.С. Мамчур

О.О. Шостак

Ухвала складена в повному обсязі 19 червня 2013 року.

Головуючий суддя Горяйнов А.М.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.