Ухвала

від 25.06.2013 по справі 5020-1079/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

УХВАЛА

25 червня 2013 року справа № 5020-1079/2012

за скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Нефтіда» на дії Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Севастополі у справі №5020-1079/2012 за позовом прокурора Ленінського району міста Севастополя

(99011, м. Севастополь, вул. Вороніна,11)

в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського,5)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Нефтіда»

(99029, м. Севастополь, просп. Ген. Острякова,25)

про повернення орендованого майна,

суддя Щербаков С.О.

за участю:

прокурора - Джавлах С.М., посвідчення №015173 від 12.03.2013,

представника позивача - не з`явився,

представника відповідача - не з`явився,

представника органу державної виконавчої служби - Бродяни О.А., довіреність б/н від 25.04.2013,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду міста Севастополя перебувала справа №5020-1079/2012 за позовом прокурора Ленінського району м. Севастополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради до товариства з обмеженою відповідальністю «Нефтіда» про повернення орендованого майна.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 10 грудня 2012 року у справі № 5020-1079/2012, залишеним без змін Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.02.2013 позов задоволено, зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю «Нефтіда» звільнити об'єкт нерухомості - будівлю гуртожитку, яка розташована за адресою: м. Севастополь, просп. Ген. Острякова,25, та повернути його Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради за актом прийому-передачі. Також судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

08.04.2013 на адресу господарського суду міста Севастополя надійшла скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Нефтіда» на дії відділу Державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Севастополі у справі №5020-1079/2012, в якій відповідач просить визнати протиправними дії по винесенню постанови від 26.03.2013 ВП №37223718 про відкриття виконавчого провадження та скасувати зазначену постанову. Скарга мотивована тим, що на думку відповідача, органом державної виконавчої служби при винесені оскаржуваної постанови не були дотриманні вимоги щодо її направлення відповідачу та вимоги щодо її форми. Крім того посилався на ті обставини, що державним виконавцем не було перевірено наявність обставин, які виключають здійснення виконавчого провадження, а також на те, що державним виконавцем у вказаній постанові помилково вказаний строк для добровільного виконання рішення, а саме 7 днів замість 15 днів, що на думку відповідача також є порушенням Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою суду від 10.04.2013 було відкладено вирішення питання прийняття до провадження скарги ТОВ «Нефтіда» на дії Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Севастополі у справі №5020-1079/2012 до повернення матеріалів справи №5020-1079/2012 до господарського суду міста Севастополя з суду вищої інстанції.

На адресу господарського суду міста Севастополя з Вищого господарського суду України надійшли матеріали зазначеної справи у зв'язку із закінченням касаційного провадження.

Ухвалою суду від 11.06.2013 прийнято вищевказану скаргу до провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 25.06.2013.

У судовому засіданні 25.06.2013 прокурор просив залишити скаргу без задоволення, надав письмові пояснення, в яких зокрема вказував, що скарга є безпідставною та не підлягає задоволенню, посилаючись на те, що копія постанови про відкриття виконавчого провадження була надіслана державним виконавцем належним чином та у встановленій формі, яка не передбачає штампів та печаток. Крім того вказував, що державним виконавцем було поновлено виконання рішення суду у справі №5020-1079/2012 на підставі подання прокуратури району про поновлення виконавчих дій, оскільки рішення суду по вказаній справі, яким було зобов'язано повернути відповідача орендоване майно було залишено без змін судом касаційної інстанції.

Представник органу державної виконавчої служби в судовому засіданні 25.06.2013 також просив залишити скаргу без задоволення, раніше надав відзив на скаргу, в якому вказував, що оскаржувана постанова була ним винесена з дотриманням вимог передбачених статтями 17,19, 20, 25 Законом України «Про виконавче провадження».

Представники позивача та відповідача в судове засідання 25.06.2013 не з`явились, про дату, час та місце розгляду скарги були повідомлені належним чином, до початку судового засідання від представника відповідача до канцелярії суду надійшла письмова заява про відкладення розгляду скарги у зв'язку із знаходженням представника у відпустці.

З цього приводу слід зазначити таке.

Відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони, серед іншого, мають право на участь в засіданнях господарського суду.

Частина третя вказаної статті зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до частини 1 статті 28 Господарського процесуального кодексу України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють в межах повноважень, наданих їм законодавством та установочними документами, через свого представника.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства організації.

Таким чином, відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Нефтіда» не було позбавлено права направити до суду іншого представника для участі в даному судовому засіданні від імені підприємства.

З врахуванням вищенаведених норм процесуального закону, на думку суду, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду даної заяви відсутні, а заява підлягає розгляду у відсутність представника відповідача (заявника) за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши у судовому засіданні скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Нефтіда» на дії відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Севастополі, суд приходить до висновку що скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

З даною конституційною нормою узгоджується частина 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій України і статус суддів», згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, які набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», в якому детально визначена виконавча процедура, коло осіб, які мають право проводити виконання рішень, їх повноваження, строки та способи виконання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно положень статті 11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

18.02.2013 господарським судом міста Севастополя на виконання рішення господарського суду міста Севастополя від 10.12.2012, яке набрало законної сили 05.02.2013 був виданий наказ про примусове виконання рішення, а саме про зобов'язання ТОВ «Нефтіда» звільнити об'єкт нерухомості - будівлю гуртожитку, яка розташована за адресою: м. Севастополь, просп. Ген. Острякова,25 та повернути його Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради за актом прийому-передачі.

З матеріалів справи, зокрема з наданої представником органу державної виконавчої служби копії постанови про відкриття виконавчого провадження вбачається, що 26.03.2013 старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Севастополі було відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду міста Севастополя від 18.02.2013 у справі №5020-1079/2012, в якій також було запропоновано боржнику у семиденний строк добровільно виконати рішення. Зазначена постанова була відправлена боржнику та стягувачу 26.03.2013 за вих. №2/3/3610 (т.3,а.с. 62).

Згідно акту державного виконавця від 29.03.2013, який був складений у присутності понятих, уповноважений представник ТОВ «Нефтіда» відмовилась отримати вищевказану постанову про відкриття виконавчого провадження, в зв'язку із чим державним виконавцем було зачитано цю постанову та вкладено у двері спірних приміщень гуртожитку, де перебуває відповідач (т.3, а.с. 66).

10.04.2013 постановою державного виконавця виконавче провадження з примусового виконання наказу №5020-1079/2012 було зупинене у зв'язку із надходженням ухвали Вищого господарського суду України №5020-1079/2012 від 01.04.2013 про прийняття касаційної скарги на рішення суду, згідно якої зокрема було зупинено виконання рішення господарського суду міста Севастополя від 10.12.2012 у справі №5020-1079/2012 до закінчення його перегляду в порядку касації (т.3., а.с. 63).

Після касаційного перегляду справи, прокуратурою Ленінського району міста Севастополя на адресу в.о. начальника відділу Державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Севастополі було винесене подання про поновлення виконавчих дій за рішенням суду у справі №5020-1079/2012, яким прокурор вимагав розглянути зазначене подання у 10-денний строк після його одержання, відновивши виконавчі дії по зупиненій постанові, оскільки рішення суду по вказаній справі, яким було зобов'язано повернути відповідача орендоване майно було залишено без змін судом касаційної інстанції (т.3. а.с. 59-60).

Скаржник посилається на те, що органом державної виконавчої служби при винесені оскаржуваної постанови не були дотриманні вимоги щодо її направлення відповідачу та вимоги щодо її форми. Крім того посилався на ті обставини, що державним виконавцем не було перевірено наявність обставин, які виключають здійснення виконавчого провадження, а також на те, що державним виконавцем у вказаній постанові помилково вказаний строк для добровільного виконання рішення, а саме 7 днів замість 15 днів, що на думку відповідача також є порушенням Закону України «Про виконавче провадження».

Частиною 1 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно статті 19 Закону, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: зокрема за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді.

Відповідно до пунктів 3.1.- 3.2. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України за №512/5 від 02.04.2012, примусовому виконанню підлягають виконавчі документи, визначені у статті 17 Закону. Підставою для вжиття заходів примусового виконання рішень є виконавчий документ, який пред'явлений до виконання в установленому Законом порядку.

Частиною 1 статті 25 названого Закону визначено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до частини 5 цієї статті Закону, копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Згідно статті 31 Закону зокрема визначено, що постанова про відкриття виконавчого провадження надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

В той же час, відповідно до частини 4 названої статті Закону, державний виконавець або уповноважена ним особа може особисто вручити документи виконавчого провадження сторонам або іншим учасникам виконавчого провадження під розписку.

Пунктом 1.5.2. вищевказаної Інструкції з організації примусового виконання рішень визначено, що акт - це документ, що підтверджує певні встановлені факти або події.

Як вже зазначалось, 29.03.2013 державним виконавцем був складений акт, в якому було встановлено, що повноважний представник боржника відмовилась від отримання вищевказаної постанови про відкриття виконавчого провадження, в зв'язку із чим державним виконавцем було зачитано цю постанову та вкладено у двері спірних приміщень гуртожитку, де перебуває відповідач - ТОВ «Нефтіда».

Дослідивши зміст вчинених державним виконавцем дій суд приходить до висновку, що права та охоронювані законом інтереси боржника - товариства з обмеженою відповідальністю «Нефтіда» під час здійснення відповідних виконавчих дій не були порушені, оскільки в даному випадку державний виконавець діяв в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, зокрема Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, копія постанови про відкриття виконавчого провадження надсилалась відповідачу, крім того державний виконавець скористався наданим йому Законом правом на можливість особисто вручити боржнику постанову про відкриття виконавчого провадження, а у зв'язку із відмовою отримати цю постанову - скласти відповідний акт.

Також, суд зауважує, що, посилання скаржника на те, що державний виконавець невірно вказав у постанові про відкриття виконавчого провадження строк на добровільне виконання рішення суду не заслуговують до уваги, оскільки у наказі вказується не про виселення боржника, а про звільнення об'єкту нерухомості. Також суд бере до уваги, що на сьогоднішній день наказ господарського суду міста Севастополя від 18.02.2013 боржником не виконаний, та доказів на підтвердження виконання рішення суду боржником у добровільному порядку заявником суду не надано.

Крім того, слід зазначити, що частиною 7 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Також суд звертає увагу на те, що реальне виконання рішення суду сприяє втіленню законів у життя та зміцненню їх авторитету, судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси громадян, окрім того є завершальною стадією судового провадження.

Крім цього, посилання боржника на те, що виконавче провадження було відкрите за наявності ухвали від 14.03.2013 у справі №919/175/13-г про заборону Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради здійснювати дії з відчуження гуртожитку по пр. Ген. Острякова,25 у м. Севастополі, не заслуговують на увагу, оскільки зазначена ухвала стосується заборони відчуження даного майна власником, а не здійснення виконавчих дій.

Крім того, за своєю суттю та правовими наслідками судове рішення має силу закону, хоч при цьому не створює нових правових норм, а лише відновлює порушене право.

Швидке виконання рішення суду є запорукою ефективності правосуддя. Це відображено зокрема і в рішеннях Європейського суду з прав людини, які після ратифікації Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод (1997 рік) стали частиною національного законодавства.

За приписами ст.ст. 33-34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, суд вважає, що при винесені постанови про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду міста Севастополя №5020-1079/2012, відділ державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Севастополі діяв в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, з дотриманням вимог, встановлених статтями 17, 19, 20, 25 Закону та вимог Інструкції з організації примусового виконання рішень, а заявник в порядку статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, не довів суду наявності у нього порушеного права як сторони виконавчого провадження під час відкриття виконавчого провадження, у зв`язку із чим, підстави для задоволення скарги відсутні.

Керуючись статтями 86, 121 2 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Нефтіда» на дії відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Севастополі щодо винесення постанови від 26.03.2013 ВП №37223718 про відкриття виконавчого провадження відхилити.

Суддя С.О. Щербаков