Рішення

від 05.06.2013 по справі 922/1807/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2013 р.Справа № 922/1807/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погореловой О.В

при секретарі судового засідання Кролівець М.О.

розглянувши справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат", м. Жидачів до Приватного сільськогосподарського підприємства "Алма", м. Харків про стягнення 175 574,93 грн. за участю представників сторін:

позивача - Івлєв В.І.

відповідача - Левков В.М., Хлистова В.В.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом в якому просить суд стягнути з відповідача 175574,93 грн. заборгованості, з яких: 163115,86 грн. основний борг, 10382,56 грн. пеня, 2076,51 грн. 2% річних, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору № 44х12, укладеного між сторонами 02.04.2012 року. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

29.05.2013 року до господарського суду від відповідача надійшли заперечення на позов в яких він вказує на те, що сума основної заборгованості складає 147735,86 грн., оскільки були часткові оплати заборгованості. Проти стягнення пені та 3% річних заперечує. В обґрунтування заперечень надав суду платіжні доручення, які свідчать про часткову оплату боргу у розмірі 15380,00 грн.

Суд, дослідивши надані заперечення, долучає їх до матеріалів справи.

Як встановлено судом, у наданих платіжних дорученнях призначення платежу визначено як оплата за договором 35х11 від 01.04.2011 року.

В судовому засіданні 03.06.2013 року представники відповідача повідомили, що у платіжних дорученнях, наданих суду, допущена помилка та насправді оплати були проведені за договором 44х12 від 02.04.2012 року. Інших договорів між сторонами не існує.

Присутній в судовому засіданні представник позивача також підтвердив, що інших договорів між сторонами укладено не було та просив суд відкласти розгляд справи для перевірки надходження платежів.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 03.06.2013 року до 05.06.2013 року до 10:00.

05.06.2013 року до господарського суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій він просить суд стягнути з відповідача 147735,86 грн. заборгованості, 10382,56 грн. пені та 2076,51 грн. 3% річних. Витрати по оплаті судового збору просить суд покласти на відповідача.

Суд, дослідивши заяву та додані до неї документи, вислухавши представника позивача, а також враховуючи те, що, відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, а до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, приймає надану заяву до провадження та продовжує розгляд справи з її урахуванням.

Згідно п. 10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення", результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову (статті 67, 68 ГПК), відстрочку або розстрочку виконання рішення (стаття 121 ГПК).

05.06.2013 року до господарського суду від позивача надійшли заперечення на відзив відповідача.

Суд, дослідивши надані заперечення, долучає їх до матеріалів справи.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

02.04.2012р. між Відкритим акціонерним товариством „Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" (далі за текстом - Позивач) та Приватним сільськогосподарським підприємством „Алма" (далі за текстом - Відповідач) було укладено Договір за № 44x12 (далі за текстом - Договір).

Відповідно до розділу 1 Договору, Постачальник зобов'язується відповідно до умов цього Договору поставити та передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (надалі - Товар), визначений Специфікаціями та накладними, що є невід'ємними частинами цього Договору. Найменування, кількість та ціна Товару, що включає вартість упаковки та маркування, вказуються у накладних до цього договору. Сторони можуть погодити Специфікацію до Договору. Підписання Специфікації свідчить про виникнення між сторонами прав і обов'язків, визначених цим Договором, щодо поставки Товару, однак ціна, кількість та асортимент партії Товару, вказані в Специфікації, є орієнтовними та підлягають уточненню у видаткових накладних на відповідну партію Товару. Загальна сума Договору складає загальну вартість всіх партій Товару, які будуть поставлені за Договором, згідно підписаних накладних до цього Договору. Сторони визначили, що ціна Товару, який буде поставлений відповідно до умов цього Договору, відповідає (дорівнює) звичайній ціні на такий Товар.

На виконання умов вказаного Договору, Позивачем за період з 18.04.2012р. по 05.11.2012р. було передано Відповідачу картон склеєний, на загальну суму 190 235,86 грн. (далі за текстом - Товар).

Частина поставленого Товару, а саме на загальну суму 163 115, 86 грн., оплачена не була. Факт передачі неоплаченого Товару Позивачем Відповідачеві підтверджуються наступними видатковими накладними: № ЦБ 282988 від 05.11.2012р. на суму 42 417,30 грн.; № ЦБ 282989 від 05.11,2012 р. на суму 39 278,56 грн.; № ЦБ 282994 від 05.11.2012р. на суму 35 280,00 грн.; № ЦБ 282995 від 05.11.2012р. на суму 32 760,00 грн.; №ЦБ 282996 від 05.11.2012р. на суму 16 380,00 грн.

Відповідно до п. 3.1 Договору, оплата Товару здійснюється Покупцем за кожну поставлену партію на умовах відстрочування платежу на 14 (чотирнадцять) календарних діб, відповідно до Специфікації до цього Договору, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника.

Проте, відповідачем поставлений товар оплачений не був.

31.01.2013 р. Відповідачем було надано гарантійний лист, з обіцянкою погашати заборгованість частинами з повним виконанням зобов'язання до травня 2013 р. Враховуючи те, що зазначені у гарантійному листі строки Відповідачем не були додержані, 26.02.2013 р. на адресу ПСП „Алма", цінним листом, Позивачем було надіслано претензію, з вимогою сплатити суму боргу у розмірі 187 415,86 грн. Корінець з поштового відділення свідчить, що Контрагентом отримано вказаного листа. У відповідь на претензію Відповідачем було надано гарантійний лист з графіком погашення заборгованості.

Факт наявності боргу також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, підписаним між сторонами 22.03.2013 року.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем до суду надані платіжні доручення, що свідчать про часткову оплату заборгованості за договором , а саме: № 440 від 26.04.2013 року на суму 4380,00 грн., № 453 від 30.04.2013 року на суму 2000,00 грн., № 447 від 16.05.2013 року на суму 3000,00 грн., № 501 від 22.05.2013 року на суму 2500,00 грн., № 518 від 27.05.2013 року на суму 1500,00 грн., № 525 від 29.05.2013 року на суму 2000,00 грн.

Зважаючи на те, що сума боргу у розмірі 4380,00 грн. сплачена відповідачем до подачі позову до суду, а саме 26.04.2013 року, в цій частині позовних вимог суд відмовляє.

Таким чином, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором № 44х12 від 02.04.2012 року на загальну суму 147735,86 грн.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно п. 5.3 договору, у випадку прострочення Покупцем строків оплати Товару Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

За статтями 1 та 3 вказаного Закону, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Вказані норми є імперативними, стягнення неустойки (пені) у разі прострочення грошового зобов'язання може проводитись судом в межах розміру, визначеному законом.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З наявного в матеріалах справи розрахунку пені вбачається, що позивачем розрахунок пені здійснено з урахуванням положень зазначених норм законодавства, та суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення пені у розмірі 10382,56 грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 2076,51 грн. три відсотки річних.

Відповідно до статті 625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 147735,86 грн. основного боргу, 10382,56 грн. пені, 2076,51 грн. три відсотки річних обґрунтовані, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, визнані відповідачем, та є такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 179, 181 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Алма" (61039, м. Харків, вул. О. Шмідта,7, код ЄДР 30291174, р/р 26006840767400 у ХОФ АКБ "Укрсоцбанк" у м. Харкові, МФО 351016) на користь Відкритого акціонерного товариства "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" (81700, Львівська область, м. Жидачів, вул. Фабрична, 4; пошт. адреса: 01013, м. Київ, вул. Деревообробна, 6-В; код ЄДР 00278801, р/р 26004050002251 у ПАТ КБ "Приватбанк" м. Дніпропетровськ, МФО 305299) - 147735,86 грн. основного боргу, 10382,56 грн. пені, 2076,51 грн. три відсотки річних та 3423,89 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

Повне рішення складено 06 червня 2013 року.

Суддя Погорелова О.В.