Постанова

від 02.07.2013 по справі 8пн/5014/3266/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2013 року Справа № 8пн/5014/3266/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е., суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л., розглянув касаційну скаргу ФОП ОСОБА_4 на постанову від 23.04.2013 року Донецького апеляційного господарського суду у справі№8пн/5014/3266/2012 господарського суду Луганської області за позовомТОВ "Торгова фірма "Казачій" доФОП ОСОБА_4 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Луганської міської ради проусунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення металевого павільйону за участю представників:

позивача: Шевченко В.С., дов. від 24.11.2012 б/н; Беседи С.Ю., дов. від 22.04.2013 б/н;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Луганської області від 20.02.2013 (суддя А.Середа), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.04.2013 (судді В. Манжур, Н. Будко, І. Москальова) позов про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою задоволено, зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_4, знести некапітальну споруду - торгівельний павільйон, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та належить йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 20.10.2001. Стягнуто із фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 судовий збір у сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 00 коп.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, фізична особа підприємець ОСОБА_4 - відповідач у справі, - звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 20.02.2013 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.04.2013, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Вважає, що суди неповно дослідили обставини справи, чим порушили приписи ст.ст.43,101 ГПК України, не застосували положення ч. 1,3 ст. 30 ЗК України від 15.03.1991.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив позивача, в якому він просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.111 5 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

На підставі рішення виконкому Луганської міської ради від 19.04.1996 року № 214/5 між виконавчим комітетом Луганської міської ради (орендодавець) та Акціонерним товариством закритого типу «Торгова фірма «Казачій» (орендар), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова фірма «Казачій», 26.04.1996р. був укладений договір за № 1441 на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), згідно умов якого орендодавець передав орендареві в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 0,1020га на умовах оренди строком на 49 років для розміщення магазину НОМЕР_1 по АДРЕСА_1.

Вказаний договір зареєстрований в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 12.05.1996р. за № 1441 Луганської міської ради народних депутатів.

04.07.05 року між Луганською міською радою (орендодавець) та позивачем (орендар) у простій письмовій формі укладено додаткову угоду до основного договору, відповідно до якої внесено уточнення до нього, у т.ч. до п.1.2 - щодо мети надання в оренду земельної ділянки, а саме: під розміщений літній майданчик, розміщення магазину, кафе, будівництво та розміщення котельної по АДРЕСА_1 (том 1, а.с.32).

Відповідно до свідоцтва від 27.07.2000 року про право власності ТОВ "ТД "Казачій"" належить нежитлове приміщення магазину площею 490,3 м 2 , яке знаходиться за адресою: м. Луганськ, АДРЕСА_1.

Згідно умов договору купівлі-продажу, укладеного 20.11.2001р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова фірма «Казачій» (продавець) та приватним підприємцем ОСОБА_4 (покупець), останньому було продано торгівельний металевий павільйон. Вказаний договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований у реєстрі за № 2739.

У договорі купівлі-продажу відсутнє посилання: на адресу місцезнаходження торгівельного павільйону, на якій земельній ділянці він встановлений.

Металевий павільйон не має статусу об'єкту нерухомого майна.

Також, судами встановлено, що 12.05.08 між позивачем та відповідачем укладено договір оренди торгівельного павільйону, відповідно до якого орендодавець здав, а орендар прийняв в оренду приміщення, що розташоване за адресою: м. Луганська, АДРЕСА_1 (п.1), термін оренди - 10 років (п.2). Сторони домовилися, що за оренду вищезгаданого приміщення орендар сплачує на користь орендодавця орендну плату у розмірі 60,00 грн. на місяць (п.3).

Згідно п.7 договору орендодавець надає згоду на незначне перепланування цього приміщення (том 1, а.с.47-48), - що, на думку відповідача, і надало йому право зробити покращення спірного металевого торгівельного павільйону шляхом обкладення його фасадної частини цеглою.

Документальне підтвердження отримання ним у встановленому законом порядку дозволу від власника земельної ділянки або її користувача (орендаря) на здійснення цього покращення відповідач до справи не надав.

Дослідивши зміст договору оренди від 12.05.08 року, суди звернули увагу на те, що його предметом є "приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1", - а не металевий торгівельний павільйон, який на час розгляду цього спору розташований за адресою: м. Луганськ, АДРЕСА_1.

Суди попередніх інстанцій не визнали цей договір належним та допустимим доказом у справі, оскільки його предметом не є спірний металевий торгівельний павільйон.

Застосовуючи до спірних правовідносин приписи ст.ст. 12,83,116,126 ЗК України, ст.ст. 2,27 ЗУ "Про оренду землі" суди дійшли висновку про те, що фізична особа-підприємець ОСОБА_4 без належних правових підстав користується земельною ділянкою, яка надана товариству з обмеженою відповідальністю «Торгова фірма «Казачій» в оренду, при цьому на ній розташований спірний торгівельний павільйон, який є власністю фізичної особи-підприємця ОСОБА_4. Відповідач здійснив спірне будівництво на земельній ділянці, яка йому не надана для розміщення, експлуатації або будівництва будівель і споруд. Вищевикладене було підставою для задоволення позову.

З огляду на встановлені попередніми судовими інстанціями обставини справи колегія суддів зазначає наступне.

Приписами ст. 152 ЗК України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Судами достеменно з'ясовано, що земельна ділянка, розташована за адресою: м. Луганськ, АДРЕСА_1 надана ТОВ "ТФ"Казачій" в оренду за договором від 26.04.1996. У зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, порушує його земельні права, ним заявлено вимогу про усунення перешкод у користуванні орендованою ним земельною ділянкою шляхом знесення за власний рахунок відповідача, павільйону (некапітальної споруди), який належить ФОП ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 20.10.2001.

За договором купівлі-продажу від 20.10.2001 відповідачем придбано металевий павільйон. При цьому, місцерозташування цього павільйону у вищезгаданому договорі не вказано .

Інші докази, які б свідчили про місцерозташування металевого павільйону на теперішній час, крім пояснень представника позивача про те, що металевий павільйон знаходиться на земельній ділянці за адресою: м. Луганськ, АДРЕСА_1, в матеріалах справи відсутні. Такими доказами могли б бути акт перевірки дотримання земельного законодавства, акт обстеження земельної ділянки, висновок судової експертизи тощо.

Отже, колегія суддів вважає твердження судів попередніх інстанцій про те, що металевий павільйон розташований за адресою: м. Луганськ, АДРЕСА_1 таким, що не ґрунтується на наявних в матеріалах справи доказах.

В розрізі викладеного, на думку колегії суддів, місцевим судом безпідставно відмовлено ФОП ОСОБА_4 у проведенні судової будівельно-технічної експертизи (т.1 арк. 108, т.2 арк. 19). При цьому, хоча клопотанням відповідача запропоновано поставити на вирішення лише одне питання, а саме: чи є розташований на земельній ділянці торгівельний павільйон капітальною спорудою, суд, не позбавлений права доповнити це питання й іншими, зокрема: чи розміщено на земельній ділянці металевий павільйон (некапітальну споруду) тощо.

Суди також не скористалися правами, наданими ст. 65 ГПК України. Так, з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя зобов'язує сторони, інші підприємства, установи, організації, державні та інші органи, їх посадових осіб виконати певні дії , витребує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору. Тобто, судам надано право зобов'язати державні органи здійснити перевірку, обстежити земельні ділянку тощо та надати суду належним чином оформлені акт перевірки дотримання земельного законодавства, акт обстеження земельної ділянки тощо. Ці дані можуть свідчити про істотні для вирішення спору обставини.

Колегія суддів вважає передчасним висновок судів про те, що відповідач користується орендованою позивачем земельною ділянкою без достатніх правових підстав.

Так, судами встановлено, що 12.05.2008 між позивачем та відповідачем укладено договір оренди приміщення, що розташоване за адресою м. Луганськ, АДРЕСА_1. Очевидним є те, що користуватися орендованим ним приміщенням без користування земельною ділянкою, на якій це приміщення розташоване, ФОП ОСОБА_4 не може. Надаючи приміщення в оренду, ТОВ "ТФ"Казачій" мала б це враховувати.

Суди не звернули увагу на те, що металевий павільйон, як встановив суд, і здане відповідачу в оренду приміщення за договором оренди від 12.05.2008 знаходяться за однією адресою: м. Луганськ, АДРЕСА_1. Крім того, там розташовано магазин, що належить позивачу на праві власності (т. 1, арк. 34,40,46). Судами не досліджувалося, так які саме будівлі знаходяться на земельній ділянці за цією адресою, їх площі, кому вони належать, що здав позивач і отримав відповідач в оренду за договором від 12.05.2008 (т.1, арк. 47). При цьому, за умовами договору оренди від 12.05.2008, відповідач має право знаходитися за адресою: м. Луганськ, АДРЕСА_1 до 12.05.2018. Крім цього, як встановлено судами, позивач дає згоду на незначне перепланування приміщення , а поліпшення об'єкту оренди є власністю відповідача (п. 7 договору оренди від 12.05.2008). Без встановлення судами належними доказами яке приміщення здав позивач в оренду по договору від 12.05.2008 висновок судів, що відповідач без належного дозволу покращив металевий павільйон є передчасним. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона має довести свої вимоги і заперечення. Позивач має довести, яке приміщення (торгівельний павільйон) він здав в оренду 12.05.2008 спростовуючи твердження відповідача, що це металевий павільйон.

Судами не надана правова оцінка укладеним за згодою позивача договорам суборенди від 28.11.2011 та від 15.11.2010 (т.1, арк.125,127).

Суди залишили поза увагою відомості, викладені у відзиві 3 особи - Луганської міської ради, яка вважає, що павільйон повинен бути перенесений без його суттєвого пошкодження та знецінення. Але, на теперішній час на спірній земельній ділянці розташована будівля, обкладена цеглою (т.1, арк. 82,83). Суди не надали оцінки цим доводам і не з'ясували: можливо, ця будівля вже є нерухомим майном.

З огляду на викладене, колегія суддів констатує, що доводи ФОП ОСОБА_4 про недотримання судами вимог ст. 43 ГПК України є обґрунтованими. Також, скаржником слушно зазначено про порушення апеляційним судом ст. 101 ГПК України, оскільки ні в ухвалі про призначення апеляційної скарги до розгляду від 20.03.2013, ні у постанові від 23.04.2013 ним не зазначено приймається судом чи ні поданий апелянтом висновок експерта.

Водночас, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про незастосування судами ч. 1,3 ст. 30 ЗК України від 15.03.1991, оскільки на момент виникнення спору ЗК України від 15.03.1991 втратив чинність.

Пунктом 11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 №11 "Про деякі питання застосування розділу ХІІ 1 Господарського процесуального кодексу України" встановлено, що відповідно до частини першої статті 4 7 ГПК судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини першої статті 111 9 ГПК), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Порушення судами норм процесуального права, зокрема ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи є підставою для скасування прийнятих у справі рішення господарського суду Луганської області від 20.02.2013 та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 23.04.2013. Касаційний суд направляє справу на новий розгляд до господарського суду Луганської області.

Під час нового розгляду справи необхідно усунути зазначені порушення, встановити, чи знаходиться придбаний відповідачем за договором купівлі-продажу металевий павільйон на орендованій позивачем земельній ділянці, чи можливо без пошкоджень перенести його в інше місце. Встановити, на покращення якого торгівельного павільйону дав згоду позивач по договору оренди від 12.05.2008. Де він знаходиться. Якщо це металевий павільйон відповідача, то слід з'ясувати чи є це самовільним будівництвом. Та чи можливо зараз вести мову про металевий павільйон.

Витребувати в порядку ст. 65 ГПК України докази для підтвердження певних обставин справи. За необхідності, призначити судову будівельно-технічну експертизу. До встановлених обставин правильно застосувати норми матеріального права та винести законне, обґрунтоване рішення суду.

Керуючись ст.ст. 111 5 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, - Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення господарського суду Луганської області від 20.02.2013 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.04.2013 у справі №8пн/5014/3266/2012 - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Луганської області.

Головуючий, суддяВ. Овечкін Судді:Є. Чернов В. Цвігун