Рішення

від 03.07.2013 по справі 2-2130/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Головуючий суду 1 інстанції - Селинний М.С.

Доповідач - Темнікова В.І.

Справа № 2-2130/12

Провадження № 22ц/782/472/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2013 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі :

головуючого - Темнікової В.І.,

суддів - Коновалової В.А., Коротенко Є.В.,

за участю секретаря - Аліханян Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ „Комерційний банк „Надра" на рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 27 грудня 2012 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ПАТ „Комерційний банк „Надра" про визнання свідоцтв про право на спадщину недійсними, визнання недійсним договору іпотеки та визнання права власності, третя особа Третя Луганська державна нотаріальна контора, -

В С Т А Н О В И Л А:

В жовтні 2011 року позивачка звернулася до суду з даним позовом, в якому посилалася на те, що вона та її сестра ОСОБА_3 є доньками ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, а тому вона нарівні з відповідачкою ОСОБА_3 є спадкоємицею батька. Також посилалася на те, що вона є громадянкою Росії і протягом 20 років мешкає в Росії, республіка Саха (Якутія) місце НЕРЮНГРІ. Після смерті батька вона не змогла своєчасно подати заяву про прийняття спадщини. Рішенням Жовтневого районного суду в м. Луганськ, від 01.07.2011 року їй визначено додатковий строк 3 місяці для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5. Позивачка 15 серпня 2011 року подала заяву про прийняття спадщини, однак свідоцтв про право власності на спадщину не отримала у зв'язку з тим, що ОСОБА_3 вже отримала такі свідоцтва на своє ім'я та частково розпорядилася спадковим майном. ОСОБА_3 отримала свідоцтво про право на спадщину від 18.12.2007 року на право спадкування житлової квартири АДРЕСА_1, та свідоцтво про право на спадщину за законом від 19.11.2008 року про право спадкування житлового будинку АДРЕСА_3. 22.08.2008 року ОСОБА_3 уклала з ВАТ банк „Надра" договір іпотеки, згідно з яким передала в іпотеку житлову квартиру АДРЕСА_1. Квартиру передано в забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором №ПК49/08-15 від 20.02.2008 року. Також посилалася на те, що ОСОБА_3 не мала права на спадкування усього спадкового майна, а тому свідоцтва про право на спадщину повинні бути визнані судом недійсними. Однак, у зв'язку з тим, що ОСОБА_3 передала в заставу частину спадкового майна, отримати свідоцтво про право на спадщину на ім'я ОСОБА_2 позивачка не має можливості. Оскільки на думку позивачки ОСОБА_3 отримала свідоцтва на право на спадщину безпідставно, вона також не мала належних повноважень на передачу квартири, яка є спадковим майном в іпотеку, тому і договір іпотеки має бути визнаний недійсним. Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину для оформлення права на спадщину може одержати свідоцтво про право на спадщину. Згідно з ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Згідно з абз. 4 п. 216 Інструкції про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 03.03.2004 р. за N 20/5 якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус для видачі свідоцтва про право на спадщину вимагає, крім правовстановлювального документа, витяг з реєстру прав власності, а в місцевостях, де інвентаризація не проводилась, - довідку відповідного органу місцевого самоврядування. Крім того, вимагається повернення оригіналів виданих раніше свідоцтв на право спадщини. Оскільки оформлення позивачкою спадкових прав у встановленому законом порядку, а визнання відповідачкою позову не суперечить закону, не порушує законних прав чи інтересів інших осіб, просила визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину від 18.12.2007 року на право спадкування житлової квартири АДРЕСА_1, яке видано державним нотаріусом Третьої державної нотаріальної контори та зареєстровано в реєстрі за номером 2-1277; свідоцтво про право на спадщину за законом від 19.11.2008 року про право спадкування житлового будинку АДРЕСА_3, яке видано державним нотаріусом Третьої державної нотаріальної контори та зареєстровано в реєстрі за номером 1-698, а також договір іпотеки від 20.02.2008 року, укладений між Відкритим Акціонерним товариство Банк «Надра» та ОСОБА_3, та посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_7, 20.02.2008 року і зареєстрований в реєстрі за №1091. Крім того, просила визнати за нею право власності в порядку спадкування на ? ч. спадкового майна, а саме на 1/2ч. житлової квартири АДРЕСА_1, та на1/2ч. житлового будинку АДРЕСА_3.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 27 грудня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено частково. Суд визнав за ОСОБА_2 право власності на ? ч. квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті її батька, ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2; вніс зміни до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 18 грудня 2007 року Третьою ОСОБА_4 державною нотаріальною конторою, за реєстром № 2-1277, зазначивши спадкоємцями спадкового майна ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, яке складається з житлової квартири АДРЕСА_1 - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в рівних частках. Визнав за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку з відповідними господарськими і побутовими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_3 в порядку спадкування за законом після смерті її батька - ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та вніс зміни до свідоцтва про право на спадщину за законом, видане 19 листопада 2008 року Третьою ОСОБА_4 державною нотаріальною конторою, за реєстром № 1-698, зазначивши спадкоємцями спадкового майна ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, яке складається з житлового будинку НОМЕР_1 з відповідними господарськими і побутовими будівлями та спорудами по вулиці Урожайной в ОСОБА_4 - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в рівних частках. Крім того, суд визнав частково недійсним договір іпотеки, укладений 20 лютого 2008 року між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_8», посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_9, за реєстром № 1090 в частині зазначення предмету іпотеки, вказавши, що предметом іпотеки за цим договором є ? частина квартири за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 18 грудня 2007 року Третьою ОСОБА_4 державною нотаріальною конторою, за реєстром № 2-1277. У задоволенні інших позовних вимог було відмовлено.

Не погодившись з даним рішенням відповідач - ПАТ „Комерційний банк „Надра" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

До судового засідання сторони не з,явилися, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином. В попередньому судовому засіданні представник ПАТ „Комерційний банк „Надра" підтримав апеляційну скаргу та пояснив, що рішення суду оскаржуються банком в частині задоволення позовних вимог щодо квартири АДРЕСА_1 . Також пояснив, що вже після рішення суду першої інстанції квартира в лютому 2013 року була продана з публічних торгів в стадії виконання рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_10 на користь банку.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Однак дані вимоги закону під час розгляду справи судом першої інстанції в повному обсязі виконані не були.

Ухвалюючи рішення по справі суд виходив з того, що ОСОБА_5, який є батьком позивачки та відповідачки ОСОБА_3, помер ІНФОРМАЦІЯ_2. 18 грудня 2007 року Третьою ОСОБА_4 державною нотаріальною конторою було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, за реєстром № 2-1277, відповідно до якого, спадкоємцем спадкового майна ОСОБА_5, яке складається з квартири за адресою: АДРЕСА_1, є його донька - ОСОБА_3. 18 листопада 2008 року Третьою ОСОБА_4 державною нотаріальною конторою було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, за реєстром № 1-698, відповідно до якого, спадкоємцем спадкового майна ОСОБА_5, яке складається з житлового будинку з відповідними господарськими і побутовими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_3, є його донька - ОСОБА_3. Рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 01 липня 2011 року ОСОБА_2 було визначено додатковий строк три місяці для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5, починаючи з моменту набуття цим рішенням чинності. 15 серпня 2011 року ОСОБА_2 звернулася до нотконтори з заявою про прийняття спадщини після смерті її батька - ОСОБА_5.

Також судом було встановлено, що 20 лютого 2008 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, за яким з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № ПК49/08-15 від 20.02.2008 року ОСОБА_3 передала в іпотеку ВАТ КБ «Надра» квартиру за адресою: АДРЕСА_1,яка належала їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Проаналізувавши зазначені обставини по справі у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині, що знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду справи, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що позивач ОСОБА_2 дійсно є спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_5, однак пропустила шестимісячний строк на звернення з заявою про прийняття спадщини до органів нотаріату, який за рішенням суду було їй поновлено. Протягом додаткового строку на прийняття спадщини, що був визначений судом, ОСОБА_2 звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5, яку було внесено до відповідного реєстру. Враховуючи, що на момент звернення позивачки з зазначеною заявою про прийняття спадщини Третьою ОСОБА_4 державною нотаріальною конторою вже було видано належні свідоцтва про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 на ім'я іншого спадкоємця за законом першої черги, а саме відповідачки ОСОБА_3 на все спадкове майно, з метою відновлення спадкових прав позивачки ОСОБА_2, приймаючи до уваги, що частки спадкоємців у спадщині є рівними, суд дійшов висновку про необхідність внесення відповідних змін до вищезгаданих свідоцтв про право на спадщину. Одночасно, суд вважав за необхідне визнати за позивачкою право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 та на 1/2 частину житлового будинку з відповідними господарськими і побутовими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_3, в порядку спадкування за законом після смерті її батька, ОСОБА_5 А враховуючи, що відповідачка ОСОБА_3 вже встигла розпорядитися частиною спадкового майна шляхом передачі його в іпотеку відповідачеві ПАТ КБ «Надра» за договором від 20.02.2008 року між вказаною банківською установою та ОСОБА_3, суд дійшов висновку про необхідність визнати частково недійсним вказаний договір в частині зазначення предмету іпотеки, а саме зазначити, що предметом іпотеки за цим договором є 1/2 частина квартири за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 18 грудня 2007 року Третьою ОСОБА_4 державною нотаріальною конторою, за реєстром № 2-1277.

Рішення суду стосовно позовних вимог щодо житлового будинку з відповідними господарськими і побутовими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_3 ніким із сторін не оспорено в установленому законом порядку, а тому у апеляційного суду не має правових підстав для перегляду рішення в цій частині.

Переглядаючи рішення суду в оскаржуваній частині, апеляційний суд вважає, що достатньо повно встановивши обставини справи, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог позивачки, виходячи з наступного.

Судом було встановлено, що ОСОБА_5, який є батьком позивачки та відповідачки ОСОБА_3, помер ІНФОРМАЦІЯ_2. 18 грудня 2007 року Третьою ОСОБА_4 державною нотаріальною конторою було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, за реєстром № 2-1277, відповідно до якого, спадкоємцем спадкового майна ОСОБА_5, яке складається з квартири за адресою: АДРЕСА_1, є його донька - ОСОБА_3. Позивачка на день смерті батька жила окремо від нього і не звернулася у передбачений законом строк до нотконтори з заявою про прийняття спадщини. Рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 01 липня 2011 року ОСОБА_2 було визначено додатковий строк три місяці для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5, починаючи з моменту набуття цим рішенням чинності. 15 серпня 2011 року ОСОБА_2 звернулася до нотконтори з заявою про прийняття спадщини після смерті її батька - ОСОБА_5, тобто вона прийняла спадщину. Згідно ст.. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо ж у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, він згідно ст.. 1297 ЦК України зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Крім того, відповідно до положень ст.. 1300 ЦК України за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину. У цьому випадку нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину. І тільки коли згода спадкоємців на внесення змін до свідоцтва про право на спадщину відсутня, або існують інші обставини, що позбавляють можливості нотаріуса внести такі зміни в нотаріальному порядку, зміни до свідоцтва про право на спадщину можуть бути внесені судом на вимогу одного із спадкоємців. Згідно п. 23 постанови Пленуму Верховного суду України „Про судову практику у справах про спадкування" №7 від 30.05.2008р. свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Відповідно до п. 24 зазначеної постанови Пленуму спадкоємець, який прийняв спадщину в наданий судом додатковий строк, має право звернутися до суду з вимогами про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, якщо спадкоємці, які прийняли спадщину, не дають згоду на внесення нотаріусом за місцем відкриття спадщини цих змін.

Із системного аналізу даних норм права випливає, що спадкоємець, який прийняв спадщину у зазначених вище випадках повинен спочатку звернутися до нотконтори з письмовою заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину чи про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину і тільки у разі отримання відмови нотаріуса у них виникає право на звернення до суду з такими вимогами.

Як убачається з матеріалів справи, позивачкою не надано доказів того, що вона після прийняття спадщини у додатковий строк зверталася до нотконтори з заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину на квартиру чи про внесення змін у вже видане відповідачці ОСОБА_3 свідоцтво та їй відмовлено нотаріусом у цьому. ОСОБА_3 згідно матеріалів справи не заперечує проти внесення змін до свідоцтва про право на спадщину на квартиру. Тому доводи позивачки в тексті позовної заяви про наявність перешкод в отриманні свідоцтва про право на спадщину на квартиру чи про внесення змін до вже виданого свідоцтва на квартиру ОСОБА_3 в зв'язку з тим, що ОСОБА_3 передала квартиру в іпотеку, фактично є припущенням позивачки, не підтвердженим належними доказами по справі. При цьому апеляційний суд враховує також те, що іпотечний договір не є договором відчуження майна.

Зазначені обставини свідчать про те, що звернення позивачки до суду з позовом про визнання за нею права власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті її батька є передчасними, а тому правових підстав для їх задоволення в судовому порядку не має. Суд першої інстанції не звернув на це належної уваги і розглянув дані позовні вимоги з винесенням рішення про їх задоволення. Тому рішення суду в цій частині позовних вимог слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у їх задоволенні.

Що стосується позовних вимог про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, то приймаючи рішення по справі суд першої інстанції не в повній мірі виконав положення ст. 11 ЦПК України про те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як убачається з тексту позовної заяви, з якою позивачка звернулася до суду, вона просила визнати саме недійсним свідоцтво про право на спадщину від 18.12.2007 року на право спадкування житлової квартири АДРЕСА_1, яке видане державним нотаріусом Третьої державної нотаріальної контори за зареєстровано в реєстрі за номером 2-1277. З позовними вимогами про внесення змін до даного свідоцтва позивачка не зверталася. Суд же, розглядаючи саме заявлені позовні вимоги, дійшов висновку про можливість їх часткового задоволення шляхом внесення змін до свідоцтва про право на спадщину на квартиру, не звернувши увагу на те, що вимоги про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним та про внесення змін до такого свідоцтва за своєю правовою природою є різними самостійними вимогами, так як для їх застосування законом, а саме ст.. 1300 та 1301 ЦК України передбачені різні правові підстави. При розгляді таких вимог підлягають встановленню різні обставини по справі. Тому можливість часткового задоволення позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину шляхом внесення змін до нього з правової точки зору відсутня. Отже підстав для внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 18 грудня 2007 року Третьою ОСОБА_4 державною нотаріальною конторою, за реєстром № 2-1277, з зазначенням спадкоємцями спадкового майна ОСОБА_5, яке складається з житлової квартири АДРЕСА_1 , - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в рівних частках в межах заявлених позовних вимог не було, а тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню.

Що стосується заявлених позовних вимог про визнання недійсним даного свідоцтва, то апеляційний суд вважає, що правові підстави для цього відсутні, так як прийняття позивачкою спадщини на дану квартири за вищезазначеними нормативними актами дає їй право з урахуванням конкретних обставин по справі на внесення змін до свідоцтва про право на спадщину на квартиру, яке вже видане ОСОБА_3, а не для визнання недійсним даного свідоцтва. Посилання позивачки як на підставу для визнання свідоцтва недійсним на те, що ОСОБА_3 не мала права на отримання спадщини на всю квартиру, є необґрунтованим, так як на час отримання ОСОБА_3 даного свідоцтва, остання була єдиною спадкоємицею першої черги, яка прийняла спадщину, так як позивачкою спадщина прийнята в установленому законом порядку на той час не була, а тому мала права на прийняття спадщини в повному обсязі. А тому позовні вимоги про визнання свідоцтва про право на спадщину від 18.12.2007 року на право спадкування житлової квартири АДРЕСА_1, яке видане державним нотаріусом Третьої державної нотаріальної контори за зареєстровано в реєстрі за номером 2-1277, недійсним є необґрунтованими. З урахуванням викладеного рішення суду в частині часткового задоволення позовних вимог шляхом внесення змін до зазначеного свідоцтва слід скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання свідоцтва недійсним.

Що стосується позовних вимог про визнання недійсним договору іпотеки, то дані вимоги також є необґрунтованими в межах заявлених позовних вимог по даній справі, так як позивачка не була стороною даного договору, на час укладення зазначеного договору ОСОБА_3 володіла спірним спадковим майном правомірно на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом і мала законні підстави передати його в іпотеку, право позивачки на спадкове майно не оформлене до теперішнього часу в нотаріальному порядку, не визнано за нею право власності на це майно і в судовому порядку, тобто позивачка ні на час укладення договору іпотеки, ні на теперішній час не являється і не являлася власницею іпотечного майна, що свідчить про те, що оскаржуваними правочином права позивачки порушені не були, а тому у задоволенні її позовних вимог в цій частині з зазначених підстав слід відмовити. А тому рішення суду в цій частині позовних вимог також слід скасувати і ухвалити по справі нове рішення про відмову у їх задоволенні.

При прийнятті остаточного рішення по справі апеляційний суд враховує також положення п.24 постанови Пленуму Верховного суду України „Про судову практику у справах про спадкування" №7 від 30.05.2008р. про те, що у разі коли після спливу строку для прийняття спадщини та розподілу її між спадкоємцями спадщину прийняли інші спадкоємці, такі спадкоємці мають право вимагати передання їм частки в натурі шляхом перерозподілу майна, яке збереглося, або сплати грошової компенсації. При переході за цих обставин спадкового майна як відумерлої спадщини до територіальної громади такий спадкоємець має право вимагати його передання в натурі, а у разі його продажу має право на грошову компенсацію на підставі статті 1280 ЦК. А як пояснив представник апелянта в судовому засіданні на даний час спадкове майно вже реалізовано з прилюдних торгів.

Крім того, апеляційний суд вважає, що оскільки під час розгляду даної справи апеляційним судом встановлено неправильне застосування норм матеріального права, то апеляційний суд згідно ч.3 ст. 303 ЦПК України вважає можливим вийти за межі апеляційної скарги в оскаржуваній частині рішення.

Керуючись ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, ст. 1261, 1269, 1270, 1280, 1296, 1297, 1300, 1301 ЦК України, судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ПАТ „Комерційний банк „Надра" задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 27 грудня 2012 року в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити по справі в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ПАТ „Комерційний банк „Надра" про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 18 грудня 2007 року на право спадкування житлової квартири АДРЕСА_1, яке видане державним нотаріусом Третьої державної нотаріальної контори та зареєстровано в реєстрі за № 2-1277; визнання недійсним договору іпотеки від 20.02.2008 року, укладеного між ВАТ Банк „Надра" та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_7 20 лютого 2008 року та зареєстрованого в реєстрі за № 1091; визнання за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування на ? частину житлової квартири АДРЕСА_1 відмовити через їх необґрунтованість.

Рішення набирає законної сили негайно після його проголошення, але може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів після його проголошення в касаційному порядку.

Головуючий

Судді