Постанова

від 02.07.2013 по справі 17пн/5014/2787/2012(5/74пн)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2013 року Справа № 17пн/5014/2787/2012(5/74пн) Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Овечкін В.Е. Чернов Є.В. Цвігун В.Л. розглянувши касаційну скаргуФОП - ОСОБА_4 на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 26 березня 2013р. у справі№ 17пн/5014/2787/2012(5/74пн) господарського суду Луганської області за позовомЛуганської обласної ради до Регіонального відділення фонду державного майна України в Луганській області Державного підприємства "Первомайськвугілля Міністерства енергетики та вугільної промисловості треті особи:Комунального підприємства "Луганська обласна "Фармація" ФОП - ОСОБА_4 Первомайська об'єднанна Державна податкова інспекція Луганської обласної Державної податкової служби провизнання права спільної комунальної власності на частку нежитлового приміщення В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Луганської області 29.01.2013 (суддя Секірський А.В.) позов задоволено.

Визнано право спільної власності за територіальними громадами сіл, селищ, міст Луганської області в особі Луганської обласної ради на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та складається з нежитлової будівлі загальною площею будівлі 132,57кв.м.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.03.2013 (судді Манжур В.В., Будко Н.В., Москальова І.В.) рішення господарського суду Луганської області 29.01.2013 залишено без зміни.

ФОП - ОСОБА_4 в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права, в позові відмовити.

Скаржник доводить що суди порушили норми матеріального права, а саме положення ст. 321 ЦК України, оскільки саме відповідач ДП «Первомайськвугілля» створив нову річ -збудував нежитлову будівлю в 1957 році, в подальшому майно знаходилось в податковій заставі та було продане скаржнику на аукціоні, що підтверджується договором купівлі-продажу від 10.09.2010 року.

Учасникам судового процесу повідомлено про час і місце розгляду скарги відповідно до вимог ст. 111 4 ГПК України.

Вищий господарський суд України, розглянувши матеріали справи, доводи касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено місцевим господарським судом, спірний об'єкт нерухомості будувався до 1991 року та належав до державної власності, оскільки до того часу державна власність не розподілялась на загальнодержавну та комунальну власність.

Комунальну власність, як вид державної власності, було визначено статтею 31 Закону України "Про власність", який почав діяти з 15.04.1991 року.

Відповідно до ч.2 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Суд першої інстанції відзначив, що порядок розмежування державного майна між загальнодержавною і власністю адміністративно-територіальних одиниць встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 311 від 05.11.1991р. "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно - територіальних одиниць (комунальною власністю)", якою вказаний орган зобов'язав міністерства і відомства України, органи, уповноважені управляти державним майном, здійснити до 01 січня 1992 року передачу державного майна, яке перебуває в їх віданні, до комунальної власності згідно із затвердженим цією постановою переліком.

Відповідно до п.3 вказаної постанови, проведення розмежування майна між власністю областей, міст Києва та Севастополя і власністю районів, міст обласного підпорядкування, районів міст Києва та Севастополя покладено на облвиконкоми, Київський і Севастопольський міськвиконкоми за участю виконкомів нижчестоящих рад народних депутатів.

В підпункту 3 пункту 3 зазначеної постанови визначено, що передача державного майна, що перебуває у віданні міністерств і відомств України здійснюється безоплатно стосовно порядку, передбаченого постановою Ради Міністрів УРСР від 28.04.1980 № 285 "Про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків, споруд", а саме: передача здійснювалася згідно рішень відповідних Міністерств. Отже, передачу майна за актом приймання-передачі вищеназваним порядком не передбачено.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 311 від 05.11.1991р. Луганською обласною радою народних депутатів було прийнято рішення від 29.02.1992р. № 56 "О разграничении коммунального имущества между собственностью области и собственностью районов, городов областного подчинения" та рішення від 29.07.1992р. № 9/2 "О перечне объектов коммунальной собственности области".

В додатку № 1 до рішення № 56 (розділ "Охорона здоров'я") визначено, що обласне виробниче об'єднання "Фармація", правонаступником якого є Комунальне підприємство "Луганська обласна "Фармація", а також аптеки цього об'єднання (376 од.) віднесені до переліку державного майна, прийнятого у комунальну власність обласної ради народних депутатів.

Матеріалами справи підтверджено, що, згідно дислокації роздрібних аптек, станом на 01.01.1990р. до комунальної власності увійшла й аптека № 36 площею 132,57кв.м, розташована в спірному об'єкті нерухомості.

Крім того, з рішення Луганської обласної ради народних депутатів від 14.08.1996 року № 12/5 та № 12/6 вбачається, що вбудовані-прибудовані приміщення, а також аптеки виробничого об'єднання "Фармація" є комунальною власністю обласної ради народних депутатів.

Таким чином, відповідно до вказаних вище рішень, у комунальну власність Луганської обласної ради народних депутатів серед іншого майна були передані аптеки обласного виробничого об'єднання "Фармація".

Обласне виробниче об'єднання "Фармація" було створено на підставі рішення Ворошиловградської обласної ради народних депутатів від 25.10.1988р. № 331/8 на базі ліквідованого аптечного управління виконавчого комітету Ворошиловградської обласної ради. До складу виробничого об'єднання "Фармація", правонаступником якої є комунальне підприємство "Луганська обласна "Фармація", згідно його статуту, входили, у тому числі, й господарсько-розрахункові центральні та районні аптеки у кількості 376 одиниць, до числа яких згідно дислокації роздрібних аптек станом на 01.01.1990р. увійшла і аптека № 36 площею 132,57кв.м, розташована в спірному об'єкті нерухомості.

Тобто, територіальні громади сіл, селищ, міст Луганської області в особі Луганської обласної ради, в силу адміністративного акту набули право власності на частину нежитлового приміщення площею 132,57кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, де розміщена аптека № 36 ЦМА № 41 КП "Луганська обласна "Фармація".

Також суд правомірно, в порядку ст.35 Господарського процесуального кодексу України, врахував встановлений постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.02.2011р. у справі № 11/309пн, те, що частина спірної будівлі 132,57кв.м, де розміщена аптека № 36 ЦМА № 41 КП "Луганська обласна "Фармація", є власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Луганської області в особі Луганської обласної ради. Вказана постанова набрала чинності та залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 21.07.2011р.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду щодо задоволення позовних вимог.

Згідно ст. 111 7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника щодо власних прав власності на спірне майно, правовідносин між балансоутримувачем спірного майна та регіональним відділення Фонду державного майна України щодо спірного майна виходять за межі предмету спору, тому відхиляються.

З огляду на наведене, судова колегія не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду, у зв'язку з чим скаргу залишає без задоволення, а постанову та рішення- без змін.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.03.2013 у справі № 17пн/5014/2787/2012(5/74пн) господарського суду Луганської області залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий, суддя В. Овечкін

судді Є. Чернов

В. Цвігун