Рішення

від 03.07.2013 по справі 51/334

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/334 03.07.13

За позовом Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району міста Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Адіоз»

про стягнення 424 449, 51 грн.

Судді: Пригунова А.Б. (головуюча)

Гулевець О.В.

Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 424 449 грн. 51 коп., з яких: 141 913 грн. 15 коп. за фактичне використання нежитлового приміщення з урахуванням інфляційних витрат та 3 % річних, 273 380 грн. 16 коп. - неустойки, 9 156 грн. 20 коп. - витрати по сплаті земельного податку з урахуванням інфляційних витрат та 3 % річних. Позовні вимоги обґрунтовані невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо розрахунків за фактичне використання нежитлового приміщення відповідно до договору № 112 від 01.03.2008 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2010 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 17.11.2010 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій він просить стягнути з відповідача 432 934 грн. 68 коп., з яких: 168 580 грн. 01 коп. за фактичне використання нежитлового приміщення з урахуванням інфляційних витрат та 3 % річних, 253 440 грн. 00 коп. - неустойки, 10 914 грн. 67 коп. - витрати по сплаті земельного податку з урахуванням інфляційних витрат та 3 % річних.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечує, мотивуючи свої заперечення тим, що приміщення, яке знаходиться по вул. Ревуцького, 31 належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Адіоз» на праві власності на підставі договорів купівлі-продажу № 657440 від 28.05.1999 р., № 153574 від 05.12.2001 р., а підвальне приміщення є невід'ємною частиною будинку.

Також відповідач зазначає, що у тексті договору № 112 від 01.03.2008 р. наявні положення, які викликають сумніви щодо легітимності вказаного договору, стверджуючи, що позивач поставив відповідача у безвихідне становище й навмисно створив борг, оскільки відповідачу необхідно мати доступ до комунікацій, які проходять у підвальному приміщенні й останній був вимушений укласти такий договір; стосовно сплати земельного податку, то відповідач стверджує, що він справно сплачує податок на землю в порядку та у розмірі визначеному Законом України «Про плату за землю».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2010 р. зупинено провадження у справі № 51/334 до набрання рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 51/176 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Адіоз» до Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району м. Києва про визнання договору № 112 від 01.03.2008 р. недійсним законної сили.

Розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 29.12.2012 р. справу № 51/334 передано на розгляд судді Гулевець О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2012 р. поновлено провадження у справі № 51/334 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 30.01.2013 р.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 30.01.2013 р. справу № 51/334 передано судді Пригуновій А.Б. для подальшого розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2013 р. призначено колегіальний розгляд справи № 51/334.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 20.03.2013 р. визначено склад суду у справі № 51/334 - Пригунова А.Б. (головуюча), Гулевець О.В. та Чебикіна С.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2013 р. колегією суддів у складі Пригунова А.Б. (головуюча), Гулевець О.В. та Чебикіна С.О. справу № 51/334 прийнято до свого провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 08.04.2013 р.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 20.05.2013 р. склад суду у справі № 51/334 змінено - Пригунова А.Б. (головуюча), Гулевець О.В. та Любченко М.О.

Під час розгляду спору позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, у якій просить стягнути з відповідача заборгованість за фактичне користування нежитловим приміщенням з 01.08.2009 р. до 01.12.2011 р. у розмірі 306 446, 61 грн., інфляційні втрати за період з 01.08.2009 р. до 01.12.2011 р. у розмірі 9 531, 00 грн., 3 % річних у розмірі 10 762, 97 грн., неустойку у розмірі 253 440, 00 грн., витрати по сплаті земельного податку з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних у сумі 19 058, 59 грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Тож, враховуючи, що заява позивача не суперечить положенням ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне прийняти її до розгляду та задовольнити.

Розгляд справи переносився на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

02.07.2013 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Адіоз» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням представника у відрядженні.

Розглянувши вищевказане клопотання, суд відмовив у його задоволенні з тих підстав, що відповідно до ст. 28 Господарського процесуального кодексу України юридична особа не обмежена колом осіб, які можуть представляти її інтереси, в тому числі і у суді.

У дане судове засідання представники сторін не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 03.07.2013 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Адіоз» та Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району міста Києва укладено договір оренди нерухомого майна (будівель споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Дарницького району міста Києва № 112, за умовами якого позивач зобов'язався, на підставі розпорядження Дарницької районної у місті Києва державної адміністрації № 333 від 02.04.2008 р., передати, а позивач - прийняти в оренду нежилі приміщення по вул. Ревуцького, 31 у місті Києві загальною площею 248, 7 кв.м. (підвал) під склад.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. договору за користування об'єктом відповідач сплачує позивачу плату, розрахунок якої здійснюється на підставі методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади Дарницького району міста Києва та на дату підписання договору становить 26, 00 грн. за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому складає 6 466, 20 грн. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Пунктами 3.5., 3.6. договору встановлено, що орендна плата сплачується відповідачем починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди позивачу. Орендна плата сплачується відповідачем незалежно від наслідків господарської діяльності відповідача щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця на рахунок позивача.

Згідно з п. 4.17. договору відповідач після припинення дії договору оренди зобов'язаний передати майно по акту приймання-передачі позивачу.

Термін дії договору, відповідно до п. 9.1., встановлено з 01.03.2008 р. до 01.03.2009 р.

У відповідності до п.п. 9.3., 9.5. договору після закінчення строку дії договору його дія може бути продовжена на підставі розпорядження Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації. Договір припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Листом вих. № 31 від 05.03.2009 р. відповідач повідомив Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району міста Києва про намір не заключати повторно договір № 112 на оренду підвальних приміщень по вул. Ревуцького, 31 у місті Києві.

17.03.2009 р. позивач звернувся до відповідача з листом № 99 від 16.03.2009 р., у якому повідомив, що термін дії договору № 112 від 01.03.2008 р. закінчився 01.03.2009 р і на новий термін продовжуватись не буде та вимагав звільнити орендоване приміщення, передавши його представнику Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району міста Києва по акту приймання-передачі.

У листі вих. № 46 від 03.04.2009 р., адресованому Комунальному підприємству «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району міста Києва відповідач повідомив адресата, що ніхто із представників позивача не звертався з пропозицією чи вимогою підписати акт приймання-передачі приміщень по вул. Ревуцького, 31 у місті Києві.

Листом вих. № 51 від 14.04.2009 р. відповідач звернувся до Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району міста Києва із проханням про надання копій документів, які підтверджують право власності на приміщення по вул. Ревуцького, 31 у місті Києві та знаходження його на балансі позивача.

Листом вих. № 90 від 08.07.2009 р. відповідач повторно звернувся до Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району міста Києва про надання копій документів, які підтверджують право власності на підвальні приміщення та місця загального користування по вул. Ревуцького, 31 у місті Києві та знаходження їх на балансі позивача.

22.06.2011 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 523 від 22.06.2011 р. про сплату заборгованості за оренду нежитлового приміщення по вул. Ревуцького, 31 у місті Києві за договором № 112 від 01.03.2008 р. за період з 01.08.2009 р. до 01.07.2011 р. в розмірі 247 970, 35 грн. та заборгованість по сплаті земельного податку за період з 01.08.2009 р. до 01.07.2011 р. в розмірі 15 658, 73 грн.

Листом вих. № 181 від 17.10.2011 р. відповідач повідомив позивача, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Адіоз» не має намірів проводити оплату за договором № 112 від 01.03.2008 р., оскільки вважає його незаконним.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що після закінчення терміну дії договору № 112 від 01.03.2008 р., відповідач продовжує користуватись приміщеннями по вул. Ревуцького, 31 у місті Києві, у зв'язку з чим Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району міста Києва просить стягнути з відповідача плату за фактичне користування вищевказаним приміщенням за період з серпня 2009 року до грудня 2011 року у розмірі 306 446, 61 грн. та витрати по сплаті земельного податку за вказаний період з урахуванням 3 % річних та інфляційних втрат у розмірі 19 058, 59 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

У відповідності до положень 1, 6 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно зі ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ст. 784 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, законодавство передбачає можливість автоматичної пролонгації договору найму в разі відсутності заперечень як зі сторони наймодавця, так зі сторони наймача. Отже, для здійснення автоматичної пролонгації дії договору необхідна згода обох сторін. Бажання наймача продовжувати відносини найму у даному випадку висловлюється шляхом продовження користування майном після закінчення строку договору найму. Щодо наймодавця, підставою для продовження відносин найму є його мовчазна згода, яка висловлюється відсутністю заперечень і вимог до наймача повернути орендоване майно протягом одного місяця після закінчення строку договору найму.

Відповідно до п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського України № 12 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» зі змісту статей 759, 763 і 764 Цивільного кодексу України, частини другої статті 291 Господарського кодексу України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Разом з тим, судом встановлено, що між сторонами здійснювалось листування щодо відсутності намірів продовжувати договір № 112 від 01.03.2008 р., а відтак - вищевказаний договір є припиненим у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Про припинення договору № 112 від 01.03.2008 р. зазначається, зокрема, в рішенні Господарського суду міста Києва від 10.12.2009 р. у справі № 16/586 за позовом Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району міста Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Адіоз» про стягнення 85 921, 30 грн., яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2012 р. та постановою Вищого господарського суду України від 27.05.2010 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За змістом ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Тобто, в силу вищенаведених норм, на орендаря покладено обов'язок повернення орендованого майна після закінчення договору, що, в свою чергу, свідчить про необхідність вчинення орендарем активних дій, спрямованих на фактичну передачу орендованих приміщень орендодавцю внаслідок припинення договірних відносин.

При цьому, за змістом наведеного, ініціатива таких дій покладається саме на орендаря.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що з моменту припинення договору № 112 від 01.03.2008 р. позивач жодного разу не приходив за місцезнаходженням майна та не опечатував його, не звертався до судових органів про примусове виселення, не повідомляв про намір іншої особи взяти в оренду спірне майно.

Також відповідач відзначає, що в орендованому приміщенні відсутнє майно та речі відповідача, оскільки у вказаному приміщенні розміщений теплопункт, який розділяє теплову енергію по усій будівлі та труби, по яких проходить гаряча і холодна вода, а також каналізація, що, на думку відповідача, свідчить про неможливість використання вказаного приміщення для складу та приналежність його до допоміжного.

При цьому, суд відзначає, що цільове призначення приміщення по вул. Ревуцького, 31 у місті Києва вказане в договорі № 112 від 01.03.2008 р., який не визнаний недійсним у судовому порядку, а відтак - в силу положень ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним.

Наслідки продовження користування майном після закінчення договору оренди встановлені ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до п. 5.4. постанови Пленуму Вищого господарського України № 12 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» застосовуючи приписи статті 785 Цивільного кодексу України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Тобто, орендар є заінтересованою особою щодо вчасного повернення майна у зв'язку із закінченням терміну дії відповідного договору оренди з метою уникнення відповідальності, встановленої ст. 785 Цивільного кодексу України.

В той же час, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення ним дій відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України, спрямованих на повернення Комунальному підприємству «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району міста Києва приміщень по вул. Ревуцького, 31 у місті Києва у зв'язку з припиненням договору № 112 від 01.03.2008 р., зокрема, направлення на адресу позивача акту приймання-передачі (повернення) майна, звернення до позивача про явку представника Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району міста Києва у відповідний час для здійснення повернення орендованого майна тощо.

Доказів зворотного відповідачем суду не надано.

Також суд відзначає, що відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Тобто, передбачений договором № 112 від 01.03.2008 р. обов'язок сплати орендних платежів після припинення дії договору найму до дня фактичного повернення майна є волевиявленням сторін відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, суд звертає увагу, що пунктом 3.5. договору № 112 від 01.03.2008 р. встановлено обов'язок відповідача сплачувати орендну плату до дати підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди позивачу.

В той же час, суд відзначає, що позивачем заявлено вимоги про стягнення плати за фактичне користування нежитловими приміщеннями по вул. Ревуцького, 31 у місті Києві, що положеннями договору № 112 від 01.03.2008 р. не передбачено.

Відсутнє також і законодавче закріплення оплати фактичного користування нежитловими приміщеннями за відсутності відповідного договору оренди.

При цьому, вимог про стягнення орендної плати за час фактичного користування відповідачем приміщенням, Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району міста Києва не заявлено.

За таких обставин, суд вважає необґрунтованими вимоги позивача про стягнення заборгованості за фактичне користування приміщенням по вул. Ревуцького, 31 у місті Києві у розмірі 306 446, 61 грн.

Між тим, суд відхиляє твердження позивача про повернення йому Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Адіоз» приміщення по вул. Ревуцького, 31 у місті Києві, оскільки акт приймання-передачі від 29.11.2011 р., на який посилається Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району міста Києва містить посилання на договір № 111 від 01.03.2008 р., в той час як спірні приміщення відповідачу передавались за договором № 112 від 01.03.2008 р.

Крім того, суд вважає за необхідне наголосити, що договором № 112 від 01.03.2008 р. врегульовано лише сплату орендної плати після закінчення терміну його дії, в той час як сплату інших платежів вказаним договором не передбачено, тобто зобов'язання відповідача щодо сплати платежів, окрім орендної плати, припинились одночасно із закінченням терміну дії зазначеного договору, зокрема, стосовно відшкодування плати за землю пропорційно орендованій площі.

З огляду на вищенаведене, суд вважає необґрунтованими вимоги позивача про стягнення витрат по сплаті земельного податку та відмовляє у задоволенні позову в цій частині.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, за приписами наведеної норми відповідальність, передбачена статтею 625 Цивільного кодексу України наступає у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання.

Разом з тим, приймаючи до уваги висновки суду про відсутність у відповідача зобов'язань по відношенню до позивача щодо оплати за фактичне користування приміщенням та витрат по сплаті земельного податку, суд вважає необґрунтованими вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних від простроченої суми та відмовляє у задоволенні позову в цій частині.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення її повернення у сумі 253 440, 00 грн.

При цьому, як вбачається із позовної заяви Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району міста Києва неустойка останнім розрахована, виходячи із розміру плати за користування майном - 11 390, 84 грн.

В той же час, позивачем не надано суду обґрунтованого розрахунку заявленої до стягнення суми неустойки та не наведено підстав використання для її нарахування саме вказаної суми.

Разом з тим, суд відзначає, що орендна плата за користування приміщенням по вул. Ревуцького, 31 у місті Києві сторонами була узгоджена в договорі та становила 6 466 20 грн. за місяць.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що для нарахування неустойки за час прострочення повернення приміщення з оренди підлягає застосуванню саме вказана сума.

Відтак, виходячи із заявленого позивачем періоду нарахування неустойки - 12 місяців, застосовуючи встановлений в договорі розмір плати за оренду приміщення, суд дійшов висновку, що неустойка час прострочення повернення приміщення з оренди становить 155 188, 80 грн.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із встановлених судом фактичних обставин на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів та здійснення їх юридичної оцінки із застосуванням норм матеріального і процесуального права, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову у даній справі, а саме - стягнення неустойки у розмірі 155 188, 80 грн.

В іншій же частині суд визнає вимоги позивача необґрунтованими, такими, що спростовуються встановленими судом обставинами та не підлягають задоволенню судом.

Витрати по сплаті державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та судового бору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району міста Києва задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Адіоз» (02068, м. Київ, вул. Ревуцького, 31, код ЄДРПОУ 16283425), з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження, на користь Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району міста Києва (02121, м. Київ, вул. Вербицького, 32, код ЄДРПОУ 35660296) неустойку у розмірі 155 188, 80 (сто п'ятдесят п'ять тисяч сто вісімдесят вісім грн. 80 коп.) грн., 1 960, 61 (одна тисяча дев'ятсот шістдесят грн. 61 коп.) грн. - судового збору та 61, 12 (шістдесят одна грн. 12 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.07.2013 р.

Судді Пригунова А.Б. (головуюча)

Гулевець О.В.

Любченко М.О.