Ухвала

від 09.07.2013 по справі 2а-4542/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" липня 2013 р. м. Київ К/9991/67466/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Муравйова О.В.

за участю секретаря : Горголь І.С.

представників:

позивача: не з'явився

відповідача : Борисова І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2012 року

у справі № 2а-4542/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Моноліт»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Моноліт» (далі по тексту - позивач, ТОВ «ВКФ «Моноліт») звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.07.2012 року в задоволенні позовних вимог ТОВ «ВКФ «Моноліт» відмовлено повністю

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2012 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від11.07.2012 року. Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду апеляційної інстанції, оскаржив його у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ВКФ «Моноліт» з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Торгівельна Азійська Лінія» за період з 01.02.2011 року по 30.06.2011 року, за результатами якої було складено акт від 08.11.2012 року № 12428/23-11/25284783.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 198.3, 198.6 ст. 198 , п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України та п. 4 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 р. за № 969 , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.12.2010 р. № 1401/18696, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 3 170 876, 00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.11.2011 року № 0005032311, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 170 877, 00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, зазначене податкове повідомлення-рішення податковими органами залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову ТОВ «ВКФ «Моноліт» щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, виходив з того, що позивачем не підтверджені витрати на придбання послуг належними первинними документами та зв'язок їх з його господарською діяльністю, віднесення їх до валових витрат, а сум податку на додану вартість з вартості таких послуг - до податкового кредиту, є безпідставним, та, у зв'язку з чим дійшов висновку про правомірність зняття податковим органом позивачу валових витрат, податкового кредиту та донарахування йому відповідних податку на прибуток і податку на додану вартість із застосування штрафних (фінансових) санкцій.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги ТОВ «ВКФ «Моноліт» виходив з того, що у ДПІ не було передбачених законом підстав для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з 03.11.2011 року.

Колегія суду не може погодитись з такими висновками судів, вважаючи їх передчасними та такими, що винесені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу про те, що укладені правочини по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Торгівельна Азійська Лінія» є нікчемними, такими, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати від сплати податків та третіх осіб. Крім того, в акті перевірки було зазначено про відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних насідків, що призвело до заниження податку на додану вартість за період з лютого 2011 року по червень 2011 року.

Судом першої інстанції було встановлено, що за період з лютого 2011 року по червень 2011 року між ТОВ «ВКФ «Моноліт» та ТОВ «Торгівельна Азійська Лінія» згідно договорів поставки та надання послуг здійснено велику кількість операцій, що було відображено у складі податкового кредиту, реєстрі отриманих податкових накладних та у податкових деклараціях, однак при вирішенні вказаної справи, суд виходив з того, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними. Проте, фіктивність операцій, відсутність доказів їх реального вчинення виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства.

Однак, для правильного вирішення даного спору дослідженню судами підлягала перш за все реальність господарської операції, добросовісність дій платника податків, яка полягала у відповідності вчинених ним дій господарській меті та досягненню економічних цілей, а також реальність усіх даних, наведених у відповідних первинних документах.

Суд першої інстанції посилаючись на Рішення № 56 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Торгівельна Азійська Лінія», дійшов висновку що датою анулювання реєстрації є 10.06.2011 року. Проте, судом не було надано належну правову оцінку та не встановлено, чи було внесено до Єдиного державного реєстру запис про анулювання реєстрації ТОВ «Торгівельна Азійська Лінія» на момент перевірки, яка проводилася за період з 01.02.2011 року по 30.06.2011 року.

Крім того, поза увагою суду першої інстанцій залишилося й те, що з 01.01.2011 року набрала чинності частина 3 статті 228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої доводи податкового органу про недійсність правочину, що суперечить інтересам держави, повинні бути доведені рішенням суду, яке набрало законної сили.

В той же час, колегія суду вважає за необхідне зазначити, що всі вищевказані обставини взагалі залишено поза увагою суду апеляційної інстанції та не досліджено по суті.

Отже, колегія суду приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій не дослідили та не розглянули належним чином докази, що містяться в матеріалах справи, не надали належну оцінку обставинам справи, порушили та невірно застосували норми матеріального права, та, як наслідок, прийняли незаконні рішення.

Викладене свідчить про порушення судами вимог статті 159 КАС України, якою передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Касаційна ж інстанція згідно з ч. 2 ст. 220 КАС України не може досліджувати докази, встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не буди встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи викладене, касаційна інстанція на підставі ст. 227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, порушень норм процесуального права, у зв'язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення спору по суті.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Відповідно до вищевикладеного, касаційна скарга Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2012 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.07.2012 року - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов