Постанова

від 01.08.2013 по справі 2а-4542/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 серпня 2013 року 12:13 № 2а-4542/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.;

при секретарі Мальчик І.Ю.,

за участю сторін:

представника позивача: Плішко Д.В.,

представника відповідача: Борисова І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Моноліт» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства, що призвело до порушення законних прав та інтересів позивача.

У позовній заяві позивач просить суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва №0005032311 від 28.11.2011р.

У судовому засіданні, представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача, в судовому засіданні, проти позову заперечував.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.07.2012р. по справі № 2а-4542/12/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Моноліт»» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2012р. скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.07.2012р. та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 липня 2013 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.07.2012р. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2012р.- скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин справи.

Відповідно до вищевказаної ухвали Вищого адміністративного суду України при новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно встановити реальність здійснення господарської операції, дослідити добросовісність дій платника податків, що полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті та досягненню економічних цілей, а також реальність усіх даних, наведених у первинних документах. Окрім того, встановити чи було внесено до Єдиного державного реєстру запис про анулювання реєстрації ТОВ «Торгівельна Азійська Лінія» на момент перевірки.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представника позивача, представника відповідача, суд дійшов наступних висновків:

Судом встановлено, що ДПІ у Солом'янському районі м. Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "ВКФ "Моноліт"(код за ЄДРПОУ 25284783) з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ "Торгівельна Азійська Лінія"(код за ЄДРПОУ 36359709) за період з 01.02.2011 р. по 30.06.2011 р., за результатами якої було складено акт від 08 листопада 2012 року № 12428/23-11/25284783.

В ході перевірки встановлено, що укладені правочини по взаємовідносинах позивача з ТОВ "Торгівельна Азійська Лінія"є нікчемними, такими, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати від сплати податків та третіх осіб. Крім того, перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних насідків. Вказане призвело до заниження податку на додану вартість за період з лютого 2011 року по червень 2011 року.

В акті перевірки, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва зроблено висновок про порушення ТОВ "ВКФ "Моноліт"п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України та п. 4 "Порядку заповнення податкової накладної", затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 р. за № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.12.2010 р. № 1401/18696 зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 3 170 876, 00 грн., в тому числі за лютий 2011 року у сумі 127 966, 00 грн., за березень 2011 року у сумі 580 867, 00 грн., за квітень 2011 року у сумі 858 067, 00 грн., за травень 2011 року у сумі 955 069, 00 грн., за червень 2011 року у сумі 648 907, 00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки ДПІ у Солом'янському районі м. Києва 28 листопада 2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення від 28 листопада 2011 року № 0005032311, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 170 877, 00 грн., у тому числі 3 170 876, 00 грн. - основний платіж, 1, 00 грн. -штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Згідно рішень ДПС у м. Києві від 10 лютого 2012 року № 373/10/12-114 та ДПС України від 19 березня 2012 року за № 4804/6/10-2115 за результатами розгляду скарг ТОВ "ВКФ "Моноліт", спірне податкове повідомлення-рішення було залишено без змін, а скарги підприємства -без задоволення.

З матеріалів справи вбачається, що підписи від імені директора ТОВ "Торгівельна Азійська Лінія"здійсненні ОСОБА_4.

Відповідачем надано суду акт Бориспільської ОДПІ Київської області документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ "Торгівельна Азійська Лінія" з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за період лютий -червень 2011 року від 19.10.2011 р. № 694/7/23-2/36359709, якою було встановлено, що ТОВ "Торгівельна Азійська Лінія"здійснювало свою діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язану з наданням податкової вигоди третім особам, а тому укладені останнім правочини мають ознаки нікчемності.

Крім того, відповідачем надано Висновок спеціаліста від 10 жовтня 2011 року № 144, відповідно до якого підписи від імені ОСОБА_4 в податкових деклараціях в графах "Керівник"та "Головний бухгалтер"в податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року, березень 2011 року, квітень 2011 року, виконані не ОСОБА_4, а іншою особою (особами) та Рішення № 56 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Торгівельна Азійська Лінія", з якого вбачається, що датою анулювання реєстрації є 10 червня 2011 року.

Судом встановлено, що відповідно до рішення №59 Про анулювання реєстрації платника податків на додану вартість ТОВ "Торгівельна Азійська Лінія", з якого вбачається, що датою анулювання реєстрації є 10.06.2011р. На момент проведення перевірки, дані про анулювання реєстрації платника податків на додану вартість ТОВ "Торгівельна Азійська Лінія" було внесено до Єдиного державного реєстру.

На час проведення перевірки набрав чинності Податковий Кодекс України (далі ПК України), розділ V якого визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

П. 200.2 ст. 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст.200 ПК України).

Відповідно до п.201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2, ст. 3 цього ж Закону України, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Як встановлено судом, первинні документи контрагента позивача виписані з порушенням законодавства, а відповідно, позивачем не було належним чином визначено податкового зобов'язання по правовідносинах контрагента із позивачем для сплати до державного бюджету.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість.

Також, згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної оглядовому листі від 06.07.2009 р. № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу -позивачем до суду надано не було.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що Державна податкова інспекція у Солом`янському районі м. Києва ДПС при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому суд приходить до висновку щодо необґрунтованості позовних вимог позивача та відсутності підстав для їх задоволення.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Моноліт»» - відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 02.08.13 р.

Суддя Є.В. Аблов