Ухвала

від 03.06.2014 по справі 2а-4542/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" червня 2014 р. м. Київ К/800/15857/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий суддя:Вербицька О.В. Судді: Бившева Л.І. Муравйов О.В. розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Моноліт»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.08.2013 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014 р.

у справі № 2а-4542/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Моноліт»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Моноліт» (далі - позивач, ТОВ «ВКФ «Моноліт») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.07.2012 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2012 р. скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.07.2012 р. та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.07.2013 р. постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.07.2012 р. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2012 р. скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.08.2013 р. у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014 р. постанову

Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.08.2013 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ТОВ «ВКФ «Моноліт», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.08.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014 р. скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Солом'янському районі м. Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ВКФ «Моноліт» з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Торгівельна Азійська Лінія» за період з 01.02.2011 р. по 30.06.2011 р., за результатами якої складено акт від 08.11.2012 р. № 12428/23-11/25284783.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України та п. 4 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 р. за № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.12.2010 р. № 1401/18696, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 3 170 876, 00 грн.

Крім того, з акта перевірки вбачається, що укладені правочини по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Торгівельна Азійська Лінія» є нікчемними, такими, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.11.2011 р. № 0005032311, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 170 877, 00 грн., у тому числі 3 170 876, 00 грн. - основний платіж, 1, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали обґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, актом документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Торгівельна Азійська Лінія» з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за період лютий - червень 2011 року від 19.10.2011 р. № 694/7/23-2/36359709, складеним Бориспільською ОДПІ Київської області, встановлено, що ТОВ «Торгівельна Азійська Лінія» здійснювало свою діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язану з наданням податкової вигоди третім особам, а тому укладені останнім правочини мають ознаки нікчемності.

Крім того, з висновку спеціаліста від 10 жовтня 2011 року № 144, відповідно до якого підписи від імені ОСОБА_5 в податкових деклараціях в графах «Керівник» та «Головний бухгалтер» в податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року, березень 2011 року, квітень 2011 року, виконані не ОСОБА_5, а іншою особою (особами).

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до рішення №59 «Про анулювання реєстрації платника податків на додану вартість ТОВ «Торгівельна Азійська Лінія»», з якого вбачається, що датою анулювання реєстрації є 10.06.2011 р. На момент проведення перевірки, дані про анулювання реєстрації платника податків на додану вартість ТОВ «Торгівельна Азійська Лінія» було внесено до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Крім того, слід зазначити, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарів (послуг) з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів (послуг). За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

Таким чином, саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, щодо необґрунтованості заявлених позивачем вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.08.2013 р. та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Моноліт» залишити без задоволення.

2.Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.08.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Л.І. Бившева

О.В. Муравйов