Постанова

від 11.07.2013 по справі 5023/3739/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2013 р. Справа № 5023/3739/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А. , суддя Шевель О. В. , суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Ісаєвій А.Ю.,

за участю представників сторін:

позивача - представник Скобов В.А. за довіреністю № 654 від 01.07.2013 р.,

відповідача - представник Гонгало О.А. за довіреністю б/н від 20.02.2013 р.,

третя особа- ОСОБА_3 - особисто,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта», м.Харків, (вх. 1884Х/2-7) на рішення господарського суду Харківської області від 03.06.2013 р. у справі № 5023/3739/12,

за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Синтез», м.Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта», м. Харків,

третя особа - ОСОБА_3, м. Харків,

про стягнення коштів 60 000,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.06.2013 р. (суддя Хотенець П.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «Дельта» на користь ПАТ «Акціонерний банк «Синтез» 60 000,00 грн. заборгованості за агентським договором № 79 про відкриття пунктів обміну валюти від 15.07.2005 року та 1609,50 грн. судового збору.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення суду та прийняти нове, яким в позові відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що, приймаючи рішення на користь позивача, суд виходив з тих обставин, що відповідно до частини 1 статті 214 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила односторонній правочин, має право відмовитися від нього. На цій підставі суд розцінив факт направлення на адресу позивача листа від 09.11.2010 року із вимогою про включення до реєстру кредиторів та повернення суми вкладу за генеральною угодою про відкриття депозитного рахунку та проведення депозитних операцій № 090606/02 від 09.06.2006 року як відмову від раніше вчиненого правочину про припинення (зарахуванням) зустрічних однорідних вимог на суму 60 000,00 грн., що не відповідає фактичним обставинам справи.

ТОВ «Дельта» повідомляє, що на 10.08.2010 року існували:

- грошові зобов'язання ПАТ АБ «Синтез» в особі філії щодо сплати на користь ТОВ «Дельта» грошових коштів у розмірі 66 000,00 грн. та нарахованих відсотків, що виникли за генеральною угодою про відкриття депозитного рахунку та проведення депозитних операцій № 090606/02 від 09.06.2006 року ( із врахуванням додаткових угод);

- грошові зобов'язання ТОВ «Дельта» щодо сплати грошових коштів на користь ПАТ АБ «Синтез» в особі його Харківської філії у розмірі 60 000,00 грн., що виникли за агентським договором про відкриття пунктів обміну валюти № 79 від 15.07.2005 року, виконання яких було забезпечено грошовим вкладом за генеральною угодою про відкриття депозитного рахунку та проведення депозитних операцій № 090606/02 від 09.06.2016 року (із врахуванням додаткових угод).

У зв'язку із направленням ПАТ АБ «Синтез» на адресу ТОВ «Дельта» вимог щодо повернення залишку авансу за агентським договором про відкриття пунктів обміну валюти № 79 від 15.07.2005 року та відповідно до приписів статті 601 Цивільного кодексу України ТОВ «Дельта» не однократно пропонувала та повідомила ПАТ АБ «Синтез» про припинення (зарахування) зустрічних однорідних вимог на суму 60 000,00 грн.

За таких обставин, апелянт вважає, що ПАТ АБ «Синтез» повинен був своєчасно та належним чином відобразити в бухгалтерському і податковому обліку факт припинення зарахуванням зустрічних грошових зобов'язань.

Окрім того, апелянт посилається на те, що акти звірки взаєморозрахунків, які направлені на адресу ПАТ АБ «Синтез» із урахуванням застосування зустрічних однорідних вимог, не надійшли в нашу адресу в строк до 22.08.2010 року, на підставі пункту 11.11 «Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно - матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків» сальдо розрахунків вважається звіреним і відображається в інвентаризаційній відомості на підставі наших даних.

Отже, залишок заборгованості ПАТ АБ «Синтез» по вкладу ТОВ «Дельта» за генеральною угодою про відкриття депозитного рахунку та проведення депозитних операцій № 090606/02 від 09.06.2006 року складає 60 000,00 грн., і залишок коштів на п/р № 260080906 в ХФ АБ «Синтез» за договором № 21106/01 на розрахунково-касове обслуговування мультивалютного рахунку юридичної особи та СПДФО від 21.11.2006 року складає 1 800,11 грн. Загальна заборгованість ПАТ АБ «Синтез» перед ТОВ «Дельта» складає 7 800,11 грн., що підтверджується актом звірки стану взаєморозрахунків станом на 30.04.2013 року, отриманому 08.05.2013 року пат АБ «Синтез» та наданому до господарського суду Харківської області 15.05.2013 року. Факт припинення (зарахування) зустрічних однорідних вимог відображений у бухгалтерському обліку ТОВ «Дельта» і фінансовій звітності за 2010-2012 роки. Заборгованості ТОВ «Дельта» перед ПАТ АБ «Синтез» не існує.

Третьою особою - ОСОБА_3, надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 03.06.2013 року у справі № 5023/3739/12 повністю та постановити нове, яким відмовити у позові повністю. Судові витрати покласти на позивача.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд рішення господарського суду Харківської області у даній справі від 03.06.2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Свої заперечення позивач обґрунтовує тим, що факт направлення на адресу позивача кредиторської вимоги від 09.11.2010 року про включення до реєстру кредиторів вимог ТОВ «Дельта» за генеральною угодою на суму 66 000,00 грн. шляхом зарахування відповідної суми грошових коштів на рахунок № 2650730131148 в «Реал Банк» фактично означав відмову відповідача від раніше вчиненого ним правочину про припинення (зарахуванням) зустрічних однорідних вимог на суму 60 000,00 грн.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши пояснення представників сторін перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступне.

У серпні 2012 року до господарського суду Харківської області звернулось ПАТ АБ «Синтез» з позовною заявою, в якій просило стягнути з ТОВ «Дельта» на свою користь суму заборгованості за агентським договором № 79 про відкриття пунктів обміну валюти від 15.07.2015 року у розмірі 60 000,00 грн. ( а.с. 4-7 т.1).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.08.2012 року прийнято заяву до розгляду; порушено провадження у справі та призначено її до розгляду (а.с. 2-3 т.1).

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.09.2012 року в задоволенні позову відмовлено повністю ( а.с.47-51 т.2).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.11.2012 року рішення господарського суду Харківської області від 24.09.2012 року у справі № 5023/3739/12 залишено без змін ( а.с.92-96 т.2).

Постановою Вищого господарського суду України від 14.03.2013 року рішення господарського суду Харківської області від 24.09.2012 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.11.2012 року у справі № 5023/3739/12 скасовано. Справу передано на новий судовий розгляд до господарського суду Харківської області ( а.с.129-133 т.2).

При цьому, скасовуючи судові рішення першої та другої інстанції судів, Вищий господарський суд України зазначив, що, оскільки стаття 214 Цивільного кодексу України передбачає відмову особи, якою вчинено односторонній правочин, від нього (правочину), судам при здійсненні провадження у справі необхідно дати оцінку взаємовідносинам сторін з урахуванням приписів статті 214 Цивільного кодексу України та вимозі відповідача щодо включення до реєстру кредиторів суми, по відношенню до якої (у тому числі) відповідачем було вчинено односторонній правочин щодо зарахування зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до приписів частини 1 статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

За результати нового розгляду даної справи прийнято оскаржуване судове рішення.

Як убачається з матеріалів справи, задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що зарахування однорідних вимог у процедурі ліквідації банку у відповідності до статті 602 Цивільного кодексу України призведе до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого Законом України «Про банки і банківську діяльність».

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, виходячи із наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, і цього не спростовано в апеляційній інстанції, 15.07.2005 року між Акціонерним банком «Синтез» (правонаступником якого є позивач - Публічне акціонерне товариства «Акціонерний банк «Синтез» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дельта» (відповідачем) укладений договір агентський договір № 79 про відкриття пунктів обміну валюти та доповненнями до нього, відповідно до якого позивач доручає, а відповідач зобов'язується від імені і за рахунок позивача здійснювати валютно - обмінні операції готівкової іноземної валюти для фізичних осіб відповідно до чинного законодавства України ( а.с.11-23 т.1).

В якості забезпечення виконання зобов'язань відповідача за агентським договором № 79 останнім надані в заставу майнові права за генеральною угодою про відкриття депозитного рахунку та проведення депозитних операцій № 0900606/02 від 09.06.2006 року та додаткові угоди до нього ( а.с.30-40 т.2).

Згідно пункту 1.1. договору № 79 предметом цього договору є діяльність сторін по створенню пунктів обміну іноземних валют в місті Харкові.

Пунктами 2.1.1, 2.1.2 договору передбачено, що банк здійснює реєстрацію пунктів обміну валюти в Управлінні НБУ по Харківській області згідно з Наказом банку про відкриття пунктів обміну валюти; банк організовує роботу пунктів обміну валют за умови дотримання вимог «Інструкції про організацію та здійснення валютно-обмінних операцій на території України», затвердженої Постановою Правління НБУ від 12.12.2002 року № 502, щодо кваліфікації касирів, забезпечення пунктів засобами для визначення справжності банкнот та наявності сертифікованої комп*ютерної системи.

Відповідно до пункту 2.1.3 договору банк зобов'язався щомісячно через касира видавати агенту аванс у національній і іноземній валютах у рамках ліміту авансу, встановленого обмінному пункту, але не більше суми застави.

Пунктом 2.2.6 договору № 79 від 15.07.2005 року, з урахуванням змін внесених доповненням № 8 від 01.06.2010 року банк для обмінних пунктів агента встановив ліміт авансу в розмірі 100 000,00 грн., 20 000,00 доларів США, 15 000,00 євро, 400 000,00 російських рублів, 20 000,00 австралійських доларів та ліміт максимальних залишків в касі пунктів обміну: 150 000,00 грн., 30 000,00 доларів США, 20 000,00 євро, 700 000,00 російських рублів, 50 000,00 австралійських доларів.

Пунктом 3.5 договору визначено, що продаж і купівля іноземної валюти здійснюється відповідно до порядку й умов, встановлених НБУ.

Згідно з доповненнями №1 від 22.07.2005 року та № 5 від 16.12.2008 року до договору № 79 від 15.07.2005 року, у пункті 3.2 встановлені режими роботи пункту обміну іноземних валют.

Послуги банку агент надає на оплатній основі. Порядок та розмір винагороди, яку банк сплачує агенту, врегульовано розділом 5 агентського договору № 79.

Обов'язком агента щодо оборотних коштів, отриманих від банку, є: забезпечення цілісності оборотних коштів ( пункт 6.3 договору), в разі розірвання договору зробити повний розрахунок з банком ( пункт 6.5 договору) та повернути в банк весь залишок каси обмінних пунктів ( пункт 6.6. договору).

У відповідності до пункту 9.2 договору цей договір набирає сили з моменту його підписання, термін його дії часом не обмежений.

Позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором, а саме: передав відповідачу аванс, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з особового рахунку відповідача за період з 27.10.2010 року по 23.04.2012 року, за період з 16.03.2010 року по 05.04.2012 року.

10.08.2010 року відповідачем на адресу позивача направлено лист за № 65, отриманий останнім 12.08.2010 року, в якому відповідач зазначив, що у зв'язку із направленням позивачем на адресу відповідача вимоги щодо повернення залишку авансу за агентським договором про відкриття пунктів обміну валют № 79 від 15.07.2005 року та відповідно до приписів статті 601 Цивільного кодексу України відповідач повідомляє позивача про припинення (зарахуванням) зустрічних однорідних вимог на суму 60 000,00 грн. Відповідно до частини 2 статті 601 Цивільного кодексу України цей лист є відповідною заявою відповідача про зарахування ( а.с. 69-70 т.1).

Пунктом 2.1.10 агентського договору № 79 передбачено, що у разі відкликання банківської ліцензії, банк зобов'язаний у день одержання зазначеного рішення повідомити агента, закрити пункт обміну валют із розірванням агентського договору.

Як свідчать матеріали справи, постановою Правління Національного банку України від 03.11.2010 року № 479 «Про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Синтез» у зв'язку зі стійкою фінансовою неплатоспроможністю відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації позивача, Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Синтез» ( а.с. 34-39 т.1).

09.11.2010 року за вих. номерами 123 та 124 відповідач направив позивачу вимоги, в яких вимагав включити його до реєстру кредиторів та повернути суму вкладу за генеральною угодою про відкриття депозитного рахунку та проведення депозитних операцій № 090606/02 від 09.06.2006 року ( із врахуванням додаткових угод) у розмірі 66 000,00 грн., а також нараховані відсотки, шляхом зарахування відповідної суми грошових коштів на рахунок, включити до реєстру кредиторів і повернути суму залишку з розрахункового рахунку № 60080906 в ПАТ АБ «Синтез», яка складає 1800,11 грн. шляхом зарахування відповідної суми грошових коштів на рахунок ( а.с.66-67 т.2).

Повідомленням № 409/02 від 03.02.2011 року ліквідатор ПАТ «АБ «Синтез» повідомив ТОВ «Дельта» про результати розгляду заяви кредитора щодо грошових вимог, в якому вказав, що, розглянувши заяву № 123 та 124 від 09.11.2010 року, рішенням ліквідаційної комісії та у відповідності до приписів статті 96 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визнав кредиторську вимогу в сумі 67 800,11 грн. з віднесенням її до УІІ черги задоволення вимог кредиторів ( а.с. 95 т.1).

Рішенням комісії Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків від 11.03.3011 року за № 83 затверджено перелік (реєстр) вимог кредиторів ПАТ «АБ «Синтез», зокрем, і кредиторські вимоги ТОВ «Дельта».

Пунктом 6.5 агентського договору № 79 передбачено, що у випадку розірвання агентської угоди сторони зобов'язані зробити повний розрахунок по даній агентській угоді на день юридичного розірвання цього договору.

Проте, відповідач надані йому позивачем кошти не повернув, внаслідок чого у ТОВ «Дельта» утворилась заборгованість за вказаним агентським договором № 79 у розмірі 60 000,00 грн.

13.07.2011 року позивач звернувся до відповідача з вимогою за вихідним номером 1388/02 про повернення дебіторської заборгованості банку, в якій просив останнього протягом 30 календарних днів з дня отримання вимоги погасити зазначену заборгованість ( а.с. 26-27 т.1).

Але, вимоги позивача до ТОВ «Дельта» щодо погашення заборгованості по спірному договору на час розгляду справи судом першої інстанції, і цього часу не погашені.

Як убачається з матеріалів справи, у заяві ТОВ «Дельта» ( за вих. № 41 від 28.07.2011 року), надісланій на адресу ліквідатора ПАТ АБ «Синтез», відповідач повідомив позивача, що станом на 10.08.2010 року існують грошові зобов'язання ПАТ АБ «Синтез» на користь ТОВ «Дельта» у розмірі 66 000,00 грн. та грошові зобов'язання ТОВ «Дельта» щодо сплати грошових коштів на користь ПАТ АБ «Синтез» у розмірі 60 000,00 грн.

Також у цій заяві ТОВ «Дельта» зазначає, що у зв'язку із направленням ПАТ АБ «Синтез» на адресу ТОВ «Дельта» вимоги щодо повернення залишку авансу за агентським договором про відкриття пунктів обміну валюти № 79 від 15.07.2005 р. та відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України ТОВ «Дельта» листом (вих. № 65 від 10.08.2010 р. Ваш № 382-04 від 12.08.2010 р.) повідомляло ПАТ АБ «Синтез» про припинення (зарахуванням) зустрічних однорідних вимог на суму 60 000,00 грн., що відповідно до частини 2 статті 601 ЦК України цей лист був заявою ТОВ «Дельта» про зарахування. Отже, листує товариство: «ПАТ АБ «Синтез» повинен був своєчасно та належним чином відобразити в бухгалтерському і податковому обліку факт припинення зарахуванням зустрічних грошових вимог. Тим більш, що акти звірки взаєморозрахунків, які були направлені на Вашу адресу із урахуванням зарахування зустрічних однорідних вимог не надійшли в нашу адресу в строк до 22.08.2010 року…». Таким чином, пише товариство: « на сьогодні заборгованість ПАТ АБ «Синтез» по вкладу ТОВ «Дельта» за генеральною угодою про відкриття депозитного рахунку та проведення депозитних операцій складає 6 000,00 гр.» ( а.с. 30 т.1).

Як зазначено вище, вже після початку процедури ліквідації банку відповідач надсилав до позивача вимоги за вихідними номерами 123 та 124 про включення до реєстру кредиторів та повернення суми вкладу за генеральною угодою у розмірі 66 000,00 грн. та суми залишку з розрахункового рахунку у ПАТ «АБ «Синтез» у розмірі 1 800,11 грн. Вказані вимоги визнані ліквідатором та включені до реєстру вимог кредиторів банку; реєстр вимог затверджено рішенням комісії Нацбанку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків.

Згідно статті 601 Цивільного кодексу України заяви однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідок припинення зобов'язань.

Відповідно до приписів частини 1 статті 214 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила односторонній правочин, має право відмовитися від нього.

У судовому засіданні позивач зазначив, що він зробив в односторонньому порядку залік зустрічних вимог; за даними бухгалтерського обліку станом на 28.07.2011 року залишилася заборгованість лише у сумі 6 000,00 грн.

Колегія суддів зазначає, якщо позивач не відмовився від одностороннього правочину (залік зустрічних однорідних вимог) у нього були відсутні правові підстави звертатися до ліквідатора банку з вимогами у сумі 67 800,11 грн.

З огляду на наведені обставини справи та норми права, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно і обґрунтовано дійшов висновку, що факт направлення на адресу позивача кредиторської вимоги від 09.11.2010 року про включення до реєстру кредиторів вимог відповідача за генеральною угодою на суму 66 000,00 грн., шляхом зарахування відповідної суми грошових коштів на рахунок № 2650730131148 в «Реал Банк», м. Харків, МФО 351588, фактично означав відмову відповідача від раніше вчиненого ним правочину про припинення (зарахування) зустрічних однорідних вимог на суму 60 000,00 грн., та про те, що можливість зарахувати зустрічні однорідні вимоги після початку процедури ліквідації банківської установи відсутня, виходячи із наступного.

Згідно частини 4 статті 110 Цивільного кодексу України особливості ліквідації банків встановлюються Законом України «Про банки і банківську діяльність»

Статтями 2,89,93,96 Закону України «Про банки та банківську діяльність» передбачено наступні правові відносини між кредитором банку та банком, що ліквідується, по виконанню зобов'язань, що існували на дату початку ліквідації: заявлення кредитором документально підтверджених майнових вимог до ліквідатора, визначення суми заборгованості кожному кредитору; їх акцепт та віднесення вимог до певної черги їх задоволення, включення до переліку (реєстру) вимог кредиторів, який затверджується Національним банком України. Після утворення ліквідаційної маси ліквідатор з погодженням Національного банку України задовольняє вимоги кредиторів у порядку черговості.

Тобто, вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури. Кредитори банку протягом одного місяця з дня опублікування оголошення про відкриття ліквідаційної процедури мають право заявляти ліквідатору про свої вимоги до банку, які ліквідатор розглядає та в разі акцепту вносить до реєстру вимог кредиторів. Ліквідатор при прийнятті рішень про відчуження активів, до яких відносяться надані кредити, та/або зобов'язань банку зобов'язаний забезпечити пріоритетність захисту інтересів кредиторів банку відповідно до черговості задоволення вимог кредиторів, встановленої статтею 96 Закону про банківську діяльність. Задоволення вимог кредиторів здійснюється за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідаційної процедури, достатніх для повного або пропорційного задоволення вимог однієї черги, відповідно до реєстру вимог кредиторів.

Задоволення вимог кредиторів ліквідатор здійснює виключно відповідно до складеного реєстру вимог кредиторів на підставі визнаних ним заяв кредиторів про майнові вимоги. Згідно з приписами частини 9 статті 96 Закону про банківську діяльність вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.

Інший порядок виконання зобов'язань, які виникли до відкриття ліквідаційної процедури, порушує встановлені законом порядок виконання зобов'язань банком - банкрутом, а також черговість задоволення вимог кредиторів.

Статтею 602 Цивільного кодексу України встановлено, що не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров*я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що банк знаходиться на стадії ліквідації і відносно нього відкрита ліквідаційна процедура, яка проводиться у відповідності до положень Закону України «Про банки і банківську діяльність». Відтак, названий закон є спеціальним, а тому всі інші закони України можуть застосовуватись до правовідносин, в яких стороною є позивач, лише в тій частині, що не суперечить положенням спеціального закону.

Аналізуючи положення глави 16 (ліквідація банків) Закону України «Про банки і банківську діяльність», колегія суддів вважає, що нормами вказаного Закону передбачений певний порядок погашення вимог кредиторів, а залік зустрічних однорідних вимог між кредитором та боржником у період здійснення ліквідаційної процедури банка не може бути проведений, оскільки фактично є погашенням вимог кредитора в порушення порядку, встановленого статтями 93,06 Закону України «Про банки і банківську діяльність», та поза межами встановленої ліквідаційної процедури.

Згідно частини 1 статті 295 Господарського кодексу України комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб*єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб*єкта, якого він представляє.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб*єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб*єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб*єкта.

Частиною 7 статті 193 Господарського суду України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином, не допускається.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, що вимоги позивача є обґрунтованими, правомірними, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 24.11.2011 р. № 01-06/1642/2011 на доповнення до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 р. № 01-06/249 «Про постанови Верховного Суду України» повідомлено, що прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів», доведено до відома правові позиції Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами перегляду судових рішень господарських судів у порядку, передбаченому розділом ХІІ -2 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, те, що у процедурі ліквідації банку зарахування однорідних зустрічних вимог є незаконним, оскільки це призвело б до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого Законом України «Про банки і банківську діяльність» ( постанови Верховного Суду України від 03.10.2011 р. № 27/292-10; від 03.10.2011 р. № 27/291-10; від 10.10.2011 р. № 57/216-10; від 24.10.2011 р.; № 16/041-10).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність законних підстав для скасування рішення господарського суду Харківської області від 03.06.2013 року, а тому рішення слід залишити без змін, апеляційну скаргу - залишити без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, п.1 ч.1 статті 103, статті 105, Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 03.06.2013 р. у справі № 5023/3739/12 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 11.07.2013 року

Головуючий суддя О.А.Пуль

суддя О.В.Шевель

суддя В.С.Хачатрян